Київ Видавництво Національного авіаційного університету




Сторінка5/16
Дата конвертації23.10.2016
Розмір3,37 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16

Тестування мовлення у навчанні іноземних мов як засіб контролю рівня сформованості комунікативної компетенції
Тестування є універсальною частиною соціального життя та повсякденною практикою вивчення іноземних мов. Створення й запровадження нового тесту включає кілька стадій: розробка (design), побудова (сonstruction) та випробування (try-out). Основною метою створення та впровадження тесту для викладачів є визначення рівня мовленнєвої компетенції студента та вплив результатів тесту на подальше навчання студента у вузі.

Усний контроль (усний контрольний опит, переказ тексту, інтерв’ю, усне тестування, розв’язання комунікативних завдань), як правило є індивідуальним, парним та груповим. Об’єктом контролю є мовні навички і мовленнєві вміння, рівень володіння якими дозволяє студентові здійснювати іншомовну мовленнєву діяльність з урахуванням соціокультурних особливостей відповідної мови. Якісні та кількісні показники володіння студентами іншомовним спілкуванням у різних видах мовленнєвої діяльності є критеріями оцінки їх відповідей під час здійснення того чи іншого виду контролю.

Засобами контролю є спеціально підготовлені контрольні завдання, які складаються з інструкції щодо їх розв’язання та мовного й мовленнєвого матеріалу, що вивчали студенти впродовж певного періоду. Контрольні завдання повинні включати лише той матеріал, який вивчався і засвоєння якого підлягає контролю. При підготовці завдань викладач має дотримуватись програмних вимог до кількісних і якісних параметрів фонетичного, лексичного, граматичного матеріалу, а також до видів мовленнєвої діяльності, до характеру змісту текстів, запитань, тематики творчих завдань тощо.

Найбільш розповсюдженим засобом контролю є тестування. Тестування як термін означає використання й проведення тесту. У навчанні іноземних мов використовується, лінгводидактичне тестування. Лінгводидактичний тест (ЛТ) є комплекс завдань, підготовлених відповідно до певних вимог. Такі тестові завдання підлягають попередньому випробуванню з метою визначення їх можливостей виявити рівень мовної або мовленнєвої компетенції студентів та адекватно оцінити результати виконання завдань із заздалегідь встановленими критеріями. Основними параметрами ЛТ є валідність, надійність, диференційна здатність, практичність та економічність.

Валідність показує, що саме вимірює тест, а також наскільки ефективно він це робить. Ця характеристика тексту означає придатність тексту для визначення рівня володіння комунікативною компетенцією. Необхідною умовою валідності є надійність.

Надійність тесту визначається стабільністю його функцій як інструмента вимірювання. Надійний тест дає, як правило, приблизно однакові результати при повторному застосуванні.

Диференційна здатність – показник тесту, який свідчить про здатність тесту виявити встигаючих і невстигаючих студентів, тобто розрізняти достатній і недостатній рівень володіння комунікативною компетенцією.

Практичність означає доступність та посильність завдань, простоту організації тестування, а також технологічність перевірки відповідей, визначення результатів та їх оцінки.

Економічність передбачає мінімальні витрати часу, зусиль і коштів на підготовку тестів.

Тести можуть бути стандартизовані та не стандартизовані. Перші є такими, що пройшли випробування на великій кількості тестованих і мають показники якості. Другі є такими, що розробляються викладачем на матеріалі конкретної теми з метою перевірки рівня сформованості певної навички або вміння.

В залежності від мети використання тести розподіляються на:

- тести для визначення навчальних досягнень;

- тести для визначення рівня загального володіння іноземною мовою;

- діагностичні тести;

- тести на виявлення здібностей до вивчення іноземних мов.

Для здійснення поточного, тематичного, рубіжного та підсумкового контролю використовуються тести навчальних досягнень. При вступі до вузу та розподілу студентів по групах застосовуються тести на виявлення здібностей до вивчення іноземних мов та діагностичні тести.

Кожне тестове завдання створює певну мовну або комунікативну ситуацію, яка може подаватися як вербальними (тест), так і наочними (малюнок, схема, таблиця) засобами.

Очікувана відповідь може бути вибіркова або конструйована:

- вибіркова відповідь передбачає вибір правильної відповіді з кількох запропонованих альтернатив;

- конструктивна відповідь формується на рівні слова, речення, висловлювання або тексту.

Застосування тестування як основної форми контролю відкриває широкі можливості щодо удосконалення системи оцінювання. У першу чергу, це стосується запровадження рейтингового підходу до оцінювання результатів тестування. Суть його полягає у тому, що згідно з установленою структурою контролю визначається певна структура тесту, відповідно до якої робиться розрахунок кількості балів, необхідних для визначення того чи іншого рівня.

Рейтинговий підхід допускає не тільки оцінювання на рівні одного висловлювання/речення, але й оцінювання на рівні реалізації критеріїв оцінювання того чи іншого субтеста (творчої роботи, говоріння у парах, переказ тексту тощо). У даному випадку підсумкова оцінка має комплексний характер, а кількість продукованих речень/фраз є лише одним із критеріїв, за який нараховується певна кількість балів.

Кількісний параметр може бути окремим показником. Викладачі, які проводять тестування, мають зафіксувати всі продуктивні висловлювання, репліки або речення і, виходячи з вартості одного завдання (правильного, частково правильного або неправильного – 2-1-0 балів) вирахувати кількість балів, яка додається до загальної кількості, одержаної за реалізацію критеріїв.

Найбільш важливим і трудомістким є оцінювання результатів усного тестування (говоріння, розв’язання комунікативних завдань, презентація проекту, рольова гра, переказ тексту, інтерв’ю тощо).

Наведемо декілька рекомендацій , що мають полегшити оцінювання:

1. Відповіді студентів усного етапу тестування слід записувати на магнітофон.

2. Необхідно заздалегідь підготувати необхідні таблиці із списками студентів, переліком критеріїв тощо.

3. Чітко розподілити обов’язки між викладачами, які проводять тестування (студіо-запис, фіксація кількості відповідей, граматичні помилки, загальне враження тощо)

4. Для більшої об’єктивності оцінювання доцільно щоб кожного студента вислуховувала комісія із 2-3 викладачів.

Наводимо приклад комунікативного завдання:

Діалогічне мовлення

(Spoken interaction)

Discussion: the changing world

Preparation time: 2 minutes. Work in groups of two or three.

You have 3-4 minutes to have a discussion, based on this topic: Compare life today with life when your grandparents were young.

First, read the topic areas from the newspaper sections: Health/Family life/Education/Home comforts/Entertainment/Travel and Transport

Now discuss these questions together:

1. In which areas do you think the greatest changes have taken place over the last 50 years? Why?

2. In which area do you think the greatest changes will take place in future?

3. Which period of history would you like to have lived in? Why?



Ірина Жукова

м. Львів

Новітні інформаційні технології у процесі навчання іноземній мові.

Одним із пріоритетних напрямків процесу інформатизації сучасного суспільства є інформатизація освіти – упровадження засобів нових інформаційних технологій у систему освіти. Це уможливить: 1) удосконалювання механізмів керування системою освіти на основі використання автоматизованих банків даних науково-педагогічної інформації, інформаційно-методичних матеріалів, а також комунікаційних мереж; 2) удосконалювання методології і стратегії добору змісту, методів і організаційних форм навчання, що відповідають задачам розвитку особистості того, кого навчають, у сучасних умовах інформатизації суспільства; 3) створення методичних систем навчання, орієнтованих на розвиток інтелектуального потенціалу того, кого навчають, на формування умінь самостійно здобувати знання, здійснювати інформаційно-навчальну, експериментально-дослідницьку діяльність, різноманітні види самостійної діяльності по обробці інформації; 4) створення і використання комп’ютерних тестуючих, діагностуючих, контролюючих і оціночних систем.

Сьогодні вищі навчальні заклади готові впроваджувати сучасні інформаційні технології, серед яких найпопулярнішими є комп’ютерне та дистанційне навчання, що дозволяє краще реалізувати цілий комплекс методичних, дидактичних, педагогічних і психологічних принципів на базі мультимедійних програм, робить процес пізнання більш цікавим і творчим. Процес навчання повинен створювати умови для активної пізнавальної діяльності кожного студента. Як правило, навчання іноземної мови проводиться в групах з різним рівнем підготовки студентів і викладачеві серед інших проблем найчастіше доводиться вирішувати питання організації роботи з урахуванням індивідуальних можливостей кожного студента, а також проблему оптимізації навчального процесу, тобто забезпечення одночасно роботою всіх студентів групи. Технічні можливості комп’ютера дозволяють вирішити ці проблеми. Сьогодні на ринку існує значна кількість комп’ютерних програм з вивчення іноземних мов, і завдання викладача полягає в тому, щоб вибрати найбільш оптимальний для групи варіант. Найчастіше при вивченні іноземної мови в Україні використовують мультимедійні компакт-диски CD-ROM. Застосування мультимедійних засобів на заняттях впливає на підвищення рівня знань, умінь і навичок, активізує пізнавальну активність та мотивацію, прискорює темпи навчання, поліпшує осмислення та запам’ятовування навчального матеріалу, забезпечує самостійну діяльність студентів. Для ефективнішого засвоєння усного мовлення програми пропонують вправи із застосуванням відео, різноманітні ігри. У зв’язку з розвитком процесу інформатизації й освіти змінюється обсяг і зміст навчального матеріалу, відбувається переструктурування програм навчальних предметів (курсів), інтеграція деяких тем чи самих навчальних предметів, що приводить до зміни структури і змісту навчальних предметів (курсів) і, отже, структури і змісту освіти.

Інтенсивний розвиток процесу інформатизації освіти спричиняє розширення сфери застосування сучасних інформаційних технологій. В даний час можна вже цілком виразно виділити успішно й активно розвиваючі напрямки використання сучасних інформаційних технологій в освіті: 1) реалізація можливостей програмних засобів навчального призначення (проблемно-орієнтованих, об’єктно-орієнтованих, предметно-орієнтованих) як засіб навчання, об’єкта вивчення, засобу керування, засобу комунікації, засобу обробки інформації; 2) інтеграція можливостей сенсорики, засобів для реєстрації і виміру деяких фізичних величин, пристроїв, що забезпечують введення і висновок аналогових і дискретних сигналів для зв’язку з комплектом устаткування, що сполучається з комп’ютером, і навчального, демонстраційного устаткування при створенні апаратно-програмних комплексів.

Використання таких комплексів надає тому, хто навчається, інструмент дослідження, за допомогою якого можна здійснювати реєстрацію, збір, нагромадження інформації про досліджувані процеси; створювати і досліджувати моделі досліджуваних процесів; візуалізувати закономірності процесів, у тому числі і таких, що реально протікають; автоматизувати процеси обробки результатів експерименту; керувати об’єктами реальної дійсності. Застосування цих комплексів, навчального, демонстраційного устаткування, що функціонує на базі сучасних інформаційних технологій, дозволяє організовувати експериментально-дослідницьку діяльність – як індивідуальну (на кожному робочому місці), так і групову, колективну з реальними об’єктами вивчення, їхніми моделями і відображеннями. Це забезпечує широке впровадження дослідницького методу навчання, що підводить студента до самостійного „відкриття” досліджуваної закономірності, сприяє актуалізації процесу засвоєння основ наук, розвитку інтелектуального потенціалу, творчих здібностей.

Технології навчання, що орієнтовані на застосування засобів інформаційних технологій, можуть значно полегшити та якісно вплинути на роботу викладача, підвищити рівень знань та умінь студентів, адже вони настільки швидко розвиваються, що доведеться по-новому оцінити процес навчання та виховання.



Олена Жукова

м. Донецьк
Мовний етикет як складова позитивного спілкування
Оволодіння іноземною мовою як засобом спілкування є важливим етапом для студентів ВНЗ. Завдяки мові людина налагоджує контакти з довколишнім світом, тому дуже важливо, щоб ці контакти мали позитивний та дружелюбний характер. Для цього студент повинен навчитися не лише доброму, гуманному ставленню до людей, але і способам вираження такого контакту, у тому числі і мовним способам. Вони визначають мовну поведінку людини, яка в значній мірі реалізується за допомогою узуальних закріплених стереотипів спілкування. Стереотипи спілкування визначаються суспільством. Воно виробляє стандартизовані норми соціальної поведінки (у тому числі і мовної), уявленням про шаблон поведінки, яка очікується від людини в кожній окремій ситуації. Дослідник міжособової взаємодії Л.П. Буєва підкреслює: «... аби функціонувати як єдине ціле, як складна соціальна система, суспільство повинне встановити такі рамки поведінки індивідів, в яких ця поведінка стає одноманітною, стабільною, такою, що повторюється». Природно, що цей принцип знаходить віддзеркалення в мові взагалі і в організації, і у функціонуванні комунікативних одиниць, частковості.

Певний набір частотних ситуацій, що типізуються, веде до появи набору мовних засобів, обслуговуючих такі ситуації. Стійкі формули спілкування (стереотипи, шаблони, кліше і т. п.) складаються через стійку прикріпленість засобів вираження до ситуації, типу тексту, вигляду мови. Регулярна і багатократна повторюваність вживання одиниць в цих параметрах визначає в найширшому плані стійку взаємодію між засобами вираження стосовно змісту.

Міра стандартизованих одиниць знаходиться в прямій залежності від її частості. Однією з найбільш вживаних, частих комунікативних систем є система, яка обслуговує соціальний етикет. Дослідник проблем спілкування М.В. Соковнін відзначає: «Перш за все, в соціальному спілкуванні піддаються стандартизації прості, мільйон і мільярд разів повторювані комунікативні прояви, кожен з яких нібито наділен атрибутом значущості, але сукупність яких утворює життєво важливу іпостась людських відносин. Це, в першу чергу, стосунки етикету, підтримка неантагоністичних контактів в людському суспільстві».

Отже, стосунки етикету - це підтримка неантагоністичних контактів. Поняття етикету є поняттям філософським, етичним. Це сукупність правил поведінки, що стосуються зовнішнього прояву відношення до людей (поводження з оточуючими, форми звернення і вітання, поведінка в суспільних місцях, манери, одяг). Як бачимо, у визначенні є вказівка на немовну і мовну поведінку. Мовний прояв етикетних стосунків фахівці називають мовним етикетом у вузькому сенсі.

Мовний етикет - національно-специфічні правила мовної поведінки, що реалізовуються в системі стійких форм і виразів в прийнятих ситуаціях «ввічливого» контакту, що диктуються суспільством, із співрозмовником. Такими ситуаціями є: звернення до співрозмовника і залучення його уваги, вітання, знайомство, прощання, вибачення, вдячність і т. д.

Ситуації мовного етикету не замкнуті, вони відкриті в широку область «стереотипів спілкування».

Кожна ситуація обслуговується в англійській мові групою формул і виразів, які утворюють синонімічні ряди. У синонімічному ряді є формула, найбільш вживана, стилістично нейтральна (тобто домінанта синонімічного ряду) – «Good bye»; «Thanks»; є формули з відтінками значення: «Up to tomorrow»; «Farewell»; з модальними відтінками: «I’d like to thank you»; із стилістичними відтінками: «Let me say good bye» (високий. стиль); «Bye» (заниж.).

Таким чином, мовний етикет дозволяє встановити потрібний контакт із співбесідником у певній тональності, в різних обставинах спілкування, відображати розумний характер взаємин тих, хто спілкуються.

Характер взаємин співбесідників може бути вельми різним. Шанобливе, ввічливе спілкування є контактотворчим, грубість же завжди руйнівна. У мовному вираженні, мовній поведінці грубість багатолика. Це може бути як пряме вживання грубих і нецензурних виразів, так і невживання мовного етикету там, де він очікується: не вибачитися, не подякувати, не привітати зі святом, не поспівчували. Таке образливе «умовчання» теж сприймається як неввічливість та грубість. Грубим може бути вибір мовного етикетного вираження, невідповідного для адресата або обставин спілкування, або особовим взаєминам партнерів: старшому і малознайомому сказали: «Hi!», недбало кинули: «Bye», інакше кажучи, додали адресатові роль, нижче за ту, на яку він заслуговує. Грубість виражається і демонстрацією невідповідних невербальних знаків: фонаційних - розбещено адресувати старшому: «H-e-l-l-o», мімічних зневажливо жмуритися (перед викладачем) і багато іншого. Грубощі вивчати не треба, вони самі «пристають» до людини, а потім можуть перейти і в стійку комунікативну звичку. Тут необхідно протистояння грубій мовній поведінці.

Протистоянням є самовдосконаленням, використанням в мовній практиці кращих мовних традицій, заснованих на культурно-мовних еталонах. Адже неможливо не звернути увагу на те, скільки доброго в мовному етикеті і скільки національної культури. «Good morning» і «Good afternoon»; «Welcome»; «Help yourself»; «Enjoy the meal»; «Success attends you» і доброзичливість.

Привертають на себе увагу слова академіка Н. Мойсеєвого: «Я думаю, наприклад, що древній принцип «полюби ближнього, як самого себе», має відродитися в новому вигляді, що відповідає ясному природо-науковому розумінню необхідності комфортної комунікативної діяльності людей». У ній використання мовного етикету необхідне. Він здатний утеплювати наше життя і зігрівати душу й особливо за кордоном.
Ольга Забуранна, Юлія Кузнєцова,

Марина Москаленко

м.Полтава
Психологічні передумови формування навичок іншомовного мовлення
Проблема формування навичок є однією з важливих проблем педагогічної психології. Не менш значущою вона виявляється і для психології навчання іноземним мовам. Мовленнєві навички являють собою складне явище, особливості якого необхідно брати до уваги під час їхнього формування на заняттях з іноземної мови професійного спрямування.

До основних факторів, які впливають на ефективність закріплення навички відносяться: 1) правильний розподіл вправ за часом; 2) розуміння дії, що виконується; 3) знання результатів і характер виправлення помилок; 4) урахування негативного впливу (інтерференції) навичок, які були набуті раніше.

Однією з основних психологічних передумов ефективності набуття навички є цілеспрямованість виконання студентами кожної мовленнєвої дії. По-перше, ця передумова вимагає чіткого розподілу на кожну конкретну дію і доведення її до навички. По-друге, вона потребує відбору цілеспрямованих вправ, націлених на виконання саме цієї дії. Коли формування навички завершується, цілеспрямованість втрачає своє значення.

Цілеспрямованість як особливість набуття навички характеризує передусім роботу студента, який має чітко розуміти собі мету вправ, націлених на формування навички. Вона також визначає і роботу викладача, який здійснює цілеспрямований відбір вправ та організацію роботи студентів.

Другою психологічною передумовою формування навички, тісно пов'язаною з цілеспрямованістю, є розуміння як сутності виконання даного явища, так і програми притаманних йому елементів.

Третьою передумовою, важливою для формування навички іншомовного мовлення, є вірний розподіл вправ за часом. На думку І.О. Зимньої схема такого розподілу вправ має відповідати трьом вимогам: 1) кількість вправ на формування навичок не повинна зменшуватись; 2) інтервал між вправами збільшується по мірі тренування; 3) програма набуття однієї навички сполучується з програмою набуття інших.

Рекомендується здійснювати максимальну кількість вправ на певну мовленнєву дію на самому початку засвоєння матеріалу. Хочемо зазначити, що успішні мовленнєві навички можуть успішно сформуватися лише в результаті мовленнєвих вправ, які мотивовані потребою у спілкуванні. Їм мають передувати вправи, націлені на закріплення мовних засобів, а не на побудову повного висловлювання.

Дані передумови вдосконалення навичок іншомовного мовлення можуть виступати в якості факторів, які зумовлюють ефективність їхнього формування. Вони мають бути враховані при створенні психологічно комфортних умов для навчання іноземної мови професійного спрямування.



Инна Зайцева, Диана Марченко

г.Сумы
Обучение иностранному языку с приминением проектной методики
Изучение иностранного языка не всегда продвигается так, как мы этого хотим. На промежуточном уровне может возникнуть момент, когда требуется дополнительный импульс, стимул для изучения языка. Таким стимулом вполне может стать проектная работа.

Метод проектов в последнее время приобретает все больше сторонников. Вопросы реализации проектной методики обучения иностранным языкам нашли свое отражение в исследованиях и публикациях многих авторов. Определению основных характеристик проектной методики и видов проектов, описанию последовательности реализации проектов в учебном процессе посвящены работы зарубежных исследователей W.H. Kilpatrick, S. Estaire, H. Thomas. Проблему реализации проектной методики обучения иностранным языкам в учебных заведениях разных типов рассматривали украинские и российские исследователи И.О. Зимняя и Т.Е. Сахарова, О.Б. Тарнопольский, В.В. Титов, Т.В. Душеина и др.

В основу метода проектов положены: идея, составляющая суть понятия “проект”, его прагматическая направленность на результат, который можно получить при решении той или иной практически или теоретически значимой проблемы. Этот результат можно увидеть, осмыслить, применить в реальной практической деятельности. Чтобы добиться такого результата, необходимо научить студентов самостоятельно мыслить; находить и решать проблемы, привлекая для этой цели знания из разных областей; прогнозировать результаты и возможные последствия разных вариантов решения.

Чтобы учащиеся воспринимали иностранный язык как средство межкультурного взаимодействия, необходимо не только знакомить их со страноведческой тематикой (что, разумеется, важно), но и искать способы включения их в активный диалог культур, чтобы они на практике могли познавать особенности функционирования языка в новой для них культуре.

Основная идея подобного подхода к обучению иностранному языку заключается в том, чтобы перенести акцент с различного вида упражнений на активную мыслительную деятельность учащихся, требующую для своего оформления владения определенными языковыми средствами. Вот почему мы обратились к методу проектов на этапе творческого применения языкового материала. Только метод проектов может позволит решить эту дидактическую задачу и, соответственно, превратить занятия по иностранному языку в дискуссионный исследовательский клуб, в котором решаются действительно интересные, практически значимые и доступные учащимся проблемы с учетом особенностей культуры страны и, по возможности, на основе межкультурного взаимодействия. Мартьянова Т.М. подчеркивает: “Выполнение проектных заданий позволяет учащимся видеть практическую пользу от изучения иностранного языка, следствием чего является повышение интереса к этому предмету”.

Проект – это возможность студентам выразить свои собственные идеи в удобной для них творчески продуманной форме: изготовление афиш и объявлений, проведение интервью, демонстрация моделей с необходимыми комментариями, составление планов посещения различных мест с иллюстрациями, картой и т.д. Студенту, наконец, предоставлена возможность использовать приобретенные языковые навыки в новых реальных ситуациях. В процессе проектной работы ответственность за обучение возлагается на самого студента как индивида и как члена проектной группы. Самое важное то, что студент, а не преподаватель, определяет, что будет содержать проект, в какой форме и как пройдет его презентация.

Т.В. Душеина выделяет следующие основные принципы проектной работы:

1. Вариативность.

Вариативность деятельности на занятии предполагает индивидуальную, парную и групповую формы работы.

2. Решение проблем.

Процесс изучения иностранного языка осуществляется более эффективно, когда мы используем язык для решения проблем. Проблемы заставляют студентов думать, а думая, они учатся.

3. Когнитивный подход к грамматике.

Не все студенты легко усваивают правила или структуры. Преподаватель помогает студентам самим поработать над ними. Таким образом, у студентов исчезает страх перед грамматикой, и они лучше усваивают ее логическую систему. Но так как главная задача – научиться пользоваться иностранным языком, студентам предлагается множество возможностей применить пройденные грамматические структуры.

4. Учение с увлечением.

Студенты много усваивают, если им нравится процесс обучения. Получение удовольствия – это одно из главных условий эффективности обучения.

5. Личностный фактор.

Посредством проектной работы студентам предоставляется много возможностей думать и говорить о себе, своей жизни, интересах, увлечениях и т.д.

6. Адаптация заданий.

Нельзя предлагать студенту задание, которое он не может выполнить. Задания должны соответствовать уровню, на котором находится обучаемый. Проектная работа может быть использована на любом уровне, в любом возрасте. Выбор тем и работы зависит от многих факторов, включая возраст, уровень знаний, интересы студентов, материалы, которые доступны обучаемым, временные рамки.

Е.С. Полат перечисляет следующие требования к использованию метода проектов:

1) наличие значимой в исследовательском, творческом плане проблеммы-задачи, требующей интегрированного знания, исследовательского поиска для ее решения;

2) практическая, теоретическая значимость предполагаемых результатов;

3) самостоятельная (индивидуальная, парная, групповая) деятельность учащихся на занятии или во внеурочное время;

4) структурирование содержательной части проекта (к указаниям поэтапных результатов и распределением ролей);

5) использование исследовательских методов: определение проблемы, вытекающих из неё задач исследования; выдвижение гипотезы их решения; обсуждение методов исследования; оформление конечных результатов.

Исходя из этого можно определить этапы разработки структуры проекта и его проведения:



  1. представление ситуаций, позволяющих выявить одну или несколько проблем по обсуждаемой тематике;

  2. выдвижение гипотез решения поставленной проблемы, обсуждение и обоснование каждой из гипотез;

  3. обсуждение методов проверки принятых гипотез в малых группах (в каждой группе по одной гипотезе);

  4. работа в группах над поиском фактов, аргументов, подтверждающих или опровергающих гипотезу;

  5. защита проектов (гипотез решения проблемы) каждой из групп с оппонированием со стороны всех присутствующих;

  6. выявление новых проблем.

В соответствии с признаком доминирующего в проекте метода выделяются следующие типы проектов:

1. Исследовательские.

Такие проекты требуют хорошо продуманной структуры, обозначенных целей. Они имеют структуру, приближенную к подлинно научному исследованию.

2. Творческие.

Творческие проекты предполагают соответствующее оформление результатов.

Хотя, любой проект требует творческого подхода, и в этом смысле любой проект можно назвать творческим.

3. Ролево-игровые.

Участники принимают на себя определённые роли, обусловленные характером и содержанием проекта, особенностью решаемой проблемы.

Степень творчества здесь очень высокая, но доминирующим видом деятельности всё-таки является ролево-игровая.

4. Информационные.

Этот тип проектов изначально направлен на сбор информации о каком-либо объекте, явлении; ознакомление участников проекта с этой информацией, её анализ и обобщение фактов, предназначенных для широкой аудитории. Такие проекты, так же как и исследовательские, требуют хорошо продуманной структуры.

5. Практико-ориентированные проекты.

Эти проекты отличает чётко обозначенный с самого начала результат деятельности участников проекта, который обязательно ориентирован на социальные интересы самих участников.

Такой проект требует хорошо продуманной структуры, даже сценария всей деятельности его участников с определением функций каждого из них.

6. Монопроекты.

Как правило, такие проекты проводятся в рамках одного учебного предмета. При этом выбираются, например, темы по иностранному языку, связанные со страноведческой, социальной, исторической тематикой и т.д. Часто работа над такими проектами имеет своё продолжение в виде индивидуальных или групповых проектов во внеаудиторное время.

7. Межпредметные проекты.

Такие проекты, как правило, выполняют во внеаудиторное время. Это могут быть небольшие проекты, затрагивающие два – три предмета, а также достаточно объёмные, планирующие решить ту или иную достаточно сложную проблему.

Разумеется, в реальной практике чаще всего приходится иметь дело со смешанными типами проектов, в которых имеются признаки исследовательских и творческих проектов, например, одновременно практико-ориентированные и исследовательские.

При проведении проектной работы перед преподавателем возникает ряд проблем:

1. Организация.

Проекты, конечно же, создают дополнительную работу для преподавателя. Они требуют дополнительных действий, таких, например, как установление контактов, нахождения подходящих материалов и т.д.

2. Личностные проблемы.

Преподаватель может столкнуться с трудностями, связанными с личностью студента, такими, как отсутствие интереса или мотивации, трудности во взаимоотношениях с другими членами группы. Но, с другой стороны, работа над проектом даёт студентам возможность проявить таланты, например, оформительские, которые не менее важны для успеха проекта, чем умение хорошо писать на иностранном языке, и т.д.

3. Трудности в создании успешно действующих групп.

Большинство проектов можно сделать индивидуально, но работа в группах носит более творческий характер. Успех группы зависит от интересов студентов и взаимоотношений между ними. Предпочтительное количество студентов в группе 3 или 4. Насколько это возможно, нужно позволить самим студентам разрешать проблемы внутри группы без вмешательства преподавателя. Преподаватель может только дать советы по формированию группы студентов с разными способностями.

Полномасштабный проект включает четыре стадии:

I этап – планирование в аудитории.

Студенты при участии преподавателя обсуждают содержание и характер проекта; способы сбора и вид необходимой информации (статьи, иллюстрации и т.д.).

II этап – выполнение проекта.

Обычно на этой стадии деятельность выходит за пределы аудитории. Студенты собирают печатный и иллюстративный материал. Важно помнить, что в процессе работы над проектом будут использованы все четыре вида речевой деятельности: чтение, письмо, говорение и аудирование.

III этап – презентация проекта.

Способ презентации будет в значительной степени зависеть от вида конечного продукта: будет ли это схема, буклет или устная презентация. Польза для студента очевидна. Студент работает над интересной темой, использует уже выученное и дополнительно изученное и ещё то, что необходимо в связи с поставленной задачей. Преподавателю необходимо доброжелательно принимать всё, что студенты сделали. Это важное условие дальнейшей творческой работы, действенный источник мотивации, средство воспитания уверенности в себе.

Каждая группа сама решает, как приготовить презентацию своего проекта, назначая докладчиков и распределяя роли. Студенты могут использовать плакаты, раздать слушателям план своей презентации, представить всё в виде маленькой пьесы, использовать музыку и т.д. Остальные группы делают записи. По окончании презентации студенты этих групп анализируют проект, комментируют его и вносят свои предложения. Очень важно, чтобы студенты увидели положительный опыт в процессе презентации.

IV этап – контроль.

Ошибочно оценивать проект только на основе лингвистической правильности. Оценку следует выставлять за проект в целом, многоплановость его характера, уровень проявленного творчества, чёткость презентации.

Таким образом, применение проектной методики повышает интерес студентов к изучению иностранных языков путём развития внутренней мотивации при помощи переноса центра процесса обучения с преподавателя на студента. А позитивная мотивация – это ключ к успешному изучению иностранных языков.

Нельзя утверждать, что проектная работа поможет решению всех проблем в обучении иностранным языкам, но это эффективное средство от однообразия, скуки. Проектная работа даёт возможность развивать у студента творческие способности, навыки исследования, умение выразить себя; способствует осознанию себя как члена группы, расширению языковых знаний.



Ірина Зачепа

м.Київ
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка