Луганського




Сторінка1/22
Дата конвертації09.09.2018
Розмір4,31 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22

ІСТОРИЧНІ НАУКИ

Всесвітня історія. Історія України. Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни



ВІСНИК

ЛУГАНСЬКОГО

НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА






ІСТОРИЧНІ НАУКИ

Всесвітня історія. Історія України.
Історіографія, джерелознавство
та спеціальні історичні дисципліни
4 (293)

травень 2015
Засновано в лютому 1997 року (27)
Свідоцтво про реєстрацію:

серія КВ № 14441-3412ПР,

видане Міністерством юстиції України 14.08.2008 р.
Збірник наукових праць внесено до переліку

наукових фахових видань України

(історичні науки)

Постанова президії ВАК України від 14.10.09 №1-05/4


Журнал включено до переліку видань реферативної бази даних
«Україніка наукова»

(угода про інформаційну співпрацю № 30-05 від 30.03.2005 р.)


Рекомендовано до друку на засіданні

Вченої ради Луганського національного університету імені Тараса Шевченка

(протокол № 9 від 14 травня 2015 року)
Виходить двічі на місяць

Засновник і видавець –

Л

уганський національний університет імені Тараса Шевченка



Редакційна колегія:
Головний редактор

доктор педагогічних наук, професор Курило В. С.



Заступник головного редактора

доктор педагогічних наук, професор Савченко С. В.


Випускаючі редактори –
доктор медичних наук, професор Виноградов О. А.,
доктор філологічних наук, професор Галич О. А.,
доктор педагогічних наук, професор Горошкіна О. М.,
доктор історичних наук, професор Михальський І. С.
доктор педагогічних наук, професор Харченко С. Я.
Редакційна колегія серії
«Всесвітня історія. Історія України.
Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни»:


Головний редактор

Михальський І. С., доктор історичних наук, професор

Заступник головного редактора

Гарнагіна С. О., кандидат історичних наук

Відповідальний секретар

Радченко Н. М., кандидат історичних наук
Члени редакційної колегії:

Борисова О. В., доктор історичних наук, професор

Бублик О. І., кандидат історичних наук, доцент

Бурьян М. С., доктор історичних наук, професор

Ван Цзяфен, доктор історичних наук, професор

(Китайська Народна Республіка, провінція Чжензян)



Войцехівська І. Н., доктор історичних наук, професор

Гогохія Н. Т., кандидат історичних наук, доцент

Климов А. О., кандидат історичних наук, професор

Крюков В. Г., доктор історичних наук, професор

Морозова І. В., кандидат історичних наук, доцент

Набока О. В., кандидат історичних наук, доцент

Русанова М. І., кандидат історичних наук, доцент

Стрілець В. В., доктор історичних наук, професор

©

ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2015



З

МІСТ


Всесвітня історія
Набока О.В. Перші спроби США створити колоніальну імперію
в Тихому океані в 50-х рр. ХІХ ст.: захоплення острову Піль 4

Ткаченко К.А. Еволюція зовнішньополітичного курсу США
наприкінці 60-х – на початку 70-х рр. ХХ ст. «Доктрина Ніксона» 9

Дем’янчук А.М. Реформування ООН у планах країн-членів НАТО
і в стратегії К. Аннана (1997-2005 рр.) 18

Русанова М.І. Роберт Купер – ідеолог нового ліберального імперіалізму 25

Гарькавченко К.Г. Територіально-політичний поділ світу в ХХІ ст.:
боротьба за Арктику 32
Історія України
Штерр Д.І. Віденський синод 1773 р. та унормування літургійних практик
в Мукачевській Греко-Католицькій Єпархії 39

Стрілець В.В. Відносини революційних комітетів Полтавської губернії
з політичними партіями та громадськими організаціями
(грудень 1919 – квітень 1920 рр.) 48

Бублик О.І. Форми і засоби впливу православної церкви на віруючих в період
становлення радянської тоталітарної держави в Україні (20-30-і рр. ХХ ст.) 58

Офіцинський Ю.Р. Початок російської агресії в Крим
очима світової спільноти (20-28 лютого 2014 р.) 67
Історіографія, джерелознавство

та спеціальні історичні дисципліни
Радченко Н.М. Становлення кредитно-банківської системи України
у мемуарах С.Ю. Вітте 77

Торопцева А.І. Військово-політична історія України
у мемуарах іноземних авторів (1914-1918 рр.) 85

Гарнагіна С.О., Ковальонок С.С. Об’єднання українських радянських
емігрантів у Маньчжурії у 1920-1945 рр.: історіографія проблеми
93

Ковальонок С.С. Джерела з історії повсякденності українців у Китаї
в період японської окупації 103

Саррий Т.О. Життя та літературна творчість Данила Мордовця:
до історіографії радянського періоду 109

Сорокіна О.С. «Бюлетень Комітету Українців Канади» (КУК)
як джерело вивчення історії діяльності емігрантів 50-80-х рр. ХХ ст. 117

Алейнікова Д.О. Відображення діяльності Світового Конгресу Вільних Українців

у газеті «Новий шлях» за 1967 рік 127



Марченко О.В. Місце спеціальних історичних дисциплін
у науковій спадщині Ф.П. Шевченка 137

Халмурадова А.А. А.Г. Халмурадов та українська школа біохімії вітамінів 146
Історичне краєзнавство
Горнецькі В.В. Особливості містобудування Закарпаття
у кінці ХІХ – початку ХХ ст. 153

Вихватенко М.Т. Наслідки Голодомору 1932-1933 років на Старобільщині 162

Офіцинський Р.А., Палинчак-Кутузова В.В. Створення Закарпатського
краєзнавчого музею (до 70-ї річниці заснування) 174
Інформація про авторів 182

В

СЕСВІТНЯ ІСТОРІЯ



УДК 94(100)"18"
О.В. Набока
ПЕРШІ СПРОБИ США СТВОРИТИ КОЛОНІАЛЬНУ ІМПЕРІЮ

В ТИХОМУ ОКЕАНІ В 50-Х рр. ХІХ ст.:

ЗАХОПЛЕННЯ ОСТРОВУ ПІЛЬ
В статті розглядається початок американської експансії в Східній Азії в пер­шій половні ХІХ ст., а саме перші спроби Сполучених Штатів Америки та Великобританії створити у цьому регіоні бази для комерційного та вій­ськово-морського флоту. Головна увага приділена спробам США поставити під свій контроль острови Бонін в 30-50-х рр. ХІХ ст.

Визначено, що на початку 50-х рр. ХІХ ст., завдяки діям однієї людини – ко­модора Перрі, США отримали своє перше колоніальне володіння в Тихому оке­ані – острів Піль. Проаналізовано специфіку методів США, отримання те­риторій не збройним шляхом, а за допомогою фінансових махінацій та юри­дичної казуїстики. Зазначено, що подальша доля островів Бонін, по­в’яз­а­на із фактом приєднання до Японії.

Ключові слова: Бонін, Острів Піль, США, Велика Британія, Тихий океан.
Сучасні міжнародні відносини, серед всього іншого, характеризуються збіль­шенням економічної значущості та світового авторитету країн Азійсько-Ти­хоокеанського регіону (АТР). Низка країн регіону сьогодні грають все більш помітну роль не тільки в межах міжнародного порядку в Східній Азії, але і на світовій арені в цілому. Все вищезгадане черговий раз показує не­об­хідність подальших досліджень історії міжнародних відносин в АТР, тим біль­ше в ті періоди, коли формувалася стратегія дій в даному регіоні голов­них гравців, зокрема США.

Слід згадати також, що останнім часом в науковий обіг входить все біль­ша кількість джерел, які раніше були недоступні вітчизняним науковцям. Це, зокрема, мемуари, офіційні документи, історичні праці сучасників подій. Все це дозволяє ліквідувати певні прогалини у вивченні історії міжнародних від­носин в Східній Азії. Саме цьому і присвячена дана наукова стаття, до­слі­джен­ню перших спроб Сполучених Штатів поставити під свій контроль ост­рів Піль, з архіпелагу Огасавара у 50-х рр. ХІХ ст.

Група островів Бонін, або Огасавара, представляє собою архіпелаг з більш ніж сорока островів, які знаходяться у Тихому океані, між Маріанськими ост­ровами та Японією. Тривалий час дана, майже незаселена територія не ви­кликала жодного інтересу у мореплавців і тільки з приходом в тихо­оке­ан­сь­кий регіон західних держав, острови почали фігурувати в їх планах ство­рення колоніальних імперій тут.

Першими з європейців, хто намагався закріпитися на островах були іс­пан­ці. Зокрема, у 1543 р., за ініціативою віце-короля Нової Іспанії Педро Мойа де Контрераса на архіпелаг було організовано морську експедицію, ме­тою якої був пошук легендарних островів Ріка-де-Оро («Багатих на золото»). Проте іспанський вплив не був довготривалим та епізодичним.

Прихід в Тихий океан таких великих держава, як Велика Британія та США на початку ХІХ ст., різко змінило значення даного архіпелагу в системі між­на­­родних відносин в даному регіоні. Спроби Лондону та Вашингтону ство­ри­ти надійні форпости та бази для комерційного та військово-морського флоту змі­нювали історичну долю даних островів, які поступово перетворюються на об’єкт суперництва між західними колоніальними імперіями.

Англійці стали першими, хто висловив свої претензії на Бонін. У 1827 р. ост­­ровів досяг видатний британський мореплавець, полярний дослідник Фре­дерік Вільям Бічі (1796-1856). 8 червня 1827 р., він, рухаючись від ост­ро­вів Рюкю, помітив гряду островів, яка тягнулася з півночі на південь [5, с. 431].

Капітан проголосив їх «власністю британського уряду», встановивши на од­­ному з островів мідну табличку з надписом: «Гавань названа Порт Ллойд, з по­­ваги до покійного єпископа Оксфорда». Сам острів він назвав Піль, на честь тодішнього британського прем’єр-міністра Роберта Піля [5, с. 431].

Бічі пробув на нововідкритому острові до 15 червня, вивчаючи його гео­гра­фію та природні багатства. Зокрема, він дослідив північну гірську гряду да­ного острову, а вже потім продовжив свою мандрівку.

Ще деякий час острів Піль залишався незаселеним, і лише через три роки ан­глійці зробили спробу організувати тут постійно діюче поселення. Пер­ши­ми колоністами стали Джон Мілліншамп та Матео Мазарро, які заявили бри­тан­ському консулу на Гавайях Річарду Чарлтону про своє бажання від­пра­ви­ти­ся до незаселеного острову Тихого океану. Саме чиновник і пореко­мен­ду­вав їм висадитися на острові Піль, надавши британський прапор для вста­нов­лення там. У 1830 р. вони відплили, в компанії ще кількох білих пе­ре­се­лен­ців, гавайських туземних робітників, та взявши із собою будівельні ма­те­рі­али, насіння корисних рослинних культур [1, с. 56].

Протягом наступних років маленьке поселення процвітало. Колоністи три­ма­ли свиней та кіз, вирощували кукурудзу та інші овочі, а також тропічні фрук­ти. Саме останнє приносило непоганий прибуток. Переселенці продава­ли овочі та фрукти екіпажам китобійних кораблів, котрі доволі часто захо­ди­ли в місцеву гавань [1, с. 57].

Політично, невелика колонія на острові Піль знаходилася в залежності від Ве­ликої Британії, та підпорядковувалася безпосередньо Р. Чарльтону. Бри­тан­ський консул призначив на посаду генерал-губернатора М. Мазарро, яко­го він називав «тверезою та стриманою людиною» [1, с. 57].

Проте Мазарро, якого можна було вважати англійцем тільки наполовину – він був родом з Італії, не довго зберігав владу над колонією. Йому було ки­ну­то виклик з боку американця Натаніеля Сейворі (1794-1874), біографія якого за­слуговує на особливу увагу, оскільки саме йому довелося відіграти значну роль у подальшій історії маленької колонії на острові Піль.

Він народився 31 липня 1794 р., в Бредфорді, штат Массачусетс, в родині фер­мера. У 1814 р., в двадцятирічному віці він став матросом і назавжди по­кинув батьківський дім.

У 1829 р. Сейворі, перебуваючи на службі на англійському комерційному суд­ні, яке здійснювало рейс до Гонолулу, зазнав травми – втратив палець пра­вої руки. Для лікування його залишили в портовому місті Оаху на Га­вай­ях. Саме там він і дізнався про приготування експедиції Мазарро. Врешті-решт, він добився того, що став одним з чотирьох білих людей, які від­пра­ви­ли­ся на острів Піль [1, с. 61].

Серед поселенців він виділявся своїми комерційними здібностями. Сей­во­рі швидко розбагатів, продаючи овочі на китобійні кораблі та сусідні на­се­лен­ні острови. Його успіх був багато в чому обумовлений тим, що у нього бу­ло багато зв’язків серед китобоїв з Бретфорду та Гонолулу. Капітани ко­раб­лів, які знали його та його батька, залюбки приїжджали на острів Піль, по­пов­­нюючи свої запаси провізії. Потім він поступово відсторонив від влади Ма­­зарро та проголосив себе новим генерал-губернатором. Його позиції ще біль­­ше укріпилися, коли інший керівник експедиції – англієць Джон Міл­лін­шамп, у 1842 р. повернувся до «Туманного Альбіону» [1, с. 62].

З посиленням позицій Н. Сейворі, ставали спірними претензії Великої Бри­­танії на власність колонією на острові Піль. Справа в тому, що єдиний анг­­лієць покинув острів, іншій – втратив владу, а колонію очолив амери­ка­нець.

Цим і скористалися співвітчизники Сейворі, які саме намагалися роз­ши­ри­ти свою присутність в даній зоні Тихого океану. В 30 – 40-х рр. ХІХ ст., США захопили Каліфорнію та вийшли до берегів Тихого океану. Багато з ко­лиш­ніх підкорювачів прерій зовсім не збиралися зупинятися на досягнутому, вважаючи, що треба йти далі, ставлячи під свій контроль всю західну пів­кулю, та мали намір дійти до берегів Китаю. Саме тому в орбіті інтересів США опинилися Японія, Тайвань, острови Рюкю та Бонінський архіпелаг.

Про американські претензії на Бонін можна дізнатися з рапорту Конгресу ка­пі­тана Джеймса Гліна, який наприкінці 30-х рр. ХІХ ст. здійснив екс­пе­ди­цію до Японії, намагаючись добитися її відкриття для американської тор­гів­лі. Після повернення в США, він склав рапорт, в якому запропонував план ши­рокої американської експансії в тихоокеанському регіоні. Бонін і острів Піль його цікавили, перш за все, з точки зору, організації там вугільної бази для пароплавів та безпечної стоянки для кораблів. Він писав: «… острови Бо­нін відвідують досить нечасто і вони, можливо, зовсім незаселені. В той же час, там мають бути поклади вугілля, постачання якого вважається досить зруч­ним» [2, с. 60].

Першим, хто, користуючись невизначеністю ситуації з національною при­на­лежністю поселення на острові Піль, намагався приєднати його до США був видатний американський комодор М. Перрі (1794-1858). Під час своєї зна­­ме­ни­тої військової експедиції до Японії, в травні 1853 р., його ескадра зу­­пи­нилася біля островів Рюкю. Комодор, бажаючи дослідити і архіпелаг Бо­нін, 9 червня 1853 р. на фрегаті «Саскуеханна» відправився до острову Піль. Пла­вання тривало 5 днів. «Нам сприяв південно-західний мусон, який до­зво­лив нам здійснити чудову п’ятиденну прогулянку. Розміреність морського жит­тя жодним чином не порушувалася, за виключенням смерті китайського сек­ре­таря містера Вільямса, внаслідок практики куріння опіуму. Ліки на ньо­го не діяли і він впав у кому. Його тіло було схоже на скелет», – так опи­сав дану по­дорож один з її учасників американський поет Байард Тейлор [4, с. 361].

14 червня «Саскуеханна» кинула якір в гавані острову Піль. Амери­кан­ських мореплавців зустрів місцевий мешканець, який доплив до фрегату на ту­земній пирозі. Це був метис, який народився у португальско-гавайській ро­дині перших переселенців. Він був одягнутий у пошарпаний солом’яний ка­пелюх, синій піджак, панталони та ходив босоніж [4, с. 362].

Увечері американські представники були вже в поселенні, де й зустрілися з Сейворі. Слід відзначити, що Перрі одразу ж оцінив вигідне географічне ста­новище острову, який знаходився на приблизно рівній відстані від Каліфорнії та від Китаю. Англійські претензії на острів його не турбували, а англійського мореплавця Бічі він вважав «випадковим гостем» [1, с. 104].

Наступного ранку комодор відправив два загони для дослідження ост­ро­ву. Один з них очолив Б. Тейлор, інший – корабельний доктор Фахс. Сам Пер­­рі зосередився на переговорах з Сейворі. Вони досить швидко знайшли по­розуміння і результатом стало підписання ряду документів, які фактично за­кріплювали перехід колонії Піль під владу США. Згідно з домовленостями, Сей­ворі продав значну ділянку землі, яку він вважав своєю власністю, комо­до­ру Перрі за 50 доларів. Таким чином, юридично, колонія на острові Піль ста­вала власністю навіть не США, а американського посланця [1, с. 105].

У відповідь, Перрі підписав ще один документ, яким призначив Слейворі ге­нерал-губернатором острову Піль, «…для того, щоб піклуватися про ком­форт та інтереси тих, хто може дістатися до островів, а також взяти на себе від­повідальність за власність, яка належить Сполученим Штатам». Під «влас­ніс­тю» він розумів 6 голів великої рогатої худоби та 6 овець, яких американці при­везли із собою з Шанхаю. У відповідь, новий хазяїн острову отримував ре­гулярну зарплату та привілеї офіцера військово-морського флоту США

Крім того, для допомоги Сейворі був призначений радник, офіцер флоту Джон Сміт. В інструкціях Сміту Перрі писав: «Сер, ви маєте залишитися в цьо­­му місці з метою надання допомоги пану Натанієлю Сейворі, і ви маєте ді­я­ти таким чином, щоб залишити після себе добре враження». Термін пе­ре­бу­вання Сміта залежав від того, наскільки довго ескадра пробуде біля бе­регів Японії – від трьох до шести місяців. Він мав регіструвати назви судів, які заходять та виходять з порту, відмічати кількість вантажу. Крім того, Сміт мав затримувати дезертирів з армії та флоту США. Формально він був за­ступником Сейворі [1, с. 106].

Протягом двох останніх днів, коли Перрі перебував на острові Піль, він ра­дився з переселенцями стосовно нових умов їх перебування тут. Ним була ство­рена рада – магістрат, на чолі з головним магістром – Сейворі [1, с. 107].

Таким чином, Перрі створив першу тихоокеанську колонію Сполучених Шта­тів, зовсім не врахувавши позиції Великої Британії. Як писав з цього при­воду соратник комодора Б. Тейлор: «Капітан Бічі оволодів островом Бо­нін від імені Великої Британії, проте я не вважаю справедливими його дії і він не може претендувати на право його відкриття. Якщо і були спроби ор­га­ні­зувати колонію тут, то напевно англійці відмовилися від цієї ідеї. Про анг­лій­ські права на острів свідчив лише старий, рваний прапор, який був пе­ре­даний Мілліншампу англійським консулом в Гонолулу і який підняли тільки на­передодні нашого візиту» [4, с. 373].

Звичайно, англійцям не подобалися дії Перрі, хоча вони дійсно майже не втру­чалися у справи своєї колишньої колонії. Довідавшись про махінації аме­риканців на острові Піль, один з британських чиновників в Гонолулу – Олек­сандр Сімпсон написав листа міністру іноземних справ Великої Бри­та­нії лорду Кларендону, в якому повідомив про покупку острова Піль ко­мо­до­ром Перрі [1, с. 107].

Лондон, в свою чергу, наказав розібратися у справі губернатору Гонконгу Джону Бонему. Той викликав Перрі на бесіду після повернення американця з Японії, на якій і виклав сутність англійських претензій. У відповідь, ко­мо­дор заявив, що покупка острову Піль – це його приватна справа, яка, проте, дозволила забезпечити вугільний склад для пароплавів та надійну стоянку для кораблів, які курсували між Каліфорнією та Китаєм. Крім того, він стверджував, що це було зроблено в інтересах, як США так і Великої Бри­та­нії і обом державам необхідно зробити все для того, щоб перетворити острів Піль у першокласний порт.

Разом з тим, він направив капітана Келлі, який керував одним з кораблів ес­кадри, на Бонін, щоб той проголосив його американським володінням, вже від імені уряду Сполучених Штатів. Той так і зробив, за прикладом Бічі, при­бив­ши мідну табличку з відповідним текстом до дерева. Як не дивно, анг­лійці змирилися з такими діями [1, с. 109].

Таким чином, на початку 50-х р. ХІХ ст., завдяки діям комодора Перрі, США отримали своє перше колоніальне володіння в Тихому океані – острів Піль. Досить цікавими були методи, за допомогою яких діяли американці – во­ни отримали острів не шляхом зброї, а за допомогою фінансових ма­хі­на­цій та юридичної казуїстики. Однак в подальшому вони відмовилися від пре­­тензій на Бонін, погодившись на його приєднання до Японії. Саме цей факт, його причини і наслідки будуть розглянуті в наступних наукових стат­тях.


Література

1. Cholmondeley L. The history of the Bonin islands from 1827-1876 / L. Chol­mon­deley. – L. : Constable & Co, 1915. – 320 p.

2. Executive documents the senate of the United States. 1851-1852. V. IX. – W. : Loyd Hamilton, 1852. – 705 p.

3. Narrative of the expedition of the American squadron to the China seas and Japan under command commodore M.C. Perry. – W. : Nicholson printer, 1856. – 565 p.

4. Taylor B. A visit to India, China and Japan, in the year 1853 / B. Tayor. – N.-Y. : G. Putnam, 1855. – 570 p.

5. The Chinese repository. Vol. III. 1834-1835. – Canton : Printed for the pro­prie­tors, 1835. – 605 p.
Набока А.В. Первые попытки США создать колониальную империю в Ти­хом океане в 50-х гг. ХІХ в.: захват острова Пиль

В статье рассматривается начало американской экспансии в Восточной Азии в пер­вой половне XIX в., а именно первые попытки США и Великобритании создать в этом регионе базы для коммерческого и военно-морского флота. Главное внимание уделено попыткам США поставить под свой контроль острова Бонин в 30 – 50-х гг. XIX в.

Определено, что с начала 50-х гг. XIX в., благодаря действиям одного человека – ком­модора Перри, США получили свое первое колониальное владение в Тихом океане – остров Пиль. Проанализирована специфика методов США, а именно получение тер­риторий не вооруженным путем, а с помощью финансовых махинаций и юри­дической казуистики. Отмечено, что дальнейшая судьба островов Бонин, связана с фактом присоединения к Японии.

Ключевые слова: Бонин, остров Пиль, США, Великобритания, Тихий океан.
Naboka O.V. The US first attempts to create a colonial empire in the Pacific Ocean in the 50s of the XIX century: the capture of the island Peel

The process of extension of US influence in East Asia in the middle of nineteenth century is studied in this article.

The Contemporary International Relations, among all other things, are characterized by the increase of economic importance and world’s prestige of countries in the Asia-Pacific Region (APR). The numbers of countries in the region are now playing the increasingly important role not only in the framework of the international order in East Asia, but also on the global stage as a whole. All of the above mentioned shows the need for further study of the history of international relations in the Asia-Pacific region, especially in those periods when the action strategy of the major players, such as the United States, has been forming in the region.

I should also mention that the growing number of sources that were previously inaccessible for Russian scientists are increasingly used in the scientific works. There are memoirs, official documents, and historical works of contemporary events. All this allows us to eliminate certain gaps in the study of the history of international relations in East Asia. That is the main idea of this research paper, where examines the first attempts of the United States to gain control of the island of Peel, in the Ogasawara archipelago in the 50s of the XIX century.

Key words: Bonin, Island Peel, United States, United Kingdom, the Pacific Ocean.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка