Леверидж не є суто фінансовим механізмом, оскільки може реалізовуватись за допомогою удосконалення таких виробничо-господарських процесів, як постачання, виробництво, збут




Сторінка1/3
Дата конвертації09.09.2018
Розмір0,59 Mb.
  1   2   3




Узагальнення огляду літературних джерел показало, що поняття «леверидж» здебільшого трактують як фінансовий механізм управління прибутком підприємства, який забезпечує оптимальне співвідношення між певними показниками економічного розвитку підприємств, зокрема окремими видами капіталу і витратами. Незважаючи на досить часте використання даного поняття вітчизняними і зарубіжними науковцями сутність, види і особливості застосування левериджу для розвитку різних видів діяльності, зокрема інвестиційної у науковій літературі описано досить фрагментарно. З огляду на це, доцільним є виділити сутнісні ознаки левериджу і встановити види взаємозв’язків між ними з метою уточнення даного поняття і його видів.

На засадах застосування загальнонаукового принципу заперечення доцільно сформулювати аргументи на користь доведення того, що леверидж є значно ширшим поняттям за фінансовий механізм управління прибутком підприємства, який забезпечує оптимальне співвідношень між певними показниками економічного розвитку підприємства. Такими аргументами є:



  • оптимальне співвідношення між показниками економічного розвитку підприємства може забезпечуватись не тільки управлінням прибутком, а й за допомогою переоцінювання майна, управління заборгованістю, диверсифікування активів і джерел їх фінансування тощо;

  • леверидж не є суто фінансовим механізмом, оскільки може реалізовуватись за допомогою удосконалення таких виробничо-господарських процесів, як постачання, виробництво, збут.

З огляду на це, під левериджем слід розуміти сукупність методів управління виробничо-господарськими процесами, які націлені на забезпечення оптимальних співвідношень між показниками економічного розвитку підприємства з метою досягнення стратегічних орієнтирів.

Як правило, виділяють операційний (механізм впливу на суму та рівень прибутку через зміну співвідношення постійних і змінних витрат), фінансовий (механізм впливу на рівень рентабельності власного капіталу через зміну співвідношення власних і залучених коштів) і капітальний (співвідношення між власними і залученими ресурсами підприємства) леверидж [65; 72]. Виділення видів левериджу зарубіжними і вітчизняними науковцями є суперечливим і досить умовним, оскільки фінансова категорія «прибуток» фігурує у всіх видах левериджу. Крім того, такі показники, як власні і залучені кошти підприємства, постійні і змінні витрати є взаємопов’язаними. Вони прямо впливають на величину прибутку.

Проведені дослідження показали, що доцільнішим є виділяти леверидж не за видами діяльності машинобудівного підприємства (фінансовий та операційний леверидж), а за групами показників економічного розвитку машинобудівного підприємства. Наприклад, леверидж фінансової стійкості, леверидж інвестиційної привабливості та інвестиційного потенціалу підприємства, леверидж інноваційного розвитку тощо. Вказані види левериджу можуть застосовуватись окремо або у комбінації один з одним. Тобто у залежності від кількості груп показників леверидж можна ідентифікувати як однокритеріальний, двокритеріальний, трикритеріальний тощо.

У монографії розглядається двокритеріальний леверидж, а саме леверидж фінансової стійкості машинобудівного підприємства та прибутковості його інвестиційної діяльності.

Передумовою результативного застосування левериджу, як методу управління виробничо-господарськими процесами, які націлені на забезпечення оптимальних співвідношень між показниками економічного розвитку підприємства з метою досягнення стратегічних орієнтирів є високий рівень формалізації цілей підприємства, методів їх досягнення, виробничо-господарських процесів, показників, які їх характеризують, способів ідентифікування факторів, які впливають на рівень реалізації встановлених цілей, методів стимулювання або обмеження дії виявлених факторів тощо. В цілому формалізація має забезпечити керівників підприємства системою алгоритмів формування і реалізації управлінських рішень, що націлені на розв’язання будь-яких виробничо-господарських проблем. Критеріями вибору і реалізації конкретних рішень у цій системі мали б служити очікувані значення показників економічного розвитку та співвідношення між ними, а саме показників фінансової стійкості та прибутковості інвестиційної діяльності підприємства.

Теоретики сучасного менеджменту і керівники підприємств серед методів формалізації цілей організації найбільш часто називають дерево цілей. При формуванні дерева цілей за основу може використовуватись організаційна структура управління організацією (рис. 4.1 а), виробничо-господарські процеси (рис. 4.1 б), класифікація груп працівників (рис. 4.1 в) тощо. Незалежно від того як побудоване дерево цілей стратегічні орієнтири залишаються однаковими, проте системи показників, яка відображають очікувані значення встановлених цілей є різними. Наведені на рис. 4.1 варіанти дерева цілей організації, як правило, розглядаються практиками не

як альтернативи, а застосовуються паралельно з метою конкретизації системи цілей у різних форматах.

Для побудови комбінованого варіанту дерева цілей у розрізі організаційної структури управління організацією, виробничо-господарських процесів та працівників керуючої та керованої підсистем управління



а)

б)

в)



Рис. 4.1. Дерева цілей організації.

необхідно:



  1. встановити місію і довгострокові цілі організації;

  2. визначити завдання виробничо-господарських цілей організації;

  3. ідентифікувати, які з підрозділів організації залучені до реалізації конкретних виробничо-господарських циклів;

  4. встановити завдання підрозділів, залучених до реалізації виробничо-господарських циклів;

  5. конкретизувати завдання керівників підрозділів організації та їх підлеглих.

Враховуючи вищевказане ієрархічно формалізована схема цілей організації мала б набути такого вигляду (рис. 4.2)

Рис. 4.2. Ієрархічно формалізована схема цілей організації.

Цілі фінансового забезпечення формування інвестиційного потенціалу машинобудівного підприємства (ФЗФІПМП) належать до фінансово-інвестиційного циклу. Для результативного застосування левериджу, як методу управління виробничо-господарськими процесами система цілей ФЗФІПМП повинна бути формалізованою також у розрізі кількісних та якісних показників (додаток Ж), які характеризують досягнення встановлених цілей, а також у розрізі критеріїв, яким цілі повинні відповідати. Етапами процесу створення системи показників ефективності діяльності машинобудівного підприємства у відповідності до вищевказаної системи цілей є:


  1. показники, які характеризують реалізацію місії і довгострокових цілей організації;

  2. показники, які характеризують ефективність конкретних виробничо-господарських процесів;

  3. показники, які характеризують ефективність діяльності підрозділів, залучених до реалізації виробничо-господарських циклів;

  4. показники, які характеризують результативність діяльності керівників підрозділів організації та їх підлеглих.

З огляду на те, що у монографії розглядається двокритеріальний леверидж, тобто леверидж фінансового стану та рівня прибутковості інвестиційної діяльності підприємства, то ієрархія показників, в системі яких слід встановлювати оптимальні співвідношення, показано на рис. 4.3. Як бачимо, серед наведених груп показників виділено показники, які характеризують відповідність реалізації етапів інвестиційного процесу встановленим критеріям у розрізі виробничо-господарських циклів. Виділення цієї групи показників обумовлено тим, що до інвестиційного процесу машинобудівного підприємства, як правило, залучені практично усі підрозділи у відповідності до їх участі у виробничо-господарських циклах організації. З огляду на це, від результативності їх роботи залежить своєчасність і ефективність інвестиційної діяльності підприємства.

Трактування цієї, як і інших груп показників слід здійснювати у напрямку виявлення факторів внутрішнього і зовнішнього середовища організації, які впливають на ФІПМП і, на його фінансове забезпечення зокрема.



У економічному аналізі у залежності від класифікаційних ознак виділяють виробничо-економічні та соціальні, основні та другорядні, інтенсивні та екстенсивні, кількісні та якісні, постійні та тимчасові, загальні та специфічні, об’єктивні та суб’єктивні фактори тощо.

Рис. 4.3. Ієрархія показників, між якими слід встановлювати оптимальні співвідношення в умовах левериджу фінансового стану та рівня прибутковості інвестиційної діяльності машинобудівного підприємства.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка