Мета та задачі навчання письма




Скачати 344,32 Kb.
Дата конвертації20.11.2018
Розмір344,32 Kb.
МЕТА ТА ЗАДАЧІ НАВЧАННЯ ПИСЬМА
Робота з краснопису починається одночасно з навчанням письма, і її мета та задачі пов'язані з формуванням навику письма в цілому.

Основна мета цієї роботи – формування графічно правильного, чіткого й досить швидкого письма.

Досягнення цієї мети залежить від вирішення таких завдань:

ознайомлення з правилами постави та володіння інструментами;

навчання орієнтування на сторінці прописів і зошита;

ознайомлення з начертаннями букв, їх відтворення;

навчання письма складів, слів і речень із дотриманням нахилу й однакової висоти, пропорцій букв;

навчання зв'язного (безвідривного), ритмічного й швидкого письма;

попередження перекручування при написанні букв;

виправлення індивідуальних недоліків почерку в окремих учнів.

Привчаючи школярів до акуратного й чіткого письма, учитель виховує в них акуратність, працьовитість, старанність і сумлінність.

У період навчання грамоти необхідно навчити правильно записувати букви та їх з'єднання в словах, сформувати початкові навики грамотного письма без пропуску і заміни букв. Уроки письма проводяться на матеріалі зошита «Прописи», де подані зразки написання букв, їх з'єднань, окремих складів, слів і речень, а також містяться вправи, спрямовані на розвиток мислення і мови дітей.

У період навчання письма вирішуються такі завдання.

1.Навчити правильно сидіти, тримати ручку і зошит, користуватися ручкою, додержуватися рядка, не виходити за поля.

2.Навчити осмислювати слова, сприймати їх на слух і зором, поділяти їх на звуки, позначати звуки буквами.

3.Сформувати чіткі образи графічного зображення письмових букв.

Навчити писати букви відповідно до зразків «Прописів», з'єднувати букви між собою, дотримуючи розмірів букв (висоти і ширини).

Навчити записувати слова й речення з трьох-чотирьох слів після звукобуквеного аналізу.

Навчити списувати й писати під диктовку слова, написання яких не розходиться з вимовою, перевіряти написане за зразком чи способом промовляння.

Навчити записувати власні речення, узяті з усно складеної розповіді.


ПРИНЦИПИ НАВЧАННЯ ПИСЬМА
Формування навику письма ґрунтується на певних принципах навчання.

Крім загальнодидактичних принципів, таких як свідомість, доступність, поступовість ускладнення, наочність, повторність, використовується принцип, що випливає зі специфіки формування графічного навику: поєднання різних методів навчання краснопису (генетичного, лінійного, копіювального тощо) на основі психофізіологічних особливостей дітей.

Реалізація принципу наочності забезпечується за допомогою демонстрації вчителем процесу письма, застосування прописів, таблиць та інших посібників.

Усвідомлення досягається роз'ясненням прийомів і послідовності написання букв, а також вправлянням у знаходженні й виправленні своїх і чужих помилок.

Принцип повторності реалізується в процесі вправляння. Найбільш перевірений прийом придбання навику — це вправа, тобто повторне виконання, яке супроводжується аналізом виконаного, зіставленням зі зразком, виправленням помилок і т. д.

Принцип посильності передбачає поступове наростання труднощів, що особливо важливо при навчанні письма шестирічних дітей, тому що процес письма для них складний через повільність і недостатню твердість рухів руки.

Принцип урахування індивідуальних особливостей полягає у постійному спостереженні вчителя за роботою кожного учня, урахуванні особливостей його зору, моторики, постави тощо.

Специфічним принципом вважається паралельне навчання читання та письма, що забезпечує грамотне й усвідомлене письмо.

У початковій школі формування індивідуальних почерків не закінчується, цей процес продовжується й пізніше.

Психофізіологічні основи та гігієнічні умови вироблення графічного навику

Почерк — стійке індивідуальне утворення. Письмо пов'язане з різними анатомо-фізіологічними структурами мозку. Порушення деяких областей кори головного мозку ведуть до різних розладів письма й письмової мови. До досягнення шкільного віку в дитини ще не всі ділянки кори головного мозку функціонально розвинені.

Навчання письма — це в першу чергу вироблення графічного навику. Як і будь-який навик, він виховується в результаті навчання шляхом формування вмінь і виконання на їхній основі ряду вправ.

Особливості графічного навику полягають у тому, що, з одного боку, це руховий навик, тобто така дія, яка спирається, на перший погляд, лише на мускульні зусилля. З іншого боку, у процесі письма здійснюється заміна усвідомлених одиниць мови на графічні знаки (перекодування), що надає йому характеру усвідомленої діяльності. Усвідомлений характер письма полягає:

у правильному співвіднесенні звука і букви;

дотриманні ряду графічних та орфографічних правил;

використанні письмового навику для передачі своїх власних думок, почуттів, намірів.

Навик письма тісно пов'язаний з навиком читання. Якщо дитина погано читає, їй важко оволодіти письмом, тому що слідом за навиком складового читання формується навик складового письма: списуючи чи готуючись до письма слова, складеного на набірному полотні, діти запам'ятовують і відтворюють його не по буквах, а по складах. Це важливо і для читання, і для складоподілу, і для майбутніх вправ у виділенні ненаголошених голосних і їхньої перевірки, тобто для розвитку орфографічного навику.

Діти, які читають повільно, навіть у процесі письма занадто багато зусиль витрачають на Читання того, що пишуть, і це негативно позначається на результатах письма. При гарному читанні дитина, яка вміє писати, всю увагу зосереджує на процесі письма, і навик письма формується більш успішно.

У формуванні графічного навику можуть бути виділені такі етапи:

1) заштрихування фігур, обведення трафаретів та інші вправи, спрямовані на вироблення вміння дотримуватися рядка, правильно розташовувати й тримати письмове приладдя, вести пряму лінію й закруглювати її, порівнювати довжину ліній і т. п.;

2) письмо елементів букв;

3) письмо окремих букв без з'єднання з іншими буквами;

4) письмо сполучень букв, складів, цілих слів для вироблення навику з'єднання букв.

Кінцева мета формування рухової сторони графічного навику полягає у виробленні повільних і швидких ритмічних коливальних рухів кисті руки, на які накладаються додаткові мікрорухи, пов'язані зі специфікою написання кожної окремої букви.

Дуже важливий для оволодіння навиком письма розвиток руху пальців і кисті руки, який до моменту вступу дітей до школи ще не досконалий, тому що не закінчене окостеніння пальців кисті. У зв'язку з цим у зображенні прямих ліній, овалів помітне тремтіння, прямі лі­нії виходять вигнутими, овали не завжди замкнуті.

Успішність у навчанні письма й краснопису багато в чому визначається створенням таких гігієнічних умов: правильний Добір меблів; правильна постава; положення зошита; напрямок освітлення; оптимальність форми ручки; тривалість безперервного письма тощо.

У 1-му класі потрібно на всіх уроках повторювати з дітьми правила постави. Для наочності використовується плакат. Слід навчити дітей готувати робоче місце, раціонально розміщати зошит та інше письмове приладдя на парті.

Важливе значення має правильне визначення тривалості безперервного письма: для 1-го класу — 5 хвилин; для 2-го — 8; для 3-го — 12; для 4-го — 15 хвилин. Це враховується при плануванні уроку: рекомендовано чергування письмових і усних видів робіт, проведення двох-трьох фізкультхвилинок, вправи для пальців і кистей рук.


МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ НАВЧАННЯ ПИСЬМА

Навчаючи дітей письма й краснопису. учитель користується таки­ми прийомами.

Показування написання вчителем. Основним прийомом навчання письма є показування вчителем процесу письма, яке супроводжується поясненням способу написання. Показування здійснюється на дошці для всього класу чи індивідуально в зошиті учня. Написане на дошці можна ще раз обвести указкою. Таке демонстрування обов'язкове, якщо учні вперше знайомляться з буквою чи з'єднанням. Демонстрація повинна супроводжуватися поясненням учителя й орієнтувати учнів, де починати писати букву, куди вести руку, де зробити поворот, якої форми або величини та чи інша частина букви. Спочатку пояснення дається вчителем, а на етапі вироблення навику написання це можуть робити й учні.

Списування з готового зразка. Прийом ґрунтується на наслідуванні, тобто учні відтворюють зразки письма, дані в прописах, на дошці чи в зошитах. Цей спосіб необхідно відрізняти від копіювального, при якому відбувається обведення зразка. При списуванні дитина постійно порівнює свою роботу зі зразковим написанням. Правильне письмо учителя є прикладом і для неусвідомленого наслідування, тому будь-які записи вчитель виконує акуратно, красивим розбірливим почерком.



Копіювальний метод. При копіюванні учень вправляється у виконанні правильного руху. Але оскільки обведення виконується механічно, тривала робота стомлює учня. У зв'язку з цим копіювання необхідно чергувати із самостійним написанням, наприклад:


Методика використання даного прийому така: учень обводить дві букви, після чого руховий образ залишається на якийсь час у пам'яті, і наступні одну-дві букви учень пише майже без помилок, потім для закріплення він обводить ще одну букву — і знову самостійне письмо і т. д.

Головне при копіюванні — це правильні рухи руки при письмі. Копіювати можна через прозорий папір, кальку.

Уявлюване письмо (письмо у повітрі). Письмо у повітрі відрізняється від копіювального способу тим, що учень спирається не тільки на рухові відчуття, але й на зразок, який сприймається зором. Це дозволяє засвоїти і рух, і правильну форму всієї букви.

Уявлюване письмо проводиться за написаним учителем зразком на дошці або слідом за письмом учителя, а також за прописами. Можна писати і зовсім без зразка.

І копіювальний спосіб, і уявлюване письмо є допоміжними прийомами.

Аналіз форми букви. Аналіз форми букви можна вести по-різному:



1) розкладаючи її на зорові елементи:


2) у порівнянні з раніше вивченими буквами:

Буква, яка вивчається вперше, спочатку аналізується за кількістю елементів. Потім учитель пояснює, як писати букву, виділяючи основні елементи руху, указуючи її пропорції й особливості.


Ефективним прийомом формування образу букви є конструювання з елементів-шаблонів. У малюнку будь-якої букви можна виділити такі елементи:


- пряма лінія




- лінія із заокругленням з одного боку



лінія із заокругленням із двох боків


лінія з петлею

- лінія з овалом

- півовал


- плавна лінія
- овал
- півовал
Шаблони елементів букв виготовляються із цупкого паперу, при цьому верхня сторона відрізняється за кольором від нижньої. Аналізуючи букву за формою, учні підбирають необхідні елементи й конструюють букву. Потім пальцем виконують рухи написання букви за шаблоном. Для цього краще мати таблички з опуклими буквами, зробленими із шорсткого паперу.

Засвоєння правил письма. Це сприяє усвідомленому оволодінню навиком письма. Правила формулюються стисло, їх повинно бути небагато. Правила складаються з тих завдань, які учитель ставить перед учнями на даному етапі навчання. Наприклад:

1-й клас — букви треба писати з однаковим нахилом;

букви в словах треба писати на однаковій відстані;

писати треба красиво.

2-й клас — букви в словах треба писати однакової висоти;

склад пишеться безвідривно;

писати треба швидко й красиво.

Щоб учні могли виконати кожне із цих правил, учитель має пояснити їм, від чого залежить його виконання. Не слід звертатися до правил щодня, але й забувати про них не можна.

Письмо під рахунок (тактування). Письмо у такт рахунка сприяє виробленню повільного, ритмічного письма певного темпу. Це допоміжний прийом, який не слід застосовувати занадто довго.

Рахунок залежить від того, який елемент пишеться. Рух основний («на себе») супроводжується рахунком «раз, два, три». З'єднальний рух («від себе») виробляється на рахунок «і». При цьому тривалість вимовляння звука [і] залежить від тривалості руху.

Спочатку вчитель пише на дошці й тактує, потім рахує, супроводжуючи письмо учнів.

Тактування використовується і під час письма з'єднань, складів і коротких слів.

Аналіз помилкового написання. При такому аналізі в 1-му класі помилкове написання не виноситься на дошку. Учні розглядають письмо у своїх зошитах і відповідають на питання:

— Хто не довів паличку до верхньої (нижньої) лінії?

Чи всі елементи мають однаковий нахил?

У кого елементи вийшли за рядок?

При цьому вчитель або учні пояснюють, що треба робити, щоб помилки не повторювалися. У 2-му та 3-му класах спільну для багатьох учнів помилку учитель виносить на дошку. Діти знаходять помилку, пояснюють, як треба її уникнути. Для виправлення помилки прописують букву, чергуючи з написанням її додаткового елемента:



ВИМОГИ ДО УРОКУ ПИСЬМА В 1-МУ КЛАСІ

Письмо проводиться одразу за уроком навчання грамоти. При цьому урок читання готує до роботи на уроці письма, а урок письма закріплює матеріал, вивчений на уроці читання. Останнім часом поширюється практика інтегрованих уроків навчання грамоти та письма.

Урок навчання письма проводиться за такою схемою.

Схема уроку письма

Організаційний момент. Вправи для пальців.

Звуковий аналіз: виділення вивченого нового звука; знайомство з письмовою буквою, порівняння її з друкованою.

Розглядання зразка на дошці, у прописах; аналіз зорових елементів букви.

Показування вчителем з одночасним поясненням; аналіз рухових елементів.

Письмо нової букви: уявлюване, копіювальне, за зразком.

Читання і звуко-буквений аналіз з'єднань (складів).

Письмо з'єднань (складів).

Читання і звуко-буквений аналіз слів, речень.

Письмо слів, речень; виконання різних завдань.

Порівняння нової букви з раніше вивченими та їх запис. Протягом уроку потрібно два-три рази проводити фізкультпаузи: як сидячи за партами (для пальців), так і в русі (для корпусу). Тренування в письмі треба чергувати з усною роботою, щоб запобігти втомі дітей. Необхідно використовувати ігровий матеріал, цікаві форми роботи.

Уроки навчання письма, прийоми, що використовуються на цих уроках, будуть ефективними лише в тих випадках, коли вся діяльність учителя буде спрямована на подолання труднощів, яких зазнають

окремі учні. У зв'язку з цим великого значення набуває індивідуальна робота з дітьми. Не слід квапитися при навчанні начертання перших букв. На перших уроках письма варто виявити рівень підготовки кожного учня до письма й надавати індивідуальну, допомогу тим, хто зазнає найбільших труднощів.


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО УРОКІВ ПИСЬМА У 1 КЛАСІ

Навчання грамоти починається з перших уроків української мови в першому класі. Воно поєднує в собі формування початкових умінь і навичок читання й письма, без яких неможливе подальше навчання в школі, здобуття освіти.

Читання і письмо — взаємопов'язані аспекти процесу оволодіння загальнонавчальними та спеціальними знаннями, уміннями та навичками, які передбачені програмою курсу мови.

Знання букви (букв) — розрізнення, впізнавання, називання її (їх) звукового значення, читання складів, слів, словосполучень та речень є основою для успішного навчання й формування графічних та орфографічних навичок. Водночас читання залежить від відповідних навичок чіткого і розбірливого, свідомого, міцного та досить прискореного письма.

Перші уроки навчання грамоти спрямовані на оволодіння різними руховими навичками, які на перших порах вимагають великого м'язового напруження, узгодження роботи м'язів рук, плеча, спини та очей. Тому важливо навчити дитину правильно та зручно сидіти, правильно та вільно тримати ручку при письмі, правильно класти й пересувати зошит під час письма тощо.

Розміщення зошита навкіс (під кутом 65°) обумовлено зручним та економним способом письма. У цьому випадку рука переміщується по колу з центром у лікті, виконуючи найменшу кількість пересувань, та веде перо перпендикулярно до площини грудей.

З перших уроків вчителеві необхідно привчати учнів до похилого написання літер у робочому рядку.

Нахил написання букв залежить від положення зошита на парті відносно грудей дитини.

Похиле розміщення зошита зручне для швидкого пересування, вільного та зручного руху руки вздовж рядка під час письма.

Кут нахилу аркуша паперу на парті спочатку визначає вчитель. Зручно мати на парті схематичне зображення розміщення зошита.

(куточки тощо). Пізніше, коли формуються навички швидкісного письма (скоропису), учень самостійно розміщує папір (сторінку зошита) на стільниці парти для зручного пересування пера вздовж рядка та переміщення (пересування) руки.

Важливо не тільки правильно розмістити зошит на стільниці парти, а ще й уміти правильно пересувати зошит під час письма, оскільки правильним є розміщення напроти середини грудей початку рядка, на якому проводиться письмо.

Доросла людина пересуває аркуш паперу автоматично. Дитині справитися з цим набагато складніше. Тому вчитель, починаючи з перших уроків, має постійно слідкувати за розміщенням аркуша паперу на стільниці парти. Пересування зошита має здійснюватися лівою рукою після написання кожного рядка. У процесі письма зошит має рухатися похило вгору (ліворуч). При цьому зберігається правильне положення тулуба учня; рука, що пише, займає постійне (правильне) місце.

Формувати правильну посадку під час письма за партою (робочим столом) — сидіти прямо, красиво, зручно, зберігаючи поставу та зір,— необхідна умова для навчання письма та збереження здоров'я учнів.

Учитель має приділяти цьому максимум уваги на кожному уроці, використовуючи малюнки, що ілюструють правила посадки під час письма, нагадуючи правила посадки та контролюючи їх виконання. Кожний пункт правила промовляється вчителем з одночасним його демонструванням. Ці вимоги мають бути засвоєні всіма учнями, виконуватися кожним учнем. За їх невиконання відповідальність несе вчитель. Учитель має розуміти вимоги щодо правильної посадки учня, знати можливі результати недотримання цих вимог, запобігати негативним наслідкам, попереджати їх — берегти та зміцнювати поставу кожного учня.

Підготовча робота до формування графічних навичок проводиться різними методами, прийомами, способами.

Для вироблення правильного, грамотного, каліграфічного письма необхідна копітка цілеспрямована робота вчителя, батьків, учнів.

З метою спрощення графіки букв, для полегшення їх структури робочою групою Міністерства освіти і науки України розроблено основні вимоги до написання букв українського та російського алфавітів, цифр та з'єднань букв, які рекомендовані для використання в шкільній практиці рішенням Колегії Міністерства освіти і науки України (протокол № 8/2-19 від 18.07.2003 р.)

У пропонованих прописах використано затверджені Колегією зразки букв, їх з'єднань.

Якщо букву можна написати безвідривно, то не варто вчити учнів відділяти її елементи. Доцільно написати букву одним рухом. Коли ж

буква містить складний елемент, пов'язаний із закругленням, поворо­том, то слід відпрацювати закінчену частину руху для її написання.

Безвідривно пропонується вчити писати такі букви:

Малі рукописні — а, б, в, г, д, є, з, и, і, л, м, о, п, с, т, у, ц, ч, ш, щ, ь, я;

великі рукописні — Д, Е, З, И, І, Л, М, О, С, У, Ц, Ч, ПІ, Щ, Я.

На перших порах першокласник не може передбачити, які зусилля потрібні йому для написання тієї чи іншої літери. У цей час письмо учня вимагає значних фізичних та моральних сил, значного емоційного напруження, узгодженості рухів пальців, кисті руки та передпліччя. Тому вчитель має допомогти учневі уявити динамічний образ літери, спрямувати рух ручки учня, а іноді взяти руку дитини у свою й написати разом елемент букви до кінця. Цим самим учень відчує напрямок руху ручки, зрозуміє, яке зусилля та скільки часу слід витратити на написання тієї чи іншої літери.

Спочатку дитина виконує відносно обмежені (короткі) рухи, часто перериває процес письма або написання лінії тощо. Проте при планомірному та наполегливому навчанні вона вже за перший місяць навчання зможе написати без відриву окремі літери, а згодом склади і слова.

Швидкість письма учнів першого класу визначена такою:

на початку навчання письма — 4—5 букв за 1 хвилину, в кінці навчального року — 20—25 букв за хвилину.

Швидкість письма обумовлюється індивідуальними особливостями учня (учениці); індивідуальними інтересами, темпераментом; рухливістю дитини; методичною зрілістю та грамотністю вчителя; вимогами вчителя та батьків до результатів письма; впливом почерку оточуючих на почерк учня тощо.

Під час письма нахил кулькової ручки до поверхні аркуша паперу — 50—60°. Кульковою ручкою не слід натискати на поверхню паперу.

Писати можна правою (лівою) рукою.

Ручку тримають три пальці — великий, вказівний, середній. Великий та середній пальці тримають ручку, а вказівний лише притримує ручку зверху, його можна підняти, при цьому ручка буде втримуватися великим та середнім пальцями.

Ручку слід тримати вільно, не стискуючи пальцями. Вказівний палець не повинен прогинатися. Кінець ручки під час письма має бути направленим до правого плеча.

Відстань від кінця пера чи кульки до вказівного пальця повинна приблизно дорівнювати 2 см.

Ручку слід зберігати в пеналі.

Найкращим, контрастнішим кольором для письма є темно-синій та фіолетовий.

Перші сторінки прописів звичайно спрямовані на підготовчу роботу до письма. Водночас учні за малюнками та завданнями ознайомляться з граматичними поняттями.

На перших уроках проводиться ознайомлення з особливостями усного та писемного мовлення; видами ліній та їх розміщенням на аркуші паперу, графічною сіткою аркуша зошита, робочим рядком, лініями графічної сітки; проводиться також формування та закріплення правил посадки учня за партою (робочим столом) під час письма; пропедевтичне ознайомлення з назвами предметів, їх ознаками, діями тощо.

Учні ознайомлюються з графічною сіткою зошита, у якій вони писатимуть протягом навчального року.

Назви ліній учні не повинні вивчати напам'ять, головне — розуміти їх розміщення, призначення та правильно використовувати.

Учні знайомляться з основними елементами букв, їх назвами, написанням у робочому рядку.

Для успішного навчання письма важливо подати правильні, каліграфічні зразки букв, їх з'єднань, методично грамотно, виважено спрямувати діяльність учня на опанування вміння писати, формування навичок та техніки письма.

Вивчення букви та звука розпочинається з розгляду малюнка, розміщеного в підручнику. Аналогічна робота проводиться з предметними та сюжетними малюнками, поданими в прописах. За схемою слова добираються назва зображеного предмета і семантичні відповідники, проводиться звуковий аналіз слова, визначається наголос (тобто правильно промовляється слово). Здійснюється опис малюнка за різними ознаками.

В окремих схемах слів у клітинках записуються вивчені літери, які можуть бути друкованими або рукописними. Поступово схеми слів ускладнюються. Учневі пропонується зобразити в прямокутній рамці поскладовий поділ слова, записати умовне позначення звуків тощо.

Для розвитку фонематичного слуху, збагачення словникового ар­сеналу, введення нових понять та їх тлумачення, розвитку пам'яті, формування навичок читання тощо пропонуються віршовані рядки, які за бажанням та педагогічною доцільністю учні можуть вивчити напам'ять. За текстом вірша, скоромовки, прислів'я доцільно добирати слова для звуко-буквеного аналізу, а також речення за вказаною структурою тощо. З метою розвитку усного та писемного мовлення за зразками віршованих рядків учні можуть самостійно добирати риму, вправлятися у віршуванні.

За графічною моделлю та відповідним малюнком учні складають речення, аналізують його. Для свідомого сприймання та міцного засвоєння структури речення пропонуються схематичні (пунктирні) графічні моделі. Наводячи приклад слова чи речення, учень зображує їх

у вигляді схеми (наводить пунктирні лінії), здійснює самоаналіз та самоконтроль.

Вивчення окремої літери доцільно розпочати з розгляду друкованої літери — великої та малої. Це є продовженням роботи, яка проводилася на уроці читання. Зразок друкованої літери можна розфарбувати, розмалювати орнаментом. Цим самим створюється зоровий образ друкованої літери.

Водночас з друкованою розглядається зразок рукописної літери, її графічна форма. Стрілками біля букви показано рух руки (ручки) при її написанні.

Вивчення графіки малої та великої рукописної літер відбувається водночас. По-перше, здебільшого ці літери мають однакові або схожі елементи, по-друге, здійснюється порівняння елементів, їх відмінностей, вказується на вживання великої букви на початку речення та при назвах імен, прізвищ тощо, розширюється діапазон матеріалу для читання, написання слів, речень.

Перед написанням букви учитель проводить аналіз структури букви, з'ясовує з учнями складові букви, їх графіку, кількість складових, їх з'єднання. Одночасно з аналізом проводиться синтез — утворення букви з її елементів. У прописах аналіз та синтез букви показано за допомогою малої горизонтальної стрілочки.

Прописувати окремо елементи букви необов'язково, щоб в учня не складалося враження про відокремлене їх написання.

Для шестирічних першокласників збільшено кількість зразків на­писаних букв. Зроблено це з метою цілісного сприймання результату письма. Враховуючи вікові особливості учнів, подано значну кількість схематичних букв, які діти мають навести. Наведення букв координує рух руки дитини при письмі. Учень за схемою сприймає пропорційність елементів букв, бачить напрямок написання букви, вчиться поєднувати її елементи.

Відстань між окремими буквами має бути однаковою, приблизно дорівнювати ширині букви и. Відстань між словами має бути такою самою. Не рекомендується визначати відстань між буквами за допомогою ширини мізинця. У кожної дитини він різний, на це витрачається зайвий час. У такий спосіб гальмується розвиток окоміру.

Учні повинні писати свідомо, знати, як пишеться кожна буква, якої вона форми, розміру, відчувати пропорції букви.

Густа графічна сітка прописів призначена для розписування руч­ки, виконання першого написання елемента букви, самої букви. За допомогою густої сітки розвиваються навички похилого письма, учні вчаться дотримуватися однакової відстані між буквами.

У прописах запропоновано написання словникових слів, які виділено синім кольором. Над цими словами проводиться відповідна робота з їх вимовляння, тлумачення, написання, використання в мовленні.

За малюнками (сюжетними та предметними) учитель здійснює розвиток усного та писемного мовлення учнів.

На полях подаються зразки вивченої букви у поєднанні з іншими. Поєднання даються «природні», тобто такі, які мають місце у словах української мови. Автори не пропонують написання буквосполучень типу Аа, Мм тощо.

Для роботи з порівняння графіки букв, що схожі за написанням (п — т), та порівняння букв, які озвучуються учнями по-різному (р — л), у прописах відведено окремі сторінки. Одночасно з формуванням графічних навичок формуються та розвиваються орфоепічні навички.

Оскільки письмо є важливим, відповідальним та інтелектуальним навантаженням, учням слід робити паузи, давати відпочинок для м'язів, розвантажувати фізичне напруження. Вправи для хвилинок відпочинку добираються вчителем. За умови систематичної роботи в учня формується потреба у їх виконанні.

З дидактичною, пізнавальною та розважальною метою у прописах розміщено додаткові сторінки, на яких учень працюватиме за допомогою кальки. Працювати за цими сторінками можна у будь-якій послідовності.

Зауважимо, що букви, останнім елементом яких є пряма похила лінія із закругленням внизу праворуч, дописуються до середини висоти робочого рядка:

Окремі зауваження щодо написання букв та їх елементів

При написанні похилих прямих ліній необхідно дотримуватися однакового нахилу та однакової відстані між ними.

Заокруглення елементів букв має бути плавним.

Пари (групи) прямих похилих ліній, що є елементами букви, мають бути паралельними.

Особливу увагу слід приділяти дописуванню малих букв до верхньої рядкової лінії, а великих — до верхньої міжрядкової.



Учитель має зосередити увагу учнів на проведенні прямих ліній перпендикулярно до ребра стільниці парти та написанні елементів, що йдуть «від себе вгору»,— з деяким нахилом.

Попередження та виправлення помилок у графічному зображенні букви здійснюються шляхом показу правильного зразка, аналізу можливих помилок, порівняння написаного зі зразком, додатковим поясненням та практичним виконанням письма.


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка