Конспект лекцій вибіркової навчальної дисципліни циклу гуманітарної підготовки логіка для студентів




Сторінка6/55
Дата конвертації11.03.2019
Розмір5,22 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   55

  • p, q, rсимволи висловлювань, або пропозиційні змінні;

  • – символ квантора загальності («усі», «жоден», «будь-який», «кожний» і т.д.);

  • – символ квантора існування («не усі», «деякі», «існують такі», «більшість», «меншість», «частина», «іноді» і т.д.);

  • S, P – символи суб’єкта і предиката судження;

  • М – символ середнього терміну умовиводу (загального для двох засновків);

  • А – символ загальностверджувального судження («Усі S є Р»);

  • Е – символ загальнозаперечувального судження («Усі S не є Р»);

  • I – символ частковостверджувального судження («Деякі S є Р»);

  • О – символ частковозаперечувального судження («Деякі S не є Р»);

  • ( ) – технічні знаки лівої і правої дужок, що застосовуються для запису, наприклад, складних термінів суджень;

  • < > – знаки дужок для позначення закритої або повної кон’юнкції і диз’юнкції;

  • ¬а, ~а, ā, – символи заперечення («не-а», «невірно, що а»);

  • , & – символи сполучника кон’юнкції («і»);

  • – символ сполучника слабкої (нестрогої) диз’юнкції («або»);

  • , – символи сполучника сильної (строгої) диз’юнкції («або, або»);

  • →, – символи сполучника імплікації («якщо, то»);

  • ↔, ≡ – символи еквіваленції («якщо і тільки якщо, то»);

  • – – символ зв’язки судження («є», «не є», «суть», «не суть»);

  • – символ логічної операції додавання понять (класів);

  • – символ логічної операції множення або перетину понять;

  • – символ підпорядкування, включення класу в клас;

  • \ – символ логічної операції віднімання понять;

  •  – символ модального оператора «необхідно»;

  • ◊ – символ модального оператора «можливо»;

  • – символ модального оператора «випадково»;

  • i – символ модального оператора «дійсно»;

  • Р – символ модального оператора «дозволено»;

  • F – символ модального оператора «заборонено»;

  • О – символ модального оператора «обов’язково»;

  • К – символ модального оператора «знає»;

  • В – символ модального оператора «вірує» (вважає);

  • 1, i, t – символ «істинне»;

  • 0, x, f – символ «неістинне»;

  • R – символ відношення;

  • А, В, С – символи висловлювань;

  • Df – символ визначення (дефініції).

    Мова символів – це формалізовані мовні засоби фіксації логічної структури (форм зв'язку) думки і дослідження її логічних властивостей і відношень із строго фіксованими правилами.

    Особливістю мови символів (або формалізованої мови, мови логіки) є незбіжність відображеної з її допомогою логічної структури мислення і лексико-граматичної структури буденної або літературної мови, що передає ті ж самі думки. Мова логіки, з одного боку, відповідає природі й суті будь-яких мовних систем, що визначається ідеальністю людського мислення і матеріальним характером знаків мови, які виконують у процесі пізнання функції репрезентації і заміщення. З іншого боку, мова логіки покликана забезпечити максимальну точність і лаконічність мислення, усталеність і об'єктивність висновків, що отримуються в пізнавальній діяльності, що досягається в процесі формалізації за рахунок абстрагування змісту, непослідовності і багатозначності наявних у неї мовних виразів, їх аморфності та інших протиріч, притаманних буденній мові. При цьому важливо зауважити, що сутнісні сторони змісту в логічній мові не ігноруються, а за допомогою символів виражаються через форму. Це дозволяє оптимально і однозначно виявляти, ефективно фіксувати і оцінювати предмети думки, їх властивості і відношення, а також робити операції над ними.

    Наприклад: «Автохтони – корінне населення країни». У цьому судженні можна виявити явно виражені два терміни: суб'єкт (S) – «автохтони» і предикат (P) – «корінне населення країни». Третій основний термін судження – логічна зв'язка «є» пропущений, але може бути виражений також явно: «Автохтони є корінним населенням країни». Пропущений і квантор загальності () – «усі», але в судженні мається на увазі усе первинне населення країни. Звідси логічна структура атрибутивного категоричного судження, що виражена цим розповідним реченням, або іншим, складнішим, але членам якого в логічній мові є відповідні елементи, символічним чином записується так: S – Р. Така формула читається за правилами мови символів: «Усі S є Р». Зміст і граматичні особливості у відповідному реченні повністю опускаються. Більше того, таке прочитання замінює громіздкість фрази природної мови про загальностверджувальне судження: «В загальностверджувальному судженні кожному предмету певної множини, яка відображає поняття суб'єкта, належить властивість, яка відображена в понятті предиката».

    Сукупність знакових засобів, які фіксують логічну структуру міркувань і логічні зв'язки елементів цієї структури є предметною мовою, або об’єкт-мовою: «Усі S є Р». А логічний аналіз структури міркувань, зв'язку знакових засобів цієї структури і процедури їх співвідношення зі значенням відбувається на основі метамови: S позначає предмет думки, Р – ознака предмета думки, «є» фіксує стосунки між ними, «усі» – певна множина предметів з властивими їм ознаками, відображеними в S (суб'єктові) і Р (предикаті).



    Структура природної мови представлена трьома частинами семіотики (грец. σημειωτικόν – вчення про знаки, від греч. σημεϊον – знак) – науки про знаки і мову як знакову систему: синтаксис (грец. σύνταζις – будова, поєднання; де аналізуються знаки самі по собі, тобто визначаються принципи побудови знаків, правила поєднання і розміщення мовних знаків у певній знаковій системі), семантика (грец. σημαντικός – де розкривається співвідношення знаку і значення, вивчається смисл і значення мовних виразів, аналізується мова як знакова система по функціях означення і позначення) і прагматика (від грец. πραγμα – справа, дія; де розглядається відношення між знаковою системою і її носієм, способи використання знаків і мови як знакової системи в конкретних практичних ситуаціях).

    Структура формалізованої мови включає тільки синтаксичну (об'єкт-мова) і семантичну (метамова) частини. Синтаксична мова використовує такі терміни, як дотримання, виведення, доведення і т.п. Семантичний – клас, висловлювання, властивість, відношення, істинне і неістинне, істиннісне значення висловлювання, інтерпретація. Об'єкт-мова як система знакових засобів, сукупність формул фіксує в знаковій формі логічну структуру міркувань, логічні властивості складових елементів міркувань і відношення між елементами міркувань. Метамова розкриває властивості і відношення знакових засобів об’єкт-мови, функції комбінацій і утворень знакових засобів об’єкт-мови. У самій метамові виділяють синтаксис і семантику. Синтаксис метамови складають правила, які описують особливості знакових систем об’єкт-мови. Семантика описує види значень, які можуть отримувати знаки об’єкт-мови, і правила, за якими ці значення приписуються відповідним знакам об’єкт-мови.

    Значення вивчення логіки полягає в тому, що вона дає можливість, по-перше, ознайомитися із законами, правилами і прийомами мислення, що мають об'єктивний характер; по-друге, на підставі знань законів і правил мислення свідомо підходити до процесу мислення, сприяти підвищенню чіткості дій у здійснення доведення і спростування, проведення аналогій тощо; по-третє, свідомо будувати міркування не тільки с точки зору їх формальної правильності, але й істинності; по-четверте, точно встановити суть застосованих слів у мові, форму і структуру суджень і умовиводів; по-п’яте, уникати неясності і протиріччя в процесі мислення і міркування; по-шосте, знаходити і усувати помилки як у власних міркуваннях, так і своїх опонентів; по-сьоме, прилучатися до новітніх результатів як власне у сфері логічних досліджень, так і в інших галузях людської діяльності; по-восьме, підвищувати рівень ефективності не тільки наукового пізнання, але й впровадження його результатів у різні сфери суспільної практики.
  • 1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   55


    База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
    звернутися до адміністрації

        Головна сторінка