Конспект лекцій з дисципліни «Охорона праці у невиробничий сфері»


Організація праці на робочому місці



Сторінка7/16
Дата конвертації23.10.2016
Розмір2.02 Mb.
ТипКонспект
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   16

Організація праці на робочому місці - це комплекс заходів, що забезпечують трудовий процес та ефективне використання знарядь виробництва і предметів праці.

Організація праці на робочому місці полягає у виборі робочої пози та системи робочих рухів, визначення розмірів робочої зони та розміщення у ній органів керування, інструментів, заготовок, матеріалів, пристроїв і та ін., а також у виборі оптимального режиму праці та відпочинку.



Робоча поза. Правильно вибрана робоча поза сприяє зменшенню втоми та збереженню працездатності працівника. Робоча поза може бути вільною або заданою (табл. 2.3).

Вільна поза роботи означає можливість працювати поперемінно сидячи і стоячи. Це найбільш зручна поза, бо дозволяє чергувати завантаження м'язів та зменшує загальну втому.

Задані робочі пози - сидячи або стоячи. Робоча поза «сидячи» най­більш зручна, вона може застосовуватись для робіт з невеликими фізичними зусиллями, з помірним темпом, потребуючих великої точності. Поза «стоячи» є найбільш тяжкою, бо вимагає витрачати енергію і на виконання роботи і на підтримку тіла у вертикальному чи похилому положенні, що зумовлює швидке стомлення.

Система робочих рухів. Основним принципом при виборі системи робочих рухів є принцип «економії рухів», який сприяє підвищенню продуктивності праці і, в той же час, зменшенню стомлюваності, кіль­кості помилок і травматизму.

Принципи «економії рухів» полягають у наступних положеннях: обидві руки повинні починати і закінчувати рух одночасно; руки не повинні бути бездіяльними, окрім періодів відпочинку; рухи рук повинні виконуватись одночасно у протилежних і симетричних напрямках; найкращою є така послідовність дій, яка вміщує наймен­ше число елементарних рухів; руки слід звільняти від усякої роботи, яка може успішно виконуватись ногами чи іншими частинами тіла; при можливості об'єкт праці має закріплюватись за допомогою спеціальних пристроїв, щоб руки були вільні для виконання операцій.

Робота має організовуватись так, щоб ритм робочих операцій був, за можливості, чітким та природнім, а послідовність рухів такою, щоб один рух легко переходив у інші. Рух менш стомлюючий, якщо він відбувається у напрямку, що співпадає з напрямком сили тяжіння. Різкі коливання швидкості та невеликі перерви у русі мають бути виключені.

Таблиця 4.1.

Характеристика робочих поз людини


Робоча поза

Зусилля, Н

Рухливість під час роботи

Радіус робочої зони, мм

Особливості діяльності

Сидячи -стоячи (поперемінно)

50... 100

Середня (можливість періодичної зміни пози)

500...750

Достатньо великий огляд і зона досяжності рук

Сидячи

до 80

Обмежена

380...500

Невелика статична стомлюваність, більш спокійне положення рук, можливість вико­нання точної роботи

Стоячи

100...120

Велика

(вільність пози і рухів)


750 та більше



Краще використовування сили, більший огляд; передчасна стомлюваність

Слід також враховувати ряд положень щодо швидкості руху рук людини:

  • там, де вимагається швидка реакція, слід використовувати рух «до себе»;

  • швидкість руху зліва направо для правої руки більша, ніж у зворотному напрямі;

  • обертові рухи у 1,5 рази швидше, ніж поступальні;

  • плавні криволінійні рухи рук швидші, ніж прямолінійні з миттєвою зміною напрямку;

  • рухи з великим розмахом швидші;

  • рухи, орієнтовані механізмами, швидші, ніж рухи, орієнтовані «на око»;

  • рухи слід обмежувати обмежувачами скрізь, де це можливо.

Також слід уникати рухів, метою яких є точне встановлення вручну, наприклад, збіг двох рисок мікрометра; вільні ненапружені рухи виконуються швидше, легше і точніше, ніж вимушені рухи, що визначаються певними обмежувачами; точні рухи краще виконувати сидячи, ніж стоячи. Максимальна частота рухів руки (при згинанні та розгинанні) - біля 80; ноги - 45, корпуса - 3О раз на хвилину, а пальця - 6 раз і долоні - 3 рази на секунду.

Робоче місце працівника (особливо, оператора) характеризує два поля: інформаційне поле (простір із засобами відображення інформації) і моторне поле (простір з органами управління та об'єктом праці).

В інформаційному полі зорового спостереження (рис. 7.1) виділяють три зони: в зоні 1 розміщують засоби відображення інформації, які використовуються дуже часто і вимагають точного та швидкого зчитування інформації; в зоні 2 - засоби інформації, які використовуються часто і вимагають менш точного і швидкого зчитування інформації; в зоні 3 - засоби відображення інформації, які використовуються рідко.

В моторному полі (рис. 7.2) теж виділяють три зони: 1 - зона оптимальної досяжності, в якій розміщують дуже важливі і дуже часто використовувані (більше 2 раз за хвилину) органи управління; 2 - зона легкої досяжності, в якій розміщують часто використовувані (2 рази за хвилину) органи управління; 3 - зона досяжності, в якій розміщують рідко використовувані (менше 2 раз за хвилину) органи управління. Зони в моторному полі при виконанні робочих операції! при робочій позі «стоячи» наведені на рис. 2.3.






Рис. 4.2. Зона в моторному полі при виконанні ручних операцій та розміщення органів управління при робочій позі «сидячи»: 1 - зона оптимальної досяжності; 2 - зона легкої досяжності; 3 - зона досяжності


Каталог: wp-content -> uploads -> 2011
2011 -> Лекція Термінологічні, правові, теоретичні і організаційні основи пожежної безпеки
2011 -> Програма вступного іспиту з фаху зі спеціальності
2011 -> Історія стрільби з лука XX століття
2011 -> Крок Б. Сестринська справа Організаційно-управлінська діяльність 1
2011 -> План роботи комунального закладу «Куп’янський спеціальний навчально-виховний комплекс»
2011 -> Правові, організаційні та економічні основи охорони праці І промислової безпеки лекція Сучасний стан, структура І нормативно-правові основи охорони праці у галузі


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   16


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка