Конспект лекцій для студентів усіх спеціальностей освітньо-кваліфікаційних рівнів «спеціаліст»,




Сторінка21/33
Дата конвертації23.10.2016
Розмір4,2 Mb.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   33

Структура ЦЗ об‘єкта господарювання (Додаток 5.)

Начальником ЦЗ об’єкта є керівник об’єкта. Він несе особисту відповідальність за організацію і стан цивільного захисту об’єкта, керує діями органів і сил ЦЗ при проведенні рятувальних робіт на ньому. Заступники начальника ЦЗ об’єкта допомагають йому з проблемами евакуації, матеріально-технічного постачання, інженерно-технічного забезпечення тощо.

Органом повсякденного управління ЦЗ є відділ (сектор) з питань НС та ЦЗ, який організовує і забезпечує повсякденне керівництво виконанням завдань ЦЗ на об’єкті.

Для підготовки та втілення в життя заходів з окремих напрямків створюються служби зв’язку і оповіщення, сховищ і укриттів, протипожежної охорони, охорони громадського порядку, медичної допомоги, протирадіаційного і протихімічного захисту, , аварійно-технічного й матеріально-технічного забезпечення та інші. Начальниками служб призначаються начальники установ, відділів, лабораторій, на базі яких вони утворюються. Наприклад:



Служба зв’язку та оповіщення створюється на базі вузла зв’язку об’єкта. Головне завдання служби - забезпечити своєчасне оповіщення керівного складу та службовців про загрозу аварії, катастрофи, стихійного лиха, нападу противника; організувати зв’язок і підтримувати його в стані постійної готовності.

Протипожежна служба створюється на базі підрозділів відомчої пожежної охорони. Служба розробляє протипожежні профілактичні заходи і контролює їх виконання; організовує локалізацію і гасіння пожежі.

Медична служба формується на базі медичного пункта, поліклініки об’єкта. На неї покладається організація проведення санітарно-гігієнічних та профілактичних заходів, надання медичної допомоги потерпілим та евакуація їх у лікувальні установи, медичне обслуговування робітників, службовців і членів їхніх сімей в місцях розосередження.

Служба охорони громадського порядку створюється на базі підрозділів відомчої охорони. Її завдання — організація і забезпечення надійної охорони об’єкта, громадського порядку в умовах НС, при ліквідації наслідків аварії, стихійного лиха, а також у воєнний час.

Служба протирадіаційного і протихімічного захисту організовується на базі хімічної лабораторії чи цеху. На неї покладається розробка та здійснення заходів щодо захисту робітників і службовців, джерел водозабезпечення, радіаційного і хімічного спостереження, проведення заходів з ліквідації радіаційного і хімічного зараження та здійснення дозиметричного контролю.

Служба сховищ та укриттів організовується на базі відділу капітального будівництва, житлово-комунального відділу. Вона розробляє план захисту робітників, службовців та їх сімей з використанням сховищ та укриттів, забезпечує їх готовність та правильну експлуатацію.

Аварійно-технічна служба створюється на базі виробничо-технічного відділу або відділу головного механіка. Служба розробляє та здійснює попереджувальні заходи, що підвищують стійкість основних споруд, інженерних мереж та комунікацій в надзвичайних ситуаціях, організовує проведення робіт по ліквідації і локалізації аварії на комунально- енергетичних мережах.

Служба матеріально-технічного забезпечення створюється на базі відділу матеріально-технічного забезпечення об’єкта. Вона організовує своєчасне забезпечення формувань усіма засобами оснащення, постачання продуктів харчування і предметів першої необхідності робітників та службовців на об’єкті й у місцях розосередження, ремонт техніки і майна.

Транспортна служба створюється на базі транспортного відділу, гаражу об’єкта. Вона розробляє і здійснює заходи з забезпечення перевезень, пов’язаних із розосередженням працівників та доставкою їх до місця роботи, проведення рятувальних робіт.

Кожна служба створює, забезпечує, готує формування служби (команди, групи, ланки) і керує ними при виконанні робіт.



Формування загального призначення - рятувальні загони (команди, групи, ланки), зведені рятувальні загони (команди) підпорядковані безпосередньо начальнику ЦЗ об’єкта. Кожне з них має свою структуру і можливості. Наприклад:

Зведена рятувальна команда (ЗРК) у своєму складі має підрозділи різного призначення, такі, як ланка зв’язку і розвідки, дві рятувальні групи, група механізації, санітарна дружина тощо. ЗРК може самостійно виконувати основні рятувальні та інші невідкладні роботи (РНР) в осередку ураження.
2. ОСНОВНІ ЗАХОДИ В МЕЖАХ ЄДИНОЇ СИСТЕМИ ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ
Реалізація завдань ЦЗ здійснюється за допомогою комплексу заходів. Згідно законодавством України в межах єдиної системи Цивільного захисту проводяться наступні заходи.

Оповіщення та інформування населення про загрозу чи виникнення НС.

Центральні та місцеві органи виконавчої влади повинні надавати населенню оперативну і достовірну інформацію про стан захисту населення і території від НС техногенного і природного характеру, про виникнення ИС, методи та способи захисту, про вжиті заходи щодо забезпечення захисту.

Оповіщення про загрозу виникнення НС і постійне інформування населення про перебіг подій і зміну обстановки здійснюється за допомогою завчасно створених загальнодержавної і територіальних автоматизованих систем центрального оповіщення, систем оповіщення на об’єктах господарювання, локальних систем оповіщення в зонах можливого катастрофічного затоплення, у районах розміщення радіаційно- і хімічно небезпечних підприємств, інших об’єктів підвищеної небезпеки.

У системі оповіщення використовуються технічні засоби загальнодержавної і галузевих систем зв’язку, радіо- і телемереж та ін. засобів передавання інформації.



Спостереження і лабораторний контроль – передбачає збирання, опрацювання та передачу інформації про стан довкілля, забруднення продуктів харчування, харчової сировини, фуражу і води радіоактивними, хімічними речовинами або інфекційними мікроорганізмами. Для цього створюється і підтримується в постійній готовності загальнодержавна та територіальні мережі спостереження і лабораторного контролю.

Укриття населення у захисних спорудах в разі виникнення НС, здійснюється з використанням фонду захисних споруд шляхом:

  • освоєння підземного простору населених пунктів, пристосування і використання приміщень для укриття населення в НС;

  • дообладнання з урахуванням вимог захисту підвальних та інших заглиблених приміщень, гірничих виробок і природних порожнин;

  • будівництво окремих сховищ і протирадіаційних укриттів;

  • будівництва в період загрози виникнення НС найпростіших сховищ та укриттів.

Евакуація населення.

В умовах недостатнього забезпечення захисними спорудами основним способом захисту населення міст, де розташовані небезпечні об’єкти, в особливий період є його евакуація і розміщення у зонах, безпечних для проживання.

З метою своєчасного і організованого (без паніки і загибелі людей) проведення евакуації здійснюється планування, підготовка і управління проведенням евакуації.

Інженерний захист території - проводиться з метою створення умов безпечного проживання населення на території з підвищеним техногенним навантаженням і передбачає:

  • забудову міст з урахуванням можливого виникнення НС;

  • раціональне розміщення потенційно небезпечних об’єктів для забезпечення безпеки населення та довкілля в разі виникнення НС;

  • будівництво споруд, будинків, інженерних мереж, транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки і надійності;

  • будівництво протизсувних, протиповіневих, протисельових, протилавинних та інших інженерних споруд.

Медичний захист населення це заходи з запобігання або зменшення ступеня ураження населення, своєчасного надання допомоги постраждалим та їх лікування, забезпечення епідемічного благополуччя в районах НС.

Психологічний захист – заходи попередження або зменшення ступеня негативного психологічного впливу на населення та своєчасне надання ефективної психологічної допомоги в умовах НС.

Біологічний захист – захист від біологічного ураження шляхом:

  • своєчасного виявлення осередку біологічного зараження;

  • введення обмежувальних режимів: карантину та обсервації;

  • екстреної профілактики і знезараження осередку.

Екологічний захист - захист родовищ (газових, нафтових, вугільних, торфових) від пожеж, затоплень і обвалів; ліквідація лісових пожеж та буреломів, сніголамів, збереження лісових насаджень тощо.

Радіаційний і хімічний захист – виявлення та оцінка осередків радіаційного та хімічного забруднення, організація і здійснення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення та запровадження типових режимів протирадіаційного захисту, забезпечення населення засобами індивідуального захисту, організація та проведення спеціальної та санітарної обробки.

Захист населення від несприятливих побутових або нестандартних ситуацій виявлення і оцінка таких ситуацій, надання допомоги населенню, проведення спеціальних аварійно-рятувальних робіт, розроблення типових рекомендацій щодо дій в умовах виникнення таких ситуацій.
Заходи на об’єктах господарювання в межах єдиної системи ЦЗ

На підприємствах, установах та організаціях незалежно від форм власності і господарювання у сфері цивільного захисту проводяться такі заходи:



  • планування і здійснення заходів щодо захисту своїх працівників від НС;

  • розроблення планів локалізації і ліквідації аварій (катастроф);

  • підтримування у готовності до застосування сил і засобів із запобігання та ліквідації наслідків НС;

  • створення матеріальних резервів на випадок НС;

  • забезпечення своєчасного оповіщення своїх працівників про загрозу або виникнення НС.

На об’єктах господарювання планування роботи з питань запобігання і реагування на НС здійснюється на основі експертної оцінки, прогнозу наслідків можливих НС.

На об’єктах розроблюється „План дій”, який є мотивованим рішенням керівника – начальника ЦЗ об’єкта щодо організації і ведення цивільного захисту об’єкта. Основним завданням «Плану дій» є збереження життя і здоров’я людей, мінімізація матеріальних втрат. З цією метою вживаються дієві заходи для своєчасного оповіщення людей, і їх захисту.

«План дій» складається з п’яти розділів:

Перший розділ. Оцінка (аналіз) природного (топографічного), техногенного та екологічного стану місцевості (території) розташування об’єкта, наявності потенційно небезпечних об’єктів і можливого характеру і надзвичайних ситуацій.

Другий розділ. Оцінка (аналіз) об’єкта ЦЗ з урахуванням розташування його на місцевості, оцінка факторів, що будуть полегшувати або ускладнювати організацію та ведення ЦЗ об’єкта, пошук шляхів уникнення або зменшення впливу негативних факторів.

Третій розділ. Рішення керівника щодо організації і ведення ЦЗ об’єкта в період запобігання або реагування на НС. Окремим розділом – реагування на можливі НС, пов’язані з потенційно небезпечними об’єктами. Організація спостереження, радіаційного, хімічного, медичного захисту та евакуаційні заходи.

Четвертий розділ. Матеріально-технічне забезпечення ЦЗ (протирадіаційне), протихімічне, медичне, протипожежне, транспортне, матеріальне тощо).

П'ятий розділ. Організація управління, зв’язку, оповіщення та взаємодії.

До «Плану дій» додаються:



  • схема управління, зв’язку, оповіщення і взаємодії;

  • план евакуації об’єкта в заміську зону (план розосередження робітників і службовців);

  • план-календар дій в режимах діяльності (повсякденної, підвищеної готовності, надзвичайної ситуації (надзвичайного стану));

  • карта (схема) регіону з позначеними на ній місцями розташування об’єкта, місцями можливої техногенної, природної, екологічної небезпеки, графічна частина плану евакуації (розосередження) з необхідними розрахунками;

  • особисті плани дій керівного складу об’єкта, командирів формувань та ін.

«План дій» з планом реагування (якщо він розробляється окремо) та додатками, що забезпечують організоване та чітке виконання заходів ЦЗ щодо запобігання та реагування на НС є «Планом цивільного захисту об’єкта».

Практична підготовка персоналу об’єкта та відпрацювання дій за „Планом цивільного захисту об’єкта” проводиться на комплексних об’єктових навчаннях (на об’єктах з чисельністю працівників більше 300 осіб) і тренуваннях (на об’єктах - до 300 осіб) один раз на 3 роки тривалістю до однієї доби.



  1. ШЛЯХИ ТА СПОСОБИ ПІДВИЩЕННЯ СТІЙКОСТІ РОБОТИ ОБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ.

Під стійкістю роботи об’єкта господарювання розуміють здатність його в умовах надзвичайних ситуацій випускати продукцію в запланованому обсязі та номенклатурі, а вразі слабких та середніх руйнувань, або порушенні матеріального постачання відновлювати виробництво у стислий термін.

На стійкість роботи а також на запобігання виникнення надзвичайних ситуацій впливають такі фактори:


  • захищеність робітників та службовців від уражаючих факторів надзвичайних ситуацій;

  • здатність інженерно-технічного комплексу об’єкта (будівель, споруд, обладнання та комунально-енергетичних систем) протистояти руйнуючій дії уражаючих факторів аварій, катастроф, стихійного лиха та сучасної зброї;

  • надійність постачання об’єкта електроенергією, водою, паливом, комплектуючими та сировиною;

  • підготовленість об’єкта до проведення аварійно-рятівних та відбудовних робіт;

  • оперативність управління виробництвом та здійсненням заходів ЦО в надзвичайних ситуаціях.

Підвищення стійкості об’єкта досягається проведенням спеціальних заходів.

Інженерно-технічні заходи вміщують роботи, що забезпечують стійкість виробничих будівель і споруд, обладнання та комунально-енергетичних систем.

Технологічні заходи забезпечують підвищення стійкості об’єкта шляхом зміни технологічного процесу у бік спрощення виробництва кінцевої продукції та виключення або обмеження розвитку аварій.

Організаційні заходи передбачають розробку ефективних дій керуючого складу, штабу, служб та формувань ЦЗ при проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт та відновлення виробництва.

Заходи по підвищенню стійкості об’єктів господарювання здійснюються у відповідності з вимогами «Норм проектування інженерно-технічних заходів ЦО».


Норми проектування інженерно-технічних заходів ЦО

Норми проектування інженерно-технічних заходів ЦО – це пакет документів які затверджуються урядом, періодично поновляються та запроваджуються в дію постановою уряду. Тому вони є обов‘язковими для виконання усіма об‘єктами незалежно від форми власності і підпорядкування на всій території України.

Вимоги «Норм» призначені для того, щоб завчасно виконати заходи, щодо:


  • запобігання виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру

  • забезпечити захист населення та знизити масштаби руйнувань (пожеж, затоплень, заражень);

  • підвищити стійкість роботи об’єктів господарювання і галузей економіки;

  • створити умови для успішного проведення робіт по ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Вимоги «Норм» реалізуються при проектуванні та забудові міст, будуванні нових промислових підприємств, об’єктів енергетики, транспортних систем, систем водо- та газопостачання, а також при їх реконструкції.
Вимоги до розміщення об’єктів господарювання

Нові важливі підприємства повинні будуватись за межами міської забудови. У місті можна будувати лише бази та склади з товарами першої необхідності, підприємства по обслуговуванню населення.

При виборі місця будівництва об’єкта необхідно враховувати наявність поблизу підприємств, які можуть служити джерелом небезпеки (гідровузли, хімічні підприємства та ін.), рельєф місцевості, сейсмічність району, пануючі вітри та ін.

Проектування і будівництво нових об’єктів здійснюється з додержуванням таких вимог:



  • будівлі і споруди розміщують розосереджено, з протилежними розривами між ними Lp=H1+H2+(15…20)∙M, де H1, H2 – висоти сусідніх будівель в метрах.

  • найбільш важливі промислові будівлі та споруди будують зниженої висоти з використанням вогнетривких матеріалів.

  • склади для зберігання палива вибухонебезпечних і легкозаймистих матеріалів розташовують біля меж об’єкта, або за його межами, в підземних спорудах.

  • дороги на території об’єкта повинні бути з твердим покриттям.

Для забезпечення надійного постачання промислового об’єкта електроенергією, водою та газом в комунально-енергетичних системах повинні передбачатись:

  • дублювання джерел постачання;

  • кільцювання систем;

  • прокладка комунікацій під землею;

  • створення резервних джерел постачання, або резервних запасів;

  • використовування пристроїв для автоматичного вимикання пошкодженої дільниці.

Для підвищення надійності водопостачання для потреб пожежогасіння передбачають повторне використання води для технічних потреб.

Виконання вимог «Норм проектування» сприяє в першу чергу запобіганню виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру, безперебійному функціонуванню промислових об’єктів, покращенню умов праці та проживання в даному районі.

Безпосереднє на об’єкті підвищення його стійкості досягається підвищенням захищеності робітників та службовців від уражаючих факторів.

Це забезпечується шляхом укриття робітничого персоналу в захисних спорудах (сховищах і протирадіаційних укриттях).



Згідно з законодавством України захисні споруди класифікують:

  • за призначенням - для захисту людей, для розміщення органів керування (командних пунктів, пунктів керування, вузлів зв'язку), а також медичних установ;

  • за захисними властивостями - сховища, протирадіаційні укриття (ПРУ), найпростіші укриття (перекриті чи відкриті щілини);

  • за місцем розташування - вбудовані в будинки, а також ті, що стоять окремо;

  • за строками будівництва - завчасно збудовані та швидко споруджувані;

  • за місткістю - малої місткості - 150-600 чоловік, середньої місткості - 600-2000 чоловік, великої місткості - більш 2000 чоловік.


Характеристика засобів колективного захисту

Основними засобами колективного захисту є сховища і протирадіаційні укриття (ПРУ). Сховищем називається інженерна споруда, призначена для захисту людей від дії уражаючих факторів, використання сучасної зброї, при аваріях, катастрофах та стихійних лихах. Вони характеризуються: надмірним тиском, який витримують (), і коефіцієнтом ослаблення радіації ().

За захисними властивостями сховища поділяються на класи, які наведено у таблиці 5.1.:



1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   33


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка