Кременецький районний методичний кабінет національно-патріотичне виховання особистості у навчальному закладі як стратегічне завдання школи: здобутки, пошуки та перспективи



Дата конвертації06.02.2019
Розмір0,78 Mb.
Відділ освіти Кременецької районної державної адміністрації

КРЕМЕНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ
Національно-патріотичне виховання особистості у навчальному закладі

як стратегічне завдання школи: здобутки, пошуки та перспективи

(на допомогу заступникам директорів із виховної роботи,

педагогам-організаторам, класним керівникам навчальних закладів)



м. Кременець - 2016

Автор-упорядник -  Ленчук Людмила Степанівна,  методист із виховної роботи Кременецького районного методичного кабінету

 

 

Ленчук Л.С.   Національно-патріотичне виховання особистості у навчальному закладі



як стратегічне завдання школи: здобутки, пошуки та перспективиМетодичний посібник /   

Л.С. Ленчук. – Кременець: РМК, 2016. – 30 c.

 

Рекомендовано до друку науково-методичною радою Кременецького районного методичного кабінету (протокол № 5 від 19.08.2016 року) методичний посібник «Національно-патріотичне виховання особистості у навчальному закладі як стратегічне завдання школи: здобутки, пошуки та перспективи».



 

Рецензент:

           Ляшук Л.І., завідувач Кременецьким районним методичним кабінетом.

         

У методичному посібнику міститься добірка матеріалів щодо формування патріотичних якостей особистості учня засобами національно-патріотичного виховання. Пропонуються підходи та принципи виховання громадянина-патріота; сценарії виховних заходів із використанням ефективних методів і прийомів сучасної педагогіки.         

Запропоновані матеріали дозволяють урізноманітнити виховний процес, підвищити його ефективність та національно-патріотичну спрямованість, сформувати в учнів ціннісне ставлення до суспільства і держави.         

Для заступників директорів із виховної роботи, педагогів-організаторів та класних керівників загальноосвітніх навчальних закладів.



НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА

ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

Постанова «Про заходи Кабінету Міністрів України щодо захисту національних інтересів держави у сферах національно свідомого і патріотичного виховання молодого покоління та забезпечення умов його розвитку»

Закон України «Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004-2008 роки»

Закон України «Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті»

Закон України «Про доступ до архівів репресивних органів комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»

Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки»

Закон України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років»

УКАЗИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

«Заходи щодо виконання у 2008 році Загальнодержавної програми підтримки молоді на 2004-2008 роки»

«Про День захисника України»

«Про день Соборності України»

«Про день Гідності та Свободи»

«Про невідкладні заходи щодо захисту України та зміцнення її обороноздатності»

«Про заходи з відзначення у 2015 році 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни»

«Про заходи щодо поліпшення національно-патріотичного виховання дітей та молоді»

«Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 — 2020 роки»

«Про сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні»

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

«Національна програма патріотичного виховання громадян, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства»

«Про схвалення Концепції Державної цільової національно-культурної програми розвитку Українського козацтва на 2009-2011 роки»

«Про затвердження Державної цільової соціальної програми «Молодь України» на 2009 – 2015 роки»

«Про затвердження плану заходів щодо підвищення рівня патріотичного виховання учнівської та студентської молоді шляхом проведення на постійній основі тематичних екскурсій з відвідуванням об’єктів культурної спадщини»

«Про затвердження Рекомендацій щодо порядку використання державної символіки в навчальних закладах України»

«Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання молоді»

«Про Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України»

«Про затвердження Положення про Всеукраїнську дитячо-юнацьку військово-патріотичну гру «Сокіл» («Джура»)

«Про затвердження плану заходів щодо посилення національно-патріотичного виховання дітей та учнівської молоді»

«Про методичні рекомендації з питань організації виховної роботи у навчальних закладах у 2014-2015 навчальному році»

«Про Всеукраїнську акцію «Лист пораненому»

«Про проведення Уроків мужності»

«Про відзначення 70-ї річниці вигнання нацистських окупантів з України з додатком «Методичні матеріали щодо вшанування 70-ї річниці вигнання нацистських окупантів з України»

«Про організацію Всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Сокіл» («Джура») в навчальних закладах»

«Щодо заходів з відзначення у 2015 році 70-ї річниці Перемоги над нацизмом у Європі та 70-ї річниці завершення Другої світової війни»

«Щодо заходів з відзначення Дня захисника України»

«Про відзначення Дня пам’яті та примирення і Дня Перемоги над нацизмом у Європі»

«Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, Заходів щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді та методичних рекомендацій щодо національно-патріотичного виховання y загальноосвітніх навчальних закладах»

НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ У КОНТЕКСТІ ПРОГРАМИ

«ОСНОВНІ ОРІЄНТИРИ ВИХОВАННЯ УЧНІВ 1-11-Х КЛАСІВ

ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ»

Сучасний зміст виховання дітей та учнівської молоді в Україні — це науково обґрунтована система загальнокультурних і громадянських цінностей та відповідна сукупність соціально значущих якостей особистості, що характе­ризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, праці, природи, мистецтва, самої себе. Виховання здійснюють для ідентифікації вихованця із загальновизнаними цінностями і якостями та самореалізації його сутнісних сил. Система цінностей і якостей особистості розвивається і виявляється через її власне ставлення.



Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави виявляється у патріотизмі, правосвідомості, політичній культурі та культурі міжетнічних відносин.

Патріотизм виявляється в любові до Батьківщини, свого народу, турботі про його благо, сприянні становленню й утвердженню України як суверенної, правової, демократичної, соціальної держави, готовності відстояти її незалежність, служити і захищати її, розділити свою долю з її долею, повазі до українських звичаїв і обрядів, усвідомленні спільності власної долі з долею Батьківщини, досконалому володінні української мовою. Розвинена правосвідомість виявляється в усвідомленні особистістю своїх прав, свобод, обов'язків, свідомому ставленні до законів та державної влади. Політична культура — це політична компетентність (наявність знань про типи держав, політичні організації та інституції, принципи, процедури й регламенти суспільної взаємодії, виборчу систему), а також лояльне й водночас вимогливе ставлення громадян до держави, її установ, органів влади, здатність брати активну участь в ухваленні політичних рішень. Культура міжетнічних відносин передбачає поважне ставлення дітей та учнівської молоді до прав людини; сформованість інтересу до представників інших народів; толерантне ставлення до їхніх цінностей, традицій, мови, вірувань; вміння гармонізувати свої інтереси з етнічними та релігійними групами заради громадянської злагоди.

У молодшому шкільному віці у дитини формується здатність пізнавати себе як члена сім’ї, родини, дитячого об’єднання; як учня, жителя міста чи села; виховується любов до рідного дому, школи, вулиці, своєї країни, її природи; до рідного слова та державної мови, побуту, традицій, культурних особливостей як рідного, так й інших етносів українського народу.

У підлітковому віці виховується духовно-осмислений, рефлексивний патріотизм, який поєднує любов до свого народу, нації, Батьківщини з почуттям поваги до інших народів, своїх і чужих прав та свобод.

Тому у старшому шкільному віці пріоритетними рисами ціннісного ставлення до Батьківщини є відповідальність і дієвість. Старшокласники не лише ідентифікують себе з українським народом, але й прагнуть жити в Україні, пов’язати з нею свою долю, служити Вітчизні на шляху її національного демократичного відродження; працювати на її благо, захищати її; поважати Конституцію України і дотримуватися Законів; володіти рідною та державною мовою; визнавати пріоритети прав людини, поважати свободу, демократію, справедливість.



Початкова школа
Виховні досягнення
Сформованість основних понять про народ, націю, суспільство, державу:

  • почуття поваги та гордості до рідного краю, народу, мови;

  • відчуття себе громадянином України, шанування державних символів, Конституції України;

  • любові до культури свого народу, його традицій, звичаїв і обрядів;

  • розуміння правил взаємодії людей у колективі, суспільстві та безконфліктність їх спілкування, толерантного ставлення до представників інших національностей, шанобливого ставлення до їх культури, релігій, традицій.


Основна школа
5-7 класи

Виховні досягнення

Усвідомлення єдності власної долі з долею Батьківщини:



  • виховання почуття патріотизму;

  • почуття любові до свого рідного краю, Батьківщини, народу, традицій та звичаїв;

  • моральних, духовних та історико-культурних цінностей, високої мовної культури;

  • шанобливого ставлення до державної символіки;

  • правил та норм поведінки, соціально важливих для суспільства;

  • активної життєвої позиції щодо негативних проявів у соціумі;

  • толерантного ставлення до історії та культури інших народностей, які проживають в Україні та інших державах;

  • шанування героїв України;

  • знання і повага законів України.


8-9 класи
Сформованість потреби у збереженні та при­множенні духовного й матеріального багатства українського народу:

  • відповідальності, як важливої риси особистості, за долю Батьківщини;

  • розуміння особистістю своїх прав, свобод, обов'язків;

  • громадянської життєвої позиції, участь в учнівському самоврядуванні, житті школи та громади;

  • власної віри у духовні сили народу, його майбутнє;

  • усвідомлення себе патріотом і громадянином України;

  • участь у самоврядуванні закладу;

  • потреби у полікультурному спілкуванні на основі взаєморозуміння та поваги.


Старша школа
Виховні досягнення
Національна самосвідомість:

  • сформованість основних понять про народ, націю, суспільство, державу;

  • знання Конституції України, виконання норм закону;

  • ідентифікація з українською нацією, усвідомлення себе громадянином, патріотом і гуманістом, який може і має добросовісно впливати на розбудову громадянського суспільства, правової демократичної держави в Україні, захищати свої права;

  • почуття патріотизму, розвиненої правосвідомості, культури міжетнічних відносин;

  • почуття свободи, людської і національної гідності;

  • розуміння важливості української мови як основи духовної культури нації;

  • знання історії, культури свого народу, його традицій, звичаїв і обрядів;

  • готовність до захисту національних інтересів України;

  • толерантне ставлення до представників інших народностей, шанобливе ставлення до їх культури, релігій, традицій.


ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Сьогодні Україна проживає один із найсуворіших періодів становлення та розвитку. Відбувається випробовування народу на стійкість, мужність, порядність. Саме в такі періоди загартовується сила і дух нації, викристалізовуються її  цінності, торується нелегкий шлях до суверенності. На жаль, людина не народжується з почуттям самоусвідомлення себе громадянином і патріотом власної держави. Вона повинна пройти складний шлях розвитку, набути досвіду,  стати носієм ціннісних пріоритетів. На думку К. Ушинського, найбільшою вартістю людської душі є почуття національного, а ще він стверджував, що  «в душі людини риса національності корениться глибше за всі інші».

Школа – це відтворення суспільних та освітніх змін,  унікальний соціальний інститут, через який проходить абсолютно кожен, тому складно недооцінити її роль у процесі національно-патріотичного виховання підростаючого покоління. За сучасних умов національне виховання дітей і молоді набуло гостроти і особливої актуальності.

Для реалізації вищезазначених позицій слід розуміти зміст понять та термінів з проблем національно-патріотичного виховання, ключовими з яких є: «національне виховання», «нація та національна ідея», «дух нації», «патріотизм, види патріотизму», «патріотичне виховання як основна складова національного виховання», «український національний ідеал».

Омелян Вишневський зазначає, що «в  основі будь-якого народу міститься природна потреба у самозбереженні, самовдосконаленні, самоствердженні шляхом розбудови власної держави. Через це  будь-яке виховання завжди має бути національним». Він наголошує, що «національне виховання – це участь дитини в духовному, культурному та господарському розвитку свого народу, в творенні культурних вартостей». Вчений вказує на певну  двозначність терміну «національне» і  пояснює його як:

- національне виховання тотожне поняттю українське виховання, воно випливає з основ держави та її розвитку; стосується усіх громадян, незалежно від їх етнічної належності, ставить до всіх однакові вимоги; піднімається над вузько-ідеологічним світоглядом;

-  національно-етнічне виховання як складова національного виховання, його метою є відродження природовідповідного національного самоусвідомлення української дитини; одночасно виховання дітей інших етнічних груп відповідно до певних особливостей, а також визначає специфіку  патріотичного виховання.

  Стрижнем  національного виховання є патріотизм. О. Вишневький  виділяє три різновидності патріотизму: етнічний, територіальний та державницький.

 Етнічний патріотизм є вродженим, повноцінно розвивається, якщо дитина зростає у національно свідомій українській сім’ї та  виховується в  українських закладах освіти, при цьому відбувається етап раннього етнічно-територіального самоусвідомлення.

Територіальний патріотизм ґрунтується на любові до рідного місця на землі, до місцевості, ландшафту, клімату, місця, де людина народилася. Розвивається з раннього дитинства разом із розвитком свідомості, заснований на перших дитячих переживаннях, захопленнях.

Провідна роль належить родині, дошкільним та позашкільним закладам, а також школі, де головним чинником  К. Ушинський вважав мову, географію, історію.

Державницький патріотизм – це розвиток у дітей державницького світогляду і державницького почуття – вищого патріотизму, який ґрунтується на державній ідеології і пов’язаний з поняттям громадянськості.

Рушійною силою усіх шкільних інновацій є і завжди буде особистість педагога, він виступає носієм освітніх і суспільних змін. К. Ушинський зазначав: «Вихователь, що стоїть на рівні з сучасним ходом виховання, почувається живим, діяльним членом великого організму, який бореться з неуцтвом та вадами людства, посередником між усім, що було благородного й високого в минулій історії людей, і поколінням новим, охоронцем світлих заповітів людей, які боролися за істину і за благо. Він почувається живою ланкою між минулим і прийдешнім, могутнім ратоборцем істини й добра, і усвідомлює, що його справа, скромна зовні,– одна з найвизначніших справ в історії, що на цій справі ґрунтуються царства і нею живуть цілі покоління».  

Зміст методичної роботи в контексті національно-патріотичного виховання має визначатися як загальними цілями виховання патріотизму учнів, так і конкретними завданнями, які відповідали б реальному рівню готовності педагогів до здійснення діяльності у даному аспекті і є комплексом культурологічних, методологічних, педагогічних та методичних проблем, розв'язання яких забезпечуватиме досягнення визначених цілей і завдань підготовки педагогів до національно-патріотичного виховання учнів.



РОЛЬ ПЕДАГОГА У ПОСИЛЕННІ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ
Патріотичне виховання – це сфера духовного життя, яка проникає в усе, що пізнає, робить, до чого прагне, що любить і ненавидить людина, яка формується

В. О. Сухомлинський.
Ураховуючи суспільно-політичну ситуацію, що склалася в Україні, усе більшої актуальності набуває виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції тощо.

Отже, навчальний заклад має стати для кожної дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єднанню українського народу та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві.

Нині патріотизм покликаний дати новий імпульс духовному оздоровленню народу, формуванню в Україні громадянського суспільства, яке передбачає трансформацію громадянської свідомості, моральної, правової культури особистості, розквіту національної самосвідомості і ґрунтується на визнанні пріоритету прав людини.

Визначальною рисою українського патріотизму має бути його дієвість, спроможна перетворювати почуття в конкретні справи та вчинки на користь держави. Справжній патріот повинен мати активну життєву позицію, своїми справами та способом життя сприяти якісним змінам ситуації в країні на краще. Для формування такої свідомості особистості має бути успішно реалізована цілісна система патріотичного виховання.

В організації виховної роботи рекомендуємо враховувати визначення базових понять:


  • моральне виховання – цілеспрямований процес організації та стимулювання різнобічної діяльності та спілкування дітей, виховний вплив школи, сім’ї, громадськості, спрямований на формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі та практичної діяльності;

  • громадянське виховання – процес формування громадянськості як інтегрованої якості особистості, що дає людині можливість відчувати себе морально, соціально, політично, юридично дієздатною та захищеною;

  • національне виховання – формування гармонійно розвиненої, високоосвіченої, соціально активної та національно свідомої людини, наділеної глибокою громадською відповідальністю, здоровими інтелектуально-творчими й духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, працьовитістю, підприємливістю й ініціативністю;

  • патріотичне виховання – це комплексна, системна й цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, школи, інших соціальних інститутів щодо формування високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про своє і народне благо, готовності до розбудови демократії, виконання громадянського та конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, прагнення цілісності, незалежності України, сприяння єднанню українського народу, громадянському миру та злагоді в суспільстві.

В основу патріотичного виховання мають бути покладені історичні й культурні цінності, традиції і звичаї народу, значення яких зростає в умовах європейської інтеграції України. У зв’язку з цим патріотичне виховання є важливим державним завданням.

Головною тенденцією патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до своїх Батьківщини, держави, народу, нації. Системне духовно-морального виховання має базуватися на цінностях духовної культури українського народу. Позитивним явищем сучасної освіти є те, що в новій системі цінностей, яка формується в молодого покоління, чільне місце посідають ідеї християнства.

Мета патріотичного виховання переплітається із завданнями соціалізації й індивідуалізації особистості, які на сьогодні полягають у тому, щоб розвивати в учня позитивні загальнолюдські якості, сприяти його адаптації в суспільному житті. Сьогодення потребує подолати педагогічні стереотипи на основі переходу від окремих напрямів виховання до розроблення, проектування й моделювання перспективних виховних систем закладів освіти.

Сьогодення є особливим з точки зору ведення виховної роботи: діти гинули на Майдані, були поранені у збройних сутичках на Сході України і надалі захищають нашу Батьківщину; через соціально-політичну кризу втратили батьків. У контексті нових викликів, що постали перед країною, педагогічним працівникам доцільно переглянути практику виховної роботи та захисту прав дітей у навчальному закладі.

Діти мають безпосередній зв'язок з тим, що відбувається в країні: їх батьки мобілізовані й застосовують зброю, працюють волонтерами, беруть участь у громадських акціях та ін. Тому педагогічні працівники мають бути готовими до непростих запитань від учнів, на які важливо дати компетентні й водночас коректні відповіді. Варто надавати дітям чіткі й зрозумілі пояснення, не давати нездійсненних обіцянок, а головне утримуватися від коментарів, спрямованих на підривання національної безпеки чи руйнацію національної єдності в державі. Натомість потрібно розповідати учням, що держава і громадянське суспільство роблять усе можливе для відновлення миру та порядку в країні, відбиття зовнішньої агресії проти України, що лише в національній єдності та національній гідності наша сила й незламність.

Задля організації патріотичного виховання учнівської молоді в умовах загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів рекомендуємо:


  • проводити різноманітні виховні заходи;

  • залучати дитячі і молодіжні громадські організації до соціального становлення дітей і молоді, розвитку духовності та зміцнення моральних засад, виховання любові та поваги до історії свого народу;

  • налагоджувати співпрацю з органами виконавчої влади, громадськими організаціями, закладами культури й освіти щодо героїко-патріотичного виховання учнівської молоді, пропаганди кращих здобутків українського суспільства, виховання почуття гордості громадян за свою Батьківщину;

  • сприяти створенню та діяльності військово-патріотичних об'єднань, клубів та гуртків за інтересами, молодіжних та дитячих центрів творчості, фізкультурно-спортивних і туристських клубів, де учні матимуть можливість глибше ознайомитись зі сторінками нашої історії, відчути самобутність і неповторність культури представників усіх націй, що становлять українську політичну націю.

  • одним із дієвих засобів національно-патріотичного виховання є проведення таких дитячих та молодіжних ігор у позаурочний час, як всеукраїнська дитячо-юнацька військово-патріотична гра «Сокіл» («Джура»), фізкультурно-оздоровчий патріотичний комплекс школярів України «Козацький гарт» тощо.

Зусилля педагогів мають бути спрямовані на реалізацію проектів щодо виховання учнів у дусі патріотичного обов'язку, готовності до військової служби та захисту України, повазі до чинного законодавства та засад демократичної, правової держави, зокрема - «З Україною в серці!», «Конституція і я», «Я – громадянин України», «З вірою в серці», «Знай наших» та ін.

Завдання визначаються з урахуванням структури педагогічної діяльності в процесі патріотичного виховання, спрямованого на:

  • формування й удосконалення у педагогів системи знань із теорії патріотичного виховання (методологічних, теоретичних, методичних), необхідної для здійснення цієї діяльності в навчальних закладах на основі особистісно-діяльнісного підходу;

  • формування практичних умінь і навичок вирішення завдань патріотичного виховання;

  • формування ціннісних орієнтацій педагога щодо відданості Україні, активної громадянської позиції, позитивного ставлення до військової служби.

КЛАСНИМ КЕРІВНИКАМ З ОРГАНІЗАЦІЇ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ

Становлення учня як громадянина та патріота – актуальна проблема сьогодення. Цей процес відбувається під час виховання та представляє цілий комплекс заходів, спрямованих на формування людини як особистості. Виховання дітей шкільного віку здійснюється у процесі навчальної та виховної роботи у школі та за її межами, формуючи свідому, активну, корисну для суспільства особистість. Провідна роль у цьому процесі належить класному керівнику.

Ефективність патріотичного виховання у системі виховної роботи класного колективу значною мірою залежить від спрямованості виховного процесу, методів і форм його організації.

Під час проведення виховних заходів із учнівською молоддю доцільно використовувати навчальні дебати, що є важливим засобом розвитку в учнів критичного мислення та навичок аргументованого висловлювання.

Звертаємо увагу на те, що характер ціннісного ставлення особистості до суспільства та держави змінюється із віком. Тому класному керівникові слід ураховувати вікові особливості учнів.

У молодшому шкільному віці важливо формувати здатність дитини пізнавати себе як члена сім’ї; дитячого угруповання; учня, жителя міста чи села; виховувати у неї любов до рідного дому, школи, вулиці, своєї країни, її природи, рідного слова, побуту, традицій тощо.

У підлітковому віці виховується духовно осмислений патріотизм, який об’єднує любов до свого народу, нації, Батьківщини з почуттям поваги до інших народів, своїх і чужих прав і свобод.

У старшому шкільному віці пріоритетними рисами ціннісного ставлення до Батьківщини є відповідальність і дієвість. Старшокласники не тільки ідентифікують себе з українським народом, але хочуть жити в Україні, пов’язати з нею свою долю, служити Вітчизні на шляху її становлення як суверенної і незалежної, демократичної, правової і соціальної держави; поважати Конституцію України і виконувати норми законів; дбайливо ставитися до етно-етичної культури народу України; володіти рідною та державною мовами; визнавати пріоритети прав людини, поважати свободу, демократію, справедливість.

Слід зазначити, що базовим інститутом у системі формування патріотизму є сім’я. Саме в ній створюється психологічна основа орієнтації майбутнього громадянина, закладаються перші поняття про «малу Батьківщину». Розповіді й бесіди-спогади про патріотичні справи батьків, міркування над минулим Батьківщини є одночасно й уроками української звитяги для дітей, і передачею естафети від покоління до покоління, зв’язком часів. У такі хвилини діти почувають себе єдиним цілим, невіддільним від героїчного минулого своїх дідів, батьків і матерів. Подорожуючи по дорогах нашої країни, батьки й діти безпосередньо ознайомлюються з Батьківщиною, її культурою, минулим і сьогоденням, відвідують меморіальні комплекси, які своєю емоційною силою впливу пробуджують у серцях дітей скорботу про полеглих, любов і повагу до старшого покоління, що відстояли для них свободу і незалежність. За правильної позиції батьків такі подорожі можуть зіграти неоціненну роль у патріотичному вихованні дітей.

Отже, для забезпечення завдань патріотичного виховання в планах виховної роботи класних керівників необхідно передбачити такі виховні справи:



  • «патріотичні години» у навчальних закладах, зустрічі учнівської молоді з учасниками АТО;

  • години спілкування «Кольори, що дають надію», «Виховання поваги до державної символіки – важливий елемент виховання патріотизму», «Ми всі – українці, єдина сім’я»;

  • тематичні лекції патріотичного спрямування «Ми – діти незалежної України», «Минуле та сучасне ідуть поруч»;

  • круглий стіл «Я і соціум: проблеми самореалізації» (спільно з психологом), «Що значить бути патріотом?», «Ми – європейці: реальність і перспективи»;

  • марафон ерудитів «Моя держава – Україна»;

  • дебати «Україна – ЄС. Україна – НАТО. За та проти» (із запрошенням ЗМІ), «Що означає для тебе бути патріотом своєї держави?»;

  • уроки мужності, української звитяги: «Пам’ять серця», «Є пам’ять, якій не буде кінця», «Ваш світлий Подвиг незабутній», «Захист Вітчизни –обов’язок громадянина», «Що означає бути патріотом?»;

  • віртуальні мандрівки «Я живу в Україні»;

  • тематична книжкова виставка «Краса та велич символів державних»;

  • загальношкільні акції «Лінійка у вишиванках», «Незабудка пам’яті»;

  • свято «Тобі, Україно», «Україно! Ти – моя молитва»;

  • патріотичні флеш-моби «За єдину Україну!», «Вибрати не можна тільки Батьківщину», «Діти за мир у всьому світі!», «Сила дружби».

Запропоновані виховні справи мають стати поштовхом до подальшої роботи з об’єднання учнів, педагогів, батьків довкола спільної цінності – територіальної цілісності держави, згуртованості суспільства, розв’язання проблем шляхом діалогу, пошуку загальнонаціонального консенсусу.

ПІДХОДИ ТА ПРИНЦИПИ ВИХОВАННЯ ГРОМАДЯНИНА-ПАТРІОТА
Ефективність виховання патріотизму значною мірою залежить від реалізації діяльнісного підходу. Особистість громадянина-патріота формується інтенсивніше, якщо він любить Батьківщину не лише на словах, а на ділі, якщо  бере реальну участь в діяльності, в якій апробуються на практиці громадянські цінності, якщо ця діяльність проходить через його почуття, відповідає його потребам та інтересам.

У патріотичному вихованні особливого значення набуває особистісно-орієнтований підхід, коли в центрі освітньо-виховного процесу стоять інтереси дитини, її потреби та можливості, права окремого індивіда, його суверенітет. Лише через таку ієрархію ціннісних підходів як людина (особистість) – народ (культура, історія, освіта) – держава (суспільство) можна реалізувати перспективну і демократичну модель виховання громадянина-патріота.

Основними принципами патріотичного виховання є:


  • принцип національної спрямованості, що передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, свого народу, шанобливе ставлення до його культури; повагу, толерантність до культури усіх народів, які населяють Україну; здатності зберігати свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави;

  • принцип гуманізації виховного процесу означає, що вихователь зосереджує увагу на дитині як вищій цінності, враховує її вікові та індивідуальні особливості і можливості, не форсує її розвитку, спонукає до самостійності, задовольняє базові потреби дитини; виробляє індивідуальну програму її розвитку, стимулює свідоме ставлення до своєї поведінки, діяльності, патріотичних цінностей;

  • принцип самоактивності і саморегуляції,  який сприяє розвитку у вихованця суб’єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень. Поступово виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках;

  • принцип культуровідповідності, що передбачає органічну єдність патріотичного виховання з історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та звичаями, які забезпечують духовну єдність, наступність і спадкоємність поколінь;

  • принцип полікультурності передбачає інтегрованість української культури у європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування у дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до відмінних від національних ідей, цінностей, до культури, мистецтва, вірування інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, сприймати українську культуру як невід’ємну складову культури загальнолюдської;

  • принцип соціальної відповідності обумовлює необхідність узгодженості змісту і методів патріотичного виховання реальній соціальній ситуації, в якій організовується виховний процес. Завдання патріотичного виховання зорієнтовані на реальні соціально-економічні умови і передбачають виховання у дітей готовності до ефективного розв’язання життєвих проблем.

Необхідною умовою оптимізації патріотичного виховання є дотримання системного підходу, який передбачає розгляд цілісного багаторівневого взаємозалежного відкритого процесу в його постійному розвитку і саморозвитку.

МЕТОДИ, ЗАСОБИ І ФОРМИ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Процес патріотичного виховання здійснюється в навчальній, позакласній і позашкільній діяльності та у сім’ї, дитячих та юнацьких об’єднаннях. У навчанні патріотичне виховання значною мірою зумовлюється змістовими характеристиками освітніх предметів, які сприяють оволодінню системою знань про людину і суспільство. Крім того, оволодіння системою знань формує здатність усвідомлювати місце своєї спільноти серед інших спільнот світу.

Весь освітній процес має бути насичений різними аспектами патріотичного виховання. Ефективність у позакласній діяльності значною мірою залежить від спрямованості виховного процесу, форм та методів його організації. Серед методів і форм патріотичного виховання пріоритетна роль належить активним методам, що ґрунтуються на демократичному стилі взаємодії, спрямовані на самостійний пошук істини і сприяють формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. До таких методів належать: соціально-проектна діяльність, ситуаційно-рольові ігри, соціодрама, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, “мозкові атаки”, метод аналізу соціальних ситуацій з морально-етичним характером, ігри-драматизації, створення проблемних ситуацій, ситуацій успіху, аналіз конфліктів, моделей, стилів поведінки, прийняття рішень, демократичний діалог, педагогічне керівництво лідером і культивування його авторитету, використання засобів масової комунікації, методики колективних творчих справ, традицій, символіки, ритуалів, засобів народної педагогіки.

Крім названих можна застосовувати також традиційні методи: бесіди, диспути, лекції, семінари, різні форми роботи з книгою, періодичною пресою, самостійне рецензування тощо. А саме:



  • бесіди – “Моя рідна Україна”, “Знати і поважати Герб своєї Вітчизни, її прапор і гімн”, “Наша вітчизна Україна”, “Державна символіка Батьківщини”, “Твої права і обов’язки”, “Що таке воля”, “Рід, родина, рідня”, “Патріотизм – нагальна потреба України”;

  • огляди періодичної преси – “Що, де, коли?”, “За текстами газет”, “Цікаві хвилинки”, “Пульс планети”; огляд телепередач “Горизонт”;

  • засоби, які виховують любов до української мови – “Свято рідної мови”, Мужай прекрасна наша мово”, “Шевченківське слово”, “Літературні вечорниці”, “Тиждень української мови”; конкурси на кращий мовний плакат, декламаторів, на кращу розповідь української народної казки, вечір українських загадок, прислів’їв, приказок, повір’їв, легенд, народних прикмет; екскурсії до країни Мови із зупинками на станціях Лексики, Фразеології, Етимології; зустрічі з письменниками, поетами; філологічні мікроекспедиції – записати назви окремих предметів давнини, зібрати прислів’я, приказки, загадки, поширені в даній місцевості з наступним обговоренням їх в класі, або на засіданнях гуртка; мовні екскурсії, завдання яких виявити неграмотні, неоковирні вислови в об’явах, рекламах, вивісках, тощо; стенди “Як ми говоримо”;

  • форми роботи, пов’язані з вивченням історії рідного краю і народу – історичне краєзнавство: відвідання місць історичних подій, вивчення літератури, збирання документів та матеріальних пам’яток, замальовування чи фотографування історично цінних об’єктів, виготовлення схем, макетів, щомісячного історичного календаря, влаштування виставок, заочна подорож “Україно ти моя прекрасна”, складання історії свого роду, участь у роботі шкільних гуртків, етнографічного та фольклорного ансамблів, оформлення кімнат народознавств, святкування Дня Конституції, Дня незалежності України;

  • форми роботи військово-патріотичного виховання: патріотичні клуби, участь у Пласті, юний рятівник, “Котигорошко”, фестивалі патріотичної пісні; святкування Дня перемоги, Дня збройних сил України, Дня призовника, захисника Вітчизни, дня пам’яті Героїв Крут; змагання з військово-прикладних видів спорту, літні військово-спортивні табори, участь у військово-спортивних іграх “Патріот”, “Смуга десантника”, участь у фізкультурно-оздоровчому патріотичному комплексі “Козацький гарт”; інтелектуальні вікторини “Гордимося подвигами предків;

  • архівно-пошукова робота, екскурсії до музеїв, зустрічі з воїнами АТО,  родичами загиблих захисників Батьківщини, випуск плакатів, буклетів, газет за матеріалами пошукової діяльності; дослідницька робота у рамках Всеукраїнського руху учнівської молоді «Моя земля – земля моїх батьків» та експедиції «Моя Батьківщина – Україна»;

  • участь у “Вахтах пам’яті”, в акціях “Громадянин”, “Збережемо пам’ять про подвиг”, “Школа – госпіталь”, “Солдатські вдови”;

  • уроки пам’яті, уроки мужності, української звитяги : «Їх славні імена …», “Зростаємо громадянами-патріотами землі, що Україною зоветься”, “Наша вулиця носить ім’я Героя”;

  • виховання бережливого ставлення до природи – створення музейного природничого комплексу із розділами “Наукові знання про природу”, “Очевидне – неймовірне”, сторінки “Червоної книги”, “Дивосвіт”; вироби учнів з природних матеріалів, конкурс на кращий плакат “Бережи довкілля”, операція “Мурашник”, “Блакитні водойми”, “Шпачки прилетіли”, “Лелеки”, “Посаджу я жолудьок”, “Наші джерела”; екологічні екскурсії, олімпіади, свята, конкурси, штаби охорони природи, пошукова діяльність;

  • засоби виховання правосвідомості – вивчення Конституції України, клуби юних юристів, дипломатів, шкільні штаби порядку, зустріч із депутатами, працівниками правоохоронних органів, дискусії: “Чи варто завжди дотримуватись букви закону?”, “Що означає бути патріотом?”, “Свобода чи вседозволеність?”, теоретичні конференції: “Україна суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава”, “Суть громадянського суспільства”, захист рефератів: “Найважливіші функції Української держави”, “Проблеми та спрямованість нашої економіки”, “Свобода та особиста недоторканість громадян”;

  • виховання засобами праці – соціально-проектна діяльність, підприємництво,  кооперативи, бізнес-клуби, табори праці і відпочинку, фермерські господарства, аукціони, ярмарки, індивідуальна трудова діяльність, розширення зеленої зони біля школи, впорядкування та догляд за подвір’ям, проведення операцій “Турбота”, “Милосердя”, “Біля мого будинку” та ін.

У навчально-виховний процес мають впроваджуватися форми і методи виховної роботи, що лежать в основі козацької педагогіки.

Застосування наведених форм і методів патріотичного виховання покликане формувати в особистості когнітивні, емоційні та поведінкові компоненти, що передбачають вироблення вмінь міркувати, аналізувати, ставити питання, шукати власні відповіді, критично розглядати проблему, робити власні висновки, брати участь у громадському житті, набувати вмінь та навичок адаптації до нових суспільних відносин, адекватної орієнтації, захищати свої інтереси, поважати інтереси і права інших, самореалізуватися тощо.

Результативність патріотичного виховання великою мірою залежить від того, наскільки ті чи інші форми й методи виховної діяльності стимулюють розвиток самоорганізації, самоуправління дітей, підлітків, юнацтва, молоді. Чим доросліші вихованці, тим більші їхні можливості до критично-творчого мислення, самоактивності, творчості, самостійності, до усвідомлення власних світоглядних орієнтацій, які є основою життєвого вибору, громадянського самовизначення.

Доречно згадати слова В. Сухомлинського про те, що «громадянськiсть – це насамперед вiдповiдальнiсть, обов’язок – та вища сходинка в духовному життi людини, на якiй вона вiддає себе служiнню ідеалові». Саме тому варто наголосити на тому, що національно-патріотичне, вiйськово-патріотичне і громадянське виховання молодi в загальноосвiтнiх навчальних закладах мають зiграти значну роль у вихованні в неï тих основних якостей, які характернi для громадянина Украïни.



СЦЕНАРІЇ ВИХОВНИХ ЗАХОДІВ


ПЕРШИЙ УРОК. КОНСПЕКТ

«Чим може пишатись українець?»


ТЕМА. Чим може пишатися українець?
МЕТА. Вчити дітей любити оточуючий світ, те місце де ти живеш, щоб будувати щасливе життя на землі. Розвивати гармонійну особистість. Виховувати у дітей бажання рости гідними громадянами неньки України.
ОБЛАДНАННЯ. Гімн України, карта України, державні символи країни, народні символи країни, кліпи про Україну, сорочинський ярмарок, презентація уроку.
Хід уроку:

І. Організація класу
1.Привітання

Учитель:

1.Який щасливий день сьогодні!

Веселий, радісний, ясний,

Це гомінливий і погожий …

Почавсь навчальний рік новий.

Яскраве сонечко надворі

Кидає промінці у клас.

Такої радості ніколи

В житті ще не було у нас.

Або

2.Сьогодні свято завітало в школу,

Бо перше вересня, і пролунав дзвінок.

Змужнілі, сонцем зласкані улітку,

Ми розпочнемо Перший наш урок.
2.Вступне слово вчителя

- Дорогі діти! Шановні батьки, я рада(-ий) вас вітати у цьому світлому прекрасному класі з початком нового навчального року! Хочу побажати дітям цікавих подорожей по Країні Знань, а вам, батьки, міцного здоров’я, сімейного затишку, впевнено крокуйте зі своїми дітьми у прекрасну Країну дитинства, разом з дітьми відкривайте все нове і цікаве. В добру путь!

- А зараз розпочнемо наш перший урок.
ІІ.Ознаймлення з темою і метою уроку

- Сьогодні ми з вами поведемо мову про найдорожче серцю кожної людини. Нехай тему нашої розмови підкажуть рядки вірша Ліни Костенко.


Буває, часом сліпну від краси,
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,
Оці степи, це небо, ці ліси
Усе так гарно, чисто, незрадливо,

Усе як є - дорога, явори,


Усе моє - все зветься Україна.
- Так, сьогодні ми будемо говорити про найдорожче серцю кожної людини – про нашу Батьківщину, чим може пишатися українець? Діти, а знаєте ви, що таке Батьківщина?
Учень.

Батьківщина – це ліс осінній,

Це домівка твоя, і школа,

І гаряче сонячне коло.

Батьківщина – це труд, і свято,

Батьківщина – це мама й тато,

Це твої найщиріші друзі,

І бджола у веснянім лузі,

Батьківщина – це рідна мова,

Це дотримане чесне слово.


- Яку назву носить наша Батьківщина? (Україна)

- Ми з вами живемо в Україні. Це – Батьківщина наших дідусів і бабусь, батьків, це наша з вами Батьківщина. На карті Європи у самому центрі є наша рідна Україна. Вона має свою культуру, звичаї і традиції, свою мову та історію, багату природу та щирих, добрих людей. Сьогодні ще багато труднощів зазнає наша молода незалежна держава. Від усіх нас залежить наше краще майбутнє. Отже, діти, ми всі з вами – українці. Нам є чим пишатися!! А як ви гадаєте, чим може пишатися українець?


2.Асоціативний кущ «Чим може пишатися українець?»

(Країною, історією країни, своєю мовою, державними та народними символами, народними традиціями та звичаями, народними піснями та танцями, природою, містами та селами, народом, родинами.)


ІІІ.Основна частина

- Вислухавши ваші думки, я зробила висновок: «Українець може пишатися своєю країною та її тисячолітньою історією, своєю рідною мовою, державними та народними символами, багатими народними традиціями та звичаями, мелодійними піснями та запальними танцями, неперевершеною природою, красивими містами та селами, щирим народом, своїми родинами».
1.Ми пишаємось Україною, її історією.

- Замість слова “країна” часто говорять “Батьківщина”. Місце, де ти народився, живеш, ходиш до школи – це твій рідний край. І для кожної людини найдорожче те місце, де вона народилася, бо то її батьківщина. А от коли скласти маленькі батьківщини кожного з нас, вийде наша велика країна – Україна. Україна – це Батьківщина для всіх людей, які живуть на її території. Наша країна велика і дуже прекрасна. Україна – самостійна, незалежна держава. За площею Україна – найбільша серед країн Європи. Протяжність усього кордону України – 7643 км. А із заходу на схід територія простягається на 1316км. Станом на 1 квітня 2015 р. населення України склало 42 млн 873 тис. 583 людини.

- Історія України правічна. Вона сягає у кілька тисячолітню глибину. Перша держава на території України з’явилася 7 тисяч років назад. Українські землі були заселені мирними хліборобами закоханими у свою землю, але мужніми і непереможними. Трипільська цивілізація, яка виникла на території України, була найдавнішою з усіх відомих. А чого варті князі Київської Русі, які керували однією з могутніх держав Європи. Коли нестерпно стало жити українському людові в неволі, і почав він утікати. Втікачі називали себе козаками. Вони заснували Запорізьку Січ. Сміливі і волелюбні козаки стали гордістю України та її захисниками і оборонцями всього народу. Наша Україна ніколи не поневолювала інші народи, не вела загарбницькі війни, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів. Можна багато розповідати про історію нашої держави. І від вас залежить якої вона буде: єдиною, могутньою, заможною чи слабою, розрізненою, бідною. А зараз я пропоную вам переглянути відеоролик «Цікаві факти про Україну».
Перегляд відеоролика «Цікаві факти про Україну»

- Які цікаві факти ви запам’ятали про Україну?


2. Ми пишаємось своєю мовою

- Наступну сторінку нашого уроку – ми присвячуємо нашій мелодійній, солов'їній, неповторній українській мові. «Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів – скількома епітетами супроводжуються визнання української мови. І, зрештою, всі ці епітети слушні. Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе…» – написав про мову Олесь Гончар. Наша мова займає друге місце по мелодійності у світі, її визнали третьою найкрасивішою у світі за такими критеріями: як фонетика, лексика, фразеологія на Паризькому конкурсі мов світу у 1938році.


Мова кожного народу

Неповторна і своя,

В ній гримлять громи в негоду,

В тиші — трелі солов'я.



Учень.

Вивчайте мову українську.

Дзвінкоголосу, ніжну, чарівну.

Прекрасну, милу і чудову,

Як материнську пісню колискову.

Учень.

Не цурайтесь мови, люди,

Не цурайтесь роду.

Як зачахне рідне слово —

Не буде народу.
3. Ми пишаємось державними та народними символами

- Кожна незалежна держава має свої символи, які відрізняють її від інших країн. Це – герб, прапор та гімн (урочиста пісня). Давайте пригадаємо, який герб має наша країна? Прапор? Гімн?
- Наш народ має герб — тризуб. Це старовинний знак. Золотий тризуб на синьому тлі. Чому саме тризуб вважають Гербом України? Мабуть, тому, що число 3 завжди вважають казковим, чарівним. А ще у тризубі відображено триєдність життя. Це – батько – мати – дитя, які символізують силу, мудрість, любов.

Учень.

Наш герб — тризуб, це воля, сила,

Наш герб — тризуб! Недоля нас косила,

Та ми зросли, ми є, ми завжди будем,

Добро і пісню несемо ми людям.
- Синь українського неба і золото неозорих пшеничних ланів переніс наш народ на свій пра­пор. Кольори ці мають ще інше значення «мир» і «багатс­тво», бо народ наш є мирний і трудолюбивий.

Учень.

Синьо-жовтий прапор маєм,

Синє — небо, жовте — жито,

Прапор свій оберігаєм,

Він – святиня, знають діти.
- Гімн — це найголовніша пісня країни. Для гімну Ук­раїни написані слова, які виражають найсердечніші думки і прагнення нашого народу. їхній автор — ук­раїнський поет Павло Чубинський. До тексту підібрана ніжна і одночасно горда мелодія Михайла Вербицького. Всі найбільші свята українського народу проходять з урочистим виконанням нашого прекрасного Гімну.

Учень

Гімн – найголовніша пісня країни.


Слова палкі, мелодія врочиста,
Державний гімн ми знаємо усі.
Для кожного села, містечка, міста –
це клич один з мільйонів голосів.
- А які народні символи вам відомі? Назвіть.

- Народним символом українців є батьківська хата і святий хліб, вишитий рушник і материнська пісня, верба і калина, і хрещатий барвінок, дивовижна писанка, і вірний своєму краю лелека. Всі вони — наші давні і добрі обереги. Майже в усіх народів є улюблені рослини-символи. У канадців — клен, у росіян — берізка, а у нас — верба і калина. Правду каже прислів'я: «Без верби та ка­лини нема України».

- А які ще квіти полюбляють українці?(Соняшник, чорнобривці, мак).

- Де у нас на Полтавщині вишивають рушники? Виготовляють вироби з глини?


4. Ми пишаємось народними традиціями та звичаями, піснями і танцями

- Ми, українці, нація дуже стара і маємо дуже багату свою духовну культуру. Бо староукраїнські традиції ввійшли у плоть і кров наших звичаїв, і тепер ми собі не уявляємо Різдва без куті, Великодня - без писанки, Святої Тройці - без клечання, навіть назвемо це останнє свято «Зеленими Святами». Всі ми відзначаємо свято Купала, на «Введення» закликаємо щастя на майбутній рік, на «Катерини» кличемо долю, а на «Андрія» гадаємо на кохання.

- Які ще свята вам відомі?

- Хай кожна дівчинка в Україні знає, що вінок — це давня українська традиція, яка прийшла з глибини віків. Віночок завжди був окрасою голівок дівчат, і кожна виплітала його так майстерно, щоб він був їй до лиця і підкреслював вроду. А кожна квіточка мала своє значення у віночку: мальва-символ віри, надії та любові; ромашка - доброти і ніжності; безсмертник – здоров'я; волошка – радість і сподівання; мак боротьба між добром і злом.

- З давніх – давен збиралися люди на ярмарки, переважно восени, коли вже зібрано врожай. І чого тут тільки немає. Одні везуть, щоб продати, інші йдуть, щоб купити. І обов’язково на ярмарку лунають українські пісні, проводяться ігри, танці. Який найвідоміший ярмарок в Україні? Чи були ви на ньому? Що найбільше сподобалося?
Перегляд відеоролика про Сорочинську ярмарку
- Ще наш народ славиться піснями. В Україні люблять співати, з піснею легше жити. Говорять, що пісня душа народу. В піснях відображалось життя народу. Це сум, і журба, щастя і радість, пісні є жартівливі, веселі. Україна - це пісні і думи Кобзареві, спів солов’я. Українську мову називають солов’їною. А українські пісні мелодійні, беруть за душу.

Учень.

Століттями складалися пісні -

Пісні народні - жартівливі і серйозні,

Вони єднали в мирі й на війні,

Звучали на весіллі і в поході.

Учень.

Згадаємо ж давайте у цю мить,

Що українці - це народ співучий -

Ніщо не може нашу пісню зупинить,

Наповним піснею наш край квітучий!
- А яка ж то буде краса, коли ми з’єднаємо нашу чудову пісню, багату й ніжну музику й гарячий танок! А щоб не розгубити навичок захисника козаки придумали бойовий танець – гопак. Танок може служити добрими ліками від хвороб, бо він виховує нашу молодь в українському національному дусі, робить її здоровою, бадьорою, повною енергії й надії на світле майбутнє наше, а з ним і цілого Українського Народу. Давайте переглянемо український танок «Гопак».
Перегляд відеоролика про танок «Гопак».
5. Ми пишаємось природою, містами та селами країни

- Наш народ понад усе любить свою землю, свою природу, кожну травинку, кожну тваринку. Українці завжди шанобливо ставилися до природи. І природа їм віддячувала й оберігала. Нехай наша мандрівка нагадає кожному з нас чарівну пору цвітіння українських полів, прохолодний ставок, над яким схилилися старезні верби, красуються біля самої водички кущики калини, а над шляхом височіють темно зелені тополі, на яких змостили гнізда лелеки, улюблені птахи нашого народу. Річок в Україні налічується 73.000. Серед них є великі і малі. Річки – народне багатство. Дніпро, Дністер, Тиса, Десна, Дунай, Південний Буг – це найбільші річки України. Дніпро – одна з найбільших річок країни. Із загальної довжини 2201 км територією України тече 981 км . Це третя за довжиною і площею басейну ріка Європи. Крім того – найповноводніша ріка України. Тече з півночі на південь через усю Україну та впадає в Чорне море.

- В Україні – понад тисячу міст. Великі міста – Київ, Харків, Донецьк, Одеса, Львів, Запоріжжя, Луганськ, Миколаїв, Херсон. В них живуть люди , які люблять ці міста та прославляють їх своєю працею.

- В якому місті ми живемо? Чим воно вам подобається? Тепер переглянемо відеоролик про Україну.
Перегляд відеоролика про Україну

6. Ми пишаємось народом, своєю родиною

- Ще одна частка якою ми маємо пишатися, але найголовніше багатство України - це, звичайно, люди. Люди – трударі, люди - воїни, люди - спортсмени. Вони звеличують і прославляють свою країну на весь білий світ. Це історичні постаті - Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Богдан Хмельницький. Усюди знають вірші нашого Кобзаря Т.Г.Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка; наших славетних боксерів - братів Кличко, нашого футболіста Андрія Шевченка, хірурга-кардіолога Амосова, українського космонавта Каденюка, академіка Патона, артиста Богдана Ступку.

- Ваші батьки також своєю працею роблять вклад в розвиток та України, і не тільки працею. Виховуючи вас, майбутніх вчених, спортсменів, співаків, письменників, хліборобів, які в майбутньому будуть прославляти країну, вони творять історію України. І ми повинні пишатися своїми батьками, родиною.
Учень.

Родина - це таке маленьке слово,

А скільки ж в ньому сенсу й доброти.

Це – мами перша колискова,

Це - батьків прояв теплоти.

Це все. Що може бути краще

За рідних й дорогих людей?

Не покидай ти їх нізащо,

Бо це все рідне, це твоє.

Родина – це не просто термін,

Який у словнику знайдеш.

Родина – тихий серця шепіт,

З яким ти по життю ідеш.

Нехай усе біжить, минає,

Та ти не будеш в самоті.

Родина – щось насправді справжнє

З того, що маєш у житті.
V. Підсумок уроку


  • Пам’ятайте, діти, ви – майбутнє України. Україна – це ви!!!То ж своїми знаннями, працею, здобутками примножуйте її культуру, своїми досягненнями славте її. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України, пишайтеся і поважайте свій народ і його мелодійну мову. Шануйте себе і свою гідність, і шановані будете іншими.


1.Творча робота учнів. Складання квітки – символу «Я люблю Україну. Я пишаюся…»

Написати на серці «Чим я пишаюся?»

Під час виконання роботи перегляд кліпу «Україна - це ти».
2.Отримання сертифікатів «Патріот України»


  • Сподіваюсь, що після цього уроку ви будете намагатись більше дізнатися про нашу рідну Україну, пишатись тим, що ви – українці , любити свою країну, розмовляти та оберігати свою мову.


ТЕМАТИЧНЕ СВЯТО
«Живи та міцній, наша юна Державо»

(До Дня Конституції України)



(Звучать позивні свята «За Україну, за її волю».

До макету книжки «Історія Конституції України» підходять двоє ведучих).

- Ми живемо у незалежній країні, ім’я якій Україна. Всі ці роки – то роки нашого воскресіння, єднання, осмислення своєї долі й історії. А перед ними, цими роками незалежності, були століття, якими українці йшли до своєї держави.

- Найвищий Закон утверджує багатовікове прагнення українського народу до незалежності і власної держави. Прийняття Конституції України є закономірною і важливою віхою в історичному розвитку України.

- Історики запишуть для прийдешніх поколінь, що в ніч з 27 на 28 червня 1996 року була прийнята і затверджена Конституція України.



(На сцену виходять двоє ведучих)


  • Живи та міцній Українська Державо!

Вмирали у битвах мільйони борців,

Щоб стяг синьо-жовтий піднявсь величаво

Й на радість народу віки майорів.

Ми довго в нестерпній неволі ходили,

Хотіли нас зайди зо світу звести,


  • Клялись українців загнати в могили

Ординські, московські, й варшавські кати.

В Батурині, Кодні катюги шаліли,

Але не скорився козацький народ,-

У Крутах знайшла наша юнь Термопіли,

Зустрівши навалу північних заброд.

Безсилі збороти червону потвору,

Ми всіяли трупом Росію, Сибір,

Вмирали від мук, від голодного мору


– Ніхто не полічить всіх наших офір.

Боролись ми довго за волю, за право,

Щоб нині твій час, Україно, настав!

Живи та міцній, наша юна Державо,

У дружньому колі свобідних держав!
(Під звуки маршу «За світ встали козаченьки», прикордонники вносять в зал прапор, встановлюють на сцені)


  • Прапор – це державний символ,

Є він у кожної держави;

Це для всіх ознака сили,

Це для всіх ознака слави.

Прапор свій здіймемо гордо,

Ми з ним дужі і єдині,

Ми навіки вже – народом

Українським в Україні.

Слова палкі, мелодія врочиста…

Державний гімн ми знаємо усі.

Для кожного села, містечка, міста



  • Це клич один з мільйонів голосів.

Це наша клятва, доповідь священна,

Хай чують друзі й вороги,

Що Україна вічна, незнищенна,

Від неї ясне світло навкруги.

(Звучить гімн України)


  • До слова запрошуємо ________________________________________

(Звучить помірна музика).
Інсценізація «Вінок» (іде дівчина з терновим вінком в руці). За кадром текст:

 - Невпинний час страждань, людського болю

Нам відраховує і днини, і хвилини

Вінець терновий, оповивши волю,

Лежав і на чолі, й на серці України.

Культуру, прадідами пещену віками,

Ламав, калічив і кидав у багно,

Розплющив він колючими руками

Ту віру, що народжує добро.

Намірився і дух до рук своїх прибрати,

Страх сіяти і душу засмітить,

Хотів би брата він направити на брата,

І мову батьківську занапастить.

Він міг би довго душі нам косити,

Принижувати і вбивать людину,

Ні, досить цей вінець носити,

Ти долі іншої достойна, Україно!

(Кидає терновий вінок, бере український, одягає на голову дівчинки, яка буде перегортати сторінки книжки).

(Звучить музика, яка розкриває тему Княжої доби. Дівчинка відкриває сторінку книжки, на якій записано: «Княжа доба, ХІ-ХІІ ст.» і намальовані жовто-синій прапор і тризуб, справа надпис: «Руська правда», рік 1016).

- Написавши в 1016 році «Правду і Статут», Ярослав Мудрий визнав високе покликання Права і Суду в суспільстві.

- Занепад Київської Русі, пов'язаний передусім із наслідками нашестя татаро-монгольського іга, зупинив процес творення власної державної організації українського народу.

(Звучить музика, яка розкриває тему козацьких часів. Дівчинка-україночка перегортає наступну сторінку книги. Зліва записано: «Козацька держава, ХУ-ХУІІ ст.,», зображено тризуб і штандарт Війська Запорозького, справа напис: «Пакти й конституції законів та вільностей Війська Запорозького…» 5 квітня 1710р., при Бендерах, Пилип Орлик».



  • У цій «Конституції» розглядалося питання чіткого означення кордонів держави.

  • Також закладено принципи управління та діяльності органів державної влади.

  • Конституція Пилипа Орлика діяла на Правобережній Україні до 1714 року.

(Звуки музики. Дівчинка-україночка перегортає наступну сторінку книги, на якій зліва написано: «Українська народна республіка, 1917-1919рр.», справа надпис: І-ІІ Універсали Центральної Ради України, Михайло Грушевський. Конституція УНР від 28 квітня 1918 р., Акт Соборності України від 22 січня 1919р.»)

- В Українській Народній Республіці проголошено такі демократичні принципи: свобода слова, друку, віросповідання, зборів, недоторканності особи. Відмінено смертну кару. Впроваджено 8-годинний робочий день.

- З огляду на складність ситуації в Україні, Конституція не мала шансів на успіх, та й з огляду права Основний Закон України доби Центральної Ради був недостатньо професійним.

(Звучить музика. Дівчинка-україночка перегортає наступну сторінку книги. Зліва написано: «Радянські часи, 1919-1991», намальовано червоно-синій прапор і герб УРСР. Справа записано: «Перша Конституція УРСР – 10 березня 1919рр., Конституції УРСР – 1919р., 1936р., 1978р.»).

- Усі чотири Конституції УРСР були документами політичними.

- Ці Конституційні акти з великим застереженням можна віднести до групи основних законів держави.

(Звучить пісня Т. Петриненка «Україна». Дівчинка-україночка перегортає наступну сторінку книги, на якій Намальовано синьо-жовтий прапор і тризуб. Справа надпис: Декларація про державний суверенітет України – 16 липня 1990 р. Прийняття Україною незалежності – 24 серпня 1991р. Прийняття Конституції України – 28 червня 1996 р.).

- Поступ українського народу до утвердження суверенної і незалежної завершився днем прийняття нової Конституції – 28 червня 1996 року.

- Конституційне оформлення незалежності України перетворило український народ з носія суверенітету на його володаря.

- Українська держава посіла серед держав світу осібне і рівне становище Мораль і право, Право і Закон Рушійні сили для життя людини, А їх знання надасть нам вірний тон У розвитку держави – України. Регулювати світ людських стосунків, Впроваджувати державницький процес – Все в Конституції міститься в рахунку: Розумно й чесно твориться прогрес.

- Право, закони супроводжують людину все її життя. Щоб уміло і правильно користуватися своїми правами і добре виконувати свої обов’язки, не порушуючи прав і законних інтересів інших, треба знати закони.

- Серед присутніх у нашому залі, напевно, є людини перед якими назріли питання до правових органів. У вас сьогодні є така можливість задати питання __________________________________

- Для присутніх у залі пропонуємо ділову гру «Бліц-розминку» ( брейн-ринг ? ) Чи знаєш ти?..

Запитання:

- Основний Закон держави – (Конституція).

- «Конституція» у перекладі з латинської мови – (Устрій, установлюю).

- Універсальна політична форма організації суспільства – (Держава).

- Скажіть давньогрецькою мовою «влада народу» - (Демократія).

- Основне і невід’ємне право людини – ( На життя).

- Вищий ступінь розвитку живих організмів на землі – (Людина).

- Основне джерело права України – (Нормативно-правовий акт).

- Коли була прийнята Перша Конституція в Україні? (1710 р. Конституція Пилипа Орлика – Конституція прав і свобод Запорозького війська).

- Коли була прийнята декларація про державний суверенітет України? ( 16 липня 1990 р.).



  • Я маю право жити на Землі, Творити, дихати, учитись, Примножувать багатства всі її, Своєю Україною гордитись.

- До слова запрошуємо _________________________ ___________________ (демонструються слайди, йде коментар до них)

- Ми, народ, що вийшов із неволі,

Клянемось в благословенну мить

Всі свої тисячолітні болі

В славу України перелить.

Клянемось княжими гробами,

Золотою шаблею Дніпра

– Краще смерть, ніж бути знов рабами,

Хай гряде відродження пора!

Клянемося хлібом і водою.

Що всі мови нашої землі

Житимуть добром – не ворожбою,

В чесному сестринстві, а не в злі.

Клянемось робітними трудами,

Болісними нивами долонь

Краще – смерть, ніж бути знов рабами,

Хай горить очищення вогонь!

Клянемося «Кобзарем» Тараса,

Геніями Лесі і Франка,

Що не зродиться пахолків раса

З крові Гонти і Залізняка.

Клянемося Богом України,

Що вмремо, та не підем в ярмо.

Дух, воскреслий з темної руїни

На наругу в рабство не дамо.

Ми, народ, що вийшов із неволі,

Клянемось в благословенну мить

Стати рівним у народів колі,

На свободі й для свободи жить!

- Існує легенда про Україну. Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи вибрали елегантність і красу, угорці любов до господарювання, німці – дисципліну і порядок, народ Росії – владність, Польщі – здатність до торгівлі, італійці одержали хист до музики…

- Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, Руса коса переплетена стрічкою, а на голові багрянів вінок з червоної калини.

- Хто ти? Чого плачеш? – запитав Господь. - Я – Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються з вдів та сиріт, у своїй хаті нема правди й волі. - Чого ж ти не підійшла до мене раніше? Я всі таланти вже пороздавав. Як же зарадити твоєму горю?

- Дівчина хотіла вже йти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її:

- Є у мене найцінніший дар, який уславить тебе на цілий світ. Це – пісня. - Узяла дівчина України дарунок і міцно притиснула його до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ.



Концертна програма
УСНИЙ ЖУРНАЛ
«Державний прапор – святиня народу»

Мета. Ознайомити учнів із національними символами України, з її святинею – прапором; формувати національну свідомість школярів; виховувати патріотів рідної держави, повагу до її символів, розширювати пізнавальні інтереси школярів.

Обладнання. Державний прапор України, Герб, Гімн. Сцена прибрана святково.

КЛИЧ:

Ми всі – діти українські,


Український славний рід.
Дбаєм, щоб про нас маленьких
Добра слава йшла у світ.
Все, що рідне, хай нам буде
Найдорожче і святе,
Рідна мова, рідна віра,
Рідний край наш – над усе.

Ведуча. Дорогі діти! Шановні вчителі, присутні гості! Ми раді вітати вас у цьому світлому прекрасному залі

Учень.
Ми раді вас вітать у цій світлиці
І дарувати хліб із золота пшениці.

Учениця.
Щоб хліб святий у всіх був на столі,
Щасливі були люди в місті і селі.

Учень.
Серця в нас сповнені любов'ю, миром.
Бажаємо, щоб зустріч була щира.

(Діти подають на вишитому рушнику хліб-сіль почесному гостю).

Ведучий. Сьогодні, в цьому залі, ми з вами поведемо мову про найдорожче серцю кожної людини.

Ведуча. Нехай тему нашої розмови підкажуть рядки вірша Ліни Костенко.

Учениця
Буває, часом сліпну від краси,
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,
Оці степи, це небо, ці ліси 
Усе так гарно, чисто, незрадливо,
Усе, є - дорога, явори,
Усе моє - все зветься Україна.

Ведучий.
Тебе не вигадав Тарас,
Бо ти можлива і без нього.
Та й Котляревський в перший раз
Не споряджав тебе в дорогу.

Ведуча.
Ти, наче вранішня зоря,
Гориш і сяєш споконвіку...
Не заснував тебе варяг:
У греки йшов по твоїх ріках...

Ведучий.
Тебе не вигадав ніхто.
З'явилась ти у день Творіння!
Благословив тебе Христос
На вічне щастя і гоніння!

Ведуча.
Щодня благаю я Христа,
Аби не знала ти руїни...
Тебе не вигадав Тарас –
Завжди була Ти, Україно!..

Ведучий.
Отже, зустріч у нашій світлиці буде присвячена Україні, її символам. А проведемо її у вигляді усного журналу.

Ведуча.

Сторінка перша:


"Що таке Батьківщина".

1-й учень.
Що таке Батьківщина?
Під віконцем калина,
Тиха казка бабусі,
Ніжна пісня матусі,
Дужі руки у тата,
Під тополями хата.
Під вербою криниця,
В чистім полі пшениця
Серед лугу лелека
І діброва далека,
І веселка над лісом,
І стрімкий обеліск,

2-й учень.
Україно, земле рідна
Земле сонячна і хлібна,
Ти навік у нас одна.
Ти, як мати, найрідніша,
Ти з дитинства наймиліша,
Ти і взимку найтепліша,
Наша отча сторона.

3-й учень.
У пшеничний вінок одягнемо 
Схвильовану пісню,
Подаруємо спів, Батьківщино,
Сьогодні тобі
У глибоких очах пам'ять бачиться 
Давня і грізна,
А у серці любов, як простори 
Небес голубих.

4-й учень.
Над блакиттю весни,
Над широким задимленим світом
Промовляєм твоє, Батьківщино,
Завітне ім'я.
Бо твоя доброта у дорозі нам сонячно світить,
Наші дні зігріва правда горда
І щира твоя.

5-й учень.
У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не питай,
Рідніше нам своя святиня,
Аніж земний в чужині рай.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини.

Ведучий. Отже, діти, для кожного з нас найдорожча і найрідніша та земля, на якій ми народилися, де живуть наші батьки, рідні, де поховані наші предки. Це – наша рідна земля, наша Україна. Любімо і шануймо все те, що є наше, найдорожче і найрідніше.

(Пісня "Моя Україна").

Ведуча. Сторінка друга: "Наші символи".

Ведучий. Кожна країна світу обов'язково має свої символи. А що таке символи? Що до них належить?

1-й учень. Символ – це предмет, який характеризує державу, відображає її побут, традиції, господарювання, історичне минуле, прагнення народу. Символи України – Гімн, Герб, Прапор.

2-й учень. У статті 20 (розділ І) Конституції України записано: Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб, Державний Гімн України"

Ведуча. А що означають символи?

3-й учень. Гімн – це головна пісня, яка виконується в державі на всіх урочистих подіях.

4-й учень. Герб – розпізнавальний знак держави.

5-й учень. Прапор – полотнище певного кольору, чи поєднання кольорів, часто з певним зображенням, прикріплене до держала чи шнура. Це офіційна емблема, символ суверенітету.

Ведучий. Кожен народ з повагою ставиться до своїх символів. Прапор і Герб є нашими святинями, тому їх слід шанувати і берегти.
Під час виконання Гімну всі повинні стояти. Пам'ятайте це завжди і шануйте наші святині.

1-й учень.
Прапор – це державний символ,
Він є в кожної держави,
Це для всіх – ознака сили,
Це для всіх – ознака слави.
Синьо-жовтий прапор маєм,
Сине небо, жовте жито
Прапор свій оберігаєм – 
Він, святиня, знають діти.
Прапор свій здіймаєм гордо,
Ми з ним дружні і єдині,
Ми навіки є народом
Українським в Україні,

2-й учень.
Наш герб – тризуб.
Це воля, слава, сила.
Наш герб - тризуб.
Недоля нас косила,
Та ми зросли, ми є,
Ми завжди будем,
Добро і пісню несемо ми людям.

3-й учень.
Слова палкі, мелодія врочиста
Державний гімн ми знаємо усі,
Для кожного села, містечка, міста – 
Це клич один з мільйонів голосів. 
Це клятва, заповідь священна. 
Хай чують друзі й вороги, 
Що Україна вічна, незнищенна, 
Від неї ясне світло навкруги.

(Звучить Гімн України).

Ведуча. Сторінка третя: 
"Наш стяг -г пшениця у степах 
Під голубим сплетінням неба".

Ведучий. Державний прапор України синьо-жовтий. Він має досить давнє походження. Жовтий колір – це колір пшеничного лану, колір хліба, зерна, що дарує життя всьому сущому на землі. А синій колір означає чисте небо і чисті води нашої Вітчизни.

1-й учень.
Прапорець, що я тримаю,
Для мене – єдиний.
Прапорець, цей, що я маю, 
Символ України.
Нема в світі більш святого 
Й не буде ніколи,
Від край неба голубого,
Над пшеничним полем.

2-й учень.
Небеса блакитні сяють з глибини,
А пшеничні й житні мерехтять лани.
Образ цей не зблідне, хоч минуть жнива.
Це знамено рідне – злото й синява.
Прапор наш, як літо, в сонці майорить –
По долині жито, по горі – блакить.

3-й учень.
Під синім небом України 
Зазолотилися жита, 
У чуйнім серці воєдино 
З'єдналася палітра та. 
Бо це дано нам споконвіку – 
Від пращурів нива ясна – 
Душею, що не любить крику,
Єднати землю й небеса.

Ведуча. 2 вересня 1991 року над будинком Верховної Ради України було піднято синьо-жовтий прапор – символ незалежності та суверенітету нашої держави.

А 28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила Державним прапором - синьо-жовтий.



Ведучий. Сьогодні синьо-жовтий прапор майорить на всіх державних установах України. Він здіймається над усіма посольствами нашої держави, в багатьох країнах світу, під ним ходять у моря-океани українські пароплави...

Стрімко злітає це полотнище і в різних спортивних змаганнях, коли на п'єдестал пошани підіймаються українські спортсмени.

Гордо розвівається синьо-жовте знамено, промовляючи всьому світу: "Є у світі Україна!".

Діти. Була! Є! Буде! Слава Україні!



1-й учень.
Ми є діти українські –
Хлопці і дівчата,
Рідний край наш – Україна
Красна і багата.

2-й учень.
Рідне небо, ясне сонце,
Місяць, зорі срібні.
Рідний нарід – українці,
Всі до нас подібні.

3-й учень.
Рідний прапор злото-синій
Як сонце на небі.
Ми за нього все, що маєм
Віддамо в потребі.

4-й учень.
Рідна віра – Свята трійця
і Пречиста Мати.
Рідна мова – нею вчились .
Бога прославляти.

5-й учень.
Присягаєм: край наш рідний
Над усе любити
Рідний нарід шанувати – 
для нього жити...

Ведуча.
Прихилюсь я до тебе уклінно,
Побажаю і щастя й добра.
Тільки вірю: не вмреш, Україно,
Бо співочий народ не вмира.
Переміниться світу будова,
І сягне у космічну блакить.
Рідна мова моя кольорова
На далекі зірки полетить.

Ведучий.
І не буде нас доля цуратись
У Карпатських, Таврійських садах.
І не зможе ніхто відібрати
Те, що ти зберегла у віках.
Доки пісня звучить солов’їна,
Щире слово в козацьких устах,
Ти не вмреш, ти не вмреш, Україно,
Будеш жити у наших серцях.

ВИСНОВКИ

    


Як свідчить історичний досвід, без національно – патріотичного виховання молоді неможливо зберегти державу, зокрема націю. Патріотичне виховання покликане формувати в молоді високі моральні якості та ідеали, почуття любові до своєї Батьківщини, потребу в служінні їй. Воно орієнтоване на формування свідомого громадянина, патріота, професіонала, людини зі шляхетними особистісними якостями й рисами характеру, світоглядом і способом мислення, почуттями та поведінкою, спрямованими на саморозвиток.

      Патріотизм – суспільно-психологічне і моральне почуття, яке передбачає відданість своєї Батьківщині й любов до неї, бажання захищати її. Патріотизм як одна з яскравих емоційних якостей людини має моральне значення, оскільки проявляється у її громадянській позиції, у дотриманні традицій своїх батьків.

Критерієм і результатом національно-патріотичного виховання є громадянськість особистості, складовими якої є моральна, політична та правова культура, почуття власної гідності, внутрішньої свободи і водночас вболівання за суспільні ідеали, за пріоритети держави, благо свого народу і його дружні взаємини у світовому співавторстві.

    Становлення громадянина розпочинається з дитинства. Саме в цій період у дитини закладаються підвалини майбутньої свідомості, характеру поведінки, формуються риси українця. Підростаючи, дитина вбирає в себе те, чим живе родина, народ України, поступово формується свідомий громадянин і патріот. Завдання школи – формувати і розвивати такі особистісні якості, як повагу до прав і свобод людини, відповідальність, відкритість та критичне мислення, толерантність, готовність брати участь у соціально-політичному житті країни. На жаль, сьогодні серед молоді спостерігається небезпечне для соціальної стабільності суспільства зростання бездуховності, зневажання до правових та моральних норм, антисоціальної поведінки, втрата соціального оптимізму. Молоді, яка не втратила моральних ідеалів, патріотичних почуттів, навпаки, дедалі складніше знайти можливості для громадянського самовизначення, протистояти негативному впливу оточення. Це потребує впровадження комплексу соціально – педагогічних заходів для зміни реальної ситуації з метою підготовки молоді до життя в умовах демократичної держави і громадянського суспільства.

Ідеалом виховання виступає різнобічно та гармонійно розвинений національно свідомий, високоосвічений, життєво-компетентний громадянин, здатний до саморозвитку та самовдосконалення.

    Запорукою ефективності виховного процесу є органічне поєднання системи принципів національно-патріотичного виховання в цілісну систему, яка забезпечує досягнення відповідних результатів - міцно і органічно засвоєних загальнолюдських і українських національних цінностей.



     Будуть змінюватися часи, школа вирішуватиме нові завдання, проте актуальною є і буде одна проблема – виховання громадянина України, який знає і пам’ятає свій рід, мову материнську, цінує минуле і буде гідно творити майбутнє.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Стратегія національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 — 2020 роки / Указ Президента України від 13.10.2015 № 580/215 [Електронний ресурс] // – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/580/2015.

  2. Концепція національно-патріотичного виховання дітей і молоді / Наказ МОН України від 16.06.2015 № 641 [Електронний ресурс] // – Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/47154/

  3. Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України / Наказ МОН України від 31.10.2011 №1243 [Електронний ресурс] // – Режим доступу: http://www.moippo.mk.ua. – Назва з екрана. – Мова укр. (дата звернення: 24.09.2014).

  4. Бех І.Д. Програма патріотичного виховання дітей та учнівської молоді. - 16.04.2015

  5. Вишневський О. Теоретичні основи сучасної української педагогіки: Навч. посіб. – 3-тє вид., доопррац. і доп. – К.: Знання, 2008. – 566 с.

  6. Відмиш Л. І. Система національного виховання: шляхи і засоби реалізації / Л. І. Відмиш // Виховна робота в школі. – 2011. – № 8. – С. 7–10.

  7. Гарнійчук, В. Сутність і структура патріотизму старших підлітків [Текст] / В. Гарнійчук // Управління освітою (Шкіл. світ). – 2009. – № 20. – С. 22-23.

  8. Захаренко С., Коваленко, О. Формування громадянина - патріота у педагогічній системі О.А.Захаренка / С. Захаренко, О. Коваленко // Рідна школа. – 2013. – № 6. – С. 36–40.

  9. Кіндрат В. К.  Формування патріотизму в школярів у концепції В. О. Сухомлинського / В. К. Кіндрат // Педагогіка і психологія. –1998. – № 3. – С. 56–63.

  10. Матящук В.П. Сучасне патріотичне виховання в школах України / В. Матящук. – Тернопіль: Мандрівець, 2014. – 384 с.

  11. Система патріотичного виховання дітей та учнівської молоді в умовах модернізаційних суспільних змін: Навчально-методичний посібник /авт.кол.: Бех І.Д., Журба К.О., Киричок В.А. та ін. – К.: Пед. думка. – 2011.– 240 с.

  12. Сіленко  Т.В.  Формування патріотичних та громадянських якостей особистості учня засобами національно-патріотичного виховання.  Методичний посібник /      Т.В. Сіленко. – Вінниця: ММК, 2015.- 67 c.

  13. Ушинський К. Вибрані педагогічні твори.—К.: Рад. шк., 1983. с. 46.


Інтернет-ресурси

  1. Збірка матеріалів до проведення Першого уроку у 2016-2017 н.р. [Електронний ресурс] : http://rozumaka.com/pershiy-urok-2016-2017/.

  2. НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА. [Електронний ресурс]. http://www.ippo.edu.te.ua/

  3. Степанченко Л. А. Роль національно-патріотичного виховання у формуванні духовно морального світогляду школярів: [Електронний ресурс] // Освітній портал «Класна оцінка». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.osvita.org.ua. – Назва з екрану. – Мова укр. (дата звернення: 21.09.2014).

  4. Сценарій тематичного свята «Живи та міцній, наша юна Державо» (до Дня Конституції України) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.nmck-volyn.com.ua/scenarios_detail.php?id=65.

ЗМІСТ

  1. НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА…………………………………………………………3




  1. НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ У КОНТЕКСТІ ПРОГРАМИ

«ОСНОВНІ ОРІЄНТИРИ ВИХОВАННЯ УЧНІВ 1-11-Х КЛАСІВ

ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ УКРАЇНИ»……………………..4


  1. ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО

ВИХОВАННЯ………………………………………………………………………………..6


  1. РОЛЬ ПЕДАГОГА У ПОСИЛЕННІ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ…………….7




  1. КЛАСНИМ КЕРІВНИКАМ З ОРГАНІЗАЦІЇ ПАТРІОТИЧНОГО

ВИХОВАННЯ УЧНІВ………………………………………………………………….…...9


  1. ПІДХОДИ ТА ПРИНЦИПИ ВИХОВАННЯ ГРОМАДЯНИНА-ПАТРІОТА……..…..10




  1. МЕТОДИ, ЗАСОБИ І ФОРМИ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ…………….….....11



  1. СЦЕНАРІЇ ВИХОВНИХ ЗАХОДІВ………………………………………………..….….14




  1. ВИСНОВКИ……………………………………………………………………………...….28



  1. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………………...…..29




Каталог: bitstream -> 123456789
123456789 -> 1. Коротко про симетрію…
123456789 -> Звіт про науково-дослідну роботу регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями Оцінка стану кишкової мікрофлори у дітей раннього віку, хворих на пневмонію на фоні залізодефіцитної анемії
123456789 -> Звіт про науково-дослідну роботу регіональні особливості стану кишкової мікрофлори у дітей із соматичними захворюваннями зміни мікробіоценозу кишечника у дітей, хворих на гострий обструктивний бронхіт бронхіальну астму (проміжний)
123456789 -> Використання науково-технічних бд у наукових дослідженнях Васильєв О. В., к т. н
123456789 -> Розвиток банківського споживчого кредитування
123456789 -> Реферат дипломна робота містить 128 сторінок, 17 таблиць, 21 рисунок, список використаних джерел з 108 найменувань, 6 додатків
123456789 -> Урок з хімії у 9-му класі на тему: "Жири. Склад жирів, їх утворення. Жири в природі. Біологічна роль жирів"


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка