Конспект лекцій вибіркової навчальної дисципліни циклу гуманітарної підготовки логіка для студентів




Сторінка52/55
Дата конвертації11.03.2019
Розмір5,22 Mb.
1   ...   47   48   49   50   51   52   53   54   55
К)→Р(х))

Формула неповної індукції відрізняється від повної тим, що множина, або клас, що охоплюється неповною індукцією, є відкритим, внаслідок чого перераховані елементи, що мають фіксовану у засновках і висновку ознаку, складають лише частину або підмножину класу, що зачіпається індукцією.
У цій групі вчиться 20 студентів.

Встановлено, що 18 з них добре склали іспит з історії.



Двоє інших не складали або невідомо, як вони його склали.

На підставі наявної інформації робиться висновок, що

уся група склала іспит добре.
Застосовується, коли, не спостерігаючи усі випадки досліджуваного явища (вони усі невідомі, їх багато, або їх вивчення неможливе), робиться висновок для усіх випадків. Але висновок не є достовірним, тому що, як у наведеному прикладі, не можна стверджувати, що інші студенти, відносно яких немає інформації, теж склали іспит добре. Отже, висновок може бути як істинним, так і неістинним. У той же час, неповна індукція призводить до розширення знання, оскільки ознака, що притаманна відомим явищам, поширюється на область невідомого, емпірично недослідженого. Для підвищення висновку неповної індукції застосовуються спеціальні методи, залежно від яких виділяють три види неповної індукції.

Три види неповної індукції: популярна (або перелічувальна), селективна (від. лат. selectio – вибір, відбір; або індукція через аналіз і відбір фактів) і наукова:

популярна (перелічувальна) індукціяце індукція, при якій предмети з досліджуваною ознакою перераховуються підряд, у порядку їх появи у сфері чуттєвого сприйняття суб'єкта, або випадковим чином і якщо одна й та ж ознака повторюється у ряді однорідних предметів і відсутній випадок, що суперечить, то робиться загальний (імовірний, а не достовірний) висновок, що ця ознака властива усім предметам цього роду.



Так, довгий час європейці вважали, що лебеді можуть бути тільки білими. Проте це представлення було спростоване, коли в Австралії в 17 ст. були виявлені й чорні лебеді;

селективна індукція (індукція через аналіз і відбір фактів) – це індукція, де спостереження предметів виключає випадкові висновки, оскільки вивчаються планомірно і цілеспрямовано відібрані, найбільш типові випадки, на основі певної системи критеріїв – кількісний (прикладів спостережуваних предметів повинно бути якомога більше) і якісний (умови фіксації, різноманітність у просторово-часовому і функціональному відношеннях і т.д.).



Наприклад, для отримання репрезентативного, науково обґрунтованого висновку, недоцільно опитувати усю генеральну сукупність, тобто сукупність усіх можливих соціальних об'єктів. Досить правильно зробити вибірку, обмеживши число респондентів з тим, щоб воно забезпечувало помилку висновку, що не перевищує допустимої погрішності;

наукова індукція – це індукція, в якій на підставі встановлення суттєвих ознак або необхідних (в першу чергу, причинних) зв'язків між предметами класу робиться (достовірний) загальний висновок про усі предмети цього класу.

Наукова індукція припускає використання спеціальних методів, які базуються на поєднанні власне індукції і принципу одноманітності причин і їх наслідків. Наукова індукція названа по іменах розробників її методів – індукція Ф.Бекона-Дж.С.Мілля.

Методи індуктивної логіки (методи встановлення причинних зв'язків) засновані на знанні і використанні загальних рис причинного зв'язку, серед яких необхідно назвати такі:


  1. кожне явище світу має причину, яку можна і треба встановити;

    1. явище-причина настає в часі раніше, ніж явище-наслідок;

3) після явища-причини неодмінно настає явище-наслідок;

  1. за відсутності явища-причини явище-наслідок не настає;

  2. зміни в причині призводять до відповідних змін в наслідку.

Основні методи встановлення причинних зв'язків:

I. Метод єдиної подібності.

Якщо певна обставина постійно передує досліджуваному явищу при зміні усіх інших обставин, то імовірно, що саме вона і є причиною цього явища.

Схема: АВС→а

АDЕ→а

АКМ→а

◊(А→а), тобто чинники АВС викликають ознаку а; чинники АDЕ викликають ознаку а; чинники АКМ викликають ознаку а; таким чином, імовірно, що А є єдиною причиною ознаки а.



Приклад: При температурі повітря нижче нуля, тобто в мороз (А), вода в рідкому стані, що знаходиться в трьох різних посудинах, металевій (В), скляній (D) і дерев'яній (К), в різний час доби ясний день (С), темну ніч (Е) і сутінок (М), перетворюється на лід (а). Загальним для усіх трьох обставин є мороз (А), який при зміні інших обставин (ВС, , КМ), імовірно, і став причиною перетворення води на лід (а).

ІІ. Метод єдиної відмінності.

Якщо певна обставина є присутньою тоді, коли має місце досліджуване явище, і відсутня тоді, коли це явище відсутнє (а усе інше залишається незмінним), то саме ця обставина і є імовірною причиною досліджуваного явища.

Схема: АВСD→а

ВСD→

◊(А→а), тобто чинники АВСD викликають ознаку а; чинники ВСD не викликають ознаку а; таким чином, імовірно, що А є єдиною причиною ознаки а.



Приклад: Якщо людина спожила в їжу продукти (ABCD), серед яких був апельсиновий сік (А), який викликав алергічну реакцію (а), оскільки інші продукти були колишніми (BCD), і якщо в наступні дні, коли вона не пила апельсиновий сік, у неї не було алергічних реакцій, а продукти харчування залишалися тими ж (BCD), то, імовірно, апельсиновий сік (А) викликає алергію (а).

ІІІ. Об'єднаний метод подібності і відмінності.

Якщо два (або більше) випадки, в яких має місце досліджуване явище, подібні тільки однією обставиною, яка передує виникненню цього явища, а два (чи більше) випадки, в одному з яких це явище відсутнє, а в іншому є присутнім, відрізняються тільки відсутністю/присутністю цієї обставини, то, імовірно, ця обставина і є причиною досліджуваного явища.

Схема: АВС→а АВСD→а

АDЕ →а ВСD→

◊(А→а), тобто імовірно, що Апричина а. При цьому аналіз випадків, в яких спостерігається ознака на фоні тільки одного чинника, що повторюється в усіх випадках, доповнюється аналізом випадків, в яких цей чинник і досліджувана ознака відсутні.



Приклад: У ряді економічно слаборозвинених країн сталася валютно-фінан­сова криза. В одній з них їй передували інтервенція валютних спекулянтів на біржі (А), галопуюча інфляція (В), зростаючий дефіцит держбюджету (С). В іншій країні мали місце інтервенція валютних спекулянтів на біржі (А), галопуюча інфляція (В), зростаючий дефіцит держбюджету (С), неконкурентоспроможність національного виробництва на світовому ринку (D). У третій – інтервенція валютних спекулянтів на біржі (А), неконкурентоспроможність національного виробництва (D) і різке зниження цін на сировину, що експортується, на світовому ринку (Е). У країні ж з галопуючою інфляцією (В), дефіцитним бюджетом (С) і виробництвом, неконкурентним на світовому ринку (D), антикризовим валютно-фінансовим регулюванням і контролем за діяльністю гравців на валютній біржі із закриттям доступу на неї великим міжнародним спекулянтам гострої фази кризи вдалося уникнути. Отже, саме організовані дії інтернаціонального спекулятивного капіталу викликали в перших трьох країнах обвал курсу національних валют, спровокували біржову паніку, яка на тлі структурних економічних проблем переросла в повномасштабну валютно-фінансову кризу. У той же час самі економічні проблеми могли б знайти поетапне вирішення при відповідній макроекономічній політиці держав і строгому валютно-фінансо­вому регулюванні і тим самим вдалося б уникнути такого масштабу кризи.

  1. Метод супутних змін.

Якщо при зміні однієї з обставин, які передують виникненню досліджуваного явища, змінюється і саме явище, то імовірно, що саме ця обставина і є причиною цього явища.

Схема: АВСD →аbcd

АВCD→аbcd

АBСDаbcd

...........................

АBСDаbcd

◊(А→а), тобто імовірно, що А причина а, оскільки при зміні попередньої обставини А змінюється і явище а, що вивчається, а усі інші попередні обставини (ВСD) залишаються незмінними.

Приклад: Було підмічено, що висота морських приливів і їх періодичність пов'язані зі змінами положення Місяця. Найбільші приливи бувають у дні повних місяців і молодиків, найменші – в дні квадратури, тобто коли подумки проведені від Землі до Місяця і Сонця лінії утворюють прямий кут. Звідси зробили висновок, що зміни положення Місяця викликають зміни морських приливів.


  1. Метод залишків.

Якщо дві (або більше) сукупні причини породжують стільки ж сукупних явищ (наслідків) і відомо, що частина цих причин породжує відповідну частину явищ, то причина, яка залишилася, імовірно, породжує те явище, яке залишилося.

Метод залишків має два модуси:



Схема: АВС→аbc

А→а

B→b

◊(С→с), тобто імовірно, що С – причина с, оскільки достовірно відомо, що тільки А є причиною а, В – причиною b; причина третьої ознаки доки невідома; тому і робиться імовірнісний висновок, згідно з яким саме третє явище (С) породжує невідому причинно-наслідкову кореляцію з с.



Схема: АВ→аbc

А→а

В→b

◊(С→с), тобто ймовірно, існує Х, тобто С, що є причиною с. Тут третя можлива причина не встановлена (Х), відомий тільки її наслідок, тому передбачається, що існує деякий новий чинник (С), який і виступає причиною с.



Приклад: Спостерігаючи за величинами відхилення планети Уран від вичисленої для неї орбіти, астрономи встановили ці відхилення на величини а, b, с. Перші дві з них (а, b) викликані впливом планет А, В. Але це не вичерпувало реального відхилення від розрахункової орбіти. Залишалася ще величина с. На підставі цього був зроблений висновок, що повинна існувати невідома планета С, яка і викликає це відхилення. Франц. астроном У.Ж.Ж.Левер’є вичислив (1846) орбіту і положення планети, названої Нептуном, яка за його координатами була виявлена (1846) за допомогою телескопа нім. астрономом Й.Г.Галлє.

При дослідженні причинних зв'язків розглянуті методи застосовуються не ізольовано один від одного, а в поєднанні між собою і з різними формами висновків і засобами пізнання.

Таким чином, незважаючи на проблематичність, індуктивні висновки мають евристичний потенціал, стимулюють побудову гіпотез, здійснення відкриттів, виробництво і обґрунтування знань про невідомі предмети природної і соціальної дійсності.

1   ...   47   48   49   50   51   52   53   54   55


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка