Методи виробничого навчання Нескоромна Оксана Павлівна, майстер виробничого навчання дптнз «Полтавське впу ім. А. О. Чепіги»




Скачати 129,2 Kb.
Дата конвертації09.12.2018
Розмір129,2 Kb.
Методи виробничого навчання

Нескоромна Оксана Павлівна,

майстер виробничого навчання ДПТНЗ

«Полтавське ВПУ ім. А. О. Чепіги»
Успіх виробничого навчання значною мірою залежить не тільки від правильного визначення його мети і змісту, а й від засобів досягнення цієї мети, тобто від методів навчання, які використовуються майстрами у різних навчально-виробничих умовах, - у майстернях і лабораторіях училищ, на підприємствах. Добір методів залежить не тільки від мети і змісту навчання, а й від численних інших причин, зокрема від специфічних особливостей професії, рівня попередньої професійної підготовки і віку учнів, умов навчально-виробничого процесу. Крім того, добір методів визначається кваліфікацією і досвідом майстра виробничого навчання. Лише в тому випадку, коли майстер уміло володіє системою сучасних методів навчання, оптимальними прийомами їх застосування, можна досягти успіху.

Методами виробничого навчання називаються основні способи спільної діяльності майстра та учнів профтехучилища, завдяки яким учні оволодівають знаннями, уміннями і навичками, професійною майстерністю, розвивають творчі здібності, розумові і фізичні сили.

Існують різні підходи до здійснення цієї класифікації залежно від вибору основи. Зазначимо з огляду на це, що існує певна відмінність між методами теоретичного і виробничого навчання. Якщо на уроках з предметів профтехциклу викладач повідомляє нову навчальну і технічну інформацію всім учням одночасно, то в умовах виробничого навчання досить часто проводяться заняття з підгрупами учнів і навіть індивідуально.

За ознакою джерела інформації методи поділяють на:

1 словесні,

2 наочні,

3 практичні.

Розглянемо кожен з них.

Розповідь майстра, як метод є оповідною формою розкриття нового навчального матеріалу. Розповідь повинна забезпечувати політехнічну спрямованість викладання, вона містить ознаки тих чи інших об'єктів техніки, предметів і знарядь праці, а також їх зміни у ході технологічних процесів. Розповідь містить лише вірогідні і науково перевірені факти, побудована за певним раціональним планом. Матеріал викладається так, щоб були зрозумілими основні думки.

Пояснення використовують разом з розповіддю (остання випереджає пояснення) і показом. Питома вага пояснення серед методів виробничого навчання, безумовно, більша, ніж розповіді, адже програма виробничого навчання з більшості професій побудована у такий спосіб, що майстру доводиться частіше пояснювати, тлумачити, ніж розповідати. Під поясненням слід розуміти словесне тлумачення, обґрунтування тих чи інших ознак, властивостей, предметів, явищ, процесів, принципів дії апаратів, приладів, пристроїв тощо.

Бесіда як словесний метод - характерний діалог між майстром та учнями у формі запитань та відповідей. Колективна бесіда може передувати новій темі, новому змісту навчання. Можливий, однак, інший варіант бесіди - наприкінці заняття. Підготовка майстра до бесіди потребує ретельного обмірковування типових запитань. Слід враховувати і особливості змісту виробничого навчання з даної теми, й індивідуальні особливості окремих учнів, їх знання, активність, попередню підготовку, поведінку тощо.

Три типи бесіди:

1.Бесіди при вивченні нового матеріалу доречно проводити тоді, коли попередній навчальний і виробничий досвід учнів тісно пов'язаний із знаннями, уміннями, які належить засвоїти.

2.Вид бесіди спрямований на відтворення раніше засвоєних знань та умінь, теоретичне їх обґрунтування.

3.Тип бесіди спрямований на перевірку і контроль результатів виробничого навчання.

Де ж майстер застосовує ці методи? Звісно на уроках виробничого навчання.



Інструктаж. Цей метод виробничого навчання слід віднести до найпоширеніших і важливіших. Інструктажем в умовах виробничого навчання називають чітко визначену систему вказівок, рекомендацій, які стосуються способів виконання трудових дій. Дехто із спеціалістів вважає інструктаж не окремим методом, а системою методів.

У виробничому навчанні, залежно від часу заняття, розрізняють три основних види інструктажу:

1. вступний,

2. поточний,

3. заключний.

Вступний інструктаж

Мета: Підготувати учнів до активного і свідомого виконання вправ.

Основним завданням вступного інструктажу є ознайомлення учнів:


  • із змістом наступної роботи; 

  • з обладнанням та інструментом для виконання роботи; 

  • з технічною та довідковою документацією; 

  • з прийомами виконання роботи, уміннями і навичками, якими оволодіватимуть учні

  • з вимогами до виконання кожної вправи; 

  • з організацією робочого місця для виконання наміченої роботи; 

  • з правилами і логічною послідовністю виконання роботи; 

  • з найтиповішими видами помилок, яких слід уникати при виконанні роботи; 

  • із способами контролю якості виконаної роботи; 

  • із правилами техніки безпеки.

Поточний інструктаж здійснюють під час виконання вправ.

  • Зміст поточного інструктажу неможливо планувати так ретельно, як вступного. В діяльності учнів при виконанні трудових вправ спостерігається ряд досить типових помилок.

  • Поточний інструктаж адресований в індивідуальному плані кожному учневі, тому його зміст диференціюється більшою мірою, ніж зміст вступного інструктажу. Незалежно від обсягу, складності і характеру вмінь і навичок, які формуються з допомогою вправ, майстер повинен тримати в полі зору всіх учнів групи, спостерігати їх діяльність і в потрібний момент консультувати їх.

Заключний інструктаж.
Зміст: Майстер аналізує результати виконання вправ, звертає увагу на типові недоліки, шляхи їх передбачення

  • Оцінюються індивідуальні результати роботи, виконання таких важливих критеріїв, як дотримання виробничих норм і відповідної технології.

  • Майстри виробничого навчання повинні підтримувати спроби учнів (навіть безрезультатні) раціоналізувати технологічний процес, наближати працю учнів до праці передових кваліфікованих робітників.

  • Під час заключного інструктування слід разом з учнями обговорити можливості ефективнішого виконання трудових завдань.

  • Можна провести опитування учнів, визначити домашнє завдання, дати вказівки щодо підготовки до нового уроку

Основна задача виробничого навчання -- формування вмінь і навичок – які забезпечують методи виробниче навчання, віднесені до практичного: вправи, самостійна робота учнів, лабораторно-практичні роботу рішення виробничо-технічних задач. Усі ці методи поєднує те, що при їхній реалізації активно діючим обличчям є майстер, у якого є чому вчитися,він вміло керує і направляє.



Основними методами є вправи і самостійна робота учнів. Саме ці методи забезпечують формування основ професійної майстерності. Вони включаються в процес виробничого навчання, коли учням потрібно глибоко розібратися в додатку теоретичних знань до рішення практичних задач, визначити і практично перевірити прикладні залежності.

Лабораторно-практичні роботи з своїми цілями, змісту, організації займають проміжне положення між теорією і практикою. У цьому зв'язку найбільше ефективно лабораторно-практичні роботи проводити майстру разом з викладачем спеціального предмета (спеціальної технології).



У профтехучилищах застосовуються різні види демонстрацій, які можна поділити на три основні групи:

  • демонстрація об'єктів і процесів у натуральному, природному вигляді (роздатковий матеріал, макети, моделі, показ прийомів роботи, проведення дослідів); 

  • демонстрація зображень у тому числі символічних, умовних (плакати, схеми та ін.); 

  • демонстрація за допомогою інформаційних технічних засобів навчання, у тому числі комп'ютерів, кадрів відеороликів.

Характеризуючи способи використання на уроках виробничого навчання наочного приладдя різних типів і видів, необхідно відбивати такі особливості методики їхнього застосування:

  • демонстрація наочного приладдя повинна органічно поєднуватися з показом прийомів, розбором технічних вимог, технологією виконання робіт;

  • для демонстрації зразків робіт, інструментів, пристосувань доцільно використовувати муляжі, плакати,натуральні зразки, що створюють умови для порівняння й узагальнення;

  • дрібні зразки використовувати як роздавальний матеріал;

  • при поясненні технології обробки, приготування,подачі варто широко використовувати зразки (оброблені, приготовані) у послідовності технологічних процесів;

  • при використанні наочних посібників устаткування, приладів, агрегатів необхідно зробити їх максимально наочними.

Перейдемо до розгляду основного методу виробничого навчання

У процесі вправ у такий спосіб відбувається перехід кількості (у даному випадку кількості повторень, відтворень) у якість, що характеризується удосконалюванням знань, способів діяльності, утворенням умінь і навичок.

Загальні вимоги-характеристики вправ як методу виробничого навчання:

1.Вправи -- це не тільки повторення, але й обов'язковий рух уперед. Кожна вправа --це черговий крок в оволодінні професією.

2.Кожна вправа повинна мати чітку мету:


  • Ці дві мети повинні тісно сполучатися, причому досягнення виробничої мети є засобом досягнення навчальної мети, що є основний. Вони повинні бути чітко доведені до учнів і усвідомлені ними.

  • Вправи проводяться під керівництвом майстра. Ціль майстра при керівництві вправами повинна бути і метою учнів. Коректування діяльності учнів у процесі вправ виробляються насамперед з позицій реалізації навчальної мети.

  • Виконуючи вправи, учень повинний мати міцну свідому орієнтовану основу своєї діяльності. Учень повинний чітко знати, «що», «як» і «чому так» потрібно робити.

  • Висока ефективність вправ забезпечується наявністю інтересу і позитивної мотивацією діяльності учнів.

  • У процесі вправ учень повинний мати чіткі орієнтири для самоконтролю, ходу і результатів своїх дій



У процесі вправ на кожнім його етапі учень повинний чітко представляти, яких результатів він домігся, наскільки успішно виконується їхня мета.

  • Наступність і взаємозв'язок вправ - кожна попередня вправа підготовляє учня до виконання наступної, а наступна сприяє засвоєнню нової і закріплює попередню.

  • Поступове ускладнення вправ - по змісту, дидактичним цілям, навчально-технічним вимогам, ступеню самостійності учнів.

  • Правильний розподіл вправ за часом:

1. вправи спочатку повинні бути нетривалими і розділятися невеликими проміжками часу;

2. перерви між вправами повинні бути такої тривалості, щоб учні не забули результатів попередніх вправ;

3. в міру оволодіння уміннями і навичками вправи повинні ставати більш тривалими, а проміжки між ними - збільшуватися;

4. безупинні вправи можуть продовжуватися доти, поки відбувається удосконалювання процесу



Класифікація вправ:

  • Трудові прийоми

  • Трудові операції

  • Трудові процеси

  • Керування трудовими процесами


Вправа: Трудові прийоми

Основа:

1. теоретичні знання учнів;

2. опис процесу виконання прийомів по інструкційній карті;

3. зображення прийому на наочних приладдях.

Ціль:Формування первісних умінь учнів правильно виконувати трудові прийоми, що відповідають показаному майстром зразку й опису в інструкційній карті

Характерні риси:

1.проводяться короткочасно;

2.організуються тільки для відпрацьовування прийомів, складних для засвоєння в складі чи операції трудового процесу в цілому;

3.включають підготовчі вправи у відпрацьовуванні складових частин (окремих рухів) складного прийому, вправи в полегшених умовах, вправи, проведені з застосуванням тренувальних пристосувань, що мають пристрої для оперативного самоконтролю (зворотного зв'язку в системі «учень-тренажер»);

4.при вивченні на одному уроці значного числа різних по змісту прийомів чергуються з вступним інструктуванням
Вправа: Трудові операції

Основа:

1.теоретичні знання учнів;

2. первісні уміння виконувати окремі прийоми, вхідні в операцію;

3. показ і пояснення майстра;

4.опис процесу виконання операції в документах письмового інструктування;

5. зображення прийомів виконання операцій на наочних приладдях.



Ціль:Формування умінь учнів правильно і якісно виконувати усі прийоми і способи досліджуваної операції в різних сполученнях у відповідності з показаним майстром зразком і рекомендаціями документів письмового інструктування; розширення й удосконалювання спеціальних знань учнів.

Характерні риси:

1. Поступове підвищення вимог до кінцевих результатів вправ (правильність трудових дій -точність, темп, швидкість) як у межах досліджуваної операції, так і від операції до операції;

2. поступове підвищення ступеня самостійності учнів; постійне навчання учнів способам самоконтролю і саморегуляції процесу виконання трудових дій, проведення в цих цілях спеціальних вправ;

3. застосування спеціальних вправ по освоєнню послідовності виконання прийомів, що складають операцію; включення спеціальних вправ по відпрацьовуванню нових, невідомих ще учневі складних прийомів виконання операції;

4. поступова автоматизація виконання окремих компонентів (прийомів) операції, тобто формування навичок.
Вправа: Трудові процеси

Основа:

1. Теоретичні знання учнів;

2. сформовані уміння виконувати трудові операції;

3. показ і пояснення майстром способів і послідовності виконання трудових процесів;

4. опис послідовності і способів виконання трудових процесів в навчально-технологічній документації, пропонованої чи майстром розробленої самостійно.

Ціль:Закріплення й удосконалювання умінь учнів, формування навичок виконання прийомів і способів праці, типових для професії; формування умінь застосовувати прийоми і способи праці в різних сполученнях при виконанні робіт комплексного характеру; формування виробничої самостійності розширення і вдосконалення спеціальних знань.

Характерні риси:

1. Поступове підвищення вимог до темпу роботи і продуктивності праці учнів;

2. поступовий перехід від виконання робіт із запропонованого майстром технології до самостійного планування послідовності виконання трудових процесів;

3. включення спеціальних вправ у вивченні нової і складної навчально-технічної й інструктивної документації;

4. включення спеціальних вправ по відпрацьовуванню нових складних прийомів і способів виконання трудових процесів:

5. поступове і постійне підвищення вимог до виробничої самостійності учнів; формування творчого відношення до праці;

6. активне освоєння прийомів і способів праці передовиків і новаторів виробництва.
Вправа: Керування технологічним процесом

Основа:

1. Теоретичні знання що учиться, навчальні і виробничі інструкції й алгоритми;

2. аналіз спостережень за діяльністю кваліфікованих робітників;

3. показ, пояснення й інструктивні вказівки майстра.



Ціль:

1. Формування вмінь, що учаться, регулювати хід виробничого процесу в апаратах, установках безупинної дії на основі непрямих показників ходу технологічного процесу;

2. розширення й удосконалення спеціальних знань

Характерні риси:

1.Характерні в основному для професій апаратурної праці;

2. вимагають організації спеціальних вправ по відпрацьовуванню прийомів керування апаратом, агрегатом, установкою в змодельованих умовах: на тренажері, імітаторі, малолітражній установці, на полігоні і т.п.;

3.особливо відпрацьовується діяльність по керуванню апаратами в екстремальних і аварійних ситуаціях; включають спеціальні вправи в рішенні діагностичних, прогностичних, ситуаційних задач, роботу з навчальними і виробничими алгоритмами, «ділові» ігри включають самостійні спостереження за роботою кваліфікованих робітників по керуванню апаратом;



4.проводяться в основному у формі індивідуального прикріплення учнів до кваліфікованих робітників

Оволодіння основами професійної майстерності — це послідовні кроки-етапи рішення все нових і нових навчально-виробничих задач, досягнення нових цілей, а це найважливіша ознака вправ.
Виходячи з такої класифікації, весь процес виробничого навчання можна і потрібно розглядати, як процес послідовного ускладнення вправ, з метою формування основ професійної майстерності. У цьому зв'язку цілком виправдане дидактичне твердження, що вправи є основним методом виробничого навчання. Воно розширює границі повсякденного розуміння вправ, як способу відпрацьовування визначеного компонента діяльності з метою формування навички, а тим більше тренувального етапу оволодіння операцією.


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка