Клепікова Ольга Вікторівна Правове регулювання перевезень вантажів морським транспортом




Скачати 316,04 Kb.
Дата конвертації26.11.2016
Розмір316,04 Kb.


КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Клепікова Ольга Вікторівна

УДК 347.795.3


Правове регулювання перевезень вантажів морським транспортом

Спеціальність 12.00.04. – господарське право; господарсько-процесуальне право




АВТОРЕФЕРАТ


дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук



Київ – 2003



Дисертацією є рукопис
Робота виконана на кафедрі господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор,

Щербина Валентин Степанович,



Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри господарського права
Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор,

академік Академії правових наук України,

Луць Володимир Васильович,

Академія муніципального управління,

завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін (м. Київ)
кандидат юридичних наук,

Беляневич Вадим Едуардович,

Адвокатське об’єднання «Козьяков і партнери»,

адвокат (м. Київ)


Провідна установа: Національна юридична академія України

ім. Ярослава Мудрого МОН України (м. Харків)
Захист відбудеться 14 травня 2003 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.06 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, ауд. 253).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58).
Автореферат розісланий «____» квітня 2003р.
Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат юридичних наук, доцент Боднар Т. В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми обумовлена значенням і роллю морського транспорту у перевезенні вантажів, недосконалістю правового регулювання морських вантажних перевезень та відсутністю у вітчизняній юридичній науці комплексних досліджень з цієї проблематики.

Історично та геополітично Україна є морською державою, вона має вихід до Чорного і Азовського морів та має відповідну інфраструктуру. Сьогодні в Україні функціонують більше 18 морських, 8 річкових та 5 портів типу причал-завод, які засновано на державній власності. Передбачається створення та функціонування приватних портів, з діяльністю яких прогнозується значне збільшення вантажопотоків.

Одним із найважливіших чинників відновлення торговельного флоту України є становлення та розвиток законодавчої бази, яка б відповідала змісту та завданням цього сектору економіки.

З проголошенням незалежності України було прийнято Кодекс торговельного мореплавства України, який є основним нормативно-правовим актом на морському транспорті. Проте досі не прийняті нормативні акти, які б встановлювали правила перевезення вантажів морським транспортом. Щодо зазначених відносин сьогодні застосовуються нормативні акти СРСР, які не відповідають сучасним умовам господарювання. Недосконалими щодо цього є і деякі положення Кодексу торговельного мореплавства України.

У зв’язку з цим важливе значення для розвитку в Україні ринкових відносин у сфері морських вантажних перевезень має вдосконалення законодавства України про перевезення вантажів морським транспортом.

В українській юридичній науці правове регулювання перевезень вантажів морським транспортом не було предметом комплексного дослідження. Навчальні посібники, що були розроблені останнім часом українськими авторами, наводять загальну характеристику договірних відносин на морському транспорті і акцентують увагу читача на міжнародно-правових засадах регулювання.

При цьому залишилися поза увагою питання субституції судна, заміни вантажу, визначення морехідного стану судна, сплати провізної плати, розмежування сталійного, контрсталійного та надконтрсталійного часу. Невирішеними є питання щодо правових функцій коносамента та правової сили застережень, які перевізник вправі вносити у цей документ. Актуальним залишається питання щодо системи законодавства України про морські вантажні перевезення.

Зростаюче значення перевезень вантажів морським транспортом та відсутність належного правового регулювання перевезень вантажів морським транспортом визначили вибір теми дисертаційного дослідження як важливої наукової проблеми і як одного із напрямків науки господарського права.



Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертації є складовою науково-дослідної роботи кафедри господарського права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, пов’язаної з визначенням правового регулювання морських вантажних перевезень, статусу його учасників та правового забезпечення процесу морського перевезення вантажу, зокрема, у зв’язку з роботою по темі № 01БФО42-01 “Формування механізму реалізації і захисту прав та свобод громадян в Україні” та відповідно до теми № 97118 “Вдосконалення правового становища суб’єктів господарської діяльності в умовах формування ринкової економіки України”.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є визначення та комплексний аналіз системи нормативно-правових актів України, що регулюють перевезення вантажів морським транспортом, формування на основі проведеного аналізу конкретних пропозицій по вдосконаленню законодавства про морські вантажні перевезення.

Поставлена у роботі мета зумовила дослідження таких завдань:

- визначення системи нормативно-правових актів України, що регулюють перевезення вантажів морським транспортом;

- правова характеристика предмету та методів правового регулювання відносин, що виникають у сфері перевезення вантажів морським транспортом;

- дослідження правової природи договору морського перевезення вантажу;

- класифікація договорів морського перевезення вантажів;

- обґрунтування доцільності вживання терміну “учасники морського перевезення вантажу”, їх класифікація та правовий статус;

- визначення поняття “коносамент” та узагальнення його правових функцій;

- визначення стадій морського перевезення вантажів та їх правове забезпечення;

- розробка пропозицій та рекомендацій, спрямованих на удосконалення законодавства про морські вантажні перевезення.



Об’єктом дослідження є відносини, що виникають у процесі перевезення вантажів морським транспортом.

Предметом дослідження є нормативно-правові акти законодавства України з питань перевезення вантажів морським транспортом та практика їх застосування.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають діалектичний метод пізнання, системно-структурний, порівняльно-правовий методи, а також метод аналізу і синтезу.

Зокрема, діалектичний метод використовувався автором для аналізу становлення законодавства про морські вантажні перевезення. Через призму системно-структурного методу досліджено процес перевезення вантажів морським транспортом та його стадії. Аналіз наукових позицій, поглядів, різних підходів вітчизняних та зарубіжних вчених щодо правового регулювання відносин з перевезення вантажів морським транспортом здійснено за допомогою порівняльно-правового методу. Сучасний стан законодавства про морські вантажні перевезення та пропозиції щодо його удосконалення викладено у роботі шляхом застосування аналітико-синтетичного методу.

Теоретичну основу дослідження склали наукові праці: К. Александрової, М. Александрова-Дольніка, М. Брагінського, Г. Брухіса, В. Вітрянського, В. Гуцуляк, Ю. Джавада, О. Дзери, В. Деміденко, К. Єгорова, А. Жудро, А. Зоріна, Г. Іванова, А. Калпіна, О. Кейліна, О. Кокіна, В. Лаптєва, В. Луця, О. Маковського, Н. Маркалової, Н. Нємчинова, Б. Рябінського, О. Садікова, П. Самойловича, В. Смірнова, М. Тарасова, О. Шемякіна, Г. Шмігельського, В. Щербини, К. Яічкова та інших.

В дослідженні також використані роботи іноземних науковців з питань правового регулювання морських вантажних перевезень: Л.Топалової, І. Лазарова, В. Роттермунд та інших.



Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим комплексним дослідженням правового регулювання перевезень вантажів морським транспортом в Україні, в якій на підставі чинного законодавства України подано систему нормативно-правових актів, що регулюють морські вантажні перевезення, визначено стадії процесу морського перевезення вантажу, правовий статус його учасників, правову природу договору морського перевезення вантажу та правові функції коносамента.

Новизна дисертаційного дослідження конкретизується, зокрема, в науково-теоретичних положеннях, найважливішими з яких є наступні:

1) Правове регулювання перевезень вантажів морським транспортом включає правове регулювання організації процесу морського перевезення вантажу та його здійснення.

2) Сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері організації і здійснення морських вантажних перевезень, становить законодавство про морські вантажні перевезення, яке за предметом правового регулювання відноситься до такого інституту господарського законодавства, як транспортне законодавство.

3) Відповідно до критерію систематизації законодавства про морські вантажні перевезення за предметом правового регулювання слід визначати:

- комплексне законодавство про морські вантажні перевезення;

- спеціальне законодавство про морські вантажні перевезення.

4) Договір морського перевезення вантажів є основною формою опосередкування відносин з морських перевезень вантажів та визначається як угода, за якою перевізник зобов’язується доставити ввірений йому відправником вантаж з порту відправлення у порт призначення у встановлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу провізну плату.

5) Договір морського перевезення вантажу є господарським договором, самостійним видом договору, що застосовується у сфері торговельного мореплавства.

6) Договори морського перевезення вантажу можуть бути класифіковані:

за критерієм розподілу відповідальності між перевізником і фактичним перевізником: на договори фактичного і наскрізного морського перевезення вантажів;

залежно від виду вантажу: на договори перевезення генеральних, навалочних, небезпечних вантажів, договори на ліхтерні перевезення, договори перевезення контейнерів;

залежно від системи судноплавства: на договори каботажного і міжнародного морського перевезення вантажів;

за критерієм доказу існування: на договори морського перевезення вантажів, доказом існування яких є коносамент; договори морського перевезення вантажів, доказом існування яких є інший документ.

7) Специфічними видами договору морського перевезення вантажу визначаються запродажний контракт і букінговий договір.

8) Обґрунтовується самостійність правового статусу відправника і перевізника поряд із правовим статусом фрахтівника і фрахтувальника та аргументується позиція, згідно з якою договір фрахтування не є видом договору морського перевезення вантажу, тому що відноситься до договорів майнового найму.

9) Аргументується доцільність запровадження терміну “учасники морського перевезення вантажу” та запропоновано класифікацію учасників.

10) Сформульоване визначення поняття “коносамент” як товаророзпорядчого документу, який видається на підставі і на виконання умов договору морського перевезення вантажу, засвідчує факт приймання вантажу до перевезення і виконання пов’заних з цим обов’язків сторін та запропоновано класифікацію коносаментів:

в залежності від підстави здійснення морського перевезення вантажу: на чартерні і лінійні коносаменти;

в залежності від умов прийняття вантажу до морського перевезення: на бортові і небортові коносаменти;

в залежності від умов передачі: на іменні, ордерні коносаменти та коносаменти на пред’явника;

в залежності від умов навантаження: на “чисті” коносаменти, коносаменти із застереженням щодо кількості, якості, міри і стану вантажу.

11) Обґрунтовано необхідність узагальнення правових функцій коносамента, до яких відносяться: функція розписки перевізника про отримання вантажу від відправника, функція доказу наявності і змісту договору морського перевезення вантажу, функція товаророзпорядчого документа щодо вказаного в ньому вантажу.

12) Аргументується позиція, згідно з якою правова сутність коносамента полягає в тому, що він є каузальним документом, який містить одностороннє зобов’язання перевізника і знаходиться під впливом умов, які витікають з договору перевезення. Правильним є положення про те, що його кауза міститься у договорі перевезення.

13) Визначається, що застереження у коносаменті є односторонньою вказівкою перевізника відносно факту, який має значення в рамках договору морського перевезення вантажу. Шляхом застереження перевізник доповнює, роз’яснює, уточнює або утримується від засвідчення точності даних, які було заявлено відправником. Внесення застереження до коносаменту є правом перевізника.

14) Визначено, що процес морського перевезення вантажу є динамічним і включає три стадії: прийом вантажу до перевезення, переміщення вантажу, видача вантажу.

15) Аргументується доцільність вживання терміну “провізна плата” замість терміну “фрахт”. Визначаються два види провізної плати: повна та дистанційна.

16) Розмежовуються поняття сталійний час, контрсталійний час та надконтрсталійний час.

17) Обґрунтовано висновок про те, що сплата демереджа є штрафною санкцією, яка застосовується до відправника або одержувача вантажу за простій судна протягом контрсталійного часу, а диспач - це премія, яку перевізник сплачує відправнику або одержувачеві у випадку дострокового виконання вантажних робіт, тобто до перебігу сталійного часу.

На підставі зазначених висновків пропонується внести відповідні зміни та доповнення до Кодексу торговельного мореплавства України, а також прийняти Правила перевезення вантажів морським транспортом. Аргументація щодо необхідності запропонованих змін до законодавства, а також зміст пропозицій та структура Правил, наводяться в дисертаційній роботі.



Практичне значення одержаних результатів Сформульовані у роботі висновки і пропозиції можуть бути використані як методичні рекомендації Міністерству транспорту України, Державному департаменту морського і річкового транспорту, а також судноплавним компаніям, експедиторським, агентським фірмам, пароплавствам з питань організації та здійснення морських перевезень вантажів.

Окремі положення дисертації можуть бути використані для удосконалення чинного законодавства України та при розробці Правил перевезення вантажів морським транспортом.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані у науково-дослідній роботі та у навчальному процесі при читанні лекцій з курсу “Господарське право”, спецкурсів “Господарські договори”, “Транспортне право”.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою, першим в Україні комплексним дослідженням правового регулювання перевезень вантажів морським транспортом. Автор формулює теоретичні положення, а також дає конкретні рекомендації щодо удосконалення чинного законодавства України про морські вантажні перевезення. Деякі питання, що висвітлюються у роботі, піднімаються вперше, інші розглянуті з нових правових позицій, вирішення окремих спірних питань отримало у роботі додаткове обґрунтування.

Апробація результатів дисертації. За результатами дослідження була зроблена доповідь на Науково-практичному семінарі аспірантів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 2001р.) та на кафедрі господарського права. Окремі положення дослідження доповідалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Стратегія економічного, соціального розвитку і Арбітражний суд в Україні: проблеми, перспективи” (Донецьк, 2001р.), Міжнародній науково-практичній конференції студентів і аспірантів “Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників” (Київ, 2001р.), Науково-практичній конференції “Становлення і розвиток правової системи України” (Київ, 2002 р.).

Публікації. Основні висновки та результати дисертації опубліковано у чотирьох наукових працях.

Структура дисертації обумовлена об’єктом дослідження, відображає мету і завдання дослідження. Робота складається з вступу, чотирьох розділів, одинадцяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел із 235 найменувань. Загальний обсяг дисертації складають 227 сторінок, з них 16 сторінок займає список використаних джерел.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються об’єкт та предмет дослідження, його мета і основні задачі, наводиться наукова новизна дослідження, висвітлюється ступень розробки проблематики роботи, методологічна основа дослідження, теоретичне і практичне значення роботи.

Розділ І “Правове регулювання організації морських перевезень вантажів”, який включає два підрозділи, присвячений аналізу системи нормативно-правових актів України, що регулюють морські вантажні перевезення, та правовим засадам організації морських вантажних перевезень.

У розділі досліджено предмет та методи правового регулювання відносин, що виникають у сфері перевезення вантажів морським транспортом.

Сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері організації і здійснення морських вантажних перевезень, становить законодавство про морські вантажні перевезення, яке за предметом правового регулювання відноситься до такого інституту господарського законодавства, як транспортне законодавство.

Відповідно до критерію систематизації законодавства про морські вантажні перевезення за предметом правового регулювання пропонується виділяти комплексне і спеціальне законодавство про морські вантажні перевезення.

До складу комплексного законодавства про морські вантажні перевезення входять нормативно-правові акти, які мають своїм предметом ргулювання різні суспільні відносини, що передбачає їх використання не лише у сфері морських вантажних перевезень.

Спеціальне законодавство про морські вантажні перевезення становлять нормативно-правові акти, які не суперечать комплексним нормативно-правовим актам, але їх уточнюють, доповнюють і конкретизують.

В порядку дослідження правових засад організації морських вантажних перевезень зазначається, що процес морського перевезення вантажів включає комплекс організаційних заходів, спрямованих на своєчасність виконання його учасниками своїх прав та обов’язків. До таких належать: організація морських перевезень вантажів транспортом загального користування; організація морських вантажних перевезень в особливий період; укладання довготермінових договорів про організацію морських вантажних перевезень; планування морських вантажних перевезень; транспортно-експедиційне забезпечення процесу морського перевезення вантажів.

Довготерміновий договір про організацію морських перевезень – це господарсько-правовий договір, за умовами якого перевезення певної партії вантажу здійснюється відповідно до договору морського перевезення вантажу, укладеного на його підставі. Вищезазначений договір відноситься до числа організаційних господарських договорів.

Сформульовані пропозиції щодо внесення відповідних змін та доповнень до Кодексу торговельного мореплавства України. Обґрунтовується необхідність прийняття Правил перевезення вантажів морським транспортом, наводиться їх структура та визначаються принципи, які мають бути враховані при їх розробці.

У Розділі ІІ «Загальна характеристика договору морського перевезення вантажу», який включає три підрозділи, розкривається поняття договору морського перевезення вантажу, визначається його правова природа та досліджується правовий статус учасників морського перевезення вантажу.

Договір морського перевезення вантажу є основною формою опосередкування відносин з морських перевезень вантажів та визначається як угода, за якою перевізник зобов’язується доставити ввірений йому відправником вантаж з порту відправлення у порт призначення у встановлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу провізну плату.

До правових ознак договору морського перевезення вантажу відносяться: тристоронність, реальність, оплатність, строковість.

Договори морського перевезення вантажу можуть бути класифіковані:

- за критерієм розподілу відповідальності між перевізником і фактичним перевізником: на договори фактичного і наскрізного морського перевезення вантажів;

- залежно від виду вантажу: на договори морського перевезення генеральних вантажів; договори морського перевезення навалочних вантажів; договори морського перевезення небезпечних вантажів; договори на ліхтерні морські перевезення;

договори морського перевезення контейнерів;

- залежно від системи судноплавства: на договори каботажного морського перевезення вантажів і договори міжнародного морського перевезення вантажів;

- за критерієм доказу існування: на договори морського перевезення вантажів, доказом існування яких є коносамент; договори морського перевезення вантажів, доказом існування яких є інший документ.

Зазначається на особливості правових ознак запродажного контракту і букінгового договору та аргументується положення про визнання їх специфічними видами договору морського перевезення вантажу.

Договір фрахтування морського судна не є видом договору морського перевезення вантажу. Автор визначає критерії розмежування договорів морського перевезення вантажу і фрахтування морського судна.

Договір морського перевезення вантажу є господарським договором, самостійним видом договору, що застосовується у сфері торговельного мореплавства.

Учасниками морського перевезення вантажу є суб’єкти господарювання, які організують морські вантажні перевезення, сприяють їх здійсненню або здійснюють їх безпосередньо. Відповідно до цього запропоновано класифікацію учасників морського перевезення вантажу на:

прямих учасників морського перевезення вантажу (відправник, перевізник, одержувач вантажу);

непрямих учасників морського перевезення вантажу (експедитор, морський торговельний порт, морський агент).

Відправниками вантажів можуть бути суб’єкти господарювання, яким вантаж належить на праві власності або інших законних підставах.

Обґрунтовується самостійність правового статусу відправника і перевізника поряд із правовим статусом фрахтівника і фрахтувальника та пропонується виключити ч.2 з ст. 133 КТМУ.

Наводяться аргументи щодо розмежування понять «перевізник», «фактичний перевізник», «національний перевізник», зазначається, що категорії «перевізник» і «судновласник» не є тотожніми.

У Розділі ІІІ “Коносамент як товаророзпорядчий документ”, який складається з трьох підрозділів, розглядаються поняття коносаменту, його види, правова природа та зміст.

Коносамент – це товаророзпорядчий документ, який видається на підставі і на виконання умов договору морського перевезення вантажу, засвідчує факт приймання вантажу до перевезення і виконання пов’язаних з цим обов’язків сторін.

Зміст поняття “видача” коносамента слід розглядати виходячи з визначення двох основних обов’язків перевізника: видати коносамент після прийняття вантажу до перевезення і видати його одержувачеві в порту призначення.

Прийом коносамента є доказом відповідності його змісту умовам договору морського перевезення вантажу. З прийомом коносаменту відправник визнає обов’язок перевізника щодо прийняття вантажу до перевезення виконаним.

Коносаменти можуть бути класифіковані:

в залежності від підстави здійснення морського перевезення вантажу на: чартерні і лінійні коносаменти;

в залежності від умов прийняття вантажу до морського перевезення на: бортові і небортові коносаменти;

в залежності від умов передачі на: іменні, ордерні коносаменти та коносаменти на пред’явника;

в залежності від умов навантаження на: “чисті” коносаменти, коносаменти із застереженням щодо кількості, якості, міри і стану вантажу.

Наголошується про застосування на практиці дольових коносаментів у випадках, коли відправник реалізує партію вантажу декільком одержувачам в один порт призначення, а також про застосування наскрізних (прямих) коносаментів.

У розділі досліджено питання видачі гарантійних листів, в яких фіксується обов’язок відправника відшкодувати перевізнику збитки, які у останнього можуть виникнути при передачі вантажу одержувачу. Зазначається, що гарантійний лист виконує наступні правові функції:

засвідчує факт дефектності вантажу або його упаковки;

констатує дії перевізника щодо видачі “чистого” коносамента;

гарантує виконання відправником обов’язку відшкодувати перевізнику, який видав “чистий” коносамент, збитки внаслідок невідповідності даних коносамента дійсному стану вантажу.

Правова функція коносамента є категорією, що розкриває його юридичне значення. Узагальнюються наступні правові функції коносамента:

функція розписки перевізника про отримання вантажу від відправника;

функція доказу наявності і змісту договору морського перевезення вантажу;

функція товаророзпорядчого документа щодо вказаного у ньому вантажу.

Правова сутність коносамента полягає в тому, що він є каузальним документом, який містить одностороннє зобов’язання перевізника і знаходиться під впливом умов, що витікають з договору морського перевезення вантажу. Правильним є положення про те, що його кауза міститься у договорі морського перевезення вантажу. Кауза договору морського перевезення вантажу може бути повністю або частково зафіксована у коносаменті за умов наявності в останньому відповідних посилань.

Спростовується висловлена в юридичній літературі позиція стосовно того, що коносамент є договором морського перевезення вантажу. Коносамент не є договором морського перевезення вантажу, він укладається і підписується в односторонньому порядку перевізником, містить загальні істотні умови договору морського перевезення вантажу, а тому є доказом наявності і змісту цього договору.

В процесі дослідження правової природи коносамента автор доходить висновку про те, що значення коносамента згідно ст. 137 КТМУ полягає в тому, що дані, які він містить, не можуть бути заперечені, а це є характерним для континентальної концепції юридичної сили коносамента.

Рейсовий чартер є одним із видів договору фрахтування морського судна і тому не може розглядатися як документ, що підтверджує наявність і зміст договору морського перевезення вантажу. Розмежування коносамента і чартера зводиться до наступних положень:

чартер є двостороннім документом, що оформлює договірні відносини по фрахтуванню морського судна, а коносамент – одностороннім документом;

чартер укладається за участю та підписами фрахтівника і фрахтувальника, тоді як коносамент – за участю відправника, перевізника і одержувача, але за підписом перевізника;

чартер укладається перед навантаженням вантажу, а коносамент оформлюється після навантаження.

Зміст коносамента складають умови і застереження.

Умова коносамента розглядається як його реквізит певного змісту, який має бути включений у коносамент обов’язково, як цього вимагає законодавство, або відносно якого між перевізником і відправником було досягнуто згоди про включення. Відповідно до цього розрізняють обов’язкові і необов’язкові умови коносамента.

Застереження є односторонньою вказівкою перевізника стосовно факту, який має значення у рамках договору морського перевезення вантажу. Шляхом застереження перевізник доповнює, роз’яснює, уточнює або утримується від засвідчення точності даних, які були заявлені відправником.

Внесення застереження у коносамент є правом перевізника. Застереження не є односторонньою зміною умов договору і не звільняє перевізника від відповідальності, якщо буде доказано, що втрата або пошкодження вантажу виникли з його вини.

Визначаються такі види застережень: щодо найменування вантажу, маркірування, кількості та зовнішнього вигляду вантажу.

У Розділі IV “Правове забезпечення процесу перевезення вантажів морським транспортом”, який включає три підрозділи, визначено, що процес морського перевезення вантажу включає три стадії: прийом вантажу до перевезення, переміщення вантажу, видача вантажу. Наведеним стадіям відповідають дії учасників щодо подання вантажу, виконання навантаження, здійснення перевезення та розвантаження вантажу.

Субституція вантажу є правом відправника замінити вантаж, реалізація якого можлива за дотриманням наступних правил:

заміна вантажу можлива за умов пред’явлення до перевезення вантажу іншого роду або такого ж роду, але іншого виду, ніж визначено сторонами в договорі морського перевезення вантажу;

заміна вантажу можлива, якщо перевезення субституту може здійснюватися на обумовленому раніше судні;

заміна вантажу можлива лише за згодою перевізника.

У зв’язку з цим пропонується доповнити Кодекс торговельного мореплавства України статтею 144-1 наступного змісту:

“Відправник до початку навантаження може замінити визначений договором вантаж на вантаж іншого роду або такого ж роду, але іншого виду, якщо перевезення останнього може здійснюватися на обумовленому раніше судні за згодою перевізника.

Відправник і перевізник вправі врегулювати інші питання, пов’язані із заміною вантажу.”

Дотримання державних стандартів і технічних умов під час тарування, упаковки і маркірування вантажу є обов’язком відправника. У зв’язку з цим вноситься пропозиція доповнити статтю 142 Кодексу торговельного мореплавства України частиною 4 наступного змісту:

“Відправник зобов’язаний дотримуватися державних стандартів і технічних умов при таруванні, упаковці і маркіруванні вантажу. Встановлені вимоги застосовуються також і до контейнерів”.

Трьом стадіям процесу морського перевезення вантажу відповідають обов’язки перевізника: прийняти вантаж від відправника, перемістити вантаж з пункту відправлення у пункт призначення, видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу).

Реалізація зазначених обов’язків перевізника здійснюється шляхом надання морського судна для перевезення і включає наступні дії перевізника: надати те судно, яке зазначено сторонами при укладенні договору або забезпечити його заміну, якщо вона можлива; забезпечити морехідний стан судна; подати судно в те місце і той час, як це визначено сторонами при укладенні договору.

Субституція судна визначається правом перевізника на заміну судна до початку рейсу.

Забезпечення морехідного стану судна розглядається як елемент загальнодержавної системи управління безпекою судноплавства. Зазначається на належну дбайливість про морехідний стан судна з боку перевізника і тим самим спростовується висловлена в юридичній літературі думка про безумовну гарантію морехідності судна.

Процес морського перевезення вантажу закінчується видачею вантажу. Під видачею вантажу слід розуміти комплекс дій перевізника, спрямованих на своєчасну передачу вантажу одержувачу або іншій уповноваженій на це особі.

Процес видачі вантажу бере початок на стадії завершення транспортування вантажу і пов’язаний з обов’язком перевізника повідомити про прибуття вантажу.

Видача вантажу в порту призначення здійснюється перевізником за пред’явленням одержувачем оригіналу коносамента. Дата фактичної видачі вантажу одержувачу може не співпадати з датою оформлення видачі вантажу. Дата оформлення видачі вантажу визначається за календарним штемпелем, тобто є датою розкредитування документів, з цієї дати починається нарахування строків пред’явлення вимог щодо перевезення. Дата фактичної видачі вантажу визначається за датою вивозу вантажу з порту.

Аргументується необхідність викладення ст.165 КТМУ у новій редакції:

«Одержувач і перевізник зобов’язані до видачі вантажу надавати один одному можливість для огляду та/або перевірки кількості вантажу у разі його будь-якої фактичної або припущеної втрати чи пошкодження.

Викликані цим витрати несе особа, яка вимагала огляду вантажу та/або перевірки його кількості. Якщо внаслідок проведених на вимогу одержувача огляду та/або перевірки кількості вантажу буде встановлено втрату або пошкодження вантажу з вини перевізника, останній відшкодовує витрати на проведений огляд та/або перевірку кількості вантажу».

Обґрунтовується доцільність вживання терміну «провізна плата» замість терміну «фрахт». У зв’язку з цим визначаються категорії повна провізна плата і дистанційна провізна плата – плата пропорційно пройденій відстані.

Обставини, які можуть бути підставою для майнової відповідальності перевізника, відправника або одержувача, засвідчуються актами. Акти, в залежності від обставин, якими викликана необхідність їх складання, поділяються на: комерційні акти, акти загальної форми та акти-повідомлення.

Сталійний, контрсталійний та надконтрсталійний час є правовими категоріями, які характеризують терміни виконання навантажувально - розвантажувальних робіт: сталійний час – це час, протягом якого вантаж повинен бути навантажений на судно або розвантажений; контрсталією є час після перебігу сталії, протягом якого судно затримується для завершення навантажувально-розвантажувальних робіт; надконтрсталією є час після перебігу контрсталії, коли судно затримується під навантаженням або розвантаженням.

Сплата демереджа є штрафною санкцією, що застосовується до відправника або одержувача вантажу за простій судна протягом контрсталійного часу, а диспач – це премія, яку перевізник сплачує відправнику або одержувачеві у випадку дострокового виконання вантажних робіт, тобто до перебігу сталійного часу.

ВИСНОВКИ


У висновках за результатами дослідження викладені найбільш важливі наукові та практичні результати, одержані в дисертації, сформульовані конкретні пропозиції з вдосконалення законодавства про морські вантажні перевезення.

1. Законодавство про морські вантажні перевезення становить сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері організації і здійснення морських вантажних перевезень.

2. За предметом правового регулювання законодавство про морські вантажні перевезення відноситься до такого інституту господарського законодавства як транспортне законодавство. Визначаються комплексне і спеціальне законодавство про морські вантажні перевезення.

3. Договір морського перевезення вантажу є угодою, за якою перевізник зобов’язується доставити ввірений йому відправником вантаж з порту відправлення у порт призначення у встановлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу провізну плату.

4. Договір морського перевезення вантажу є господарським договором, самостійним видом договору, що застосовується у сфері торговельного мореплавства. Договір фрахтування морського судна не є видом договору морського перевезення вантажу.

5. Учасниками морського перевезення вантажу є суб’єкти господарювання, які організують морські вантажні перевезення, сприяють їх здійсненню або здійснюють їх безпосередньо.

6. Коносамент – це товаророзпорядчий документ, який видається на підставі і на виконання умов договору морського перевезення вантажу, засвідчує факт приймання вантажу до перевезення і виконання пов’язаних з цим обов’язків сторін.

7. Коносамент не є договором морського перевезення вантажу. Коносамент містить загальні істотні умови договору морського перевезення вантажу, а тому є доказом наявності і змісту цього договору.

8. Процес морського перевезення вантажу включає три стадії: прийом вантажу до перевезення, переміщення вантажу, видача вантажу.

9. Сталійний, контрсталійний та надконтрсталійний час є правовими категоріями, які характерізують терміни виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, зокрема: сталійний час – це час, протягом якого вантаж повинен бути навантажений на судно або розвантажений; контрсталією є час після перебігу сталії, протягом якого судно затримується для завершення навантажувально-розвантажувальних робіт; надконтрсталією є час після перебігу контрсталії, коли судно затримується під навантаженням або розвантаженням.

10. Сплата демереджа є штрафною санкцією, яка застосовується до відправника або одержувача вантажу за простій судна протягом контрсталійного часу, а диспач – це премія, яку перевізник сплачує відправнику або одержувачеві у випадку дострокового виконання вантажних робіт, тобто до перебігу сталійного часу.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Клепікова О.В. Правова природа договору морського перевезення вантажів // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 2000. - № 3(11). – с. 222- 226.

2. Клепікова О.В. Предмет і метод правового регулювання відносин, що виникають у сфері перевезення вантажів морським транспортом // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2001. - Випуск 41. – с.72-74.

3. Клепікова О.В. Правова природа коносамента // Підприємництво, господарство і право. – 2001. - № 10. – с. 29-32.

4. Клепікова О.В. Сталійний, контрсталійний та надконтрсталійний час як правові категорії // Вісник господарського судочинства. – 2002.- № 4.– с. 183-190.


АНОТАЦІЯ

Клепікова О.В. Правове регулювання перевезень вантажів морським транспортом. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04. – господарське право; господарсько-процесуальне право. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2003.

В дисертації досліджено систему нормативно-правових актів України з питань морських вантажних перевезень, правову природу договору морського перевезення вантажу, сформульовано визначення коносамента та узагальнено його правові функції. Запроваджено вживання терміну «учасники морського перевезення вантажу» та терміну «провізна плата» замість терміну «фрахт». Визначено стадії морського перевезення вантажу, досліджено правову природу демереджа та диспача.

В роботі обґрунтовано висновки щодо вдосконалення законодавства України про морські вантажні перевезення шляхом внесення змін та доповнень до Кодексу торговельного мореплавства України та прийняття Правил перевезення вантажів морським транспортом.



Ключові слова: правове регулювання перевезень вантажів морським транспортом, договір морського перевезення вантажу, коносамент, учасники морського перевезення вантажу, провізна плата, процес морського перевезення вантажу.
ANNOTATION

Klepikova O.V. Legal regulation of cargoes transportation by sea transport. - Manuscript.

Dissertation for the academic degree of the candidate of legal sciences, specializatoin 12.00.04. – Economic Law; Economic-procedural Law. – Taras Shevchenko Kyiv National University, Kyiv, 2003.

The system of the legislation of Ukraine on cargoes transportation by sea transport, the legal content of the contract on cargo sea transportation have been investigated, the definition of bill of lading has been formulated and its legal functions have been generalized in the dissertation. The usage of the term "participants of cargo transportation by sea" and the term "payment for transportation" instead of the term "freight" has been introduced. The stages of cargoes transportation by sea have been determined, the legal character of demurrage and dispatch has been investigated.

The conclusions concerning the improvement of legislation of Ukraine as for cargoes sea transportation by making modifications and amendments to the Code of trade navigation of Ukraine and the adoption of cargoes sea transportation Rules have been based in the dissertation.



Key words: legal regulation of cargoes transportation by sea transport, contract on cargo sea transportation, bill of lading, participants of cargo transportation by sea, payment for transportation, the process of cargo sea transportation.
АННОТАЦИЯ

Клепикова О.В. Правовое регулирование перевозок грузов морским транспортом. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.04. – хозяйственное право; хозяйственно-процессуальное право. – Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2003.

Диссертация содержит комплексный анализ теоретических и практических вопросов, связанных с правовым регулированием перевозки грузов морским транспортом.

Диссертация состоит из вступления, четырех разделов, выводов и списка используемой литературы.

Во вступлении обосновывается актуальность темы, определяются объект и предмет исследования, его цель и основные задачи, излагается научная новизна, теоретическое и практическое значение работы.

Раздел I «Правовое регулирование организации морских перевозок грузов» посвящен анализу законодательства Украины о морских перевозках груза. В нем определены предмет и метод правового регулирования отношений, которые возникают в сфере морских грузовых перевозок, предложена система нормативно-правовых актов Украины по вопросам морской перевозки грузов.

Диссертантка определяет комплексное и специальное законодательство о морских грузовых перевозках, обосновывает вывод о необходимости принятия Правил морской перевозки грузов и предлагает их структуру.

Автор освещает вопросы организации морских грузовых перевозок и относит долгосрочный договор на организацию морских перевозок к числу организационных хозяйственных договоров.

В Разделе II «Общая характеристика договора морской перевозки груза» раскрывается понятие договора морской перевозки груза, его правовая природа, предлагается классификация договоров, расскрываются правовые признаки запродажного контракта и букингового договора.

Обосновывается вывод о том, что договор морской перевозки груза является хозяйственным договором, самостоятельным видом договора, который применяется в сфере торгового мореплавания, указывается на то, что договор фрахтования морского судна не является видом договора морской перевозки груза.

Аргументируется целесообразность применения термина «участники морской перевозки» и приводится их классификация. Обосновывается самостоятельность правового статуса отправителя и получателя груза наряду с правовым статусом фрахтовщика и фрахтователя.

В Разделе III «Коносамент как товарораспорядительный документ» сформулировано определение коносамента, согласно которого коносамент является товарораспорядительным документом, который выдается на основании и во исполнение условий договора морской перевозки груза, удостоверяет факт принятия груза к перевозке и выполнения связанных с этим обязанностей сторон.

Правовая функция коносамента определяется категорией, которая расскрывает его содержание.

В разделе предложена классификация коносаментов, расскрыты вопросы правовой природы коносамента. Приведены аргументы в пользу того, что коносамент не является договором морской перевозки груза, коносамент является каузальным документом, его кауза содержится в договоре морской перевозки груза.

Автор обобщает критерии разграничения коносамента и чартера, и приходит к выводу о том, что чартер не может выступать доказательством наличия и содержания договора морской перевозки груза.

Раздел IV «Правовое обеспечение процесса перевозки грузов морским транспортом» содержит положения о правовом обеспечении процесса морской перевозки груза. Обосновываются выводы о том, что процесс морской перевозки груза содержит три стадии: прием груза к перевозке, перемещение груза и выдача груза.

Раскрываются понятия субституции груза и субституции судна.

Аргументируется целесообразность применения термина «провозная плата» вместо термина «фрахт».

Обеспечение мореходного состояния судна рассматривается как элемент государственной системы управления безопасностью мореплавания.

Сопоставляются сроки выполнения погрузочно-разгрузочных работ: сталийное время, контрсталийное время, сверхконтрсталийное время. Обосновывается вывод о том, что уплата демереджа является штрафной санкцией, которая применяется к отправителю или получателю груза за простой судна в течение контрсталийного времени.



В Выводах по результатам исследования изложены наиболее важные научные и практические результаты, сформулированы конкретные предложения по усовершенствованию правового регулирования морской перевозки грузов. В частности, предлагается внести изменения и дополнения в Кодекс торгового мореплавания Украины и принять Правила перевозки грузов морским транспортом. Аргументация необходимости усовершенствования законодательства, а также содержание соответствующих предложений содержатся в диссертационной работе.

Ключевые слова: правовое регулирование морской перевозки груза, договор морской перевозки груза, коносамент, участники морской перевозки груза, провозная плата, процесс морской перевозки груза.


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка