Луганського




Сторінка12/22
Дата конвертації09.09.2018
Розмір4,31 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   22

Література

  1. Брусилов А.А. Воспоминания / А.А. Брусилов. – М. : Воениздат, 1963. – 285 с.

  2. Игнатьев П.А. Моя миссия в Париже / П.А. Игнатьев. – М. : Гея итэрум, 1999. – 336 с., тираж 10.000 экз. («Рассекреченные жизни») // http://militera.lib.ru/ memo/russian/ignatyev_pa/index.html).

  3. Канторович В.А. Французы в Одессе / В.А. Канторович. – Петроград : Былое, 1922. – 27 с.

  4. Кейтель В. 12 ступенек на эшафот... / В. Кейтель. – Ростов н/Д : изд-во «Фе­никс», 2000. – 416 с. isbn 5–222–01198–4. // Перевод с немецкого Н. Лаврова, от­дель­ные фрагменты – Г. Шаболдиной.

  5. Кооп Г. На линейном крейсере «Гебен» / Г. Копп. – СПб. : Корабли и сражения, 2002. – 104 c. ≡ Kopp, G. Two Lone Ships «Goeben» & «Breslau». – London : Hutchinson, 1931. – 288pp. ≡ Kopp, Georg. Das Teufelsschiff und seine kleine Schwester, Erlebnisse des «Goeben». – Leipzig: V. Hase & Koehler, 1930. – 317 S.

  6. Латышские стрелки в борьбе за советскую власть в 1917 – 1920-х гг. Вос­по­ми­на­ния и документы / Сост. Я.П. Крастынь, А.И. Спреслис. – Рига : Издательство Ака­де­мии наук Латвийской ССР, 1962. – 527 с.

  7. Мюллер В. Я нашел подлинную родину.Записки немецкого генерала / В. Мюл­лер. – М. : «Прогресс», 1974. – Тираж 100000 экз. ≡ Generalleutnant A.D.Vinzenz Mül­ler. Ich fand das wahre Vaterland / Herausgegeben von Klaus Mammach – Berlin: Deut­scher Militärverlag. 1963.

  8. Палеолог М. Царская Россия во время мировой войны / М. Палеолог: Пер. с фр. – 2-е изд. – М. : Междунар. отношения, 1991. – 240 с. – (Россия в мемуарах ди­пло­матов). Тираж 100 000 экз. ISBN 5-7133-0378-0 // Текст печатается по: Палеолог Мо­рис. Царская Россия во время мировой войны: Пер. с фр. – Москва; Петроград, 1923.

  9. Hupka Jan. Z czasow wielkiei woiny / Dr. Jan Hupka. – Niwiska, 1936. – 464 s.

  10. Janusz Bohdan. 293 dni rza-dów rosyjskich we Lwowie (3.IX.1914 – 22.VI.1915) / Boh­dan Janusz. – Lwów : Ksie–garnia Polska [u.a.], 1915. – 262 s.

  11. Lockhart Bruce. Memoirs of a British Agent / Bruce Lockhart. – London.: Put­nam, 1934. – 213 p.

  12. Каліберда Ю.Ю. Військова мемуаристика як джерело вивчення історії укра­їн­ських військових формувань 1917 – 1921 рр. : Дис... канд. іст. наук: 20.02.22 / Ка­лі­берда Ю.Ю.; Національна академія оборони України. – К., 2003. – 183арк.

  13. Малик А.О. Мемуари як джерело до історії української революції (березень 1917 – квітень 1918 рр.) [Текст] : Дис... канд. іст. наук: 07.00.06 / Малик Андрій Оре­сто­вич; Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. – Л., 1999. – 199 л.

  14. Пархоменко В.А. Вітчизняна мемуаристика як джерело з історії національно-ви­зво­льних змагань 1914-1921 рр. [Текст] : автореф. дис. ... д-ра іст. наук : 07.00.06 / Пар­хо­менко Владислав Анатолійович; НАН України, Ін-т історії України. – Київ, 2014. – 36 с.


Literatura

1. Brusylov A.A. Vospomynanyya / A.A. Brusylov. – M. : Voenyzdat, 1963. – 285 s.

2. Yhnat'ev P.A. Moya myssyya v Paryzhe / P.A. Yhnat'ev. – M. : Heya ytэrum, 1999. – 336 s., tyrazh 10.000 эkz. ("Rassekrechennыe zhyzny") (rezhym dostupa: http://mi­li­te­ra. lib.ru/memo/russian/ignatyev_pa/index.html).

3. Kantorovych V.A. Frantsuzы v Odesse / V.A. Kantorovych. – Petrohrad : Bыloe, 1922. – 27 s.

4. Keytel' V. 12 stupenek na эshafot... / V. Keytel'. – Rostov n/D : yzd-vo «Fenyks», 2000. – 416 s. isbn 5–222–01198–4. / Perevod s nemetskoho N. Lavrova, otdel'nыe frah­men­tы – H. Shaboldynoy.

5. Koop H. Na lyneynom kreysere «Heben» / H. Kopp. – SPb.: Korably y srazhenyya, 2002. – 104 c. ≡ Kopp, G. Two Lone Ships «Goeben» & «Breslau». – London: Hutchinson, 1931. – 288pp. ≡ Kopp, Georg. Das Teufelsschiff und seine kleine Schwester, Erlebnisse des «Goeben». – Leipzig : V. Hase & Koehler, 1930. – 317 S.

6. Latіshskye strelky v bor'be za sovet·skuyu vlast' v 1917 – 1920-kh hh. Vospo­my­na­nyya y dokumentы / Sost. Ya.P. Krastыn', A.Y. Spreslys. – Ryha : Yzdatel'stvo Akademyy nauk Latvyyskoy SSR, 1962. – 527 s.

7. Myuller V. Ya nashel podlynnuyu rodynu.Zapysky nemetskoho henerala / V. Myuller. – M. : «Prohress», 1974. – Tyrazh 100 000 эkz. Generalleutnant A.D.Vinzenz Mül­ler. Ich fand das wahre Vaterland / Herausgegeben von Klaus Mammach – Berlin: Deut­scher Militärverlag. 1963.

8. Paleoloh M. Tsarskaya Rossyya vo vremya myrovoy voynы / M. Paleoloh: Per. s fr. – 2-e yzd. – M.: Mezhdunar. otnoshenyya, 1991. – 240 s. – (Rossyya v memuarakh dyp­lo­ma­tov). Tyrazh 100 000 эkz. ISBN 5-7133-0378-0 / Tekst pechataet·sya po: Paleoloh Mo­rys. Tsarskaya Rossyya vo vremya myrovoy voynы: Per. s fr. – Moskva; Petrohrad, 1923.

9. Hupka Jan. Z czasow wielkiei woiny / Dr. Jan Hupka. – Niwiska, 1936. – 464 s.

10. Janusz Bohdan. 293 dni rza – dów rosyjskich we Lwowie (3.IX.1914 – 22.VI.1915) / Bohdan Janusz. – Lwów : Ksie–garnia Polska [u.a.], 1915. – 262 s.

11. Lockhart Bruce. Memoirs of a British Agent / Bruce Lockhart. – London : Put­nam, 1934. – 213 p.

12. Kaliberda Yu.Yu. Viys'kova memuarystyka yak dzherelo vyvchennya istoriyi ukra­yin­s'kykh viys'kovykh formuvan' 1917 – 1921 rr. : Dys... kand. ist. nauk: 20.02.22 / Nat­si­o­nal'na akademiya oborony Ukrayiny. – K., 2003. – 183ark.

13. Malyk A.O. Memuary yak dzherelo do istoriyi ukrayins'koyi revolyutsiyi (berezen' 1917 – kviten' 1918 rr.) [Tekst] : Dys... kand. ist. nauk: 07.00.06 / Malyk Andriy Ores­to­vych ; L'vivs'kyy natsional'nyy un-t im. Ivana Franka. – L., 1999. – 199l.

14. Parkhomenko V.A. Vitchyznyana memuarystyka yak dzherelo z istoriyi nat­sio­nal'­no-vyzvol'nykh zmahan' 1914 – 1921 rr. [Tekst] : avtoref. dys. ... d-ra ist. nauk : 07.00.06 / Parkhomenko Vladyslav Anatoliyovych ; NAN Ukrayiny, In-t istoriyi Ukrayiny. – Kyyiv, 2014. – 36 s.
Торопцева А.И. Военно-политическая история Украины в мемуарах ино­стран­ных авторов (1914-1918 гг.)

В статье представлен обзор иностранных мемуаров по военной истории Ук­ра­и­ны периода Первой мировой войны. Авторы освещали разносторонние аспекты укра­ин­ской истории на фоне военных событий: общественный, политический, экономи­чес­кий и т.д.

Основной целью статьи было проанализировать общее отношение иностранцев к украинскому государству; рассмотреть государственное самоопределение и ста­нов­ление Украины на фоне военных событий. С помощью метода анализа были ис­сле­дованы мемуары российских, немецких, британских, латышских, польских ав­то­ров, выделены их особенности и основные черты; метод синтеза позволил систе­ма­тизировать информацию и исторические сведения; методом сравнения были раз­де­лены различные мнения о роли и участии Украины в войне 1914-1918 гг.

Ключевые слова: иностранные мемуары, иностранная мемуаристика, Первая ми­ровая война, мемуарные источники.
Toroptseva A.I. Miylitary and polical history of Ukraine in the memoirs of the foreigh authors (1914-1918)

The overview of the foreign memoirs concerning the military history of Ukraine of the First World War period has been presented in the article. The authors have given coverage of many-sided aspects of the Ukrainian history against the background of the military events: social, political, economical and etc. The main purpose of the article was to analyze the general opinion of the foreigners about the Ukrainian state; to examine the state self-determination and formation of Ukraine against the military background. Memoirs of Russian, German, British, Lettish and Polish authors have been examined by the use of analyzing method, their particularities and main features have been sort out; method of synthesis allowed to systematize the information and historical knowledge; the different opinions about the role and participation of Ukraine in the war 1914-1918 have been distinguished by the comparative approach.

Key words: foreign memoirs, foreign memoir science, World War I, memoir sources.

УДК 94-054.72=161.2(518)"1920/1945"
С.О. Гарнагіна, С.С. Ковальонок
ОБ’ЄДНАННЯ УКРАЇНСЬКИХ РАДЯНСЬКИХ ЕМІГРАНТІВ

У МАНЬЧЖУРІЇ У 1920-1945 рр.: ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ
В статті досліджена історіографія об’єднань українських радянських емі­гран­тів у Маньчжурії 1920-1945 рр. Усі емігрантські об’єднання розділені на політизовані й неполітизовані у відповідністі із соціально-політичними умо­вами. Виділено кілька періодів в історіографії української еміграції: пер­ший – 1920-ті – перша половина 1950-х рр., другий – кінець 1950-1980-ті рр., тре­тій – 1990-2000-і рр. Проаналізовано, що у публікаціях 1920-х рр. увага ав­то­рів швидше приділялася свого роду пропаганді, ніж досягненням наукових ці­лей.

Авторами досліджено, що у 1970-1980-х рр. вийшов ряд нових наукових ро­біт по темі української еміграції, написаних в цілому в рамках концепції, ха­рактерній для попереднього періоду. В роботах цього періоду українській ра­дянській еміграції дана більш жорстка критична оцінка. Але в цілому ав­то­ри представляли положення еміграції безвіхідним, малюючи картину внут­рішньої боротьби і проваліних спроб об'єднання сил проти Радянської Росії.

В статті наводиться інформація, що з кінця 1980-х рр. у зв'язку із загаль­ни­ми змінами в житті суспільства емігрантська тематика в роботах ра­дян­ських дослідників стала особливо популярною. Коло проблем, пов'язаних з до­слідженням української радянської еміграції, істотно розширилося. Ді­яль­ність еміграції почала оцінюватися з позитивної сторони. Науковці звер­ну­ли­ся до раніше не досліджених питань побуту емігрантів, проблем соціаль­ної адаптації, культури. Наведено, що у 1990-2000-х рр. з'явився цілих ряд ро­біт, звернених безпосередньо до діяльності політичних і громадських ор­га­ні­зацій еміграції, в тому числі і молодіжних.

Авторами виявлено, що серед зарубіжних дослідників до історії радянської емі­грації зверталися і американські, і китайські історики.

Ключові слова: еміграція, українці в Китаї, емігрантські організації, іс­то­ріографія, Маньчжурія.
Історія української еміграції в Китаї починається з монгольських часів. Най­численніша українська діаспора була представлена в період Радянського Со­юзу. Українські емігранти створювали об’єднання, для покращення умов жит­тя та праці на чужині. Але, нажаль, досі істориками не було проведено комп­лексного дослідження історіографії об’єдань українців періоду СРСР у Маньчжурії у 1920-1945 рр. Тому саме висвітлення цього питання й є метою даної статті.

У відповідність із соціально-політичними умовами Маньчжурії 1920-1945 рр. Усі емігрантські об’єднання розділені нами на політизовані й не­по­лі­тизовані. До політизованих об'єднаннь віднесені емігрантські об'єднання, які прагнули реалізувати себе насамперед у політичній сфері, організації, що ма­ли закріплені у статутних документах або декларовані їх лідерами іде­о­ло­гіч­ні позиції, прихильність до політичної течії і розповсюджували серед своїх чле­нів відповідні політичні погляди. У свою чергу, в якості особливостей не­по­літизованих об'єднань виділені відстороненість від політики і політичної ді­яльності, відсутність форм роботи, цілеспрямовано орієнтованих на полі­тич­не виховання своїх членів.

У рамках історіографії історії української радянської еміграції в Китаї від­сутні великі роботи, присвячені емігрантським об’єднанням. Причиною слаб­кої освітленості даної тематики є відносна бідність джерельної бази і від­сут­ність «яскравих» сюжетів.

У вивченні української еміграції в історіографії можна виділити кілька пе­ріодів: перший – 1920-ті – 1 половина 1950-х рр., другий – кінець 1950-х – 1980-і рр., третій – 1990-2000-і рр.

Уже на початку 1920-х рр. з'являються перші спроби вивчення укра­їн­сь­кої радянської еміграції. Однак роботи цього періоду мали сильний відбиток по­літичної кон'юнктури, що визначила цілі та зміст досліджень, присвячених емі­грації. На їх сторінках вперше були сформульовані і збереглися протягом усьо­го радянського періоду основні ідеологічні установки сприйняття емі­грації як поплічника ворожого капіталістичного оточення. У публікаціях 1920-х рр. увага авторів швидше приділялася свого роду пропаганді, ніж до­сяг­ненням наукових цілей [1].

Серед робіт цих років можна виділити працю С. Бєлова «Белое похмелье. Рус­ская эмиграция на распутье. Опыт исследования психологии, настроений и бытовых условий русской эмиграции в наше время», в якому автор на ос­но­ві власних спостережень спробував дати огляд настроїв і умов життя ра­дян­ської еміграції [2]. Певний інтерес представляє праця А. Киржница «У по­ро­­га Китая. Русские в полосе отчуждения КВЖД», в якому автор не обме­жу­єть­ся по­данням еміграції як єдиної маси, намагаючись виділити елементи емі­гран­т­ської соціальної структури [3]. Автори цього періоду не залишають емі­гра­ції жод­них шансів, передрікаючи її швидку загибель і марність спроб по­лі­тич­но­активної «верхівки» еміграції продовжити боротьбу проти Радян­ської Росії.

Надалі аж до середини 1950-х рр. роботи про еміграцію практично зни­ка­ють з радянської друку, а сама емігрантська тематика переходить в розряд фак­тично заборонених для вивчення і висвітлення проблем.

З другої половини 1950-х рр. знову починають виходити праці, присвя­че­ні українській радянській еміграції. Спочатку основну масу публікацій скла­да­ли не наукові дослідження, а роботи, засновані на особистих спогадах емі­гран­тів, натхненних перемогою Радянського Союзу над фашизмом і які по­вер­нулися в СРСР після закінчення Другої світової війни (С. Шульгін, Д. Мей­с­нер, Л. Любимов та ін.) [4]. Крім того, події хрущовської «відлиги» сприяли де­яко­му ослабленню режиму спеціальних сховищ та зниження тиску цензури, що дало дослідникам новий матеріал для розробки теми української радян­ської еміграції.

У 1970-1980-х рр. вийшов ряд нових дослідних робіт по темі української емі­грації, написаних в цілому в рамках концепції, характерній для по­пе­ред­ньо­го періоду. В роботах цього періоду українській радянській еміграції дана більш жорстка критична оцінка. Але в цілому автори представляли по­ло­жен­ня еміграції безвіхідним, малюючи картину внутрішньої боротьби і прова­лі­них спроб об'єднання сил проти Радянської Росії.

Наукові роботи 1970-1980-х рр. за змістом можна розділити на дві групи. Пер­шу з них становили праці, присвячені діяльності емігрантських полі­тич­них (головним чином екстремістських організацій). Тут можна виділити спіль­ну роботу Ю. Мухачева і К. Шкаренкова «Крах «новой тактики» конт­р­ре­во­люции после гражданской войны», присвячену антирадянській боротьбі мо­нархічних підпільних організацій в СРСР, їх ролі в активізації сил внут­ріш­ньої контрреволюції [5]. Тут же слід відзначити працю Р. Іоффе «Крах рос­­сийской монархической революции», де приділено увагу емігрантським по­літичним організаціям на Далекому Сході. Зокрема, зроблена спроба по­ка­за­ти зв’язку радянських фашистів у Китаї з фашистами Італії та Німеччині [6].

До другої групи публікацій відносяться комплексні дослідження Зару­біж­ної Росії, серед яких варто особливо відзначити монографію Л. Шкаренкова «Аго­ния белой эмиграции», у якій автором виявлено причини нездій­снен­нос­ті антирадянських планів, особливості розселення біженців і політики Ра­дян­ської держави по відношенню до емігрантів. Щодо далекосхідної еміграції най­більша увага дослідника зосереджена на діяльності організації радян­ських фашистів у період 1930-х рр. [7]

Чи не єдиною роботою, зверненої конкретно до історії української ра­дян­ської еміграції в Китаї, в 1980-і рр. став навчальний посібник «Крах бело­эми­гра­ции в Китае», підготовлене С.С. Соніним. Дослідник показав без­ви­хід­ність положення рядових емігрантів, що зазнавали безліч матеріальних труд­но­щів, не мали ідеологічної опори, духовної підтримки та перспектив на май­бутнє [8].

Крім того, в 1980-і рр. вийшов цілий ряд досліджень, що стосуються іс­то­рії Китаю та його окремих регіонів у 1920-1940-і рр. Незважаючи на те, що емі­грантська проблематика в даних дослідженнях не піднімалася (або майже не піднімалася), їх значимість досить висока, оскільки дозволяє промальо­ву­ва­ти соціально-політичний і економічний «фон», на якому розгорталася ді­яль­ність української еміграції [9].

З кінця 1980-х рр. у зв'язку із загальними змінами в житті суспільства емі­грантська тематика в роботах радянських дослідників стала особливо по­пу­лярною. Коло проблем, пов'язаних з дослідженням української радянської емі­грації, істотно розширилося. Діяльність еміграції почала оцінюватися з по­зитивної сторони. Науковці звернулися до раніше не досліджених питань по­буту емігрантів, проблем соціальної адаптації, культури.

Основна частина емігранознавчих робіт 1990-2000-х рр. традиційно при­свя­чувалася західної гілці еміграції. Тим не менш, з часом вийшло досить ве­ли­ка кількість праць, присвячених далекосхіднії еміграції.

Одна з перших спроб показати історію радянських емігрантів в Мань­ч­жу­рії, вільну від ідеологічних кліше, була зроблена Р. Меліховим. Серед до­слід­ниць­ких проблем, автором розглянуто багато громадських та військово-полі­тич­них організацій еміграції, що з'явилися в період існування на території Мань­чжурії радянської діаспори [10].

Проблеми суспільно-політичної діяльності української радянської еміграції в Маньчжурії всебічно висвітлені в монографічних дослідженнях білорусь­кого історика Н. Аблової [11]. Емігрантська громадськість на території Маньч­журії представлена автором на тлі еволюції радянсько-китайських відносин, по­в’язаних з Китайською Східною залізницею.

Помітний внесок у висвітлення проблем діяльності окремих національних, со­ціальних, суспільно-політичних груп української радянської еміграції в гос­по­дарсько-економічній, політико-ідеологічній та культурній сферах внесли ро­боти дослідниці H. Аблажей [12].

В сфері інтересів істориків Є. Аурилене і В. Потапової лежить пробле­ма­ти­ка історії радянської еміграції з моменту виникнення російської колонії. У цент­рі уваги дослідників перебуває, насамперед, діяльність Бюро у справах ро­сійських емігрантів в Маньчжурії [13].

Численні праці A. Хісамутдінова містять цінні відомості про культурне і по­літичне життя української радянської діаспори на території Далекого Схо­ду і, зокрема, Маньчжурії [14]. Наукові публікації C. Смірнова присвячені різ­­ним сферам діяльності радянської еміграції і дослідження відбувалися в емі­грантськім середовищі [15]. Головним об'єктом уваги челябінського істо­ри­ка О. Худобородова є козача еміграція в Китаї, особливості протікання в ко­за­ць­кому середовищі політичних, соціально-побутових, культурних про­це­сів [16].

У історіографії 1990-2000-х рр. з’явився цілих ряд робіт, звернених без­по­се­редньо до діяльності політичних і громадських організацій еміграції, в то­му числі і молодіжних. У дослідженнях A. Окорокова, присвячених моло­діж­ним емігрантським організаціям в Маньчжурії, містяться відомості про Союз муш­кетерів, Дружинах Російської Сокола, Національної організації росій­ських розвідників (НОРР) та ін. [17]. Проблемам створення і діяльності на те­ри­торії Маньчжурії різних об'єднань радянської еміграції присвячені статті C. Онє­гіної. Автором залучалися малодоступні дослідникам матеріали Цент­раль­ного архіву Федеральної служби безпеки. У своїх роботах C. Онєгіна на­во­дить маловідомі факти, що стосуються організацій радянських фашистів у Маньчжурії та інших країнах [18].

Безпосередньо дослідженню аполітичних емігрантських об'єднань на Да­лекому Сході присвячені роботи Р. Прозорової. В її працях, крім інших тем, досліджується емігрантський скаутський рух [19].

До цієї ж тематики звернені роботи В. Кудінова, О. Попової і О. Щуплен­ко­ва [20]. У публікаціях І. Царька представлена діяльність харбінського від­ді­лу Християнського союзу молодих людей (XCMJI), деякі аспекти становлення мо­лодіжних об'єднань і проблеми освіти стосовно радянської еміграції на Да­ле­кому Сході [21].

Серйозна праця, присвячена скаутському руху в СРСР і за кордоном, ство­рена B. Кучіним. На основі численних документів скаутського руху, свід­чень очевидців і мемуарних джерел автором відтворена широка картина іс­ну­вання радянського скаутингу від його зародження до наших днів, як на те­риторії СРСР, Росії, так і в еміграції [22].

У роботах Т. Ясько, Н. Бєлозубової піднята проблема діяльності емігрант­ських молодіжних літературно-мистецьких гуртків Харбіна кінця 1930-х – 1-ї пол. 1940-х рр. Автори звернулися до проблем появи і існування літера­тур­но-мистецьких гуртків, показавши особливості їх створення і діяльності, а та­кож значення цих гуртків для харбинской еміграції [23].

У деяких загальних і спеціальних працях з історії радянської еміграції в Ки­таї також розкривається тематика емігрантських об'єднань. У цьому від­но­шенні певний інтерес для нас представляють дослідження C. Смирнова, по­в’язані, насамперед, з розробкою проблеми соціальної адаптації радян­сь­ких емігрантів в Маньчжурії. В одній зі своїх робіт автор наводить унікальні ві­домості про найвідоміші емігрантські організації, що стосуються їх за­ро­джен­ня і деяких етапів діяльності [24]. Р. Меліхов в цілому ряді своїх робіт за­чі­пає емігрантські об'єднання в Китаї. Зокрема, їм подаються деякі відо­мості про організаційну структуру, чисельність та ідеології найбільш відомих емігрантських організацій 1920-1930-х рр. [25].

Тематика української радянської далекосхідної еміграції розроблялася й в до­слідженнях зарубіжних істориків. Роботи цих дослідників можна розділити на дві групи: праці радянських істориків-емігрантів, що вийшли в різний час за кордоном, і роботи іноземних авторів.

У ряді робіт дослідників-емігрантів в першу чергу слід відзначити працю П. Ба­лакшина «Финал в Китае: возникновение, развитие и исчезновение бе­лой эмиграции на Дальнем Востоке», що виявився важливою віхою зару­біж­ної історіографії [26]. Центральним сюжетом роботи є боротьба емігрант­ських політичних угруповань, які допомогали японцям і радянській розвідці. На жаль, наведені дослідником відомості не завжди підкріплені надійної кр­и­тикою використаних джерел.

Книга М. Раєва присвячена культурній діяльності еміграції, її досягнень та зна­чення [27]. Даючи оцінку далекосхідної еміграції, автор зазначає, що ця діас­пора не підтримувала тісних контактів із західною еміграцією і вна­слі­док цього не мала великого значення і впливу в середовищі українського за­ру­біжжя, а її внесок у загальну культурну скарбничку позначився лише після пе­реїзду всіх видатних діячів культури далекосхідної еміграції в Європу і Аме­рику.

Серед зарубіжних дослідників до історії радянської еміграції зверталися і аме­риканські, і китайські історики. Теми радянського фашизму присвячені пра­ці Дж. Стефана і У. Лакера. Якщо в роботі У. Лакера фашистським ор­га­ні­заціям Далекого Сходу приділено порівняно не багато уваги [28], то робота Дж. Стефана присвячена, головним чином емігрантському фашизму в Китаї. У своїй монографії автор подав широку панораму діяльності далекосхідної фа­шистської організації, докладні відомості про діяльність її керівників, а та­кож інформацію про окремі структури Російської фашистської партії (РФП), в тому числі дитячо-юнацькі [29].

Серед китайських дослідників певну популярність отримали роботи Сунь Фэн’юня, Чжан Сюланя і Го Яншуня. Під словом «русские» китайські автори за­звичай мають на увазі всі радянські групи, які проживали в Харбіні. Ви­снов­ки, зроблені китайськими дослідниками даної проблематики, свідчать про те, що історія української радянської еміграції в Китаї являє собою склад­не явище, а її роль через неоднорідність соціального складу і різних політичних по­глядів була доволі неоднозначною [30].

Таким чином, за останні півтора десятиліття дослідники зробили серйоз­ний прорив у вивченні далекосхідної радянської еміграції. Проте в рамках те­матики далекосхідної еміграції досі залишається ряд напрямків, які отри­ма­ли досить поверхове висвітлення. Однією з таких слабо розроблених проб­лем є тема емігрантських організацій.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   22


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка