Лекція тема 8: Основи здоров’я людини




Скачати 277,77 Kb.
Дата конвертації23.11.2016
Розмір277,77 Kb.
Лекція

ТЕМА 8: Основи здоров’я людини.


Мета: - навчити виділяти складові здоров’я людини та пояснювати вплив навколишнього середовища на організм людини;

- дати основні поняття щодо здорового способу життя людини.
Навчальні питання:

1. Поняття «здоров’я людини» і «хвороба». Складові здоров’я.

2. Поняття про здоровий спосіб життя.

Студенти мають знати:



  • називати складові здоров’я людини;

  • пояснювати вплив навколишнього середовища на організм людини.

Студенти повинні засвоїти терміни і поняття:

  • поняття «здоров’я», «хвороба», природне і соціальне середовище; Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ).

Місце заняття: клас захисту Вітчизни.

Час: 80 хв.

Метод проведення заняття: лекція
Структура заняття


  1. Організаційний момент - 2 хв.

  2. Актуалізація опорних знань і умінь студентів - 8 хв.

  3. Вивчення нового матеріалу – 50 хв.

  4. Закріплення нових знань і умінь студентів – 10 хв.

  5. Підсумок заняття – 5 хв.

  6. Домашнє завдання – 5 хв.

Хід заняття

  1. Організаційний момент – 2 хв.

    1. Перевірка за списком та зовнішнього стану студентів, віддача рапорту викладачу, привітання викладача.


II. Актуалізація опорних знань і умінь студентів – 8 хв.

1. Перевірка вивчення і виконання домашнього завдання:



2. Оголошення теми, мети та порядку вивчення матеріалу.

III. Вивчення нового матеріалу – 50 хв.
1. Поняття «здоров’я людини» і «хворобу». Складові здоров’я.

Життя... Ми любимо його всією своєю душею, коли рано вранці милуємося сонечком, що сходить, посміхаємось йому. Ми радіємо і першій вечірній зорі, і молодому місяцю. Любуємось ранковими росами, що грають всіма барвами веселки, і сивими туманами, які білими покривалами укутують весняною порою річки, озера, поля і ліси.

Ми захоплено вслухаємося в щебетання пташок, вдивляємося в безмежну небесну блакить, відчуваємо ніжний, теплий подих вітру, і з бентежною радістю вдихаємо цілющий запах польових квітів і трав.

Життя... В юні роки ми ще не відчуваємо, як швидко плине час. Майбутнє уявляється безхмарним, життя — безкінечним, а здоров'я — безмежним. Та це тільки на перший погляд. Бо варто лише потрапити в скрутне становище, як рожеві фарби розсіюються миттєво. І всьому цьому пояснення — втрата здоров'я, загроза життю. Але і перше, і друге можна перед­бачити, попередити, виправити.

Життя... — це найдорожчий і неоціненний скарб. Незрів­нянний і неповторний. Але чи ставимось ми до нього саме так? Чи вміємо дорожити і берегти? Або чи зможемо допомогти у разі нещасного випадку товаришеві, чужій людині, чиє життя висить на волосині?

Можна і далі ставити подібні запитання, але відповідь на них залежить не лише від нашого бажання. І ось чому.

Кажуть, що життя і здоров'я разом ідуть. Тож, оберігаючи власне здоров'я, ми оберігаємо і своє життя. Але як цього досягти?

Щоб жити, працювати, досягати успіхів, людина повинна піклуватися про своє здоров'я, захищати себе. Здоров'я є основною умовою самореалізації, а також найважливішою складовою особистого інтересу сучасної людини, оскільки навіть часткова його відсутність може стати перешкодою до здійснення мрій та життєвих планів.



Наука про здоров'явалеологія

За енциклопедичним словником, здоров'я — це стан функціонування організму людини як живої системи, що характеризується повною її рівновагою із зов­нішнім середовищем відсутністю виявлених хвороб­ливих змін.

За визначенням Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я (ВООЗ) здоров'я це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не лише відсутність захворювань.

Хвороба — це порушення нормальної життєдіяльності організму, внаслідок якого знижуються його пристосу­вальні можливості. І хоча організм частково компенсує виниклі порушення, хвороба завжди обмежує фізичні, психічні та соціальні можливості людини.

Коли йдеться про здоров'я, дуже велику роль відіграє внутрішня та зовнішня рівновага людини.



Внутрішня рівновага людини — це збалансована робота всіх функціональних систем: серцево-судинної, нервової та ін. Внутрішня рівновага також передбачає стан психологічної рівноваги й духовної цілісності особистості.

Зовнішня рівновага людини — рівновага з навколишнім світом — це її комфортне самопочуття в зовнішньому світі: природному (тем­пература, атмосферний тиск, інші показники) і соціальному (побут, культура, взаємини з людьми тощо).

Природа наділила людину досконалим функціональним організмом з універсальним захистом від різних зовнішніх і внутрішніх негатив­них впливів. Однак здоров'я протягом усього життя людини постійно змінюється. Розв'язання проблеми здоров'я закладено в самій людині й залежить від багатьох факторів навколишнього середовища і, головне, від ставлення людини до свого здоров'я, від способу її життя.



Ознаки здоров'я — це такий стан організму, за якого людина добре себе почуває, не хворіє, протистоїть інфекціям, є фізично активною, успішно вчиться або працює, повноцінно спілкується з оточуючими, вдоволена собою. Здоров'я — одна з головних умов досягнення успіху в житті, реалізації своїх природних можливостей. Основна мета здоров'я — повноцінне життя й активне довголіття. Тому необхідно уважно стежити за станом свого здоров'я і постійно підтримувати його у рівновазі.
Існують основні складові здоров'я.

фізична — оптимальне, без особливих відхилень функціонування всіх органів і систем організму. Фізично здорова людина має здатність про­тистояти різним захворюванням, характеризується фізичною витрива­лістю, високим рівнем працездатності, умінням володіти своїм тілом;

психічна — рівновага психічних процесів і їхніх проявів. Характеризується здатністю людини володіти собою на основі взаєморозу­міння й емоційного комфорту в суспільстві, а також внутрішнього комфорту, емоційним настроєм на здоров'я;

духовна — розуміння цілісності особистості, сенсу життя людини. Характеризується здатністю до співпереживання й співчуття, сумлінністю, доброзичливістю, порядністю, терпимістю. У духов­но здорової людини існує гармонія між зовнішнім і внутрішнім світом, вона дотримується принципів добра й милосердя;

соціальна — соціальна активність, діяльне ставлення до навколишнього світу. Характеризується ставленням особистості до праці, відпочинку, охорони здоров'я, безпеки існування, відносинами із суспільством, родиною;

інтелектуальна — здатність вчитися, застосовувати свої знання на практиці, приймати виважені рішення.

Усі п'ять складових тісно взаємопов'язані. Порушення будь-якої з них спричиняє, порушення інших складових.

Якщо, людина тривалий час перебуває у стані емоційного напруження, страху, живе в несприятливих побутових умовах, це може призвести до виникнення як психічних, так і фізичних захворювань. Якщо людина живе в гармонії з собою та з навколишнім світом, фізичні захворювання в неї виникають набагато рідше. Якщо при фізичному захворюванні є емоційний настрій на здоров'я й віра у видужання, то навіть люди з важкими хворобами й травмами не тільки видужують, але й повертаються до активного життя.

Отже, доцільно розглянути головні фактори, що визначають стан здоров'я як окремої людини, так і суспільства в цілому.

Такими факторами є насамперед соціально-економічні, які залежать від рівня розвитку промисловості, освіти, медицини, характеру харчування тощо. Вони можуть спричинити цілий ряд захворювань. Так, населення розвинутих країн страждає переважно на захворювання серцево-судинної системи, гіпер­тонію, психічні хвороби. У слаборозвинутих країнах основною проблемою медичної служби є інфекційні захворювання, хвороби, пов'язані з неповноцінним харчуванням, дефіцитом вітамінів.

Другу групу факторів визначає стан природного середови­ща, тобто клімат, рослинний і тваринний світ, космічні чинни­ки — рівень сонячної активності, природний радіаційний фон. Про їх негативний вплив свідчить, зокрема, зростання захво­рювань щитовидної залози, раку шкіри, катаракти.

Третю групу факторів становлять біологічні і психологічні — спадковість, темперамент, особливості поведінки людини, тобто все те, що визначає її індивідуальність. Встановлено, що стан здоров'я і частота травмування людини залежать від психологічного клімату в родині, додержання режиму дня, чергування навчання і відпочинку.

Про стан індивідуального фізичного здоров'я людини роблять висновок за даними антропометри (розміри тіла — зріст стоячи, окружність грудної клітки, маса тіла та ін.), а також на підставі фізіологічних і біохімічних досліджень, оцінка яких здійснюється з урахуванням віку, статі, географічних, кліматичних та інших параметрів. Про це детальніше йтиметься далі.

Найважливішими показниками здоров'я населення в цілому є:

- народжуваність,

- смертність (у тому числі немов­лят),

- середня тривалість життя,

- інвалідність,

- захворю­ваність,

- ураженість певними хворобами (туберкульоз, серцево-судинні, інфекційні, алергічні, онкологічні, шлунково-кишкові та інші захворювання).

У наш час, незважаючи на величезні успіхи медицини та поліпшення умов життя, кількість хворих не змен­шується. Бурхливий науково-технічний прогрес, поява нових складних видів трудової діяльності змінюють звичний ритм і уклад життя. Зменшення обсягів фізич­ного навантаження, збільшення нервово-емоційного на­пруження, погіршення екологічних умов призводять до суттєвого порушення регуляції основних фізіологічних функцій організму.

Причин виникнення хвороб багато, проте здебільшого їх провокує сама людина: своїми шкідливими звичками, порушенням санітарно-гігієнічних норм, неправильним харчуванням, відсутністю режиму праці й відпочинку тощо. Більшість людей чітко не усвідомлює, що здоров'я — це найбільша індивідуальна й соціальна цінність.

Всесвітня Організація Охорони Здоров'я визначила 10 найбільш загрозливих для життя людини факторів у такій послідовності:


  • недостатнє (неповноцінне) харчуван­ня;

  • секс без засобів захисту;

  • підвищення артеріального тиску;

  • тютюнопаління;

  • алкоголь;

  • питна вода, що не відпо­відає санітарним нормам;

  • антисанітарія;

  • недостатній вміст заліза в крові;

  • забруднення навколишнього середовища;

  • ожиріння, надмірна маса тіла.

Написати на наступне заняття та визначити, на Вашу думку, в якій послідовності данні фактори можна розмістити стосовно населеного пункту де Ви мешкаєте?

Ці фактори не тільки негативно впливають на здоро­в'я, а й спричинюють понад 40 % усіх випадків смерті людей на планеті.

Поширеними є також хвороби, викликані генетич­ними наслідками (тобто зміною спадковості) забруднен­ня навколишнього середовища.

Нині майже третина населення нашої країни проживає в несприятливих екологічних умовах, що призвело до швидкого зростання рівня захворюваності, непродуктив­ної зміни генофонду, накопичення генетичного вантажу популяції — явищ, пов'язаних з погіршенням навко­лишнього середовища.

Погіршення соціально – побутових, екологічних, гігієнічних і психологічних умов життя в нашій країні впливає на стан організму людини, особливо дитячого: збільшується кількість хронічних захворювань у дітей і підлітків; зменшується кількість дітей із першою групою здоров’я; збільшується кількість учнів, що мають відхилення у стані здоров’я на час закінчення школи.

За період навчання з першого по дев’ятий класи кількість здорових дітей зменшується в 4 рази, а дітей з вадами зору збільшується з 3-х до 50 %, кількість нервово - психічних порушень збільшується з 15 до 40 %, а з порушенням статури збільшується до 65 %.

Отже, здоров’я не існує саме по собі, не дається на все життя, не є постійним і незмінним. Про нього потрібно дбати, його необхідно берегти й примножувати протягом усього свідомого життя.
2. Поняття про здоровий спосіб життя.

Здоров'я людини більш ніж на 50%, відповідно до різних джерел залежить від його способу життя. Д. У. Ністрян пише: “Як вважають деякі дослідники, здоров'я людини на 60 % залежить від його способу життя, на 20 % - від навколишнього середовища і лише на 8 % - від медицини”.

За даними ВООЗ, здоров'я людини на 50-55 % визначається умовами і способом життя, на 25 % - екологічними умовами, на 15-20 % воно обумовлено генетичними факторами і лише на 10-15 % - діяльністю системи охорони здоров'я .

Всесвітня організація охорони здо­ров'я розглядає цю проблему не як су­то медичну, а як комплексну. Здоров'я визначається як філософська, соціаль­на, економічна, біологічна, медична категорії, об'єкт споживання, вкладен­ня капіталу, індивідуальна і суспільна цінність, явище системного характеру, динамічне, що постійно взаємодіє з навколишнім середовищем. Спеціаліс­ти у сфері охорони здоров'я та фор­мування здорового способу життя вказують на те, що стан власне систе­ми охорони здоров'я не є визначаль­ним з усього комплексу впливів.

Тому велика увага приділяється виявленню чинників, що негативно впливають на форму­вання здорового способу життя моло­ді та усвідомлення нею цінностей здо­ров'я, знаходженню шляхів їх подолан­ня, а також аналізу ставлення молоді до цінностей ЗСЖ в Україні та розгляд педа­гогічних умов та шляхів формування здорового способу життя (ФЗСЖ) молодого покоління.

Поняття здоровий спосіб життя (ЗСЖ) ще у декларації Алма-Атинської Міжнародної конференції охорони здоров'я 1978 р. було визначено як «...все в людській діяльності, що стосу­ється збереження і зміцнення здоров'я, все, що сприяє виконанню людиною всіх своїх людських функцій через ді­яльність з оздоровлення умов життя — праці, відпочинку, побуту» .



Здоровий спосіб життя — це такий стиль існування, при якому, через застосування певних методів впливу на організм і його оточення, рівень життєздатності організму стає оптимальним, потенціал організму постійно вдоскона­люється і використовується без завдавання йому шкоди до самої старості.

Фахівцям у сфері педагогіки відомо, що саме у молоді роки відбуваєть­ся сприйняття певних норм і зразків поведінки, накопичення відповідних знань та вмінь, усвідомлення потреб та мотивів, визначення ціннісних орієнта­цій, інтересів та уявлень . Як відзначається в літературі, саме у дитя­чому та підлітковому віці в людей фор­муються основні життєві норми, цінності та установки. Таким чи­ном, можна зробити висновок, що особлива педагогічна увага повинна приділятись формуванню здорового способу життя, починаючи з дошкіль­ного віку.

Систематизувавши чинники, що впливають на погіршення здоров'я, підвищення захворюваності, інвалід­ності і смертності дітей та молоді Укра­їни, виокремлюються найважливіші:

— відсутність педагогічної та соці­альної діяльності щодо запобігання не­щасним випадкам;

— незадовільний стан здоров'я ва­гітних і дівчаток — майбутніх матерів, поширення серед них гінекологічних захворювань;

— поширення гострих кишкових ін­фекцій з причин нехтування основни­ми санітарно-гігієнічними нормами;

— зменшення можливостей при­родного фізичного розвитку і послаб­лення роботи з масового фізичного виховання;

— незадовільний стан статевого ви­ховання, наслідком чого є небажана вагітність і венеричні хвороби;

— слабка ефективність традиційних методів протидії поширення ВІЛ/СНІДу і хімічних залежностей — тютюнової, ал­когольної, наркотичної, токсикоманії;


  • поширення туберкульозу.

Ведення здорового способу життя є ключем до збере­ження здоров'я і працездатності. Особливе місце в органі­зації здорового способу життя належить режиму дня — певному ритму життя і діяльності людини.

Режим дня кожної людини повинен передбачати постійний час підйому, виконання ранкової гігієнічної гімнастики і водних процедур, сніданку, часу виходу на роботу або навчання, обідньої перерви і повернення додо­му, прийому їжі та відпочинку, спортивних занять і до­машньої роботи, вечірньої прогулянки і засинання. Закріплений багаторічними повтореннями, такий розпо­рядок дня стає звичним, проявляється не тільки в органі­зованості людини, a й у протіканні складних внутрішніх процесів її життєдіяльності.

Звичка в один і той самий час вставати й робити ранко­ву фіззарядку забезпечує ритмічну діяльність усіх систем організму, швидкий перехід до робочого стану і високу працездатність, бадьорий настрій на весь день.



Систематичне фізичне навантаження — один з най­важливіших засобів оздоровлення організму; воно зміц­нює і розвиває скелетну мускулатуру, серцевий м'яз, судини, дихальну систему, значно полегшує роботу апарату кровообігу, благотворно впливає на нервову систему.

Навіть за умови найбільшої зайнятості необхідно ви­діляти 15-20 хв. для ранкової гімнастики, що є обов'язковим мінімумом фізичного тренування. Зарядку слід робити в добре провітреному приміщенні або на свіжому повітрі.

Корисно ходити пішки. При відсутності інших фізич­них навантажень щоденна мінімальна норма ходьби для молодої людини — 15 км.

Правильний режим праці і відпочинку протягом дня повинен передбачувати перерви в роботі, які дозволяють попередити втому, не допустити зниження працездатності і стимулювати подальшу працю.

Раціональний відпочинок дозволяє зберегти високу працездатність і здоров'я людини. Взагалі, відпочинок може бути активним і пасивним. Пасивним відпочинком є сон. Активний відпочинок, зв'язаний з рухом, прогулянками, походами, подорожами, є могутнім засобом найшвидшого відновлення фізичної рівноваги в організмі людини.

Дуже доцільно проводити у вихідні дні екскурсії, виїзди за межі міста, пішохідні прогулянки в лісі, парку, проводити час біля озера, над річкою, відвідувати музеї та картинні галереї. Корисними є заняття легкою фізичною працею в саду і на городі. Радісний настрій знімає почуття втоми, а бездіяльність є поганим супутником відпочинку.

Дуже важливим є щорічний відпочинок. Він є просто життєво необхідним і його обов'язково треба використовувати. Суть раціонального відпочинку полягає в активному відпочинку, обов'язковій зміні умов зі звільненням від думок про повсякденну працю. Проводити свій відпочинок слід так, щоби його дні проходили з максимальною ефективністю для здоров'я. Активний відпочинок за загальним законом життя ритмічно змінюється сном. Цей вид пасивного відпочинку спостерігається серед усіх живих істот. Сон, який приходить на зміну бадьорому станові не може бути нічим компенсованим і не може бути нічим замінений.

Сон — невід'ємна складова частина режиму дня для відпочинку, відновлення і накопичення сил організму. Сприяючи поліпшенню живлення нервових клітин, що гостріше за інші реагують на втому, сон відновлює запаси енергії для нової діяльності. Потреба у сні, як правило, настає через 14-16 год. Якщо потреба дорослої людини у сні — близько 8 год. на добу, то підліткам потрібно спати 9-10 год., при цьому лягати спати не пізніше 22-23 год.

Для швидкого засинання і міцного сну слід погуляти на свіжому повітрі, провітрити кімнату. Тому, хто дуже втомився за день, рекомендується лягти на годину-дві раніше. Раціональний режим і строге дотримання всіх гігієнічних правил запобігають безсонню,

Сон - один з показників здоров'я. Він створює умови для відновлення працездатності і є найкращим відпочинком. Перевтома, що виникає в результаті фізичних перевантажень, неправильно побудованих тренувальних занять, може спричинити безсоння або навпаки, підвищену сонливість.

Спостерігаючи за сном, треба вміти визначити його характер. Нормальним є глибокий, спокійний сон, що настає швидко і після пробудження надає організмові свіжості, бадьорості. Систематичне недосипання, безсоння, часті пробудження, бентежні сновидіння, відчуття кволості після сну, сонливість можуть бути наслідком перевантаженості в навчанні, перевтоми нервової системи, перетренованості.

Під час безсоння, насамперед, спробуйте з'ясувати його причину. Якщо причиною є перевто­ма, потрібен відпочинок, якщо перезбудження, зумовлене щойно закінченими змаганнями або навпаки, наступними, - слід заспокоїтися.

З безсонням радимо боротися так:

рахувати овець. Заплющивши очі потрібно уявити отару овець, баранів та ін. Усі вівці повинні перестрибнути парканчик. Ваше завдання - порахувати їх. Головне чітко уявити, що саме ви рахуєте. Оскільки рахуючи просто один, два, три можете тим часом міркувати про якісь інші важливі речі, а відтак заснути ще довго не вдається;

прийняти теплу ванну. Але ні в якому разі не слід лежати в гарячій ванні, бо в цьому разі буде протилежний ефект - сон як рукою зніме. Температура води має бути не вищою 36-37°. І не слід довго перебувати в ній, 10-15 хвилинної процедури достатньо, щоб розслабити м'язи після важкого трудового дня. Схилить до сну тепла ванна з морською сіллю, маслом або екстрактом хвої, валеріани;

прогулятись перед сном на свіжому повітрі. Це вельми дієвий метод, але прогулюватись вулицями з інтенсивним транспортним рухом не рекомендується, оскільки автомобільні вихлопи ніяк не сприяють боротьбі з безсонням;

відчинити кватирку. Дуже складно заснути у задушливій кімнаті. Варто відчинити кватирку і не зачиняти її протягом всієї ночі. Дихати потрібно свіжим, прохолодним повітрям;

заварити чашку чаю. Найкраще, якщо це буде трав'яний чай. Ромашка допоможе розслабитися, меліса або відвар коріння валеріани заспокоїть. Можна випити перед сном стакан теплого молока або води. Випивати чай краще за годину до сну;

не слід переїдати перед сном. Потрібно їсти за 2-3 години перед сном. Краще, якщо це легкий салат, йогурт або рис з овочами, але якщо голод перед сном все ж таки надокучає - можна випити склянку молока або кефіру;

згадати народні рецепти. Тепле молоко з медом та корицею дає сильний снодійний ефект. У цьому напої містяться речовини, які допоможуть поринути у глибокий сон;

не забувати про вітамін Е. Вчені встановили, що нестача вітаміну Е в організмі призводить до хронічної перевтоми, депресії, як наслідок, безсоння. Варто додати до свого раціону продукти, у складі яких міститься авокадо, рослинні масла;

тренуватись вчасно. Абсолютно неприпустимо займатись фізичними вправами перед сном. Організмові потрібно мінімум 2-3 години аби заспокоїтись і прийти у норму після фізичних навантажень.

І пам'ятайте, що дуже важливо перед сном зняти разом з одягом всі проблеми, що виникли протягом дня. Тривоги і турботи заважають розслабитися. Женіть від себе гнів, ображення, заздрість. Англійці, наприклад, переконані, що добре сплять люди ті, які перед сном попросили пробачення у всіх, з ким посперечалися вдень. Не варто на ніч дивлячись будувати в голові плани помсти, а краще заплющивши очі думати про щось приємне і розслаблююче, відволікатись від проблем пам'ятаючи прислів'я: "Утро вечера мудренее".

Засинати краще на правому боці, дещо зігнувши коліна. Ця поза вважається найбільш сприятливою для сну: м'язи не напружуються, а роботу серця ніщо не ускладнює. Крім того, вона ідеально підходить для тих, хто хропить під час сну: вірогідність виникнення нічних "мелодій" значно зменшується.



Особиста гігієна дуже важлива для здоров'я людини як профілактика більшості захворювань, про що доклад­ніше йтиметься далі.

Режим харчування. Надзвичайно важливе значення для збереження здоров'я має правильно організоване хар­чування. Вам уже відомо з курсу біології, що їжа повинна бути різноманітною і повноцінною, містити в потрібній кількості і в певних співвідношеннях усі необхідні по­живні речовини: білки, жири, вуглеводи, вітаміни та мінеральні солі. Слід уникати надмірного вживання так званих легко засвоюваних вуглеводів (цукор, кондитер­ські вироби, варення, солодкі овочі і фрукти). Цукор дуже швидко всмоктується в кишечнику і потрапляє в кров, різко підвищуючи в ній рівень глюкози, що веде до збіль­шення в підшлунковій залозі гормону інсуліну і, зрештою, до розвитку цукрового діабету. Добова кількість спожи­вання з їжею цукру не повинна перевищувати 50 г.

Людям розумової праці рекомендується харчування, яке побудоване з врахуванням вікових, якісних і кількісних норм, виконуваної праці, умов навколишнього середовища та інших особливостей життя. Зменшення в харчовому раціоні людей розумової праці білків викликає порушення діяльності кори великих півкуль головного мозку.


Збільшення їх також веде до нагромадження в організмі шкідливих речовин і може призвести до захворювання. Надмірна кількість жиру знижує функцію головного мозку, серцево-судинної і дихальної систем. Для поповнення організму вуглеводами, людям розумової праці необхідно вживати не лише білий хліб, але і чорний, який має багато клітковини. Важко переоцінити значення вітамінів у харчуванні людей розумової праці. Недостатня кількість їх приводить до виникнення різноманітних захворювань і до зниження розумової працездатності. Вітамін А вміщують такі продукти, як масло, молоко, сметана, яєчний жовток, морква, помідори, сир, рибний жир. Вітамін С вміщують цитрини, апельсини, фрукти, овочі, шипшина. Вітамін В6 знаходиться в печінці, рибі, дріжджах, бобових. Вітамін В1 є в житньому хлібі, пивних дріжджах, м'ясі, горіхах, квасолі, гречаній крупі. Вітамін В2 — в дріжджах, житньому хлібі, печінці, молоці. Вітамін РР знаходиться в м'ясі, печінці, картоплі, гречаній крупі.

Основним принципом раціонального харчування є до­тримання енергетичного балансу організму, щоб кількість енергії, спожитої з їжею, відповідала його енергетичним витратам.

Перерви між прийомами їжі повинні бути не більше 5-6 год. Шкідливо вживати їжу надмірними порціями, оскільки це створює занадто велике навантаження для кровообігу. Здоровій людині краще харчуватися 3-4 рази в день. При триразовому харчуванні найситнішим пови­нен бути обід, а найлегшою — вечеря.

Народний досвід давно уже виробив правильне став­лення до обіду: дотримання точного часу, розмірена не­квапливість і зосередженість під час їди — не можна їсти, обпікаючись гарячою їжею, або ковтати, не пережовуючи, великі шматки їжі. Шкідливо під час їди читати книжку або газету, вирішувати які-небудь складні завдання.

Людині, яка нехтує режимом харчування, згодом загрожує розвиток таких важких захворювань органів травлення, як виразкова хвороба, хронічний гастрит, ентероколіт та ін.

Загартовування має велике значення для зміцнення здоров'я, підвищення опору інфекціям і загальної праце­здатності. Сутність загартовування полягає в тренуванні терморегуляторного механізму і розвитку захисних ре­акцій організму на несприятливий вплив тих чи інших чинників довкілля.

При загартовуванні використовують природні чин­ники: сонце, повітря і воду. Ефективність відповідних процедур залежить від правильного їх застосування.

При загартовуванні слід дотримуватися таких прин­ципів: силу подразника потрібно підвищувати поступово; загартовуючі процедури мають бути систематичними; засоби загартовування треба постійно урізноманітнювати, не допускаючи звикання організму; процедури добирати з урахуванням віку, здоров'я тощо.

Повітряні ванни найбільш щадні й безпечні. З них і ре­комендується розпочинати систематичне загартовування.

При цьому починати треба з вищої температури повітря (15-20 °С) і згодом переходити до нижчої. Тривалість перебування на повітрі спочатку не повинна перевищувати 15-20 хв. При сильному вітрі або великій вологості перебування на повітрі скорочується.

Повітряні ванни слід приймати не менше, ніж за 1 год. до їди, і не раніше, ніж через 1,5 год. після їди, але не на­тщесерце. Поєднуйте процедуру з легким фізичним наван­таженням — ходьбою, бігом, рухливими іграми. Не забу­вайте про самоконтроль під час прийняття повітряних ванн. З появою негативних симптомів (сильне почервоніння шкіри, рясне потовиділення, «гусяча шкіра» і тремтіння) процедуру слід припинити і тривалість наступних дещо скоротити.

Спати при відкритих кватирках і вікнах рекоменду­ється не тільки влітку, айв осінньо-зимовий період. Ця звичка оберігає організм від охолодження і запобігає застудним захворюванням.



Загартовування сонцем засноване на дії ультрафіо­летового спектра сонячних променів. Під їх впливом роз­ширюються судини шкіри, поліпшується обмін речовин. Сонце сприяє утворенню в організмі протирахітичного вітаміну D.

Засмагати можна з початком весни до середини осені. Найбільш сприятливим для цього є ранковий час — до 11-ї години. Щоб уникнути опіків, сонячного і теплового ударів, а також розладу діяльності центральної нервової системи, необхідно дотримуватися таких самих правил, як і при загартовуванні повітрям, а також обов'язково за­хищати голову від прямого сонячного проміння. Сонячні ванни рекомендується приймати після відповідної підго­товки; першу — 10-15 хв., кожну наступну — збільшувати на 10 хв., у цілому — не більше 3 год. Не забувайте після сонячних ванн облити тіло прохолодною водою або вику­патися, а потім відпочити в тіні.



Загартовування водою — це обтирання, обливання, прийняття душу, купання. Вода викликає термічне і механічне подразнення шкіри і, маючи велику тепло­провідність, діє на організм людини значно сильніше» ніж повітря.

Шкіра перед водною процедурою не повинна бути холодною, її треба розтерти, але не до появи поту. Розпо­чинати загартовування водою найкраще влітку, не припи­няючи його і в осінньо-зимовий період. У приміщенні, де проводяться водні процедури, температура повітря має бути не нижчою за 18-20 °С.

Для обтирання як правило, використовують рушник або губку, змочені водою кімнатної температури. Спочат­ку обтирають верхню половину тіла (руки, потім шию, груди, живіт, спину). Після цього в тій же послідовності розтираються сухим рушником Потім відповідно — ниж­ню половину тіла. Кінцівки розтирають від пальців до тіла, тулуб — круговими рухами в напрямку до пахвових і пахових западин.

Наступний етап загартовування водою — обливання. Починають обливання з температури близько 30 °С. Надалі температура знижується до 15 °С і нижче. Тривалість процедури разом з розтиранням — 3-4 хв.

Ще більш загартовуючою є дія холодного душу. За­вдяки механічному подразненню падаючої води, душ ви­кликає сильну місцеву і загальну реакцію організму. Тем­пература душу на початку загартовування — 30-32 °С, тривалість прийому — не більше 1 хв. Далі температуру слід знижувати приблизно на 1 °С через кожні 3-4 дні, а тривалість процедури збільшувати на 1-2 хв.

При високому ступені загартованості застосовуються контрастні душі, поперемінно холодною і теплою водою. Контрастне загартовування розширює діапазон стійкості організму до впливу низьких і високих температур. При цьому в процесі сеансу спочатку обливаються теплою водою (35-36 °С) протягом ЗО с, а потім холодною (20 °С) також ЗО с. Усього за один сеанс проводять 3-4 цикли. Поступово різницю температур збільшують на 1 градус че­рез кожні 3-5 днів, температуру теплої води підвищуючи, а холодної — знижуючи. Таким чином, через 1,5-2 місяці загартовування почергово обливаються теплою (40-42 °С) і холодною водою (12-15 °С).



Купання влітку є однією з найкращих форм загарто­вування, оскільки воно водночас поєднує сонячні й повіт­ряні ванни з ефективністю усіх водних процедур. Його слід розпочинати при температурі води не нижче 18-20 °С. Кращий час для купання — через 1 год після сніданку, вдень — через 2-3 год після обіду. Натщесерце і відразу після їди купатися не рекомендується. Перебування у воді — спочатку 4-5 хв, потім 15-20 хв і більше.

При купанні необхідно дотримуватися таких правил: на початку купатися один раз у день; входити у воду поступово, не входити пітним і розігрітим, а також змерзлим; не допускати появи дрожі, запаморочення, збліднення пальців і посиніння губ; виходити з води швидко, потім насухо обтертися рушником до появи легкого почервоніння шкіри і відчуття тепла.

Підвищують стійкість організму до застудних захво­рювань і такі процедури, як обмивання стоп і полоскання горла холодною водою. Такий вид загартовування особливо корисний тим, хто схильний до захворювань носоглотки.

Стопи (до щиколоток) занурюють у таз з водою кімнатної температури на 1 хв. Потім їх розтирають мах­ровим рушником до відчуття тепла. Тривалість процедури щодня збільшують на 1 хв, доводячи її до 10 хв, при цьому знижуючи температуру кожні 3 дні на 1 °С. Через 2 місяці температура повинна бути не вищою 5-7 °С. Після обми­вання ступні ніг обтирають насухо і розтирають до почер­воніння. Корисно також загартовувати ноги, поперемінно опускаючи їх то в гарячу, то в холодну воду.

При полосканні горла початкова температура води повинна бути 25-30 °С, поступово її знижують — через кожний тиждень на 2 °С. Корисним є також обтирання шиї з поступовим зниженням температури води і збіль­шенням тривалості процедури.

Профілактика шкідливих звичок. Здоров'я, як уже зазначалося, досягається наполеглими зусиллями, його доводиться накопичувати повільно, крихта за крихтою, однак руйнується воно дуже легко й швидко.

Особливо негативно позначаються на здоров'ї вжи­вання алкоголю і вплив нікотину та наркотичних речо­вин. Шкода, якої завдають алкоголь, тютюнопаління, наркотики здоров'ю нинішніх і прийдешніх поколінь настільки значна, що потребує уваги всього суспільства.



Про шкідливі для здоров'я фактори – про пияцтво і куріння, алкоголізм і наркоманію іноді дуже м'яко і ліберально говорять і пишуть, як про «шкідливі звички». Нікотин і алкоголь величають «культурними отрутами». Але саме вони, ці «культурні» отрути, приносять безліч лих і страждань – у родинах, у трудових колективах, є соціальним злом для суспільства. Більш того, у результаті шкідливих звичок скорочується тривалість життя, підвищується смертність населення, народжується неповноцінне потомство.
Серед факторів, що негативно впливають на здоров'я, велике місце займає паління, шкідливу дію якого відзначають не відразу, а поволі, поступово. Проведені численні опитування населення показали, що багато хто недостатньо знає про шкоду і всі наслідки паління.

Пияцтво – це насамперед розбещеність, особистий порок людини: безвільність, небажання вважатися з думкою лікарів, громадськості, з даними науки; це – егоїзм, бездушне відношення до родини, до дітей. Ніяких виправдань немає і не може бути для п'яниць. Існує думка, що в помірних кількостях алкоголь не шкідливий і сприяє підвищенню працездатності.

Тютюновий дим не тільки вдихається курцем, але і надходить у навколишнє повітря. Поза затягуванням він в основному створює умови для пасивного паління. У повітря попадає половина диму плюс той, що видихає курець. Цілком зрозуміло, що таке повітря забруднене нікотином, окисом вуглецю, аміаком, смолами, бензпиреном, радіоактивними речовинами й іншими шкідливими компонентами. У приміщенні, де курять, забруднення повітря може збільшитися в 6 разів. Дівчина, що працює у просоченому сигаретним димом повітрі встановлено, що вона, як би викурює до 20 сигарет щодня. Дружина інтенсивно курящої людини в добу пасивно викурює 10 – 12 сигарет, а його діти – 6 – 7. Слід зазначити, що пасивне паління вкрай шкідливе для людей із хронічними захворюваннями легень і серця. Існує думка, що паління підсилює працездатність, і багато хто прикриваються цим міфом. У дійсності дуже короткий час нікотин діє збудливо, потім швидко знижує і погіршує працездатність, як фізичну, так і розумову. Під впливом паління знижується гострота зору. Снайпер, що з 100 можливих вибивав 96 окулярів, після викурювання декількох сигарет вибив тільки 40 окулярів. Несумісний спорт і паління. Значні фізичні навантаження при тренуваннях, змаганнях збільшують вагу наслідків паління. Серцевий м'яз у спортсмена-курця ослаблений. Під дією нікотину погіршується координація рухів, зменшується їхня точність.

Споживання різних наркотиків – наркоманія – дійсний бич у багатьох країнах світу. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, наркотики зайняли перше місце серед винуватців передчасної смерті людей і уже визначили серцево-судинні захворювання і злоякісні пухлини. В усьому світі йде вал по наркоманії серед чоловіків і жінок. За ними втягуються в цей вир юнаки, дівчата, підлітки і навіть діти. Небезпечний будь-який наркотик, навіть одноразова його проба. При повторенні проби непомітно, але неминуче з'являється звичка. При відсутності наркотику людина випробує болісний стан – абстиненцію. Його переслідує розпач, занепокоєння, дратівливість, нетерпіння, болі в кістах і м'язах; він, як при катуванні, страждає від тяжкого безсоння, кошмарних снів. Прийом препаратів припиняє це борошно. Але ненадовго. Організм вимагає нового струсу. І знову під впливом наркотику збуджується нервова система. Можуть виникнути екстаз, хворобливий захват, ілюзії чи галюцинації. Але потім нібито відбувається падіння з вершини в глибоку прірву – випливає гальмування. Настрій стає вкрай пригнобленим, подавленим, настає важка депресія. Токсикомани домагаються сп'яніння, застосовуючи аерозолі – летучі отруйні речовини, що при їх вдиханні швидко поглинаються легенями і так само миттєво проникають у мозок. Аерозолі, як і алкоголь, затримують надходження кисню в кров, а без кисню, як відомо, мозок людини, центральна нервова система не можуть обходитися. Пригноблений подих, втрата самоконтролю, іноді втрата свідомості – от найбільш типові ознаки і наслідки токсикоманії. Аерозольне сп'яніння, повторене неодноразово, може призвести до летального результату. У медичній літературі описуються випадки з трагічними наслідками. Підліток, надихавшись аерозолей, звалився з балкона високого поверху. Інший знепритомнів і упав із крутого обриву в ріку. Були зафіксовані випадки, коли токсикомани просто гинули від ядухи. Вдихання аерозолей, колоїдних рідких сумішей, як встановлено в процесі досліджень, порушує діяльність бруньок і печінки, органів, без яких людина не може обійтися. Виявлено також, що вдихання деяких аерозольних речовин веде до того, що при найменшій фізичній напрузі, наприклад під час танців, настає критична серцева недостатність. Навіть одноразова проба отруйних аерозолей, наркотиків залишає слід у чутливих нервових клітках мозку, у печінці і бруньках, м'язах серця, у життєво необхідних органах.

Лікувати наркоманів важко, але і не завжди забезпечений успіх. Терміни лікування залежать від того, протягом якого часу підліток вживав наркотики. Чим довше воно, тим процес лікування довший, складніший. У чому ж конкретно полягає соціальна небезпека, шкода наркоманії?



По-перше, наркомани погані працівники, їх працездатність, фізична і розумова, понижена, всі помисли, домінанта пов'язані з наркотиками – де і як його добути, спожити.

По-друге, наркоманія завдає великого матеріального і морального збитку, будучи причиною нещасних випадків на виробництві, в транспорті, в побуті, причиною травматизму і захворюваності, різних правопорушень.

По-третє, наркомани створюють нестерпні умови для своєї сім'ї, отруюючи її своєю присутністю, поведінкою, позбавляючи коштів для існування, скоюють важкий злочин по відношенню до потомства.

По-четверте, наркомани, деградуючи фізично і морально, є тягарем для суспільства, втягують в цю ваду інших людей, в першу чергу молодь, а потім передчасно гинуть.

По-п'яте, вживання наркотичних засобів аморальне.

По-шосте, наркологічна хвороба у всіх її видах – соціальне небезпечне психічне захворювання, загрозливе самому майбутньому нації, благополуччю і здоров'ю населення всієї держави.

По-сьоме, наркомани входять до групи ризику розповсюдження СНІДу.

Нормалізація способу життя, відмова від шкідливих звичок, що позбавляють людину волі, завзяття в досяг­ненні наміченої мети, здатності трудитися з повною віддачею, мають вирішальне значення для її здоров'я і життєдіяльності. Ось чому кожна молода людина повинна усвідомлювати, який вибір їй потрібно зробити. Один шлях — розумного способу життя, режиму обмежень і навантажень, що включає пралю з максимальною самовід­дачею, — дасть змогу використати всі отримані в спадок природні резерви здоров'я, примножити їх систематичним фізичним тренуванням, загартовуванням і насолоджува­тися повноцінним та активним життям. Інший шлях — розтринькування природних можливостей і примноження не сил організму, а його слабкостей для одержання непевних «задоволень» — прирікає людину на хвороби і передчасну старість.


IV. Закріплення нових знань і умінь студентів – 10 хв.

1. Розкажіть, як Ви розумієте поняття «здоров’я людини»?.

2. Які основні складові здоров’я? Що таке хвороба?

3. Що таке природне і соціальне середовище? Як воно впливає на здоров’я людини?

4. У чому полягають основні компоненти здорового способу життя?

5. Які гігієнічні норми регулюють охорону праці молоді?


V. Підсумок заняття – 5 хв.

Наголошення темі та % досягнення поставленої меті заняття.



Оголо­шення оцінок, особисті зауважен­ня, щодо відповіді студентів та термін усування недоліків.
VI. Домашнє завдання – 5 хв.

Підручник «Захист Вітчизни» ст. 302-308, 316-322




База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка