Л. Е. Орбан-Лембрик, Соціальна психологія, 2005 р. Зміст



Сторінка1/31
Дата конвертації25.10.2019
Розмір6,81 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   31
Л.Е. Орбан-Лембрик, Соціальна психологія, 2005 р.

ЗМІСТ


  1. Місце і роль соціальної психології в системі наукового знання


1.1. Сутність, структура, функції, категорії соціальної психології та взаємозв'язки з іншими галузями знання

Структура соціальної психології

Функції соціальної психології

Взаємозв'язки соціальної психології з іншими галузями знання
1.2. Предмет і завдання соціальної психології

Завдання соціальної психології
1.3. Формування і розвиток соціально-психологічних знань

Передумови виникнення соціальної психології як самостійної галузі знання

Розвиток соціальної психології за рубежем

Становлення і розвиток вітчизняної соціальної психології
1.4. Методологія і методи соціальної психології

Метод спостереження

Метод опитування

Метод тестування

Метод групової оцінки особистості

Метод експерименту

Метод вивчення документів

Метод соціометрії
2. Соціально-психологічні проблеми особистості
2.1. Особистість з погляду соціальної психології

Особливості взаємозв'язку особистості і суспільства

Соціально-психологічні теорії особистості

Психоаналіз

Біхевіоризм

Гуманістична психологія

Екзистенціальна психологія

Акмеологічний підхід до вивчення особистості

Трансакційний аналіз особистості
2.2. Специфіка соціально-психологічного підходу до вивчення особистості

Соціально-психологічна природа особистості

Соціально-психологічні орієнтири дослідження особистості
2.3. Соціально-психологічні проблеми соціалізації особистості

Сутність соціалізації, її сфер, стадій, інститутів і механізмів

Соціально-психологічні особливості соціалізації представників різних вікових категорій

Соціалізація підлітків

Соціалізація старшокласників

Соціалізація студентської молоді

Соціалізація особистості у зрілому віці

Вікові кризи життя і процес соціалізації індивіда

Асоціальні прояви особистості
2.4. Соціальна установка

Сутність соціальної установки

Соціальна установка і реальна поведінка
2.5. Особистість у групі

Самосвідомість особистості як чинник становлення у групі

Специфіка входження особистості в групу

Індивідуальні особливості людини і зовнішні поведінкові вияви

Статусно-рольові характеристики особистості

Статево-рольові параметри особистості

Поведінка особистості і соціальна напруженість
3. Соціально-психологічна характеристика спілкування
3.1. Спілкування як феномен соціальної психології

Соціально-психологічна специфіка спілкування

Особистість у контексті спілкування

Основні характеристики спілкування

Структура спілкування

Функції спілкування

Види спілкування

Стратегії спілкування

Тактики спілкування

Стилі спілкування

Засоби спілкування

Форми спілкування

Соціокультурні аспекти спілкування
3.2. Комунікація в міжособистісних відносинах

Сутність міжособистісної комунікації

Специфіка міжособистісної комунікаціїВиди і форми комунікації

Комунікативний простір міжособистісних відносин

Психологічні особливості вербальної комунікації

Психологічні особливості невербальної комунікації
3.3. Міжособистісна взаємодія

Особливості взаємодії в соціальній психологіїВиди взаємодії

Основні наукові погляди на взаємодію та її структуру

Зв'язок взаємодії і спільної діяльності

Потреба у взаємодіїФорми поведінки особистості у міжособистісній взаємодії

Деструктивні форми взаємодії

Альтруїстична поведінка у взаємодії

Взаємодія і міжособистісний вплив

Загальна характеристика міжособистісного впливу

Види міжособистісного впливу

Види психологічного впливу
3.4 Сприймання і розуміння людьми одне одного у процесі міжособистісного спілкування

Соціальне і міжособистісне пізнання

Особливості процесів міжособистісного пізнання

Перцептивні механізми та ефекти

Ідентифікація

Емпатія

Егоцентризм

Рефлексія

Стереотипізація

Каузальна атрибуція

Ефекти соціальної перцепції
3.5. Перешкоди на шляху спілкування

Труднощі спілкування

Загальна характеристика труднощів спілкування

Психологія утрудненого спілкування

Деформації спілкуванняБар'єри спілкування
4. Соціальна психологія груп і міжгрупової взаємодії
4.1. Феномен групи з погляду соціальної психології

Соціальна спільність і соціальна група

Соціально-психологічні параметри, характеристики та ознаки групи

Параметри, що характеризують групу як цілісність

Параметри, що характеризують індивіда як клена групи

Соціально-психологічні ознаки групиКласифікація груп
4.2. Мала група у контексті соціальної психології

Сутнісні ознаки малої групи

Основні підходи та напрями у вивченні малої групи
4.3. Динамічні характеристики малої групи

Групова динамікаКонцепції і моделі розвитку малої групи

Нормативний вплив у групіКерівництво і лідерство у малих групах

Особливості керівництва і лідерства у групі

Теорії походження лідерства

Теорія рис (особистісна теорія лідерства)

Ситуаційна теорія лідерства

Поведінковий підхід до проблем лідерства

Синтетична (системна) теорія лідерства

Стилі і типологія лідерства

Прийняття групового рішення

Прийняття рішення як теоретична проблема

Прийняття рішення як практична проблема

Проблема групової згуртованості і груповий конфлікт

4.4. Психологія великих соціальних груп і масових явищ

Загальна характеристика великих соціальних груп

Класифікація великих соціальних груп

Загальні ознаки великих соціальних груп

Структура психології великих соціальних груп

Методи дослідження психології великих соціальних груп

Психологія соціальних класів

Психологія етнічних груп

Ментальність

Національний характер

Національна свідомість

Особливості психічного складу українців

Психологія масових явищ

Психологічні особливості великих стихійних груп
4.5. Соціальна психологія міжгрупових відносин

Розвиток соціально-психологічних уявлень про міжгрупові відносини

Специфіка міжгрупової взаємодії та міжгрупового сприймання
5. Особливості прикладної соціальної психології
5.1. Загальна характеристика прикладної соціальної психології

Предмет і завдання прикладної соціальної психології

Особливості прикладних досліджень у соціальній психології
5.2. Основні сфери застосування прикладної соціальної психології

Прикладна соціальна психологія у сфері економіки і виробництва

Прикладна соціальна психологія у сфері політики

Прикладна соціальна психологія і управління

Прикладна соціальна психологія у сфері освіти і науки

Прикладна соціальна психологія і охорона здоров'я

Прикладна соціальна психологія і сім'я

Прикладна соціальна психологія у правовій сфері

1. Місце і роль соціальної психології в системі наукового знання


Соціальна психологія досліджує особливості взаємозв'язків людини з різноманітними суб'єктами соціального середовища, допомагає їй глибше пізнати себе, своє соціальне оточення, ефективно взаємодіяти з ним. Цьому сприяє властивий людині соціально-психологічний тип мислення, певний спосіб сприймання і тлумачення подій, явищ, станів, які вона може спостерігати як у собі, так і в соціумі.

1.1. Сутність, структура, функції, категорії соціальної психології та взаємозв'язки з іншими галузями знання


Соціальна психологія як відносно молода наука сформувалася на межі психології та соціології. Однак вона є не взаємодією двох методів дослідження чи механічним зближенням цих систем, а самобутньою наукою як за проблематикою, так і за логікою її дослідження.

Соціальна психологія — наука про взаємозв'язок соціального і психічного, їх взаємодію, взаємозалежність, взаємовпливи на рівні окремої людини, спільності; про соціально-психологічні явища, які виникають у процесі соціальної взаємодії і характеризують індивіда і групу.

Коло об'єктів соціальної психології як науки доволі широке та різноманітне, що і визначає структуру соціально-психологічного знання.

Структура соціальної психології


Структура соціальної психології (рис. 1) в кожний історичний період розвитку є результатом взаємодії двох протилежних, але тісно пов'язаних процесів: диференціації (поділ на складові) та інтеграції (об'єднання) ц з іншими галузями науки (інтеграція як соціальної психології загалом, так і окремих її складових). Ця структура містить упорядковані знання про соціально-психологічну реальність і механізми її розвитку та функціонування, є системою взаємопов'язаних уявлень, понять, поглядів, теорій, концепцій про соціально-психологічну реальність різних рівнів: від соціально-психологічної програми поведінки окремих людей до соціально-психологічних явищ у макросередовищі.

Як навчальний курс, соціальна психологія охоплює такі розділи:



1) науково-методологічний. Розкриває місце і роль соціальної психології в системі наукового знання (її пред

Рис. 1. Структурні складові соціальної психології

мет, завдання, функції, категорії, методологічні основи та методи, питання еволюції соціально-психологічного знання);

2) соціально-психологічні проблеми особистості. Вивчає особистість як суб'єкт соціальної взаємодії та спілкування, психічне відображення особистістю соціальних явищ у структурі групових відносин;

3) соціально-психологічна характеристика спілкування. Містить соціально-психологічні знання про спілкування, його види, рівні та функції, психологічні способи впливу в процесі спілкування та ін.;

4) соціальна психологія груп і міжгрупової взаємодії. Висвітлює соціально-психологічні знання про комунікативний потенціал учасників взаємодії, про закономірності поширення суспільних інтересів, настроїв, моди, про психічний склад групи, нації. Вивчає сферу соціально-психологічних групових процесів — проблеми прояву соціально-психологічних явищ у малих соціальних групах (конформна поведінка, соціально-психологічний клімат, психологічна сумісність тощо);

5) особливості прикладної соціальної психології. Йдеться про закономірності становлення соціально-психологічної реальності в конкретних сферах життєдіяльності індивіда та групи: соціальну психологію виробництва, соціальну психологію управління та ін.

Функції соціальної психології


Як самостійна галузь знання, соціальна психологія реалізує усі функції, властиві психологічній науці: теоретико-пізнавальну, комунікативну, гуманістичну, прогностичну, прикладну та ін. Теоретико-пізнавальна функція передбачає повне і конкретне пізнання соціально-психологічної реальності, її структури, механізмів розвитку та функціонування з позицій інтересів людини і групи, а також з'ясування закономірностей, механізмів та чинників, що детермінують соціально-психологічні явища. Комунікативна функція реалізується як систематизація знань з проблем сприймання, передавання інформації, взаємодії і взаємовпливу людей. Гуманістична функція полягає в дотриманні норм етики і моралі щодо індивіда, в захисті соціальних спільностей, верств, відтворенні й передаванні соціального досвіду. Прогностична функція передбачає формування соціально-психологічних прогнозів щодо співвідношення індивідуального і соціального, суб'єктивного відображення об'єктивної реальності. Зміст прикладної функції полягає у з'ясуванні на основі теоретичного й емпіричного аналізів закономірностей становлення соціально-психологічної реальності форм існування та способів функціонування ціннісного ставлення індивіда до соціальної дійсності, вироблення практичних рекомендацій з різних аспектів взаємодії, впливу людей один на одного та сприйняття їх у соціальній спільноті.

Категорії соціальної психології. Спираючись на основні категорії психології та соціології (особистість, група, соціум, пізнання, мислення, переконання, установки, соціальні явища та ін.), соціальна психологія оперує власним категоріальним апаратом (рис. 2). Ядром його є базові поняття соціальної психології (соціально-психологічна реальність, взаємодія, соціально-психологічний тип, спілкування, соціально-психологічні явища, групова динаміка, соціально-психологічне відображення та ін.), навколо яких концентрується відповідна соціально-психологічна проблематика, а також ті, що характеризують суттєві ознаки, конкретні механізми взаємозв'язку соціального та психічного.


Взаємозв'язки соціальної психології з іншими галузями знання


Соціальна психологія черпає відомості з різноманітних галузей соціальних, психологічних, загально гуманітарних знань, збагачуючи водночас і їх своїми відкриттями. Найтіснішими є її зв'язки із психологією та соціологією.

Значущість зв'язків із психологією зумовлена тим, що наприкінці XIX — на початку XX ст. вона суттєво змінила зміст свого предмета, розглядаючи психічне вже як продукт соціально-історичного розвитку людини і суспільства. Не менш важливим є і те, що з метою пояснення онтогенезу (розвитку) психічних процесів психологія стала послуговуватися такими соціальними категоріями, як "взаємодія", "спілкування", "співробітництво". Все це зумовило особливості аналізу взаємозв'язку індивідуального та соціального, внутрішнього й зовнішнього. Не послаблюючи свого інтересу до відображення людиною об'єктивної дійсності, психологія водночас розглядала психічне і як регулятор соціальних відносин. Соціальне вона перестала вважати зовнішнім чинником, під тиском якого відбувається трансформація внутрішнього (психічного) життя людини, і надала йому значення чинника первинного. А внутрішні психічні процеси розглядалися у взаємодії із соціальними чинниками. їх психологія почала трактувати як зовнішні операції, які у процесі взаємодії перейшли у внутрішню сферу індиві-



Рис. 2. Категорії соціальної психології

да, стали його емоційним, вольовим або інтелектуальним актом.

Започатковані у 20-ті роки XX ст. американським психологом Флойдом Олпортом і російським фізіологом Володимиром Бехтєревим експериментальні дослідження дії соціально-психологічного чинника засвідчили, що за присутності інших людей, особливо під час взаємодії з ними, результативність діяльності індивіда змінюється — підвищується чи знижується. Безпосередній вплив одного індивіда на іншого є найпростішим соціально-психологічним явищем. Це дає підстави стверджувати, що психологія стала орієнтуватися на використання соціальних чинників у поясненні сутності психічного, а соціальна психологія як самостійна наука почала формуватися з перших спроб пояснити, чому змінюється активність індивіда у присутності інших. Сучасна психологія вивчає загальні закономірності психіки людини і є джерелом розвитку всіх галузей психологічної науки, визначає засади науково-психологічних досліджень і в галузі соціальної психології.

Взаємозв'язок соціальної психології із соціологією виник на початку XX ст., з використанням психологічних даних під час аналізу соціальних структур і відносин. Це яскраво виявилось у мікросоціології, яка найбільше уваги в поясненні соціальних явищ приділяє мотивам і смислам поведінки, міжособистісними взаєминам. У цьому контексті психологія і соціологія, розв'язуючи кожна свої завдання, утворюють нову дисципліну — соціальну психологію. Проте не всі, хто називався соціальним психологом, однаково розуміли сутність цієї науки. Нерідко професійні соціологи вважали себе соціальними психологами, і навпаки.

Загалом соціологія як наука про суспільство, соціальні інститути і соціальні спільності вивчає закони розвитку та функціонування суспільства, природу і характер суспільних, групових та індивідуальних цінностей і норм. Соціальна психологія досліджує конкретні механізми їх формування. Якщо соціологія пояснює джерела соціальної активності людини, то соціальна психологія — шляхи та закономірності її вияву. На відміну від соціології вона вивчає не об'єктивно існуючі соціальні відносини між людьми, не соціальні спільності, що виникають на основі цих відносин, а те, як люди їх відображають у своїй свідомості, конкретизують в оцінках і реальній поведінці. Досліджуючи конкретні закономірності та механізми взаємозв'язку між особистістю й суспільством, соціальна психологія з'ясовує, як і чому соціальне (суспільство, організація, група) впливає на особистість; як особистість, її діяльність позначаються на функціонуванні соціальної групи; як проявляється соціально-психологічна реальність, що виникає у процесі такого взаємозв'язку.

Багато спільних особливостей мають соціальна психологія та психологія особистості, що вивчає закономірності формування людини як суб'єкта життєдіяльності, механізми інтегрування всіх психічних процесів і властивостей індивіда у системну якість, котра опосередковує його взаємодію із соціальним середовищем через процес соціалізації. Обидві науки досліджують індивіда. Предмет психології особистості охоплює структуру, функціональні характеристики, рушійні сили формування та відхилення в розвитку особистості тощо. При цьому увага фокусується на індивідуальних внутрішніх механізмах і на відмінностях між індивідами. Соціальна психологія, зосереджуючись на індивіді чи групі людей, переймається тим, як соціум впливає на людину, спільноту, як соціальні ситуації змінюють поведінку особистості, чим зумовлене формування конформних чи незалежних, агресивних чи альтруїстичних індивідів, що визначає масову поведінку і явища групової динаміки.

Актуальним є зв'язок соціальної психології з спелеологією (грец. акте — вищий ступінь, вершина, найвища точка, найкраща пора у розвитку людини) — галуззю психологічної науки, яка вивчає закономірності та механізми розвитку людини на щаблі зрілості, досягнення нею високого рівня. Оскільки непрофесіоналізм породжує психологічний дискомфорт, невизначеність, розгубленість, апатію, стан фрустрації (обман, марне сподівання) тощо, великого значення надають опануванню секретів майстерності, формуванню психологічної готовності здійснювати діяльність ефективно і результативно, баченню шляхів, що ведуть до професіоналізму. Важливою проблемою акмеології є формування загальних принципів удосконалення професійної діяльності й спілкування спеціалістів. Саме в аспекті професіоналізму спілкування та взаємодії вбачається безпосередній вихід соціальної психології на акмеологію, адже проблема соціально-психологічного відображення безпосередньо пов'язана з проблемою психології спілкування, а професійна взаємодія невід'ємна від спілкування.

Традиційно акмеологія розглядає закономірності та механізми розвитку людини на стадії її зрілості. Проте розвиток умінь і навичок соціально-психологічного відображення, зокрема й комунікативних, набуття соціального і морального досвіду, які є невід'ємними атрибутами майстерності й професіоналізму, закладаються в дитинстві. Отже, зрілою людина не народжується, на стан зрілості впливають усі попередні етапи її розвитку. Тому акмеологія розглядає також розвиток особистості в дошкільному і шкільному періодах. Значною мірою це зумовлює зв'язок соціальної психології з віковою психологією, яка досліджує специфічні властивості індивіда, його психіки в процесі зміни вікових стадій розвитку. Особливий науковий інтерес становить проблема раннього формування професійних основ життя особистості, що забезпечує її стійкість в екстремальних умовах.

Інтенсифікація міжнародних економічних, культурних відносин актуалізує взаємодію соціальної психології з етнопсихологією. Професіоналізм сучасної комунікативної діяльності передбачає наявність у спеціалістів знань і вмінь ділових міжнародних переговорів, неформального спілкування з представниками різних національностей. Для соціальної психології та етнопсихології, яка вивчає етнічні особливості психіки людей, національний характер, закономірності формування і функціонування національної самосвідомості, етнічних стереотипів, особливо цінним є пошук шляхів регуляції ділового спілкування як всередині етнічної групи, так і на міжнаціональному рівні.

Ефективною є взаємодія соціальної психології з психологією управління, яка продукує психологічні знання про управлінську діяльність. Йдеться про дослідження соціально-психологічних чинників управлінської діяльності та кар'єри, соціально-психологічного консультування з проблем управлінського розвитку, соціально-психологічних механізмів управлінської адаптації, соціально-психологічних механізмів професійної управлінської деформації та регресивного особистісного розвитку. Важливою є проблема комунікативної підготовки керівника як одного з найважливіших чинників ефективності його роботи.

Соціальна психологія пов'язана і з іншими галузями психологічної науки (педагогічною психологією, психологією культури, політичною психологією, юридичною психологією), а також з педагогікою, філософією, історією, економікою.




Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   31


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка