Конспект лекцій з дисципліни «облік І звітність за міжнародними стандартами» для студентів спеціальності «Облік І аудит»




Сторінка2/5
Дата конвертації31.10.2017
Розмір2,12 Mb.
1   2   3   4   5

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ МІЖНАРОДНИХ СТАНДАРТІВ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ТА ОСНОВНІ ПРОЦЕДУРИ ЇХ ВПРОВАДЖЕННЯ

1. Призначення та зміст концептуальної основи фінансової звітності за МСФЗ.

2. Міжнародна гармонізація вимог до фінансових звітів.

3. Мета, завдання та функції ради з міжнародних стандартів фінансової звітності та комітету з інтерпретацій фінансової звітності.

4. Перспективи розвитку бухгалтерської професії в Україні
1. Призначення та зміст Концептуальної основи фінансової звітності за МСФЗ.

Концептуальна основа фінансової звітності була видана РМСБО у вересні 2010р. Вона містить виклад концепцій, на яких ґрунтується складання і подання фінансових звітів зовнішнім користувачам. Метою Концептуальної основи є:

а) допомагати Раді в розробці майбутніх МСФЗ та в перегляді існуючих МСФЗ;

б) допомагати Раді в подальшій гармонізації регулюючих положень, стандартів бухгалтерського обліку та процедур, пов'язаних з поданням фінансових звітів шляхом надання основи для зменшення кількості альтернативних облікових підходів, дозволених МСФЗ;

в) допомагати національним органам з розробки стандартів у розробці національних стандартів;

г) допомагати особам, які складають фінансові звіти, застосовувати МСФЗ і розглядати питання, які ще мають стати предметом МСФЗ;

ґ) допомагати аудиторам при підготовці висновку щодо відповідності фінансових звітів МСФЗ;

д) допомагати користувачам фінансових звітів у питаннях тлумачення інформації, яка міститься у фінансових звітах, складених згідно з МСФЗ;

е) надавати інформацію тим, хто виявляє зацікавленість у діяльності РМСБО, про його підходи у формулюванні МСФЗ.

Якщо коротко, то МСФЗ базуються на трьох головних концепціях:

- справедливій вартості;

- пріоритеті економічного змісту над правовою формою;

- прозорості.

Концепція справедливої вартості. Її суть у тому, щоб активи і пасиви відображати за тією вартістю, яка найкращим чином може інформувати користувачів звітності про реальну вартість об'єктів обліку. Наведемо простий приклад. П(С)БО 9 "Запаси" (як, власне, і МСФЗ 2) містить вимогу обліковувати запаси за найменшою з вартостей: за ціною придбання або за чистою вартістю реалізації.

Концепції пріоритету економічної суті над правовою формою. На відміну від українських стандартів, МСФЗ не виходить з єдності економічного змісту та правової форми. Завважте, в Україні при відображенні господарських операцій в обліку віддається перевага саме правовій (юридичній) формі. Іншими словами, що написано в первинних документах, те й відображаємо в бухгалтерському обліку. Український облік відводить бухгалтерові роль виконавця законів, постанов, листів, інструкцій.

Концепція прозорості. У звітності, складеній за МСФЗ, розкривається досить великий обсяг інформації про діяльність підприємства. Звіт у середньому забирає 30 сторінок формату А4 і розшифровує практично кожну статтю Балансу та Звіту про фінансові результати. В українській звітності достатньо заповнити п'ять типових форм фінансової звітності.
2. Міжнародна гармонізація вимог до фінансових звітів.
З часу свого виникнення і донині бухгалтерський облік ніколи не був річчю в собі, він був і є послугою, корисність якої споживач визначає за якістю фінансової інформації, необхідної йому для ухвалення рішень.

Хто ж завжди був і залишається VIP-споживачем на ринку фінансової інформації? Відповідь проста: постачальник капіталу, інвестор, який бажає розмістити свій капітал так, щоб він якомога більше приростав, і, якомога менше, піддавався ризикам. Фраза: "Бухоблік - мова бізнесу", - стала вже крилатою.

Звичайно, без ринку капіталу, як це було в Радянському Союзі, роль бухгалтерського обліку була зведена до рівня рахівництва. Теорія вітчизняного бухгалтерського обліку розвивалася в ізоляції від міжнародної практики і тепер, коли Україна шукає своє місце у світовій економіці, професіонали обліку та фінансів зіткнулися з необхідністю розмовляти в бізнесі єдиною мовою – універсальною мовою МСФЗ.

Історія розвитку МСФЗ починається у 60-ті роки минулого століття, коли транснаціональним корпораціям стало тісно в формі національних стандартів фінансової звітності. Національні П(С)БО (Положення (стандарти) бухгалтерського обліку), вони ж GAAP (GAAP - generally acceptable accounting prionciples) створювали багато труднощів і викликали значні витрати при консолідації фінансових результатів. VIP-споживач, глобальний інвестор, зажадав ясності у звітах про стан своїх капіталів. З трибуни центру ООН з транснаціональних корпорацій Д. Кеннеді заявляє: "...універсальна мова спілкування бізнесменів... бухгалтерський облік і фінансова звітність.... ".

Згодом, у 1973 р. в Лондоні було створено комітет з міжнародних стандартів фінансової звітності (Комітет МСФЗ) / IASC (International Accounting Standard Committee).

З 1983 року членами Комітету МСФЗ стали всі професійні організації - члени Міжнародної федерації бухгалтерів. (IFAC - International Federation of Accounting Committee). Мета Комітету МСФЗ - уніфікація принципів бухгалтерського обліку, використовуваних компаніями у всьому світі для складання фінансової звітності.

При підготовці зводу міжнародних стандартів фінансової звітності Комітет МСФЗ працює в тісному контакті з Міжнародною організацією комісій з цінних паперів (IOSCO), яка є свого роду регулювальним механізмом ринків цінних паперів.

Починається тріумфальна хода МСФЗ:

– 2000 р. Національні GAAP поступаються під натиском міжнародного капіталу.

До 2000 р. Комітет МСФЗ (IASC) ухвалює 41 міжнародний стандарт обліку (IAS - International Accounting Standard).

– 2000 p. - Комітет з МСФЗ (IASC) перейменований на Раду МСФЗ (IASB - International Accounting Standard Board), який до теперішнього часу видав ще 13 МСФЗ (IFRS - International Financial Reporting Standards) й окремий стандарт для малого та середнього бізнесу (IFRS for SME).

– 2005 p. - Євросоюз ухвалює МСФЗ як обов'язкові для публічних компаній.


3. Мета, завдання та функції Ради з Міжнародних стандартів фінансової звітності.
Комітет із Міжнародних стандартів фінансової звітності (КМСФЗ) був заснований у 1973 році в результаті угоди між професійними організаціями 10 країн: Австралії, Канади, Франції, Німеччини, Японії, Мексики, Нідерландів, Великобританії, Ірландії, США. У період з 1983-го по 2000 рік членами КМСФЗ були всі члени Міжнародної Федерації бухгалтерів (IFAC).

У квітні 2001 року Комітет був перетворений на Раду з Міжнародних стандартів фінансової звітності (РМСФЗ).

Робота РМСФЗ фінансується за рахунок внесків професійних об'єднань бухгалтерів, різних компаній, фінансових організацій, а також за рахунок прибутку від публікації стандартів.

У структуру РМСФЗ входять: Опікунська рада; Правління РМСФЗ; Консультаційна рада зі стандартів; Комітет з інтерпретацій МСФЗ.

Цілями опікунської ради є формулювання та публікація високоякісних, зрозумілих, здійсненних глобальних стандартів фінансової звітності, робота, спрямована на більш широке використання і точне застосування стандартів, зближення МСФЗ і національних стандартів фінансової звітності.

До функцій ради входить призначення членів Правління РМСФЗ, Консультаційної ради зі стандартів, Комітету з інтерпретацій, щорічний аналіз ефективності стратегії Правління РМСФЗ, схвалення бюджету Правління, затвердження оперативних процедур Правління, Консультаційної ради, Комітету з інтерпретацій, затвердження правок до Конституції Комітету (Ради) з МСФЗ. Важливо зазначити, що опікунська рада не займається розробкою стандартів, це прерогатива виключно Правління РМСФЗ.



Правління виконує такі функції: розробка МСФЗ, затвердження інтерпретацій, публікація всіх проектів МСФЗ та інших документів для публічного обговорення, вирішення всіх технічних питань, розробка процедур з аналізу коментарів за питаннями, винесеними на публічне обговорення, створення груп фахівців для технічних консультацій за великими проектами, спільна робота з Консультаційною радою із стандартів.

Основним завданням Консультаційної ради є проведення дискусій, у ході яких РМСФЗ консультується з фізичними особами і представниками організацій, зацікавлених у розробці високоякісних стандартів МСФЗ. Консультаційна рада зі стандартів проводить відкриті для громадськості засідання три рази на рік.



Комітет з інтерпретацій міжнародної фінансової звітності розглядає питання бухгалтерського обліку, які не отримали відображення в існуючих стандартах або можуть мати неоднозначне тлумачення. Комітет випускає так звані IFRIC (до 2001 року SIC). Після затвердження їх Правлінням РМСФЗ інтерпретації стають частиною нормативної бази МСФЗ. У міру вдосконалення і зміни стандартів кількість чинних SIC зменшуватиметься.

Аналіз різноманітних джерел дозволяє виділити чотири етапи розробки МСФЗ.

Етап 1 – консультації з Консультаційною радою зі стандартів щодо включення теми до програми Правління МСФЗ.

Етап 2 – розробка і публікація проекту положення для загального обговорення., яке повинно відбутись на протязі 90 днів.

Етап 3 – розгляд коментарів, що надійшли протягом виділених 90-та днів, проведення відкритих слухань, проведення апробацій.

Етап 4 – затвердження стандарту. Стандарт вважається затвердженим, якщо набирає не менше дев’яти голосів «за» членів Правління МСФЗ.


4. Перспективи розвитку бухгалтерської професії в Україні

Настав час серйозно замислитися про своє майбутнє кожному, хто вибрав для себе професію бухгалтера.

Зміни, внесені до Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зробили Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) невід'ємною частиною національного законодавства. Фінансова звітність та консолідована фінансова звітність складаються за міжнародними стандартами фінансової звітності публічними акціонерними товариствами, банками, страховиками, кредитними спілками, фінансовими компаніями, ломбардами, професійними учасниками ринку цінних паперів (торговці, зберігачі, компаніями з управління активами). Таким чином, згідно діючого законодавства складати звітність за МСФЗ зобов'язані більше ніж 2 тисячі компаній. Це не беручи до уваги той факт, що будь-яка компанія може добровільно прийняти рішення щодо застосування МСФЗ.

Існує думка, що перехід на МСФЗ – це лише справа часу. Розвиток бізнесу та вихід на зовнішні ринки без зрозумілої зовнішньому користувачеві звітності неможливий. До того ж, перехід на МСФЗ навіть без прагнень щодо залучення іноземних інвестицій сприяє побудові раціональних процесів і новій якості управління бізнесом.

В Україні працює велика кількість іноземних компаній та їх представництв. Очікується, що з проведенням нашою державою реформ, кількість компаній з іноземним капіталом або його часткою буде тільки збільшуватися.

Зростання кількості компаній, що застосовують міжнародні стандарти в якості стандартів фінансової звітності, а також постійний процес гармонізації національних стандартів бухгалтерського обліку з міжнародними, сприяє постійно зростаючому попиту на фахівців з питань ведення обліку за міжнародними стандартами та складання звітності за Міжнародними стандартами фінансової звітності.

В Україні з кожним роком з'являється все більше спеціалістів не тільки бухгалтерів, а також фінансистів, аналітиків, аудиторів, які мають дипломи і сертифікати міжнародних інститутів та організацій, таких як ACCA, CIMA, CPA, CFA, СІРА, IAB, IFA, CGA, IMA, тощо.

Сертифікація ACCA, проводить ACCA (The Association of Chartered Certified Accountants) - Асоціація присяжних сертифікованих бухгалтерів (Великобританія).

Сертифікація CІMA, проводить CIMA (The Charted Institute of Management Accountants) - Інститут присяжних бухгалтерів в галузі управлінського обліку (Великобританія).

Сертифікація CPA (сертифікований громадський бухгалтер (США, Австралія), проводить AICPA (American Institute of Certified Public Accountant).

Сертифікація CFA, проводить CFA (The Institute of Chartered Financial Analysts) - Інститут присяжних фінансових аналітиків (США).

Сертифікація CIPA, проводить ECCAA (Eurasian Council of Certified Accountants and Auditors) - Євразійська Рада сертифікованих бухгалтерів та аудиторів (штаб-квартира в Республіці Казахстан).

Сертифікація CIA (а також інші сертифікації в галузі аудиту державних фінансів - CGAP, фінансових послуг - CFSA, ризик-менеджменту - CRMA), проводить IIA (The Institute of Internal Auditors) - Інститут внутрішніх аудиторів (США).

На сьогоднішній день в українського спеціаліста у фінансовій галузі існує великий вибір міжнародних сертифікацій, а на ринку послуг України представлено велику кількість різноманітних програм з професійного навчання. Вибір програми навчання та сертифікації залежить від багатьох факторів, наприклад:

- практичної користі сертифікації, якості отриманих знань та можливості їх практичного застосування;

- фінансових можливостей та вільного часу на навчання;

- цілей щодо майбутнього працевлаштування, обізнаності потенційних роботодавців з міжнародними сертифікаціями (популярність обраної сертифікації);

- знання англійської мови.

Розглянемо найбільш популярні у роботодавців та відносно доступні за вартістю сертифікації саме для бухгалтера та саме з питань міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Найпоширеніші в Україні бухгалтерські сертифікації з МСФЗ - це CAP/CIPA і ACCA DipIFR (rus).



Фахівець із кваліфікацією САР - це book-keeper. Його сертифікат підтверджує, що він здатний вести систему бухгалтерського обліку на підприємстві й становити всі основні звіти, включаючи податкові декларації володіє навичками й компетенціями, такими рівнями пізнавальних навичок як знання, застосування, аналіз. Book-keeper - це фахівець, на який покладає відповідальність за акуратне відбиття операцій у бухгалтерському обліку, наприклад бухгалтер по складському обліку або розрахунку заробітної плати.

Фахівець із кваліфікацією CIPA - це accountant. Він може продемонструвати навички синтезу й оцінки. Інакше кажучи, це фахівець, що не тільки володіє правилами ведення обліку й складання звітності, але й розбирається в суміжних "науках" - аудиті, управлінському обліку, інформаційних технологіях, податках, фінансовому аналізі. Такий працівник має професійне судження, мислить масштабно, здатний робити прогнози й приймати самостійні рішення. Він може підписувати фінансову звітність або податкову декларацію, якщо їх складає.

Сертифікація CAP/CIPA передбачає кілька рівнів навчання тривалістю трохи більше року (CAP - 3 сесії в році, CIPA - 2).

Для того, щоб отримати сертифікат САР необхідно скласти 4 письмові іспити з наступних предметів:

- фінансовий облік-1;

- управлінський облік-1;

- податки;

- право.

Навчання та іспит проходить російською мовою.

Вартість навчання орієнтовно складає 200-300 дол.США за 1 предмет, вартість іспиту - 100 дол.США за 1 предмет. Актуальну інформацію щодо вартості навчання та іспитів доцільно перевіряти на офіційному сайті організації.

Для отримання сертифікату СІРА необхідно скласти 9 письмових іспитів з наступних предметів:

- фінансовий облік-1;

- управлінський облік-1;

- податки;

- право;


- фінансовий облік-2;

- управлінський облік-2;

- аудит;

- фінансовий менеджмент;

- управлінські інформаційні системи

Сертифікати CAP і CIPA в Україні видають своїм членам чотири професійні організації:

- Українська асоціація сертифікованих бухгалтерів і аудиторів (УАСБА);

- Українське товариство фінансових аналітиків (УТФА);

- Федерація аудиторів, бухгалтерів і фінансистів агропромислового комплексу України (ФАБФ АПКУ);

- Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України (ФПБАУ).

Сертифікати CAP і CIPA популярні у компаній-роботодавців малого та середнього бізнесу та в аудиті.

На сьогодні програма CIPA - це єдина комплексна програма сертифікації російською мовою для бухгалтерів та аудиторів країн СНД, яка заснована на Міжнародних стандартах фінансової звітності. Саме адаптація до національного законодавства, а також висока якість навчальних матеріалів і незалежне адміністрування іспитів робить програму CIPA популярною серед представників бухгалтерської професії.



Диплом з Міжнародної фінансової звітності (ДипІФР-Рус)

Програма розроблена для бухгалтерів та аудиторів, що мають навички складання та/або перевірки звітності за національними стандартами, які бажають отримати навички складання звітності за МСФЗ і стати фахівцями, акредитованими Асоціацією Сертифікованих Присяжних Бухгалтерів (АССА).



Фахівець з дипломом з міжнародної фінансової звітності (АССА ДипІФР) має поглиблене розуміння основних принципів і правил МСФЗ, знання конкретних вимог МСФЗ щодо визнання, оцінки, подання та розкриття елементів фінансової звітності, навички складання фінансової звітності за МСФЗ, в тому числі консолідованої фінансової звітності та досвід формування професійного судження з питань практичного застосування МСФЗ.

Диплом АССА з міжнародної фінансової звітності (АССА ДипІФР) визнається на міжнародному рівні.

Диплом АССА з міжнародної фінансової звітності (АССА ДипІФР) зараховується при проходженні повного курсу на отримання професійного сертифікату АССА англійською мовою.

Для отримання диплому необхідно скласти один іспит із МСФЗ (аналог іспиту F7 - Financial Reporting (International Stream) основної кваліфікації АСCА). За програмою DipIFR (rus) 2 сесії в році (грудень та червень).

Навчання та іспит проходить російською мовою.

Вартість навчання складає приблизно 500-1000 дол.США, вартість іспиту приблизно 300 дол.США.

Диплом з Міжнародної фінансової звітності (ДипИФР-Рус) популярний у компаній-роботодавців великого бізнесу та аудиторських фірм.

Таким чином, спеціалісти - бухгалтери України на сьогоднішній день мають достатньо великий вибір міжнародних програм сертифікації з питань міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і фінансової звітності. Зважаючи на стрімко зростаючий попит на ринку праці на фахівців з МСФЗ, надзвичайно важливо розсудливо обрати сертифікацію, що відповідатиме саме Вашим потребам та цілям, і наполегливо працювати задля підвищення професійний рівень, що відповідатиме вимогам часу.



ТЕМА 2. ГАРМОНІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ З МІЖНАРОДНИМИ СТАНДАРТАМИ

1. Статус та склад МСФЗ.

2. Розвиток та впровадження МСФЗ в Україні .
1. Статус та склад МСФЗ.

В сучасному динамічному економічному середовищі міжнародні стандарти грають роль фундаменту та підґрунтя національних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності більшості зарубіжних країн. Одночасно, необхідно підкреслити, міжнародні стандарти носять рекомендаційний характер та не домінують над національними положеннями. Узагальнюючи дослідження численних фахівців у галузі обліку перелічимо основні переваги МСФЗ:

1. МСФЗ характеризуються чіткою економічною логікою та узагальнюють у собі світову практику

2. Інформація МСФЗ дозволяє користувачам аналізувати наслідки прийняття рішень, здійснювати прогнозування майбутнього розвитку та виступає основою прийняття стратегічних рішень

3. Показники фінансової звітності підприємств за міжнародними стандартами характеризуються співставленістю, що обумовлює підвищення інвестиційної привабливості даних підприємств

4. Фінансова звітність підприємств за міжнародними стандартами містить не тільки кількісні показники діяльності підприємства, а й характеристики здійснюваних процесів, які відображають як масштаби, так і якість діяльності підприємства

5 Фінансова звітність, складена відповідно до вимог міжнародних стандартів, є доступною для широко кола користувачів (не тільки для органів статистики та контролю )

Фінансова звітність вітчизняних підприємств, незважаючи на вже тривалий період здійснення вдосконалення вітчизняного бухгалтерського обліку (починаючи з 1990 р.), нажаль, все ще не відповідає вимогам міжнародних стандартів. Існує точка зору, що «…український бухгалтерський облік багато в чому сформувався під впливом командно-адміністративної системи господарювання». Як наслідок, вітчизняній фінансовій звітності притаманні такі недоліки:

– недостатньо об’єктивне представлення інформації (причиною можна вважати суб’єктивізм осіб, що складають фінансову звітність. Таким чином, фінансова звітність містить тільки ту інформацію, яка є вигідною для власників);

– уніфікований обов’язковий формат подання фінансової звітності (регламентується державою; практично мінімізує можливість здійснення агрегування показників фінансової звітності та їх згортання);

– зміст фінансової звітності за вимогами вітчизняного законодавства в більшості випадків не надає повного обсягу ґрунтовної інформації за ключовими фінансовими та нефінансовими показниками діяльності підприємств (обумовлює зниження якості аналізу фінансово-економічного стану підприємства, окрім того, перешкоджає здійсненню реального стратегічного планування його розвитку);

– монетарне (грошове) відображення активів підприємства (призводить до такого негативного наслідку, що інформація за межами грошового віддзеркалення залишається поза увагою фінансової звітності);

– непередбачливість, неузгодженість, суперечливість нормативного поля регламентації фінансової звітності в Україні (обумовлює складність розуміння та порядку застосування під час заповнення фінансової звітності);

– основний орієнтир вітчизняної фінансової звітності спрямовано на надання інформації для контролюючих, податкових та статистичних органів (тоді як, згідно з МСФЗ, звітність орієнтується на допомогу аналітику, а її користувачами виступають інвестори, кредитори менеджери).

Міжнародні стандарти фінансової звітності включають стандарти та інтерпретації, прийняті Правлінням Ради з МСФЗ. Чим же відрізняються IAS від IFRS, IFRIC від SIC?

У період з 1973-го по 2001 рік стандарти готувалися і випускалися Комітетом з міжнародних стандартів фінансової звітності, і називалися вони IAS. У 2001 році Комітет із МСФЗ був реорганізований у Раду з МСФЗ. У квітні 2001 року Рада з МСФЗ прийняла існуючі IAS і продовжила роботу, випускаючи новостворювані стандарти під назвою IFRS.

IFRIC — це роз'яснення від Комітету з інтерпретації міжнародної фінансової звітності. SIC — це інтерпретації від Постійного комітету з роз'яснень, що діяв раніше.

Таким чином, усі ці документи є частиною міжнародних стандартів фінансової звітності.

Також існують додатки до МСФЗ, що не є частиною стандарту, і рекомендації щодо впровадження, випущені Радою з МСФЗ.

Міжнародні стандарти фінансової звітності не є статичними, вони постійно вдосконалюються у міру розвитку ринків капіталу, ускладнення бізнес-процесів, появи нових господарських операцій.

Нормативно-правова база відносно ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності зазнає змін не тільки в Україні. Так, наприклад, міжнародні стандарти фінансової звітності також підлягають систематичним змінам та коригуванням. Проте порядок набрання чинності таких змін в міжнародних стандартах дещо відрізняється від національних.

Міжнародні стандарти фінансової звітності в широкому розумінні цього терміну — це стандарти та тлумачення, прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (International Accounting Standards Board), які включають:

- Міжнародні стандарти фінансової звітності (International Financial Reporting Standards) (IFRS)) — (далі — МСФЗ);

- Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (International Accounting Standards (IAS)) — (далі — МСБО);

- тлумачення, розроблені Комітетом з міжнародних стандартів фінансової звітності (International Financial Reporting Interpretations Committee (IFRIC)) або колишнім Постійним комітетом з тлумачень (Standing Interpretations Committee (SIC)).

Раніше випущені стандарти зберігають свою колишню назву (тобто МСБО) і будуть замінюватися МСФЗ поступово.

Загальновідомо, що в Україні зміни, які внесені в національні стандарти бухгалтерського обліку, набувають чинності з дати, зазначеної в документі, яким вони були внесені.

А ось з МСФЗ все відбувається дещо по-іншому. Суб'єктам господарювання надають право застосовувати нові МСФЗ з періодів, що зазначаються в самому стандарті або пізніше. Також дозволяється застосування до цієї дати (тобто дострокове застосування).

Тобто як зміни, так і нові міжнародні стандарти розробляють та затверджують заздалегідь. Суб'єктам господарювання надають певний час для ознайомлення з новими документами або змінами, внесеними до чинних документів, та самостійно обрати сприятливий період для їх застосування в обліку.

Нагадуємо, що МСФЗ приймаються Радою з МСБО, але їх тлумачення Міністерством фінансів України не здійснюється.

Якщо ж суб'єкт господарювання прийме рішення достроково застосовувати той чи інший МСФЗ, то цей факт йому необхідно буде розкривати в фінансовій звітності.

Для цілої низки суб'єктів господарювання застосування МСФЗ для складання фінансової звітності в Україні являється обов'язковим. Так, згідно з ч. 2 ст. 121 Закону про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні публічні акціонерні товариства, банки, страховики, а також підприємства, які провадять господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за МСФЗ.


2. Розвиток та впровадження МСФЗ в Україні
Думка Девіда Даманта про те, що "країни і регіони, які не прагнуть до зближення своїх стандартів з МСФЗ і не беруть участі в глобальній уніфікації, значно відстають від своїх конкурентів", - стає зрозумілою для можновладців.

У 1998 р. видано постанову КМУ № 1706, яка затверджує Програму реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням МСФЗ.

З 2000 р. починається радикальна реформа системи національного обліку. Україна обирає свій, особливий, національний шлях і розробляємо український GAAP - П(С)БО. Фраза: "Національні П(С)БО не суперечать міжнародним стандартам", більшістю практиків сприймається як "П(С)БО відповідають МСФЗ".

Разом з тим, з 2000 по 2010 рік усі спроби впровадження МСФЗ через П(С)БО не виправдовують останнього твердження.

22.06.2010 р. ДКЦПФР розробляє Порядок № 981 і вимагає від публічного акціонерного товариства обов'язкового застосування МСФЗ.

У червні 2011 р. Верховна Рада України ухвалює зміни до Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", згідно з якими всі публічні акціонерні товариства та фінансові установи повинні надавати звіти за МСФЗ з 2012 р.

22.02.2012 р. КМУ видає розпорядження № 157-р, у якому ставить конкретні завдання перед міністерствами і відомствами, а саме:

1) Мінфіну наказує:

- забезпечити офіційне опублікування МСФЗ з дотриманням їх відповідності оригіналам;

- затвердити до 01.04.2012 р. Методичні рекомендації щодо складання декларації з податку на прибуток підприємств з використанням даних бухгалтерського обліку та додержанням вимог МСФЗ і перевіркою показників такої декларації;

2) Мінфіну і МЗС - співпрацювати з Радою з МСФЗ, зокрема з питань обробки проектів МСФЗ;

3) Міністерству освіти та науки - забезпечити до 01.04.2012 р. створення системи навчання з питань застосування МСФЗ бухгалтерів, які підписують фінансову звітність підприємств, і затвердити перелік навчальних закладів, які здійснюватимуть навчання;

4) Міністерству освіти та науки та Мінфіну за погодженням із заінтересованими органами, НКЦПФР і Нацфінпослуг - затвердити до 01.04.2012 р. порядок підвищення кваліфікації з питань застосування МСФЗ бухгалтерів, які підписують фінансову звітність підприємств.

Для складання та подання фінансової звітності застосовуються МСФЗ, якщо вони не суперечать Закону про бухгалтерський облік та офіційно оприлюднені на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики (ч. 1 ст. 121 Закону).

Окрім змін до Закону про бухгалтерський облік питанням застосування МСФЗ присвячено Порядок № 419. Так, згідно з п. 2 Порядку № 419 фінансова звітність та консолідована фінансова звітність складаються за МСФЗ публічними акціонерними товариствами, банками, страховиками починаючи з 1 січня 2012 p., кредитними спілками — з 1 січня 2015 p., а також підприємствами, які провадять господарську діяльність за такими видами:

- надання фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення (розділ 64 КВЕД ДК 009:2010), за винятком діяльності з управління активами (група 64.3 КВЕД ДК 009:2010), а також недержавне пенсійне забезпечення (група 65.3 КВЕДДК 009:2010) — починаючи з 1 січня 2013 року;

- допоміжна діяльність у сферах фінансових послуг і страхування (розділ 66 КВЕД ДК 009:2010) — починаючи з 1 січня 2014 p., а діяльність з управління активами (група 64.3 КВЕД ДК 009:2010) — починаючи з 1 січня 2015 року.

Інші суб'єкти господарювання самостійно визначають доцільність застосування МСФЗ для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.

Таким чином, при застосуванні МСФЗ необхідно орієнтуватися на тексти МСФЗ, МСБО та тлумачень, які оприлюдненні на веб-сайті Мінфіну України.
ТЕМА 3. ПЕРШЕ ЗАСТОСУВАННЯ МСФЗ

1. Організація першого застосування МСФЗ (IFRS) 1

2. Добровільні та обов’язкові виключення при підготовці бухгалтерського балансу при першому застосуванні МСФЗ

3. Подання та розкриття інформації при першому застосуванні МСФЗ


1. Організація першого застосування МСФЗ (IFRS) 1.

Розуміння принципів МСФЗ та їхнє використання на практиці пов’язане з наявністю певних труднощів, особливо на етапі їхнього первинного застосування. У зв’язку з цим Правління Ради з МСФЗ розробило і в 2003 році прийняло МСФЗ (IFRS) 1 «Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності». Тепер цей стандарт використовується поряд зі стандартом МСФЗ (IAS) 1 «Подання фінансової звітності».

МСФЗ (IFRS) 1 може бути використаний повною мірою, коли організація в попередніх звітних періодах складала звітність із використанням окремих стандартів. Його можуть використовувати також організації, що раніше складали звітність відповідно до основоположних принципів міжнародних стандартів, але неможливо було однозначно констатувати, що всі вимоги МСФЗ дотримані. Крім цього, стандарт повинен бути використаний організаціями, які раніше складали фінансову звітність відповідно до національних вимог та національних стандартів, які частково відповідають МСФЗ. При цьому заява про те, що дана організація надала звітність, що повністю відповідає МСФЗ, була відсутня.

Таким чином, положення МСФЗ (IFRS) 1 свідчать, що компаніями, що вперше застосовують МСФЗ, є такі, які вперше представляють у фінансовій звітності корисні, достовірні і надійні відомості, які повністю відповідають усім вимогам МСФЗ.

Основною метою МСФЗ (IFRS) 1 є складання першої фінансової звітності за підсумками роботи за рік, а також проміжної звітності всередині фінансового року, що містить високоякісні відомості про організацію, які повинні відповідати наступним вимогам:

1) прозорості та зрозумілості для користувачів;

2) порівнянності з фінансовою звітністю попередніх звітних періодів;

3) забезпеченню відповідного стартового початку для тих компаній, які вперше складають фінансову звітність за МСФЗ;

4) порівнянності вигод і витрат зі складання і подання звітності за міжнародними стандартами.

При складанні фінансової звітності вперше з використанням положень МСФЗ (IFRS) 1 компанія повинна враховувати низку обов'язкових вимог. По-перше, формуючи показники фінансової звітності, не повинні бути використані перехідні положення, що містяться в інших стандартах. По-друге, враховуючи, що в МСФЗ (IFRS) 1 запропоновані дев'ять винятків, які можуть бути реалізовані при складанні фінансової звітності, слід обов'язково виконати три з них, а по шести інших виконання є добровільним.

Для того, щоб дані попереднього звітного періоду (зазвичай фінансового року) були представлені в фінансовій звітності за МСФЗ, необхідно провести роботу з перелічення відомостей, раніше наведених організацією в звітності, складеної за національними правилами та вимогами. Ці дані повинні бути порівняні із звітними показниками, отриманими з урахуванням міжнародних методологічних підходів, що містяться в тому числі в МСФЗ (IFRS) 1. Тому, незважаючи на деякі окремі спрощення стандарту по першому застосуванню МСФЗ, процес переходу на МСФЗ та складання першої звітності є досить складним. Однак коли компанія прийняла рішення про перехід на МСФЗ або якщо перехід на міжнародні стандарти є обов'язковою умовою, виконання якої дозволить вирішити важливі стратегічні завдання, необхідно згідно МСФЗ (IFRS) 1 виконати наступні умови:

• визначити, яка фінансова звітність компанії буде першою за МСФЗ;

• підготувати вступний бухгалтерський баланс за МСФЗ на дату переходу;

• обрати облікову політику, відповідну МСФЗ, і застосувати її ретроспективно по всіх періодах, представлених у першій фінансовій звітності за МСФЗ;

• прийняти рішення про застосування будь-яких із шести можливих добровільних винятків, які звільняють від ретроспективного застосування стандартів;

• застосувати три обов'язкові винятки, коли ретроспективне застосування стандартів не дозволяється;

• розкрити у фінансовій звітності докладну інформацію, що пояснює особливості переходу компанії на МСФЗ.

В цілому датою переходу на МСФЗ вважається дата, на яку в звітності будуть розкриті порівняльні дані за попередній або кілька попередніх звітних періодів. Наприклад, якщо організація, складаючи фінансову звітність за МСФЗ, представляє в ній порівняльні показники за 2015 рік, то датою переходу на МСФЗ вважається 1 січня 2015 року. Коли представляються такі дані ще й за 2014 рік, то датою переходу є 1 січня 2014 року.

У практичній роботі компанії можуть стикатися з ситуацією, коли між датою переходу на МСФЗ та датою первісного складання звітності за міжнародними стандартами відбулися зміни в методиках розрахунку окремих показників. Нові методики повинні бути представлені в звітності як зміни в обліковій політиці. Однак вивчення та аналіз такої фінансової звітності зовнішніми користувачами буде утруднений через нерозуміння того, чому при первісному застосуванні МСФЗ відбулися зміни в обліковій політиці. Тому МСФЗ (IFRS) 1 дозволяє компаніям у добровільному порядку при розрахунку показників фінансової звітності при першому їх застосуванні використовувати стандарти в редакції на дату переходу на МСФЗ незалежно від того, відбулися в них зміни на дату складання фінансової звітності за міжнародними стандартами чи ні.

Наступною умовою переходу організації на МСФЗ є складання вступного балансу на дату переходу на МСФЗ, що є непростою роботою. У МСФЗ (IFRS) 1 представлений перелік завдань, які повинні бути вирішені на даному етапі.

1. Визнання тих активів і зобов'язань організації, які є такими відповідно до положень МСФЗ. Наприклад, згідно з МСФЗ 38 «Нематеріальні активи» умовами визнання нематеріального активу, придбаного ззовні або створеного всередині компанії, є дотримання таких вимог: а) отримання в майбутньому економічних вигод у результаті використання даного активу; б) надійність оцінки вартості активу. МСФЗ 38 «Нематеріальні активи» забороняє також віднесення до нематеріальних активів об'єктів, створених усередині компанії: ділової репутації, торговельних марок, прав на публікацію, списків клієнтів тощо. Якщо активи та зобов'язання ніколи не визнавалися у фінансовій звітності, але згідно МСФЗ повинні бути визнані, вони включаються в її зміст.

2. Перекласифікація активів, зобов'язань і капіталу організації виходячи з методичних підходів і вимог МСФЗ. Наприклад: а) МСФЗ 10 «Події після звітної дати» не дає можливості розглядати нараховані дивіденди за підсумками роботи за звітний період як зобов'язання на звітну дату. Ці суми включаються до складу нерозподіленого прибутку, що представляється у вступному балансі за МСФЗ, в звіті про прибутки і збитки та звіті про зміни у капіталі; б) підготовка консолідованої фінансової звітності за міжнародними стандартами ґрунтується на положеннях МСФЗ 27 «Консолідована фінансова звітність та облік інвестицій у дочірні компанії», де розкриті методики звітності групи організацій, що перебувають під контролем однієї головної організації, а також порядок відображення у фінансовій звітності головної компанії інвестицій у дочірні компанії.

3. Уточнення оцінки активів, зобов'язань і капіталу, які подаються у вступному балансі за МСФЗ, виходячи з методик, що використовуються в міжнародній обліковій практиці. Для уточнення оцінки показників бухгалтерського балансу та інших форм фінансової звітності відповідно до МСФЗ необхідно використовувати норми:

а) МСФЗ 2 «Запаси», переоцінивши запаси за найменшою з вартості придбання (ФІФО, середньої або альтернативним способом ЛІФО) і чистої вартості продажів (без урахування можливих витрат на реалізацію);

б) МСФЗ 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка», переоцінивши торгові фінансові активи, фінансові активи, наявні для продажу, похідні фінансові активи, торгові фінансові зобов'язання, похідні фінансові зобов'язання за справедливою вартістю;

в) МСФЗ 40 «Інвестиції в нерухомість», переоцінивши інвестиції в нерухомість за справедливою вартістю;

г) МСФЗ 16 «Основні засоби», переглянувши строки корисного використання активів і обґрунтувавши їх безвідносно до термінів корисного використання, встановленими з метою оподаткування прибутку;

д) МСФЗ 37 «Резерви, умовні зобов'язання та умовні активи», сформувавши резерви, що не створюються в національній обліковій практиці, і використовуючи вимогу дисконтування;

е) МСФЗ 36 «Знецінення активів», переоцінивши активи організації за величиною, що не перевищує його відшкодовувану суму, якщо їхня балансова вартість перевищує суму, яка буде відшкодована за рахунок використання або продажу цих активів. Причому сума переоцінки повинна бути представлена в балансі і розкрита в поясненнях до фінансової звітності як збиток від знецінення;

ж) МСФЗ 12 «Податки на прибуток», розрахувавши відкладені податкові зобов'язання та відстрочені податкові вимоги виходячи з вимог даного стандарту;

з) МСФЗ 29 «Фінансова звітність в умовах гіперінфляції», що використовується при розрахунку показників активів і зобов'язань станом до 1 січня 2003 року, оскільки до цього періоду Україна розглядалася як країна з гіперінфляційною економікою. Історична вартість подання відомостей у звітності в такі звітні періоди повинна бути перерахована з урахуванням індексу інфляції.

Після уточнення оцінки активів і зобов'язань, що представляються за статтями вступного бухгалтерського балансу, обчислюють відхилення від раніше представлених у звітності сум. Вони враховуються як складова частина капіталу організації та відображаються в балансі на дату переходу на МСФЗ за статтею «Нерозподілений прибуток» або іншій статті групи капіталу, по якій це є допустимим.

4. Оскільки в балансі подаються відомості за декілька звітних періодів, статті вступного балансу повинні бути сформовані виходячи з однакової облікової політики. Причому, якщо в подальшому методи і способи обліку, закріплені в обліковій політиці організації для цілей бухгалтерського обліку, будуть переглянуті, показники вступного балансу в цілях порівнянності також мають бути перераховані.
2. Добровільні та обов’язкові виключення при підготовці бухгалтерського балансу при першому застосуванні МСФЗ

Добровільні виключення при підготовці бухгалтерського балансу при першому застосуванні МСФЗ

Розробники МСФЗ (IFRS) 1 «Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності», усвідомлюючи високу трудомісткість робіт не тільки при формуванні фінансової звітності за МСФЗ за звітний період, але і при перерахунку показників на попередню звітну дату, передбачили в ньому шість винятків, які можуть бути допущені укладачами.

Ці винятки стосуються подання інформації у фінансовій звітності щодо об'єднання бізнесу; застосування при оцінці справедливої вартості; формування даних з пенсійних планів; відображення курсових різниць; комбінованих фінансових інструментів та визначення дати складання звітності за МСФЗ дочірніми компаніями.

Добровільні виключення можуть бути проігноровані укладачами звітності повністю або частково, а можуть бути використані повністю як офіційно встановлені відступи від загальноприйнятих правил складання звітності в системі міжнародних стандартів.

У практичній роботі, коли вирішується питання про використання цих винятків, найбільш принциповим є врахування співвідношення між витратами на складання звітності за МСФЗ і вигодами організації, що звітує. При цьому останні повинні перевищувати витрати. Крім цього, в МСФЗ (IFRS) 1 зазначено, що використання цих стандартів заборонено, якщо їх результатом виявляться зміни раніше прийнятих керівництвом компанії рішень по операціях, що вже мали місце.

Зазначені виключення суто добровільні. На доцільність їхнього використання вказується в поясненнях та роз'ясненнях до фінансової звітності. Коли компанія не бачить сенсу в їх застосуванні, що в більшості випадків визначається розрахунком співвідношення витрат і вигод від використання МСФЗ, вона суворо дотримується норм, встановлених всіма міжнародними стандартами без винятку.



Обов'язкові виключення при підготовці фінансової звітності при першому застосуванні МСФЗ.

У МСФЗ (IFRS) 1 «Перше застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності» крім добровільних виключень містяться три обов'язкових виключення при формуванні у звітності відомостей ретроспективного характеру. Вони стосуються питань визнання фінансових інструментів, відображення операцій хеджування, оцінок при визначенні вартості активів і зобов'язань компанії.

1. Обов'язкове виключення про порядок визнання фінансових інструментів у фінансовій звітності при її складанні в системі МСФЗ пов'язане з питаннями подання відомостей про операції визнання фінансових інструментів, відображених у ній до 01.01.2001 року, тобто до дати набрання чинності МСФЗ 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка». Згідно з вимогами МСФЗ (IFRS) 1 компанії, які вперше застосовують міжнародні стандарти, не мають права визнавати ті фінансові активи та фінансові зобов'язання, які були списані протягом фінансового року до 01.01.2001 року згідно з принципами та методиками, раніше використаними у бухгалтерському обліку і звітності, в тому числі у відповідності з національними стандартами.

2. Норми відображення у вступному бухгалтерському балансі та інших формах фінансової звітності при першому застосуванні МСФЗ інформації про хеджування складають друге обов'язкове виключення. МСФЗ (IFRS) 1 передбачає повне відображення операцій хеджування, якщо такі мали місце у звітних періодах, що передують даті складання звітності за МСФЗ. Таким чином, облік хеджування в попередніх звітних періодах не повинен зазнавати змін. Подібне правило відповідає положенням МСФЗ 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка». У звітності слід представляти всі визнані похідні інструменти компанії за справедливою вартістю.

3. Третє обов'язкове виключення при початковій підготовці звітності за міжнародними стандартами стосується принципового питання грошової оцінки показників. Застосування попередніх оцінок при складанні бухгалтерського балансу дозволяє прогнозувати майнове становище компанії і приймати управлінські рішення користувачами звітної інформації. При першому складанні фінансової звітності за МСФЗ має бути проведена робота по перевірці відомостей про оцінку активів і зобов'язань за попередній звітний період.
3. Подання та розкриття інформації при першому застосуванні МСФЗ.

При першому застосуванні міжнародних стандартів слід не тільки скласти необхідні форми фінансової звітності, але й надати роз'яснення по окремих формах і відомостях, що містяться в них, а також додаткову пояснювальну і порівняльну інформацію. У зв'язку з високою трудомісткістю і складністю переходу на міжнародні стандарти в МСФЗ (IFRS) 1 надано спеціальні норми, якими слід керуватися.

У стандарті визначено, що у звітності за можливістю необхідно розкривати відомості відповідно до вимог усіх стандартів МСФЗ. Разом з цим в ній повинні міститися додаткові відомості. Вони представляють ступінь впливу на найважливіші показники діяльності компанії застосування норм МСФЗ. Надаючи таку інформацію, слід керуватися принципом співвідношення витрат і вигод їх формування.

Серед найбільш важливих показників, які слід додатково розкривати у фінансовій звітності за МСФЗ, є капітал і чистий прибуток. Що стосується суми капіталу у звітності, то методичні підходи до її відображення зводяться до уявлення вартості капіталу, обчисленої за національними стандартами та МСФЗ на дату першого застосування міжнародних стандартів. Крім цього, слід привести ці ж відомості на дату останнього складання фінансової звітності у відповідність правилам національних стандартів.

Сума чистого прибутку компанії представляється на останню дату складання звітності як за національними стандартами, так і перерахована на цю ж дату за нормами МСФЗ. Оскільки сума капіталу та чистого прибутку підлягає перерахунку, в додаткових відомостях до звітності слід надати розшифровки перерахунку цих показників за правилами МСФЗ. Такі відомості повинні бути представлені до бухгалтерського балансу і звіту про прибутки і збитки або в самих формах, або в поясненнях до них.

Крім того, у звітності компанія обов'язково повинна приводити дані за один попередній звітний період. Вона також має подавати відомості про свою діяльність за декілька попередніх років. Відповідно до МСФЗ (IFRS) 1 ця додаткова інформація може не відповідати всім правилам МСФЗ і бути сформована тільки за національними стандартами. У цьому випадку необхідно керуватися наступними установками.

1. Вказати, які відомості, що подані у вигляді додаткової інформації, не відповідають вимогам МСФЗ, а розраховані за національними стандартами.

2. Подати відомості про зміст корегувань, які слід виконати для приведення у відповідність до МСФЗ додаткової інформації у фінансовій звітності.

У зв'язку з тим, що застосування МСФЗ дає можливість отримати більш достовірні відомості про роботу компаній будь-яких галузей і сфер діяльності, в МСФЗ (IFRS) 1 даються наполегливі рекомендації обов'язково оприлюднювати у звітності інформацію, на основі якої внутрішні і зовнішні користувачі можуть скласти думку про ступінь впливу використання концепцій і методик МСФЗ на майнове становище компанії, її фінансові результати, величину фактичних та прогнозованих потоків грошових коштів. Подібні відомості, що вважаються досить суттєвими, повинні бути представлені в першій річній і першій проміжній звітності за МСФЗ. Основні вимоги щодо обов'язкового подання інформації зводяться до наступного.

1. Дані на останню дату складання звітності за національними стандартами або вимогами, які не відповідають нормам міжнародних стандартів, необхідно представити в якості відомостей, що розкривають інформацію або в самих формах звітності, або в поясненнях до неї. Розкриття такої інформації необхідне зовнішнім користувачам звітності, для того щоб відомості про діяльність компанії можна було всебічно проаналізувати та оцінити.

2. У фінансовій звітності, складеній вперше за МСФЗ, слід вказати звітну дату переходу на МСФЗ. Формування інформації при першому складанні фінансової звітності за МСФЗ здійснюється з використанням звірки даних про капітал, прибутки, збитки, рух грошових коштів. На її базі коригуються відомості, що містяться в бухгалтерському балансі, звіті про прибутки і збитки, звіт про рух грошових коштів, звіті про зміни у капіталі.

У практичній діяльності для першого застосування міжнародних стандартів у вітчизняних реаліях слід провести наступну організаційну і підготовчу роботу. В сфері організації переходу на МСФЗ необхідно:

а) сформувати групу фахівців або створити відділ з трансформації бухгалтерської звітності за національними стандартами у фінансову звітність за МСФЗ;

б) створити інформаційне поле руху даних про діяльність дочірніх і залежних компаній в цілях консолідації фінансової звітності;

в) придбання відповідних технічних засобів і програмних продуктів, що дозволяють полегшити процес трансформації і консолідації на окремих етапах складання фінансової звітності за МСФЗ.

У сфері створення обліково-методичних передумов раціоналізації процесу складання звітності за міжнародними стандартами слід:

1) розробити облікову політику компанії у відповідності з вимогами та методиками МСФЗ, в тому числі робочий план рахунків бухгалтерського обліку;

2) розробити методичні рекомендації внутрішнього користування з трансформації фінансової звітності за МСФЗ;

3) розробити методичні вказівки щодо консолідації фінансової звітності за МСФЗ;

4) встановити зміст звітних форм (бухгалтерського балансу, звіту про прибутки і збитки, звіту про рух грошових коштів, звіту про зміни у капіталі) у відповідності до вимог міжнародних стандартів;

5) визначити зміст та порядок формування відомостей для розшифровки статей кожної з форм фінансової звітності;

6) визначити зміст та порядок формування додаткової інформації, яка підлягає розкриттю у фінансовій звітності;

7) скласти графік документообігу та подання інформації, необхідної для складання звітності за МСФЗ;

8) внести зміни в систему аналітичного і синтетичного обліку компанії для скорочення роботи з отримання даних звітності;

9) організувати систему звірки даних фінансової звітності і контролю якості інформації тощо.
ТЕМА 4. ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ТА МСФЗ

1. Основні завдання організації обліку

2. Облікова політика підприємства

3. Робочий план рахунків

4. Організація документообігу

5. Кадрове забезпечення
1. Основні завдання організації обліку

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно – з першого дня реєстрації до його ліквідації. І саме власник підприємства або уповноважені ним особи повинні затвердити політику ведення обліку та складання звітності відповідно до законодавства та установчих документів. На власника також покладається контроль за дотриманням співробітниками підприємства встановлених вимог щодо фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах та збереження їх протягом встановленого терміну.

На практиці ж складається ситуація, що розробку політик та систем документообігу власник, як правило, одразу покладає на їх безпосереднього виконавця – головного бухгалтера.

Відомо, що основними завданнями організації бухгалтерського обліку є:

– своєчасне, повне, достовірне, безперервне відображення всіх операцій господарської діяльності, які були здійснені на підприємстві;

– обробка отриманої інформації за допомогою відповідних процедур, прийомів та способів;

– складання балансу і фінансової звітності на основі отриманих первинних документів, що були зведені до відповідних регістрів бухгалтерського обліку, а також подання їх до відповідних державних органів.

Аби належним чином організувати бухгалтерський облік на підприємстві, особливу увагу треба приділити розробленню концепції облікової політики та документообігу.



Умовно організацію бухгалтерського обліку можна поділити на такі етапи (рис.1):



Рис.1: Порядок організації облікової роботи на підприємстві

І як результат, забезпечити "надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства"*


2. Облікова політика підприємства

Як було зазначено вище, з моменту створення підприємства його власники або уповноважений орган мають забезпечити ведення бухгалтерський обліку за встановленими в країні правилами. Такими у нас є національні П(С)БО, а з 2012 року – додатково і МСФЗ. Проте їх вимоги, якими б універсальними вони не були, не можуть врахувати особливості кожного підприємства. Тому в окремих аспектах зазначені стандарти окреслюють межі дозволеного вибору. Отже, мета положення про облікову політику на підприємстві – визначити ті аспекти обліку і звітності, щодо яких у підприємства є право вибору.

Наявність затвердженої на підприємстві облікової політики – прямий обов’язок вищого керівництва підприємства, встановлений п. 5 ст. 8 Закону N 996, а її дотримання –– обов’язок головного бухгалтера та інших осіб, що відповідають за ведення господарського обліку підприємства. Методичні рекомендації щодо облікової політики підприємства, затверджені наказом Мінфіну від 27.06.2013 р. N 635 (далі – Методрекомендації), дозволяють створити нове чи вдосконалити наявне положення про облікову політику вашого підприємства просто і ефективно.

Елементи, які має містити положення про облікову політику підприємства відповідно до Методрекомендацій, наведено в таблиці 1.




Таблиця 1. Структура положення про облікову політику підприємства

N з/п

Елемент

Варіанти вибору

1

Методи оцінки вибуття запасів

- Ідентифікованої собівартості кожної одиниці запасів;

- середньозваженої собівартості;

- собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

- нормативних затрат;

- ціни продажу


2

Якщо обрано метод середньозваженої собівартості одиниці запасів

- За щомісячною середньозваженою;

- за періодичною середньозваженою на дату кожної операції



3

Порядок обліку і розподілу транспортно-заготівельних витрат, можливість ведення окремого субрахунку їх обліку

- Безпосереднє віднесення на кожну одиницю;

- за окремими групами запасів на окремому субрахунку зі щомісячним пропорційним розподілом



4

Методи амортизації основних засобів, а також довгострокових біологічних активів та інвестиційної нерухомості, якщо вони обліковуються за первісною вартістю

Щодо кожної з груп необоротних активів обирається один з таких дозволених методів:

- прямолінійний;

- зменшення залишкової вартості;

- прискореного зменшення залишкової вартості;

- кумулятивний;

- виробничий



5

Нематеріальні активи (НМА) з невизначеним строком корисного використання

Визначається перелік таких НМА

6

Методи амортизації інших необоротних матеріальних активів

- Прямолінійний;

- виробничий



7

Методи амортизації МНМА і бібліотечних фондів

- 50 % при введенні в експлуатацію та 50 % при вибутті; або

- одразу 100 % при вибутті



8

Вартісні ознаки предметів, що входять до складу МНМА

Встановлюються підприємством самостійно; при зміні вартості перерахунки за раніше придбаними активами не проводяться

9

Підходи до переоцінки необоротних активів

Визначаються підстави та періодичність

10

Застосування класу витрат з Плану рахунків бухгалтерського обліку активів

8-й та/або 9-й клас рахунків

11

Підходи до періодичності списання резерву дооцінки необоротних активів

- При вибутті основних засобів;

- пропорційно до нарахованої амортизації



12

Метод обчислення резерву сумнівних боргів

- Застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості;

- застосування коефіцієнта сумнівності, що розраховується:

визначенням питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході;

з класифікації дебіторської заборгованості за строками непогашення;

визначенням середньої питомої ваги списаної дебіторської заборгованості в сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3−5 років


13

Перелік створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів

- Виплату відпусток працівникам;

- додаткове пенсійне забезпечення;

- виконання гарантійних зобов’язань;

- реструктуризація, виконання зобов’язань при припиненні діяльності;

- виконання зобов’язань щодо обтяжливих контрактів;

- забезпечення на рекультивацію порушених земель тощо



14

Порядок виплат, які здійснюються за рахунок прибутку

Обов’язково для державних і комунальних підприємств

15

Порядок оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг

- Вивченням виконаної роботи;

- визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, в загальному обсязі;

- визначенням питомої ваги витрат, яких зазнає підприємство у зв’язку із наданням всього обсягу послуг


16

Сегменти діяльності, пріоритетний вид сегмента

- Господарські;

- географічні збутові або збутові виробничі



17

Перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат, бази їх розподілу

Залежно від специфіки діяльності

18

Перелік і склад статей собівартості продукції (робіт, послуг)

- Сировина та матеріали;

- купівельні напівфабрикати та комплектуючі, в тому числі послуги;

- паливо й енергія на технологічні цілі;

- зворотні відходи (вираховуються);

- основна і додаткова заробітна плата;

- соціальні відрахування;

- витрати на утримання та експлуатацію устаткування;

- втрати від браку;

- інші прямі витрати;

- змінні та постійні загальновиробничі



19

Кількісні критерії та якісні ознаки суттєвості інформації про господарські операції, події та статті фінансової звітності

Має бути описаний щодо:

- окремих операцій;

- значних класів активів, зобов’язань чи капіталу;

- кожної з чотирьох основних звітних форм



20

Періодичність відображення ВПА і ВПЗ

- Щоквартально;

- перед складанням річної фінансової звітності



21

Класифікація пов’язаних сторін

- Підприємства, які перебувають під контролем або суттєвим впливом інших осіб;

- підприємства і фізичні особи, які прямо або опосередковано здійснюють контроль над підприємством або суттєво впливають на його діяльність, а також близькі члени родини такої фізичної особи



22

Дата первісного визнання необоротних активів та групи як утримуваних для продажу

дата, коли щодо активів, групи вибуття задовольняються такі умови: очікується їх продаж найближчим часом замість використання за призначенням; вони готові до продажу в їх теперішньому стані; проводяться відповідні заходи з пошуку покупця;

- дата оприбуткування активів, придбаних з метою продажу



23

Складання окремого балансу філіями, представництвами, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами підприємства

Встановлюється перелік або характеристика підрозділів, щодо яких складаються окремі баланси

24

Періодичність та об’єкти проведення інвентаризації

Визначається власником (керівником), окрім обов’язкових випадків

25

Визначення одиниці аналітичного обліку запасів

- найменування;

- однорідна група (вид)



26

Спосіб складання звіту про рух грошових коштів

- прямий метод;

- непрямий метод



27

Підходи до віднесення витрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта основних засобів, до первісної вартості або витрат звітного періоду

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта, що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод відносно первісно очікуваних

Наведений перелік не є вичерпним. Не є він і обов’язковим до застосування, як і самі Методрекомендації. Але їх дотримання може суттєво спростити ваш діалог із працівниками контролюючих та правоохоронних органів, цікавість яких до стану бухгалтерський обліку компаній зростає з кожним роком. Тому облікова політика на підприємстві має бути розроблена ґрунтовно.

Облікова політика підприємства може містити й іншу інформацію, яка дозволить зробити бухгалтерський облік більш прозорим, а господарські процеси – більш контрольованими. Це повною мірою стосується створення і належної адаптації під правила ведення бухгалтерський обліку робочого плану рахунків виробничого підприємства.
3. Робочий план рахунків

Оскільки чинний в Україні План рахунків у редакції, затвердженій наказом Мінфіну України від 09.12.2011 р. N 1591, не містить субрахунків, підприємства мають всі підстави доповнити їх субрахунками, які б допомагали головному бухгалтеру підготувати звітність за МСФЗ з усіма необхідними розкриттями. Тобто, робочий план рахунків конкретного підприємства повинен бути більш детальним та наближеним до специфіки його діяльності.

Перш ніж складати свій робочий план, варто пам’ятати про кілька особливостей складання звітності за МСФЗ за чинними в Україні формами.

1. Кожна стаття дебіторської заборгованості відображається в балансі за справедливою вартістю. У розкриттях до відповідних статей Балансу наводиться історична вартість дебіторської заборгованості та сума нарахованого резерву чи дисконту (за наявності). Тому доцільно доповнити робочий план рахунків відповідними субрахунками. Це можуть бути субрахунки:



- 188 "Сума дисконту та інші коригування до справедливої вартості" для довгострокової заборгованості;

- 368 "Резерв сумнівних боргів" для торговельної дебіторської заборгованості;

- 378 "Резерв сумнівних боргів" для іншої дебіторської заборгованості.

2. Розрахунки з пов'язаними особами мають відображатись у балансі виходячи з їх суті: торгова, фінансова або інша заборгованість без використання спеціальних додаткових рядків 1145 "Дебіторська заборгованість за розрахунками із внутрішніх розрахунків" та 1645 "Поточна кредиторська заборгованість із внутрішніх розрахунків". Але в розкриттях до кожної із статей необхідно виділяти сальдо розрахунків з пов'язаними особами. Тому робочий план рахунків має містити субрахунки:



183 "Довгострокова дебіторська заборгованість пов’язаних осіб";

363 "Розрахунки з покупцями – пов’язаними особами";

373 "Інша дебіторська заборгованість пов’язаних осіб";

503 "Довгострокові кредити і позики пов’язаних осіб";

633 "Розрахунки з постачальниками – пов’язаними особами";

683 "Інші поточні зобов’язання пов’язаних осіб"

3. "Необоротні активи і групи вибуття" у балансі за МСФЗ відображаються як окрема стаття оборотних активів. В Україні абсолютно протилежні вимоги щодо цієї категорії активів: з одного боку – у балансовому звіті вони виділені в окремий клас активів, додатково до необоротних та оборотних, а з іншого – у плані рахунків для них передбачений лише субрахунок 286 у рахунку 28 "Товари" у складі класу 2 "Запаси". Всі потиріччя знімуться, якщо задіяти вільний субрахунок 29, назвавши його "Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу".

4. У МСФЗ забезпечення майбутніх виплат визнаються у складі зобов'язань, які, в свою чергу, поділяються на поточні і довгострокові. Тому, при заповненні розділу 2 пасивів Балансу, крім стандартних розкриттів, передбачених IAS-19 і IAS-37, необхідно поділити кожен вид забезпечень на поточну і довгострокову складові. Поточна редакція балансового звіту врахувала цю особливість. Але план рахунків залишився незмінним: забезпечення продовжують обліковуватись разом з власним капіталом – у 4-му класі рахунків, що суперечить базовим принципам формування звіту про фінансовий стан підприємства. Тому ми пропонуємо не використовувати рахунок 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів", а замість нього додати рахунки 57 для довгострокових забезпечень та 67 – для поточних. Приклади пропонованих субрахунків до них:

- 572 "Додаткове пенсійне забезпечення"

- 573 "Довгострокові забезпечення гарантійних зобов'язань"

- 574 "Довгострокові забезпечення інших витрат і платежів"

- 671 "Забезпечення виплат відпусток"

- 672 "Додаткове пенсійне забезпечення"

- 673 "Забезпечення гарантійних зобов'язань"

- 674 "Забезпечення інших витрат і платежів"

- 675 "Страхові резерви"

5. У Звіті про фінансові результати (українська форма N 2) присутні статті "Інші операційні доходи" (рядок 2120) та "Інші доходи" (рядок 2240), які в міжнародній звітності заведено об'єднувати в одну - "Інші доходи". Аналогічно і з витратами (рядки 2180 та 2270). Тому ми не бачимо потреби використання одночасно рахунків 71 та 74 для обліку інших доходів і рахунків 94 та 97 для інших витрат.

6. Доходи і втрати від курсових різниць подаються згорнуто у складі інших доходів, інших витрат (залежно від того, що більше) або окремою статтею звіту. Однак ті курсові різниці, які відносяться до валютних запозичень, мають включатись до фінансових витрат з обов’язковим розкриттям у примітках. Було би зручно обліковувати курсові доходи та витрати на окремих рахунках 77 "Доходи від курсової різниці" та 97 "Втрати від курсової різниці" з поділом на субрахунки за видами діяльності (операційна, фінансова та інша) та подальшим згортанням їх результатів у розкриттях до звітності.

7. За наявності операцій, які підпадають під визначення іншого сукупного прибутку, вимагається складання додаткового Звіту про сукупний дохід відповідно до пп. 7 та 81 IAS-1. Для накопичення інформації про такі операції можна використати вільний рахунок 78, доповнивши його субрахунками відповідно до особливостей діяльності конкретного підприємства.

8. Для підготовки приміток про основні засоби до Звіту про фінансовий стан, треба не лише деталізація первісної вартості, але й накопиченого зносу. Тому пропонуємо використати наступні субрахунки:


133

Знос будинків та споруд

134

Знос машин та обладнання

135

Знос транспортних засобів

136

Знос інструментів, приладів, інвентарю

139

Знос інших основних засобів

А знос малоцінних необоротних активів й амортизацію нематеріальних активів, класифікація яких у більшості підприємств не надто широка, можна обліковувати окремими субрахунками відповідних рахунків 11 та 12.

9. Ми не рекомендували б суттєво змінювати розшифровку рахунку 90 "Собівартість реалізації", оскільки його субрахунки повинні відповідати субрахункам з виручки від реалізації. Але деталізувати можна прямі виробничі витрати на рахунку 23 "Виробництво":



231

Витрати сировини й матеріалів

232

Витрати на персонал

233

Амортизація

234

Витрати на поточні ремонти та обслуговування виробничих основних фондів

235

Витрати енергії та комунальні послуги

239

Інші витрати виробництва

та по рахунку 91 "Загальновиробничі витрати":

911

Матеріальні витрати

912

Витрати на загальновиробничий персонал

913

Амортизація виробничого обладнання

914

Витрати на поточні ремонти та обслуговування загальновиробничих основних фондів

915

Витрати енергії та комунальні послуги

919

Інші загальновиробничі витрати

10. Рахунок 92 "Адміністративні витрати" може мати наступні субрахунки:

921

Матеріальні витрати

922

Витрати на адміністративний персонал

923

Амортизація обладнання загального призначення

924

Витрати на поточні ремонти та обслуговування основних фондів загального призначення

925

Витрати енергії та комунальні послуги

926

Банківські послуги

929

Інші адміністративні витрати

Подібним чином варто деталізувати рахунок 93

Таким чином, ми отримаємо більш зручний робочий план рахунків для складання звітності за МСФЗ. Але повсякденний облік має ґрунтуватись на первинних документах та відпрацьованих процесах їх обробки.


4. Організація документообігу

Необхідно зазначити, що організацію документообігу на підприємстві, варто розглядати, як одну з основних складових облікової політики. Тому документообіг має бути оперативним, цілеспрямованим і не передбачати зворотні операції, що заважають правильному напрямку руху документів. Має діяти принцип одноразового перебування документа в одному структурному підрозділі або в одного виконавця.

Складаючи графік, слід керуватися п. 5 та 6 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 р. N 88. В них наголошується, що для "упорядкованості руху та своєчасного одержання для записів у бухгалтерському обліку первинних документів наказом керівника підприємства, установи встановлюється графік документообігу, в якому вказуються дата створення або одержання від інших підприємств та установ документів, прийняття їх до обліку, передача в обробку та до архіву". Графік документообігу має забезпечити оптимальну кількість підрозділів і виконавців та може оформлятися у вигляді схеми або переліку робіт зі створення, перевірки та обробки документів, закріпленими за кожним окремим підрозділом підприємства із зазначенням їх взаємозв'язку і термінів виконання робіт.

Первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси підлягають обов'язковій передачі до архіву. Бланки суворої звітності рекомендується зберігати в сейфах або металевих шафах, що забезпечують їх належне зберігання, це відповідає вимогам п. 6 названого Положення.



Існує чітка система операцій з документами (Рис.2):

Рис.2 Узагальнена схема документообігу.


З метою раціональної організації діловодства на підприємствах необхідно визначити ті потоки документообігу, які найбільше впливають на здійснення основних функцій підприємства. Вивчення інформаційних потоків дає можливість визначити завантаженість структурних підрозділів прийняттям, передачею та опрацюванням первинної документальної інформації (таблиця 2).


Таблиця 2. Приклад графіку документообігу (фрагмент)

N з/п

Вид документа

Структурний підрозділ (створення документа)

Посадові особи (підписання документа)

Підстава

Термін створення документа

Обробка та облік

Термін передачі після виконання

Зберігання (термін зберігання)

1

2

3

4

5

6

7

8

9

1

Акт приймання-передачі ОЗ

(внутрішнє переміщення)



Комісія, що створена за наказом керівника

1. Голова комісії.

2. Керівник підприємства



Наказ керівництва

Протягом дня, з мо-менту під-писання ке-рівництвом

До бухгалтерії

Наступного дня після введення – до бухгалтерії

Архів бухгалтерії – 3 роки

2

Довіреність на отримання ТМЦ

Бухгалтерія

1. Керівник підрозділу.

2. Головний бухгалтер.

3. Матеріально відповідальна особа


Заявка на отримання ТМЦ:

– виробничим підрозділом;

– адмін. відділом


За потребою протягом дня

До відповідальної особи бухгалтерії

Наступного дня після отримання ТМЦ

Архів бухгалтерії –3 роки



















10

Накладна на відпуск продукції

Бухгалтерія

1. Начальник цеху.

2. Головний бухгалтер.



Договір. Наказ на відпуск продукції

За наявності продукції протягом дня

До бухгалтерії

Не пізніше наступного дня після від-вантаження

Архів бухгалтерії – 3 роки



















15

Акт виконаних ремонтних робіт

Організація підрядника

Керівник структурного підрозділу

Договір

Згідно з умовами договору

До бухгалтерії

Наступного дня після підписання акту

Архів бухгалтерії – 3 роки


















На цьому етапі організації бухгалтерського обліку необхідно визначитися щодо способу обробки облікових даних. Варіант без використання комп’ютерів для сучасної компанії, особливо якщо вона ще має намір складати міжнародну фінансову звітність, ми навіть не розглядаємо.

Як правило, великі підприємства використовують автоматизовані ERP-системи. Подібні системи зарубіжних виробників зазвичай орієнтовані на західні методики обліку та формування звітності згідно з МСФЗ. Проте вони тією чи іншою мірою адаптовані до ведення обліку в умовах України. В нашій країні більш поширені спеціалізовані програми національних та російських виробників на базі 1С. Наприклад конфігурація "Управління виробничим підприємством" для платформи "1С: Підприємство 8.2" включає підсистему "Облік за МСФЗ".
5. Кадрове забезпечення

У радянські часи популярним був вираз "Кадри вирішують все!" І для бухгалтерії це не просто слова. Якою б сучасною та досконалою не була облікова система, якість бухгалтерський обліку і фінансової звітності значною мірою залежить від виконавців. Тому рівень підготовки персоналу має вирішальне значення. І роботодавці це розуміють, вимагаючи в оголошеннях на найвідповідальніші посади знання міжнародних стандартів.

На даний час в Україні спостерігається дефіцит фахівців з відповідною міжнародною кваліфікацією. За статистикою, в Україні близько 500–600 тисяч бухгалтерів-практиків. Вони вже багато років мають можливість вивчати і підтверджувати свої знання з МСФЗ на незалежних іспитах міжнародних сертифікацій АССА, IFA, CAP/CIPA або отримати окремі дипломи ACCA DipIFR(rus). Проте за статистикою на початок 2013 року такою можливістю скористалося лише близько 10 000 осіб. Зауважимо, що повних членів АССА – 420, студентів – 1 800; видано сертифікатів САР – 5 330, CIPA – 219; дипломів за МСФЗ IFA – 960; ACCA DipIFR (rus) – понад 2 000 дипломів*. Таким чином , питома вага фахівців, які володіють основами МСФЗ, в Україні не перевищує 2 %.

1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка