Конспект інтерактинвого уроку. Урок гра: Зелена аптека. Мета: узагальнити знання з теми



Скачати 178,3 Kb.
Дата конвертації28.10.2018
Розмір178,3 Kb.
ТипКонспект
Конспект інтерактинвого уроку.

Урок – гра: Зелена аптека.



Мета:узагальнити знання з теми Відділ покритонасінні, зупинитися на характеристиці і використанні лікарських рослин класу Дводольні. Уточнити та узагальнити знання про вже відомі лікарські рослини, знати їх лікувальні дії,застосування в домашніх умовах при необхідності

Матеріали: засушені та свіжі трави у коробках з надписами.

Створено ігрову зону «Аптека», де продають ліки із трав.

Учні тягнуть карточки із захворюваннями.
Аптекар ( вибираються учні які мають високий рівень навченості.)

заходить до аптеки, готується до роботи, виставляє табличку «Відкрито».

- Заходять відвідувачі позачергово.


  • Перший пацієнт.

- Добрий день (вітається).

- Здоровенькі були ! Чого потребуєте ?



  • я напевне застудився –

Снігу білого наївся. І тепер у мене жар,

Кашель , нежить, лихоманка,

В мене почались ще зранку.


  • Я вам запропоную лікарство з рослини яка у вінку зеленолистім, у червоному намисті,

Видивляється у воду на свою чарівну вроду. (пацієнт відгадує загадку)

Пацієнт:

-Що з мене ?



Аптекар:

  • А з вас інформація про цю рослину.

Пацієнт:

(розказує про калину)

Біологічна класифікація

Царство: Рослини (Plantae)

Відділ: Покритонасінні (Magnoliophyta)

Клас: Дводольні (Magnoliopsida)

Родина: Адоксові (Adoxaceae)

Рід: Калина (Viburnum)

Вид: Калина звичайна (V. opulus)

Пагони зеленувато-сірі з супротивними, великими (до 57 мм) бруньками. Листки до 10 см завдовжки, супротивні, майже голі. Пластинка їх 3-5-лопатева з серцеподібною основою, зелена, з двома ниткоподібними прилистками, черешки довгі.

Квіти зібрані в плоскі кінцеві щиткоподібні суцвіття: крайові квітки — великі, білі, безплідні; серединні — дрібніші, двостатеві. Чашечка з п'ятьма зубчиками, віночок (до 5 мм у діаметрі) п'ятироздільний, тичинок п'ять, маточка одна, стовпчик короткий з трироздільною приймочкою, зав'язь нижня.

Плоди — ягодоподібні червоні, овальні кістянки (6,5-14 мм завдовжки і 4,5-12 мм завширшки), містять забарвлену червоним соком плоску тверду кісточку. Залишаються на гілках дуже довго і прикрашають кущ навіть зимою.

Калина звичайна росте в підліску мішаних і листяних лісів, по берегах рік і водойм. Краще росте на понижених, добре зволожених місцях. Рослина зимостійка, тіньовитривала, але вимоглива до вологи. Квітне у травні — червні, плоди достигають у вересні.

Розмножують її зеленими і здеревілими живцями, відводками, насінням.

Аптекар: І ( дає ягоди калини і рекомендації )

- Сік ягід п’ють з медом при захворюваннях верхніх дихальних шляхів, в тому числі при кашлі, осиплості голосу і при бронхіальній астмі.

Візьміть дві столові ложки свіжих ягід калини, потовчемо їх у ступці, і залийте склянкою окропу дайте настоятись. Додасте цукру або меду за смаком. Цілющий чай з калини можна вживати не тільки як засіб проти застуди, а і як вітамінний, загальнозміцнюючий засіб.


Аптекар: ІІ.
А ще явам запропоную рослину ягоди якої мають

  • Червону кожушина,

Всередині вітаміну –

Хто хоче зірвати,

Той поколеться.

Пацієнт:


  • Шипшина

Царство: Рослини (Viridiplantae)

Відділ: Покритонасінні (Magnoliophyta)

Клас: Дводольні (Dicotyledoneae)

Родина: Розові (Rosaceae)

Рід: Троянда (Rosa)

Вид: Шипшина собача

Молоді пагони зеленувато-червоні з шилоподібними шипиками і щетинками. Листки чергові непарноперисті, з сімома, рідше дев'ятьма листочками (10—16 см завдовжки, 6—12 см завширшки). Листочки з обох боків голі, овально-видовжені, пильчасті, прилистки довгі, зрослися з черешком.

Шипшина собача росте на схилах, узліссях, рідше під пологом мішаних і листяних лісів, уздовж доріг, на пустищах.

Квітки поодинокі, рідше зібрані по три-п'ять у щиткоподібних суцвіттях, оточених приквітками. Чашолистків п'ять, вони перисторозсічені, після цвітіння спрямовані вниз, а незадовго до достигання плодів частково відпадають. Віночок (до 5 см у діаметрі) рожевий або біло-рожевий з п'ятьма вільними пелюстками. Квітколоже увігнуте, тичинок і маточок багато. Плоди ягодоподібні (18—20 мм завдовжки), червоно-оранжеві, різні за формою, з численними волосистими сім'янками.

Світлолюбна, морозостійка рослина. Цвіте у травні — червні, плоди достигають у серпні — вересні. Поширена шипшина собача на Поліссі, в лісостепу, степу

Аптекар:

Препарати із шипшини є вітамінним, сечогінним, протизапальним і регулюючим функціональну діяльність шлунково-кишкового тракту засобом.

Завдяки тому, що в шипшині багато цінних речовин, особливо вітамінів, її широко використовують в науковій медицині, із неї виготовляють екстракти, сиропи і пігулки.

Виготовлення ліків:

Для цього візьмете термос (посуд що довго зберігає тепло). На дно посуди покладете ягоди шипшини і заллєте їх окропом. Будете настоювати цілу добу. А завтра покуштуєте смачний та корисний настій шипшини.




- Доброго дня !

- Вітаю, доброго здоров’я ! (аптекар)

- Чого хочете придбати пані ?

- Мені б, для апетиту.



Аптекар:

-Зараз, зараз пошукаєм,

-А відгадайте що я вам знайшов:


  • Перший раз цвіла – жовтою була,

Як дозріла – побіліла,

Схопилась, полетіла знову десь рости

Й жовто зацвісти.

Пацієнт:

Кульбаба


  • Аптекар: Ну я б хотів послухати: що ви знаєте про цю рослину, і чи за свої знання ви зможете придбати лікі.

Пацієнт:

  • Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)

  • Відділ: Покритонасінні (Magnoliophyta)

  • Клас: Дводольні

  • Родина: Айстрові (Asteraceae)

  • Рід: Кульбаба (Taraxacum)

  • Вид: Кульбаба лікарська

Рослина заввишки 10-40 см з довгим стрижневим, гіллястим коренем. Головний корінь відносно товстий, зазвичай вертикальний, малогіллястий. Корені, розрізані на шматочки навіть у півсантиметра, дають листочки і потім цілі рослинки[1].

Стебла квіток безлисті, порожнисті, зверху павутинясті, закінчуються поодинокими кошиками.

Листки (до 20 см завдовжки) у прикореневій розетці, численні, притиснуті до ґрунту або висхідні, зісподу опушені або голі, стругоподібні, перистолопатеві або перистороздільні з широкотрикутними вниз спрямованими частками, часто з рожевою середньою жилкою. Кошики великі (20-25 мм завдовжки, 7-10 м і заввишки) з дзвоникуватою багаторядною обгорткою, зовнішні листочки якої відігнуті донизу. Жолобки на листках збирають вологу і направляють її струмками до кореня[1].

Квітколоже голе, усі квітки язичкові, яскраво-жовті або світло-жовті, рідко червонуваті. Тичинок п'ять, маточка одна, стовпчик один з дволопатевою приймочкою, зав'язь нижня.

варто лише дмухнути - і вони полетять..

Жовта головка кульбаби - не окрема квітка, а цілий «кошик» з квітами: кожна квітка має вигляд трубочки з п'ятьма зрощеними пелюстками, з прирослими до них п'ятьма тичинками, бічні квітки мають пелюстки, які виросли в довгі язички[1].

Суцвіття-кошики закриваються в другу половину дня і у вологу погоду, оберігаючи пилок від намокання. У ясну погоду кошики відкриваються о шостій годині ранку і закриваються о третій годині дня[1]. За суцвіттям кульбаби можна дізнаватися час.

Плід — світла веретеноподібна циліндрична сім'янка (до 3 мм завдовжки), зверху гострозубчаста, з багаторядним білуватим чубком.

Квітне у травні-липні; сім'янки дозрівають приблизно через місяць після початку цвітіння. Нерідко спостерігається повторне цвітіння та плодоношення протягом усього літа.
В кульбаби велика здатність розповсюджуватися. Дозрівши плоди-сім'янки розправляють зверху парасолькою білі волоски, як парашут, і летять за вітром у різні сторони. Один кошик квіток дає до двохсот насінин, а вся рослина — до трьох тисяч[1] І якщо кожна кульбаба займає площу в 20 квадратних сантиметрів, то до десятого покоління, якби всі рослини виживали, знадобилася б площа в п'ятнадцять разів більша, ніж поверхня земної кулі[1]. Але не з усіх насінин виростають кульбаби, більшість їх гине.

Аптекар:

Лікувальні властивості

Кульбаба - це криниця всіляких лікувальних речовин. Суцвіття і листя містить вітаміни А, С, і В2, залізо, кальцій і фосфор; коріння - жирне масло і навіть каучук.

З лікувальною метою використовують коріння з листям весняного осіннього зборів.

Проводячи наукові дослідження, вчені встановили, що гіркі речовини рослини збуджують апетит і покращують діяльність кишківника, є жовчогінним, глистогінним , сечогінним та м’яким проносним засобом. Корінь і траву кульбаби стали використовувати при захворюваннях печінки, жовчного міхура, жовчнокам’яної хвороби, гастритах тощо.

Взяти листя молодої кульбаби помити, аби видалити гіркоту. Покришити листя , додати дрібно посічені варені яйця, зелену цибулю заправити сметаною і посолити за смаком. На здоров’я!


  • Заходить третій відвідувач

- Доброго дня !

- Доброго здоров’ячка, що захворіли ?

- Ой, ой, ой, подивіться на мої очі, примружуються і печуть сильно, не знаю що вдіяти, прийшла по ліки до вашої аптеки, може які краплі запропонуєте ?

- Аптекар: Ой пані, пані, це справжня проблема у вас. Сьогодні вся молодь скаржиться на поганий зір. Пішла мода на окуляри. Бачу і ви потребуєте окуляри, хоча у нас є



  • Біленька корзиночка,

Золоте денце,

В ній лежить росиночка

Й виблискує сонце.

Так Ромашковим чаєм промивають очі при коньюктівітах, при запаленнях очей.

Але чи зможете ви її у нас купити, чи вистачить у вас знань.

Пацієнт:

Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)

Відділ: Покритонасінні (Magnoliophyta)

Клас: Дводольні

Родина: Айстрові (Asteraceae)

Рід: Ромашка (Matricaria)

Вид: Ромашка лікарська.

Стебло пряме, циліндричне, голе, розгалужене, до 50 см заввишки. Листки чергові, голі, сидячі, перисторозсічені.

Квітки язичкові, маточкові, білі, серединні — двостатеві, трубчасті, жовті, п'ятилопатеві зверху. Квітки ромашки лікарської зранку займають майже вертикальне положення щодо трубчастих у кошику, до 16-ої години вони переходять у горизонтальне положення, а потім починають опускатися донизу і на 19-у годину притискуються до квітконоса. Цвіте у травні-серпні. Плід — сім'янка.

Аптекар:

Може ви ще щось знаєте : бо цього замало.




Пацієнт:
Легенда:

«Дівчина-Ромашка»

Було це давним-давно. В одній сім’ї народилася дівчинка. І назвали її Ромалія. Росла донечка на радість і втіху батькам. І сусіди ніяк не нахваляться нею. Бо була вона добра, працьовита, веселої вдачі. Усі люди в селі звали дівчинку Ромашкою. Волосся у Ромашки було кольору сонця. А любила вона біленьку сорочечку і зелену спідничку.

Якось вирушила вона з подружками до лісу по ягоди. Ось і село минули. Вузенька стежечка повела їх через поле. Дівчинка милувалася пшеничними колосками, польовими квітами. Прислухалася до співу цвіркунів, жайворонока. А коли увійшла до лісу, то від радощів дзвінко заспівала.

Сподівалася Ромашка, що її привітним співом зустрінуть знайомі пернаті друзі. Та не почула жодного звука. Все навкруги завмерло. Дерева стояли в зажурі, з опущеними вітами, квіти і трава зів’яли, ягоди посохли. У лісі потемніло. Тоді спробувала дівчинка ще раз заспівати. І сонячний промінець пробився крізь пітьму. Але спів Ромашки і світло промінця розбудили злого Лісовика, який вирішив знищити все добре і веселе та перетворити на погане, зле і сумне. Так повівся і з Ромашкою. Перетворив дівчинку на квіточку. З того часу її тоненьке стебельце хилиться на вітрі, а голівка повертається до сонця.

Жовтий пуп’янок Ромашки нагадує біляву голівку дівчинки, а ще – веселе сонечко. Віночок білих пелюсточок, що припали до жовтою серединки – її білу сорочечку. І кожна з пелюсточок – це її доброта, ласка, чуйність, працьовитість, життєрадісність. Зелене стебельце – це улюблена зелена спідничка Ромашки.

Та не здійснилося бажання Лісовика-темновика. Бо там де любила ходити Ромалія, зацвітають тендітні біляві квіти, які звуть ромашками. А найчастіше їх можна зустріти серед зеленої трави на узбіччях стежин, у полях, у лісі. І від цих ніжних квітів світлішає навкруги.





  • Заходить четвертий покупець

- Добрий день (вітається).

- Здоровенькі були ! Чого потребуєте ?

- пацієнт: «мені будь ласка мазь чистотілу, ось бородавки на руці з’явилися.»

Аптекар:

-А звідки вам відомо про його властивості.



Пацієнт:

Стара легенда розповідає, що давно колись жила в підгірянському селі дівчина Марічка. Жила бідно з матір’ю-вдовою, працювала тяжко з раннього ранку до пізньої ночі. А вродою дівочою була як пава мальована, така гарна, що всі люди милувалися її красою.

Закохався в Марічку син сільського багатія Дурманюка Олекса. Не пішов він у батькову натуру, зажерливу та люту. Покохав Марічку щиро, як тільки може покохати двадцятилітній леґінь. Марічка, хоч і противилася спочатку цьому нерівному в очах людей коханню, але згодом теж полюбила всім серцем сором’язливого лагідного Олексу.

Старий Дурманюк од люті аж синів. Кричав на сина:

— Що ти з тою лайдачкою дрантивою знайшов спільного! Чи в неї грунт є, чи маржина хоч яка на придане? Нічого вона за душею не має. А що файна, то краса ж не вічна: постаріє, та й по красі. А я висватаю тобі дівку ґаздівського кореня, щоб придане за нею порядне дали. А те саме голе, і тебе з торбами по світу пустить.

Та Олекса стояв на своєму:

— Поберусь, — каже, — тільки з Марічкою, бо лиш вона одна люба мені.

На такі слова ще більше лютував старий Дурманюк. Та й злигався зі старою відьмою, що мешкала на краю села. Заплатив їй, звичайно, добрі гроші, аби вона за те наврочила Марічку чи якусь болячку наслала на неї.


І стара відьма зробила свою чорну справу: наворожила, нашептала, та й укрилося Маріччине біле личко бридкими виразками та бородавками.

Плаче дівчина, людям на очі боїться показатися.

Дізнався про те Олекса, засмутився тяжко. Але не сидів склавши руки: пішов до доброї ворожки і розповів їй про лихо, яке спіткало його кохану.

— Одразу видно, що то вроки, — сказала ворожка. — Це відьомська робота, інакше й бути не могло. Та я маю од відьминого напущення таке зілля, від якого Марічка ще гарнішою стане.

Слухав те Олекса і в серці його народжувалася радісна надія. А ворожка вела своє:

— Ось візьмеш цю суху травицю, — ворожка дістала пучок сушеного зілля, — віддаси Марічці, нехай зварить його в полив’яному горщику. Варити зілля треба тільки вночі, потім остудити на підвіконні і до сходу сонця тричі вмити в тому відварі лице. Але вмиватися треба так, щоб і краплі не пролити на землю. Після вмивання нехай віднесе відвар до відьминої хати і виллє його під поріг. І ще одне: нехай тихо промовить тричі оце закляття: “Зілля-зіллячко зелене, забери болячку від мене. Поки сонечко зійде, хай болячка пропаде і на відьму перейде”. Та й по всьому. А лице Марічки стане від того чистим і гарним, бо зіллячко це люди чистотілом називають...

Відніс Олекса Марічці зілля і вона зробила так, як нарадила ворожка.

І тільки-но зійшло сонце, як Марічка знову стала вродливою, болячки з її лиця як рукою зняло.

А о тій же порі завила стара відьма в своїй хаті, дряпаючи лице, на якому з’явилися ті самі виразки та бородавки, які наслала вона на ні в чому не винну дівчину. Об стіни билася відьма, по долівці качалася, та зрештою так і сконала.

Олекса ж згодом засватав Марічку та й жив з нею довго, хоч і бідно, зате щасливо, бо що може бути краще за згоду та мир у сім’ї, за чистоту душевну, за кохання щире.



Аптекар:

  • А чи є у вас знання аби його придбати.

  • Пацієнт:




  • Я знаю

Царство: Рослини

Відділ: Покритонасінні (Magnoliophyta)

Родина: Макові (Papaveraceae)

Рід: Чистотіл Chelidonium

Вид: Чистотіл звичайний
Багаторічна трав'яниста рослина (30-100 см заввишки) з коротким кореневищем і жовтогарячим молочним соком. Стебло прямостояче, слаборебристе, як і листки, рідко вкрите волосками, вгорі розгалужене. Листки чергові, ясно-зелені, зісподу сизуваті, непарно-перисторозсічені з 3-11 сидячими зарубчастими частками. Частки округло-яйцеподібні або видовжено-оберненояйдеподібні, при основі часто збіжні. Прикореневі листки більші, довгочерешкові, стеблові сидячі. Квітки (близько 20 мм у діаметрі) на довгих квітконіжках, правильні, широкорозкриті, зібрані по 4-5 у зонтикоподібні суцвіття, які виходять із пазух верхівкових листків. Оцвітина подвійна. Чашолистків два. Вони голі або опушені, при розкриванні квітки обпадають. Пелюсток чотири (8-15 мм завдовжки) золотисто-жовтих, яйцеподібних. Тичинки численні з тонкими, а вгорі розширеними нитками. Маточка одна, зав'язь верхня, стовпчик короткий, приймочка нечіткодволопатева. Плід — прямостояча стручкоподібна коробочка (20-50 мм завдовжки, 2-3 мм завширшки). Насіння численне, чорне, крапчасто-виїмчасте з білим губчастим придатком.



  • П’ятий відвідувач

Пацієнт:

  • Доброго дня.

  • Мені потрібен засіб для промивання ран. Що ви можете мені запропонувати.

Аптекар:

Листя барвінку ранозагоювальний засіб в науковій медицині застосовують зовнішньо



Виготовлення ліків:

Візьмете 1 столову ложку сухої подрібненої трави засипите в термосі і заллєте склянкою окропу, настоюватимете пів години, процідите. Готовий настій переллємо до чистої пляшечки. Ліки для промивання ран готові. На здоров’я!


Пацієнт:

Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)



  • Відділ: Покритонасінні (Magnoliophyta)

  • Клас: дводольні

  • Родина: Кутрові (Apocynaceae)

  • Рід: Барвінок (Vinca)

Напівкущі або трави з тонким витким стеблом 1-2 м завдовжки, піднімається над землею не більше ніж на 20-70 см. Стебло часто пускає корені в місцях, де воно торкається ґрунту, що допомагає рослинам займати велику територію. Листки супротивні, прості, широкі, ланцетовидні або овальні 1-9 см завдовжки, 0,5-6 см завширшки. Чотири види роду вічнозелені, листя зберігає свій зелений колір навіть узимку. Має подовгуватий трилисник.

Цвітіння відбувається більшу частину року. Навесні зацвітає синім цвітом, який нагадує вогник. Квітки прості 2,5-7 см завширшки, з 5 зазвичай фіолетовими (рідко білими) пелюстками, з'єднаними біля основи в трубку. Плід складається з кількох стручків.

Розведення і застосування а українськими народними уявленнями, барвінок символізує трійцю: дитинство, зрілий вік, старість; батька, матір, дитя; весну, літо, осінь; вічне нев'януче кохання, нестаріюче життя, пам'ять, а тому з барвінком українці віками сплітали весільні вінки, робили косиці, плели вінки й на могили, що символізувало вічну пам'ять, садили й садять на могилах.

Збирання барвінку перед весіллям, коли з нього плели вінки-силимени (долю) на стіну, сволок чи стелю, на голову княгині — молодій, — було цілим ритуалом. Дружки з дівчатами йшли в городець, де спеціально садили барвінок чи в сад, парк або до лісу, особливо грабово-букового, де були барвінкові місця, зістригали листя, співаючи пісні-ладканки й балади.

На Коломийщині записано легенди про те, що барвінок прополюють і доглядають красні діви (лісні), щоби він розкішно ріс і цвів. Ним обсаджували кринички-джерела, його садили в криницях поміж каміння, ним прикрашали посуд на Водохреща.

Поширеною є легенда про наречених, які брали шлюб у церкві, а в цей час налетіли татари і намагалися захопити молоду, аби продати її на невільничому базарі. За легендою, в сутичці гинуть гості, наречений, а дівчина у вінку втікає до лісу. Її наздоганяє татарин, ловить за стрічки, вінок падає, а разом з ним і дівоча голова, яка стає криничкою, а вінок довкола проростає барвінком. Такі кринички часто трапляються на Прикарпатті, хоч легенда майже не має нічого спільного з татарами. Татари-мусульмани сприймалися як «погана віра», так само як і дохристиянську віру українців називали «поганською». Тому й міф перенісся на новітні часи, а колись ці легенди пов'язувалися з виникненням священних джерел і тройзілля.



Коломийка

Рости, рости, барвіночку,

Весною і влітку,

Щоб раділи, веселились маленькії дітки.

Ой, дана-дана-дана, маленькії дітки.

Сплетем собі з барвіночку

Гарненький віночок,

Заспіваєм, затанцюєм веселий таночок.

Ой, дана-дана-дана, веселий таночок.


  • Шостий відвідувач

Добро дня зранку коли робив чай і вилив на ногу дуже пече щось можете порадити.

Аптекар:

У народній медицині картоплю використовують, як засіб проти опіків.



Виготовлення ліків:

Для цього візьмемо одну картоплину натремо обережно на тертушці, щоб утворилася кашоподібна маса. Отриману масу покладемо на серветку і прикладемо до опеченого місця. Тепер забинтуємо бинтиком. А ще можна нарізати картоплину кружальцями і теж прив’язати до опеченого місця.



  • Пацієнт:


Прислів'я та приказки:

  • «Картопля – другий хліб».

  • «Картопля поспіла – час братись за діло».

  • «У ледаря картопля не родить».

Прикметі вір, але перевір:

  • Поникли квіти картоплі – бути негоді.

  • Мокрий квітень, сухий май - для картоплі буде рай.

Царство: Покритонасінні рослини (Viridiplantae)

Відділ:Покритонасінні (Magnoliophyta)

Клас Дводольні

Родина: Пасльонові (Solanaceae)

Рід: Паслін (Solanum)

Вид: Картопля

У культурі картоплю вирощують як однорічну багатостеблову рослину — щороку висаджують бульби, з яких протягом одного вегетаційного періоду одержують урожай нових стиглих бульб. Свіжозібрані молоді бульби цього ж літа не можуть бути використані для отримання другого урожаю — вони перебувають у періоді спокою і, будучи висадженими, не проростають.[19] Проте, молоді бульби деяких сортів картоплі можуть бути пробудженими до росту хімічними стимуляторами. Розмножується рослина вегетативно — бульбами, а також насінням. Вирощування з насіння застосовується переважно у селекційній практиці при створенні нових генотипів. Розмноження гетерозиготних рослин картоплі насінням веде до розщеплення генетично зафіксованих сортотипних властивостей.

Види, що належать до роду Solatium tuberosum L., утворюють поліплоїдний ряд з основною кількістю хромосом — 2n-12, 2n-24, 3n-36, 4n-48, 5n-60, 6n-72. вітки двостатеві, правильні, у верхівкових завійках; п'ятичленні: чашечка складається з п'яти гостро-зубчастих, зрослих в основі чашолистків, віночок — з п'яти зрослих пелюсток. У квітці розміщуються п'ять тичинок, пиляки яких на коротких ніжках щільно складені у циліндричну або конусоподібну колонку, та маточка з верхньою зав'яззю із стовпчиком з приймочкою, який пронизує центральну внутрішню частину колонки і видається над пиляками або рівний з ними, а іноді нижчий за них.

Віночок зрослопелюстковий, білий, синій, синьо-фіолетовий, рожевий, червоно-фіолетовий. Пиляки оранжеві, жовті, жовто-зелені. Якщо у квітках утворюються оранжеві або жовті пиляки, пилок яких здатний до нормального запліднення, то при рясному цвітінні на рослинах розвивається багато плодів; у сортів, які мають квітки зі стерильними жовто-зеленими пиляками, плоди не утворюються.

Токсичні плоди (ягоди) картоплі

Квітки на рослинах зібрані у суцвіття — завійки, яких на одному квітконосі буває від 2 до 4.
Підсумок уроку: аптекарі читають вірш


Аптека зелена,

Зелена аптека!

Від тебе й від мене

Вона недалеко.

Зелена аптека

Лежить навкруги:

Зелені горби

І зелені луги,

Зелені сади

І ліси, і поля,—

Уся наша рідна,

Квітуча земля!

Зелена аптека —

Це трави і квіти,

Що в кошик збирають

Дорослі і діти.

Зелена аптека,

Що бачим навкруг,—

Це наш помічник

І хороший наш друг! Аптека зелена,

Зелена аптека!

Від тебе й від мене

Вона недалеко.

Зелену аптеку

Слід кожному знати:

Крушина, фіалка,

Конвалія, м'ята,

Вільха, деревій,

Бузина, ка'мяниці,

Черемха і пижмо,

Шипшина й суниці...

Зелена аптека —

Це трави і квіти,

Що в кошик збирають



Дорослі і діти!

Каталог: attachments
attachments -> Обґрунтування вибору проблеми
attachments -> Обладнання: комп’ютерні слайди, тексти поезій Архілока, Тіртея Актуалізація опорних знань
attachments -> Урок з Зарубіжної художньої культури 11 клас Культова арабо-мусульманська архітектура
attachments -> Склад і функції крові. Лабораторна робота. Мікроскопічна будова крові людини та жаби
attachments -> Серцево судинні
attachments -> Тема: Хімія та їжа Девіз: Хіміки це ті, хто дійсно розуміють світ!
attachments -> План Пояснювальна записка. Тема Науково-теоретична підготовка вчителя фізичної культури. Тема Питання педагогіки та психології в фізичному вихованні
attachments -> Урок Обміркуйте ситуацію


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка