Л. Микитюк, методист Надвірнянської црб «Чорнобильська тема у творчості українських письменників» (літературний форум) Надвірна




Скачати 80,64 Kb.
Дата конвертації29.11.2018
Розмір80,64 Kb.
Л.Микитюк, методист

Надвірнянської ЦРБ

«Чорнобильська тема у творчості

українських письменників»

(літературний форум)

Надвірна

2016

Ведуча 1. Сьогодні ми зібралися тут, щоб відзначити 30-ту річницю Чорнобильської трагедії.

Читець: Чорнобиля гіркий полин

На серце ліг незримо й тяжко,

І пливе над землею дзвін

Із тихим стогоном протяжно.

То дзвонять дзвони не Хатині,

Де слід лишила свій війна,

Це стогнуть землі України,

Де мирний атом не мина.




Ведучий2. Усі жахіття й проблеми Чорнобиля знайшли відгук у серцях і творах українських письменників.

У перші ж дні після катастрофи на сторінках літературних часописів, зокрема в «Літературній Україні», з’явилися пристрасні публіцистичні виступи Олеся Гончара, Бориса Олійника, Івана Драча. Згодом були надруковані поетичні твори Бориса Олійника, Наталки Білоцерківець, Леоніда Горлача, Світлани Йовенко.



Ведуча 1. Подією в літературі стала поема Бориса Олійника «Сім» (1987).

Цей твір присвячено пам’яті відважних шести пожежників, що самовіддано вступили у боротьбу зі смертю та кінорежисера Володимира Шевченка, який знімав фільм про спробу людей протистояти стихії.

«Де ви тепер, матерів своїх діти, колисаєте сон» у традиції народного плачу і скорботи запитує поет і «мов з козацького реєстру» вичитуємо сміливців»:

Віктор Кібенюк,

Микола Ващук,

Василь Ігнатенко,

Микола Титенюк,

Володимира Тищура,

Володимир Правик,

Володимир Шевченко.

Завдяки Б.Олійнику, його продуманому художньому прийому поіменної переклички свічка пам’яті і нагадуватиме про кожного героя Чорнобильських подій.

Ведучий: Велику увагу звертає Б.Олійник у поемі на проблеми моралі. Осмислюючи глобальність Чорнобильської трагедії, автор спонукає читача заглянути у свій внутрішній світ, побачити й оцінити власну совість і власну антисовість. Тому міфологічний образ крука є не тільки уособленням зовнішнього ворога, чужого зла, це і власні недоліки, власне зло, притаманне майже кожній людині.

Отож утверджувати добро і правду на землі потрібно, починаючи із подолання власного зла, своєї антисовісті. Історія переконує, що вже не один раз, забувши про власну совість, ми сприяли можливим ворогам-крукам використовувати нашу правду і нашу істину проти нас самих.



Читець: Чорнобиля гіркий полин

На серце ліг незримо й тяжко,

І пливе над землею дзвін

Із тихим стогоном протяжно

То дзвонять дзвони не Хатині,

Де слід лишила свій війна,

Це стогнуть землі України,

Де мирний атом не мина.

Він впав смертельною росою

На рай дібров, на зелень трав,

Своєю чорною косою

Провів по розмаїттю барв.




Ведучий 1. Всеукраїнській біді присвячена і поема І. Драча «Чорнобильська мадонна» (1988). І у назві поеми, і в образі солдатської матері, босі сліди якої бачимо біля саркофага (там вона шукає свого сина, який став жертвою атомної стихії) і в образі хрещатицької мадонни молодої божевільної жінки, яка, мов привид, бродить по київських вулицях з лялькою чи мертвою дитиною на руках і селянської мадонни, і в збережених іменах, фактах, розповідях учасників ліквідації аварії звучить вимога відповідальності перед совістю, перед людством за погублений світ.

Ведуча. У розділі «Роздуми під час відкритого Чорнобильського суду в закритій зоні на стару старосвітську тему «Ірод і Пілат», поет, орієнтуючись на глибокі моральні традиції, наголошує, що всі злочини проти людства в усі часи і в усіх народів були завжди «іменними», за них відповідали. Чому ж на Чорнобильському суді пустує місце Пілата? Яка мораль суспільства, що ховає злочинця? Відомий біблійний мотив про Пілата, вдало використаний І.Драчем, спонукає до роздумів на морально-етичні теми.

Дівчина в чорному (повільно обходить сцену і запалює свічки).


Читець. Ой, стали хуртовини наступати

Та й все довкола побивати:

Що перша хуртовина

Дома попалила,

А друга хуртовина

Скотину поморила,

А третя хуртовина

У полі й домі

Та хліб побила,

А нічого в полі,

А нічого в домі

Та не залишила

Хто вона?

Епоха?


Доля?

Смерть?


Чи, може, зона?

Ні, вона – Чорнобильська мадонна!

Вона дивиться, дивиться в душу,

Вона палить очима до дна,

А ми всі дотерпіти це мусим,

Бо в душі не душа, а вина.

Вона йде вже, прямує до тебе,

Одчиняє вже двері – й тобі

Нахиляє це атомне небо

У своїй потойбічній журбі.

Подивіться, байдужі люди –

Ваших внуків вона затуля,

Боса йде на вогонь кривомудрий,

Бо вода вона є і земля

Хто ж її, сиву, посміє займати?

Сіль пізнання – це плід каяття.

Несе сива Чорнобильська мати

Цю планету… – це хворе дитя!...




Ведучий. У 1987 році побачила світ повість Юрія Щербака «Чорнобиль».

Вона носить документальний характер, бо автор зібрав багатий фактичний матеріал зі слів учасників ліквідації аварії. Цей твір вражає своєю правдивістю. Інтерв’ю, які було взято у ліквідаторів аварії, документи дозволили письменникові піднятися до тієї висоти художньої правки, без якої неможлива справжня література.



Ведучий 2. Аварії на Чорнобильській АЕС досить багато присвячено мемуарної літератури, в якій автори прагнули перш за все відкрити причини катастрофи, що надавало спогадам дослідницького з наслідниками. У таких мемуарах стикаються різні точки зору на одні і ті ж події, подаються діаметрально протилежні оцінки діям керівних осіб. Проте ми будемо вдячні авторам за намір викласти суспільству свої свідоцтва, своє бачення подій.

Ведучий 2. Відома журналістка Любов Ковалевська, пожежник Леонід Телятников, голова Прип’ятського міськвиконкому Олександр Єсаулов, електронник Юрій Бодаєв, водій Григорій Хміль - всі вони по-своєму передають пережиту трагедію. У цих міркуваннях велике значення має монолог академіка Валерія Легасова, який зробив правдивий аналіз причин катастрофи. Їх корені вчений вбачає не лише у хибності технології, а моральному й духовному стані суспільства. Вони започатковані в системі освіти, кар’єризмі, бюрократизмі, хабарництві, тощо.

Ведуча. В основу сюжетної лінії твору В. Яворівського «Марія з полином у кінці століття» покладено історію сім’ї Мировичів. Однак В. Яворівський спостерігає вплив катастрофи не лише на одну сім’ю, а простежує цей вплив на життя всього навколишнього селянства.

Ведучий 1. Масштабність Чорнобильської трагедії породила цю гірку «вічну» тему нашої літератури. Відлік від злопам’ятного дня 26 квітня 1986 р. вже перейшов рубіж тридцятиріччя, але події, пов’язані з цим днем, раз у раз знаходять своє висвітлення у художніх творах українських літераторів. За гарячими слідами катастрофи вийшли два твори В. Губарєва «Саркофаг» та «Заграва над Прип’яттю». Підкуповує своєю щирістю твір А. В. Ахапова «Лаванда. З щоденника ліквідатора».

Особливо примітний епіграф до одного з десяти розділів повісті, що містить вислів фельдмаршала К.Фон Гетцендорфа: «Солдатам все одно подихати», який, на думку автора, відображає ставлення влади до свого народу. Письменник яскраво описав бюрократичну машину, що безжалісно розпоряджалася життям людей, які повинні стати ліквідаторами Чорнобильської катастрофи. Книжка просочена образою й болем за власну державу, яка так зневажливо і невміло піклується про своїх громадян, не вміє вчитися на гірких уроках власної історії.




Читець: Лейтенанти – хлопці непохитні,

Молоде, вогненне покоління.

Ви, як пам’ять у тривожнім світі

Раду незнищенного коріння.

Першим важко. Ви ж були найперші,

Із вогню та в полум’я шугали

Не до подвигів і не до звершень

Ви ж собою людство заступали.

Та серця, мов кремені, не вгасли

Залишались іскрами на тверді

Тільки жити – в нас бунтує спрага,

Та продовжить пісню родоводу.

А лишилась вірності присяга.

Батьківщині. Матері. Народу.




Ведучий: Кожен з письменників боляче стверджує, що цей куточок землі вже став неживим. Чорнобиль є ще досить актуальною темою для письменників не тільки України. Розкриваючи завісу над «Мертвою зоною», письменники не могли сказати всієї правди про Чорнобиль. Адже і на сьогоднішній час є твори, які так і не вийшли друком. Зокрема, це дилогія М. Малахути «Віщун з майбутнього» і «Прощання з Чорнобилем», у якій звучить біль, турбота автора про майбутнє сплюндрованої аварією України і загрози екологічної катастрофи всьому світу.

Література про Чорнобильську трагедію дозволяє осмислити катастрофу, розкрити правду про події, перейнятися людським болем, людськими стражданнями.

Спогади сучасників подій висвітлюють широке коло моральних питань, змушують замислитися над уроками минувшини й сьогодення людства.


Читець: (читає вірша Ліни Костенко)

Загадили ліси і землю занедбали.

Поставили АЕС в верхів'ї трьох річок.

То хто ж ви є, злочинці, канібали?!

Ударив чорний дзвін. І досить балачок.

В яких лісах іще ви забарложені?

Що яничари ще занапастять?

І мертві, і живі, і ненароджені

Нікого з вас довіку не простять!

В очах і сум, і жах, і паростки надії,

І нескінченний страх, що знову вітер віє

З Чорнобиля, і він несе несправну втрату,

Мов пароплав відплив, а ти ідеш по трапу.

До берега іти – потреби вже немає,

Стрибнути і пливти – тебе не вистачає.

І тільки зойк душі, який не зупинити,

І хвилі штормові, а ти повинен жити.



Ведуча: Сьогодні ми запалимо свічку пам’яті й вшануємо хвилиною мовчання всіх, хто постраждав внаслідок тієї страшної катастрофи.

Хвилина мовчання.



(звучить пісня «Молитва» у виконанні О.Білозір)


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка