Методичнакарт а педагогічних працівників Прізвище, і`мя, по батькові: Попович Ірина Олександрівна




Сторінка3/9
Дата конвертації23.10.2016
Розмір1,28 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

3. Самостійна робота.

4 конкурс «Практичне завдання для бригад»

Виконати високоякісну штукатурку по виставлених маяках 2м поверхні стін.

- Слідкую за роботою учнів.

- Перевіряю початок виконання поставленого завдання, організацію робочого місця.

- Вияснюю чи розібралися учні з інструкційно – технологічною картою.

- -Перевіряю правильність виконання завдання, надаю практичну допомогу.

-Перевіряю дотримання учнями правил техніки безпеки.

Приймання робіт і їх оцінювання.

Роботу кожного учня обговорюють: «Виконроб», «Інженер з охорони праці», «Замовник» - вистав-ляють оцінки.

4.Заключний інструктаж.

Після закінчення роботи практичного завдання комісія в складі: «Виконроба», «Інженера з охорони праці», «Замовника», і бригадирів:

1. Підраховує фішки і підводять підсумки конкурсів.

2. Розглядає найбільш характерні помилки, причини їх виникнення і способи їх усунення.

3. «Інженер з охорони праці» звертає увагу учнів на допущені порушення техніки безпеки на робочих місцях.

4. Повідомляю комплексні оцінки за день кожного учня.



5. Домашнє завдання.

Кожному учневі потрібно підготувати одне запитання до теми: «Навчання прийомам ви-сокоякісної штукатурки».

«Технологія опоряджувальних робіт» Т. Є. Остапченко тема 6.1

«Штукатурні і облицювальні роботи» Г М. Добровольський § 25.



Попович І. О. Майстер виробничого навчання Д П Т Н З

«Білківський професійний аграрний ліцей»



Методична розробка

уроку виробничого навчання тема програми: «Вступне заняття.

Основи безпеки праці й пожежної безпеки в навчальних

майстернях».

Тема уроку: «Вступне заняття. Основи безпеки праці й пожежної безпеки в навчальних майстернях».

Мета уроку: Продовжити поглиблювати інтерес учнів до своєї професії, вдосконалювати уміння творчо працювати: спостерігати,порівнювати. Сприяти виробленню навичок розвитку логі-ки. Виховувати самостійність,активність, наполегливість, відповідальність.

Вид уроку: Урок -лекція, урок-презентація.

Матеріально-технічне збезпечення: плакати, ілюстрації: «Сім чудес світу», «Будинок мрії», зразки знаків безпеки.

Хід уроку.



1. Організаційна частина.

- перевірка наявності учнів;

- перевірка готовності учнів до уроку;

2. Вступний інструктаж.

Повідомлення теми і мети уроку.

Сьогодні тема нашого уроку: «Вступне заняття. Основи безпеки праці й пожежної безпеки в нав-чальних майстернях. Отже поговоримо про обрану вами професію: «Будівельник».

Багато хто говорить, що будівельна професія – це завжди великі гроші, інші - це нудна, важка неці-кава робота. Особисто я не згодна з тим, що це нудна, нецікава робота. Адже недарма прислів`я говорить: «Бог створив життя на землі, а все інше зробили будівельники». Я думаю так воно і є насправді: Все життя ми щось будуємо.

Здавалося б, що спільного між будівництвом та творчістю? Та будувати – це синонім дієслова тво-рити. На відміну від людей інших професій, які будують лише своє життя, є особливі люди –БУДІ-ВЕЛЬНИКИ, які створюють по крупинках весь той світ, в якому ми живемо. Озирніться навколо: майже все, що робить наше життя легким і зручним, існує завдяки будівництву: будинки. палаци, собори, дорги, мости.

Будівельник – це архітектор, дизайнер, інженер конструктор. Згадаймо чудеса світу, про які ми вже говорили. Це не картини, не музика, це будівельні споруди, тобто чудеса світу – це чудеса бу-дівництва: Статуя Христа –Спасителя є символом Ріо-де-Жанейро, а його широко розкинуті ру-ки символізують ту теплоту, з якою мешканці Бразилії приймають гостей. Велична статуя Христа зведена на горі Корвокадо у 1931 році. Христос стоїть, широко розкинувши руки, і начебто обіймає все місто, благословляючи та охороняючи його. Статуя виготовлена в Парижі її побудова тривала 5 років.



Єгипетські піраміди: Велика піраміда була побудована як гробниця для фараона Хуфу, відомого як Хеопс. Її будівництво завершилось 2580 році до н.е. Пізніше було побудовано ще дві піраміди, для сина й онука Хуфу, а також менші по розмірах піраміди для їхніх цариць. Деякі археологи вва-жають, що можливо, на будівництво Великої піраміди треба було 20років. Вона була створена з більш ніж 2 мільйонів кам`яних блоків, кожний з яких важить 2,5тонни. По завершенні робіт Вели- ка піраміда здійнялася на 147 метрів.

Тадж Махал: найпрекрасніше архітектурне творіння на Землі. Архітектурна досконалість приваб-лює до Тадж Махалу мільйони мандрівників зі всього світу. Цей пам`ятник - мавзолей розповідає про ніжну любов мусульманського короля Великих Моголів Шаха Джахана до своєї дружини – каз-кової красуні Мумтаз Махал. Його будівництво продовжувалося більше двадцяти років. У роботі брало участь більше двадцяти тисяч чоловік, включаючи кращих архітекторів запрошених з усього Сходу. Стіни Тадж – Махала викладені білим полірованим мармуром, сяючим як золото під проме-нями полуденного сонця. Мармур має таку особливість, що при яскравому денному світлі він виг- лядає білим, на зорі він виглядає рожевим, а в місячну ніч сріблястм.

Зараз,щоб будівля грала такими сяючими кольорами, можна використовувати декоративні штукатурки: акрилові, силікатні, силіконові, камінцеві, декоративну-мозаїчну штукатурку марки «Ceresit», різні облицювальні матеріали високої якості.

Для того щоб краще осягнути величність професії «Будівельник», уявно перенесемось в ми-нуле. Далека від нас дивовижна цивілізація,яка посідає особливе місце в історії розвитку архітек-тури, - це Давній Єгипет. З неї ми і почнемо свій короткий огляд архітектури минулого та сього-дення .

До кращих творів архітектури Давнього Єгипту по праву належать згадані раніше Піраміди фараонів, скульптура Сфінкса, який охороняє царство мертвих. Величчю, красою, різноманітністю оздоблення, скульптурою і рельєфами за сюжетами давньоєгипетської міфології вражає напів-зруйнований Луксорський храм на березі Нілу.

З V ст. до н. е. починається розквіт іншої великої цивілізації минулого – Античної Греціїї.

У цей період у Давній Греції почали зароджуватись перші класичні архітектурні форми будівель. Давньогрецький ансамбль Афінського акрополя відрізняється білизною мармуру, з якого висічені колони і статуї. Особливо вражає своєю красою, довершеністю архітектурних форм храм Парфенон.

Взірцями архітектури та будівництва рабовласницької імперії є храм Пантеон і амфітеатр Флавія. Колосальні розміри, білосніжні, мармурові півколони, статуї. Для проведення популярних у народі видовищ створювалися чудові стадіони, театри і цирки.

Архітектура періоду Київської Русі увібрала в себе багатовіковий досвід слов`янського наро-ду. Для зведення великих громадських культових споруд, як основні матеріали використовували природний камінь і цеглу (плінфу). Софійський собор у Києві – гармонійна велична споруда, один з найдосконаліших зразків давньоруської архітектури й будівництва.

У ХІІ – ХІІІ ст. в Італії виникають міста-республіки,в яких бурхливо розвиваються торгівля і ре-месла. Найвидатніші архітектори того часу зробили свій внесок у будівництво грандіозного храму св. Петра в Римі. У цей період з традиційними матеріалами використовують будівельні розчини у вигляді гладенької чи рельєфної штукатурки.

На початку ХVІІ ст. в Європі створювалися грандіозні палаци і храми дивовижні за своїми масштабами ансамблі майданів зі сходами, що стрімко прямують вглиб і ввись, дуже складні, при-крашені скульптурами і фонтанами.

У ХVІІІ ст. знаменитий російський архітектор Варфоломій Растреллі будує для імператриці Єлізавети Петрівни та її вельмож розкішні палаци – Петергофський, Зимовий, Воронцовський, Строгановський, які вражають своєю красою, тут стіни і стелі перетворюються на суцільні декора-ції. Також велику роль відіграє архітектурний декор – складні декори, ліпні орнаменти,рельєфна скульптура тощо.

ХІХ ст. відкрило еру технічного прогресу в будівництві. Почали широко використовуватись метали, скло, металеві каркаси,просторові конструкції. Змонтована в центрі Парижа за проектом А.Ейфеля зі сталевих елементів вежа стала символом столиці Франції. Саме тоді починають застосовувати бетон і залізобетон. ХХст. Відзначилось – вільним плануванням, відмовою від тра-диційних симетричних форм. Конструкціям надається художня виразність у поєднанні з гладень-кими площинами,прозорими вітражами,склом тощо.

Нині більшість споруд у великих містах виконані контрастним поєднанням різномасштабних елементів на поверхні фасадів як за кольором, так і за фактурою матеріалів. Серед них будинок Брокбізнесбанку в Києві. Будівництво культових споруд також зазнало змін унаслідок переходу до найновіших прийомів в архітектурі. Вдалим прикладом є Християнський Центр євангельських християн-баптистів у Києві.

Зазнало розвитку й сучасне будівництво приватних будинків-котеджів, позначених високим рівнем розвитку архітектурної думки в поєднанні з прогресивними будівельними технологіями і матеріалами,які по праву можна назвати будинками – мрією.



Презентація професії: Муляр

До кам`яних робіт відноситься зведення фундаментів , стін, стовпів та інших частин будівлі з природного і штучного каменю.

Напевно , небагато знайдеться на землі ремесел, які могли б потягатися віком з ремеслом каменяра.

В нашій країні збереглося багато найпрекрасніших пам’яток древнього мистецтва ,що досягло високого розвитку вже в середині першого тисячоліття .Нетлінні витвори зодчих, кам’яних справ майстрів – величні собори, замки і храми цивільна забудова древнього Києва,Львова,Ольвії,Чернігова, Кам’янець - Подільського - складають своєрідний кам’яний літопис нашої Батьківщини, є свідоцтвом високої майстерності та працьовитості. Тисячі тисяч каменярів з покоління в покоління, від батька до сина передавали таємниці свого нелегкого ремесла. Каменяр наших днів - це будівельний робітник, що зводить будівлі і споруди з природних і штучних будівельних матеріалів. Виробничі операції каменяр виконує за допомогою ручних інструментів: кельми, молотка, ковшів, шнура-причалки.

Сьогодні професія муляра шанована суспільством. Саме він втілює у життя ідеї архітекторів і проектувальників, зводить просторові конструкції промислових споруд, будівлі суспільно - побутового призначення та житлові будинки.

Муляр бере участь майже у всіх будівельних операціях. Саме він відповідає за те , наскільки комфортно почуватимуться люди у збудованому ним помешканні,як довго воно служитиме. Крім властивих йому операцій, кваліфікований муляр може виконувати інші, пов’язані з укладанням бетону,монтажем бетонних і залізобетонних конструкцій, з проведенням гідроізоляційних робіт. У сучасному будівництві широко застосовується поєднання цегляної кладки з монтажем збірних конструкцій, а муляри при цьому набувають навичок монтажника.

Та все таки, якою б цікавою не була професія будівельник, в якіїсь мірі вона є і небезпечна. Вона пов’язана з різними небезпечними чинниками для здоров’я чи життя:


  • робота на висоті;

  • робота з електромеханізмами;

  • робота з шкідливими домішками які добавляють в розчин.

Тож з метою попередження нещасних випадків потрібно дотримуватись правил техніки безпеки.

3. Загальне закріплення по вступному інструктажу.

«Клоуз – тест»

1. Найдавнішим витвором архітектури Давнього Єгипту є…(Піраміди фараонів, скульптура Сфінкса).

2. Стіни храму Пантеон складені з… (травену).

3. В період Київської Русі для зведення великих громадських і культових споруд використовували… (природній камінь, цеглу).

4. Будівельні розчини у вигляді штукатурки використовують з… (ХV-ХVІ ст.).

5. Петергофський і Зимовий палаци збудував архітектор…(Варфоломій Расстрелі).

6. Для якої споруди в ХІХст. були використані металеві каркаси і просторові конструкції…(вежа

А. Ейфеля).

7. В сучасному будівництві для зведення стін будинків використовують…(керамічну і силікатну цеглу, гіпсові блоки, залізобетон тощо).

8. Кам`яні роботи виконують за допомогою ручних інструментів: …(кельма, ківш, молоток, лопата, шнур-причалка).

9. Вертикальність стін перевіряють за допомогою…(рівня, виска).



4. Заключний інструктаж.

1. Підведення підсумків за рішення « Клоуз – тесту».

2. Аналіз роботи групи в цілому.

3. Повідомлення оцінки кожного.



5. Домашнє завдання.

Підготувати реферат на тему: « Архітектура – це застивша музика».



Виховна година:

«Найважливіша проблема XXI століття

Захищаймо воду!»

Підготували

Класний керівник:

В.М.Сарай

Майстер в/н:

І.О. Попови
Конференція на тему:

«Найважливіша проблема XXI століття

Захищаймо воду!»

" Водо, у тебе не має ані смаку, ані кольору, ані запаху, тебе не можливо описати, тобою насолоджуються, не відаючи, що ти таке. Не можна сказати, що ти необхідна для життя: ти саме життя. Ти сповнюєш нас радістю, яку не поясниш нашими почуттями. Ти найбільше багатство у світі..."



Антуан де Сент - Екзюпері.

Мета: формувати екологічну культуру й етику вихованців, учити їх будувати свої взаємини з навколишнім світом з позицій поваги до природи. Форма проведення — прес-конференція.

Учні — "кореспонденти газет, журналів та інших ЗМГ — ставлять питання, їм відповідають заздалегідь підготовлені учні, які виступають у ролі вчених, природоохоронців, експертів, лікарів, політиків і т. д.



І. Вступне слово класного керівника.

Все своє життя ми живемо поряд з великою святинею - водою.

Ми освячуємо землю, просячи у Бога благословення плодородства, ми освячуємо хліб, щоб утолити голод, і - воду, бо вона дає нам життя. З давніх-давен люди цінили і боготворили воду, надавали їй чудодійних властивостей. У одному із семи таїнств Православної Церкви - Таїнстві Хрещення вперше новонародженого тричі окунають у купель з водою, як символ очищення від батьківських гріхів,символ оновлення, символ відродження. Наші предки, коли бажали міцного здоров`я казали "Будь здоровим, як вода...". А згадаймо древні казки, у яких добрі молодці оживали окроплені "живою" водою, злі - помирали від "мертвої". Чи могли уявити в той час казкарі, що "мертвою" стане майже вся вода через ХХ століть, завдяки безгосподарності людини.

Ми щороку робимо Хресний хід "на Йордан", освячуємо воду, бо вважаємо її найбільшим Даром Божим. То чому ж сьогодні у ХХІ сторіччі, завдяки вандалізму людини, кожен третій житель планети відчуває нестачу питної води, а що 20 хвилин на Земній кулі помирає дитина, від того, що вживає неякісну воду.



цікавлюся майбутнім, оскільки наміряюся провести в ньому решту свого життя", — ці слова належать Чарльзу Кеттерлінгу, але під ними може підписатися кожна людина, небайдужа до завтрашнього дня. Особливо актуальні вони для вас, молодих, адже ваше життя тільки почалося і для вас здійснення всіх планів, задумів, мрій — у дні завтрашньому. Та у нас, людей XXI століття, усе більше підстав для тривоги за майбутнє.

Двадцяте століття залишило нам видатні досягнення фундаментальних наук — фізики, хімії, кібернетики, астронавтики, біології, медицини і т. п. Та хоч би якими фантастичними

досягненнями тішилося людство, настав час розуміти, що вони мало важать, коли на Землі немає порядку, коли життя - на планеті опинилося під загрозою через екологічну ситуацію, котра вже близька до критичної через масштаби впливу людини на біосферу (область існування всього живого на планеті), через неузгодженість діяльності людини з законами природи й розвитку життя на землі.

Прийшла пора людству усвідомити: часи, коли добробуту можна було досягти за рахунок пограбування й руйнування природи, добігли до кінця. Далі — прірва. Далі — отруєння й вичерпування останніх водних запасів, перетворення Землі на безводну пустелю. Далі — економічні й демографічні потрясіння. Далі — гальмування (або примусова зупинка) розвитку людської цивілізації. Страшно, чи не так? Чи можна цьому запобігти?



Порятунок світу в опануванні всіма новим мисленням. Особливістю нового мислення є наявність у ньому природоохоронної складової. Вона дістала назву енвайроментальності, що в буквальному перекладі означає "мислення довкіллям". Це здатність особи повсякчасно охоплювати думкою наслідки від її намірів і дій на довкілля. Наділена енвайроментальністю особистість мислить себе часткою природи, невіддільною від довкілля. Щоб оволодіти новим мисленням, екологічною етикою, найперше треба усвідомити масштаби загрози, яка нависла над Планетою людей. Людство все більше відчуває згубні наслідки антропогенного впливу на довкілля, що вже привів до зникнення багатьох видів рослин і тварин, глобального потепління внаслідок "парникового ефекту", зсувів, землетрусів і т. д. Та найбільшою небезпекою для людства і всього живого на нашій планеті є вичерпування питної води. Головна проблема, яку негайно повинно розв'язувати людство, є темою нашої нинішньої зустрічі. Проведемо її у формі прес-конференції. Уявіть себе працівниками ЗМІ, а ваших друзів, що заздалегідь підготувались відповідати на питання, — людьми, компетентними в галузі екології. Ставлячи питання й відповідаючи на них, будемо пам'ятати також про культуру мовлення й етику спілкування. ;

II. Прес-конференція.

(Учень, який ставить питання, перед тим називає себе і назву газети, журналу, телевізійного каналу тощо, які він "репрезентує" . Ведучий надає слово для відповідей, називаючи "наукове звання", "посаду", організацію, яку "представляє" той чи інший доповідач.



Питання 1:

Як відомо, в природі ніщо не зникає безслідно, а лише переходить з одного стану в інший. Кругообіг води — наочний тому приклад. То які є підстави для тривоги про наближення планетарної спраги? Куди подінеться вода?



  • Слово має "представник ООН"...

  • Справді, природа завдяки чудесній властивості води набувати потрібних агрегатних станів створила найефективніший спосіб забезпечення світу прісною водою: вода в ній здійснює безперервний кругообіг, поширюючись атмосферними потоками на великі відстані від місць випаровування вглиб материків, а потім повертається назад у Світовий океан.

Явища, які відбуваються на планеті, — це щось на зразок частин єдиної "сонячної машини", які приводяться в дію Сонцем і взаємодіють одна з одною. Сонце нагріває поверхню суходолу й Світового океану і випаровує з них воду. Випаровуючись, вода звільняється від солей і у вигляді пари надходить в атмосферу, звідки, охолоджена, конденсується й випадає на землю прісною, очищеною, а саме прісна вода, яку ми називаємо питною, потрібна для підтримки життєдіяльності біосфери.

"Сонячна машина" з випаровування, опріснення, очистки й доставки води в усі куточки планети діє безвідмовно і безперервно. "То звідки ж проблема?" — запитаєте ви. Проблему породила людина. Розмірковуючи над феноменом створеної Людиною "другої Природи" і даючи їй величну назву ноосфери — "сфери розуму", великий український учений В.Вернадський ще не бачив того, до чого призвело втручання людини у природу. Він не дожив до цього.

Ноосфера у процесі свого розгортання створила загрозу життю на планеті — загрозу для існування біосфери.

Руйнування природи у XX сторіччі набуло катастрофічного прискорення. За даними американських учених, 97% усієї води становить Світовий океан, а прісні запаси — лише 3%. І якщо ці 3% прийняти за 100% прісної води, то вони розподілятимуться таким чином: Вічний лід і сніг — 68,7%. Грунтові води — 30, 1%. Вічна мерзлота й підземна крига — 0,9%. Озера, ріки і болота — 0, 3%.

Хоч як не облікуй, але це вся вода. І більше її на землі ніколи не буде. При зростанні чисельності землян ідеальна частка прісної води на душу населення неухильно зменшуватиметься. При цьому навіть ці 3%, що припадають на прісну воду, далеко не завжди можуть бути спожиті.

Більша частина прісноводного запасу планети залишається недосяжною для людини. З цього невідворотно випливає, що доля людства безпосередньо залежить від запасів прісної води.

Людська історія триватиме стільки часу, наскільки в розпорядженні людей залишатимуться доступні запаси прісної води.

Треба сказати, що запаси води на планеті нерівномірно розподілені, що зумовлено насамперед кліматичними й географічними умовами, а вже потім рівнем споживання води і чисельністю населення. Вже нині більша частина людства потерпає від нестачі прісної води. Країни, розміщені у помірному кліматі, забезпечені водою краще, у жаркому й посушливому — гірше. Але й там, де сьогодні прісної води ще нібито багато, запаси її невблаганно вичерпуються.

Причини вичерпання запасів питної води полягають у надмірному її споживанні заради рівня життя і прибутків; у надмірному забрудненні вод; у надмірній чисельності населення; у нещадному втручанні в літосферу (земні надра); у винищенні рослинного покриву; у несприятливій зміні клімату на планеті; у недосконалих технологіях водокористування, водоспоживання й водоочищення; у низькій культурі водокористування більшої частини людства. З другої половини XX — поч. XXI століття Земля що далі, то більше стає Планетою Спраги.

Питання 2:

— Які із названих вами причин найбільш згубні для водних запасів? Відповідь дає "член Всесвітньої ради по водних ресурсах".



  • Кожний із названих фактів несе велику небезпеку.

  • Запаси прісної води повсюди вичерпуються. А її споживання нестримно зростає. Однак людство не вживає ніяких запобіжних заходів. Протягом XX сторіччя попит на прісну воду зріс у 6 — 7 разів. Загрозливе становище виникло на початку XX століття. Але тривалий час проблема не привертала належної уваги. Водні запаси витрачались безконтрольно і належним чином не оцінювались. Недооцінка важливості раціонального витрачання водних ресурсів у багатьох регіонах призвела до стрімкого вичерпування й забруднення водних ресурсів.

Початок глобальної водної кризи датується серединою XX ст. Повідомлення про стан прісних водойм на планеті тривожний. Наприклад, у Польщі тільки у п'ятьох річках вода придатна для пиття. А три чверті польських річок та інших поверхневих водойм через надмірне забруднення непридатні навіть як технічна вода і не годяться не те що для пиття, а й для використання в промисловості. Ще гірше в Україні: води наших вітчизняних поверхневих водойм уже давно не відповідають нормам, встановленим для питної води. Реальне становище в Україні значно гірше, ніж у Польщі, бо

Україна за запасами прісної води на душу населення посідає у списку країн Європи передостаннє місце... Незадовільне становище з водозабезпеченням і в багатьох інших країнах, де є розвинена індустрія і сільське господарство.

Неочищені виробничі стоки в деяких слаборозвинених країнах скидаються прямо в річки. Населенню цих країн дуже загрожують токсичні забруднювачі. Заводи не мають очисних споруд, внаслідок чого промислові території отруєні хімікатами, токсичними металами. Так, аналіз води із струмка в густонаселеному районі Танзанії, де розміщені велетенські нафтові термінали, засвідчив, що вона містить ртуть і свинець. Бідність змушує населення брати воду із струмка, який забруднюється дощовими й побутовими стоками, хімікатами, промисловими скидами, добривами. Отруєна вода, якою люди поливають городину, з продуктами харчування Попадає в організм. Люди добре усвідомлюють загрози, але, не маючи вибору, змушені споживати ту воду, яка є. Вода з альтернативних джерел їм недоступна через бідність.

Та навіть у Європі, яка вважається благополучною за показниками забезпеченості жителів питною водою, за даними Всесвітньої охорони здоров'я, 100 000 000 осіб позбавлені доступу до якісних джерел водопостачання. Складність проблеми у тому, що навіть найбільш розвинута держава, яка приділяє максимальну увагу водній етиці, неубезпечена від планетарного лиха. Адже вода перебуває у безперервному русі, вона не знає кордонів. Навіть у незайманих куточках природи, де рідко або й ніколи не бувають люди, водойми нині втрачають свою первозданність і кришталеву чистоту. Забруднення вод стало планетарним.



Питання 3:

—Які наслідки забруднення Світового океану від транспортування нафти?

Відповідає "експерт з питань забруднення довкілля".

— Танкер зазнав катастрофи. Нафта через пошкодження у судні вилилася в море. Нафтова пляма вкрила значну поверхню води, розтеклася тонкою плівкою, непроникною для кисню. Під дією вітру і течій нафта досягає морського узбережжя. Природа неспроможна власними силами очистити воду від нафти. її збирають спеціальні судна. На ліквідацію аварії рушають загони професійних і добровільних захисників природи. Це один сценарій. А може бути й інший. Нестійка плівка нафти збивається у шматки і тоне, отруюючи собою морську рослинність і гідробіонтів. Та минає час, і шторми знову виносять її на поверхню. Розлита нафта забруднює узбережжя, нищить морські рослини, рибу, планктон, тварин і птахів. Скупані у нафті, морські тварини й птахи приречені на загибель. їхнє хутро і пір'я злипаються, втрачаючи водостійкість. Морські птахи не можуть ні літати, ні триматись на воді, а відтак і добувати собі харч. Злипле пір'я і хутро більше не гріють потерпілих морських тварин і птахів, і вони гинуть від переохолодження. Птахи ще й отруюються, ковтаючи шматки налиплої нафти, яких прагнуть позбутися. Гине і риба. Наскільки поширені такі випадки? У 50-х роках XX ст. вважалося, що у Світовий океан за рік потрапляє приблизно 2 000 000 тонн нафти. Втрати нафти були пропорційні кількості транспортованої нафти і вже за 10 р. зросли у 5 разів. Ще за 10 р. кількість нафти, що потрапляла у водне середовище при транспортуванні, вже вимірювалась в межах 12—15 мільйонів тонн. Нині ці показники вже сягнули показників у 20 — 25 разів більше, ніж цифра, названа в 50-х роках.

Це й справді становить велику небезпеку для планети й людства. Наявність у 1 літрі води всього лише 0,01 мілілітра нафти загрожує загибеллю планктону, малькам та ікрі багатьох видів риб. Лишається тільки дивуватися, якою моральною потворою треба бути, щоб не тільки зливати з танкерів залишки нафти, а й просто мити автомобілі у відкритих водоймах, якщо навіть такі мікродози нафти при потраплянні в воду мають фатальні наслідки для живої природи. Не менш згубно впливає плівка.

Розтікаючись на величезні площі, нафтова плівка перешкоджає процесу дихання і харчування морських водоростей, фітопланктону, які виробляють кисень і поглинають з атмосфери вуглекислий газ, це погіршує склад атмосфери і приводить до винищення, парникового ефекту. Нафтова плівка, яка вкриває величезні водні простори, перешкоджає нормальному випаровуванню води з поверхні океану і формуванню дощових хмар, чим порушує кругообіг води у природі, залишаючи значні регіони землі без атмосферних опадів, а поверхневі водойми — без надходження води. Питання 4:



  • Який вплив на водні ресурси планети мають викиди відходів і сміття? Відповідає "санітарний лікар".

  • Вплив не менш згубний, ніж виливи нафти. Міжнародними експертизами встановлено, що "майже 70% забруднення морського середовища пов'язано з наземними джерелами, включно з великими і малими містами, сільським та лісовим господарством і туризмом.

Головні джерела забруднення морського середовища, крім нафти, — це стічні води, відстійники, сміття, радіоактивні відходи, важкі метали, що не розкладаються, або, розкладаючись, накопичуються в живих організмах і знищують їх, а також передаються далі по харчовому ланцюгу.

Звалища побутового сміття як організовані, так і стихійні, часто отруюють грунтові запаси прісної води на довколишніх територіях. Централізоване водопостачання міст передбачає і централізований відвід. Адже використану воду треба кудись діти. Однак всупереч очевидності такої вимоги дотримуються не скрізь і не завжди. У місцях значного скупчення населення, де є централізоване водопостачання, але нема централізованого водовідведення, стічні води можуть заболочувати ґрунти, призводити до поширення інфекційних хвороб та спричинення зсувів грунту, підтоплювати і руйнувати приміщення, а також може статися проникнення стоків у водоносні шари, з яких беруть питну воду.

Вченими встановлено, що навіть ліки, які побувають у людському організмі чи тваринному і будуть виведені з сечею чи послідом, опиняючись у навколишньому середовищі, починають поводитись не так, як належить лікам. Пройшовши через живий організм, стають значно токсичнішими і реактивнішими й набувають здатності легко розчинятись у воді. Те, що було

раніше ліками, стає отрутою. У такий спосіб в довкілля потрапляє від ЗО до 90 процентів антибіотиків, отруюючи місцеві водойми і водоносні горизонти.

Так, британські поборники чистого довкілля виявили у воді, яка подається централізованим водопостачанням жителям столиці, сліди досить поширеного антистресового препарату, який називається прозак. Він реєструвався в питній воді в таких кількостях, які можуть становити загрозу для здоров'я і навіть для відтворення людської популяції, оскільки постійне вживання мікродоз цих решток, як вважають фахівці, може сприяти розвитку безпліддя. Треба сказати, що вода з централізованих джерел водопостачання Лондона вважається однією з найкращих у світі. Тож якщо попадання лікарського препарату у питну воду спричинило таку загрозу для Лондона, то можна уявити її реальний масштаб у інших куточках світу, де показники якості питної води поступаються лондонським. За повідомлення журналу "Тайм" наприкінці XX століття 3 400 000 осіб щорічно помирають від хвороб, прямо пов'язаних із вживанням забрудненої води.

Вихід із становища, що склалося — це утилізація сміття, різних промислових відходів, очистка газових та рідких викидів. Це, звичайно, потребує великих вкладень. І хоч існують природоохоронні закони, ними часто нехтують у гонитві за максимальними прибутками власники підприємств-забруднювачів, від яких буває залежною не лише місцева влада, а й керівництво держави.

Загальне завжди складається з часткового, і якщо не вживати заходів проти конкретних забруднювачів, навіть найменших (сумарна шкода від них, як відомо, насправді найбільша, бо дрібні порушення надто поширені), то й загальну ситуацію ніколи не вдасться поліпшити.

Питання 5:


  • Якої шкоди завдають "кислотні опади?" Відповідь дає член організації "Зелений світ".

  • Вважається, що у 1972 році у Великобританії випав перший в історії кислотний дощ. Та кислотними виявилися не тільки британські дощі, а й сніг, і мжичка, і туман. У цьому швидко переконалися жителі й інших промислово розвинутих країн.

Лихо спричинили атмосферні опади, які містили їдкі розчини сірчаної та азотної кислот. Біду несли краплинки води, які, пролітаючи у хмарах, змішувалися з промисловими викидами в атмосферу. Що більшими ставали промислові й побутові викиди в атмосферу, то небезпечнішими й концентрованішими ставали й кислотні опади. Поєднуючись з продуктами спалювання вугілля й мазуту, до складу яких входить сірка та азот, часточки води в дощових хмарах перетворюються в краплини розчинів кислот, що випадають на землю.

Одна дощова краплина вагою 50 мг при падінні з висоти 1 км "промиває" 16 л повітря, а 1 л дощової води захоплює з собою домішки, які містяться у 300 тис. літрів повітря.

Ці промовисті цифри не потребують коментарів. І без них зрозуміло, чому від дощової води, що споконвіку цінувалася за свій склад і смакові якості, нині доводиться категорично відмовитися.

Руйнівний потенціал породженого людиною лиха такий великий, що спроможний погубити природу у значних масштабах. Ось деякі приклади.

Кислотні опади кінця XX століття знищили дві третини тисових і букових лісів Великобританії. У 4000 озер Швеції через кислотні опади наприкінці XX ст. загинула вся риба.

Від кислотних дощів загинуло від 30% до 50% лісів Північної Америки. Кислотні опади здебільшого переносяться з одних країн у інші. Промислові викиди в атмосферу можуть робити одні держави, а потерпати від них інші. Це спонукає країни до вироблення способів колективної безпеки.



Питання 6:

  • Чого більше від використання пестицидів: користі чи шкоди? Відповідь дає "спеціаліст з хімічного захисту рослин".

  • Швейцарія дуже береже свої водні запаси. Тому коли в озерах цієї благополучної країни виявили концентрацію небезпечного пестициду ДДТ, що в 100 разів перевищила допустиму норму, це попервах було важко пояснити. ДДТ потрапив до Швейцарії з Африки, де його застосовували для захисту врожаїв сільськогосподарських рослин, щоб відвернути загрозу голоду. Його занесли разом з дощовими хмарами південні вітри. Швейцарія, яка ніколи не застосовувала ДДТ, була ніби покарана за те, що саме швейцарський хімік Поль Мюллер винайшов цей пестицид, за що навіть був удостоєний Нобелівської премії. На той час були виявлені тільки корисні властивості цієї сполуки, а про шкідливість його світові ще не було відомо. За її нищівну дію на комах, кліщів, мошву, грибки, гризунів та інших ворогів роду людського і нібито нешкідливість для людей і дали їй назву "пестицид", утворену з двох слів: "пестіс" — "зараза", "чума" і "циде" — убивати. Американці ЗО після Другої світової війни посипали порошком ДДТ навіть своїх солдатів, щоб уберегти їх від вошей. І перш ніж світ дізнався про небезпеку, ДДТ встиг набути багатьох прихильників, виробників і споживачів.

Від застосування тільки одного цього пестициду на планеті загинуло 200 видів комах, причому не тільки шкідливих. Згодом з'ясувалося, що пестициди несуть велику загрозу і для людей, провокуючи онкологічні захворювання і генетичні зміни. Згубні наслідки далися взнаки з часом, коли вже було пізно запобігати лихові.

Через виняткову живучість ДДТ (він не розкладається у природі протягом 15 років) та здатність поширюватися на значні відстані, його було виявлено навіть у яйцях пінгвінів, які населяють найчистіший і безлюдний континент — Антарктиду! Можна лише уявити, скільки ДДТ потрапило у довкілля, щоб спричинити планетарне забруднення. ДДТ входить до "брудної дюжини" — 12 найнебезпечніших стійких органічних забруднювачів, до якої загалом включено 9 сільськогосподарських пестицидів.

Ви запитали про користь і шкоду від пестицидів. Вважається, що їх застосування гарантовано зменшує втрати врожаїв щонайменше на 15% — 20%. А про шкоду ви чули.

Кожне наукове дослідження мітить у собі потенційні достоїнства і вади, певну частину яких важко передбачити.

Створення нових речовин з передбачуваними властивостями не припиняється, хоча природа може запропонувати значно ефективніші способи захисту сільськогосподарських рослин. Та люди, з одного боку, надто погано знають природу і її можливості, а з другого, не хочуть її знати, за всяку ціну прагнучи збувати продукцію своїх підприємств. Навіть на невеликих городах чи дачних ділянках, де при бажанні можна вручну винищити шкідників, наприклад, колорадського жука, люди застосовують пестициди.

Скромний кенійський учений Зайдін Кан дослідив, що для підвищення урожайності кукурудзи у Східній Африці замість пестицидів можна застосовувати місцеві бур'яни, які приваблюють традиційних шкідників урожаїв. Ці бур'яни стають для шкідливих комах ласощами, в обмін на які вони не чіпають сільськогосподарських культур. Завдяки застосуванню цих трав, каже Кан, урожай зріс на 60 — 70%. Однак голос ученого лишився непоміченим, Нобелівської премії, на відміну від винахідника ДДТ, йому не дали і місцеві фермери застосовують пестициди.

У Китаї для боротьби з найбільшою за останніх 25 років навалою сарани було випущено на поле 700 000 спеціально підготовлених качок. Світські птахи були навчені за сигналом свистка харчуватися сараною. Цього виявилось досить, щоб за короткий час у них виробився рефлекс поїдання комах. Результат застосування свійських птахів — природних ворогів сарани — перевищив показники застосування пестицидів.

Питання 7:

— Сьогодні в світі лунає багато звинувачень на адресу України за радіоактивне забруднення, викликане Чорнобильською катастрофою. Наскільки справедливі ці звинувачення?

Відповідь дає представник Міжнародного агентства з використання атомної енергетики в мирних цілях (MATATE).


  • Аварія на ЧАЕС, без сумніву, найбільша техногенна катастрофа в історії людства, яка сталася 26 квітня 1986 р. Внаслідок вибуху, який зруйнував реактор 4-го енергоблоку, продукти розпаду попали в атмосферу й розсіялись на величезні території, що спричинило забруднення грунтів і вод і позначилось на здоров'ї сотень тисяч людей. Жодна катастрофа XX ст. не мала таких тяжких наслідків для довкілля й здоров'я людей, як чорнобильська. Після неї в багатьох країнах світу розпочався рух за відмову від використання атомної енергії. В свідомості людей склався характерний стереотип загрози радіоактивного зараження планети пов'язувати з Чорнобилем. Чи це вина, чи трагедія України

  • це питання іншого характеру (у 1986 р. Україна не була суверенною державою і питання розміщених ядерних об'єктів вирішувались у Москві). Звернемось до статистики, яка характеризує стан радіоактивного забруднення планети до Чорнобиля.

У 2004 р. в Атлантичному океані поблизу штату Джорджія (США) було виявлено потужне радіоактивне випромінювання. Під 15-метровим шаром мулу було знайдено атомну бомбу "Марк-15", загублену в 1958 р. під час зіткнення двох військових літаків. Потужність цієї-бомби в 100 раз перевищує ту, що була скинута на Хіросіму в 1945 р. Піднімати й знищувати її військове відомство США вважає економічно невигідним, бо це коштуватиме, на думку експертів, 11 000 000 доларів. Отже, при такому підході, ще не одне покоління американців (і не тільки) буде отруюватись водами, в яких затоплено смертоносний вантаж.

За час "холодної війни" тільки СІЛА загубили 11 атомних бомб. Та це лише маленькі епізоди того, що відбувається. Країнами, на озброєнні яких були ядерні пристрої, у мирний час 32 було здійснено 508 ядерних випробувальних вибухів у атмосфері, на суходолі і під водою.

Тільки в СРСР у мирний час було проведено 132 випробування ядерної зброї на Новій Землі, що у Північному Льодовитому океані, три з яких — у воді. Додайте до цього ще роботу атомних криголамів та підводних човнів, оснащених атомними двигунами, захоронения на дно Світового океану радіоактивних відходів. Тільки з 1961 по 1970 р. військові відомства СРСР затопили в Карському і Баренцовому морях 11 000 контейнерів з радіоактивними матеріалами — відходами бортових ядерних установок підводних човнів та атомоходів.

На початок XXI століття за ступенем радіоактивної забрудненості Світовий океан перевищував аварійні викиди ЧАЕС у 30 разів. Крім цього, океан прийняв величезну кількість хімічної та бактеріологічної зброї, яка ще може заявити про себе страшними наслідками.

На кінець XX ст. виник особливий вид кримінального міжнародного бізнесу. Замість того, щоб переробляти і знешкоджувати токсичні відходи, багаті підприємці за значно менші кошти стали домовлятися з друзями бідних країн про ввезення таких відходів На їх територію з подальшим захоронениям у морських глибинах. Від таких пропозицій не відмовляються деякі країни через економічну скруту або через продажних політиканів, які мають з цього особисту вигоду.

Організація Об'єднаних Націй, міжнародні природоохоронні організації, медики світу, громадськість б'ють на сполох: рятуймо планету сьогодні, бо завтра буде пізно.



Питання 8:

Який стан водних ресурсів Закарпаття, і як вони використовуються?

Відповідь дає Заступник голови Закарпатьської ОДА…

Основну частину водних ресурсів Закарпаття становлять річкові стоки. Води наявних озер і деяких штучних водойм за кількістю незначні. Вся територія Закарпаття є водозбором басейну р. Тиса яка бере початок у гірських лісах Рахівського району. Тиса має протяжність близько 220 км на території Закарпаття.

Загальний стік західних областей складає понад 35% стоку всіх рік України, а половина з нього припадає на річки Закарпаття, хоча його площа становить лише 2,1% площі держави.

Ширина долини гірських річок залежить від рельєфу території . Питома водність на 1 людину у Закарпатті значно перевищує середньо українські показники. Водночас, в області відчутна нестача води, особливо для забезпечення населення. Однією з причин цього є великий річний стік води, яка переважно транзитом скидається через територію області у р. Тиса й далі в р. Дунай. Протягом року цей стік дуже нерівномірний. Майже 75% стоку припадає на весняні і осінні паводки і тільки 25%- на інші періоди року.

Науковцям Карпатської дослідної станції на гірському лісогідрологічному стаціонарі поблизу м. Свалява встановлено, наприклад, що стиглі букові ліси затримують ( і випаровують) на могутніх кронах бучин до 25% опадів, а вічнозелені смерекові деревостани- аж 37% від кількості опадів.

Слід сказати що 400-700 тис. м3. На одного жителя області середньорічний стік становить понад 7 тис. м3, тоді як у середньому по Україні всього 1,1 тис. м3. Якість поверхневих вод за екологічно оцінкою вважається високою (близько до якості природних вод)

Озера, ставки, водосховища, яких в області 137, з них 32 високогірні озера не відіграють великої ролі у водному балансі області. Але всі гірські озера мають чисту, прозору воду, дуже екзотичну, оточені багатою рослинністю і мальовничими краєвидами. Це є унікальні екосистеми, котрі мають велике пізнавальне та рекреаційне значення.

Підземні прісні води, прогнозний запас яких у Закарпатській області складає 400 млн. м3, з них затверджені запаси – 124 млн. м3 на рік (близько 340 тис. м3 на добу), як найчистіші, мають важливе значення для питного водопостачання.

За останні роки спостерігається значне (більш як у 2 рази до рівня 1990 р.) скорочення використання водних ресурсів. Щодо промисловості, то такий спад пояснюється її кризовим станом і це корелює зі зменшенням обсягів промислового виробництва, повним або частковим зупиненням великих підприємств із водоємким виробництвом (машинобудівних, лісохімічних, приладобудівних та інших). У сільському господарстві спад водоспоживання зумовлений, певно, не із зниженням обсягів виробництва, а зі збільшенням частки індивідуальних і малих фермерських господарств, які користуються нецентралізованим водозабеспеченням, а також практично знищенням систем зрошення, які були у колгоспах.

У господарсько-побутовому секторі спостерігається зменшення використання води. У 2005 р. на господарсько-побутові потреби використано тільки 20 млн. м3 проти 49 млн. м3 у 1990 р. Населенням раціональніше використовується вола з налагодженням індивідуального обліку забору води в будинках і окремих квартирах. Це позитивне досягнення в плані раціональності природокористування. Запровадження платного водокористування вже почало давати позитивні результати, що видно зі зменшенням обсягів забору води на господарсько-питні цілі. У подальшому це повинні відіграти важливу роль в запобіганні забруднення та виснаження водних джерел, а також у забезпеченні населення водою належної якості.

Оцінка питної води у більшості централізованих мереж відповідає санітарним нормам. Однак є значні проблеми в забезпеченні якісною питною водою населення міст і сіл області, особливо правобережної частини м. Ужгород, багатьох сіл і селищ у яких відсутнє централізоване водопостачання взагалі. Із 579 сільських населених пунктів тільки 14 мають нині водопровідні та 6-каналізаційні мережі. У цій сфері потрібно зробити дуже багато, щоб досягти європейських норм. У цілому стан поверхневих вод Закарпаття по забрудненню оцінюється як відносно задовільний серед регіонів України.

Питання 9:

Що можна сказати про запаси прісної води в Іршавському районі?

Відповідь дає: провідний спеціаліст відділу природних ресурсів ...

Дефіциту прісної води в Іршавському районі немає. Він добре забезпечений,як ресурсами річкового,так і підземного стоків,що повністю задовольняє потреби господарства та населення району у прісній воді. Найбільшою водною артерією району є річка Боржава, яка має на його території ряд приток: Іршавку,Білку,Кушницю,Синявку та інші.

Боржава є джерелом водопостачання таких сіл, як Приборжавське, Кушниця, Довге, Вільхівка, Малий Раковець, Лисичево, Імстичево, Дубрівка, Гребля та інші. Другою за величиною річкою краю є Іршавка, яка протікає через районний центр. Її довжина 40км, а площа басейну 348км2. Іршавка є основною водною артерією не тільки для населених пунктів Іршави, Брід, Загаття, Заріччя, Сільце, Камянське, але і для регіонального ландшафтного парку "Зачарований край", розташованого на території району. Не можна не згадати і про річку Синявка, що живить водою Осій та Ільницю. Отже ці 3 річки разом з меншими притоками відіграють провідну роль у загальному обігу вологи і задоволенні потреб господарства та населення району в прісній воді, бо є основним джерелом водопостачання. Загальний стік річок району становить 572м3/км2 на рік.

Важливе господарське значення в районі має і водосховище "Горбок" площа його водозбору становить 50,4 км2,площа дзеркала 246га, а об`єм води 7,4м3.Основне призначення трансформація опадів на меліорованих землях, рибне господарство та зрошення земель.

За наявністю підземних вод, придатних для водопостачання, Закарпаття, і Іршавський район в тому числі, належить до найбільш забезпечених водою областей України. Прісні підземні води є одним з основних джерел водопостачання міст і сіл, а також використовують у промисловості.

На Іршавщині є не тільки прісні підземні води але й мінеральні. Виявлені такі джерела в с. Доробратово, Мала Розтока, на її базі працює водолікарня, у с. Гребля. Отже Іршавський район добре забезпечений підземними водами , а також має перспективу як у лікувальних так у рекреаційних цілях.



Питання 10.

Який екологічний стан водойм Іршавщини?

Відповідь дає: Головний санітарний лікар Іршавської СЕС...

Закон України "Про питну воду та водопостачання ",держава гарантує забезпечити кожну людину питною водою нормативної якості" (стаття 7 ).

Щож стосується якості питної води на Іршавщині то можна сказати що за більшістю показників питна вода відповідає нормам, хоча хімічний аналіз і показує надмірний вміст заліза. Якість питної і природної води залежить від її складу та домішок. Загалом вода в нашому районі вважається якісною, а вода в міських проводах містить фтор .Природна ж вода у річках містить домішки як природного так і штучного походження.

Питання 11.

Які основні джерела забруднень водойм Іршавщини?

Відповідь дає: заступник голови Іршавської РДА з питань екології ...

Найбільш забрудненими в Іршавському районі є поверхневі води, особливо річки. Основним джерелом їх забруднення є господарська діяльність людини, а саме скидання населенням району побутових відходів у водойми. Береги річок, потічків нагадують сміттєзвалища. Особливо вражають своєю занедбаністю притока Білки - Цугирковиця ( в центрі села Білки ), притока Синявки - потік Широкий ( біля початкової школи в селі Осій), притока Боржави - Лисичанка ( біля водяної кузні). І все це при тому, що в районі налагоджений ценралізований вивіз сміття з дворогосподарств. Це свідчить про низьку екологічну культуру жителів району, а то й повну її відсутність. Але крім сміття наші водойми потерпають і від стічних вод, забруднених продуктами життєдіяльності населення: побутовими мийними засобами, барвниками, відходами промисловості.

Наявні очисні споруди в селі Лоза очищають воду лише з більшості стоків житлових будинків міста Іршави та установ.

В селах району відсутні централізовані водогони та каналізаційні системи, тому слідкувати за якістю питної води в населених пунктах вкрай важко.


1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка