«кредит: сутність, функції та сучасні форми прояву»




Сторінка1/5
Дата конвертації13.04.2017
Розмір0,91 Mb.
  1   2   3   4   5
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКДАД

«УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ»

Кафедра банківської справи

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

«ГРОШІ ТА КРЕДИТ»
на тему:

«КРЕДИТ: СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ

ТА СУЧАСНІ ФОРМИ ПРОЯВУ»

Студентки II курсу, групи Ф-23

напряму підготовки «Фінанси і кредит»

(«Фінанси»)

Хомети О.А.

Керівник: к.е.н., асистент Олещук М.Г

Національна шкала_____________________

Кількість балів;___________ Оцінка: ЕCTS _______



Члени комісії:

___________ _______________________________

(підпис) (Науковий ступінь, вчене звання, посада, прізвище та ініціали)








___________ _______________________________

(підпис) (Науковий ступінь, вчене звання, посада, прізвище та ініціали)







___________ _______________________________

(підпис) (Науковий ступінь, вчене звання, посада, прізвище та ініціали)



Суми – 2014 рік

ЗМІСТ


ВСТУП………………………………………......................................................

3

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КРЕДИТУ, ЙОГО СУТНІСТЬ ФУНКЦІЇ ТА СУЧАСНІ ФОРМИ ПРОЯВУ………………..

5




1.1

Сутність кредиту (передумови, чинники виникнення, теорії, причини необхідності)………………………………...

5




1.2

Функції, форми прояву, процес кредитування………………

12




1.3

Нормативно-правове регулювання кредитних відносин…..

20







Висновки до розділу 1………………………………………...

25

РОЗДІЛ 2

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ КРЕДИТУВАННЯ В УКРАЇНІ ТА ІНШИХ КРАЇНАХ СВІТУ……………………………….

27




2.1

Обсяги наданих кредитів у світі (загальна характеристика кредитних відносин на прикладі країн світу)………………..

27




2.2

Обсяги наданих кредитів в Україні…………………………..

31




2.3

Проблеми та перспективи розвитку кредиту в Україні……

42







Висновки до розділу 2………………………………………...

49

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….

51

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………

54

ВСТУП

Сучасні умови розвитку ринкової економіки можна відзначити значною актуальністю розгляду, аналізу і вивчення такої економічної категорії як кредит. За своєю сутністю та механізмом впливу на процес суспільного відтворення кредит вважається однією з найскладніших економічних категорій і поступається лише категорії грошей. Кредит – рух вартості в інтересах реалізації певних потреб. З’являється кредит унаслідок розвитку товарно-грошових відносин. Необхідність продати вироблений товар іноді наштовхувалась на відсутність (з різних причин) у покупців грошей для купівлі, що унеможливлювало операцію з купівлі-продажу товару. Вийти з цієї ситуації можна було в разі продажу товару з відстрочкою платежу - в кредит. Це значно полегшувало реалізацію товарів. Отже, кредит виник і розвинувся на підставі функції грошей як засобу платежу, однією з ознак якої є розрив у часі між передаванням товару і грошей.

З розвитком товарного виробництва кредит набуває повсюдного поширення і виступає одним із найважливіших елементів організації суспільного виробництва. Особливо важливе значення він має для тих країн, що здійснюють перехід від планової економіки до ринкової. У цих умовах кредит сприяє оздоровленню економіки, прискоренню її структурної перебудови та інтенсифікації процесів роздержавлення.

Сучасні умови розвитку ринкової економіки можна охарактеризувати значною актуальністю дослідження кредиту як економічної категорії. Адже кредит є широко розповсюдженим явищем і застосовується у всіх сферах економіки. Одночасно процес кредитування в Україні характеризується численними проблемами. При цьому йдеться про недосконалість нормативно-правового регулювання кредитних відносин, недостатня кваліфікація кадрів щодо деяких нових видів кредитів. Тому в Україні необхідне вдосконалення технології кредитного процесу, збільшення видів кредитних послуг, покращення якості взаємовідносин між кредиторами і позичальниками.

Метою курсової роботи є систематизація знань про кредит, визначення ролі кредиту у економічних відносинах, дослідження його практичних аспектів на прикладі України та інших країн світу, аналіз проблем і перспектив його розвитку.

Таким чином завданням дослідження є:



  • З’ясувати передумови, чинники виникнення, теорії, причини необхідності кредиту;

  • Охарактеризувати функції, форми прояву, процес кредитування;

  • Дослідити нормативно-правове регулювання кредитних відносин;

  • Провести аналіз обсягів наданих кредитів у світі;

  • Проаналізувати обсяги наданих кредитів в Україні;

  • Визначити проблеми і перспективи розвитку кредиту в Україні.

Об’єктом дослідження є кредитні відносини.

Предметом дослідження виступає кредит.

У процесі роботи використовувалися такі методи досліджень: аналізу та синтезу – при визначенні методичних підходів щодо трактування сутності категорії «кредит», статистичного аналізу (при розгляді та аналізі статистичної інформації), графічний і табличний методи (при побудові графіків та таблиць), узагальнення (при формулюванні висновків), метод класифікації (при дослідження форм кредиту).

Інформаційна основа дослідження – нормативні та законодавчі акти, що регулюють кредитну діяльність, офіційні сайти Національного банку Україні, Центрального банку Російської Федерації, Центрального банку Великобританії, Центрального банку Польщі, публікації у фахових виданнях вітчизняних та зарубіжних науковців, офіційні публікації рейтингових агентств.


РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ КРЕДИТУ, ЙОГО СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ ТА СУЧАСНІ ФОРМИ ПРОЯВУ



    1. Сутність кредиту (визначення, необхідність, передумови виникнення, ознаки кредиту, теорії)



Вивчаючи таку економічну категорію, як кредит слід зазначити, що він відображає відносини і зв’язки економічного життя суспільства. Кредит є вагомим важелем у стимулюванні підвищення ефективності і розвитку виробництва, а також є засобом прискорення процесу обігу капіталу на мікро - і на макрорівнях економіки. Сприяє підвищенню прибутковості капіталу і рентабельності виробництва. Саме тому приділяється велика увага вивченню процесу кредитування.

Кредит виникає з практичних потреб розвитку виробництва, та умов постійного дефіциту грошово-матеріальних ресурсів [1].

У літературі надається багато означень поняття кредиту, але найбільш поширеним і точним визначенням вважається таке: «кредит – це суспільні економічні відносини, що виникають між економічними суб’єктами (кредитором і позичальником) з приводу передавання один одному в тимчасове користування вільних коштів (вартості) на засадах зворотності, платності, строковості, цільового характеру та гарантованості».



Оскільки кредит розглядається як суспільні економічні відносини, слід визначити термін «кредитні відносини». Кредитні відносини - це частина економічних відносин, яка пов'язана з наданням коштів у позику і поверненням її разом із певним відсотком.

У якості об’єкта кредиту і кредитних відносин розглядається вартість, що передається в позичку одним суб’єктом іншому. Суб’єктами є кредитори та позичальники.

Кредитор, як визначає Демківський А.В., – «суб’єкт економічних відносин, котрий надає позичку іншому учасникові кредитних відносин у тимчасове користування нею з одержанням позичкового процента» [2,С.319].

Позичальник – «суб’єкт кредитної угоди, який отримав позичку у тимчасове користування» [2,С.321].

Кредиторами і позичальниками у кредитних відносинах зазвичай є всі юридичні, фізичні особи та держава. Відзначимо, що виняткову позицію серед суб’єктів кредитних відносин займають банки. Адже вони є і колективними кредиторами, і колективними позичальниками. Адже як кредитори, вони акумулюють вільні кошти та можуть надавати позичку у великих розмірах, а як позичальники вони одночасно позичають гроші у великих обсягах у великої кількості кредиторів [3].

Кредит виступає необхідною складовою сучасної економіки з ряду причин. Так, у процесі відтворення відбувається розрив між моментом відчуження товару та одержання грошового еквіваленту, причиною чого є розбіжності в часі руху грошових та матеріальних потоків. Необхідність кредиту зумовлюється також появою потреби у створенні та відтворенні основного капіталу, а також невизначеність попиту в обігових коштах суб'єктів ринку[4].

Передумови появи та широкого розповсюдження кредиту у економічних відносинах розглядає Савлук М.І. Автор виділяє такі передумови, як майнове розшарування суспільства. Суть передумови полягає в тому, що є суб’єкти, які мають вільні кошти, і є ті, що мусять звертатися за позичкою. Вагомою передумовою виникнення кредиту є необхідність акумуляції тимчасово вільних коштів для надання їх в позичку. Не останнім пунктом слід відзначити певні гарантії повернення кредиту. Такі гарантії отримуються особисто від позичальника у вигляді застави, або від фізичних і юридичних осіб, що мають певне майно чи капітал, або від страхової компанії. Однією з передумов виділяється також збіг економічних інтересів кредитора і позичальника. Тобто, це компроміс між учасниками угоди з приводу терміну розміру позички, величини позичкового процента, порядок сплати позичкового процента. Учасники також, мають бути юридично самостійними особами. Фізичні особи можуть стати суб’єктами кредитних відносин за умов їх дієздатності з правового порядку. Тому що кредитна угода визначає необхідність матеріальної відповідальності учасників, які взяли на себе зобов’язання. Важливим для укладення кредитних угод є наявність регулярних доходів позичальника. Це дає певні гарантії щодо повернення кредиту. Прикладом регулярних доходів є заробітна плата, пенсія, виручка від реалізації товарів. Для юридичних осіб передумовою кредиту є функціонування на засадах комерційного та господарського розрахунку[5,С.355-357].

Такий перелік передумов виникнення та розвитку кредиту ми вважаємо найбільш повним і обґрунтованим.

Основні ознаки, що характеризують кредит найширше розглядає Вовчак О.Д. Ним виділяються такі пункти :

— позичальниками, зазвичай, є об’єкти господарювання, а кредиторами найчастіше виступають банки;

— гроші, отримані у позичку, визначаються і використовуються позичальником як капітал;

— прибуток на позичені кошти є джерелом позичкового процента;

— позика застосовується як гнучкий механізм «переливання» капіталу з одних галузей господарства в інші та дає змогу вирівняти норми прибутку;

— учасники кредитних відносин мусять бути економічно і юридично самостійними, бути власниками певної маси вартості, вільно розпоряджатись нею та нести економічну відповідальність за свої зобов’язання. Діяти на основі самоокупності та самодостатності. Адже вони не зможуть набути статусу ні позичальника ні кредитора;

— кредитні відносини є добровільними і рівноправними. Лише за умов взаємовигідності, рівноправності, добровільності та договірності сторони кредитної угоди зможуть досягти компромісу та найбільш повно задовільнити свої потреби та інтереси. Дані критерії роблять кредитні відносини рівнозначні ринковим відносинам, та визначають їх розвиток на ринковій основі;

— кредитні відносини не змінюють власника цінностей, з приводу яких вони виникають. Позичальник отримує певну надану йому у борг вартість на умовах повернення, що не робить його власником даної вартості. У такому випадку інтереси кредитора засвідчуються та захищаються відповідним правовим оформленням;

— кредитні відносини є вартісними, оскільки виникають у зв’язку з рухом вартості. Однак, вони не є еквівалентними, тобто при кожному русі даної вартості немає зворотного руху відповідного еквівалента. Проте, вартість переміщується на умовах зворотності, тобто повернення її до кредитора після певного періоду використання. Кредитні відносини відрізняють високим ступенем довіри між кредитором та позичальником. Особливо зі сторони кредитора, адже існує ризик неповернення позиченої вартості. Тому чинник довіри вважається чи не найважливішою складовою кредитних відносин, і важливою умовою його функціонування;

— кредитні відносини на макрорівні є перервними, це означає, що після погашення кредиту (тіла кредиту та відсотка по кредиту) дані відносини перериваються. На макрорівні вони підтримуються безперервно як постійне переміщення вартості в процесі суспільного виробництва та відтворення. Адже завершення одних кредитних відносин з приводу конкретної суми з конкретним економічним агентом, виникають інші кредитні відносини з іншими або з тими самими агентами з приводу інших сум вартості. В даному випадку кредитні відносини мають загальносуспільну природу;

— здатність забезпечити зростання вільної вартості (її капіталізації), що визначається безперервністю та платністю кредитних відносин. На цій основі з’являється особлива самостійна форма капіталу – позичковий капітал[3].

Розглянемо теорії походження кредиту. В економічній думці виділяють дві концепції кредиту натуралістичну та капіталотворчу.

Засновниками натуралістичної теорії вважаються англійські вчені А. Сміт і Д. Рікардо. У подальшому дана теорія розглядається у працях Дж. Міля, Ж. Сея, А. Маршалла. В основі натуралістичної теорії лежало те, що в позику надавався не позичковий капітал, а реальний капітал у речовій формі. Об'єктом кредиту вважалися натуральні (негрошові) матеріальні блага. Сам кредит визнавався, як рух натуральних благ, саме тому він є лише способом перерозподілу благ у суспільстві. Підкреслюється також, що кредит виникає з виробництва, і сам він не створює вартість. Учені розглядали відсоток, як частину прибутку, який створюється у виробництві. Позичковий капітал у даній теорії еквівалентний дійсному, а отже і нагромадження позичкового капіталу є нагромадженням дійсного капіталу. А рух першого цілком збігається з рухом продуктивного капіталу. Оскільки кредит відіграє пасивну роль, то комерційні банки вважаються лише посередниками, де спочатку акумулюють вільні кошти, а потім їх розміщують у позики [6,7].

У міру розвитку товарно-грошових відносин, зростання значення кредиту, кредитних відносин та банків недосконалість натуралістичної теорії, яка обмежувала банки, надаючи їм лише пасивні операції, ці вчення все частіше вступали в протиріччя з реальною дійсністю в грошово-кредитній сфері. І на заміну цій теорії прийшла капіталотворча теорія кредиту[6,7].

Засновником капіталотворчої теорії вважають англійського економіста Дж. Ло. Представниками також є Г. Маклеод, Дж.М. Кейнс, Й. Шумпетер.

Сенс капіталотворчої теорії полягав у тому, що банки — не посередники в кредиті, а інститути, які виступають творцями капіталу. Сам кредит рівнозначний грошам і сам по собі є безпосередньо капіталом, багатством. Саме тому розширення кредиту вважається нагромадженням капіталу.

Вчений, що зробив важливий внесок у наступний розвиток капіталотворчої теорії, - англійський економіст Г. Маклеод. У своїх наукових працях він доводив, що кредит сам виступає капіталом, а не створює його. Причому кредит виступає продуктивним капіталом, оскільки він дає прибуток у вигляді відсотків. А банки розглядаються як «фабрики кредиту», тому що вони створюють кредит, а відтак і капітал.

Аналізуючи праці Й. Шумпетера, можна зробити висновок, що кредит вважався основою економічного розвитку. Кредит і банки – є ключовими факторами розвитку виробництва, що здатні попередити економічні кризи, інфляції і забезпечити процвітання суспільства[6,7].

Юридичні, фізичні особи та держава отримують кредити на принципах терміновості, повернення, цільового використання, забезпечення, платності (рис. 1.1) [8].

Так, зокрема Азаренкова Г.М., Владинич У.В. та Данілов О.Д дають ґрунтовне пояснення кожного з принципів. Розглянемо їх детальніше (рис. 1.2).

Принцип терміновості значить, що кредит надається на певний термін і повинен бути повернений у певний строк.

Термін кредитування вважається граничним часом перебування кредитних коштів у використанні позичальника. Якщо банк дотримується цього принципу, для нього це означає можливість надання нових кредитів. Даному принципу надається вагоме значення, адже несплата кредиту у термін може бути підставою для застосування санкцій до позичальника. У той же час виконання даного принципу дає змогу позичальнику користуватися новими кредитами банку[9,10].

Принцип повернення полягає у тому, що кредит повертається до кредитора у повній сумі. За принципом повернення є кредити: строкові (виплата відбувається своєчасно), пролонговані (продовження терміну користування кредитом), прострочені (відсутність у підприємства коштів для того, щоб повернути кредит) [8].

Цільовий характер використання, тобто кредит повинен бути використаний тільки з конкретною метою, яка передбачається у кредитному договорі.



На практиці цей принцип втілюється у наданні кредиту на конкретні цілі, що відображається у кредитному договорі. У договорі встановлюється конкретна мета, і за його допомогою здійснюється контроль банком щодо дотримання умов кредитування [9,10].

Рисунок 1.1 — Теоретичні засади формування системи принципів кредитування фінансовими посередниками [3]
Принцип забезпеченості кредиту полягає у необхідності забезпечення майнових інтересів кредитора за умов, коли позичальник не дотримується взятих на себе зобов'язань.

Основною метою є захист інтересів кредитора та не допущення збитків від неповернення боргу. Видами забезпечення є заставне зобов'язання (згідно з законом України "Про заставу"), договір-гарантія, договір-поручительство[8,9].

Принцип платності виражається у платі за користування кредитом відсотків. Втілення цього принципу здійснюється через механізм кредитного процента. Платність кредиту є стимулом для ефективного використання кредиту позичальником. Також він забезпечує покриття витрат банку і є однією з основних складових прибутку [8,9].



    1. Функції, форми прояву, процес кредитування

Для більш широкого й повного розуміння сутності кредиту, розглянемо дану економічну категорію через призму її функцій. Розкриття функцій кредиту дасть змогу зрозуміти його зв'язок із економічною системою.

У сучасному ринковому господарстві різними авторами виділяються різні функції. Взагалі питання щодо вибору змісту та кількості основних функцій кредиту є одним з найбільш дискусійних, адже різні підходи до розгляду сутності кредиту та відсутність єдиної методології визначають і різні функції. [11,С.212-213].

Наприклад, Камаєв В.Д. називає такі функції кредиту: мобілізація тимчасово вільних грошових коштів, розподіл тимчасово вільних грошових коштів, економія готівки, виділення відсотка, створення кредитних знарядь обігу, здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, економія витрат обігу, прискорення концентрації капіталу, обслуговування товарообігу, прискорення науково-технічного прогресу.

На нашу думку, дані функції є конкретизацією загальновизнаних функцій. Таких функцій виділяють три: перерозподільна, емісійна, контрольна[12].

Перерозподільну функцію кредиту пояснюють Базилевич В.Д. та Михайловська І.М. У працях зазначається, що за допомогою кредиту забезпечується акумуляція тимчасово вільних грошових ресурсів фізичних, юридичних осіб та держави, які перетворюються у позичковий капітал. Завдяки застосуванню різних форм кредиту дані ресурси перерозподіляються на користь суб'єктів, які потребують запозичені грошові засоби.



Слід зауважити також, що реалізація даної функції відбувається у грошовій і товарній формі (перерозподіляються товарні ресурси та грошові кошти)[13,14 С.237-240]

Рисунок 1.2 — Характеристика основних функцій кредиту та роль кредиту, яка характеризується проявами його функцій [11]


Суть антиципаційної та контрольної функції пояснюють Коваленко Д.І. та Михайловська І.М.

Зміст емісійної (антиципаційної) функції полягає у випуску грошей для обслуговування платіжного обороту. Вона реалізується методом кредитної експансії (розширення кредиту) та кредитної рестрикції (звуження кредиту) внаслідок чого регулюється кількість грошей в обігу.

Контрольна функція формується із природи кредиту і полягає в тому, що в процесі кредитних відносин з боку кредитора та позичальника здійснюється контроль за дотриманням умов кредиту, цільовим використанням принципів кредиту та поверненням позики [11,14 С.237-240].

Розглянемо кредит зі сторони його форм. У загальноприйнятому розумінні «форма — це зовнішній, найбільш загальний вияв певного предмета чи явища, який хоч і пов'язаний внутрішньою їх сутністю, але не розкриває її [3].»

Визнається, що кредит є суспільним явищем, тоді і його функціонування повинне показувати, як саме і в якій формі видається кредит. Іншими словами, можемо сказати, що класифікаційні ознаки форм кредиту мають зовнішній або формальний характер по відношенню до його суті. А тому згідно з визначенням форми (зазначено вище) вони характеризують лише загальні, зовнішні контури кредиту і не визначають його внутрішнього змісту.

Отже форми кредиту розглядаються зі сторони форм позиченої вартості між кредитором і позичальником. Цими формами є грошова і товарна або натурально-речова[15].

Товарна форма кредиту історично випереджує грошову. Адже кредит і кредитні відносини у товарній формі існували ще до появи грошової форми вартості, коли для еквівалентного обміну використовувалися такі товари, як хутра, худоба тощо.

Круш П.В. зазначає, що у товарній формі кредитні відносини виникають між продавцями і покупцями, але в тому випадку, коли останні одержують товари чи послуги з певною відстрочкою платежу, також при оренді майна, лізингу.

Ще одним прикладом товарної форми є комерційний кредит.

Комерційний кредит виникає між покупцем і постачальником у випадку, коли товаровиробник бажає реалізувати виготовлений товар, але покупець не має грошей для того, щоб його придбати. Тоді товар добровільно передається покупцеві в кредит, а сама передача може оформлюватися як вексель.

Продаж товарів тривалого користування з розстрочкою платежу використовується для того, щоб прискорити реалізацію тих товарів,які є у достатній кількості. Також для більш повного задоволення потреб громадян у товарах тривалого користування.

За допомогою товарної форми суб’єкти кредиту самостійно розпоряджаються вільними ресурсами, прискорюється збут товарів, зменшується тривалість перебування капіталу в товарній формі, а також збільшується взаємний контроль та залежність між суб’єктами кредиту [15,16].

У сучасній економіці сфера товарної форми кредиту незначна, тому що переважна частина кредитів видається і погашається в грошовій формі.

Оскільки перерозподіл вартості, що забезпечує кредит, відбувається здебільшого в грошовій формі, тому ця форма використовується ширше. Пояснюється це й тим, що саме гроші є загальним еквівалентом, універсальним засобом платежу та обігу та мають широку сферу застосування. У даній формі гроші розглядаються як ті, що можуть принести прибуток.

Грошова форма використовується банками, фінансово-кредитними установами (у тому числі міжнародними), урядом при наданні кредитів; та населенням при одержанні позичок чи розміщенні заощаджень. Концентрація вільних позичкових коштів у фінансових посередників дозволяє користуватися цими коштами усім суб’єктам[15].

Деякими авторами, зокрема Пашковським В.С, виділяється також змішана або товарно-грошова форма кредиту, яка виникає при функціонуванні кредиту одночасно в грошовій і товарній формах.

Наприклад, для того щоб придбати дороге устаткування необхідна буде не тільки лізингова, але і грошова форма кредиту. Грошова частина кредиту буде використана на встановлення та налагодження придбаної техніки

«Якщо кредит був наданий у формі товару, а повернутий грошима, або навпаки (надано грошима , а повернений у вигляді товару ), то тут більш правильно вважати , що є змішана форма кредиту» - вважає Пашковский В.С.



Змішана (товарно-грошова) форма кредиту найчастіше застосовується в економіці країн, що розвиваються. Для того щоб розрахуватись за грошові позики дані країни використовують товарну форму - поставку своїх товарів (сировини, продуктів) [17].

Рисунок 1.3 — Вартісні форми кредиту, які використовуються у сучасній економіці [17]


Залежно від того, ким в кредитній угоді є кредитор, виділяються наступні форми кредиту: господарська (комерційна), банківська, державна, міжнародна, громадянська (споживча) [17].

Комерційний кредит Івасів Б.С розглядає - як товарну форму кредиту, що надається продавцями покупцям у вигляді відстрочування платежу за продані товари [18,С.280-304].

На нашу думку, більш повним і ґрунтовним є таке визначення комерційного кредиту: це форма руху безпосередньо промислового капіталу і спосіб перетворення товарного капіталу у грошовий шляхом продажу товарів з відстроченням платежу та з поверненням боргу грошима.

Суб’єктами комерційного кредиту є продавець (кредитор), покупець (позичальник). Об’єктом є товарний капітал. Така форма кредиту використовується для прискорення реалізації товарів та послуг, а також для отримання позичкового проценту, який включається у ціну проданих товарів, як прибутку. Комерційний кредит має короткостроковий характер.

Банківський кредит ‒ позичковий капітал банку у грошовій формі, який передбачає передачу його в тимчасове користування на умовах належного забезпечення, повернення у визначений строк, оплати та цільового характеру використання.

Суб’єктами кредитування є банк як кредитор, та економічні агенти (фізичні, юридичні особи та держава) як позичальники. Об’єктом є грошовий капітал.

Споживчий кредит – кредит, який надається тільки в національній валюті фізичним особам-резидентам на придбання споживчих товарів і послуг і який погашається поступово.

Споживчий кредит використовується для задоволення споживчих потреб широких верств населення. Суб’єктами виступають фізичні особи у якості позичальників, комерційні банки, парабанки (кредитні спілки, ломбарди, кооперативи та інші.), підприємства та організації у якості кредиторів, у якості посередників можуть виступати торгові організації.

Державний кредит – кредит одним із учасників якого (позичальник, кредитор) є держава і особі уряду, або місцевих органів самоврядування [18,С.280-304].

Державний кредит використовується для мобілізації грошових коштів (позичкових капіталів), щоб фінансувати державні витрати (при дефіциті бюджету). Реалізується за допомогою випуску облігацій внутрішніх чи зовнішніх, державних або муніципальних позик та за допомогою оформлення казначейських зобов’язань.

Міжнародний кредит ‒ це форма переміщення позичкового капіталу з однієї країни в іншу на засадах повернення у домовлені строки за винагороду.

Суб’єктами є фірми, банки, держави та міжнародні кредитно-валютні організації. Об’єктами кредитування виступають передані кредитором у тимчасове розпорядження позичальника валютні та товарні ресурси. Основною ознакою міжнародного кредиту є те що кредитор і позичальник належать до різних країн [18,С.280-304].

Розглянемо процес надання кредиту поетапно. Найбільш повно, на нашу думку, це питання розглянуто у Пашковського В.С. Рух позичкової вартості можна представити таким чином:

Розміщення кредиту => отримання кредиту позичальниками => використання кредиту => вивільнення ресурсів => повернення тимчасово запозиченої вартості => отримання кредитором коштів, розміщених у формі кредиту

Виділення таких стадій руху кредиту виділяються умовно, і не можливо штучно виділити одну з них. Адже всі разом вони характеризують кредит, як єдину економічну категорію за своєю суттю та характером руху. Процес надання кредиту існує задля використання споживчих властивостей позиченого об’єкта та його повернення до вихідної точки.

Процес розміщення кредиту у формі наданої позички вважається вихідною точкою процесу кредитування. Але, як правило, їй передує процес акумуляції вартості. Розміщення кредиту є важливим моментом для практики. Адже ймовірний кредитор повинен вирішити, що дане використання вільних ресурсів буде найбільш раціональним та ефективним, повинен бути впевненим у поверненні даної вартості назад.

Наступний етап – отримання кредиту позичальником. Позичальник може використовувати отримані ресурси на різні цілі та потреби, в тому числі для погашення боргів що утворилися раніше. На практиці найчастіше спостерігається така ситуація, коли розмір позики не збігається із загальним розміром потреб позичальника, що може спровокувати звернення до кредитора за новими позичками. Але у будь-якому випадку не скасовується фундаментальна властивість цієї стадії, про те що отримана позика задовольняє тимчасові потреби позичальника, так само як і кредитор відчужує позичену вартість на певний час.

Вивільнення ресурсів означає завершення кругообігу вартості в господарстві позичальника. Ця стадія схожа на ту, що передувала розміщенню кредиту кредитором. Вивільнення ресурсів у господарстві позичальника показує нам процес використання позиченої вартості в інтересах позичальника і задоволення його тимчасових потреб. Відзначимо, що даний етап лежить поза відносинами кредитора і позичальника, але є матеріальною базою для подальшого руху вартості і переходу і наступну фазу.

Етап повернення кредиту характеризує перехід тимчасово запозиченої вартості від позичальника до кредитора. Дана запозичена вартість вважається такою, що здійснила «роботу», тобто задовольнила тимчасові потреби позичальника і може повернутись до власника (кредитора). Але зворотність на даній стадії руху кредиту може бути якісно різною, залежно від характеру вивільнення запозиченої вартості. Якщо повернення кредиту здійснюється на засадах його реального вивільнення у господарстві позичальника, у цьому випадку повернення позичкової вартості відображає реальну зворотність даних коштів. Якщо вивільнення вартості не відбулося, але процес повернення кредитних грошей здійснився, ту у цьому випадку має місце формальна зворотність. Остання описана ситуація не забезпечує своєчасного отримання справжнього економічного ефекту від користування позичковими коштами тому, що з її допомогою не створюються доходи, прибуток у тому обсязі, як це передбачалося в момент надання позики.

Завершальним етапом руху кредиту –є отримання кредитором вартості, наданої у тимчасове користування. За часом етапи повернення кредиту та отримання кредитором коштів, розміщених в позику, можуть збігатися. Ці стадії схожі тим, що мова в даному випадку йде про однин і той самий обсяг вартостей, а саме позичальник повертає отриману суму боргу і таку ж суму боргу (з приростом у вигляді відсотка ) отримує кредитор. Але розбіжність інтересів кредитора і позичальника робить кінцеву фазу руху кредиту неоднозначною. Оскільки для позичальника важливо виконати зобов'язання перед кредитором у вигляді повернення усієї суми кредиту. А для кредитора вагома не тільки повнота повернення раніше позиченої вартості, але й збереження її споживчих якостей.

Сукупність стадій розглянутих Пашковським В.С. дозволяє нам спостерігати рух кредиту, як частину повного кругообігу позиченої вартості. Але не всі пройдені стадії відносяться до кредиту. Власне кредитні відносини, виникають у сфері обігу, тому до кредиту ми відносимо тільки процес переходу вартості від кредитора до позичальника і навпаки [17].



    1. Нормативно-правове регулювання кредитних відносин



Кредитні відносини мають правове підґрунтя, проаналізуємо законодавчу базу України, щодо наявності достатньої кількості та якості чинних документів, що регулюють процес кредитних відносин.

Чинне законодавство України має досить серйозні проблеми. Спостерігаються істотні суперечності правових норм, що виникають під час регулювання кредитних відносин та укладання кредитних договорів. Серед таких проблем А. Пандурська вділяє наступні: неконтрольованість режиму банківської таємниці, недосконалість механізму повернення грошей, наданих кредитором (банківською установою) позичальникам, недовершеність механізму відшкодування моральної утрати, яка відбувається через порушення прав сторін, неврегульованість звернення стягнення на заставне нерухоме майно, продаж заставного майна на аукціонах тощо. Зазначені обставини, а також велика кількість позовів до судових інстанцій, що спричинена порушеннями зобов'язань учасниками правовідносин, які недотримуються або неналежно виконують умови кредитного договору, вказують на необхідність здійснення наукових досліджень з проблем регулювання і контролю кредитних відносин та кредитного договору[19].

Кредит розглядається у главі 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад») Цивільного Кодексу України (далі ЦК України) статті 1054 – 1057. У кодексі зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Також в законі зазначено що «до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.» тобто застосовуються такі ж правила, як і до договору позики (ч. 2 ст.1054 ЦК України) Отже, всі правила, які використовуються для визначення обов’язків позичальників щодо повернення суми боргу та процентів за договором позики, наслідків втрати забезпечення виконання зобов'язань позичальником, наслідків що стосуються порушення договору позики позичальником, цільового використання позики, вексельного оформлення позикових відносин, стосується і кредитного договору, інше законом не визначене і не випливає із суті договору[20].

Цивільний кодекс чітко визначає сторони кредитного договору. У законі зазначається, що кредитором є банк або інша фінансова установа, котра має ліцензію Національного банку України (далі НБУ) на банківські операції. Позичальником є той, хто одержує кошти для споживчих або підприємницьких цілей. Тобто ст. 1054 ЦК України передбачає, що кредит та кредитний договір є правочином внаслідок, якого виникають одночасні обов’язки потенційного кредитора надати кредит, і позичальника повернути його[20].

Особливе місце приділяється формі кредитного договору (ст.1055 ЦК України) - кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Важливим пунктом у ЦК України виділяється й те що, кредитор та позичальник мають право відмовитися від надання та отримання кредиту. Кредитодавець має право відмовитися від надання позичальникові передбаченого договором кредиту частково або в повному обсязі у разі порушення процедури визнання позичальника банкрутом або за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернений. Кредитор також має право відмовити позичальнику у подальшому кредитуванні, якщо останній порушив договір щодо цільового використання кредиту. (ч. 1,3 ст. 1056 ЦК України). У свою чергу позичальник відмовляється від отримання кредиту попередньо повідомивши про це кредитодавця. [20].

Важлива роль у нормативно-правовому забезпеченні відводиться Національному Банку України. Так у Законі України «Про Національний Банк України» зазначений банк виконує такі види операцій.

  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка