М. Ю. Карпенко (Одеса) ’373. 232. Концептуалізація антропонімів у художньому творі реферат




Скачати 235,04 Kb.
Дата конвертації01.09.2018
Розмір235,04 Kb.
О.Ю.Карпенко, М.Ю.Карпенко (Одеса)

УДК 811.111’373.232.

КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ АНТРОПОНІМІВ

У ХУДОЖНЬОМУ ТВОРІ
Реферат. У статті робиться спроба простежити шляхи концептуалізації власних назв, а саме антропонімів, у художньому творі, що було зроблено за допомогою асоціативного експерименту.

Ключові слова: концепт, концептуалізація, асоціація, семантичний гештальт.
Концептуалізація становить собою когнітивну обробку й переробку інформації, результатом якої стає значення мовних виразів [7: 63], це – «осмислення вхідної інформації, ментальне конструювання предметів і явищ, яке призводить до утворення певних уявлень про світ у вигляді концептів (тобто фіксованих у свідомості людини смислів), наприклад, концепт дому, часу, простору, вічності, руху тощо» [14: 203]. Якщо категоризація – інший різновид когнітивної класифікації – об’єднує пізнавані явища, підводить їх «під певну рубрику досвіду, категорію» [7: 42], то концептуалізація, навпаки, скерована на виявлення окремішності явища, його інваріантності, що дозволяє визнати його самостійним концептом. До цього доречно додати, що «репрезентація світу, його концептуалізація й категоризація (або ж, іншими словами, сприйняття й обробка вхідної, так само як і вже наявної інформації) залежать від ряду суто суб’єктивних факторів, таких як, наприклад, рівень компетентності, точка зору на предмет аналізу тощо» [2: 57]. Зрештою концептуалізація – це процес формування і переформування (трансформації) концептів у ментальному лексиконі.

Концептуалізація й категоризація – це різні когнітивні процеси, але вони тісно пов’язані між собою. Щоб сформувати з пізнаної чи одержаної інформації концепт, треба зіставити новий результат когніції з уже наявними в ментальному лексиконі концептами, встановити, входить цей результат в якийсь наявний концепт чи вимагає окремої концептуалізації, формування нового концепту, у випадку побудови нового концепту віднайти його місце, тобто включити в групу найближчих за змістом концептів. У випадку власних назв це означає введення до певного фрейму [6: 72]. В усіх цих трьох ментальних операціях концептуалізація відбувається одночасно з категоризацією.

Під час написання художнього твору адресант-творець в залежності від своєї концептуальної картини світу – «системи інформації індивіда про довкілля, яка безперервно конструюється та складається з когнітивних структур – концептів» [13: 117]), спираючись на на наявні в його ментальному лексиконі концепти, творить також нові, які, у свою чергу, створюють його особисту художню картину світу. Спроба ви-читання, тобто, всебічного розгляду, а вже потім прочитання, і, нарешті, «почуття» того, як втілюється й розвивається поліфонія художнього образу здається доцільною [4: 230], особливо під час спроби розуміння концептуалізації складових поетонімосфери літературного твору, яка проявляється як у використанні зафіксованих онімів, наприклад, знаних топонімів, наймень відомих історичних осіб тощо, так і в витворенні чи, частіше, доборі антропонімів для позначення персонажів чи онімів для якихось інших предметів та явищ. При цьому і витворення, і добір серед існуючого створює нові концепти, бо існуюче набуває нового значення – пов’язується з персонажами чи явищами, створеними уявою письменника. Онімія літературного твору – це «одна з граней багатомірної художньої картини світу, неуважність до якої обертається суттєвими втратами» [12: 136].

Для письменника, автора художнього твору, усі вжиті ним власні назви, які здатні грати настільки суттєву роль ключових елементів сугестії поетичної мови і які можна було б назвати ономасугестемами [10: 96], є концептами, причому концептами переважно новими, новоутвореними, хай тільки за своїм значенням, яким письменник наділяє ці концепти. Тобто в цьому випадку відбувається суцільна концептуалізація всієї поетонімосфери – всіх ужитих у творі власних назв. Читач же засвоює не всі власні назви твору – деякі з них взагалі не концептуалізуються, інші – різного роду епізодичні наймення – забуваються одразу після прочитання сторінки.

Спробуємо докладніше розглянути концептуалізацію власних назв на прикладі відомого роману сучасного американського письменника Айри Левіна «Rosemary’s Baby», який було створено у 1967 році. Цей твір присвячено сатанізмові, адепти якого оселилися у манхетенському районі Верхній Вестсайд. Відомо, що роман А.Левіна базується на реальних подіях [19: VІІІ] – Церква Сатани була заснована Антоном Шандором ЛаВейєм у 1966 році, тож цей заклад, на жаль, успішно функціонує вже протягом 45 років до нинішнього часу [17].

Жанр твору – роман жахів – вимагає від письменника сворення особливої напруги, яка б викликала в читачів острах: у дійсно жахливих оповідях має бути атмосфера страшенної загрози зовнішніх, непояснимих та таємничих сил – смертельної безпеки порушення законів природи через наступ хаоса та демонів бездонного космоса, як то зауважив визнаний знавець жахів Г.Ф.Лавкрафт [8: 1092]. Особливістю досліджуваного роману є те, що до 160-ої сторінки (роман складається з 229-ти сторінок) ніяких жахів у житті головного персонажа – Розмарі – немає. Родинне життя молодого подружжя Вудхаусів складається доволі успішно, вони оселяються у престижному будинку, кар’єра чоловіка поступово покращується, його жінка вагітніє. Є, справді, дивні сни Розмарі, де відбувається різне, але ж то просто сни!

Ось у це буденне життя пересічних нью-йоркців, що живуть як всі інші, не подорожують до екзотичних місць, зруйнованих замків чи таємничих лісів, перетворюється на пекло прямо у їхній хаті за допомогою звичайнісіньких сусідів та друзів. В урбанізованому романі жахів А.Левіна ворогом стає кожний – хто з них є носієм зла? Хто може допомогти? На ці питання можуть допомогти дать відповідь власні імена персонажів твору, серед яких, на нашу думку до першого кола індивідуального антропонімічного фрейму входять наймення основних персонажів, а саме протагоніста Розмарі, її анагоністом Романа Кастевета / Стивена Маркато, її чоловіка Гая та дитини Ендрю-Едріана.

Головною героїнею роману є Розмарі, яку поіменовано наступним чином: Rosemary (730 рази), (від лат. rosmarinus «розмарин» < roris «роса» + marinus «морський» [15: 171] ), Rosemary Woodhouse (4), Ro (25), Rosie (5), Rosemary Reilly from Omaha (1), Rosemary, mother of Adrian (1), Rosemary, mother of Andrew (1) . Як бачимо, загальновживана форма Rosemary у романі змінюється на Ro, коли до неї звертається її чоловік, на Rosie у разі спілкування з родичами. Останній дериват зареєстровано у словнику, на відміну від першого варіанту [15: 171]. Номінація дружини за допомогою гіпокористики власного імені, яка не існує в англійській мові, відбиває нестандартне ставлення Гая до Розмарі. Всі ці номінації особи складають один концепт, який входить до першого кола індивідуального антропонімічного фрейму носія англійської мови й одночасно читача цього роману.

На розгортання дій у аналізованому романі головним дійовим особам було близько двадцяти п’яти років, тож народилися вони десь у 1940-х роках. На той час у США популярність жіночого імені Rosemary була на піку й становила 91 місце серед інших імен жінок, а от чоловіче ім’я Guy займало 189 місце [20], що означає: з мільйона жінок 1 128 мали наймення Rosemary, але лише 500 чоловіків – Guy. Навряд чи це може бути випадковим збігом, бо дружина є безперечно позитивним персонажем, на відміну від свого зрадника-чоловіка.

Ім’я чоловіка Guy не має ясного походження: або від др.-вн.wit «широкий», або witu «ліс» чи лат.vitus «живий, веселий» [15: 99]. Воно використано у тексті роману 511 разів, причому його форма не змінюється – ніяк не профілюється згідно із адресантом. Тільки один раз автор дозволяє собі гру з цим іменем: «inviting … people over for Moo Goo Gai Woodhouse» [19: 67]: Moo goo gai pan – досить популярна американізована версія кантонської страви. До речі, фонетична репрезентація імені Guy [gai] співпадає з елементом гастроніма gai та з апелятивом guy. До того ж апелятив походить від оніма – утворився на честь Гая Фокса: « 1. (informal) a man or boy, 2. (Informal) a person of either sex, 3. (Brit) a crude model of Guy Fawkes, that is burnt on top of a bonfire on Guy Fawkes Day (November 5) [Short for Guy Fawkes, who plotted to blow up the Houses of Parliament] [18]. Тож маємо, виходячи з його власного імені, за одного з головних дійових осіб чоловічої статі пересічного хлопця, та ще й зрадника з лісу.

До першого кола індивідуального антропонімічного фрейму входить також ще ненароджена дитина Вудхаусів, пол якої доволі залишається невідомим, тому отримує від матері такі імена у перших двох частинах роману: Andrew or Susan / Andrew-or-Susan (2), Andrew-or-Susan (or Melinda) (1), Andrew-or-Melinda (1), Andrew or Douglas (1), Melinda or Sarah (1), David-or-Amanda (1), Andrew John Woodhouse (1), Abraham Sapirstein Woodhouse (1), Andy-or-Jenny (2).

У третій частині, після драматичного народження сина, Розмарі називає його Andrew John Woodhouse (1), Andy (4), Mr Worry-face (1), Andy-candy (1). Її сусіди хотіли назвати малюка Adrian Steven, але мати заперчила цьому: «I understand why you’d like to call him that, but I’m sorry; you can’t. His name is Andrew John. He’s my child, not yours, and this is one point that I’m not even going to argue about» [19: 228].

За таких обставин власному імені художнього твору легко увійти до концептів: порівняймо Andrew John (від др.-гр. Andreas «мужній, хоробрий» + від д.-евр.Yōhānān «подарований Богом») [15: 36] з Adrian Steven (від лат. Hadrianus «житель міста Адрії + від д.-гр. Stephanos «вінок») [15: 28], тобто подарований Богом хоробрий [син] чи морський (наймення Adria пішло від іл. аdur «вода, море») вінок (зокрема атрибут поховальних обрядів, наприклад, на пошану тих, хто загинув у воді), що можна також сприймати як поховальний вінок. Якщо порівняємо ставлення до новонародженої дитини секти сатаністів та його матері Розмарі, побачимо, що доля його є до кінця не вирішеною: «Poor little creature. He couldn’t be all bad, he just couldn’t. Even if he was half Satan, wasn’t he half her as well, half decent, ordinary, sensible, human being? If she worked against them, exerted a good influence to counteract their bad one…» [19: 227]. Оскільки подальша доля світу залежить від Ендрю та його матері, паралель з біблейською історією стає дедалі прозорішою. Тож ім’я Розмарі, незважаючи на його етимологію, зближується із співзвучним іменем Мері – матері Христа. Знаковою видається зміна прізвища Розмарі за власним бажанням у найнапруженішу мить оповіді з прізвища її чоловіка з прозорою етимологією Woodhouse на її дівоче ім’я Reilly ( ірл. ORadhailligh «нащадок відважного» [16: 381] ).

Щось подібне відбувається і з іншими власними назвами, що складають поетонімосферу художнього твору. Тільки наймення людей, що оточують Розмарі, можуть бути підказками щодо приналежності до друзів чи ворогів. Саме це завдання має розв’язати головна героїня, яка намагається це зробити: «"We're giving a party on January twenty-second. ... We're inviting Elise Dunstan and her husband," she said, "Joan and a date, Jimmy and Tiger, Allan and a date, Lou and Claudia, the Chens, the Wendells, Dee Bertillon and a date unless you don't want him, Mike and Pedro, Bob and Thea Goodman, the Kapps" - she pointed in the Kapps' direction - "and Doris and Axel Allen, if they'll come… Minnie and Roman are not invited," she said. "Neither is Laura-Louise. Neither are the Fountains and the Gilmores and the Weeses. Neither is Dr. Sapirstein. This is a very special party. You have to be under sixty to get in." » [19: 135].

Потроху коло ворогів окреслюється, особливо після прочитання Розмарі книги Хатча: «She put the board on her knees again and took from the box the letters of Steven Marcato. When the name lay spelled before her, she looked at it for a moment and then began transposing the letters. With no false moves and no wasted motion she made them into Roman Castevet. And then again into Steven Marcato. And then again into Roman Castevet» [19: 162-163]; «Then she said, "Do you know who Roman really is?... He's Adrian Marcato's son," she said. "The man who said he conjured up Satan and was attacked downstairs by a mob. Roman is his son Steven. 'Roman Castevet' is 'Steven Marcato' rearranged – an anagram... They've got a coven here, Minnie and Roman, with Laura-Louise and the Fountains and the Gilmores and the Weeses; those parties with the flute and the chanting, those are Sabbaths or esbats or whatever-they-are!" [19: 164-165]; «All of them. All of them. They were all in it together, Guy. Dr Sapirstein, Minnie, Roman. All of them witches. All Of Them Witches» [19: 189].

Анаграма наймення головного негативного персонажу Steven Marcato – Roman Castevet є основним ключем до таємниці: реальне наймення з італійським походженням та певним значенням – «(Music / Classical Music) (of notes) heavily accented» [18] – змінюється на неіснуюче Castevet, яке викликає потужну асоціацію castaway – «a person who has been shipwrecked … thrown away or rejected» [18].

З метою кращого з’ясування асоціативного шлейфу антропонімів роману було проведено вільний асоціативний експеримент, для якого 20 інформантів було обрано зі студентів факультету романо-германської філології Одеського національного університету імені І.І.Мечникова. Необхідною умовою для участі в експерименті вважалася відсутність попереднього знайомства з текстом роману або його екранізацією. Загальна кількість стимулів складає 11 одиниць – власні наймення головних героїв: Rosemary, Ro, Reilly, Woodhouse, Guy, Castevet, Roman, Marcato, Steven, Andrew, Adrian. Ідеальна кількість реакцій мала становити 220 одиниць, але за умови 17 випадків відмови від реакції реально було отримано 203 асоціати. Найбільша кількість відмов (по 4 випадки) торкалася індивідуально-авторської гіпокористики Ro та неіснуючого прізвища Castevet, що цілком зрозуміло – реципієнти стикнулися з невідомим, а оскільки процес мислення для створення моделі рішення нової проблеми потребує присутності у довготривалій пам’яті певних знань стосовно цієї проблеми, то реципієнти не могли вирішити поставлену перед ними задачу [Дружинин В.Н. Психология:219].

До речі, під час проведення експерименту на інформантів не накладалося ніяких обмежень щодо мови реакції, тож у результатах дослідження маємо відповіді на англійській, російській та українській мовах.

Ім’я головної героїні викликало в реципієнтів такі асоціації, кожна з яких була подана 1 раз:

Rosemaryrose, child, green, girl, grass (трава), fresh / photograph, name, species, девушка, роза, пиво, ребенок, кринолин / розовое платье / корсет, цветок, аромат приятный, красивый, католичка, ягода.

Як бачимо, робиться спроба встановити денотат – девушка, girl, ребенок, child, species, його якості – fresh, green, красивый, аромат приятный, католичка. Знаходимо також метонімічні асоціації – кринолин / розовое платье / корсет – та метафоричні, частково викликані формою імені, – rose, роза, цветок, ягода, photograph, grass (трава). Своєрідною відмовою від асоціації можемо вважати асоціат name, якій не вкладається у підрозділ «пошуки денотата», бо учасники експерменту були проінформовані заздалегідь, що їм будуть запропоновані стимули-імена. Слід зауважити, що схожий асоціат з’являється у майже кожній з асоціативних статей. Загадковою видається асоціація пиво, яка може бути пов’язаною або з індивідуальним сприйняттям назви сорту напою, або із власним бажанням закінчити експеримент й відпочивати.

Цікавим виявляється зіставлення асоціативного шлейфу повного імені головної героїні з гіпокористикою Ro:

RoRosemary, Rowling, Robert, god (like Egyptian), cow, mouse, box, child / Dora / the explorer, ship, гора, Зорро, сокращение, роро, роль, имя, крокодил.

Спроба інформантів знайти відповідний денотат тут йде двома шляхами: по-перше, це низка імен, які потенційно могли б зменшуватися до такої форми – Rosemary, Rowling, Robert, Dora, Зорро, а також роз’яснення – сокращение; по-друге, це ціла низка апелятивів, які пропонуються на роль денотата – cow, mouse, box, child, the explorer, гора, крокодил. Крім того, бачимо також фонетичні асоціації – роль, роро, ship (тобто тип судна роро). Найцікавішою виявляється асоціація з давньоєгипетським богом Раgod (like Egyptian), яку можемо віднести до метафоричних чи до фонетичних.

Дівоче прізвище Розмарі викликало в інформантів наступні асоціації:

Reilly sea, English word, customs, life, Bob O’Reilly – musician, name of a car, iron, train, tran, rally, really?, like “really”, рельса (2), имя, город, булочка, что-то незнакомое.

Домінує у цьому разі фонетична асоціація з англійським словом rail, що призвело до появи на різних мовах таких асоціацій – рельса (2), train, tran (помилкове написання збережено), iron. Є також інші фонетичні асоціації rally, really?, likereally. Спроби знайти денотат призвели до появи наступних асоціатів – man, name of a car, город, Bob OReillymusician. Такі реакції, як sea, булочка видаються загадковими. Звичайним небажанням розмірковувати зумовлені такі реакції, як English word та имя.

Ім’я чоловіка отримало наступні асоціації:

Guymusic group, gay, scum, Fawkes (2), Fawks, passion / Richy, strong / fellow, bad, hi / how are you? paper, мальчик, парень (2), гей, Олег, Гай Юлий Цезарь, веселый, верный, джинсы.

Серед пропонованих серед асоціатів денотатів були апелятиви fellow, мальчик, парень, гей, історичні особи Гай Юлий Цезарь, Гай Фокс, один раз поданий з орфографічном помилкою, Гай Річі (правильне написання Ritchie), а от асоціат джинсы імовірно вказує на Гая Джинса – всесвітньо відомого інструктора-рибалки за летючими рибами. Також сюди належить невідомий широкому загалу Олег. До того, один інформант мав на увазі досить відому американську музичну групу Guy: music group. Ознаки стимулу було виражено асоціаціями scum, strong, bad, gay, веселый, верный, з яких англомовні є пейоративно забарвленими на відміну від російськомовних. Асоціація gay / гей можемо вважати також фонетично зумовленими частковим збігом із звучанням власне імені.

Прізвище чоловіка Розмарі набуло таких асоціацій:

Woodhouse – name of a house, a picture of a wood house is imagined, calm, warm, in the dark, museum, USA, Ask Jeeves! Лікар Хата, лес (3), домик в лесу на берегу речушки, маленький лесной домик, избушка, сумашедший дом, лесная тропинка, Эми, огонь, юмор.

Пропоновані реакції у своїй більшості стосуються денотата – a picture of a wood house is imagined, домик в лесу на берегу речушки, маленький лесной домик, избушка, сумашедший дом, museum. Останній асоціат можливо стосується не дуже відомого канадського музея «Dr.Woods House», який знаходиться у Альберті (якби асоціацію було подано російською мовою, ми могли б висунути ідею щодо Изнакурножа братів Стругацьких!). Ще одним пропонованим денотатом виявилася не дуже відома співачка Amy Woodhouse. Є припущення, що це – помилка, а на увазі малася всесвітньо відома Amy Winehouse. Метонімічні асоціації, які називають місце розташування денотата, посідають друге місце – лес (3), лесная тропинка, USA. Якості денотата було висловлено у реакціях calm, warm, in the dark.

Нашу увагу привернула складна реакція Ask Jeeves! Лікар Хата, бо сюди включено цілу низку асоціацій. З одного боку, йдеться про найпопулярніший серіал «Доктор Хаус», пор. Лікар Хата, а з іншого – головний актор цього серіалу Х’ю Лорі став відомим завдяки британській комедійній програмі «Jeeves and Wooster», що викликало в нашого респондента асоціацію з пошуковою системою Інтернету «Ask Jeeves!». Цілком можливо, що реакція юмор також пов’язана з поіменованою британською програмою, а ось огонь видається загадковою.

Ім’я та прізвище-псевдоніми негативного героя отримали наступні реакції:



Romanname of a boy, name (inhabitance of Rome), warrior, invasion, history, Empire (2), Roman Empire, Italy, Empire , red, укр.имя Роман, роман (2), Джоан Уалдер / фильм «Роман с камнем», Ромео и Джульетта, Рим, страна, еврей, рисунок .

Castevetcastle (5), carnival, dog, cat vet, замок (3), машина (не знаю перевод слова), кастет, похоже на «кастет», драка, худой.

Тож на першому місці знаходяться найпростіші фонетичні та омонімічні асоціації – castle, замок, кастет, похоже на «кастет», name of a boy, name (inhabitance of Rome), укр.имя Роман, роман, фильм «Роман с камнем». За ними йдуть метафоричні асоціації, які пов’язують власне ім’я з Давньоримською імперією – history, invasion, warrior, Empire (2), Roman Empire, Italy, Empire , Рим, страна. Якості асоційованих стимулів інформанти поіменували як red, еврей, худой. Можемо припустити, що реакція Ромео и Джульетта зумовлена асоціативним міркуванням «теж ім’я, теж чоловіче, теж починається з літери Р», а Джульєтта вже є майже невід’ємним контекстом для Ромео. Частковий графічний збіг, можливо, викликав асоціації cat vet та машина (не знаю перевод слова), на увазі мається Шевроле – Chevrolet. Загадковими здаються реакції carnival, dog, а також малюнки, що супроводжують стимул Roman. Імовірно, вони пов’язані зі знаними римськими будівлями.

Реальне іменування злодія – Steven Marcato – отримало наступні реакції:

Stevenname (2), hero of a novel, officer, sermon, Sven (марка колонок), Siggal, Steven Sigal, Jobs, Spielberg, Fry, имя, мальчик (2), актер (2), еда, Спилберг, Америка.

Marcatospaghetti, motorbike, duke, Negro, Spain, Italy, Maxico, dark, market, бренд, среда (на фр.яз.), музыка, стокатто, Италия (2), что-то итальянское, Испания, рынок (2).

Аналіз поданих реакцій дозволяє виокремити «ліниві» асоціації name, имя, а також запрпоновані денотати hero of a novel, officer, мальчик, актер; motorbike, duke, бренд, среда (на фр.яз.), музыка, стокатто; Siggal, Steven Sigal, Jobs, Spielberg, Fry, Спилберг. Поява великої кількості імен сучасних відомих людей зумовлена поширеністю цього наймення (у 2010 році воно займало 118 місце у США [21]). Реципієнти також приділили увагу місцю походження та поширення цих імен – Америка, Spain, Italy, Maxico (саме у такій редакції), Италия, что-то итальянское, Испания. Якості стимулів було відбито у асоціатах dark, Negro. Фонетичні асоціації були пов’язані з назвою товару, яка має співзвучну форму Sven (марка колонок), та англійським словом market з його перекладом – market, рынок. Припускаємо, що загадковими є реакції еда та spaghetti, хоч ці реакції можуть бути у цьому разі синонімами на позначення специфічної італійської страви.

Останніми опитуваним були запропоновані два імені дитини Розмарі – Andrew та Adrian:

Andrewa cousin, brother, boy, doctor, the surname of the woman in Merry Poppins, St Andrew, actor, Russian guy, beautiful, University, брат, имя героя из фильма, друг из родного города, Андрей (друг), светлый / зеленоглазый / но злой, Америка, также.

Adriana famous actor, protagonist, cook, imperator, monkey, romantic, perfect, Wall (2), Hadrian Wall / адронный коллайдер, Adriano Chilintano, персонаж, царь, родственник, певец, Челентано (3), луна.

Пошуки реципієнтами денотата продемонстрували значну розбіжність у сприйнятті цих імен: Andrew – це хтось близький, свій, знайомий (друг из родного города, Андрей (друг), brother, брат, a cousin, boy, doctor, the surname of the woman in Merry Poppins, actor, имя героя из фильма, Russian guy); а от Adrian сприймається інакше, як щось не з буденного життя (a famous actor, protagonist, cook, imperator (авторську редакцію збережено), monkey, персонаж, царь, певец, адронный коллайдер). Тільки один інформант видав реакцію родственник. Крім того, у списку асоціацій перше ім’я було використано наймення святого – St Andrew, а на друге ім’я з’явилися реакції-імена історичних осіб давнини та сучасності Hadrian, Adriano Chilintano (написання збережено), Челентано. Реакція луна також торкається відомої особи сучасного футболу на ім’я Адріан Луна. Якості обох стимулів забарвлені більшою частиною меліоративно (beautiful, светлый / зеленоглазый / но злой; romantic, perfect). Слабкого негативного відтінку набуває перше наймення. Топографічні пошуки призвели до локації першого імені у Росії та Америці, проте друге наймення локалізованим не було. Асоціат также має фонетичну природу: англійське and перекладається також..

За результатами нашого експерименту ми можемо виявити для кожного наймення-стимулу домінувальні семантичні гештальти, що можна окреслити, «коли асоціати семантично тяжіють один до одного за певними характеристиками, збираючись природним шляхом навколо декількох реакцій» [9: 124]. Семантичний гештальт асоціативного поля – це один з засобів репрезентації знань про навколишній світ в мовній свідомості носіїв даної мови [5 : 192] . Тож, для Розмарі це буде дівчина-дитина, юна дівчина, але зменьшувальна форма її імені Ро, хоч і відноситься з повним іменем до однієї онімічної лемми, «яка вміщує ... своєрідні “індивідуальні назви”, тобто ті слова, якими людина позначає концепт для себе» [11: 107], все ж таки не має чіткого гештальту. Асоціативна аура цього наймення є розмитою, на відміну від прізвища Райлли. Воно створило чіткий гештальт залізо, що дивно відбиває характер протагоніста, особливо у зв’язку із гештальтом імені, і є потужним сугестогеном. Ім’я Гая разом з його прізвищем одночасно створює два гештальти – «позитивний»: хлопець з хатинки, та «негативний»: злочинець з темного лісу (пор. етимологію цього імені вище!). Антагоністові імена, зрозуміло, створюють два цілком різні гештальти: Роман Кастеветзамок завойовника, Стивен Маркатоім’я чужоземця. Найяскравіші семантичні гештальти створилися в дитини – Ендрю-Едріана: свій та чужий. Тож повертаємося до питання, яке ми поставили на початку цієї статті: хто є ворогом? Хто є ворогом для залізної дівчини? Відповіддю на це запитання може бути – її чоловік, у якому наче співіснують дві особистості, одна з яких є ворожою для Розмарі, який подштовхує дружину до завойовника, чужоземця, ворога; – сам завойовник, Роман Кастевет, який намагається підкорити Розмарі, перетворити її на сатаністку або божевільну. А дитина, яка є наслідком омани й насильства, може стати другом чи ворогом – It depends!

Тож за питомою вагою в романі Айри Левіна, за вагомістю в сюжеті твору ми виділили чотирьох персонажів, що мали б, на нашу думку, стати концептами в ментальних лексиконах читачів цього роману. Так воно, мабуть, і було одразу після прочитання цього твору. Однак ось результати мікроопитування читача-адресата через рік після прочитання роману. Залишились у пам’яті тільки Розмарі та Ендрю (саме у такій формі). Обидва персонажи є позитивними, саме так вони подаються й сприймаються читачем, незважаючи на те, що Ендрю є потенційним Антихристом. Читач настільки проникається сподіваннями матері на краще, що й сам у це вірить. Отже, чітко запам’ятовуються тільки двоє з нашого списку. Концептуалізується, з переходом у довготривалу пам’ять, усе, що видається важливим або просто цікавим, але спогади, які не використовувались протягом великого відрізку часу, зникають через непотрібність, і все, що не витримує аксіологічних чи комунікативних вимог, забувається.

Наймення персонажів набувають рис концептів національного характеру лише з помітним часовим відрізком свого літературного буття, якщо твори, де живуть ці персонажі, одержують національну чи світову славу. Проте груповими концептами аналізовані персонажі стали безумовно. Групу, для якої наймення Rosemary та Andrew-Adrian набули статусу концептів, складають люди, що прочитали роман «Rosemary’s Baby», і ще вужче – люди, яких захоплює творчість Айри Левіна. Отже, не варто думати, що якийсь конкретний концепт – то така річ, що всі, як один, нею володіють. У межах однїєї мови навіть мовні картини світу можуть бути різними [1: 31], не те що окремі їх кванти – концепти. Обсяг знань у різних людей різний. Отже, й кількість, склад концептів теж дуже відмінні. Особливо це стосується власних назв, яких у кожній мові безліч і знання яких тому дуже різниться від людини до людини.

Процес концептуалізації власних назв художнього твору – один з обов’язкових компонентів входження читача у віртуальний світ цього твору. Якщо взяти звичайного читача, то відкладається передусім у його сприйнятті твору сюжет, особливо динамічний, та імена персонажів як центри, навколо яких концентрується уява, інформація про дійових осіб твору. Створені автором віртуальні онімічні концепти включають для нього усю поетонімосферу твору, а для читача, як правило, далеко не всю. Запам’ятовується, а тим самим концептуалізується головне – найяскравіші персонажі, часто вживані та істотні для твору, породжені чи дібрані авторською уявою власні назви інших онімних розрядів.



ЛІТЕРАТУРА

  1. Букринская И.А., Кармакова О.Е. К вопросу о языковой картине мира // Функциональная лингвистика. Язык. Человек. Власть: Материалы конференции. – Симферополь, 2001. – С. 31-32.

  2. Гуреев В.Л. Языковой эгоцентризм в новых парадигмах знания // Вопросы языкознания. – 2004. - №2. – С. 57-67.

  3. Дружинин В.Н. и др. Психология: Учебник для гуманитарных вузов. – 2-е изд. – СПб.: Питер, 2009. – 656 с.

  4. Калинкин В.М. Попытка вы-чтения поэтики онимов из «Поэзии собственных имен» // В пространстве филологии. – Донецк: Юго-Восток, 2002. – С. 230-240.

  5. Караулов Ю.Н. Показатели национального менталитета в ассоциативно-вербальной сети // Языковое сознание и образ мира. – М. : Ин-т языкознания РАН, 2000. – С. 191-206.

  6. Карпенко О.Ю. Когнітивна ономастика як напрямок пізнання власних назв : Дис. ... докт.філол.н. : 10.02.15. – Одеса, 2006. – 416 с.

  7. Краткий словарь когнитивных терминов / Кубрякова Е.С., Демьянков В.З., Панкрац Ю.Г., Лузина Л.Г. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1997. – 245 с.

  8. Лавкрафт Г. Хребты безумия. – М.: Хранитель,2007. – 1164 с.

  9. Марковина И.Ю., Данилова Е.В. Специфика языкового сознания русских и американцев : опыт построения «ассоциативного гештальта» текстов оригинала и перевода // Языковое сознание и образ мира. – М. : Ин-т языкознания РАН, 2000. – С. 116-132.

  10. Михайлов В.Н. К вопросу о суггестивных свойствах ономастической лексики в «поэтическом языке» // Антология поэтонимологической мысли. – Том 1. – Донецк: Юго-Восток, 2008. – С. 96-97.

  11. Неклесова В.Ю. Когнітивна природа власних назв на позначення часу : Дис. ... канд.філол.н. : 10.02.15. – Одеса, 2010. – 230 с.

  12. Отин Е.С. Стилистические функции собственных имен в рассказах В.М.Гаршина // Труды по языкознанию. – Донецк: Юго-Восток, 2005. – С.135-144.

  13. Павиленис Р.И. Проблема смысла: Современный логико-функциональный анализ языка. - М., 1983. – 286 с.

  14. Плотницкая С.В. Основные понятия когнитологии // Мова і культура (Науковий щорічний журнал). – К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2003. – Вип. 6, т. 1. Філософія мови і культури. – С. 202-209.

  15. Рыбакин А.И. Словарь английских личных имен: 4000 имен. – 3-е изд. – М.: Астрель, АСТ, 2000. – 222 с.

  16. Рыбакин А.И. Словарь английских фамилий. Около 22 700 фамилий. – М.: Рус.язык, 1986. – 576 с.

  17. Church of Satan // Режим доступу: http://www.churchofsatan.com/home.html

  18. Collins Dictionary // Режим доступу: http://www.collinsdictionary.com

  19. Levin I. Rosemary’s Baby. – Lnd.: Corair, 2011. – 229 p.

  20. Name Voyager // Режим доступу: http://www.babynamewizard.com/voyager#

  21. Popular Baby Names // Режим доступу: http://www.ssa.gov/cgi-bin/babyname.cgi

Карпенко Е.Ю., Карпенко М.Ю.



КОНЦЕПТУАЛИЗАЦИЯ АНТРОПОНИМОВ В ХУДОЖЕСТВЕННОМ ТЕКСТЕ

В статье делается попытка проследить пути концептуализации имен собственных, а именно антропонимов, в художественном произведении, что было осуществлено при помощи асоциативного эксперимента.



Ключевые слова: концепт, концептуализация, ассоциация, семантический гештальт.

Karpenko E.Yu., Karpenko M.Yu.



CONCEPTUALIZATION OF ANTHROPONYMS IN ARTISTIC PROSE

In the present article an attempt is made to trace the ways of conceptualization of proper names, namely anthroponyms, in a literary work, which was accomplished with the help of the associative experiment.



Key words: concept, conceptualization, association, semantic gestalt.
Інформація про авторів
Карпенко Олена Юріївна – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри граматики англійської мови Одеського національного університету імені І.І.Мечникова

Адреса: Французький бульвар, буд 53, кв. 19, м.Одеса, 65044, Україна

Телефон: 067 98 158 96

Е-мейл: elena_karpenko@ukr.net


Карпенко Максим Юрійович – студент 4 курсу факультету романо-германської філології Одеського національного університету імені І.І.Мечникова

Адреса: Французький бульвар, буд 53, кв. 19, м.Одеса, 65044, Україна



Телефон: 0636527702

Е-мейл: his.maxellence@gmail.com


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка