Київ Видавництво Національного авіаційного університету




Сторінка2/16
Дата конвертації23.10.2016
Розмір3,37 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

There are no skills which cannot be taught and mastered.

Every student who works hard and with desire has a chance to become a perfect proficient.

Ольга Бровко

м. Полтава
Навчання монологічному мовленню у ВНЗ
В зв’язку з розширенням міжнародної співпраці, залученням українських фахівців до участі в міжнародних проектах, перспективою зростання міжнародної комунікації в бізнес-середовищі виникає необхідність у виступах, повідомленнях, доповідях на іноземній мові фахівців з різних галузей знань, що потребує від майбутніх фахівців високого рівня володіння іноземною мовою як у сфері повсякденного спілкування, так і в галузі відповідного фаху, оскільки загальновідомо, що від якості професійної комунікації значною мірою залежить успішність діяльності.

Для монологічного мовлення характерні такі якості, як точність думки, логічність, достатня інформативність, а також вираження власного відношення і оцінки.

Навчання монологічному мовленню здійснюється під час роботи з друкованим текстом, на ситуативній основі та с використанням автентичного зразка усного монологічного мовлення.

В методиці навчання іноземних мов виділяють три етапи формування монологічних умінь. В основу кожного з них покладена нова якість висловлювання учнів, причому ця якість обов'язково веде до збільшення обсягу зразків мовлення (ЗМ), що використовуються студентом.

Завдання першого етапу полягає в тому, щоб навчити учнів об'єднувати зразки мовлення рівня фрази в одну понадфразову єдність, міцно засвоїти й закріпити мовний матеріал до теми, навчитися висловлювати на його основі одну завершену думку та об’єднувати 2-3 фрази в одну понадфразову єдність. На цьому етапі виховується самостійність висловлювання: викладач лише називає тему, визначає загальний напрям думки, а вибір конкретного змісту залишає вільним. Але комбінування мовних зразків у понадфразовій єдності – це досить складне завдання для студентів, тому їх треба спеціально навчати. На цьому етапі студенти повинні заздалегідь засвоїти ряд словосполучень і штампів, характерних для монологічного мовлення. Студент повинен також складати свої опори для висловлювання (ключові слова, план розповіді, окремі важливі речення). Включення подібних словосполучень дає студентам можливість передати своє особисте ставлення до обговорюваних подій та фактів.

Завдання другого етапу полягають у тому, щоб навчити студентів переходити від одного мовленнєвого зразка до іншого, домагаючись при цьому логічного зв’язку речень згідно з вивченою темою. Кожне наступне речення повинно доповнювати, розкривати чи уточнювати думку, висловлену у першій фразі. Навчання монологічного мовлення на цьому етапі здійснюється за допомогою різних опор: зображальних, вербальних, комбіно­ваних.



Головне завдання третього етапу — навчити студентів створювати монологічні висловлювання текстового рівня різних функціонально-смислових типів. Третій етап навчання монологічному мовленню характеризується розвитком умінь виражати своє особисте ставлення до подій чи фактів, про які висловлюється студент; формулювати критичну оцінку і доводити правильність будь-якого факту; залучати до свого мовлення елементи міркування, аргументації. Водночас відбувається збільшення обсягу висловлювання.

Завдання на цьому етапі формулюються таким чином, щоб учень не міг обмежитись двома-трьома реченнями.

Таким чином слід зазначити, що навчання монологічному іншому мовленню є складним процесом, який поряд з засвоєнням граматичного і лексичного матеріалу потребує також розвитку ситуативного та творчого мислення студентів.

Тетяна Вакуленко

м. Київ
До проблеми навчання читанню
Як відомо, існують такі види читання: skimming (ознайомлювальне читання), scanning (пошукове читання) та intensive reading (читання з повним розумінням змісту).

Навчання читанню має бути максимально наближеним до умов реального життя, у яких студентам можуть знадобитися ці уміння.

Читання науково-популярних та суспільно-політичних текстів, таких як доповідь на науковій конференції, газетна стаття, або сторінка в Інтернеті, завжди починається з ознайомлення з їх загальним змістом. Щоб визначити основну ідею тексту та з’ясувати, чи може інформація, яку він містить, становити який-небудь інтерес, ми застосовуємо уміння ознайомлювального читання (skimming).

Уміння пошукового читання (scanning) ми використовуємо у повсякденному житті, коли бажаємо ознайомитися із змістом книги, шукаємо товар у каталозі, незнайоме слово у словнику, номер телефону у довіднику, або проглядаємо телевізійну програму чи рекламний проспект.

Часто у нас виникає необхідність отримати загальну інформацію про подію чи явище, які нас зацікавили. Для цього знадобиться уміння читати з повним розумінням змісту (intensive reading). Зазвичай ми використовуємо це уміння, читаючи професійну літературу, науково-популярні статті, інструкції, художню літературу. Читач може перечитати і проаналізувати уривок, який його зацікавив, зробити висновки.

Підбираючи текст для навчальної ситуації, слід чітко розуміти, над розвитком яких саме умінь збираються працювати викладач і його студенти.

Наприклад, у реальному житті програму передач ми частіше усього читаємо для того, щоб дізнатися про час, коли почнеться передача, яка нас цікавить (пошукове читання). За допомогою такого ж прийому ми можемо отримати інформацію з рекламних матеріалів. Так, проглядаючи проспекти різних туристичних фірм, ми обираємо такий вид відпочинку, який нам найбільше підходить, звертаючи при цьому увагу на ціну, тривалість туру, інформацію про знижки та додаткові послуги.

Завдання до тексту повинні відповідати умінням, які ми прагнемо розвивати. Серед методів та прийомів роботи, які успішно використовуються для навчання читанню, слід назвати наступні:



Передбачення – прийом роботи, який полягає в умінні передбачати зміст тексту.

Складання плану – скорочення інформації тексту до основних ідей, які записуються у формі плану.

Поділ цілісного тексту на параграфи поділ тексту на частини, кожна з яких містить основну ідею.

Множинний вибір – вибір правильної відповіді серед запропонованих варіантів.

Заповнення пропусків – прийом роботи, в основі якого лежить методика доповнення або відтворення мовних елементів, яких бракує.

Відтворення – прийом роботи зі зв’язним текстом, у якому умисно пропущено слова у кожному реченні. Студенти повинні відтворити деформований текст, підібрати пропущені слова, спираючись на контекст чи звичну сполучність слів.

Завдання на доповнення – прийом роботи, який ґрунтується на уривку тексту чи декількох незакінчених реченнях, які необхідно закінчити, використовуючи інформацію з прочитаного тексту.

Виправлення – коригування мовних помилок, або таких, що стосуються змісту.

Заповнення таблиці – прийом роботи, який полягає у внесенні в таблицю необхідної інформації.

Співвіднесення/зіставлення – прийом роботи, який полягає у розпізнаванні і зіставленні елементів, які співвідносяться один з одним, наприклад: термін і його визначення, початок і кінець речення, слово чи термін англійською мовою і його еквівалент українською мовою.

Конспектування – прийом роботи, спрямований на розвиток уміння коротко записати зміст прочитаного або прослуханого тексту з метою зафіксувати необхідну інформацію для подальшого використання, наприклад, для перекладу чи обговорення.

Складання списку – прийом роботи, суть якого полягає у переліку ідей, пов’язаних із певною темою чи ситуацією.

Переклад – висловлювання ідеї іншою мовою. Студентам необхідно враховувати лінгвістичні та культурні особливості мови перекладу. Переклад може бути усним і письмовим.

Вірні чи хибні твердження – вибір відповідей чи суджень, який здійснюється шляхом співвіднесення запропонованих висловлювань зі змістом прочитаного чи прослуханого тексту.

«Мозаїка» (jig-saw reading/listening) – прийом роботи, який ґрунтується на розподілі уривків тексту для читання чи аудіювання між студентами. Після ознайомлення з певною частиною інформації студенти обмінюються нею і відтворюють цілісний зміст тексту.

Перекодування інформації – прийом роботи, який полягає у перенесенні інформації з однієї форми її подачі в іншу, наприклад трансформація невербальної інформації (жест, картинка) у вербальну (слово, речення, текст) або навпаки.

Логічне перегрупування – перерозподіл запропонованого матеріалу у логічній послідовності або відповідно з планом.

Отже, викладач іноземних мов має у своєму розпорядженні велику кількість методів та прийомів роботи для навчання читанню, обираючи які, слід керуватися метою заняття, типом обраного тексту для читання, а також етапом роботи з ним.



Тетяна Василець

м.Київ
Мотиваційний підхід як основа підготовки

повноцінного фахівця своєї справи
Основним завданням будь-якого викладача вищого навчального закладу є формування повноцінного фахівця своєї справи. Ми повинні адаптувати наших студентів до встановлених міжнародних стандартів. І невід’ємною складовою підготовки повноцінного фахівця в будь-якій сфері діяльності є, безумовно, іноземна мова.

Існує багато проблем викладання професійно-орієнтованої іноземної мови у немовних вищих навчальних закладах. Першою і найголовнішою проблемою є відсутність мотивації у студентів, багато з яких втрачають будь-яке бажання навчатись. Таким чином, викладання іноземної мови повинно базуватися на колі питань, які викликають інтерес у студентів різних спеціальностей.

Основний наголос повинен робитися саме на комунікативні вправи, включаючи вивчення термінології, професійної і ділової тематики.

Професійно–орієнтоване ділове спілкування треба реалізовувати в усіх чотирьох видах мовленнєвої діяльності, за допомогою наступних вправ:

- заняття у формі презентації, конференції, дискусії, ділової рольової гри;

- переклад автентичної літератури;

- підбір матеріалів для формування термінологічного словника;

- розвиток письмової комунікативної компетенції: написання ділового листа, анкетування, розробка рекламного анонсу;

- розробка комп’ютерних курсів для заохочення студентів до самостійної роботи.

Послідовне запровадження в процесі навчання професійно-орієнтованого спілкування іноземною мовою дозволяє чітко розвити відчуття мови в діловому середовищі.



Мирослава Весна, Галина Драпалюк, Леся Фітьо

м. Львів
Роль читання в рамках програми вивчення іноземних мов за професійним спрямуванням
Секція німецької мови кафедри іноземних мов Національного університету „Львівська політехніка” створила низку підручників і посібників (більшість з яких з грифом Міністерства науки та освіти України), в основу роботи з якими покладена комунікація, а саме вміння вести бесіду на теми, які відповідають реальним умовам. За сучасною методикою вивчення іноземної мови (Л. Александер, В. Гюллен, М. Дем’яненко, К. Лазаренко, С. Мельник, та ін.) в структурі посібників реалізовано чотири види мовленнєвої діяльності: читання, аудіювання, мовлення та письмо.

Ролі читання в процесі вивчення іноземних мов надається увага як в нашій країні так і за рубежем. Зокрема в Німеччині, США було проведено експерименти на запам’ятовування і час реакції в процесах мислення. Після цього було змінено радикально підхід до ролі читання (Cattel та ін.). Подалі було розвинуто нову модель в читанні, в основу якої покладено процес рецептивний, в якому значення розуміння тексту переважає над його відтворенням вголос. Такий тип читання про себе ( т.зв. “тихе читання”) отримало назву “інтелектуальне” (Fitzgerald).

Подальші розробки, зокрема в дев’яностих роках в США щодо інтерактивно-конструктивних процесів читання, наголосили на ролі кращого розуміння, екстраполяції, інтерпретації та критичного читання, де основний акцент зроблено на читанні вголос ( Мc Neil).

Доведено, що читання тексту є основною складовою роботи на занятті з іноземної мови. Які види читання необхідно практикувати у процесі викладання іноземних мов, зараз жваво дискутується у світовій дидактиці. В сучасній методиці є безліч технік читання. Одна з них це т.зв. «ЬFLAZ -техніка», яка дозволяє сучасному фахівцеві працювати з іншомовними фаховими джерелами швидко та якісно з метою одержання інформації у відповідній галузі. Абревіатура ЬFLAZ пояснюється таким чином: Ь - огляд, F – питання, L – читання, A – занотовування, Z - висновки.

Зазначимо, що читання тексту – це не є його переклад. Студентам необхідно наголосити, що розуміти текст – це не означає знати кожне слово. При цьому велику увагу слід надавати попереднім знанням.

Перед читанням тексту студенти вже знають більше, ніж гадають: активізація букв і словоформ, активізація значення слів, семантично-синтаксична активізація, активізація охоплення речень (Stiefenhцfer, Westhof). Наступним кроком є визначення форми тексту: тип, побудова, поділ за розділами тощо (текст навчальний, текст-реклама, запис в щоденнику і т.п.).

Велика вага надається роботі з лексикою: виділити ключові слова, терміни, запозичення і т.д. Ключові слова ведуть до розуміння основної інформації тексту, яка, в свою чергу, тісно пов’язана з його внутрішньою структурою. Її легко можна зобразити графічно. З цією метою в посібниках подаються завдання на створення асоціограм текстів.

Під впливом екстралінгвальних факторів у німецькій технічній мові зустрічається значна кількість багатокомпонентних термінів, утворених шляхом запозичень (Entlehnungen) з англійської технічної або економічної термінології (такий процес спостерігаємо і в українській мові).

В немовному ВНЗ надважлива робота з науковим текстом за фахом. При читанні таких текстів слід засвоювати спеціальну термінологію, представлену в певному обсязі й необхідну для одержання інформації в німецьких фахових джерелах, іншими словами – розвивати лексичні навички (тобто, автоматизувати використання і усвідомити сприйняття необхідних слів і їх значень, враховуючи їх форму, місце, смислові зв’язки ).

Тому читання як процес доцільно поділити на наступні фази:



  1. завдання до читання (advance organizing): активізація попередніх знань: орієнтуючі запитання, асоціограми, прогнозування тощо.

  2. завдання під час читання ( concurrant organizing): опрацювання графемної почерговості, форм слова, застосування стратегії розкриття значень, семантико-синтаксичне опрацювання, робота з реченнями, структурами тексту.

  3. Завдання після читання (post organizing): підведення підсумків, (критичні) роздуми щодо висловлювань у тексті, оцінка відношення тексту до діяльності читача тощо.

Все вище згадане можна згрупувати за наступними критеріями, які враховуються у роботі над читанням тексту іноземною мовою: субтекст, стратегії читання, навчальна мета, тип завдання, час, визначений для роботи.

Отже, на початок слід формувати механізми читання, визначити структурно-семантичні зв’язки тексту, який виступає базовим матеріалом для розвитку фахової комунікації та є джерелом розширення термінологічного словника. З цією метою визначається основний зміст тексту, основні ознаки дій, явищ, процесів тощо.

Секція німецької мови розробила структуру та створила посібники „Kommunikatives Deutsch“ ч. І ( БАК, 1998) таKommunikatives Deutsch“ ч. ІІ ( „Поділля-2000”, 2003), підручник «Німецька мова «(для технічних університетів)» («Бескид Біт», 2007) і «Німецька мова для магістрів» («Львівська політехніка», 2008) для всіх етапів навчання. В структурах посібників виділено окремий розділ для читання автентичних текстів за фахом («Тексти для читання»). Підручники створювалися на основі схеми, розробленої під час співпраці в рамках програми «Модернізація вивчення англійської та німецької мов». В основу роботи з підручником покладено вироблення навичок опрацювання, реферування та анотування наукової технічної літератури, комунікація з фахових проблем, а саме вміння вести бесіду в рамках програми «Іноземна мова за професійним спрямуванням».

Вікторія Вінічук

м. Київ
Використання інтерактивних методик для навчання слухачів Дипломатичної академії України діалогічного мовлення
З кінця минулого століття у нашій країні відбувається процес зростання статусу іноземних мов, зумовлений істотними змінами в соціокультурному, політичному та економічному житті: інтенсивно розвиваються міжнародні зв’язки між Україною та рештою світу, урядовими та неурядовими організаціями, розширилися прямі зв’язки між українськими і зарубіжними дипломатичними школами. Постають нові вимоги до вивчення іноземної мови працівниками дипломатичної служби, що в свою чергу викликає необхідність створення нових програм та вироблення нових підходів до вивчення мови у контексті загальноєвропейського навчання. Дипломатична академія України є одним з навчальних закладів, метою якого є підготовка висококваліфікованих фахівців у галузі міжнародних відносин.

Сучасний етап розвитку міжнародних зв’язків України у різноманітних сферах життєдіяльності вивів її на європейський та світовий простір, нові політичні, соціально-економічні та культурні реалії вимагають певних трансформацій щодо навчання іноземних мов, що вимагає переосмислення його цілей, змісту і технології, суттєвого оновлення мовної освіти та наближення реалій системи освіти в Україні до загальноєвропейських та світових стандартів.

На сучасному етапі розвитку мовної освіти вивчення іноземних мов у вищих навчальних закладах передбачає вивчення англійської мови як мови міжнародного користування з метою отримання мовних знань та мовленнєвих навичок на рівні, достатньому для підтримки контактів із зарубіжними колегами, та необхідному для подальшого особистісного та фахового розвитку.

Велика увага в рамках сучасного вивчення іноземних мов слухачами Дипломатичної академії України приділяється фаховим аспектам ділового спілкування . Основна мета курсу англійської мови в ДАУ - оволодіння нею як засобом спілкування, використовувати як інструмент у діалозі культур і цивілізацій сучасного світу, що є способом двомовного і двокультурного саморозвитку. Досягнення її передбачає взаємопов’язаний комунікативний і соціокультурний розвиток майбутніх дипломатів засобами іноземної мови для підготовки їх до міжкультурного спілкування у різноманітних сферах професійної діяльності.

Головними методичним принципами вважаються принципи комунікативно-орієнтованого навчання на основі інтенсивних та сучасних інноваційних методик, описаних у працях зарубіжних і вітчизняних авторів і заснованих на дотриманні наступності навчання, особистісно-орієнтованому спілкуванні, рольовій організації навчального процесу, колективній співпраці.

В Росії використання активних та інтерактивних методів широко практикувалось на початку ХХ ст. (проектний, лабораторно-бригадний метод, виробничі, трудові екскурсії, практики). Подальша розробка цих методів присутня у працях Сухомлинського (60-ті рр.) а також “педагогіки – співробітництва” (70-80-ті рр.) - Шаталова, Амонашвілі та інших. Особо цікавим є досвід американських дослідників, оскільки в останні десятиліття ХХ ст. вони проводили численні експерименти і наукові дослідження в області інтерактивних методів, розроблені детальні керівництва для педагогів. Дослідження проведені у 80-ті рр. Національним тренінговим центром (США, штат Меріленд), продемонстрували, що ці методи дозволяють різко збільшити відсоток засвоєння матеріалу. Результати досліду відображені у таблиці, яка отримала назву «піраміда навчання», з якої видно, що найменший відсоток засвоєння мають пасивні методики (лекція - 0,5%, читання – 10%), а найбільший – інтерактивні (дискусійні групи – 50%, практика через дію – 75%, навчання інших, чи негайне застосування – 90%).

Основними формами навчання діалогічного мовлення (ДМ) інтерактивні практичні заняття, під час яких опрацьовуються автентичні навчальні матеріали за темами програми, та поза аудиторна робота слухачів над удосконаленням здобутих навичок.

Пріоритетними методами навчання ДМ є інтерактивні методи, в яких основна увага приділяється практичному засвоєнню знань, передачі досвіду, умінь та навичок. Вибір даних методів зумовлений необхідністю передати досить великий обсяг знань, забезпечити високий рівень володіння слухачами теоретичним матеріалом та закріпленням його на практиці протягом короткого терміну. Основними прийомами навчання магістрів зовнішньої політики ДМ є тренінги, групові дискусії, комп’ютерне навчання, case-study(груповий аналіз практичних ситуацій та вирішення поставлених задач), ділові та рольові ігри, методи активного залучення (participatory methods) з обов’язковим подальшим аналізом відео та аудіо-записів процесу мовленнєвої діяльності слухачів.

Курс передбачає широке використання технічних засобів навчання в аудиторній та поза аудиторній роботі, а саме: аудіо та відео техніка ( фотоапарат, відеокамера, телевізор, DVD плейер, проектори тощо), комп’ютери та ноутбуки.

Розвиток науково-технічного прогресу, сучасні комп’ютерні та телекомунікаційні технології, завдяки яким з’явилася можливість опрацьовувати, зберігати та надавати різні типи інформації, розвиток мультимедійних систем та методичних інновацій, впровадження інтерактивних технологій, створення психологічно комфортного середовища, надання слухачам свободи у виборі форм і методів навчання – все це дає можливість значної інтенсифікації навчання ДМ майбутніх дипломатів.

Використання згаданих прийомів та методів у поєднанні з сучасними мультимедійними засобами дають можливість не лише створити найкращі умови для засвоєння навчального матеріалу та удосконалення навичок, підвищити мотивацію дорослої аудиторії до вивчення іноземних мов, а і зробити процес навчання значно ефективнішим, що з урахуванням короткого терміну навчання та вікових і психологічних особливостей слухачів ДАУ говорить на користь обраного підходу.

Олег Вітранюк

м. Київ

Аспекти використання іноземної мови в процесі формування іншомовної компетентності майбутнього фахівця

Специфіка процесу формування іншомовної компетентності майбутнього спеціаліста у фаховій підготовці невід’ємно пов’язана як з мовою взагалі, так із іноземною мовою безпосередньо, оскільки виникнення й існування природної мови невід’ємно пов’язано з виникненням і існуванням людини. Мова як система мовних засобів, необхідних для спілкування та передачі досвіду від покоління поколінню, має властивість соціального та культурного призначення. Ця система існує, насамперед, не тільки для окремо взятої людини, а для відповідного соціуму.

Оскільки і лінгвістика, і психолінгвістика розглядають мову не тільки як певну систему мовних засобів, а як один з аспектів людської діяльності – соціальний (мовна діяльність є розумова і творча діяльність), то навчання іноземної мови, націлене на формування в тих, кого навчають, рис вторинної мовної особистості, є свідомим (когнітивним) і творчим процесом, а не так званою «запрограмованою поведінкою». Іноземна мова виступає певним джерелом відомостей про соціально-економічний, науково-технічний та загальнокультурний прогрес суспільства, який відкриває тим, хто її вивчає, доступ до величезного духовного багатства інших народів, підвищує рівень їх гуманітарної освіти .

Інтернаціоналізація суспільного життя робить іноземну мову необхідністю. Вона стає дієвим чинником соціально-економічного, науково-технічного й загальнокультурного прогресу суспільства, що підвищує статус іноземної мови як галузі освіти.

Навчання студентів немовних спеціальностей іноземної мови має свою специфіку як стосовно цілей навчання, так і стосовно вибору методів та прийомів роботи в процесі професійної підготовки. Провідним напрямом в оволодінні іноземною мовою є здобуття тими, хто навчається, такого рівня комунікативної компетенції, який дозволив би користуватися іноземною мовою в певній галузі професійної діяльності.

Мета навчання іноземної мови в процесі професійної підготовки майбутніх спеціалістів полягає в тому, щоб допомогти людині, яка навчається, стати дієздатною з іноземної мови за її фахом, тобто здатною«одержувати відповідну інформацію іншою мовою і здатність порозумітися іноземною мовою, що передбачає спроможність одержувати максимум інформації, використовуючи свої мовні засоби і творчі стратегії, однозначно і досить компетентно висловити свою думку засобами іноземної мови.

Проте, як наголошують дослідники і засвідчує власний досвід викладацької діяльності у вищому навчальному закладі, на практиці часто спостерігається розбіжність між змістом професійного навчання та основними характеристиками навчання іноземних мов. Викладання іноземної мови відокремлено від навчання професійної діяльності студента, а включення в методичні посібники текстів з професійної тематики можна вважати лише зовнішньою реалізацією принципу зв’язку мовного і професійного навчання.

У зв’язку з цим, постає питання про навчання студентів іноземної мови для спеціальних цілей або професійно спрямованої іноземної мови з метою формування вмінь професійного іншомовного спілкування сучасного спеціаліста, вирішенню якого присвячено низку досліджень і публікацій, в яких розглядається, зокрема, зміст професійно спрямованого навчання іноземної мови на різних етапах у немовному вищому навчальному закладі, визначаються нові тенденції формування вмінь іншомовного спілкування, порушуються соціокультурний аспект та психолого-методичні проблеми, пропонується методика застосування матеріалів першоджерел. Проте, проведений аналіз досліджень з проблеми дозволяє стверджувати, що, в основному, розглядаються загальні питання, пов’язані з формуванням комунікативної компетенції майбутнього фахівця з метою професійного спілкування.

Слід відзначити, що завдяки новому зацікавленню іноземними мовами увага перемістилася від дослідження особливостей літературної іноземної мови до вивчення мови, що використовується в реальному спілкуванні спеціалістів окремої галузі. У зв’язку з цим, науковці наголошують, що сучасним досягненням у галузі методики навчання іноземних мов для спеціальних цілей став такий висновок: оскільки іноземна мова знаходить своє застосування в різних ситуаціях спілкування спеціалістів різних професій, то, визначивши особливості типових ситуацій спілкування фахівців кожної конкретної галузі, можна моделювати процес їх реальної комунікації, і, відібравши попередньо для цього необхідний мовний та мовленнєвий матеріал, звузити весь широкий діапазон мови до конкретних потреб спеціалістів і цим полегшити процес оволодіння мовою для спеціальних цілей.

Отже, можна зробити висновок, що провідним завданням навчання іноземної мови у вищих навчальних закладах немовного профілю на сучасному етапі є не просто навчити студентів користуватися нею як засобом спілкування в усіх видах мовленнєвої діяльності в різноманітних ситуаціях, а використовувати іноземну мову в усіх видах мовленнєвої діяльності в ситуаціях професійної діяльності, оскільки й ефективність навчання безпосередньо залежить від ступеня наближення процесу передачі знань, формування навичок і вмінь до реальних умов їх практичного застосування.




Світлана Власенко, Ірина Казакова

м.Львів
Розвиток лінгвістичних здібностей студентів при оволодінні навичками письма іноземною мовою.
Продуктивне письмо – це комплексне використання графічних, лексико-граматичних і стилістичних засобів для вираження думок і реалізації комунікацій. Письмо використовується як самостійна форма спілкування, оволодіння ним відбувається на базі звукового мовлення.

Залежно від цілей комунікації виділяють різні види письмових повідомлень.

Навчання письмовій діяльності включає роботу над технікою письма (графіка, орфографія, пунктуація) та над письмовим вираженням думок (продуктивне письмо). Письмове повідомлення включає тему, ідею і характеризується певним засобом формування думок. Письмова діяльність заздалегідь формується в думках і передбачає чималу кількість розумових дій і операцій. Процес починається у внутрішньому мовленні і передбачає значну кількість складених програм майбутнього висловлювання. Він включає розумову діяльність щодо вибору лексичних одиниць, організації їх граматично оформлені речення і об’єднання цих структур в абзаци – для виявлення логічних зв’язків між окремими думками. Процес цей складається із внутрішнього проговорення і фіксації підготовленого матеріалу на папері, що вимагає автоматичного оперування звуко-граматичними асоціаціями. Щодо кількості операцій письмове повідомлення більш складне, ніж усне. Усне мовлення передбачає синхронне осмислення і його звукове відтворення, а це потребує повного автоматизму в оперуванні лексичним і граматичним матеріалом.

Труднощі письма полегшуються відсутністю дефіциту часу в людини, яка пише. Це дозволяє продумати зміст і форму майбутнього висловлювання та зробити перспективний аналіз. Можливість знайти в пам’яті потрібні мовні засоби для точного вираження думки, можливість використання словників надають студентові більшої впевненості.

У результаті регулярного тренування поступово накопичується досвід, процес підбору слів і структур відбувається швидше, навички письма стають більш стійкими. Будучи зв’язаними із мисленням через внутрішнє мовлення, письмо дисциплінує думку і сприяє її точному чіткому вираженню.

Навчання письмовій діяльності включає в себе три основні етапи: оволодіння графікою і орфографією із залученням матеріалу, що вивчається усно; засвоєння структурних моделей речень, які характерні для усної і письмової форм спілкування, їх комбінування, оволодіння письмом як засобом спілкування.

Заключним етапом у роботі над письмом є відпрацювання навичок вираження думок у письмовій формі. Найбільш традиційними і поширеними навчальними формами, на нашу думку, є план, конспект-резюме прочитаного тексту, анотація, реферат, написання листа, переказ, твір. Написання твору є найважчим етапом роботи, особливо складним видом творчої діяльності. Цей тип письмової роботи характеризується специфікою засобів, що використовуються при навчанні даної форми мислення.

Сучасна методика висуває цілий ряд вимог до написання творів, а саме:

- теми творів, запропонованих викладачем, мусять викликати інтерес у студентів. Така діяльність передбачає розвиток творчої уяви студента. У процесі написання твору народжуються нові ідеї, студенти мають можливість бути більш «авантюрними» з мовою, вийти за рамки того, що їм викладали;

-мовний матеріал, необхідний для написання твору, має бути опрацьований в аудиторії.

Цікавою, на нашу думку, є творча та «репортерська» діяльність. Під цим ми розуміємо написання поезій, коротких оповідань, рекламу, оголошення, репортажі про реальні події та ін. Ці форми письма відкривають нові горизонти, надають широкі лінгвістичні можливості використання творчого потенціалу студентів.

Надія Водарська

м. Львів
Деякі аспекти методики навчання студентів перекладу складних термінів
З переходом вишів України у 2009 році на вивчення іноземної мови професійного спрямування, особливо актуальною стає методика навчання студентів перекладу технічної літератури в цілому, та складних термінів зокрема.

Ефективним у цьому зв’язку є цілеспрямоване акцентування уваги студентів вже на складних іменниках матеріалів розмовних тем, тобто на загальній лексиці. Так , у тексті “Studying at Lviv Polytechnic University ” нараховуємо 35 іменників моделей NN, NNN та їх модифікацій. Пояснюємо структуру даних моделей та їх варіантів, а також способи їх перекладу -- під час опрацювання лексики тексту. Студенти роблять відповідні записи у зошитах, шукають подібні приклади у тексті , після чого – фронтальна перевірка правильності перекладу складних іменників.

Подальший пошук складних іменників та їх переклад студенти здійснюють вдома, а наступного заняття, поділившись на пари чи групи, повторюють їх вимову, знання їх українських еквівалентів та використовування у відповідному контексті. Таким чином, студенти засвоюють нову лексику та виробляють і закріплюють навики мовлення.

Маючи згаданий вище досвід роботи зі складними іменниками, студентам легко перейти до розуміння і перекладу складних термінів, особливо тих багатокомпонентних термінів, переклад яких є сумою складових елементів. Студенти-енергетики, наприклад, легко перекладають такі двокомпонентні терміни як “power generation”, “power grid” та їм подібні, а також багатокомпонентні терміни, такі як “three-phase electric power”, “single-phase electric power” та інші.

Однак, попри постійну роботу над складними термінами як в аудиторії, так і вдома, важливо мати практичні завдання з теорії і практики перекладу складних термінів. Таку методичну розробку бажано мати для кожної спеціальності зокрема, або, принаймні, для суміжних спеціальностей. Необхідними компонентами практичних завдань, на нашу думку, має бути теоретичний матеріал, проілюстрований цікавими прикладами, та система контрольних завдань, яка, з поміж інших чинників, залежать від наявності та забезпечення студентів англо-українськими фаховими словниками, та від вільного доступу до електронних словників. У протилежному випадку, це можуть бути тести, коли студентам пропонують вибрати переклад з-поміж поданих варіантів.

Як показує досвід, достатньо часу слід відвести перекладу тих прикладів, коли до ряду іменників долучаються прикметники, дієприкметники, числівники та сполучники, так як отримані навики допоможуть студентам самостійно перекладати навіть ті складні терміни, котрі на сьогоднішній день не входять до реєстру жодного словника.



Тетяна Гармаш

м. Київ
Впровадження новітніх інформаційних технологій при вивченні іноземної мови.
В сучасній системі освіти активно використовуються інформаційні технології й комп'ютерні телекомунікації. Особливо динамічно розвивається система дистанційної освіти. Цьому явищу сприяє ряд факторів, і насамперед ­ оснащення освітніх установ потужною комп'ютерною технікою й всесвітньою мережею Інтернет.

Розвиток інформаційних технологій надав нову, унікальну можливість проведення занять – впровадження дистанційної форми навчання. Як правило, при дистанційній формі навчання застосовуються електронні підручники. Вони можуть містити велику кількість вправ і прикладів, докладно ілюструвати різні види інформації. Крім того, за допомогою електронних підручників здійснюється контроль знань – комп'ютерне тестування. Практика використання електронних підручників показала, що студенти якісно засвоюють викладений матеріал, про що свідчать результати тестування.

Електронний підручник є комплектом навчальних, контролюючих, моделюючих і інших програм, у яких відбитий основний науковий зміст навчальної дисципліни. Електронний підручник часто доповнює звичайний, а особливо ефективний у тих випадках, коли він: забезпечує практично миттєвий зворотний зв'язок; допомагає швидко знайти необхідну інформацію; суттєво заощаджує час при багаторазових звертаннях до гіпертекстових пояснень; дозволяє швидко, але разом з тим в темпі, який найбільш підходить для конкретного індивідуума, перевірити знання по певному розділу. Електронний варіант підручника включає й засоби контролю, тому що контроль знань є однією з основних проблем в навчанні. Довгий час у вітчизняній системі освіти контроль знань, як правило, проводився в усній формі. На сучасному етапі застосовуються різні методи тестування.

Сучасні комп'ютери дозволяють із великою ефективністю відтворювати практично всі відомі дотепер види передачі інформації, і тільки вони можуть реалізувати адаптивні алгоритми в навчанні й забезпечити викладача об'єктивним і оперативним зворотним зв'язком в процесі засвоєння навчального матеріалу. Мультимедійний комп'ютер - це не тільки новий інтегрований носій інформації, це ­– пристрій, який найбільш адекватно відображає модель "face to face". Крім цього, тільки в комп'ютерах можуть бути реалізовані інформаційно-довідкові системи на основі гіпермедійних посилань, що також є однією з найважливіших складових індивідуалізації навчання.

Форми роботи з комп'ютерними навчальними програмами на заняттях з іноземної мови включають: вивчення лексики; відпрацьовування вимови; навчання діалогічного й монологічного мовлення; навчання письму; відпрацьовування граматичних явищ.

Можливості використання Інтернет-ресурсів величезні. Глобальна мережа Інтернет створює умови для одержання будь-якої необхідної інформації: країнознавчі матеріали, новини з життя молоді, статті з газет і журналів, необхідну літературу і т.д. На заняттях з іноземної мови за допомогою Інтернету можна вирішувати цілий ряд дидактичних завдань: формувати навички й уміння читання, використовуючи матеріали глобальної мережі; удосконалювати вміння письмового мовлення; поповнювати словниковий запас; формувати стійку мотивацію до вивчення іноземної мови; налагоджувати й підтримувати ділові зв'язки й контакти зі своїми однолітками в іншомовних країнах. Віртуальне середовище Інтернет дозволяє вийти за часові та просторові межі, надаючи користувачам можливість автентичного спілкування з реальними співрозмовниками на актуальні для обох сторін теми. Однак не можна забувати про те, що Інтернет – лише допоміжний технічний засіб навчання, і для досягнення оптимальних результатів необхідно грамотно інтегрувати його використання в процесі заняття.




Наталія Головко, Наталія Морська

м. Львів
До проблеми науково-технічного перекладу в курсі іноземної мови

в технічному вузі
На сучасному етапі інтенсивного обміну науковою та технічною інформацією переклад науково-технічних текстів стає важливим засобом комунікації. У зв’язку з цим виникає необхідність з одного боку – глибокого теоретичного осмислення науково-технічного тексту як об’єкту дослідження, вивчення його особливості в процесі перекладу, з іншого боку – навчити студентів та аспірантів якісно і правильно перекладати науково-технічну літературу.

У сучасних умовах, коли в світі спостерігається бурхливий розвиток техніки та збільшився потік інформації настільки, що навіть при використанні комп’ютерів неможливо своєчасно здійснювати переклад технічної літератури для потреб спеціалістів, зросла необхідність оволодіння елементарними навичками технічного перекладу з боку науково-технічної інтелігенції. Хоча в останні роки у зв’язку з реформою вищої школи у вивченні іноземних мов на перший план виступає практичне оволодіння іноземною мовою, як засобом спілкування, роль науково-технічного перекладу у процесі підготовки дипломованих інженерів не зменшилась і тепер. Це в ніякій мірі не суперечить вимозі навчання студентів навичок усного спілкування. В світлі вимог Болонського процесу це зараз дуже актуально. Вміння читати і перекладати технічну літературу за фахом базується на вмінні читати і перекладати загальномовні тексти.

Помилково було б вважати, що досить знати дві мови, щоб перекладати з однієї мови на іншу. Знання мов ще не гарантує успішності перекладу – адже переклад, є особливим різновидом мовленнєвої діяльності.

Корисним при перекладі є знання різних закономірних відповідностей між двома мовами. Тому при вивченні іноземної мови потрібно постійно звертатися до зіставлень між рідною та іноземною мовами, як в граматиці, так і в лексиці.

На наш погляд, доцільно поділити всю термінологію відповідної галузі, що передбачається до опрацювання на заняттях із науково-технічного перекладу на рецептивний та потенційний термінологічний запас. До рецептивного запасу слід включити загально технічну термінологію даної галузі та її "ключові" терміни. Студенти повинні впізнавати їх та правильно перекладати в різних контекстах автоматично, не звертаючись до словника, бо інакше затруднюється вивчаюче читання, а без цього неможливий переклад. Отже, над кожною лексичною одиницею рецептивного мінімуму слід ретельно працювати. Одиниці потенційного термінологічного запасу, як правило, не підлягають закріпленню.

Оскільки в іноземних мовах важливе місце займають похідні та складні слова, то словотвору слід приділяти більше уваги. Кількість словотворчих формантів (суфіксів, префіксів, коренів) набагато менша, ніж кількість термінів, що утворюються за їх допомогою. Тому знання семантики словотворчих формантів та моделей словотвору є дуже важливим при науково-технічному перекладі. Студентам можна дати кілька слів і запропонувати визначити значення похідних від них термінів або навести терміни з одним словотворчим формантом та їх переклад, запропонувавши визначити значення цього форманта.

На першому етапі необхідно також вказати способи перекладу найчастіше вживаних синтаксичних конструкцій за методом "від змісту – до способу вираження". Головну увагу на заняттях науково-технічного перекладу потрібно звертати не на запам’ятовування студентами термінології або граматичних відповідностей, а на розвиток уміння визначати інваріантний зміст думки і виражати цю думку різними мовними засобами.

На другому етапі доцільно спочатку ознайомити студентів з основними принципами науково-технічного перекладу і лише після цього перейти до роботи над фаховими текстами.

Повний курс науково-технічного перекладу, на нашу думку, повинен включати ознайомлення з усіма видами технічного перекладу – від письмового повного або реферативного до усного консультативного, а навіть, і синхрон­ного перекладу фахових текстів, наприклад, підчас наукової конференції.

Наталія Горелік

м .Київ
Оволодіння навичками усного мовлення у навчанні іноземних мов у немовних ВНЗ.
За останні роки зросли вимоги щодо рівня оволодіння іноземними мовами фахівцями у немовних вузах. Іноземна мова, зокрема англійська в Україні викликає значний інтерес, завдяки підвищенню зовнішньоекономічної діяльності підприємств, міжгалузевим взаємовідносинам, зв`язкам між підприємствами, як в Україні, так і за кордоном, та широким використанням технічного обладнання. Робота в різних сферах діяльності потребує від вітчизняних спеціалістів володіння вміннями іншомовного спілкування. Тому в Україні існує тенденція підвищення ефективності підготовки кваліфікованих фахівців з високим рівнем володіння іноземною мовою.

При організації навчання іноземної мови, яка є компонентом системної підготовки фахівця, головну увагу потрібно приділяти тому виду іншомовної мовленнєвої діяльності, який забезпечує максимальне отримання професійно значущої інформації.

Визначаючи тенденції в курсі викладання іноземної мови, сьогодні називають передусім реалізацію комуні­кативного підходу. Комунікація розуміється як процес усного або письмового спілкування, суть якого полягає в обміні інформацією та її оцінюванні.

Комунікативно-орієнтоване навчання передбачає формування у сту­дентів комунікативної компетенції, яка вважається сформованою, якщо майбутній фахівець використовує іноземну мову, щоб самостійно отримувати й розширю­вати свої знання і досвід.

Одним з найважливіших аспектів вивчення іноземної мови є оволодіння навичками усного мовлення. З точки зору сучасної методики, обов’язковим і необхідним компонентом навчання говорінню є розвиток навичок і вмінь діалогічного і монологічного мовлення.

Послідовність виконання вправ, починаючи з не комунікативних, потім умовно-комунікативних і закінчуючи комунікативними вправами з рольовим ігро­вим компонентом та методами проблемного навчання, безпосередньо забезпечує оволодіння навичками спілкування, формування та удосконалення вмінь професійно спрямованого говоріння.

Навчання студентів немовних спеціальностей іноземної мови має свою специфіку як стосовно цілей навчання, так і стосовно вибору методів та прийомів роботи в процесі професійної підготовки.

Комунікативні складові дозволяють здійснювати такі цілі:

- підводити студентів до різних видів розмовних текстів і заохочувати до вивчення мовних одиниць професійного спрямування;

- розвивати мовленнєві навички за допомогою рольових ігор;

- вдосконалювати навички в формуванні запитань і відповідей;

- давати особисту інформацію і робити доповіді;

- обговорювати різні ситуативні прийоми;

- навчати студентів створювати мовні ситуації, відтворювати і вміти реагувати на них;

- практикувати контрольоване говоріння;

- спонукати до висловлювання своєї думки;

- запроваджувати говоріння базоване на мовних моделях але в ігровому форматі.

Провідним напрямом в оволодінні іноземною мовою є здобуття тими, хто навчається, такого рівня комунікативної компетенції, який дозволив би користуватися іноземною мовою в певній галузі професійної діяльності. У зв’язку з цим, постає питання про навчання студентів іноземної мови для спеціальних цілей або професійно спрямованої іноземної мови з метою формування вмінь професійного іншомовного спілкування сучасного спеціаліста.



Людмила Гребінник

м. Київ
Ефективність бланкових методик при навчанні аудіюванню.

(На прикладі практичного курсу німецької мови на немовних спеціальностях)
Аудіювання, поряд з говорінням, забезпечує можливість спілкування іноземною мовою. Несформованість аудитивних навичок є причиною комунікативних невдач. Отже, розуміння усного мовлення іноземною мовою потребує спеціальної підготовки.

При підборі аудіотексту слід враховувати як об’єктивні мовні чинники (автентичність, словниковий матеріал, зміст, композиція, граматичні особливості), так і індивідуальні особливості слухача (аудиторії слухачів), їх комунікативні потреби. Аудіоматеріал повинен стимулювати комунікацію, спонукати до дискусії, висловлення власної думки, поглядів, роздумів.

Саме цими принципами ми керувались, працюючи над навчальним посібником з аудіювання «Hцrverstehen. Збірник аудіовправ з німецької мови» – Київ, 2009 – 166 с. Автентичні аудіотексти, включені до посібника, згруповані в 11 тематичних розділів: I Persцnliches: Bekanntschaft & Familie; II Alltдgliches Leben; III Freizeit & Aktivitдten; IV Studium & Beruf; V Kunst & Kultur; VI Weltliteratur; VII Deutschland: Land & Leute; VIII Natur & Umwelt; IX Wissenschaft & Industrie; X Zwischenmenschliche Beziehungen: natьrliche und soziale Voraussetzungen; XI Aktuelles. Такий тематичний діапазон дозволяє, по-перше, підібрати потрібний аудіоматеріал до того чи іншого модуля, а по-друге, на неспеціальних факультетах можливо застосовувати аудіювання з урахуванням специфіки напряму підготовки студентів (природничі науки, психологія, соціологія, історія, педагогіка і т.д.).

Робота з аудіотекстом складається з трьох етапів: дотекстового, текстового та післятекстового. Розглянемо види вправ, запропонованих у нашому навчальному посібнику та можливість їх застосування на кожному з вищезазначених етапів. Всі вправи посібника (виключаючи усні вправи) мають вигляд бланкового тесту, що передбачає письмову роботу безпосередньо в книзі. Цінність кожної з таких вправ полягає в її подвійній функції: можливості застосування не лише на етапах роботи з аудіотекстом, а й під час модульного контролю.



Дотекстовий етап.

1) Вправи, спрямовані на словникову роботу: до аудіотексту подано лексичні одиниці українською мовою, німецькі відповідники до яких містить аудіотекст («Das Wetter» (с. 84)); вправи на знаходження в прослуханому тексті лексичної одиниці, що відповідає її німецькому тлумаченню («Die Eisenbahn» (с. 93));



Текстовий етап.

1) Бланк для нотаток. Під час сприйняття на слух великої за обсягом інформації виникає необхідність занотувати певні цифрові дані, терміни, опорні слова. У таких випадках саме бланк для нотаток є найзручнішим дидактичним матеріалом («Der Anrufbeantworter» (с. 16), «Die Mehrsprachigkeit» (с. 109);

2) Вправи на впорядкування: визначення певного явища за описом («Die Kontinente» (с. 82)); аудіювання інтерв’ю («Eine Umfrage zum Sport» (с. 27)).

3) «Lьckentest»: Перед студентами ставиться завдання заповнити пропуски, яке вони виконують безпосередньо у процесі слухання. «Пропуск» того чи іншого слова не повинен бути випадковим. Всі вставлені слова послужать матеріалом для роботи на післятекстовому етапі аудіювання, а отже повинні цікавити викладача у граматичному чи семантичному аспектах («Die Bremer Stadtmusikanten» (с. 56), «Das Telefongesprдch» (с. 43));

4) Вправи на переклад («Wer war Mozart (с. 49));

5) Вправи з перефразування: знаходження в аудіотексті відповідників до перефразованих речень («Der Umweltschutz» (с. 94)).



Післятекстовий етап реалізується переважно усними видами роботи: 1). Відтворення сприйнятої інформації (Erzдhlen Sie diese Geschichte nach (с. 58), Lernen Sie das Gedicht auswendig und tragen Sie es vor (с. 62));

2) Продукування тексту за зразком (Bilden Sie nach dem Muster einen Dialog zum Thema «In unserer Universitдtsbibliothek». Spielen Sie den Dialog in der Gruppe vor (с. 29));

3) Творчий пошук: дискусія (Diskutieren Sie in der Gruppe ьber alle Vor- und Nachteile des Handys (с. 104)); висловлення власної думки (Und wie wichtig ist Sport fьr Sie? ДuЯern Sie Ihre persцnliche Stellungnahme zum Thema (с. 27)); рольова гра в групі (Machen Sie die gleiche Umfrage in der Gruppe, sammeln Sie Informationen und berichten Sie ьber Ihre Ergebnisse (с. 72)).

Контрольні вправи:

1) Визначення вірного чи невірного судження («Die Haustiere» (с. 12)), «Deutsch fьr das Visum» (с. 107)).

2) Тести множинного вибору: («Wie mache ich mich selbstдndig» (с. 44), «Das Essen: typisch deutsch» (с. 73).

Отже, аудіювання, як один з видів мовленнєвої діяльності, який безпосередньо пов’язаний з успішним оволодінням комунікацією іноземною мовою, потребує ретельної підготовки кожного з його етапів. При цьому бланкові методики, завдяки своїй різноманітності, гнучкості та широким можливостям застосування, забезпечують ефективність процесу аудіювання.



Надія Грицик

м. Чернігів
Формування культурологічної компетенції студентів немовних спеціальностей як одне з найважливіших завдань навчання іноземної мови у вищому навчальному закладі
Розширення та якісні зміни характеру міжнародних зв’язків нашої держави, інтернаціоналізація усіх аспектів суспільного життя роблять іноземну мову реально необхідною в різних сферах діяльності людини. Вона стає дійовим фактором соціально-економічного, науково-технічного і загально культурного прогресу суспільства. Це підвищує статус іноземної мови як освітньої галузі у вищих закладах освіти. Як зазначає В.Г.Кремень, «інтеграція України у світову спільноту потребує досконалого володіння іноземними мовами. Без таких знань прилучитися до міжнародного співтовариства буде не­можливо». Саме тому провідною метою вивчення іноземної мови (ІМ) студентами вищих навчальних закладів (ВНЗ) освіти різних напрямів підготовки стає формування культурологічної компетенції особистості.

Навчання ІМ у ВНЗ відбувається згідно з програмою з англійської мови для професійного спілкування (АМПС). Програма АМПС в свою чергу спрямована на виховання інтересу до культур європейських сусідів, формування відкритості, толерантності і поваги до представників інших культур. Це свідчить про те, що формування культурологічної компетенції надає можливість студентам усвідомити реалії та цінності як своєї, так і іншої культури.

Проблема формування у студентів немовних спеціальностей культурологічної компетенції – це новий напрям роботи в галузі іншомовної освіти, тому теоретичні аспекти зазначеної проблеми належним чином ще не з`ясовані. Однак відомо, що проблема вивчення мови через культуру стала актуальною в Україні ще в кінці 90-х років минулого століття. Це пов’язано насамперед з тим, що виникла необхідність у фахівцях нового формату, які здатні використовувати іноземну мову як засіб комунікації з представниками різних культур і народів. Цією проблемою вже довгий опікуються як вітчизняні так, так і закордонні науковці (Р.О.Гришкова, Л.П. Голованчук, Т.Колодько, О.О.Коломінова, Н.О. Саєнко, Л.В.Мельник, Риверс У.М., Пассов Е.И., В.В. Сафонова та інші).

Сучасний фахівець має не лише досконало володіти ІМ, але й культурою іншомовних країн. Для вирішення цієї проблеми необхідно змінити підхід до навчання ІМ у ВНЗ. Дослідники вказують насамперед на зміну статусу навчальної дисципліни «іноземна мова» з точки зору її культурологічної функції, оскільки мова – не тільки «джерело комунікативної діяльності, але й засіб пізнання, формування і передачі думки, вираження почуттів, емоційних станів людини, засіб реалізації усіх потреб освіченого народу». Саме тому провідною метою вивчення ІМ студентами ВНЗ різних напрямів підготовки стає культурологічна компетенція особистості. Згідно, сучасної концепції іншомовної освіти, яка базується на інтегрованому навчанні мови та культури країни, мова яких вивчається, на діалозі рідної та іноземної культур. Мета такої освіти навчання мови – через культуру, культури – через мову, формування homo moralis: людини із совістю, що розрізняє добро і зло, має високі, стійкі моральні орієнтири, якими керується у своїй діяльності.

В умовах державної орієнтації на встановлення всебічних контактів із країнами світу доцільно навчати ІМ як засобу інтернаціонального спілкування. Варто звернути увагу на розвиток у студентів здатності до спілкування на міжкультурному рівні. Цьому повинна сприяти побудова кожного заняття як моделі потенційного, цікавого за змістом спілкування студентів з носіями певної мови, насамперед, з іноземними ровесниками, завдяки чому студенти зможуть краще уявляти собі практичну та життєву перспективу засвоєння нової мови. І це приведе до суттєвого підвищення їхньої мовленнєвої інтенції.

На думку У. Риверс, навчальний процес ІМ має протікати як діалог культур. Тому вивчення ІМ слід цілеспрямовано залучати студентів до нової національної культури і формувати їхню культурологічну компетенцію як невід'ємну передумову успішного спілкування на міжкультурному рівні.

Дотриманню цього положення сприяють такі фактори: по-перше, відбір автентичних мовленнєвих матеріалів, і, по-друге, використання спеціальних засобів навчання, які допомагають студентам цінності іншомовної культури і, насамперед, культурно етичні правила поведінки її носіїв. Важливе місце в процесі вивчення мови приділяється роботі над оригінальними або адаптованими творами поезії та прози, з іншомовними казками та легендами, розповідями, більш великими творами класичного і сучасного характеру, діалогами з оригінальних сучасних джерел, які містять типові формули мовленнєвого спілкування носіїв мови. Підсилюється також і значення навчальних ситуацій, за допомогою яких моделюються умови, необхідні для використання відповідних країнознавчих реалій.

Отже, формування культурологічної компетенції у студентів немовних спеціальностей ̶ є невичерпним джерелом їх виховання і розвитку, а також робить майбутніх фахівців духовно багатими людьми і толерантними до представників інших культур.


Ірина Гріліхес

м. Київ
Професіоналізація під час підготовки перекладача у немовному ВНЗ
Наступне повідомлення є у деякій мірі продовженням теми, що стосується навчання іноземних мов у немовних вузах для надання випускникам другої спеціальності «перекладач» з метою розширення конкурентоспроможності майбутніх професіоналів на ринку праці.

На нашу думку, ця проблема варта уваги, оскільки мовний матеріал, який має подаватися студентам, наприклад, напряму підготовки «Міжнародні відносини» повинен в значній мірі відрізнятися від матеріалу та й характеру занять філологічного напряму.

Тут слід зауважити, що при наявності кількох спеціальностей у складі одного напряму, таких, наприклад, як «Міжнародні економічні відносини», «Міжнародний бізнес», «Міжнародне право» та «Міжнародна інформація» виникають складнощі у змістовному наповненні навчальних програм та доборі навчального матеріалу.

Оскільки згідно Стандарту МОН України навчальний план для рівня «бакалавр» вищезгаданих спеціальностей включає такі предмети: 1.Іноземна мова; 2.Теорія та практика перекладу; 3.Іноземна мова спеціальності; 4.Перекладацька практика та на рівні «Магістр» - Практикум перекладу, необхідно зазначити деякі особливості викладання кожного з предметів.

Предмет «Іноземна мова» є фактично розширеним базовим курсом мови, але досвід показав, що вже на перших двох курсах під час викладання цього предмету слід вводити поняття та визначення, що стосуються майбутньої першої спеціальності.

«Теорія та практика перекладу» - одне з найболючіших питань, оскільки підручників з навчання та підготовки майбутніх перекладачів, які б носили прикладний характер, практично не існує для цього напряму.

«Іноземна мова спеціальності» теж викликає певні труднощі, оскільки основні спеціальності в значній мірі відрізняються одна від одної, що вимагає відбору специфічного професійно орієнтованого матеріалу, який би допомагав розвивати та закріплювати вміння та навички використання професійної лексики у майбутній діяльності.

Найскладнішим є питання організації перекладацької практики, оскільки всі студенти напряму мають одночасно її проходити, а це з року в рік дає зростаючі цифри учасників процесу. При цьому, хотілося б урізноманітнити види перекладу під час практики, що створює додаткові труднощі.

Але головним є, безумовно, те, що підхід до підготовки перекладачів з чітко визначеною основною (першою) не філологічною спеціальністю має, з одного боку, зберігати кращі традиції методики викладання мовних предметів, а з другого боку, розробляти нові підходи до вирішення проблем цієї галузі.

Валентина Гундарєва, Марина Курнілович

м. Киів
Проблеми та типові помилки, що виникають при перекладі

професійної правової лексики
Однією із основних цілей дисципліни „Теорія і практика перекладу” для студентів спеціальності „Міжнародне право” є знання, практичне використання і точний переклад юридично-правової термінології, що входить до нормативних правових документів: міжнародних статутів, законів й угод; базових текстів зі спеціальності, газетних статей з професійної тематики тощо. Вміння точного та коректного перекладу професійної термінології є надзвичайно важливим для майбутніх фахівців з міжнародного права, особливо для роботи із юридично-правовою документацією і нормативними правовими документами.

Існують певні проблеми, з якими стикаються студенти при перекладі правової термінології, і тому буде доречним проаналізувати основі причини виникнення таких проблем та помилок, що по’вязані з ними:



  1. Студенти намагаються перекладати окремі слова та словосполучення дослівно, незважаючи на багатозначність слів в англійській мові та на контекст, в якому вони вживаються:

    Слово, словосполучення

    Помилковий переклад

    Правильний переклад

    Contracting parties
    With respect to
    Pacific settlement

    (of disputes)

    Treatment of prisoners
    Natural persons

    Public minister



    Контрактні вечірки (партії)

    З повагою до


    Тихоокеанське поселення

    Лікування ув’язнених


    Натуральні (природні) особи (персони)

    Публічний міністр



    Сторони контракту, договірні сторони

    Стосовно, що стосується

    Мирне вирішення

    (суперечок)

    Ставлення до ув’язнених

    Фізичні особи

    Дипломатичний представник


  2. Студенти забувають про загально прийняті норми перекладу назв міжнародних організацій та нормативних правових документів:




Слово, словосполучення

Помилковий переклад

Правильний переклад

The Universal Declaration of Human Rights

the Charter of the United Nations

the International Court of Justice




Універсальна декларація

прав людини

Хартія ООН

Міжнародний суд правосуддя



Загальна декларація

прав людини


Статут ООН

Міжнародний суд (ООН)







  1. Студенти часто ігнорують переклад найбільш вживаних латинських слів, словосполучень та скорочень, таких як:

opinio juris – переконання у правомірності

jus cogens – імперативний, обов’язковий для виконання

habeas corpus - розпорядження про приведення заарештованого до суду, судовий наказ про передачу арештованого до суду для належного судового розгляду

in rem – майнове право, абсолютний, майновий, стосовно самої речі

in personam – відносний (про право), стосовно конкретної особи

actus reus – злочинна дія

mens rea – злочинний намір

i.e. (id est) – тобто

etc (etcetera) – тощо

e.g. (exempli gratia) - наприклад

Аналіз вищезазначених проблем та типових помилок допоможе викладачам та студентам уникнути серйозних проблем з перекладом професійної термінології, юридично-правової літератури, газетних та наукових статей і нормативних правових документів.

Людмила Гурєєва, Леся Степанцова

м. Київ

Сучасні інформаційні технології для розвитку навичок усного мовлення студентів технічних вузів
Використання сучасних інформаційних технологій на заняттях з іноземної мови – надзвичайно актуальне і водночас проблематичне питання.

Сьогодні інформаційні технологій – не просто одна з умов успішного вивчення іноземної мови, але й вимога часу. Мультимедійні засоби навчання роблять процес засвоєння знань більш цікавим та індивідуальним. Мультимедійні технології – це сукупність відео-, аудіо- та інших засобів відображення інформації, що інтегровані в інтерактивному програмному середовищі. До сучасних інформаційних технологій, які використовують в навчальному процесі, відносять електронні та гібридні бібліотеки, електронні посібники, довідково-пошукові системи Інтернет та ін.

Проте, навряд чи можна стверджувати, що українська вища освіта в повному обсязі використовує сучасні інформаційні засоби в процесі навчання. Згідно словам віце-прем'єра В‘ячеслава Кириленка, Кабмін має намір впровадити сучасні інформаційні технології в освіті і науці до 2010. Ця програма розроблена на виконання указу від 4 липня «Про заходи для розвитку освіти». Поки розвиток у цьому напрямі триває, зробимо короткий огляд доступних на даний момент мультимедійних засобів та їх використання з метою покращення комунікативних навичок студентів.

Найбільш розповсюдженим та доступним для студентів джерелом інформації є мережа Інтернет. Викладачі іноземної мови мають можливість проводити заняття у спеціально обладнаному комп’ютерному класі. Яким чином Інтернет можна використовувати для покращення усного мовлення студентів технічних вузів? Існує ряд сайтів, призначених для навчання чотирьох видів мовленнєвої діяльності, і усного мовлення зокрема. Робота з сайтами вигідно відрізняється від традиційної роботи в аудиторії, тому що спілкування не обмежується питанням викладача і відповіддю студента. Як правило, Інтернет сайти надають комплексі відео для перегляду або текст для прослуховування, активну лексику та лексико-граматичні вправи. Поєднання звукових, графічних, анімаційних та текстових ефектів дає можливість досить вдало імітувати ефект занурення в активне мовне середовище, моделювати процес спілкування, який наближений до реальних умов.

WWWпроекти розраховані на те, що учні отримують завдання, для виконання якого їм необхідно знайти інформацію в Інтернеті і представити потім результати свого пошуку у вигляді доповіді.

Проте, комп’ютерний клас – не єдине місце, де можна вдало використовувати новітні інформаційні технології для покращення навичок мовлення. Зробити роботу більш цікавою та різноманітною за допомогою мультимедійних засобів можна й у звичайній аудиторії. Для цього можна використати портативний комп’ютер (ноутбук). Одним з видів роботи є перегляд невеликого уривку відео з подальшим його обговоренням або відтворенням тексту по ролям. Для такої роботи можуть стати корисними як фільми на професійну тематику, так і звичайні художні стрічки, адже саме вони розвиватимуть вокабуляр повсякденної лексики.

Згідно порадам західних викладачів, корисною може стати навіть відеокамера. Усні відповіді, дискусії та доповіді студентів записуються на відеокамеру, після чого плівка переглядається і проводиться аналіз виступу студентів. Таким чином студенти мають можливість побачити себе зі сторони і проаналізувати власні помилки. Так само можна використовувати аудіо-магнітофон чи диктофон мобільного телефону.

Алла Давиденко

м. Київ

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка