Людина починається з добра, Із ласки, щирості й любові, Із батьківської хати і двора




Скачати 118,73 Kb.
Дата конвертації03.11.2018
Розмір118,73 Kb.



Розробка виховного заходу вчителя Комсомольського навчально-виховного комплексу ім. Л.І. Бугаєвської «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 5 – Ліцей»
Коваленко Любові Володимирівни

Людина починається з добра,

Із ласки , щирості й любові,

Із батьківської хати і двора,

Із теплоти, що є у кожнім слові.

Л.Забашта

(На фоні заспокійливої мелодії звучить епіграф уроку)

Вступ. Любі діти, цей рік для вас є надзвичайним, адже саме в цьому році ви закінчуєте школу. Протягом багатьох років ми, вчителі, та ваші батьки намагалися привити вам ті риси та чесноти, які дадуть вам духовну силу, вміння приймати правильні рішення. Адже кожна хвилина нашого життя – це вибір. Вибір поведінки, вибір вчинку, вибір життєвого шляху.

Поряд із радістю і щастям у житті йдуть хвороба, сум, скорбота, смерть. І дуже гарно, що в характері нашого народу доброта й чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити у горі й біді.



I. Вибір вчинку.

– Прослухайте ситуацію, запропонуйте вихід з неї.



НА КЛАДЦІ

(В. Сухомлинський).

На вузенькій кладці через річку розминутися ніяк.

З одного берега по кладці йде чоловік у білій сорочці. Йде і весело співає. З протилежного берега по кладці йде чоловік у чорній сорочці. Йде, схиливши голову, – сумний, невеселий.

Зійшлися на середині річки. Чоловік у чорній сорочці каже:

Я дуже поспішаю, дай мені дорогу, повернись на берег, а потім перейди річку.

‑ Куди ж ти поспішаєш? – запитав чоловік у білій сорочці.

‑ У мене вдома велике горе. Син помер.

‑ Я теж поспішаю, – сказав чоловік у білій сорочці.

‑ Куди ж ти поспішаєш?

‑ У мене вдома велика радість. Син народився

Довго стояли мовчки на кладці обидва чоловіки, дивилися в очі один одному.

Як ви думаєте чим скінчилося це протистояння?



(Звучать відповіді дітей про те, як вчинити чоловікам у цій ситуації.)

– Кожен із вас зараз здійснив вибір… вибір вчинку. А тепер дозвольте зачитати вам яке вирішення цієї проблеми побачив В. Сухомлинський.

Потім чоловік у білій сорочці тихо і сумно сказав:

‑ Тобі треба бути вдома швидше.

Сказавши це, чоловік у білій сорочці повернувся назад і пішов на берег, туди, куди треба йти чоловікові в чорній сорочці.

II. Милосердя.

– Слід зазначити, що більшості людей притаманне вміння розділити сум та біль інших людей. Саме тому народна мудрість каже: "Чужого горя не буває".

Творити добро можна багатьма способами і не тільки тим людям, хто шанує вас, але й ворогам своїм. З-поміж різноманітних проявів добра чи не найпереконливішим є милосердя. Словник української мови витлумачує цю чесноту як співчутливе ставлення до когось. Милосердною людиною називають людину, готову прийти на допомогу іншим, сповнену доброти та чуйності. При здійсненні милосердя ми не керуємося якимись правилами або настановами, це є прояв нашої душі. У цьому значенні слова "милосердний" та "добрий" є синонімами. Отже, милосердя – це діяльне добро, тобто таке, яке виявляється у наших вчинках. Воно є втіленням високої любові до ближніх. Приміром, у християнському віровченні обов'язком кожної людини визначено такі милосердні вчинки: голодного нагодувати; спраглого напоїти; нагого одягнути; подорожнього прийняти й нагодувати; недужого та ув'язненого відвідати; померлого поховати. Вияв духовного милосердя – це добра порада, слова втіхи та розради. Милосердними є й ті, хто ділиться знаннями, досвідом, терпеливо зносить кривду, прощає і не тримає зла.

Милосердя ґрунтується на таких якостях, як чуйність, уважність, доброзичливість і несумісне з пихою, байдужістю, брутальністю. Тільки той вчинок є милосердним, який засвідчує повагу до людини.

Підберіть, будь ласка, синоніми до слова милосердя.

(Записуються маркером на ватмані або крейдою на дошці)


  • благодійність

  • добродушність

  • доброзичливість

  • доброчинність

  • людяність

  • співпереживання

  • співчуття

  • чуйність

III. Бувальщини

– Неодноразово чула думку, що бути милосердними та виявляти доброчинність можуть собі дозволити лише дуже заможні люди. Чи погоджуєтеся ви з цією думкою? Чи траплялися у вашому житті випадки, коли ви щиро виявляли доброчинність, здійснювали благодійні вчинки?

Давайте прочитаємо бувальщини про українських письменників та поміркуємо:

‑ Як пов'язані милосердя і безкорисливість?

‑ Про які вияви милосердя ви довідалися з розповідей?

‑ Чим, по-вашому, вимірюється милосердя?



Бувальщина 1

Український поет Степан Руданський за фахом був лікарем. Працюючи в Ялті, він лікував бідних безкоштовно. Про це добре знали в місті, тож коли занедужував убогий, ішов до лікаря Руданського. Бувало й так, що бідному чоловікові не було де жити, щоб лікуватися. У таких ситуаціях Руданський відступав свою хату, лікував, годував і не чекав за те ніякої плати.



Бувальщина 2

Письменник Юрій Федькович, вийшовши у відставку з офіцерської служби, поринув у громадські справи. Він зажив слави народного адвоката. Одного разу до нього звернулися селяни, щоб допоміг відстояти в суді їхнє право на ліси й пасовиська. Докази, наведені Федьковичем, були такі переконливі, що місцеві чиновники погодилися з ними й змінили рішення на користь селян.

Свій дім і господарство Юрій Федькович подарував слузі; гроші, здобуті від продажу батьківського дому, роздав бідним.

Бувальщина 3

Особлива дружба єднала українського поета Івана Манжуру і знаменитого вченого-мовознавця Олександра Потебню. Коли Манжура був хлопчиком, ним опікувалася дружина вченого, рідна поетова тітка. Хлопець жив тоді в Потебні й навчався в гімназії. Пізніше, коли поета було вигнано за вільнодумство з Харківського ветеринарного інституту, він покинув тітчин дім і почав мандрівне бурлацьке життя. Однак Потебня підтримував поета впродовж усього свого життя. Він читав його твори, надсилав їх до журналів, заохочував поета до творчості, допомагав грішми, діставав для роботи потрібні книжки. Коли життя особливо припікало Манжуру, останнього рятунку він шукав-таки в Потебні. Під кінець 1886 року О. Потебня виявив бажання видати за свій кошт поезії Манжури. Вийшли вони 1889 р. під назвою "Степові думи та співи" в Імператорській Академії наук в Петербурзі.



IV. Ситуації

(Клас об'єднується у 5 груп)

Завдання групам: оберіть одну із ситуацій та складіть таке її продовження, щоб було зрозуміло милосердне ставлення один до одного.

Ситуація 1

Учитель природознавства Наталія Петрівна перший рік працювала у школі. Старшокласники ставилися до неї непогано, проте не завжди дотримувалися порядку. Одного разу під час уроку в неї через застуду пропав голос. Учні...



Ситуація 2

Оксана чергувала в класі. У кабінеті біології їй потрібно було полити квіти. Коли дівчина заходила в приміщення з повною лійкою, вона перечепилась через чийсь рюкзак, упала, розхлюпавши воду, розбила коліно. Ще й скинула найбільший вазон – розкішна лілея з поламаним листям навряд чи додасть настрою вчительці. Учні класу...



Ситуація 3

Антон, Максим та Андрій поверталися додому після тренування. Хлопці почувалися втомленими, тож зраділи, коли в автобусі звільнилося місце. Антон й Максим, умостившись, захопилися читанням анекдотів, а Андрій вирішив погратися на мобільному телефоні. Ніхто з них і не помітив, коли до вагона зайшла мама з маленьким сином...



Ситуація 4

Сергій та Ігор дуже любили свого собаку – ротвейлера Марса, якого братам подарували батьки. Пес був справжнім героєм. Жоден голуб не почувався безпечно, коли Марса виводили погуляти. Нещодавно у дворі з'явився мешканець – Яринчин пухнастий кіт Тишко. Одного разу під час прогулянки з собакою хлопці помітили кота, який ніжився на сонечку під липою. Вони...



Ситуація 5

Вадим та Микита полюбляють вигадувати розваги. Одного разу Микиті спало на думку пожартувати з мешканцями буднику, полякавши їх іграшковим пістолетом. Саме тоді сусідка – тітка Катерина – поверталася з магазину. Микита причаївся за дверима...



V. Альтруїзм та егоїзм

(Повідомлення учнів)

Учень 1. Людей, повсякчас готових до милосердних вчинків, турботливих, уважних, чуйних і безкорисливих називають альтруїстами. Слово "альтруїзм" походить від латинського "інша людина", "ближній". Альтруїзм – це безкорисливе піклування про благо інших, готовність заради цього зректися власних інтересів. Стислим утіленням альтруїзму є настанова "Жити для інших". Хоч сам термін відносно молодий (у філософії він був запроваджений у XIX ст.), його значення споріднене з настановами любові до ближнього в християнстві, обов'язком милосердя в ісламі, вченням про співчуття в буддизмі тощо. Приклади альтруїзму завжди вражають, Альтруїстів часто визнавали святими. Пригадуєте подробиці земного життя покровителя й оборонця дітей Святого Миколая? Його безкорисливі вчинки, безперечно, є виявом альтруїзму. Серед шанованих альтруїстів варто згадати й Святого Валентина, який, за легендою, всупереч імператорському наказові вінчав закоханих, даруючи їм щастя бути разом.

Учень 2. Протилежністю альтруїзму є егоїзм. Егоїстом називають людину, яка нехтує інтересами інших заради власних. Проявом егоїзму, приміром, є паління на дитячому майданчику або в кав'ярні, де поряд з курцем перебувають інші люди, які не палять. Егоїстичною є поведінка тих, хто в людних місцях вживає брутальні слова, голосно слухає музику тощо. А чого варті прогулянки з улюбленим песиком у скверах великого міста! Та щоб егоїстичних учинків в нашому житті поменшало, варто передусім озиратися на себе.

VI. Заповіді Володимира Мономаха

– З давніх-давен гарні стосунки між людьми, взаємо підтримка, милосердя були основними у житті. Альтруїзму, милосердю, доброчинності присвячені й заповіді Володимира Мономаха. Доведіть їхню актуальність у наш час.

1. Не забувайте убогих, а як можете, по силі годуйте їх і подавайте сиротам.

2. Старих шануйте, як батька, а молодих, як братів.

3. Хоч би куди прийшли. Хоч би де зупинилися, напійте і нагодуйте нужденного.

4. Найбільше шануйте гостя, звідки б до вас не прийшов: простий, чи знатний, чи посол; якщо не можете пошанувати його дарунком, то пригостіть їжею і питвом, бо він, мандруючи далі, прославить вас у всіх землях доброю чи злою людиною.

5, Не проминіть ніколи людину, не привітавши її, і добре слово їй мовте.

Складання правила семи мудреців:

"Всяка добра справа є милосердя. Дати води спраглому – це милосердя. Прибрати каміння з дороги – це милосердя. Переконувати ближніх, щоб вони були доброчесні, – милосердя. Указати мандрівникові його шлях – теж милосердя. Посміхнутися, дивлячись в обличчя ближнього, – милосердя".

Сказав Мудрець:

–Живи, добро звершай!

Та нагород за це не вимагай

Лише в добро і вищу правду віра

Людину відрізня від мавпи і від звіра.

Хай оживає істина стара:

Людина починається з добра

(Л. Забашта)

VII. Бліц-опитування

‑ Чи доводилося вам виявляти милосердя?

‑ Чи здатне милосердя зробити світ кращим?

‑ До кого ми можемо проявляти милосердя?

‑ Чому милосердя є загальнолюдською цінністю?

Учень 3. Сьогодні в Україні проживає 2 мільйони одиноких людей, 15 тисяч у будинках престарілих, у злиднях живе 1 мільйон 150 тисяч, багато на вулиці безпритульних, немічних. Усі вони потребують нашої уваги, теплого слова, нашої допомоги, підтримки.

VIII. Легенда

Слухання і обговорення християнської легенди "Не розгледіла".



НЕ РОЗГЛЕДІЛА

Богородиця саме збиралася випрати сорочечку Ісуса, коли побачила лузі дівчинку, що пасла корову. Покликала її та попросила потримати дитятко. Дівчинка, яку звали Катерина, охоче погодилася. Вона зауважила, що ніколи не бачила такої гарної дитини, і крадькома зрізала золотий кучерик.

‑ Це ти взяла кучерик? – запитала Богородиця.

‑ У нього такі чудові кучері, що я захотіла один узяти собі. Якщо хочеш – поверну, – паленіючи від сорому, відповіла дівчинка.

‑ Залиш собі.

Наступного дня Катерина знову пасла корову на луці й сподівалася, що ще раз з'явиться прекрасна пані з дитиною на руках. Але замість неї з'явився ангел і спитав:

‑ Чи не бачила ти поблизу Господа і Богородицю?

‑ Учора бачила одну пані з дитятком. Пані прала, а дитина спала. Поглянь, навіть залишила мені його кучерик.

Ангел узяв кучер і упізнав за ним Господа. Катерині перехопили подих:

"Тримала на руках самого Господа, а не впізнала Його".

Якось Катерина набирала воду з криниці. Раптом побачила подорожнього, одягненого у червоний плащ, який спирався на заквітчану палицю.

‑ Даси мені напитися, Катерино?

‑ Пий, – мовила дівчина і подала йому відро.

Чужоземець, угамувавши спрагу, попрощався. Збентежена Катерина попросила собі одну квітку, – з тих, що прикрашали його палицю.

Паломник дав ту квітку і швидким кроком рушив далі. Хвилиною пізніше з'явився ангел і; побачивши Катерину, запитав:

‑ Чи ти бачила Господа, як проходив тут?

‑ Я бачила спраглого чужоземця і дала йому напитися. Поглянь, він навіть залишив мені квітку зі своєї палиці. Ангел упізнав за .квіткою Господа.

Катерина закам'яніла. "Дала Господу напитися, – сказала собі, – і не впізнала Його?".

Одного разу Катерина пекла хліб. Коли це до неї зайшов незнайомець. Він був такий змарнілий, наче його огорнули всі злидні світу. Зрозуміла Катерина, що незнайомець голодний. Витягла хліб із печі, взяла одну паляницю і дала в руки біднякові. Страшенно зраділий, він одразу почав їсти.

Потім зібрав крихти і вклав їх в долоню Катерини зі словами:

‑ Можу тобі дати лише крихти твого милосердя, їх вистачить для птахів.

Коли бідняк пішов, одразу з'явився ангел, який запитав у Катерини:

‑ Чи ти не бачила Господа, що тут проходив?

‑ Бачила убогого, злиденнішого за всіх злидарів світу – був голодний. Дала йому хліба, а він залишив мені оці крихти.

‑ Це був Господь!

Ось чому якщо якась дитина, чужоземець, убогий просять про щось, їх ніколи не відсилають з порожніми руками. У кожному з них люди бачать Господа.



Обговорення:

‑ Чого навчає ця легенда?

‑ Який висновок ви зробили для себе?

‑ Як ви розумієте вислів "Добро починається з тебе?"



IХ. Побажання

– Сьогодні ми розглянули дуже важливу тему – добро, милосердя, доброчинність. Мені б дуже хотілося, щоб у житті ви керувалися лозунгом "Не скупись на добро!". І якщо ви цього не зрозумієте, то: "То те, що почато в гніві завжди закінчиться в соромі".

– І наостанок хочеться побажати всім вам:

Будь чистою і світлою, дитино.

Добро твори у світі кожен час.

Добро і є та категорія єдина,

Яка веде до світла кожного із нас.

Добром на доброту відповідай щоднини

Й на зло також добром відповідай.

Покликання найбільше для людини –



Добро творити! Це запам'ятай!


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка