«Методи та інструменти залучення банками вкладів фізичних осіб»



Сторінка1/3
Дата конвертації23.12.2016
Розмір0,9 Mb.
  1   2   3




Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської справи Національного банку України»

Кафедра банківської справи

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

Банківські операції

на тему: «Методи та інструменти залучення банками вкладів фізичних осіб»

Студента IV курсу Ф-01 групи

напряму підготовки 6.030508

«Фінанси і кредит (Фінанси)»

Божка О.О.


Керівник к.е.н., доцент

Башлай С. В.


Суми – 2013 рік

ЗМІСТ




ВСТУП

…………………………………………………………………………

3

РОЗДІЛ 1

ОРГАНІЗАЦІЙНО - ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗАЛУЧЕННЯ..










БАНКАМИ КОШТІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ……………………...

5




1.1

Кошти населення як джерело формування ресурсної бази банку……………………………………………………………..

5




1.2

Способи залучення та види банківських депозитів

для населення……………………………………………………



10




1.3

Інформаційно-правове забезпечення процесу залучення банками вкладів фізичних осіб………………………………...

17

РОЗДІЛ 2

МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ РЕСУРСІВ БАНКІВ ЗА РАХУНОК КОШТІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ……………………....

22




2.1

Попередній етап здійснення депозитної операції………….....

22




2.2

Поточний етап здійснення депозитної операції……………....

25




2.3

Заключний етап здійснення депозитної операції……………..

30

РОЗДІЛ 3

АНАЛІЗ ЗАЛУЧЕННЯ БАНКАМИ ВКЛАДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ……………………………………………………………...

33




3.1

Аналіз депозитних ресурсів банків……………………………

33




3.2

Дослідження стану залучення банками України коштів фізичних осіб……………………………………………………

40

ВИСНОВКИ

………………………………………………………………..

46

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….

48

ВСТУП


В сучасних соціально-економічних умовах особливо актуальним є залучення в економіку України фінансових ресурсів, а заощадження населення являють собою одне з найбільших їх джерел. Саме тому розробка механізмів і забезпечення ефективного залучення таких коштів є важливим завданням економічного зростання.

В Україні проблема залучення коштів населення в економіку має загальнодержавне значення. Забезпечення ж банків необхідними обсягами депозитних коштів є одним з пріоритетних завдань, що визначають стратегічні напрями розвитку як їхньої діяльності, так і економіки України загалом.

Теоретико-методологічними основами формування депозитної бази комерційних банків присвячені праці таких зарубіжних вчених-економістів, як: М. П. Березіна, М. З. Бора., А. Д. Голубовича, П. С. Гончарова П.С., З. С. Каценеленбаума, В. В. Кисельова, В.І. Колесникова, Ю. С. Крупнова та інш. Вагомий внесок в розробку цієї проблеми внесли також вітчизняні вчені-економісти: І. В. Алексєєв, Т. І. Андрушків, І. Г. Брітченко, Г. Л. Вознюк, А. В. Головач та інші.

Метою роботи є дослідження механізму залучення банками вкладів фізичних осіб.

Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні завдання:


  • дослідити сутність та роль коштів населення у формуванні ресурсної бази банку;

  • охарактеризувати способи залучення та види банківських депозитів для населення;

  • проаналізувати інформаційно-правове забезпечення процесу залучення банками вкладів фізичних осіб;

  • розібратися в основних етапах здійснення депозитної операції;

  • здійснити аналіз депозитного ринку України.

Об’єктом дослідження є сукупність економічних відносин, що виникають в процесі залучення коштів фізичних осіб на банківські депозити.

Предметом роботи є теоретичні і практичні засади використання методів та інструментів залучення банками вкладів населення.

При написанні курсової роботи були використані наступні методи: аналізу, синтезу, індукції, дедукції, абстрагування, конкретизації, аналогії й спостереження.

Інформаційну основу дослідження складають законодавчі акти та нормативні документи у частині регулювання депозитної діяльності банків, наукові праці, присвячені особливостям залучення вкладів фізичних осіб, напрацювання зарубіжних та вітчизняних вчених, підручники, посібники, монографії, дані Державної служби статистики України й Національного банку України.

РОЗДІЛ 1

ОРГАНІЗАЦІЙНО - ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЗАЛУЧЕННЯ БАНКАМИ КОШТІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ



    1. Кошти населення як джерело формування ресурсної бази банку

Кошти населення у формі заощаджень є основним джерелом ресурсів в економіці ринкового типу, адже саме ринок заощаджень живить економіку країни.

Питанню залучення коштів населення присвячені праці всесвітньо відомих вчених минулого, а також сучасних зарубіжних і вітчизняних економістів. У науковій літературі взагалі існують різні трактування сутності заощаджень. Так, Дж.М. Кейн визначав заощадження як надлишок доходу над тим, що витрачено на споживання [1].

Е.Дж. Доланд і Д.Ліндсей під заощадженнями розуміють ту частину доходів сімейних господарств, яка не використовується ними для придбання товарів і послуг, а також сплати податків [2].

Дж. Сломан, визначаючи сутність заощаджень, не пов’язує їх з витратами на споживання: «Заощадження – це дохід, які домашні господарства прагнуть не витрачати, а відкладати на майбутнє».

Українська ж економічна наука також приділяє увагу розглядові ролі заощаджень населення в економічному розвитку і, зокрема, питанню залучення цих заощаджень у банківську систему, тому на сьогодні все частіше науковці дають дещо інше визначення поняття «заощадження населення»: заощадження населення — грошові вклади фізичних осіб, населення, в банки з метою отримання додаткового доходу у вигляді процентів за надані у тимчасове користування власні ресурси [3].

Дане визначення вказує, що на сучасному етапі заощадження населення в своїй більшості беруть участь у формуванні ресурсної бази банку, розміщуючись саме на депозитних (вкладних) рахунках.

Фактори, які впливають на рівень заощаджень фізичних осіб представлено на рисунку 1.1.


Фактори формування заощаджень населення





Рівень доходу населення





Політична стабільність





Процентні ставки комерційних банків





Рівень оподаткування





Розвиток фінансових ринків

Рисунок 1.1 — Фактори формування заощаджень населення [4]


Вагомий вплив на заощадження має мотив, яким керується фізична особа обмежуючи свої споживчі витрати та відношення до структур, через які здійснюється мобілізація заощаджень.

Взагалі виділяють три групи мотивів:



  • мотиви, пов’язані зі споживанням населення, придбанням дорогих товарів тривалого користування і нерухомості, задоволення потреб у відпочинку та розвагах, дотримання загальнолюдських і національних традицій, утримання членів сім’ї, забезпечення старості тощо;

  • мотиви, пов’язані з одержанням доходу шляхом вкладення в різні дохідні фінансові інструменти, надання коштів у позику під проценти, передача коштів у довірче управління тощо;

  • мотиви, які стимулюють вимушені заощадження (пов’язані з формуванням заощаджень через звичку; невідповідність обсягу і структури пропозиції благ попиту на них; відставання потреб людини від її платоспроможності тощо).

Таким чином, заощадження населення є важливим джерелом інвестиційних ресурсів як для всієї економіки в цілому, так і зокрема банківських установ.

Проте при трансформації заощаджень в інвестиції можливе виникнення наступних проблем:



  • залучення заощаджень, що знаходяться в неорганізованих формах у

потенційні джерела інвестицій;

  • ефективне та раціональне використання;

  • створення сприятливих умов для формування заощаджень домогосподарствами.

Потенціал грошових заощаджень населення при використанні їх на інвестиційні цілі залежить від створення сприятливого середовища у сфері економіки та соціально – економічного розвитку країни (рис. А.1) [5].

При більш глибокому дослідженні сутності заощаджень необхідно звернутися до їх класифікації за різними ознаками, яка з різних сторін розкриває сутність даної категорії і створює саме цілісне уявлення про неї.

Оскільки поняття «заощадження» є надзвичайно широким і багатогранним, то ми саме звернемо увагу на ті класифікаційні ознаки, які характеризують заощадження населення з точки зору можливості їх використання при формуванні ресурсної бази банку (таблиця А.1) [6].

Початковою класифікаційною ознакою заощаджень є функціональна спрямованість або спонукальні мотиви для здійснення заощаджень, за яким заощаджен­ня домогосподарств діляться на мотивовані (або добро­вільні) та немотивовані (або вимушені).

Щодо мотивованих заощаджень, то вони, як правило, є добровільними і їх створення пояснюється на­маганням підвищити або хоча б зберегти рівень задоволен­ня потреб членів домашніх господарств у майбутньому. Проте виникають ситуації, коли населення у зв’язку з певними причинами змушене відмовлятися від звичних обсягів споживання на користь збільшення своїх заощаджень. У даному випадку мова йде про немотивовані (виму­шені) заощадження.

Наступним критерієм класифікації заоща­джень домашніх господарств є характер їх мобілізації, згідно якого виділяють організовані та неорганізовані заощадження. Організовані заощадження є більш еко­номічно вигідними, на відміну від неорганізо­ваних, які ускладнюють процес регулювання грошової маси в обігу.

Важливим критерієм класифікації заощаджень домогосподарств є також форма їх здійснення. Вибір членами домаш­нього господарства найефективніших форм заощаджень є одним із найскладніших і водночас найважливіших завдань, які домогосподарства розв’язують, приймаючи рішення про здійснення заощаджень.

В сучасних умовах найбільшу питому вагу у структурі грошових доходів населення становить оплата праці, яка є головним рушієм соціально-економічного розвитку держави, адже сприяє не лише відтворенню робочої сили, але й стає вагомим чинником відтворення суспільного виробництва та основним регулятором ринку праці.

Залежно від джерел формування доходи можуть бути трудові і нетрудові.

Міжнародна організація праці (МОП) трактує трудовий дохід як дохід, який отримує працівник у результаті своєї економічної діяльності як наймана робоча сила або у разі самостійної зайнятості.

Варто розмежовувати також трудові доходи від основної роботи за наймом і доходи від вторинної зайнятості, які відрізняються між собою за характером виконуваної роботи.

Розрізняють наступні джерела доходів населення:



  • трудова діяльність;

  • підприємницька діяльність;

  • трудова діяльність;

  • інші доходи (рис. 1.2).


Джерела доходів населення

Трудова діяльність

Заробітна плата

Пенсії

Стипендії

Підприємницька діяльність

Доходи від підприємницької діяльності

Доходи від володіння

Інші доходи

Доходи від боргових цінних паперів

Страхові виплати

Спадщини та подарунки

Трудова діяльність

Доходи від тіньової діяльності

Рисунок 1.2 — Джерела доходів населення [7]

Варто відмітити, що доходи населення України в 2012 році склали 1407197 млн. грн., що на 11,1 % більше, ніж у 2011 році згідно з даними Державної служби статистики (табл. 1.1) [8].

Таблиця 1.1 — Структура доходів населення України за період 2008 – 2012 рр, млн. грн



Стаття доходів

2008

2009

2010

2011

2012

Заробітна плата

366387,0

365300,0

449553,0

529133,0

593213,0

Прибуток та змішаний доход

131139,0

129760,0

160025,0

200230,0

212420,0

Доходи від власності (одержані)

28432,0

34654,0

67856,0

68004,0

74620,0

Соціальні допомоги та інші одержані поточні трансферти

319683,0

364572,0

423741,0

469386,0

5269440,

Наявний доход

634493,0

661915,0

847949,0

988983,0

1091100,0

Середньомісячний наявний доход у розрахунку на одну особу, грн.

13716,3

14372,8

18485,6

21637,9

1994,3

Отже, як ми бачимо, заробітна плата займає найбільшу питому вагу серед доходних статтей і має тенденцію до зростання протягом аналізованого періоду. Важливим є також показник середньомісячного наявного доходу у розрахунку на одну особу, який являє собою максимальний обсяг доходів, які можуть бути використані домашніми господарствами на придбання споживчих товарів та оплату послуг або ж направлені на нагромадження.

Отже, в довгостроковому періоді загальна схильність населення України до заощадження тісно пов'язана з реальними доходами, а вибір стратегії заощаджень здійснюється, виходячи з суб'єктивних уявлень індивіда про те, які фінансові інструменти є прибутковими, а які надійними. Важливими ж чинниками при виборі тієї чи іншої стратегії є оцінка індивідом поточної ситуації в країні і характер уявлень про її можливі зміни в майбутньому незалежно від рівня інфляційних процесів, а основним критерієм щодо вибору заощаджень залишається не елемент ліквідності, а надійність збереження взагалі, основну роль у якій відіграє готівкова форма.



    1. Способи залучення та види банківських депозитів для населення

Мобілізація коштів населення є одним з найпривабливіших джерел фінансування банківської діяльності через свою стабільну вартість для банку.

Згідно економічної енциклопедії, «банківські ресурси – це сукупність коштів, які є в розпорядженні банків і використовуються для кредитних та інших операцій».

В Законі України «Про банки і банківську діяльність» вказано, що ресурси банку − це сукупність власних, залучених та інших фінансових коштів банку, що перебувають у його безпосередньому розпорядженні і використовуються на його розсуд для здійснення повномасштабної банківської діяльності [9].

Банківські ресурси залежно від джерела утворення поділяються на власні і залучені. До власних коштів банку належать статутний капітал, резервний та інші фонди, резерви на покриття різноманітних ризиків і нерозподілений прибуток. Залучені ж кошти — це кошти, які банк залучає на вклади і депозити. Вони є головним джерелом банківських ресурсів і в середньому їх частка становить 80 % від загальної величини ресурсів.

За визначенням науковців А. О. Єпіфанова, І. В. Сала та Н. Г. Маслака «залучені ресурси з депозитних джерел являють собою тимчасово вільні кошти фізичних та юридичних осіб (залишки на поточних рахунках різних видів клієнтів, кошти на вкладних (депозитних) рахунках до запитання та строкових)» (рис.1.3) [10].



Тимчасово вільні кошти

Чиї

Фізичних осіб

Юридичних осіб

Кредитних установ

Де?

На строкових рахунках

На поточних рахунках

У вигляді?

Коштів

Банківських металів

Цінних паперів

Рисунок 1.3 — Склад та походження депозитних ресурсів банку

Найповніше розкрити сутність депозитних ресурсів дає змогу класифікація їх за різними ознаками, одні з яких виникли давно, пройшли практичну перевірку і стали класичними для більшості банків країн з розвиненою ринковою економікою, інші ж виникли нещодавно, у зв'язку з розвитком і вдосконаленням банківської практики (табл. А.2) [11].

Наведена в таблиці А.2 класифікація сприяє визначенню ступеня сталості і походження депозитної ресурсної бази банку, а отже вжити заходи для підвищення його фінансової міцності.

Для фізичних осіб за строками використання депозити поділяються на:


  • депозити до запитання;

  • депозити на визначений строк.

Вклад (депозит) до запитання — банківський депозит, який може бути вилучений вкладником на першу вимогу.

Кошти клієнтів у вкладах даного виду зберігаються на поточних рахунках, які відкриває банк для кожного клієнта. В будь-який момент вони можуть бути зняті готівкою з відповідного рахунка або перераховані за вимогою клієнта на інші рахунки в банках. Вклади за вимогою дуже нестійкі та слабо прогнозовані, тому більшість подібних залучених ресурсів банки використовують для забезпечення необхідного рівня ліквідності та формування обов`язкових резервів у вигляді залишків на кореспондентському рахунку в НБУ.

Комерційні банки зацікавлені у вкладах до запитання, тому що:


  • клієнти мають залишки грошей на рахунку і банк може використовувати ці залишки для короткострокового кредитування і отримання доходу;

  • банк має можливість надати клієнту повний спектр банківських операцій та послуг.

Найстабільнішими щодо прогнозування рівня залишків та визначення термінів повернення коштів є строкові вклади (депозити) [12].

Строковий вклад (депозит) – грошові ресурси, які розміщуються їх власниками у банку для зберігання та зараховуються на відповідні депозитні рахунки на визначений термін з виплатою обумовлених відсотків.

Ресурси, залучені у термінові депозити, залишаються в розпорядженні банку в межах чітко обумовленого часового інтервалу, а тому можуть використовуватись для фінансування триваліших за терміном, а отже і більш дохідних активних операцій. Відповідно і плата за залишками на термінових депозитах значно більша порівняно із вкладами до запитання і прямо залежить від розміру та терміну зберігання грошей на цих вкладах.

Найпоширенішими серед населення залишаються ощадні вклади, які являють собою грошові заощадження фізичних осіб, що вносяться ними до банку з метою накопичення й отримання відповідного доходу у вигляді процентів.

На практиці існують такі можливості вилучення вкладу:


  • без попереднього повідомлення;

  • після попереднього повідомлення, але до закінчення його терміна;

  • після закінчення терміна попереднього повідомлення [13].

Комерційні банки у ході своєї практичної діяльності з фізичними особами також використовують таку форму термінового вкладу як ощадний сертифікат, який становить собою документ, що видається тільки фізичній особі як свідоцтво про внесення нею грошей на банківський вклад та надає право власнику на отримання відповідної суми внеску і відсотків. Він випускається банками на визначений термін і може вільно продаватись, купуватись на фондовому ринку, виступати засобом платежу, застави тощо.

З посиленням конкуренції на ринку банківських послуг все актуальнішим стає питання способів залучення вкладів населення, які використовують у своїй діяльності банки. На сьогодні банківська сфера динамічно розвивається, а тому залучення вкладів населення відбувається як за допомогою традиційних, так і за допомогою альтернативних методів та інструментів. Використовуються як цінові, так і нецінові методи, серед яких перевага повинна віддаватися останнім, адже вони включають підвищення якості банківських продуктів, поліпшення рівня обслуговування клієнтів, розвиток асортименту банківських продуктів.

Для залучення коштів фізичних осіб банки пропонують різноманітні види вкладів. Великі банки, що традиційно орієнтуються на обслуговування населення («ПриватБанк», «Ощадбанк», «Укрсоцбанк», «Промінвестбанк») відкривають більшість з розповсюджених в Україні видів депозитів: «Строковий», «Поточний», «Накопичувальний», «Пенсійний», «Авансовий», «Святковий», «Дитячий» та інші [14].

Цікавим різновидом вкладів є вклади, термін закінчення котрих прив’язується до визначеної події (свято, вихід людини на пенсію, весілля, дата створення банку і т.п.).

Так, багатьма банками відкриваються «Новорічні» або «Різдвяні» вклади, які характеризуються підвищеною відсотковою ставкою. Крім цього, по таких вкладах можливе проведення різних розіграшів (шампанського, міжнародних дорожніх чеків, видача міжнародних пластикових карток за зниженими тарифами і т.п.). Дані вклади є важливим іміджевим інструментом, який демонструє врахування банком інтересів кожного клієнта та прагнення зробити зручними умови депозиту для даного вкладника. Однак разовий, нерегулярний характер відкриття подібних вкладів обумовлює їх невелику питому вагу в загальному обсязі залучених ресурсів [15].

В даний час динамічно розвивається такий вид банківських вкладів, як цільові, мета використання котрих заздалегідь відома (придбання нерухомості, автотранспорту і т.п.). При відкритті таких депозитів окремими банками практикується одночасне кредитування вкладників–фізичних осіб. Так, вони можуть одержати кредит, відсоток за яким обговорюється індивідуально з клієнтом та залежить від суми вкладу, її співвідношення з розміром кредиту та ряду інших чинників.

Незначну питому вагу в депозитах комерційних банків займають вклади типу «Молодіжний» або «Дитячий», хоча їх роль у формуванні потенційної клієнтської бази шляхом «виховання» своїх клієнтів з дитинства дуже велика [16].

За умовами подібних депозитів, щомісяця на особистий рахунок дитини нараховуються відсотки, які разом з основною сумою вкладу будуть для нього «кишеньковими грошима». Крім цього, можливо доручити дитині сплачувати як зі свого рахунку, так і готівкою обов’язкові комунальні та інші платежі родини.

Перспективним різновидом поточних депозитів є студентські рахунки. Вони відкриваються банками студентам вищих навчальних закладів і є своєрідною комбінацією двох рахунків – поточного та ощадного, на які студентам перераховується призначена державою стипендія та інші надходження. Ведення таких рахунків вигідно як для банків, що одержують можливість співпрацювати з навчальними закладами по зарплатних проектах, так і для кас вищих навчальних закладів, які звільняються від проведення трудомістких операцій по виплаті стипендій студентам. Зі студентського вкладу можуть бути здійснені безготівкові платежі, зокрема в навчальний заклад, у якому навчається вкладник, як оплата за навчання, проживання в гуртожитку або може видаватися готівка.

Перспективним є відкриття клієнтам спеціальних пенсійних рахунків. За даними вкладами передбачається сплата підвищених відсотків, а відкриття рахунку, як правило, безкоштовне. Договори про відкриття цих рахунків банк може укладати як з приватними особами, так і з організаціями. Власник рахунку має право знімати кошти готівкою цілком або частково, перераховувати їх на інший строковий депозит або поточний рахунок. Для пенсіонерів інколи передбачаються різного роду лотереї, за умов яких вкладник одержує подарунок або йому підвищується відсоткова ставка за депозитом [17].

Останнім часом більшість комерційних банків активно опановують розрахунки за допомогою пластикових карток – напрямок діяльності на ринку вкладів, який розвивається досить динамічно. Ця прогресивна форма обслуговування – один із засобів залучення широкого кола клієнтури, що надає можливість акумуляції постійних залишків на карткових рахунках. Спектр операцій по пластикових картках постійно розширюється.

Набувають все більшого поширення форми дистанційного управління власним рахунком («клієнт-банк», «інтернет-банкінг» та інш.), які значно спрощують населенню процес доступу до власних депозитних рахунків, а також полегшують управління ними. На сьогодні подібні альтернативні форми для фізичних осіб в Україні пропонують 24 банки з числа 50 найбільших роздрібних банків [18].

Ефективним способом залучення вкладів населення є також підвищена процентна ставка. Так, в поточному році при середньобанківській ставці за строковими річними депозитами в національній валюті 17-19 % річних, деякі банки пропонують вкладення коштів під 25 % річних. Те ж саме стосується й вкладів в іноземній валюті, при середній ставці в 7 – 8 % річних за доларами США можливе розміщення коштів й під 11 % річних. Проте населенню слід бути обережними при розміщенні власних заощаджень за такими привабливими пропозиціями, адже це може свідчити не лише про формування банком клієнтської бази, а й про можливі проблеми з ліквідністю.

Важливим фактором підвищення довіри населення до банківської системи, а отже й збільшення обсягу розміщених на банківські вклади заощаджень є також факт існування механізму страхування депозитів фізичних осіб в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який здійснює захист прав і законних інтересів вкладників банку, а також гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення такого банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, яка на сьогодні складає 200 тис. грн.

Таким чином, можна з впевненістю стверджувати, що вся різноманітність депозитних вкладів для населення, а також методів та інструментів, які використовують банки в процесі практичного залучення вкладів свідчать про надзвичайно важливу роль вкладів фізичних осіб як у формуванні грошової бази окремого банку, так і всієї банківської системи в цілому. З метою ж підвищення довіри населення до банківської системи держава створила систему страхування депозитів фізичних осіб, яка на сьогоднішній день вже довела свою ефективність.



    1. Інформаційно-правове забезпечення процесу залучення банками вкладів фізичних осіб

Ми живемо в період переходу від індустріального суспільства до інформаційного, в якому головним ресурсом поряд з капіталом є інформація. Виробництво та обіг інформації стає однією з головних ланок розвитку економіки.

Інформація, якою користуються під час діяльності банків, здебільшого є їх інтелектуальною власністю, її використання забезпечує банкам отримання вигоди та прибутку. За таких умов інформація набуває неабиякої цінності. В той же час ринкова економіка характеризується високою конкуренцією між суб’єктами господарювання.

Серед форм здобуття конкурентних переваг не останнє місце посідає добування інформації, розкриття виробничих та комерційних таємниць, отримання й використання різних відомостей без згоди її власників.

Потоки інформації, за її кваліфікованого опрацювання, аналізу та синтезу висновків здатні озброїти банк конкурентними перевагами стосовно інших гравців ринку, які своєчасно не володіють потрібною інформацією.

Сьогодні загальновідомо те, що незалежно від капіталів банків, їх обсягів та перспективності для виходу на ринок конкретного регіону потрібне чітке визначення та інформаційне опрацювання перед вкладанням коштів чи матеріальних активів. Тобто актуальність інформаційного убезпечення на сьогодні стає загальновідомою. Водночас, враховуючи особливості існування інформації в інформаційному середовищі, питання формування інформаційного ресурсу суб'єктами комерційної діяльності поки що пов'язане із істотними труднощами [19].

Насамперед потрібно зазначити, що інформаційне середовище діяльності будь-якого суб'єкта наповнене різною за змістом, достовірною, правдивою, доступною інформацією. Понад це, інформація в інформаційному середовищі перебуває в диверсифікованому вигляді; вона подавалась в середовище в різні часи, окремими частинами, різними каналами, її носіями є різні джерела. Тому виявлення та збір інформації являє собою досить трудомісткий процес.

Під інформаційним забезпеченням депозитної діяльності банків розуміють систему отримання, нагромадження, оброблення та використання інформації, необхідної для формування знань про потенційних клієнтів, їх вподобань, перспективності виведення того чи іншого депозитного продукту на зовнішній ринок тощо.

За таких умов інформаційне забезпечення комерційної діяльності має постійний характер і становить одну з основних елементів технології будь-якої операції, в тому числі й депозитної.

Отримання інформації може складатись з роботи щодо організації інформаційних каналів, вибору джерел інформації та забезпечення взаємовідносин з ними, отримання відомостей від них. Оброблення інформації охоплює нагромадження, оцінювання і аналіз масивів інформації, її узагальнення та класифікацію, формування гіпотез, інтерпретацію, розроблення інформаційних документів, формування баз даних, картотек, досьє та розподіл інформації поміж користувачами [20].

Здійснюючи свою діяльність в певному інформаційному середовищі, банки мають насамперед визначити відповідні сфери своєї інформаційної уваги. Під сферою інформаційної уваги можна розуміти систему інформаційного середовища, в якому банк забезпечує свої стратегічні, тактичні та оперативні інформаційній інтереси.

Як видно з таблиці 1.2, лише використовуючи кожний з каналів надходження інформації, можна отримати комплексне уявлення про зовнішнє середовище діяльності банку.

Таблиця 1.2 — Канали інформаційного забезпечення діяльності банку



Канал

Характеристика

1

Технічний

Інформація збирається і передається споживачем за допомогою спеціальних технічних засобів (радіо, телебачення, інтернет й ін.)

2

Документований

Інформацію отримують з різноманітних документів, опублікованих матеріалів, літературних джерел тощо

3

Інтелектуальний

Інформація передається від однієї людини до іншої

4

Матеріальний

Інформація передається у вигляді виробів, матеріалів і тд.

Вплив банку на ринок може здійснюватись у формі спеціальних інформаційних операцій. За досвідом іноземних країн під інформаційною операцією розуміють комплекс спеціальних інформаційних заходів, які проводяться в інформаційному середовищі суб'єкта господарювання з метою формування його позитивного іміджу, захисту від негативного інформаційного

впливу та дезінформації певних суб'єктів щодо їх недобросовісної та протиправної поведінки стосовно суб'єкта господарювання [21].

Процес залучення банками вкладів населення є дуже важливим з позиції забезпечення стабільності банківської системи, тому потребує чіткого й всебічного контролю з боку держави.

Як видно з рисунка А.3, на сьогодні вкладні (депозитні) операції так чи інакше регулюються великою кількістю нормативно-правових актів, які свідчать про необхідність чіткого регламентування й контролю за процесом залучення вкладів фізичних осіб [22-27].

Кожний з нормативно-правових актів регулює відповідну сторону процесу залучення банками вкладів фізичних осіб.

Важливою щодо забезпечення стабільності як окремого банка, так і банківської системи в цілому є постанова «Про затвердження Положення про порядок формування та зберігання обов'язкових резервів для банків України та філій іноземних банків в Україні», в якій визначається порядок формування та зберігання банками обов'язкових резервів. В ній наведена відповідна методика розрахунку обов'язкових резервів, в якій зазначено, що сума зобов'язань банку, що береться для розрахунку обов'язкових резервів за відповідний звітний період резервування, визначається за формулою середньоарифметичної величини (1.1):
, (1.1)


Каталог: jspui -> bitstream -> 123456789
123456789 -> Використання науково-технічних бд у наукових дослідженнях Васильєв О. В., к т. н
123456789 -> Розвиток банківського споживчого кредитування
123456789 -> Реферат дипломна робота містить 128 сторінок, 17 таблиць, 21 рисунок, список використаних джерел з 108 найменувань, 6 додатків
123456789 -> Методичні рекомендації до організації самостійної роботи студентів заочної форми навчання
123456789 -> Методичні рекомендації для студентів денної форми навчання Оздоровче і прикладне значення занять
123456789 -> «Аналіз розподілу та використання прибутку банку»


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка