Кушнір І. Г., Доцюк Л. Г




Скачати 242,56 Kb.
Дата конвертації29.01.2017
Розмір242,56 Kb.
УДК 616.61:159.98
Кушнір І.Г., Доцюк Л.Г.,

Кокощук Г.І., Кокощук О.В.

Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича
Особливості типу ставлення до хвороби у пацієнтів з нирковою патологією
У хворих із захворюваннями нирок досліджено ставлення до хвороби за методикою ТОБОЛ (Лічко А.Е., Іванов Н.Я.) в залежності від ступеня важкості хвороби, віку, зайнятості пацієнтів. Простежена особливість психологічних розладів в залежності від адаптивного та дезадаптивного ставлення до хвороби.

Ключові слова: ТОБОЛ, нефрологічні хворі.
Вступ. За останні 20 років досягнуто значних успіхів у діагностиці та лікуванні нефрологічних хворих [5], зокрема на кінцевій стадії ренального захворювання, яка в закордонній літературі отримала скорочену назву ESRD (end stade renal disease) [14].

При лікуванні нефрологічних хворих з використанням фармакологічних препаратів, гемодіалізу, перитонеального діалізу або трансплантації нирок особливе значення надається не тільки клініко-біохімічним параметрам, а і психологічним аспектам статусу даної категорії пацієнтів [1, 2, 6, 7, 11, 15, 16].

Широкий спектр метаболічних порушень, пов’язаних з нирковою недостатністю призводить до накопичення в крові токсичних речовин, зокрема аміаку, який виступає серйозним агентом, що порушує функції центральної нервової системи. Анемія, атеросклероз, підвищення в крові ряду біологічно активних амінів, зокрема серотоніну та гістаміну, порушення ендокринного статусу за рахунок зниження катаболізму ряду гормонів в нирці, розвиток дистресу [12] погіршують психологічний стан хворих.

Особлива увага при вивченні психологічного статусу нефрологічних хворих приділяється розвитку психоемоційних змін, що впливає і на ставлення до захворювання, і на якість життя. Рaul Kimmel зауважує, що у 30 % хворих мають місце прояви депресивного стану, діагностика якого не завжди буває високоефективною, а патогенез – зрозумілим. У своїй статті він резонно ставить питання – «депресія у пацієнтів з хронічною хворобою нирок: що ми знаємо і що повинні знати» [13].

Зважаючи на важливу роль серотоніну в якості нейромедіатора в ЦНС і підвищення його рівня в крові при нефриті необхідно враховувати і при призначенні антидепресантів на різних стадіях ниркової патології [3].

Так в роботі, Healy D. (2003) констатовано збільшення ризику суїциду у хворих з хронічною нирковою патологією при лікуванні антидепресантами Hall W.D. et al. (2006) і Isacsson G. et al. (2005). Відомо, що у хворих на хронічну ниркову патологію змінюється оцінка якості життя, соціального статусу та формується певний тип ставлення до хвороби, який суттєво впливає і на клінічні, і на психологічні параметри перебігу хвороби.



Матеріали та методи дослідження. З метою дослідження типу ставлення нефрологічних хворих до хвороби проведено обстеження 52 хворих, які перебували на лікуванні в нефрологічному відділенні обласної клінічної лікарні. У більшості пацієнтів ниркова патологія була представлена хронічним гломерулонефритом (40,4%), хронічним пієлонефритом (39,5%) та гострими захворюваннями нирок (21,1%).

Обстежені хворі знаходилися в широкому віковому діапазоні – від 17 років до 76 років. Хворі були розділені на дві групи в залежності від нозології: І – група з гострим захворюванням нирок та ІІ – група з хронічним захворюванням нирок

Результати оцінювали за наступними показниками: стать, вік, наявність артеріальної гіпертензії, тривалість захворювання, рівень освіти, працездатність.

Особливості суб’єктивної оцінки захворювання і емоційного реагування діагностувались за допомогою методики «Тип отношения к болезни» (ТОБОЛ), призначеної для дослідження системи ставлення хворих з хронічними соматичними захворюваннями [4]. Тип ставлення до хвороби складався із уявлень хворого про своє захворювання, лікування, відношення до медперсоналу, рідних, оточуючого середовища, роботи (навчання), самотності, минулому і майбутньому, а також до своїх вітальних відчуттів (самовідчуття, настрій, сон, апетит).

Опитувальник дозволяв діагностувати 12 типів відношення до хвороби: гармонійний (реалістичний, врівноважений), ергопатичний („Втеча від хвороби в роботу”), анозогностичний (ейфоричний), тривожний, іпохондричний, неврастенічний, меланхолійний, апатичний, сенситивний, егоцентричний (істеричний), паранояльний, дисфоричний (агресивний).

12 типів ставлення до хвороби об’єднані за двома критеріями: „адаптивність-дезадаптивність” та „інтер-інтрапсихічна направленість”.

Перша група включала гармонійний, ергопатичний і анозогностичний тип, при яких психологічна і соціальна адаптація істотно не порушувались. Друга група включала тривожний, іпохондричний, неврастенічний, меланхолічний, апатичний типи, для яких характерна інтрапсихічна направленість особистості реагування на хворобу, обумовлена порушенням соціальної адаптації. В третю групу входили сензетивний, егоцентричний, паранояльний, дисфоричний типи ставлення, для яких характерна інтерпсихічна направленість особистості реагування на хворобу, яка також обумовлена порушенням соціальної адаптації.

Статистичний аналіз отриманих даних проводили з використанням загальноприйнятої параметричної і непараметричної статистики. Характеристики вибірок представлені у вигляді середніх величин і стандартних відхилень. Для оцінки міжгрупових розрізнень застосували t-критерій Стюдента, тест Мана-Уітні, використано ранговий кореляційний аналіз по Спірмену та критерій Фішера.

Аналіз отриманих результатів. Дані про частоту вияву різних типів ставлення до хвороби у пацієнтів з гострими і хронічними захворюваннями нирок представлені в табл. 1. Найбільш розповсюджений серед респондентів був ергопатичний тип – 53,8%, пов’язаний з „втечею від хвороби у роботу”.

Даний тип ставлення говорить про наявність у осіб з хронічним захворюванням нирок прагнення продовжити працювати, навіть при наявності больових відчуттів та вибіркове ставлення до обстеження і лікування, обумовлене бажанням зберегти професійний статус і продовження активної трудової діяльності.

Також варто виділити меланхолічний тип реагування (30,8% табл. 1). У таких людей зазвичай високий рівень усвідомлення проблем, що є на даний момент часу, через призму незадоволеності, песимістичної оцінки перспектив; скептицизму, самокритичності, деяка невпевненість в собі і в своїх можливостях.

Таблиця № 1

Частота типів ставлення до хвороб у осіб з захворюванням нирок

Тип ставлення до хвороби

Кількість хворих

n=52


Абсолютне

Відсоток, %

Гармонійний

38

80

Ергопатичний

28

53,8

Анозогностичний

9

17,3

Тривожний

10

19,2

Іпохондричний

15

28,8

Неврастенічний

13

25

Меланхолічний

16

30,8

Апатичний

4

7,7

Сензетивний

12

23

Егоцентричний

2

3,8

Паранояльний

2

3,8

Дисфоричний

3

5,7

Перший блок

17

45,9

Другий блок

16

43,2

Третій блок

4

10,81

Примітка: сума більше 100%, тому що можлива належність декількох типів у одного хворого
Достатньо часто діагностувався іпохондричний тип ставлення до хвороби (28,8%), що виявляє мотиваційну спрямованість особистості в сферу фізіологічних функцій свого організму. Такі люди прагнуть розповідати іншим про свої больові та інші неприємні відчуття, про побічні дії ліків. Зазвичай такі пацієнти мають бажання лікуватися, дотримуватись лікувального процесу , але при цьому не вірять в його успіх. Перед вживанням ліків по декілька разів перечитують інструкцію, можуть радитись з іншим медичним персоналом щодо негативних дій даного препарату, схильні звинувачувати інших у виникненні хвороби. Основна проблема особистості даного типу – пригнічення спонтанності, стримування самореалізації, контроль над агресивністю, гіперсоціальна направленість інтересів, орієнтація на правила, інструкції, втеча від серйозної відповідальності через страх, скупість емоційних проявів, обережність. Співвідношення стриманості і роздратованості створює змішаний тип реагування, властивий особам з психосоматичною передумовою, що проявляється постійним напруженням з гіперсоціальною установкою. Можна припустити, що даний тип реагування виникає через те, що при дисфункції нирок збільшується кількість токсичних речовин, які викликають ослаблення організму, спричинюють виражений астенічно-вегетативний синдром, що включає загальну слабкість, стомлюваність та інше. Усвідомлюючи складну ситуацію, у людини можуть появитися розчарування в зв’язку із захворюванням, що порушує звичайний хід життя, плани і перспективи, в результаті чого людина стає заручником свого нездоров’я.

При неврастенічному типі (25%) спостерігається поведінка по типу „дратівливої слабкості”; спалахи роздратування, особливо часто виникають при больових та інших неприємних відчуттях. Дратівливість такі хворі іноді можуть «виливати» на першого зустрічного і завершується вона каяттям і слізьми. При спілкуванні з пацієнтами, особливо це стосується важкохворих, часто спостерігається відсутність віри у виліковування, у можливе покращення свого стану. Характерними є песимістичний погляд на життя, нетерпеливість і нездатність очікувати покращення результатів, спостерігається домінування пасивно-страждальної позиції, невпевненості в стабільності ситуації, висока чутливість і пригніченість. Таку позицію можна пояснити довготривалою невротизацією щодо своєї невирішеної проблеми.

Із таблиці 1 видно, що у пацієнтів з захворюванням нирок досить висока частота виявлення сензетивного та тривожного типу реагування на хворобу. Сензетивний тип (23%) проявляється надмірною стурбованістю та прагненням приховати своє захворювання, засторогою того, що оточуючі стануть уникати спілкування, будуть розпускати плітки і неблагоприємні чутки про причину і наслідки хвороби, а самих хворих вважати неповноцінними.

Тривожний тип (19,2%) характеризується стурбованістю та навіюваністю до несприятливого перебігу хвороби та її можливих ускладнень. Такі пацієнти звертаються до різних лікарів, читають медичну літературу, в якій вишукують інформацію про нові способи лікування свого захворювання. Даний результат може бути зумовлений такими явищами як: наявність фактора хвороби, перебування в лікарні, незвичність та нестабільність ситуації в якій опинився хворий, відірваність від рідних та близьких та внутрішньо-особистісні конфлікти.

Одним з основних завдань даної роботи було здійснити порівняльний аналіз показників між групами осіб з хронічним та гострим захворюванням нирок. Робоча гіпотеза передбачає, що виникнення і розвиток захворювання нирок впливає на суб’єктивне відображення свого стану, відчуття і переживання.

Можна було допустити, що переважаючий тип ставлення до хвороби у групи пацієнтів з гострим захворюванням та у пацієнтів з хронічним захворюванням нирок буде відрізнятися.

При порівнянні двох груп хворих в залежності від нозології (табл. 2), видно, що результати обох груп майже однаково розподіляються по блоках. Так в осіб з гострим захворюванням нирок – 54,5% адаптивного блоку проти 45,5% дезадаптивного.

Таблиця 2

Розподіл хворих за адаптивним і дезадаптивним блоками

в залежності від нозології

Група хворих

Адаптивний

Дезадаптивний

Абсолютний

Відсоток, %

Абсолютний

Відсоток, %

Особи з гострим захворюванням нирок

6

54,5

5

45,5


особи з хроніч ним захворюван-ням нирок

20

48,7

21

51,3


Можна було очікувати, що в осіб даної групи мав значно переважати адаптивний блок, адже це особи, які хворіють лічені дні або й години. Проаналізувавши поведінку і стан осіб з гострим захворюванням нирок, ми прийшли до розуміння того, що виражений больовий синдром, нерозуміння свого стану, і питання „що буде далі” міг вплинути на такий результат. 51,3% дезадаптивного блоку проти 48,7 адаптивного в групи осіб з хронічним захворюванням нирок, говорить про те, що значна частина хронічних хворих пристосувалась, та адекватно сприймає перебіг хвороби. Також варто зазначити, що в осіб з хронічним захворюванням нирок 83% діагностувався гармонійний тип ставлення до хвороби, що достовірно більше ніж у осіб з гострим захворюванням нирок (16,7%), хоча 51,3% – осіб потребують допомоги, підтримки та розуміння як медичного персоналу, так і близьких.

На рис. 1 представлені дані про частоту вияву сумарних блоків типів ставлення у чоловіків і жінок. В першу групу були включені пацієнти, у яких реєструвався тільки адаптивний перший блок (10 – чоловіків; 14 – жінок). Другу групу складали хворі, у яких реєструвався тільки дезадаптивний другий чи третій блоки або їх комбінація (16 – чоловіків; 12 – жінок).

У жінок констатовано тенденцію до збільшення частоти діагностики адаптивних блоків в порівнянні з чоловіками в межах першої групи. Статистично значимої різниці по частоті адаптивних і дезадаптивних блоків не відмічено, як у чоловіків, так і у жінок. Але при аналізі частоти виявлення типів ставлення до хвороби у чоловіків і у жінок встановлено достовірну різницю гармонійного типу (р=0,002) та сензетивного типу (р=0,03).



Рис. 1. Розподіл хворих по адаптивним і дезадаптивним блокам типів ставлення

до хвороби в залежності від статі


За результатами гармонійний тип, виявлено в 80% осіб загальної вибірки з яких це особи жіночої статі. Поруч з цим сензетивний тип також є переважаючим серед жінок 69%, що говорить про надмірну стурбованість та прихованість свого захворювання.

Однією з основних проблем при хронічному захворюванні нирок жіночої статі, це дітонародження. Дисфункції нирок порушують стабільність гомеостатичних параметрів в організмі: осмотичний тиск крові, об’єм крові, кислотно-лужний баланс, виведення кінцевих продуктів білкового обміну, зокрема сечовини та аміаку, величини артеріального тиску. Такі параметри прямо впливають на внутрішньоутробний розвиток дитини.

Згідно вищенаведеного, можна припустити, що жінки усвідомлюючи дану проблему часто почувають себе неповноцінними, в результаті чого виникає бажання приховати від інших існуючу ваду.

Суб’єктивна оцінка складної ситуації здійснює вибір способу пристосувальної поведінки, вибір засобу копінгу. Так, гармонійний тип передбачає планування, вирішення проблеми, сензетивний – із збереженням самоконтролю перед труднощами з позитивною переоцінкою. Таким чином, властивий пацієнту тип ставлення до хвороби з обраною поведінковою стратегією подолань труднощів створюють основу для психічної і соціальної адаптації до захворювань і лікування.

Таким чином жіноча стать у порівнянні з чоловічою, можливо краще пристосовується, адаптується до соціопсихічних змін, що пов’язані з захворюванням нирок.

Але варто прийняти до уваги і те, що чоловіки даної вибірки, відрізняються важкістю перебігу захворювання. Впродовж дослідження було зафіксовано 91,6% осіб чоловічої статі з хронічною нирковою недостатністю четвертого ступеня (ХНН4).

При порівнянні частоти вияву різних варіантів особистісного реагування на захворювання у працюючих і не працюючих хворих працездатного віку (від 17-59 років). Констатовано, що частота типів першого блоку складає 79% проти 39% у непрацюючих, Р=0,015) і більш низький відсоток другого блоку (16% проти 40% у непрацюючих, (Р=0,0067). При порівнянні шкальних оцінок по ТОБОЛ працевлаштованих і непрацевлаштованих хворих виявлені статистично достовірні різниці по більшості шкал.

У працюючих пацієнтів зареєстрована більша ступінь вираженості гармонійного, ергопатичного і анозогностичного типу ставлення до хвороби і менше виражено такі дезадаптивні варіанти особистісного реагування, як тривожний, іпохондричний, неврастенічний, меланхолійний, апатичний, егоцентричний і дисфоричний тип.



Також нами розглянуто співвідношення частоти адаптивних і дезадаптивних блоків за рівнем освіти (рис. 2). У осіб з середньо-спеціальною освітою зафіксовано 57,2%, а у осіб з вищою освітою – 58,3% адаптивні варіанти ставлення до хвороби. В той час у осіб з середньою освітою дезадаптивні блоки реєструються частіше адаптивних (61,5%), що і підтверджується достовірною різницею (р=0,05).


адаптивний дезадаптивний

блок блок



Рис. 2. Розподіл хворих по адаптивним і дезадаптивним блокам типів ставлення до хвороби в залежності від рівня освіти.
Таким чином аналіз особистісних реакцій хворих ґрунтується на больових відчуттях, розумінні захворювання, його самооцінці та формуванні ставлення до хвороби. Саме поняття здоров’я чи не здоров’я містить не тільки оптимальне функціонування органів та систем організму людини, її фізичне благополуччя, але й суб’єктивне психологічне відчуття свого захворювання, можливість оптимально активної, суспільно-трудової діяльності. Процес розуміння захворювання, та особистісні реакції на хворобу також залежать від рівня освіти.

Результати дослідження за методикою ТОБОЛ осіб з захворюванням нирок в залежності від наявності ступеня ХНН представлені в таблиці 3.

При порівнянні частоти типів ставлення до хвороби між групами осіб з ХНН0, ХНН1, ХНН2 та ХНН4, виявлено ряд істотних відмінностей. З таблиці 3 видно, що кожна група має свої переважаючі типи ставлення до хвороби. Так у пацієнтів першої групи (ХНН0) провідним типом є ергопатичний (63,3%), та гармонійний (27,7%). У пацієнтів з ХНН1 також найбільший відсоток ергопатичного (41,6%), трохи менший, але достатньо значний тривожного (33,3%), іпохондричного (25%), та неврастенічного (25%) типу ставлення до хвороби. Третя група відрізняється від попередніх тим, що ергопатичний тип (50%), значно переважає над іншими.
Таблиця 3

Шкальні оцінки по ТОБОЛ в залежності від ступеня

хронічної ниркової недостатності


Шкальні оцінки в ставленні до хвороби

ХНН0

n=11


ХНН1

n=12


ХНН2

n=6


ХНН4

n=6


Абс.

%

Абс.

%

Абс.

%

Абс.

%

Гармонійний

3

27,7

1

8,3

1

16,6

-

-

Ергопатичний

7

63,6

5

41,6

3

50

-

-

Анозогностичний

1

9

3

25

-

-

-

-

Тривожний

2

18,18

4

33,3

-

-

1

16,6

Іпохондричний

-

-

3

25

1

16,6

6

100

Неврастенічний

2

18,18

3

25

1

16,6

3

50

Меланхолічний

-

-

2

16,6

-

-

6

100

Апатичний

-

-

1

8,3

-

-

-

-

Сензетивний

1

9

1

8,3

-

-

1

16,6

Егоцентричний

-

-

1

8,3

-

-

-

-

Паранояльний

-

-

-

-

-

-

-

-

Дисфоричний

-

-

-

-

-

-

-

-

Примітка: n – кількість респондентів

сума більше 100%, тому що можлива належність декількох типів

одному хворому.
З клінічного інтерв’ю відомо, що значна частина цих людей працюють і відчувають підтримку на своєму робочому місці. Поруч з цим у осіб з ХНН4 не виявлено жодного з даних типів. За результатами четвертої групи констатовано стовідсотковий іпохондричний та меланхолічний типи ставлення до хвороби. Даний результат говорить не тільки про важкий фізичний, але і психологічний стан, який супроводжується виснаженням життєвої енергії, відчуттям безпорадності, збудженням, дратуванням і стражданнями. Такі пацієнти залежать від лікувального процесу, відрізняються невпевненістю в собі, відчуттям обов’язку перед кимось з залежною позицією. Під час спілкування ці люди прагнуть розповідати про свої больові, та інші неприємні відчуття, з чого вже тоді діагностуються іпохондричні прояви реагування. Сонливість в день та безсоння вночі робить їх ще більш дратівливими. Мотиваційна спрямованість фізіологічних функцій свого організму, та схильність звинувачувати інших у виникненні хвороби підтверджує даний результат.

Меланхолічний тип реагування (100%), говорить про низьку активність, безсилля, що проявляється недовірою до себе та невпевненістю у власних силах. Основною ознакою при хронічному захворюванні нирок є астенічний прояв, втомлюваність в результаті втрати працездатності. Такі люди мріють повернути силу, активність, бути потрібними, а здоров’я для них є найбільшою цінністю.

Серед учасників групи з ХНН1 та ХНН2 розповсюджений ергопатичний тип, пов’язаний з “втечею від хвороби у роботу”. Більшість осіб є працездатними і саме в своїй трудовій діяльності віднаходять можливість забути про наявність хвороби. Нами було відмічено, що ці люди відхиляють тему хвороби і з великим задоволенням розповідають про сім’ю, свої кар’єрні досягнення, інтереси.

За результатами, які представлені на рисунку 3, можна виявити певну закономірність: зі збільшенням ступеня хронічної ниркової недостатності зменшується кількість хворих в адаптивному блоці і типу ставлення до хвороби.



ХНН0

ХНН1

ХНН2

ХНН4




адаптивний дезадаптивний

блок блок


Рис. 3. Розподіл хворих по адаптивним і дезадаптивним блокам різного ступеня ХНН

Так в осіб з ХНН0 найвищий показник адаптації (77%). Даний результат може пояснюватись тим, що особи з ХНН0 є працездатними, активними і ведуть звичайний спосіб життя. Їхня хвороба дозволяє зберегти соціальні і сімейні зв’язки. Та з кожним наступним ступенем хронічної ниркової недостатності кількість осіб що входить до адаптивного блоку зменшується, варто зазначити про одну з найважливіших проблем – проблему адаптації після встановлення діагнозу. Постає важливе питання психологічного підходу, враховуючи різні рівні і аспекти пов’язані з особливостями хронічного захворювання нирок людини та її соціального задоволення.

З рисунку 4 видно, що адаптивний блок переважає у осіб з ХНН0 та ХНН1. Це говорить про хороші адаптивні можливості таких пацієнтів. Складна оцінка таких людей зумовлює вибір способу пристосувальної поведінки, вибір способу копінгу.

Так, гармонійний тип передбачає планування у вирішенні проблеми; сензетивний тип – збереження самоконтролю перед труднощами з позитивною оцінкою. Таким чином, властивий пацієнту тип ставлення до хвороби в єдності з застосуванням стратегії подолання труднощів створюють основу для психологічної і соціальної адаптації до захворювання і лікування. Та в осіб з хронічною нирковою недостатністю четвертого ступеня зовсім інша ситуація, де два переважаючі типи ставлення до хвороби, меланхолічний та іпохондричний, що доповнюють один одного. Зосередження на своїх больових та інших неприємних відчуттях поєднується з невірою у вилікування чи можливе покращення результатів.

Висновок. У пацієнтів з гострими та хронічними захворюваннями нирок частіше спостерігається гармонійний, ергопатичний, меланхолічний, іпохондричний, неврастенічний, сензетивний та тривожний тип реагування на хворобу. Адаптивний блок частіше діагностується у жінок, у працюючих хворих та у осіб з вищим рівнем освіти. Зі збільшенням ступеня хронічної ниркової недостатності зменшується кількість хворих в адаптивному блоці та відповідно збільшується у дезадаптивному блоці. Ступінь хронічної ниркової недостатності має суттєвий вплив і на клінічний, і на психологічний стан хворого, тому особливості особистісної, мотиваційної та психоемоційної сфери у таких пацієнтів слід вивчати окремо.


Список літератури:


  1. Васильева И.А. Качество жизни больных на хроническом гемодиализе / И.А. Васильева // Нефрология. – 2005. – с. 48-49.

  2. Васильева И.А. Психологическое и социально-демографические аспекты нарушений лечебного режима больными, находящимися на лечении хроническим гемодиализом / И.А. Васильева, А.Ш. Румянцев, Ю.С. Михеева // Нефрология. – 2004. – т. 8. - № 2. – с. 61-67.

  3. Кокощук Г.И. Динамика изменений содержания серотонина в почках и крови в сопоставленни с деятельностью почек при экспериментальном нефрите / Г.И. Кокощук // Патологическая физиология. – 1972. - № 6. – с. 44-47.

  4. Методика для психологической диагностики типов отношения к болезни: Методические рекомендации /Л.И. Вассерман, Б.В. Иовлев, Э.Б.Карпова, А.Я.Вукс // Л., 1987. – 28 с.

  5. Пиріг Л.А. Нефрологічна допомога в Україні: сучасний стан і перспективи / Л.А. Пиріг. // Журнал практичного лікаря. – 2005. - № 3. – с. 7-9.

  6. Craven J.L. The Beck Depression Inventory as a screening device for major depression in renal dialysis patients / Craven J.L., Rodin G.M., Littlefield C. // Int J Psych Med.1988.- 18 : 365 –374.

  7. Depression and anxiety in urban hemodialysis patients / Cukor D., Coplan J., Brown C. et al. // Clin. J. Am. Soc. Nephrol. – 2007. - 2 : 484 –490.

  8. Hall W.D. How have the SSRI antidepressants affected suicide risk? / Hall W.D. // Lancet. – 2006. - 367 : 1959 –1962.

  9. Healy D. Lines of evidence on the risks of suicide with selective serotonin reuptake inhibitors / Healy D. // Psychother. Psychosom. - , 2003. - 72 : 71 –79.

  10. Isacsson G. Selective serotonin reuptake inhibitor antidepressants and the risk of suicide: A controlled forensic database study of 14,857 suicides / Isacsson G., Holmgren P., Ahlner J. // Acta. Psychiatr. Scand. – 2005. - 111 : 286 –290.

  11. Psychiatric illness in patients with end-stage renal disease / Kimmel P.L., Thamer M., Richard C. et al. // Am. J. .Med. – 1998. - 105 : 214 –221.

  12. McEwen B. Protecting and damaging effects of mediators of stress: Elaborating and testing the concepts of allostasis and allostatic load / McEwen B. // Ann. N. Y. Acad. Sci. – 1999. - 896 : 30 –47.

  13. Kimmel P.L. Depression in patients with chronic renal disease: What we know and what we need to know / Kimmel P.L. // Psychosom. Res. – 2002. - 53 : 951–956.

  14. Psychosocial Aspects of Chronic Disease: ESRD as a Paradigmatic Illness / Daniel C., Scott D. C., Rolf A. at al. // Am. Soc. Nephrol. – 2007. - 18: 3042-3055.

  15. Validation of two depression screening tools in dialysis patients / Watnick S., Wang P.L., Demadura T., Ganzini L. // Am. J. Kidney Dis. – 2005. - 46 : 919 –924.

  16. Wuerth D. Psychosocial assessment of the patient on cronic peritoneal dialysis: an overview / Wuerth D., Fincelstein S.H., Fincelstein F.O. // Adv. Chronic. Kidney Dis. – 2007. – 14(4):353-7.



Summary

Kushnir I.G., Dotsyuk L.G.,

Kokoshchuk G.I., Kokoshchuk H.V.

Characteristic of type relation to the illness in patients

with kidney diseases.

This article presents an analysis of type relation the patients with kidney disorders to the disease. Was investigated the dependency of feature from adaptive and desadaptive modification of psychological disturbances.



Key words: nephrology patients, TRD (Type relation to the disease).


Резюме

Кушнир И.Г., Доцюк Л.Г.,

Кокощук Г.И., Кокощук Е.В.

Особенности типа отношения к болезни у пациентов

с почечной патологией.

У больных с заболеваниями почек с помощью методики ТОБОЛ изучено отношение к болезни в зависимости от степени тяжести болезни, пола, возраста, занятости пациентов. Прослежена особенность психологических расстройств в зависимости от адаптивного и дезадаптивного вариантов отношения к болезни.



Ключевые слова: ТОБОЛ, нефрологические больные.


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка