Конспект лекцій з дисципліни „Аудит у зарубіжних країнах к е. н. Ст викладач: Машика Ю. В. Зміст Тема Сутність аудиторської діяльності, її призначення і сфера. Сутність і визначення аудиту




Сторінка3/7
Дата конвертації05.02.2017
Розмір1,68 Mb.
1   2   3   4   5   6   7
Тема 4. Принципи регулювання аудиторської діяльності в Україні.

1. Основні принципи, які регулюють аудит.

2. Професійна етика аудиторів.

3. Права, Обов’язки і відповідальність аудиторів та аудиторських фірм.

4. Організація праці аудитора.

5. Етапи проведення аудиту.
1. Основні принципи, які регулюють аудит.

Принципи аудиту поділяються на такі основні групи:

принципи професійної етики, методологічні принципи, правові та організаційні.

До принципів професійної етики, які є обов'язковими, відносять: незалежність, об'єктивність, професіоналізм і компетентність, цілісність, конфіденційність, доброзичливість.

Методологічні принципи - це аудиторський доказ, система обліку, внутрішній контроль, матеріальність, обґрунтованість оцінки значущості аудиторських свідчень, а також системи внутрішнього контролю; визначення критеріїв суттєвості і достовірності; дотримання методики аудиту; оцінки ризиків та вибору даних; повне інформування клієнта; відповідальність за виконану роботу. Методологічні принципи в окремих випадках можуть мати рекомендаційний характер, проте це повинно регламентуватися конкретними нормативами аудиту, у яких описуються відповідні принципи.
Правові - розсудливість, відповідальність за чужі вчинки, відсутність привілейованої інформації.

Організаційні - планування, документування процесу аудиту, звітність за підсумками аудиту, взаємодія аудиторів, поінформованість клієнта.


Аудитор зобов'язаний надавати аудиторські послуги відповідно до вимог Закону України "Про аудиторську діяльність" та затверджених аудиторською палатою України Національних нормативів аудиту в Україні і всіх офіційних роз'яснень аудиторської палати щодо окремих їх положень.
2. Професійна етика аудиторів.

Кодекс професійної етики у будь-якій професії необхідний для забезпечення впевненості громадськості в якості послуг, які надаються представником цієї професії. Це тим більш важливо, що користувач певними видами послуг сам не може оцінити якості цих послуг через їх складність.

Кодекс професійної етики може складатися або з загальних тез, котрі визначають зразок ідеальної поведінки, або з окремих специфічних правил, котрі вказують на те, яка поведінка є неприйнятною. Перевагою загальних тез є їх зосередженість на позитивному боці професійної діяльності і, як наслідок, заохочення представників даної професії до виявлення високого рівня професіоналізму. Недоліком цих тез є їх загальний характер: дотримуватись загальних тез дуже важко, а мінімально прийнятних стандартів поведінки не встановлено. Перевагою чітко визначених специфічних правил є їх вимога дотримуватись певних мінімально встановлених стандартів поведінки. Недоліком специфічних правил є тенденція сприймати їх як максимальні, а не як мінімальні стандарти поведінки.

Кодекс професійної етики, розроблений Американським інститутом дипломованих громадських бухгалтерів, поєднав у собі обидва ці підходи. Він містить розділ, що має назву "Концепції професійної етики". Цей розділ кодексу складається з двох частин:

- перша частина - п'ять принципів етики;

- друга частина - обговорення цих принципів.

Нижче перелічені ці п'ять принципів етики:

Незалежність і об'єктивність. Аудитор завжди мусить бути об'єктивним і незалежним від тих, на кого він працює.

Компетентність і технічні стандарти. Аудитор повинен дотримуватись установлених його професією технічних стандартів і постійно підвищувати свій кваліфікаційний рівень та якість послуг, які він надає.

Відповідальність перед клієнтами. Аудитор повинен бути чесним зі своїми клієнтами і докладати всіх своїх професійних вмінь і зусиль, працюючи в їх інтересах.

Відповідальність перед колегами. Аудитор зобов'язаний поводити себе так, щоб сприяти співпраці і встановленню гарних стосунків зі своїми колегами, та підвищувати репутацію своєї професії.

Інші обов'язки і дії: присяжний бухгалтер повинен вести себе таким чином, щоб всебічно сприяти підвищенню престижу своєї професії. Кодекс включає також правила поведінки, яких повинен дотримуватись кожен аудитор у своїй діяльності. Оскільки розділ Кодексу, у якому викладено правила поведінки, є єдиним, дотримання вимог якого є обов'язковим, він викладений більш чітко, ніж концепції професійної етики.

Серед правил поведінки, установлених Кодексом професійної етики, є як дуже специфічні (наприклад, Правило 503), так і найбільш загальні (наприклад, Правило 501).

Наведемо для прикладу деякі з цих правил.

Правило 503 - комісійна винагорода. Аудитор не повинен сплачувати комісійну винагороду, щоб отримати від клієнта замовлення. Аудитор також не повинен отримувати комісійну винагороду від клієнта за висловлення своєї думки щодо виробництва товарів чи надання послуг іншим клієнтам. Це правило не забороняє платежів за придбання самої аудиторської фірми або пенсійних платежів особам, які раніше займалися аудиторською практикою.

Правило 501 - дискредитуючі вчинки. Аудитор не повинен учиняти дій, що шкодять його професії.

Правило 102 - чесність і об'єктивність. Аудитор не повинен свідомо перекручувати факти. Коли аудитор надає аудиторські чи бухгалтерські послуги, включаючи консультації з податкових питань і з питань управління бізнесом, він не повинен ставити свою думку у залежність від думок інших, вищестоящих аудиторів. Надаючи консультаційні та аудиторські послуги з питань оподаткування, аудитор може зняти сумніви, які у нього виникли, на користь клієнта, якщо у нього є для цього достатні підстави.
Роз'яснення правил поведінки. Потреба у роз'ясненні правил поведінки виникає тоді, коли від аудиторів-практиків надходять запитання щодо застосування якогось окремого правила. Відділ професійної етики Американського інституту дипломованих бухгалтерів дає необхідні роз'яснення з цього приводу, які перед набуттям статусу офіційних розсилаються до багатьох аудиторів-практиків, щоб отримати їхній відгук.

Аудиторська палата України рішенням № 73 від 18 грудня 1998 р. ввела в дію Кодекс професійної етики аудиторів України, який запроваджує правила надання аудиторських послуг та фундаментальні принципи етики, яких мусить дотримуватися аудитор. Норми і фундаментальні засади етики, викладені у Кодексі етики, обов'язкові для виконання усіма аудиторами під час надання ними аудиторських послуг.

Визначальною рисою професії незалежного аудитора є визнання ним відповідальності перед українським суспільством. Метою професії незалежного аудитора є забезпечення високого фахового рівня послуг для досягнення максимальної ефективності праці, спрямованої на задоволення потреб українського суспільства. Для реалізації Цієї мети необхідно дотримуватись чотирьох основних вимог суспільства до професії аудитора - вірогідність (потреба в користуванні достовірною інформацією), професіоналізм, якість послуг і довіра. Для досягнення мети, що стоїть перед аудитором, він зобов'язаний дотримуватися таких фундаментальних засад етики: чесність, об'єктивність, конфіденційність, професійна поведінка, професійні норми. Аудитор, котрий успішно склав іспити в аудиторській палаті України, після одержання сертифіката зобов'язаний виголосити клятву, у якій він присягається суворо виконувати свої професійні обов'язки і закони України і вимагати цього від інших.

Клятва адресована керівникові атестаційної комісії аудиторської палати України. Після усного виголошення клятви аудитор підписує її текст.

Текст клятви: "Я, (ім'я, прізвище) виголошую клятву аудитора й урочисто обіцяю виконувати свої професійні обов'язки з честю і гідністю, дотримуватися законів України, Національних нормативів аудиту. Кодексу професійної етики аудиторів України і вимагати дотримання їх іншими"
3. Права, Обов’язки і відповідальність аудиторів та аудиторських фірм.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про аудиторську діяльність" аудитори й аудиторські фірми мають право:

1) самостійно визначати форми і методи аудиту відповідно до законодавства, стандартів аудиту та умов договору із замовником;
2) отримувати необхідні документи, які стосуються предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і в третіх осіб, котрі зобов'язані надати їх на вимогу аудитора (аудиторської фірми). Зазначена вимога має бути офіційно засвідчена замовником;
3) отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від керівництва та працівників засновника;

4) перевіряти наявність майна, грошей, цінностей;

5) вимагати від керівництва суб'єкта господарювання проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції, щодо яких здійснюється перевірка документів;

6) залучати на договірних засадах до участі в перевірці фахівців різного профілю.

Аудитором може бути громадянин України, а також згідно з Законодавством України іноземний громадянин, який має сертифікат, що визначає кваліфікаційну придатність вести аудиторську діяльність на території України і включений до Національного реєстру аудиторів та аудиторських фірм. Аудитор має право вести аудиторську діяльність індивідуально або створити аудиторську фірму з дотриманням вимог цього закону та інших нормативно-правових актів. Аудиторам забороняється безпосередньо займатися іншими видами діяльності, крім аудиторської. Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини (Ст.5 Закону "Про аудиторську діяльність"). Відповідальність аудиторів та аудиторських фірм. За неналежне виконання своїх обов'язків аудитор (аудиторська фірма) несе майнову та іншу відповідальність згідно з законами України. Розмір майнової відповідальності аудиторів (аудиторських фірм) передбачається умовами договору і не може перевищувати збитків, завданих замовнику в результаті невиконання або неналежного виконання аудиту, інших аудиторських послуг і, зокрема, недостовірності аудиторського висновку чи іншого документа, в якому відображені результати аудиторської перевірки. Усі спори майнового характеру між аудитором (аудиторською фірмою) та замовником вирішуються згідно з законодавством України. Крім цього, за неналежне виконання професійних обов'язків до аудитора Аудиторською палатою України можуть бути застосовані стягнення у вигляді припинення дії або анулювання сертифіката, виключення аудитора (аудиторської фірми) з Національного реєстру аудиторів та аудиторських фірм згідно з установленим порядком.

Обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час проведення аудиту. Замовник зобов'язаний створити аудитору (аудиторській фірмі) належні умови для виконання аудиту.

Керівництво суб'єкта господарювання відповідно до законів несе персональну відповідальність за повноту та достовірність бухгалтерських та інших документів, які надаються аудитору (аудиторській фірмі) для проведення аудиту чи надання інших аудиторських послуг. У разі виявлення фактів недостовірності або неповноти бухгалтерських документів аудитор (аудиторська фірма) зобов'язаний повідомити про це замовника не пізніше дня закінчення перевірки. Фінансова звітність суб'єктів господарювання, які згідно з законодавством зобов'язані оприлюднювати її шляхом публікації, підлягає обов'язковій аудиторській перевірці.
4. Організація праці аудитора.

Організація праці аудитора в загальному розумінні - це комплекс заходів, які повинні забезпечити ефективне використання робочої сили, зокрема: розстановку фахівців у процесі господарської діяльності виробництва; розподіл і кооперацію роботи; нормування і стимулювання праці; організацію робочих місць та їх обслуговування; створення нормальних умов для роботи і контроль якості роботи аудиторів тощо. Процес організації роботи аудитора потребує подальшого вивчення і дослідження.

Організація роботи аудитора включає такі етапи: розподіл і планування; нормування і стимулювання; організаційне, технічне, інформаційне обслуговування аудиторського процесу; контроль якості й облік праці аудитора; скорочення затрат праці на проведення аудиту; підготовка кадрів аудиторів. Необхідно розробити організаційні заходи для дослідження й опрацювання інформації з метою впливу на позитивні результати підприємницької діяльності, а для цього важливо передбачити спеціалізацію і кооперування, пропорційність, раціональність, тобто правильно організувати інформаційні потоки між учасниками аудиторського процесу. Розподіл і планування праці аудиторів здійснюється на підставі нормативів аудиту.

Робота аудитора також залежить від вибраних методичних варіантів проведення аудиту.

Можна виділити три такі варіанти:

паралельний, послідовний і паралельно-послідовний.


Сутність цих варіантів полягає в тому, що за паралельного варіанта проведення аудиту аудитори перевіряють окремі об'єкти й аудиторський висновок формується за цими об'єктами. Якщо обирається паралельно-послідовний варіант аудиту, то аудиторський висновок узагальнюється за окремими об'єктами керівником аудиторів. Кожен з варіантів проведення аудиту має свої переваги і недоліки. Так, паралельний і паралельно-послідовний методи проведення аудиту ведуть до спеціалізації аудиторів по окремих об'єктах і до високої якості аудиту та скорочення терміну його проведення. До недоліків слід віднести те, що результати перевірки окремих об'єктів не завжди бездоганно відбивають справжню картину фінансового стану підприємства.

Загальна картина фінансового стану підприємства, що перевіряється, залежить значною мірою від фаху аудитора, який узагальнював матеріали по всіх об'єктах.

Сутність послідовного варіанта полягає в тому, що один або кілька аудиторів виконують весь комплекс робіт з аудиторської перевірки підприємства. Перевагою цього варіанта є також і те, що аудитор працює з клієнтом індивідуально, знає його негативні і позитивні сторони і може більш кваліфіковано надавати аудиторські і консультативні послуги підприємству. Проте недоліком цього варіанта аудиту є те, що він найбільш тривалий.

Розподіл праці аудиторів, обсяги аудиторських послуг значною мірою залежать від наявності і рівня внутрішнього аудиту на підприємстві. Високий рівень внутрішнього аудиту дає можливість скоротити термін проведення розрахункових робіт і зосередити увагу на перспективних питаннях.

Організація праці аудиторів повинна передбачити створення оптимальних умов для їх роботи і використання сучасної обчислювальної техніки. Це дасть можливість скоротити затрати праці на проведення аудиту, сприятиме впровадженню передових форм розподілу і кооперування праці, вивченню передового досвіду інших аудиторів тощо.

Нормування і матеріальне стимулювання праці аудиторських працівників є важливими елементами наукової організації праці. Використання робочого часу, впровадження зразкового обслуговування робочих місць, навчання їх передовим прийомам і методам праці обов'язково супроводжується встановленням відповідних прогресивних норм праці.

Узагальнюючою мірою аудиторського процесу є робочий час - це термін, протягом якого аудитор зобов'язаний виконати роботу. Робоче місце аудитора - це закріплена за ним відповідна площа (стіл, освітлення, оснащення необхідним устаткуванням, обчислювальною технікою, комп'ютером, що підвищує продуктивність його праці та знижує затрати.
5. Етапи проведення аудиту.

Проведення аудиту, по суті, є конкретним практичним завданням і жодного аудиту, подібного до іншого, не буває. Однак ряд загальних етапів можна вказати: на початковому етапі здійснюється планування, реєстрація і контроль, аудитор досліджує і дає відповідну оцінку процедурам внутрішнього контролю на підприємстві. Оцінка бухгалтерського обліку й аудиторського ризику- завдання другого етапу. На третьому етапі з'ясовуються шляхи пошуку аудиторських доказів; тестування працівників внутрішнього контролю здійснюється на четвертому етапі. Скорочена і глибока перевірка операцій та процедури дослідження на суттєвість, огляд фінансової звітності здійснюються на п'ятому етапі, на шостому - оформлюються матеріали аудиту і складається аудиторський висновок. Значна увага приділяється перевірці систем та інформації на виході, зокрема аудитор має впевнитись у функціонуванні системи реєстрації та обробки інформації та оцінити її адекватність як основи для складання фінансової звітності. Аудитор повинен також виконати аналіз фінансової звітності, який був би достатнім для формування думки щодо неї.

Важливо скласти програму роботи аудитора, детально відобразивши в ній всі етапи проведення аудиту з моменту укладення договору на проведення аудиту до складання та підписання аудиторського висновку.

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (П(С)БО) №1 фінансова звітність визначається як бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан підприємства, результати його діяльності і рух коштів підприємства за звітний період. Фінансову звітність підписують керівник та головний бухгалтер підприємства, до неї відносять:

- Баланс - звіт про фінансовий стан, що відбиває активи, зобов'язання і капітал підприємства на певну дату.

- Звіт про власний капітал, що відображає зміни в складі власного капіталу протягом звітного періоду.

- Звіт про фінансові результати, що відбиває доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.

- Звіт про рух коштів, що відбиває надходження і витрату коштів у звітному періоді.

Примітки до фінансових звітів - сукупність показників фінансових звітів і розкриття іншої інформації, передбаченої положенням, включаючи облікову політику підприємства.

Тема 5. Аудит фінансового стану.

1. Критерії та методи аудиторської оцінки фінансової звітності.

2. Аудит споріднених сторін.

3. Аудит облікових оцінок.

4. Економічний аналіз аудиторських послуг.

5. Події, які мають суттєвий вплив на аудиторський звіт і відбуваються після дати складання фінансового звіту.

6. Аудит фінансового стану підприємства.

7. Аудит фінансових результатів.

8. Особливості аудиту інвестиційної діяльності.
1. Критерії та методи аудиторської оцінки фінансової звітності.

Часто в спеціальній літературі, а особливо в аудиторській практиці, вживається поняття "критерії", і воно найбільш повно відповідає внутрішньому змісту проблеми, яка розглядається. Однак це поняття більшою мірою стосується оцінки звітності під час перевірки, особливо на кінцевому її етапі - коли формулюється думка про неї. Але перш ніж це зробити необхідно чітко визначити, за якими ознаками здійснювати оцінку.


У зв'язку з цим доцільно застосовувати ще одне .поняття - "ознаки". Це - прикмети, показники, за якими аудитор перевіряє фінансову звітність і робить висновок, чи відповідає вона установленим вимогам.

За кожною певною ознакою перевірки оцінка проводиться за відповідними їй критеріями. Тому аудиторська перевірка фінансової звітності повинна здійснюватися за допомогою її оцінки за певними ознаками і відповідними їм критеріями. Їх склад у різних авторів неоднаковий.

Щодо критеріїв оцінки звітності в найбільш загальних рисах ; необхідно звернути увагу на такі моменти. За результатами аудиторської перевірки фінансової звітності аудитор повинен дати аудиторський висновок. Залежно від результатів аудиторської перевірки він може бути безумовним, умовним (з багатьма різновидами) чи відмовою від думки.

До завдань й обов'язків аудитора не входить підтвердження абсолютної точності всіх бухгалтерських записів і регістрів. Крім того, виявлені недоліки, неточності, помилки аудитор розрізняє як суттєві (які значною мірою впливають на показники фінансової звітності, тобто змінюють фінансовий результат на протилежний - прибуток на збиток, і навпаки) і несуттєві (виходячи з зарубіжного досвіду вони в сукупності становлять 4-5% від загального результату фінансової звітності).

Для більш конкретного пояснення оцінки фінансової звітності за певними ознаками і відповідними їм критеріями стисло розглянемо оцінку аудитором матеріальних запасів.

Оцінка матеріальних запасів за визначеними ознаками і критеріями має бути спрямована на досягнення конкретної мети, а саме: аудитору необхідно переконатися, що запаси реально існують і цілком відповідають даним фінансової звітності, є майнові права підприємства на запаси, а також що вони правильно оцінені і класифіковані.

Виходячи з цього за кожною з перелічених вище ознак аудитор мусить установити і визначити відповідність критеріям: - повноти - переконатися, що матеріальні запаси у фінансовій звітності відображені в повному обсязі. Критеріями можуть бути "цілком" чи "не цілком" відбиті матеріальні запаси;

- оцінки - перевірка правильності оцінки матеріальних запасів протягом усього

звітного періоду, сталості застосовуваних методів оцінки в облікових, договірних цінах за фактичною і середньозваженою вартістю. Аудитор за даною ознакою може використовувати такі критерії "оцінена правильно", "оцінка завищена", "оцінка занижена" і т. д.;

- фактичної наявності - це одна з найважливіших ознак оцінки аудитором матеріальних запасів. Необхідно переконатися в реальному існуванні, наявності конкретних видів, найменувань матеріальних запасів, які у своїй сукупності відображені у звітності. Критеріями оцінки можуть бути такі: запаси "фактично є цілком", "фактично є частково", "фактично відсутні", "фактично невраховані запаси";

- належності - аудитору необхідно перевірити, чи всі матеріальні запаси, фактично наявні і відображені у звітності, належать підприємству-клієнту. За даною ознакою доцільно використовувати такі критерії оцінки запасів: "належать", "не належать" підприємству-клієнту;

- законності - перевірка законності здійснення операцій з придбання, збереження, контролю наявності, використання, реалізації матеріальних запасів відповідно до чинних законодавчих актів і нормативних документів. Така оцінка стосується як перевірки правомірності здійснення самих операцій, так і правильності їх оформлення. При цьому можливе використання критеріїв: "законно","незаконно";


Критерії - оцінка, за допомогою якої можна визначити відповідність звітності попередньо встановленим нормам, правилам та показникам.

Завдання - деталізують головну мету аудиту, відображають її складові.

Напрямки - характеризують напрямленість аудиторської перевірки, оскільки вказують, на перевірку яких об'єктів аудитор спрямовує свою діяльність (система бухгалтерського обліку, внутрішній контроль).

Вимоги - умови, яких обов'язково необхідно дотримуватись під час проведення аудиту, правила та вимоги до свого аудитора; правила складання фінансової звітності клієнта.

Підходи - сукупність способів та прийомів, за допомогою яких аудитор здійснює перевірку фінансової звітності, вирішує певні завдання. Принципи бухгалтерського обліку - правила якими слід керуватися під час вимірювання, оцінки та реєстрації господарських операцій і під час відображення їх, результатів у фінансовій звітності. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку "Загальні вимоги до фінансової звітності" це принципи:

автономності підприємства, за яким кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників; безперервності діяльності, що передбачає оцінку активів і зобов'язань підприємства виходячи з припущення, що його діяльність триватиме далі;

періодичності, що припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди з метою складання фінансової звітності;

фактичної собівартості, що визначає пріоритет оцінки активів, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду слід зіставити доходи звітного періоду з витратами, які були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження й сплати грошей;

повного висвітлення, згідно з яким фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій та подій, яка може вплинути на рішення, що ухвалюються на її основі;

послідовності, який передбачає постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики має бути обґрунтована й розкрита у фінансовій звітності.

Фінансова оцінка. Оцінювання фінансової звітності підприємства є важливою процедурою аудиту. Аудитор повинен керуватися Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-ХІУ від 16 липня 1999 р. та такими нормативними документами: П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності"; П(С)БО 2 "Баланс"; П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати"; П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів" та ін. На підставі нормативних актів аудитор досліджує достовірність оцінки статей балансу і фінансової звітності.

Насамперед аудитор оцінює використання необоротних активів за даними рахунка 12 "Нематеріальні активи". Оцінка фінансової звітності здійснюється на підставі чинних нормативних документів.

Як правило, фінансова оцінка складається з таких компонентів (заходів):

- Опитування працівників компанії стосовно:

- принципів бухгалтерського обліку та практики їх застосування компанією;

- методів практичного застосування цих принципів бухгалтерського обліку;

- останніх змін у діяльності компанії та (або) застосовуваних принципів бухгалтерського обліку;

-подій, що мали місце після дати складання фінансової звітності, які можуть мати суттєвий вплив на цю звітність.

- Аналітичні процедури, метою яких є:

- визначення та вивчення співвідношень між елементами фінансової інформації;

- виявлення незвичайних фактів (елементів), що не вписуються до прийнятої практики (стандартів);

- з'ясування відповідності фінансової звітності загальній основі бухгалтерського обліку;

- отримання звітів інших аудиторів, які залучалися до оцінювання фінансової звітності великих підрозділів компанії-клієнта (якщо такі перевірки мали місце).

Компіляція. Компіляція - це вид роботи, під час якої аудитор подає надану йому керівництвом (власниками) фінансову інформацію у вигляді комплекту фінансової звітності без висловлення будь-яких гарантій щодо цієї звітності.
Метою компіляції є застосування бухгалтерських знань та досвіду (саме бухгалтерських, а не аудиторських) для збирання, класифікації та підсумовування фінансової інформації. Як правило, ця робота включає приведення детальної інформації до ясної і зрозумілої форми; при цьому не вимагається перевіряти припущення, що лежать в основі цієї інформації. Застосовувані процедури не мають на меті надати будь-які гарантії щодо фінансової інформації. Проте така робота бухгалтера (аудитора) приносить певну користь користувачам фінансової інформації, оскільки вона виконується кваліфіковано і на належному професійному рівні.

Обсяг роботи під час виконання компіляції. Робота над компіляцією, як правило, включає підготовку повного або неповного комплекту фінансової звітності, але може також передбачати збирання, класифікацію та підсумовування інших фінансових даних.

Під час аудиту фінансової звітності необхідно одержати інформацію про бізнес клієнта, як цього вимагає норматив "Знання бізнесу клієнта". Інформація є достатньою, якщо охоплює галузь, у межах якої здійснює діяльність підприємство, і показує, як це підприємство працює. Знання про галузь фінансово-господарської діяльності є інформаційною базою, на підставі якої аудитор дає свою оцінку бізнесу підприємства. Розглядаються такі необхідні питання про бізнес: загальні економічні фактори, ринок та конкуренція, сезонний характер діяльності; зміни в технології виробництва продукції; ризик ділової активності; зменшення або розширення виробничої діяльності; негативні умови; організація виробництва та форма власності; корпоративна структура; організаційна структура; джерела та методи фінансування; кадровий потенціал; оперативне керівництво; функції внутрішнього аудиту; діяльність підприємства; дозволи, патенти та лекції, фінансові результати; витрати; умови звітування; законодавчі і нормативноправові документи та їх вимоги; оподаткування; користувачі фінансової звітності; вимоги до подання аудиторської звітності.

Необхідно зазначити, що всі ці питання стосуються кожної окремої аудиторської перевірки і їх перелік неповний для виконання завдань аудиту, тому аудитор особисто вирішує, яку інформацію потрібно ще додатково отримати. Головні вимоги до фінансової звітності - своєчасність, достовірність, ясність, єдність методики звітних показників, порівнянність звітних показників з попередніми.


2. Аудит споріднених сторін.

У Національному нормативі №19 дається таке визначення споріднених сторін: "Сторони вважаються спорідненими, якщо одна з них може контролювати діяльність іншої або впливати на прийняття фінансових і оперативних рішень". Цей термін не слід ототожнювати з терміном "пов'язані сторони", який використовується в податковому законодавстві України та має фіскальний характер. Термін "пов'язані сторони" в податковому законодавстві вживається в контексті визнання сторін пов'язаними з платником податку для контролю за правильністю сплати ним податку. Термін "споріднені сторони" використовується тоді, коли потрібно виявити споріднені сторони у бізнесі для того, щоб оцінити вплив кожної з них на прийняття управлінських рішень на підприємстві, де проводиться аудит, та на ризик аудиту.

Операції споріднених сторін - передання коштів або обов'язків між спорідненими сторонами.

У діяльності споріднених сторін та в операціях між ними, як правило, існують особливості. Аудитор повинен звернути увагу на такі особливості: існування окремих вимог щодо подання та розкриття інформації про діяльність споріднених сторін під час оприлюднення фінансової звітності; надійність аудиторського доказу про споріднені сторони залежить від джерела його отримання. Більшу надійність має аудиторський доказ, отриманий або підготовлений третьою стороною. До операцій зі спорідненими сторонами можуть належати такі, які відрізняються від звичайних, ділових, наприклад перерозподіл прибутку в інтересах однієї сторони чи навіть шахрайство.

Аудитору необхідно уважно вивчити інформацію, підготовлену керівництвом клієнта, в котрій можуть бути свідчення про існуючі споріднені сторони, і провести такі процедури перевірки повноти інформації:

- вивчення робочої документації попереднього періоду, в якій наводилися назви споріднених сторін;

- дослідження операцій, проведених підприємством для визначення споріднених сторін;
- дослідження умов переходу на роботу до клієнта директорів і службовців з інших підприємств;

- вивчення реєстру акціонерів з метою визначення найбільших акціонерів або, якщо це вимагається, отримання списку найбільших акціонерів з реєстру (через існуючі в Україні обмеження у доступі до такої інформації акціонерне товариство просить незалежних реєстраторів надати таку інформацію незалежним аудиторам для процедур перевірки);

- вивчення протоколів зборів акціонерів і ради директорів, де визначається розподіл і розмір дивідендів;

- отримання необхідної інформації через опитування аудиторів, які беруть участь в аудиторській перевірці, або аудиторів, які проводили попередню перевірку для того, щоб одержати додаткову інформацію про споріднені сторони;

- дослідження декларацій щодо сплати податку на прибуток та інших податків, а також іншої інформації, пов'язаної із взаємовідносинами підприємства і контролюючих організацій.

Якщо аудитор вважає, що є свідчення існування споріднених сторін, але ризик їх впливу на діяльність підприємства не виявлений, зазначені вище процедури можуть бути відповідно замінені на інші.

Якщо підприємства працюють у рамках договору про спільну діяльність, у фінансовій звітності обов'язково наводяться назви та адреси споріднених сторін і аудитор має визначити адекватність відповідної інформації у фінансовій звітності з цього питання.

Під час аудиторської перевірки аудитору необхідно звернути особливу увагу на ті операції, котрі можуть вказувати на існування споріднених сторін. Наприклад, операції, в яких використовувалися незвичайні умови торгівлі, такі як незвичайні ціни, процентні ставки, гарантії та умови сплати; операції, котрим для їх проведення необхідні явні логічні причини; операції, в яких зміст не відповідає формі; незвичайні або рідкісні операції; більший обсяг або значущі операції з деякими клієнтами або постачальниками порівняно з іншими; внутрішні положення про адміністрацію підприємства.

Під час аудиторської перевірки аудитору необхідно провести процедури перевірки, у результаті яких можна дійти висновку про те, що операції зі спорідненими сторонами існують. Наприклад, необхідно провести такі процедури перевірки: тестування операцій і рахунків; вивчення протоколів зборів учасників і ради директорів; вивчення бухгалтерських записів великих сум і незвичайних операцій, звертаючи особливу увагу на операції, проведені наприкінці звітного періоду; вивчення підтверджень з виданих і залучених коштів і підтверджень, отриманих від банків. Така перевірка може виявити гарантії та операції споріднених сторін; вивчення інвестиційних операцій, наприклад, купівля або продаж частки капіталу спільного підприємства або іншого підприємства.
3. Аудит облікових оцінок.

Відповідно до Національного нормативу "Аудит облікових оцінок" облікові оцінки - це розрахункові суми вартості показників обліку за відсутності точного способу виміру. Наприклад, зменшення вартості інвентарю або залишків дебіторської заборгованості до визначення їх ринкової вартості (або відпускної ціни реалізації); нарахований прибуток; прибуток майбутніх періодів, страховий резерв під збитки від судових процесів; збитки за незавершеними будівельними контрактами; страховий резерв під обґрунтовані претензії. Керівництво клієнта відповідає за зроблені облікові оцінки, які є складовою фінансової звітності підприємства.


Під час аудиторської перевірки важливо упевнитися, чи є облікові оцінки прийнятими за конкретних обставин і чи дається вичерпне роз'яснення щодо використаних методів оцінки. Для цього застосовуються такі підходи: огляд і тестування процесу оцінювання, що здійснюється керівництвом, використання незалежних оцінок, огляд подій, які настають після підготовки фінансової звітності і які підтверджують зроблену оцінку. Оцінка точності і доцільності даних, використання котрих піддається обліковій оцінці, проводиться аудитом. Аудитор повинен знаходити докази правильності застосовуваних підходів до порядку облікової оцінки з альтернативних джерел, оцінити якість зробленого керівництвом аналізу даних і прогнозів Для формування основи зробленої ним облікової оцінки; визначити твердження, на котрі спирається оцінка, провести тести підрахунків, порівняти попередню оцінку з фактичними результатами; особисто визначити альтернативні оцінки і порівняти з обліковими оцінками, зробленими керівництвом клієнта, та оцінити правильність прийнятих оцінок, використовуючи свої знання бізнесу.
4. Економічний аналіз аудиторських послуг.

Надаючи аудиторські послуги, як свідчить зарубіжний і вітчизняний досвід, аудитори повинні спиратися на широкий спектр прийомів і методів економічного аналізу. Під аналізом в економічній літературі розуміють оцінку облікової та іншої інформації за допомогою вивчення існуючих зв'язків і взаємозв'язків між показниками.

Метою економічного аналізу в аудиті є визначення суті і змісту ділової активності клієнта, оцінка фінансово-господарських перспектив його функціонування в майбутньому.

Аудитор знайомиться зі змістом діяльності клієнта і його взаємовідносинами з партнерами, аналізує застосування в аудиті облікових і звітних даних нинішнього року та перевірену інформацію минулих років. Оцінка фінансово-господарських перспектив замовником інколи виявляє деякі фінансові труднощі, які можуть виникнути під час проведення аудиту підприємства, зокрема, якщо коефіцієнт відношення довгострокового боргу до власного капіталу вищий, ніж звичайний, а коефіцієнт прибутку на загальну суму активів нижчий середнього, то це свідчить про високий ризик фінансової нестабільності в замовника-підприємства.

У зарубіжній практиці під час аудиту використовують такі методи аналізу:

прочитування зовнішньої звітності; галузевий порівняльний аналіз; порівняльний аналіз облікових і звітних даних за кілька періодів; обчислення індексів; балансове пов'язування; порівняльний аналіз фактичних даних клієнта з розрахунками самого аудитора; коефіцієнтний аналіз та ін.

Під час проведення аудиту особливу увагу слід звертати на два показники - собівартість продукції (робіт, послуг) і прибуток. Однак при цьому варто зауважити: аудитор може так багато уваги приділити економічному аналізу, що завдання, яке стоїть перед ним, відійде на другий план, тому аудитор вибирає будь-який напрямок, залежно від поставленої мети та завдань.
5. Події, які мають суттєвий вплив на аудиторський звіт і відбуваються після дати складання фінансового звіту.

Національний норматив 20 установлює відповідальність аудитора за наслідки подій, які виникають після дати складання фінансової звітності клієнтом до підписання аудиторського висновку, або за наслідки подій, які виникли після підписання аудиторського висновку, але до дати оприлюднення фінансової звітності клієнта, та подій, які виникли після оприлюднення фінансової звітності підприємства. Аудитор повинен розглянути вплив подальших подій на фінансову звітність підприємства і на аудиторський висновок, для чого слід виконати процедури перевірки для отримання доказів того, що всі подальші події до дати підписання аудиторського висновку, котрі мали потрапити у звітність підприємства, були своєчасно виявлені і проаналізовані. Аудитор повинен провести процедури розкриття подальших подій, які могли вплинути на бухгалтерський баланс.


6. Аудит фінансового стану підприємства.

Аудит фінансового стану підприємства важливо починати з визначення платоспроможності і ліквідності.


Джерелами визначення показників фінансового стану можуть бути:

- баланс (форма №1);

- звіт про фінансові результати та їх використання (форма №2);

- звіт про фінансово-майновий стан (форма №3);

- дані статистичних органів;

- дані оперативного обліку підприємства;

- додаткова інформація.

Аудитор (аудиторська фірма) може самостійно вибирати найбільш придатні показники для аналізу фінансового стану підприємства. Результати аналізу повинні базуватися на інформації бухгалтерської звітності, достовірність якої підтверджена.

Виділяють такі основні групи показників фінансового стану підприємства:

- показники ліквідності та платоспроможності;

- фінансової стійкості;

- ділової активності;

- рентабельності та ін.

Набір економічних показників, що характеризують фінансовий стан і активність підприємства, передбачає розрахунок таких груп індикаторів: фінансової стійкості, платоспроможності, ділової активності, рентабельності.
Методика аналізу така:

- попередньо ознайомитись з результатами роботи підприємства;

- розрахувати основні показники;

- порівняти розраховані значення з нормативними;

- віднести підприємства до певного класу за фінансовим станом.
Джерела платоспроможності (ліквідності) відображають можливість клієнта погасити короткострокову заборгованість своїми засобами. Під час обчислення цих показників за базу розрахунку беруть короткострокові зобов'язання.

Показники ділової активності характеризують, наскільки ефективно клієнт використовує свої кошти. До них відносять різні показники оборотності.


Показники рентабельності характеризують прибутковість діяльності підприємства, розраховується як відношення отримуваного балансового чистого прибутку до витрачених коштів.

Одним з найважливіших показників підприємства є показник (коефіцієнт) ліквідності.

Грошові кошти + Короткострокові фінансові вкладення =

Короткострокові зобов'язання.

Аудитор установлює ліквідність підприємства виходячи із загальної суми поточних активів. Проте на ліквідність підприємства можуть впливати надзвичайні обставини. У цих випадках аудитор має скласти розрахунок показника ліквідності, який визначає термінову можливість повернути короткострокові борги. Це визначається на підставі співвідношення легкореалізованих активів коштів і дебіторської заборгованості та короткострокових зобов'язань.

Оборотний капітал може складатись з власних та залучених коштів, співвідношення яких визначає його структуру. Фінансовий ризик зростає у тих випадках, коли зменшується частка власних коштів (капіталу).

Вивчення структури джерел коштів підприємства дає змогу аудитору одержати інформацію про розширення чи звуження діяльності підприємства. Зменшення короткострокових кредитів і збільшення власного капіталу може бути доказом згортання діяльності підприємства.

У розрахунках показників платоспроможності, ліквідності, обсягу оборотного капіталу визначається дебіторська заборгованість і запаси. Від того, наскільки швидко вони перетворюються у готівку, залежить фінансовий стан підприємства, його платоспроможність. З метою визначення цієї ситуації на підприємстві обчислюється оборотність рахунків дебіторів, що розраховується як відношення виручки від реалізації до суми заборгованості. Чим вищий цей показник, тим швидше дебіторська заборгованість перетворюється у готівку.
Організація розрахунків з покупцями досліджується аудиторами особливо ретельно, оскільки вона значною мірою визначає обсяг реалізації товарів та стан дебіторської заборгованості. Поповнення готівки на підприємстві залежить від обороту запасів товарно-матеріальних цінностей, який розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічних запасів. Чим вищий показник оборогу, тим швидше запаси перетворюються у готівку. Аудитору такий розрахунок слід робити у динаміці за кілька звітних періодів.
З метою ефективного ведення виробництва і збуту продукції запаси мають бути оптимальними. Наявність менших за розміром, але мобільних запасів означає, що менша сума готівки підприємства перебуває у запасах. Наявність великих запасів свідчить про спад активності підприємства щодо виробництва і реалізації продукції.

Отже, аудит фінансового стану підприємства досліджує не лише фактичну ситуацію на підприємстві, його платоспроможність і ліквідність, а й перспективу зростання ділової активності, підвищення ефективності господарювання.

Підсумковою стадією аналізу фінансового стану є систематизація і групування результатів перевірки, одержаних у процесі аудиту фінансово-господарської діяльності підприємства. При цьому складається аналітична таблиця за розділами балансу доходів і витрат, у якій подаються планові і звітні показники виконання фінансового плану підприємства.

Аудитор, узагальнюючи зроблені розрахунки, повинен дати інтегральну оцінку фінансової стабільності і платоспроможності підприємства.

Зокрема, він має визначити у своєму висновку такі показники:

- кредитоспроможність підприємства - можливості своєчасно і повністю розрахуватися за своїми зобов'язаннями;

- ліквідність балансу - покриття зобов'язань підприємства його активами, строк переведення яких у гроші відповідає строку погашення зобов'язань;

- ліквідність активів - величина, обернена терміну, необхідному для перетворення активів у гроші (чим менше часу потрібно для того, щоб цей вид активів перетворився

у гроші, тим вища його ліквідність).

Залежно від ступеня ліквідності, швидкості перетворення у кошти активи підприємства поділяються на такі групи:

- активи найбільш ліквідні;

- активи, які швидко реалізуються;

- активи, що повільно реалізуються;

- активи, що важко реалізуються.

Пасиви балансу аудитори групують за строками їх оплати:

- термінові зобов'язання;

- короткострокові пасиви;

- довго-і середньострокові пасиви;

- постійні пасиви.
Зіставлення найбільш ліквідних коштів і швидко реалізованих активів з найбільш терміновими зобов'язанням і короткостроковими пасивами дає змогу визначити поточну ліквідність. Порівняння активів, які повільно реалізуються, з довго- і середньостроковими пасивами відображає перспективну ліквідність.
Поточна ліквідність свідчить про платоспроможність підприємства на найближчий період. Перспективна ліквідність є прогнозом платоспроможності на підставі порівняння майбутніх надходжень і платежів.

Аудит фінансового стану підприємства завершується розробленням заходів щодо поліпшення маркетингової діяльності, де передбачають підвищення економічної ефективності діяльності підприємства, зміцнення внутрішньовиробничого господарського розрахунку. Висновки і пропозиції за результатами аудиту повинні розроблятися по кожному підрозділу підприємства з участю економістів, фінансистів, бухгалтерів, аудиторів. Це дає змогу розробити більш конкретні організаційно-технічні заходи, які відображають особливості роботи кожного підрозділу підприємства.


Отже, аудит фінансового стану сприяє розвитку маркетингової діяльності як основи ринкової економіки, спрямованої на ефективне господарювання та задоволення потреб трудового колективу підприємства.
7. Аудит фінансових результатів.

Ключовим питанням аудиту е визначення показників, що характеризують формування загальної суми балансового прибутку. Аудитор насамперед має оцінити вплив прогресивних факторів формування прибутку - зниження собівартості продукції, підвищення якості і поліпшення асортименту продукції. Виявляються також негативні фактори - завищення цін, тарифів, порушення встановлених стандартів тощо.

Аудитор користується нормативними документами, які стосуються оподаткування, а також пільг, які надають суб'єктам підприємницької діяльності при обчисленні податків. Зокрема, це законодавство з оподаткування прибутку, ПДВ та інших обов'язкових податків і платежів до республіканського і місцевого бюджетів, а також нормативні документи з цих питань, видані Міністерством фінансів України.

Узагальнюючу характеристику діяльності підприємства в Умовах ринкової економіки аудитор дає за величиною чистого прибутку і за фінансовим станом. Важливо не тільки отримати якомога більший прибуток, а й використати прибуток, що залишився у розпорядженні підприємства, у такий спосіб, щоб забезпечити оптимальне співвідношення темпів науково-технічного, виробничого й соціального розширеного відтворення. У динаміці темпів зростання власних коштів підприємства виявляються успіхи або недоліки розвитку підприємства.

Оцінка потенційного банкрутства. Одним із завдань фінансового аналізу, який проводиться під час аудиту, є своєчасне виявлення можливості банкрутства підприємства. Процес банкрутства, тобто визнання підприємства неплатоспроможним, регулюється законодавчими актами й урядовими документами.
Незадовільний фінансовий стан підприємства - ознака банкрутства, тому менеджеру потрібно тримати під постійним контролем роботу підприємства. Слід звертати особливу увагу на такі показники, які свідчать про незадовільний фінансовий стан підприємства: збитки від основної господарської діяльності, брак обігових коштів, неодержання кредитів, зменшення надходження грошових коштів від господарських операцій, падіння ціни цінних паперів, випущених підприємством, невиконання своїх зобов'язань та ін. Ці та інші питання передусім вивчаються під час надання аудиторських послуг.
Для визначення кількісних параметрів фінансового стану підприємства і виявлення ознак банкрутства потрібно після складання поточного балансу розрахувати і проаналізувати співвідношення показників: чистого прибутку і суми усіх активів; обігових активів і суми усіх активів; усіх пасивів і суми активів; надходження грошових коштів від операцій по основній діяльності і всіх зобов'язань; величини вартості обігових коштів і вартості запасів.
Під час аудиту важливо перевірити такі фінансові коефіцієнти та встановити їх достовірність: коефіцієнт поточної ліквідності; коефіцієнт забезпечення власними коштами і коефіцієнт платоспроможності тощо. Якщо на підприємстві після складання балансу зазначені розрахункові коефіцієнти нижчі від установлених, то таке підприємство підпадає під дію законодавчих актів про можливість банкрутства.

Завдання аудиторської перевірки інвестиційної діяльності незалежно від форм її здійснення полягає у визначенні доцільності вкладення інвестицій, обґрунтованості використання коштів та ефективності розвитку технічного прогресу, сприяння найбільш раціональному використанню майнових та інтелектуальних цінностей під час створення і модернізації основних фондів, реалізації цільових комплексних програм.


8. Особливості аудиту інвестиційної діяльності.

Особливості аудиту інвестиційної діяльності пов'язані з тим, що остання - це самостійний вид діяльності, здійснюваний підприємством, що виступає як забудовник (замовник). До об'єктів аудиту інвестиційної діяльності належать: інвестиційні вкладення в майнових та інтелектуальних цінностях; інвестиційна та інноваційна діяльність, яка охоплює планування і фінансування капітальних вкладень, збалансування ресурсів, а також виконання цих планів і відображення в бухгалтерському обліку і звітності. Оскільки капітальні вкладення здійснюються переважно підрядними будівельними організаціями, то обов'язком замовника є забезпечення їх проектно-кошторисною документацією. Замовник відповідає перед підрядником за своєчасність розроблення і затвердження проектно-кошторисної документації, здавання її підрядній будівельно-монтажній організації в строки, передбачені договором, і належної якості. Тому проектно-кошторисна документація, пов'язана з ноу-хау, і розглядається аудитором як об'єкт контролю, що становить інтелектуальну цінність.


Джерелами інформації є законодавчі акти з інвестиційної діяльності, планування і фінансування капітальних вкладень та нової техніки, розробки проектно-кошторисної документації, нормативно-планова документація, а також первинні документи, облікові регістри і звітність з інвестиційної діяльності, виконання планів капітальних вкладень і введення в дію об'єктів і виробничих потужностей та інша фактографічна інформація. Значення бізнес-плану має бути вирішальним на стадії планування й аудиторської експертизи проекту. Для цього необхідно використовувати вітчизняні й зарубіжні методики, враховуючи особливості України: рівень рентабельності; паралельне використання вільноконвертованої валюти і гривні; структурні зміни у ціноутворенні; затримання взаємних платежів; нестабільність поставок та ін.

Аудитор разом із глибоким аналізом проекту, що враховує перелічені фактори, проводить за даними бізнес-плану аналіз ризику. При цьому необхідно визначити ключові фактори ризику та можливі шляхи і методи запобігання їм. Аналіз ризику важливий Ще й тому, що вітчизняні та іноземні інвестори повинні перебувати в однакових інформаційних умовах і свідомо брати на себе частку спільного ризику. Інакше іноземний інвестор у процесі спільної діяльності виявляє негативні фактори для інвестицій і стає не партнером, а опонентом, що піддає сумніву компетенцію українського партнера, неспроможного до співробітництва.

Для забезпечення якісної аудиторської експертизи інвестиційних проектів необхідно всі пропозиції і пояснення бізнес-плану привести до рівня міжнародних і національних стандартів. Це дасть змогу систематизувати процес експертизи і створити базу для порівняння різних проектів, використовуючи єдину систему критеріїв.

Інвестор повинен здійснити активний пошук проектів, щоб забезпечити аудитору широкий вибір найбільш оптимального проекту. Аудитор аналізує подані на експертизу проекти за багатоступеневою схемою, яка складається з таких етапів: попередня експертиза; основна експертиза (інвестиційний аналіз); підсумковий аналіз (прийняття рішень про фінансування проекту).

Попередня експертиза передбачає визначення критеріїв оцінки, мінімальної трудомісткості, що знижує вартість експертних робіт, залучення до експертизи інших фахівців, можливість отримання інтегрального показника ефективності проекту за результатами аналізу, проведеного аудитором. Для цього використовуються методичні прийоми експертних оцінок. Розробляється перелік критеріїв у вигляді листів опитування фахівців, де для кожного із критеріїв визначають відповідні коефіцієнти, які мають суттєві значення.
Джерела інформації аудиту - це договори підряду, акти передавання підряднику проектно-кошторисної документації, дані бухгалтерського обліку за рахунком 15 "Капітальні інвестиції", а також нормативно-правові і методичні документи державних планових органів і банків з питань інвестицій і впровадження досягнень науки і техніки, скорочення тривалості будівництва, затвердження титульних списків на проектно-пошукові роботи для будівництва майбутніх років та ін., що стосуються капітальних вкладень.

Аудитор, перевіряючи виконання графіків надходження технічної документації на будову, з'ясовує, чи дотримуються вимоги комплектності документації. Наявність некомплектної документації може бути виявлена під час вивчення претензій підрядної організації, а також робочих креслень, що надійшли на будову. Перевіряються також претензії щодо якості робочих креслень способом зіставлення їх з проектними рішеннями робіт і кошторисною вартістю. Це дає змогу виявити відхилення робочих креслень від затвердженого проекту. Аудитор установлює, які наслідки низької якості проектної документації і чи не призвело це до подорожчання будівництва та хто має відповідати за допущені перевитрати ресурсів.

Перевіряючи якість проектної документації, аудитор вивчає висновки експертів до проектів, а також претензії, подані до проектної організації. У такий спосіб визначають причини недоліків і встановлюють конкретних осіб, винних у допущених порушеннях.

Особливій перевірці підлягає капітальне будівництво, виконав не за договорами з підрядними організаціями. Своєчасність і правильність розрахунків з підрядними організаціями за виконані роботи аудитор перевіряє за аналітичним рахунком "Розрахунки з постачальниками і підрядниками", керуючись при цьому чинними нормативними документами.

Аудит операцій із придбання і передавання замовником підряднику обладнання і будівельних матеріалів здійснюється за рахунком "Будівельні матеріали". Перевіряється собівартість заготовлених матеріальних цінностей, відповідність їх кошторисним розцінкам, наявність понаднормативних запасів, непоставленого підряднику обладнання, забезпечення його зберігання і заходи щодо прискорення введення його в дію. Одночасно перевіряють, у який спосіб забудовник контролює додержання режиму у витрачанні будівельних матеріалів підрядником (застосування прогресивних видів легких конструкцій, економічних конструкцій металопродукції та ін.) під час виконання будівельно-монтажних робіт.

Перевіряючи акти приймання забудовником від підрядника виконаних етапів будівельно-монтажних робіт, об'єктів і споруд, аудитор установлює, чи дотримувались правила приймання цих робіт, чи не було випадків завищення обсягів і вартості їх. Зустрічній перевірці підлягають документи на виконані роботи, відображені у бухгалтерському обліку забудовника, і дані установи банку, яка фінансує і кредитує забудовника, аналізуються акти контрольного обміру. Випадки відмови банку від оплати виконаних робіт вивчаються аудитором із залученням підрядника, з'ясовуються їх причини і встановлюються особи, винні в порушенні правил виконання і функціонування капітальних вкладень.

На завершення аудитор перевіряє обґрунтованість відображення в обліку операцій з капітальних вкладень, достовірність звітності і визначення інвентарної вартості завершених і зданих в експлуатацію об'єктів капітальних вкладень. Виявлені недоліки, пов'язані з приписками невиконаних робіт, позаплановими капітальними вкладеннями, розпорошеннями коштів між численними об'єктами, порушеннями договірної і кошторисно-фінансової дисципліни та ін., групують в аналітичних відомостях.

1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка