Курсова робота Діагностика пізнавальних процесів



Скачати 397,06 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації23.10.2016
Розмір397,06 Kb.
1   2   3

Порушення пам'яті, поряд з тотальними, можуть носити частковий характер. При зниженні пам'яті говорять про гіпомнезії, а при підвищенні пам'яті - гіпермнезії. Дані розлади часто формуються на базі емоційних порушень. Гіпомнезія супроводжує депресивний спектр симптомів, а гіпермнезія - маніакальний (наприклад, ейфорію).

Найбільш типовими психопатологічними мнестичними розладами є парамнезії, до яких відносять:

конфабуляції - обмани пам'яті, при яких нездатність запам'ятовувати події і відтворювати їх приводить до відтворення вигаданих, що не мали місця подій;

псевдоремінісценції - порушення хронології в пам'яті, при якому окремі події, які мали місце в минулому переносяться в сьогодення;

криптомнезії - розлади пам'яті, при яких хворий привласнює чужі думки.

Серед законів формування мнестичних розладів найбільш відомим вважається закон Рибо, відповідно до якого порушення (втрата) пам'яті (так само, як і її відновлення) відбуваються в хронологічному порядку - спочатку втрачається пам'ять на найбільш складні і недавні враження, потім - на старі. Відновлення відбувається в зворотному порядку.


1.5 Психічні порушення процесу мислення
Мисленням називається процес опосередкованого й узагальненого пізнання об'єктивної реальності. Цей процес повною мірою можна назвати вищим пізнавальним, оскільки саме мислення сприяє породженню нових знань, творчості. З іншого боку, різноманітні порушення мислення лежать в основі численних психічних розладів.

Для того, щоб бути правильним і сприяти одержанню вірних знань про об'єктивну реальність, мислення повинне відповідати таким параметрам, як: послідовність, продуктивність, цілеспрямованість, темп (швидкість). Параметр послідовності мислення (асоціативного процесу) виражається в необхідності мислити відповідно до логічних вимог, а також граматично коректно формулювати думки. Під продуктивністю розуміють вимогу мислити логічно, тобто так, щоб асоціативний процес приводив до нових знань. Цілеспрямованість мислення диктує необхідність мислити заради якої-небудь реальної мети. Темпом мислення позначається швидкість протікання асоціативного процесу, що умовно виражається в кількості асоціацій в одиницю часу [5].

Б.В.Зейгарник розділяє всі порушення мислення на чотири групи: 1) порушення операційної сторони мислення; 2) особистісного компонента мислення; 3) динаміки розумових процесів; 4) процесу саморегуляції пізнавальної діяльності. До порушень операційної сторони мислення відносяться зниження рівня узагальнень і перекручування процесу узагальнення. При зниженні рівня узагальнень оперування загальними ознаками заміняється встановленням сугубо конкретних зв'язків між предметами. Клінічно це виявляється схильністю до конкретизації мислення.

Конкретність - розлад мислення, при якому втрачається здатність до абстрагування.

На противагу зниженню рівня узагальнень при перекручуванні процесу узагальнення відбувається відрив суджень людини від конкретних, часток, одиничних зв'язків. У судженнях відбивають лише випадкові і несуттєві (латентні) ознаки предметів або явищ. Процес мислення являє собою необґрунтоване теоретизування по конкретних проблемах. Мова при цьому стає вигадливою, витіюватою. Клінічно перекручування процесу узагальнення виявляється резонерством.

Порушення особистісного компонента мислення виявляються різноплановістю мислення, зниженням критичності і саморегуляції. Відбувається втрата цілеспрямованості розумового процесу.

До порушень динаміки розумової діяльності відносять лабільність і інертність мислення. При першому відзначається нестійкість способу виконання розумових операцій, легкий перехід від одного до іншого; при другому - протилежні тенденції: ригідність, труднощі переключення [5].

Порушення процесу саморегуляції пізнавальної діяльності виражається в неможливості цілеспрямованої організації розумових дій.

З огляду на той факт, що мислення може порушуватися різноманітно, традиційно угруповання розладів мислення використовує перераховані вище параметри.

До розладів мислення за темпом відносять: прискорення й уповільнення мислення, ментизм, шперунг.

Прискорення мислення - збільшення кількості асоціацій в одиницю часу.

"Стрибки ідей" - максимальне збільшення кількості асоціацій в одиницю часу.

Уповільнення мислення - зменшення кількості асоціацій в одиницю часу.

Ментизм - "наплив думок", "вихор ідей", збільшення кількості асоціацій в одиницю часу, що не супроводжується зміною мови хворого, що виникає приступоподібно і мимоволі (різновид асоціативного автоматизму).

Шперунг - "закупорка думок", "обрив думок", раптова зупинка, переривання асоціативного процесу.

До розладів мислення по цілісності відносять: розірваність, зісковзування, незв'язність, інкогеренцію і вербигерацію.

Розірваність - розлад мислення, при якому порушується логічний зв'язок у пропозиції при збереженні.

Зісковзування - розлад мислення (більш "легкий" ступінь розірваності).

Незв'язність - розлад мислення, при якому порушується логічний і граматичний зв'язки в пропозиціях.

Інкогеренція - розлад мислення, при якому порушується зв'язок між складами у вимовних словах.

Вербигерація - розлад мислення, при якому відзначається стереотипне повторення окремих слів або складів.

Порушення цілеспрямованості розумового процесу зустрічаються при таких симптомах, як: різноплановість, докладність, резонерство, персеверації.

Різноплановість - розлад мислення, при якому відзначається формування суджень, виходячи з різних принципів.

Докладність - розлад мислення, при якому утрудняється утворення нових асоціацій унаслідок переваги попередніх.

Персеверація - розлад мислення, при якому значно (максимально) утрудняється утворення нових асоціацій унаслідок тривалого домінування однієї думки, уявлення.

Резонерство - "марне мудрування" (міркування заради міркування).

Розладу мислення по продуктивності - найбільш яскраві і часті ознаки психічних захворювань. До них відносяться нав'язливі, домінуючі і маревні ідеї.

Нав'язливі ідеї - думки, представлення, спогаду, що виникають мимо волі хворого при повній критичній оцінці сторонності і хворобливості [5].

Домінуючі ідеї - ідеї, що виникають у зв'язку з реальною ситуацією, але надалі займають не відповідному їхньому дійсному значенню домінуюче положення у свідомості хворого, що супроводжуються значною емоційною напругою і відсутністю критичного відношення до них.

Маревні ідеї - судження й умовиводи, що мають характер переконаності, що виникають на патологічній основі і не піддаються корекції з відсутністю критичного відношення до них.

Виділяють два різновиди маревних ідей, що розрізняються механізмами формування марення: інтерпретативне марення й образне марення. При першому патологічні ідеї (судження й умовиводи) виникають у результаті порушень логіки на всіх етапах марення; при другому - марення виникає з розладів сприйняття (патологічних образів і представлень).
1.6 Інтелект та його порушення
Інтелектом у психології називається система всіх пізнавальних здібностей індивіда і, зокрема , здатність до пізнання і рішення проблем, що визначають успішність будь-якої діяльності. Виділяється три форми інтелектуальної поведінки: 1) вербальний інтелект, що включає запас слів, ерудицію, уміння розуміти прочитане; 2) здатність вирішувати проблеми; 3) практичний інтелект, складовою частиною якого є уміння адаптуватися до навколишнього оточення.

Для клінічної психології найбільш значимим вважається практичний інтелект, оскільки саме він у значній мірі може змінювати поводження людини і порушувати адаптацію. У структуру практичного інтелекту входять процеси адекватного сприйняття і розуміння подій, що відбуваються, адекватної самооцінки і здатність раціонально діяти в новій обстановці [4].

Інтелектуальна, як і деякі інші, є більш складною сферою психічної діяльності, що включає в себе деякі пізнавальні процеси. Однак інтелект не можна вважати лише простий сумацією цих пізнавальних процесів. Зокрема, передумовами інтелекту є увага і пам'ять, однак тільки ними не може вичерпуватися розуміння сутності інтелектуальної діяльності так само, як інтелектуальна діяльність не може бути замінена розумовою.

Порушення інтелекту, як правило, описують на підставі різного ступеня зниження здібностей до рішення проблем і задач, зниження розумових здібностей. Нерідко для оцінки порушень інтелекту використовується оцінка загальних і спеціальних знань і умінь. Найбільш яскравими симптомами і синдромами розладів інтелектуальної діяльності є ознаки деменції і розумової відсталості.

Деменція - психопатологічний синдром, що включає зниження інтелекту в силу порушення вищих коркових функцій, пам'яті, уваги, мислення і прояв порушень орієнтування, здатності до навчання [4].

Розумова відсталість - стан затриманого або неповного розвитку психіки, що характеризується порушенням здібностей, які забезпечують загальний рівень інтелектуальності (когнітивних, мовних, моторних і соціальних).


1.7 Емоції та їх порушення
Емоціями називаються психічні процеси і стани у формі безпосереднього переживання діючих на індивіда явищ і ситуацій. Виникнення емоцій відбувається або внаслідок задоволення або незадоволення яких-небудь потреб людини, або в зв'язку з розбіжністю очікуваних і реальних подій.

Емоційні переживання можуть відрізнятися друг від друга в залежності від інтенсивності, модальності, тривалості, відповідності або невідповідності їхніх причин, що викликали. Під інтенсивністю розуміють ступінь виразності, глибини переживання (від слабкої до сильної). Модальністю називають спектр, що домінує спрямованість переживання. Тривалість характеризується тимчасовою довжиною переживання, швидкістю виникнення і зникнення.

Можна відзначити кілька вимірів емоцій: збудження-заспокоєння, розрядки-напруги, задоволення-невдоволення, що складають визначені модальності: роздратування-гніву, радості, тривоги-страху, туги і т.д.

Поряд з емоціями, тобто переживаннями, зв'язаними з безпосереднім відображенням сформованих відносин, виділяють глибокі і тривалі переживання, обумовлені з визначеним представленням про деякий об'єкт, - почуття. У клінічній психології значимими для оцінки психічного стану пацієнтів виявляються як емоції і почуття, так і афекти і пристрасті. Афектами називають особливо виражені емоційні стани людини, що супроводжуються істотними змінами в поводженні. Пристрастю же позначають своєрідний сплав емоцій, мотивів і почуттів, сконцентрованих на визначеному виді діяльності.

Афекти є потенційно небезпечними емоційними феноменами, оскільки можуть приводити до дезорганізації поводження і невмотивованих учинків. Розрізняють фізіологічний і патологічний афекти. Істотною диференційно-діагностичною ознакою є наявність або відсутність порушень свідомості. При фізіологічному - порушення свідомості відсутні, при патологічному - присутні, що визначає появу або непояву автоматизмів у руховій та вольовій сфері й амнезії слідом за припиненням афекту. Патологічний афект виникає, як правило, після гострої психічної травми. Він характеризується звуженням свідомості по типу порушеннями орієнтування, надмірною жестикуляцією, мовним розгальмуванням і психомоторним порушенням. Закінчується патологічний афект на відміну від фізіологічного досить гостро появою загальної слабості, байдужністю до подій, що відбуваються, і глибоким сном. Після пробудження хворої виглядає розгубленим, не пам'ятає, що з ним відбулося, нерідко подавлене [15].

Виділяють також такі різновиди афективних реакцій, як "реакцію зміщеного афекту" і негативістичну "реакцію на зло". При реакції зміщеного афекту спрямованість реагування не відповідає джерелу, що викликало її.

Найбільш складним є оцінка адекватності і неадекватності (патологічності) емоційного переживання, віднесення його до норми або патології. У зв'язку з цим звернемося до поняття стресу, введеного Г.Сельє. Стресом називається неспецифічна відповідь організму на будь-яке пред'явлене йому вимога, у першу чергу характеризується вираженими емоційними переживаннями (афектами). Стрес може носити негативний характер (дистрес), що приводить до розвитку патології емоцій, і позитивний, мобілізуючий (еустрес). У клінічній психології велике значення надається стресові, що формується психологічним шляхом після психогенного впливу, слідом за психотравмой. Психічна травма - це значима для людини подія, що викликає негативні емоції внаслідок того, що дана подія не сприяє задоволенню якої-небудь потреби і часто виявляється незпрогнозованим.

Кількість емоційних феноменів значно перевищує кількість проявів інших пізнавальних процесів.

Депресія (депресивний синдром) - знижений, похмурий настрій (туга), що сполучиться з руховою загальмованістю й уповільненням асоціативного процесу.

Манія (маніакальний синдром) - підвищений, радісний настрій (ейфорія), що сполучиться з руховим порушенням і прискоренням асоціативного процесу.

Ейфорія - підвищене, безтурботне, неадекватно веселий настрій.

Дисфорія - злобно-гнівний настрій.

Апатія - стан емоційної байдужності, байдужості до самого себе або навколишньому оточенню [15].

Легкодухість - емоційна гіперестезія.

Паратимія - неадекватний афект, кількісно і якісно не відповіднає його причині.

Страх - почуття внутрішньої напруженості, зв'язане з чеканням конкретних загрозливих подій, дій (страх проектується зовні - страх гострих предметів, тварин і т.д.).

Тривога - почуття внутрішньої напруженості, зв'язане з чеканням загрозливих подій (тривога частіше не проектується в поза - тривога за своє здоров'я, за роботу, за правильне виконання дій і т.д.).

Туга - важке почуття напруги, що граничить з болем, що хворі локалізують в області серця (на відміну від тривоги супроводжується руховою загальмованістю).

Занепокоєння - почуття напруженого чекання нещастя, яке може мати місце в майбутньому (безпредметне).

Почуття втрати почуттів - болісне почуття нечутливості, переживання безповоротної втрати можливості відчування.

Амбівалентність - одночасне співіснування протилежних почуттів.

Немаловажним для клінічної практики вважається симптом алекситимії - складність або нездатність точно описати власні емоційні переживання. При цьому пацієнт намагається пояснити свій стан на прикладах, порівняннях, однак адекватно сформулювати їх не може.


Під ангедонією розуміють втрата людиною почуття радості, задоволення. Як правило, ангедонія входить у структуру депресивно-деперсоналізаційного синдрому. До числа підвищено значимих для ефективного проведення лікувального процесу відносьться таке емоційне переживання, як емпатія - здатність людини точно розпізнати емоційний стан співрозмовника і співпереживати йому. Емнатію можна назвати емоційною чуйністю. При спробі описати настрій нерідко використовують термін синтонність; при підвищеній чутливості, що виявляється легкої ранимістю, говорять про емотивність [15].

Особливої уваги заслуговують емоційні переживання, що виникають унаслідок неузгодженості прогнозу і реальності. Суть їх полягає в тому, що людина часто очікує від оточуючих визначеного стереотипу поведінки. Він прогнозує вчинки людей. Чекання (експектації) однак не завжди виправдуються. Це відбувається як унаслідок розумових особливостей людини (зокрема, використання каузальної атрибуції), так і тому, що потреба в задоволенні якої-небудь діяльності блокує процес адекватного прогнозування.

З емоційних переживань, що виникають унаслідок порушення експектаційного й антиципаційного механізмів, виділяються образи, розчарування, афект здивування, здивування і деякі інші. Вважається, що найбільш яскравими прикладами формування емоційних переживань унаслідок різноспрямованих способів прогнозування є образа і подив. Здивування виникає у випадках, коли реальність переважає над чеканням; образа - при зворотній закономірності.

Найбільш частим симптомом порушення афективної сфери в соматичній і психіатричній клініці вважається страх. Виділяють кілька сотень різновидів страху, при цьому про патологічність або фізіологічність страхів говориться досить умовно, оскільки страхи можуть бути адекватною, мобілізуючою реакцією на реальну погрозу. Багато людей навіть не підозрюють про наявність у них якого-небудь різновиду страху до того, поки не зіштовхнуться з відповідною ситуацією.

Для оцінки ступеня патологічності страхів використовують параметри адекватності (обґрунтованості), інтенсивності, тривалості, ступеня контрольованості людиною почуття страху [10].

Важко для людини переживаються так звані соціофобії, різноманітні нав'язливі страхи, об'єднані побоюванням осуду людини з боку оточуючих (соціуму) за які-небудь дії: страх почервоніти при людях (ерейтофобія), страх не стримати гази, страх розсміятися в невідповідний час і в невідповідному місці. До нозофобій відносяться нав'язливі страхи занедужати яким-небудь захворюванням: канцерофобія, спідофобія (спідом), сифілофобія (сифілісом), лисофобія (страх збожеволіти).

Унікальну групу складають так звані контрастні нав'язливості, що сполучають емоційні переживання і порушення мотивації. При контрастних нав`язливостях страх виникає з приводу можливих дій пацієнта, що він може, але не бажає зробити.
1.8 Воля людини та її порушення
Вольова сфера в рамках пізнавальних процесів представлена мотиваційним аспектом. При цьому істотним є оцінка впливу мотиваційних процесів і активності особистості в пізнанні дійсності. Для клінічної психології важливі такі особливості вольової діяльності, як: цілеспрямованість, рішучість і наполегливість, що можуть виступати також у виді індивідуально-психологічних особливостей.

Для клінічної психології значимим є факт тісного зв'язку мотивації й активності з руховими процесами. У зв'язку з цим нерідко вольова сфера позначається як рухово-вольова.

До порушень вольової діяльності відноситься велика кількість симптомів і відхилень. Одним з найбільш важливих є порушення структури ієрархії мотивів, що часто зустрічається в умовах психічної хвороби. Суть порушення полягає у відхиленні формування ієрархії мотивів від природних і вікових особливостей потреб [15].

Іншим порушенням вважається формування патологічних потреб і мотивів (Б.В.Зейгарник). У клініці дане порушення виявляється такими симптомами, що відносяться до парабуліям, як: анорексія, булімія, дромоманія, піроманія, клептоманія, суіцидальна поведінка, дипсоманія.

Анорексія - відсутність апетиту, але присутність бажання.

Булімія - патологічне постійне бажання.

Клептоманія - патологічний нездоланний потяг красти непотрібні даній людині предмети.

Піроманія - патологічний нездоланний потяг до підпалів.

Дипсоманія - патологічний нездоланний потяг до запоїв.

Дромоманія - патологічний нездоланний потяг до бродяжництва.

Крім перерахованих у дитячій клініці описані синдроми патологічного нездоланного потяга висмикувати волосся (трихотиломанія), гризти і поїдати нігті (рнихофагія).

Поряд з парабуліями описані такі розлади рухово-вольової сфери, як:

гіпербулія - порушення поведінки у виді рухової розв`язності (порушення);

гіпобулія - порушення поведінки у виді рухової загальмованості (ступору).

Одним з найбільш яскравих клінічних синдромів рухово-вольової сфери вважається кататонічний синдром. Він містить у собі кілька симптомів:

стереотипії - часте, ритмічне повторення тих самих рухів.

імпульсивні дії - раптові, безглузді, безглузді акти без достатньої критичної оцінки.

негативізм - прояв безпричинного негативного відношення до будь-якого впливу ззовні у вигляді відмовлення, опору, протидії.

ехолалія, ехопраксія - повторення хворим окремих слів або дій, що вимовляються або виробляються в його присутності.

каталепсія ("симптом воскової гнучкості") - застигання хворого в одній позі, можливість зберігати додану позу протягом тривалого часу.

Особливим різновидом патологічних ознак з боку вольової сфери є симптом аутизму. Він виявляється втратою хворим потреби спілкуватися з оточуючими з формуванням патологічної замкнутості, відгородженості і нелюдимості.

Серед психопатологічних симптомів виділяють симптом автоматизмів. Автоматизми характеризуються мимовільним і неконтрольованим здійсненням ряду функцій поза видимим зв'язком зі спонукальними імпульсами ззовні. Виділяють амбулаторний, сомнамбулічний, асоціативний, сенестопатичний, кінестетичний різновиду автоматизмів. Амбулаторним автоматизмом називається варіант сутінкового розладу свідомості в хворих епілепсією, при якому хворий може робити зовні упорядковані і цілеспрямовані дії, про які після епілептичного припадку цілком забуває. Подібні дії людин може робити при сомнамбулічному автоматизмі, коли він знаходиться в стані між сном і пильнуванням, або в гіпнотичному трансі (фазі). Більш складні і різноманітні автоматизми зустрічаються при синдромі психічного автоматизму Кандинського-Клерамбо. Він є патогномонічною ознакою шизофренії і виявляється трьома видами автоматизмів: 1) асоціативним, при якому людина відчуває, що його мислення і мова керуються ззовні і мимо його волі (клінічно виявляється ментизмом і шперунгами); 2) сенестопатичним, при якому відчуття в тілі розцінюються як далекі, нав'язані, "зроблені" і 3) кінестетичним, при якому утрачається відчуття контрольованості власних рухів і дій.


1.9 Свідомість, її порушення
Свідомість - ще одна інтегративна сфера психічної діяльності, що, поряд з вольовою й інтелектуальною, виходить за рамки окремого пізнавальне процесу. По визначенню, свідомість є вища форма відображення дійсності, спосіб відносини до об'єктивних закономірностей. Вважається, що свідомість має такі характеристики, як: уява і рефлексія.

Усвідомлення людиною власної особистості (самосвідомість) є істотною ознакою психічної норми. Багато психічних захворювань можуть порушувати процес самосвідомості і приводити до того, що людина усвідомлює себе не тим, ким є в реальності [15].

К.Ясперс протиставляв свідомість власного "Я" предметній свідомості і виділив чотири формальних ознаки самосвідомості, порушення яких є типовим для психічної патології: 1) почуття діяльності - усвідомлює себе як активну істоту; 2) усвідомлення власної єдності в кожен момент часу; 3) усвідомлення власної ідентичності і 4) усвідомлення того, що "Я" відмінно від іншого світу, від усього, що не є "Я".

Розлади свідомості розділяють на дві групи: стан виключеної і розстроєної свідомості. До перших відносять обнубіляцію, сопор і кому, що розрізняються лише виразністю порушення свідомості (при грудці свідомість утрачається цілком); до других - делірій, аменцію, онейроід і розлад свідомості, при яких, поряд з порушенням власне свідомості і самосвідомості, відзначаються розлади й інші пізнавальні процеси (табл. 2).


Таблиця 2. Диференційно-діагностичні критерії розладів свідомості

Клінічні параметри Делірії Онейроід Аменція Розлади

Порушення орієнтування в місці, в часі в місці, в часі і власній особистості в місці, в часі, власній особистості в місці, в часі

Переважаючі розлади сприймання яскраві зорові справжні галюцинації та ілюзії фантастичні зорові і слухові псевдогалюцинації відривчасті слухові справжні и псевдогалюцинації яскраві зорові і слухові справжні галюцинації

Переважаючі розлади мислення маревні ідеї переслідування, відносини фантастичні маревні ідеї величі незв`язність, інкогеренція, відривчасті ідеї переслідування маревні ідеї переслідуван=-ня

Переважаючі афективні розлади тривога, страх ейфорія, благодушшя, "зачарованість" афект здивування, зміна афекту дисфорія

Розлади пам`яті амнезія

відсутня гіпомнезія амнезія амнезія

Тривалість години доба доба, тиждень, хвилина, година

Вихід із стану поступовий з резидуальними явищами поступовий поступовий різкий

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ
Оцінка рівня нервово-психічної стійкості (методика "Прогноз" за ВА.Бодровим)

Методика призначена для початкового орієнтовного виявлення осіб з прикметами нервово-психічної нестійкості (НПН). Вона дозволяє виявити окремі початкові передзахворювальні прикмети порушень особистості, а також оцінити вірогідність їх розвитку й прояву в поведінці й діяльності людини.


Каталог: files -> file
file -> Тематика рефератів. Автомобілі повітряно-пінного гасіння. Галузь застосування
file -> Міжнародна трудова міграція українців до країн європейського союзу: фактори впливу международная трудовая миграция украинского населения в страны европейского союза: факторы влияния
file -> Політична думка Стародавнього світу
file -> Походження політики
file -> Сутність і структура політичного процесу
file -> Політологія як наука і навчальна дисципліна
file -> М.Є. Жуковського «хаі» Кафедра менеджменту Загальні вимоги до структури, обсягу та оформлення дипломної роботи магістра з управління проектами 2014 Зміст розділ вимоги до оформлення
file -> Дипломного проектУ спеціаліста з управління проектами 2013 Зміст
file -> Реферат актуальність теми. Одним із перспективних напрямків розвитку обчислювальних систем є хмарна архітектура з


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка