Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційних рівнів «спеціаліст»,




Сторінка20/33
Дата конвертації23.10.2016
Розмір4,2 Mb.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   33

Ураган (тайфун) - вітер силою 12 балів і більше. Його швидкість перевищує 32 м/с. Ураган спустошує все на своєму шляху: ламає дерева, руйнує будівлі. Тайфуни супроводжуються зливами, на морі утворюють величезні хвилі висотою більше 10 м, що викликає руйнування і затоплення прибережних районів. Середня тривалість урагану близько 9 днів, максимальна - 4 тижні.

За згубним впливом на інженерні споруди урагани ніяк не поступаються землетрусам. Урагани можуть служити природним аналогом декількох термоядерних вибухів. В радіусі до 160км від його центру може утворитися осередок ураження з зонами сильних і повних руйнувань.



Буря (шторм) - вітер силою 8-11 балів, швидкість вітру досягає 20 - 30 м/с і викликає великі руйнування: вириває з корінням дерева, валяє машини, крани, руйнує будівлі, обриває лінії зв'язку і електропередач, викликає сильні хвилювання на воді. Поряд з руйнуванням викликає ерозію, вивітрювання ґрунту, загибель посівів (пильні, піщані бурі). В осередку ураження утворюються зони середніх і слабких руйнувань.

Смерчі - вихровий рух повітря, що виникає у грозовій хмарі та потім розповсюджується у вигляді гігантського чорного рукава або хобота, розрідженого всередині. Діаметр рукава біля 30м, висота 800 - 1500м. За час свого існування може пройти шлях довжиною 40-60км. В Європі їх називають «тромби», а в Америці – «торнадо». Смерчі володіють великою швидкістю вітру, що перевищує інколи швидкість звука, всередині розрідження настільки велике, що споруди, опинившись всередині смерчу, руйнуються від вибуху. Відбувається теж саме, що і від ударної хвилі в фазі розрідження. На шляху руху смерч вириває з корінням дерева, валяє автомобілі і поїзди, піднімає в повітря будівлі або повністю їх руйнує. Смерч втягує в себе воду невеликих озер, переносить на великі відстані і виливає разом з дощем.

Осередки ураження при бурях, ураганах, смерчах характеризуються шириною, глибиною, площею і зонами руйнування: повних, сильних середніх і слабких.

Бурі, урагани, смерчі прогнозуються, за ними можна стежити і населення може бути завчасно оповіщене про наближення стихії, що дозволяє провести заходи щодо захисту. Дії людей під час бурі, урагану:


  • закрити щільно вікна, двері, горищні люки;

  • з балконів, лоджій прибрати предмети, що можуть бути скинуті вітром;

  • загасити вогонь в печах;

  • укритися в сховищі, заглибленому приміщенні (підвал, погреб) або природному укритті (яр, канава, яма), або щільно притулитися до землі.




  1. ЛІСОВІ І ТОРФ’ЯНІ ПОЖЕЖІ

Пожежа - це горіння, що розповсюджується стихійно. Уражаючими факторами пожежі є теплове випромінювання і токсична дія продуктів горіння. Основні параметри факторів - температура (°С), концентрація токсичних речовин (мг/л). Висока температура викликає займання всього, що знаходиться в районі пожежі; задимленість дратує людей і тварин і викликає отруєння окисом вуглецю (СО).

Лісні (торф’яні) пожежі - небезпечне стихійне лихо. Вони знищують цінні матеріали (ліс, торф та ін.), становлять велику загрозу для людей, населених пунктів, промислових об'єктів, розташованих в лісі.

Світова статистика свідчить, що причинами лісових пожеж у 90-95% випадків є недбале поводження людей з вогнем.

Територія, на який виникла або розвивається пожежа, називається зоною пожежі, а місце її виникнення - осередком пожежі. Лісові пожежі бувають трьох видів:


  • низова, коли горить суха трава, лісова підстилка, сушняк; висота вогню 0,5-1,5м;

  • верхова, коли горить весь ліс зі споду до верху або тільки крони дерев (розвивається з низового);

  • торф’яна (підземна), коли горить торф на глибині.

За швидкістю розповсюдження вогню лісові і торф’яні пожежі поділяються на три категорії: сильні, середні та слабкі, їх характеристики наведено в таблиці 4.6.

Таблиця 4.6.

Характеристики лісових і торф'яних пожеж

Види пожеж

Швидкість розповсюдження, м/хв

Слабка

Середня

Сильна

Торф’яна

До 0,25

До 0,5

Більше 0,5

Низова

До 1

1 – 3

3 і більше

Верхова

До 3

3 – 100

100 і більше

Лісові пожежі за характером розповсюдження і охопленням площі поділяються на зони: окремих, масових і суцільних пожеж.

Зона окремих пожеж характеризується виникненням незначної кількості окремих пожеж розосереджених на площі.

Зона масових пожеж - сукупність водночас виниклих окремих пожеж. Зона суцільних пожеж характеризується швидким розвитком і розповсюдженням, високими температурою, задимленістю і загазованістю, небезпечними для життя. Проїзд через зону практично неможливий.

Захист людей і матеріальних цінностей в зоні лісових (торф’яних) пожеж досягається завчасною їх евакуацією, вивезенням в безпечні місця і активною боротьбою з пожежею: гасіння, локалізація.

Боротьба з масовими лісовими пожежами дуже складна і може відбуватися тривалий час.

Основними способами гасіння лісових пожеж є:


  • гасіння краю низової пожежі водою або хімічними розчинами,які гасять пожежу; закидання краю пожежі землею, захльостування вогню віниками з гілок та ін.;

  • створення захисних мінералізованих смуг або канав на шляху розповсюдження пожежі;

  • спрямування зустрічного вогню верховій пожежі (підпалення лісу назустріч основній пожежі від створеної у відповідному місці опорної мінералізованої смуги).

Виходити з зони лісової пожежі треба в протилежному вітру напрямку, використовуючи відкриті ділянки - галявини, просіки, дороги, річки. Місце для відпочинку вибирати не ближче 400м від локалізованої пожежі.


ЛЕКЦИЯ 5. ТЕМА 6. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХОДІВ ТА ДІЙ В МЕЖАХ ЄДИНОЇ СИСТЕМИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ
ВСТУП

На межі третього тисячоліття людство досягло досить високого наукового, технічного і виробничого прогресу, що створило умови для великої концентрації радіаційно-, хімічно- та вибухопожежонебезпечних підприємств, підвищило ймовірність виникнення техногенних НС. Величезні збитки для людей спричиняють також стихійні сили природи.

Наслідки НС можуть бути значно зменшені при здійсненні своєчасно належних заходів щодо попередження і реагування на НС.

Кожен громадянин відповідно до Конституції України має право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, стихійного лиха, застосування зброї та на вимогу гарантованого забезпечення реалізації цього права від органів виконавчої влади, керівників підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності і підпорядкування.

Держава як гарант цього права створює і розвиває Єдину державну систему цивільного захисту населення і території.
1. ЄДИНА ДЕРЖАВНА СИСТЕМА ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ
Єдина державна система цивільного захисту населення і територій (далі – Єдина система цивільного захисту (ЄС ЦЗ)) створюється з метою забезпечення реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки та захисту населення і територій, матеріальних і культурних цінностей, довкілля від негативних наслідків НС у мирний час та особливі період, подолання наслідків НС.

Основні завдання ЄС ЦЗ:


  • прогнозування й оцінка соціально-економічних наслідків НС;

  • розробка та здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню НС;

  • створення, збереження і раціональне використання матеріальних ресурсів, необхідних для запобігання НС;

  • оповіщення населення про загрозу та виникнення НС, своєчасне інформування про обстановку і вжиті заходи;

  • організація захисту населення і територій у разі виникнення НС;

  • проведення рятувальних та інших невідкладних робіт з ліквідації наслідків НС та організація життєзабезпечення постраждалого населення;

  • здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту;

  • надання оперативної допомоги населенню в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;

  • навчання населення способам захисту в разі виникнення НС та побутових нестандартних ситуацій;

  • міжнародне співробітництво у сфері цивільного захисту.

Структура ЄС ЦЗ (Додаток 4.)

Єдина система цивільного захисту складається із постійно діючих підсистем: територіальних і функціональних.

Територіальні підсистеми створюються в Автономній Республиці Крим (АРК), областях, в м.м. Києві та Севастополі.

Функціональні підсистеми створюються в Міністерствах і відомствах.

Кожна підсистема має чотири рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий і об’єктовий. До складу підсистеми входять:

  • органи управління ЄС ЦЗ;

  • сили і засоби:

  • резерви матеріальних та фінансових ресурсів;

  • системи зв’язку, оповіщення та інформаційного забезпечення.

Органи управління цивільним захистом та їх функції
Загальне керівництво ЄС ЦЗ здійснює Кабінет міністрів України. Начальником ЦЗ України є Прем’єр-міністр України.

Безпосереднє керівництво діяльністю ЄС ЦЗ покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань ЦЗ –Міністерство надзвичайних ситуацій (МНС). Керівник цього органу є заступник начальника ЦЗ України.



Керівництво територіальними підсистемами ЄС ЦЗ здійснюють органи виконавчої влади в АРК, областях, містах Києві та Севастополі. Начальниками територіальних підсистем ЄС ЦЗ є Голова Ради міністрів АРК та голови держадміністрацій, а їх заступниками є керівники територіальних органів (МНС – голови управлінь МНС).

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту – МНС:

  • забезпечує реалізацію державної політики у сфері цивільного захисту;

  • контролює організацію здійснення заходів щодо захисту населення і територій від НС усіма органами виконавчої влади, підприємствами та установами незалежно від форми власності;

  • перевіряє наявність і готовність до використання засобів індивідуального та колективного захисту, майна ЦЗ, їх утримання та облік;

  • забезпечує нагляд за дотриманням вимог стандартів, нормативів і правил у сфері цивільного захисту;

  • з’ясовує причини виникнення НС, невиконання заходів із запобігання цим ситуаціям;

  • здійснює нормативне регулювання у сфері цивільного захисту, у тому числі з питань техногенної та пожежної безпеки;

  • здійснює інші заходи, передбачені законом МНС здійснює свої повноваження через територіальні органи відповідно до адміністративно-територіального поділу, до районів включно.

У складі МНС діють:

  • урядовий орган державного нагляду у сфері ЦЗ;

  • органи оперативного реагування на НС у сфері ЦЗ;

  • органи мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи та інших НС.

Урядовий орган державного нагляду у сфері ЦЗ. До його складу входять:

  • підрозділи державного нагляду у сфері техногенної безпеки;

  • підрозділи державного нагляду у сфері пожежної безпеки;

  • територіальні та місцеві органи державного нагляду у сфері ЦЗ.

Керівник урядового органу державного нагляду у сфері ЦЗ одночасно є головним державним інспектором з нагляду у сфері ЦЗ.

Територіальні та місцеві органи державного нагляду у сфері ЦЗ підпорядковуються урядовому органу державного нагляду у сфері ЦЗ. Очолюють їх головні державні інспектори з нагляду у сфері ЦЗ, які є заступниками керівників територіальних та місцевих органів управління МНС.

Органи оперативного реагування на НС у сфері ЦЗ. До їх складу входять:

  • органи управління, сили і засоби оперативного реагування на НС у складі МНС;

  • органи управління, сили і засоби ЦЗ в АРК, областях, м.м. Кисві та Севастополі, районах, містах, та районах у містах.

На органи управління органів оперативного реагування на НС покладається:

  • забезпечення готовності сил і засобів, призначених для реагування на НС;

  • здійснення заходів з реагування на НС, ліквідації їх наслідків;

  • управління підпорядкованими силами ЦЗ;

  • координація дій органів управління, сил і засобів ЦЗ центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування під час реагування на НС.

Органи мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи та інших НС. До них належать:

  • спеціально уповноважений орган державного управління у сфері здійснення заходів на територіях, радіоактивно забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи у складі МНС;

  • підприємства, установи та організації, залучені для здійснення заходів на радіаційно забруднених територіях.

На ці органи покладено також завдання з організації заходів з цивільного захисту в 30-кілометрових зонах АЕС та навчання населення, яке проживає в них, поведінці у разі виникнення радіаційних аварій.

Органи управління функціональних підсистем поділяються на: координуючі, постійні та органи повсякденного управління.

Координуючими органами, що забезпечують координацію діяльності виконавчої влади у сфері цивільного захисту, є:

  • на загальнодержавному рівні - Рада національної безпеки і оборони України, Кабінет міністрів України, що створює Державну комісію з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій (ТЕБ та НС);

  • на регіональному рівні - комісії з ТЕБ та НС Ради міністрів АРК, держадміністрацій областей, м.м. Києва та Севастополя;

  • на місцевому рівні - комісії з ТЕБ та НС районних державних адміністрацій;

  • на об’єктовому рівні - комісії з НС об’єкта.

Державні, регіональні, місцеві та об’єктові комісії забезпечують безпосереднє керівництво реагуванням на надзвичайну ситуацію на відповідному рівні.

Постійними органами управління є МНС, територіальні органи МНС, органи виконавчої влади на відповідному рівні, та уповноважені підрозділи цих органів (управління, відділи) з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення, а на об’єктовому рівні - підрозділ (відділ, сектор) або спеціально призначені особи з питань надзвичайних ситуацій.

Органами повсякденного управління є:

  • центри управління в НС, оперативно-чергові служби уповноважених органів з питань НС та захисту населення усіх рівнів;

  • диспетчерські служби центральних і місцевих органів виконавчої влади, державних підприємств, організацій, установ.

Сили цивільного захисту призначені для виконання завдань цивільного захисту і складаються з:

  1. сили центрального підпорядкування:

  • оперативно-рятувальна служба цивільного захисту;

  • спеціальні (воєнізовані) і спеціалізовані аварійно-рятувальні формування та їх підрозділи;

  • аварійно-відновлювальні служби;

  • авіаційні та піротехнічні підрозділи;

  • формування особливого періоду;

  • підрозділи забезпечення та матеріальних резервів та ін.

  1. регіональні та місцеві сили:

  • аварійно-рятувальні формування і підрозділи;

  • спеціалізовані аварійно-рятувальні служби (АСР);

  • сили і засоби місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

  • сили і засоби підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і підпорядкування;

  • добровільні рятувальні формування.

Особливий склад органів і підрозділів ЦЗ становлять особи рятувального і навчального складу, які відбираються на конкурсній основі. На службу приймаються громадяни України, досягли 18-річного віку, і спроможні виконувати відповідні службові обов’язки, окрім осіб, які підлягають призову на строкову військову службу до Збройних сил України й інших формувань, а також осіб, які раніше засуджувались і судимість не знято.

Виконання основних завдань щодо запобігання та ліквідації наслідків НС, проведення пошукових , аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт покладені на аварійно-рятувальні служби (АРС). АРС обслуговують окремі території, а також підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, на яких існує небезпека виникнення НС природного чи техногенного характеру. На небезпечних об’єктах підвищеного ризику виникнення аварії створюються об’єктові АРС. АРС можуть бути спеціалізованими, або не спеціалізованими, створеними на професійній або на непрофесійній основі.



До складу АРС входять органи управління та їх сили (аварійно-рятувальні формування та підрозділи). Професійні АРС забезпечують постійну цілодобову готовність своїх формувань до негайного виїзду на об’єкти і території для рятування людей та ліквідації НС.

Керівництво аварійно-рятувальними роботами здійснює уповноважений керівник з ліквідації НС, який призначається залежно від рівня НС відповідним органом виконавчої влади.

Уповноважений керівник з ліквідації НС утворює орган – штаб з ліквідації НС, що діє у відповідності із затвердженим Положенням і заздалегідь розроблених планів реагування на надзвичайні ситуації.

Особливим видом державних АРС є Державна служба медицини катастроф, що має надавати громадянам та рятувальникам в екстремальних ситуаціях безплатну медичну допомогу.

Служба медицни катастроф складається з медичних сил, лікувальних засобів та закладів. Організаційно-методичне керівництво нею здійснює Міністерство охорони здоров’я.

Режими функціонування ЄС ЦЗ

Залежно від масштабів і особливостей НС рішенням органу виконавчої влади у межах конкретної території можуть встановлюватися такі режими функціонування системи ЦЗ:

Режим повсякденного функціонування при нормальній виробничо- промисловій, радиаційній, хімічній та ін. обстановці.

В цьому режимі проводяться такі заходи:

  • ведення спостереження і здійснення контролю за станом довкілля, обстановкою на потенційно небезпечних об’єктах і прилеглій до них територіях;

  • розробка і виконання заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення захисту населення, зменшення можливих матеріальних втрат;

  • створення і поновлення матеріальних резервів для ліквідації наслідків НС;

  • постійне прогнозування обстановки, погіршення якої може призвести до НС.

Режим підвищеної готовності – при істотному погіршенні виробничої, промислової, радіаційної, хімічної та ін. обстановки здійснюються заходи режиму повсякденного функціонування, і додатково:

  • формування оперативних груп для виявлення причини погіршення обстановки;

  • посилення спостереження і контролю за ситуацією на потенційно небезпечних об’єктах, а також обстановкою і прогнозування можливості виникнення НС та її масштабів;

  • здійснення заходів для запобігання виникнення НС, захисту населення і територій;

  • приведення в стан підвищеної готовності наявних сил і засобів та ін.

Режим надзвичайної ситуації у разі виникнення і під час ліквідації наслідків НС.

В цьому режимі здійснюються:



  • організація захисту населення і територій;

  • організація роботи, пов’язаної з локалізацією або ліквідацією наслідків НС;

  • забезпечення сталого функціонування об’єктів економіки та об’єктів першочергового життєзабезпечення постраждалого населення;

  • здійснення постійного контролю за станом довкілля тощо.

Режим надзвичайного стану – встановлюється відповідно до вимог Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану».

З метою своєчасного і ефективного реагування на НС організується взаємодія органів управління та підпорядкованих їм сил територіальних і функціональних підсистем на загальнодержавному, регіональному рівнях під керівництвом відповідної комісії з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуаций (ТЕБ та НС).



Режим воєнного стану встановлюється в умовах воєнних дій; порядок підпорядкування ЄС ЦЗ військовому командуванню визначаються відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Організація цивільного захисту на об’єкті господарювання

Об’єкт господарювання (підприємство, установа, організація) є основною ланкою в системі ЦЗ держави. На об’єкті, де зосереджені людські і матеріальні ресурси, здійснюються економічні і захисні заходи.

У відповідності до законодавства, керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами індивідуального та колективного захисту, місцем в захисних спорудах, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків НС та забезпечує їх готовність, виконує інші заходи з ЦЗ і несе пов’язані з цим матеріальні та фінансові витрати.

Власники потенційно небезпечних об’єктів відповідають також за оповіщення і захист населення, що проживає в зонах можливого ураження від наслідків аварій на цих об’єктах.


1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   ...   33


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка