Методичні рекомендації для керівників баз стажування з підготовки лікарів-інтернів за спеціальністю «Внутрішні хвороби»




Сторінка2/7
Дата конвертації23.10.2016
Розмір1,18 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН

практичної лікарської діяльності лікарів-інтернів

за спеціальністю «Внутрішні хвороби» на базі стажування

(заочна частина інтернатури)
Тривалість – 11 місяців (1716) годин:

1-й рік навчання – 5 місяців (780 годин)



2-й рік навчання – 6 місяців (936 годин)


Назва курсу навчальної програми

1 рік навчання

2 рік навчання

Всього

години

тижні

години

тижні

години

тижні

Організація терапевтичної допомоги населенню

36

1

36

1

72

2

Хвороби органів дихання та професійні хвороби

108

3

108

3

216

6

Хвороби серцево-судинної системи

144

4

144

4

288

8

Хвороби органів травлення

108

3

108

3

216

6

Хвороби нирок

72

2

-

-

72

2

Клінічна алергологія

-

-

36

1

36

1

Хвороби органів кровотворення

-

-

72

2

72

2

Хвороби ендокринної системи та обміну речовин

72

2

36

1

108

3

Ревматичні захворювання

72

2

36

1

108

3

Онкологічні захворювання

36

1

-

-

36

1

Інтенсивна терапія. Невідкладні стани

72

2

180

5

252

7

Фтизіатрія

-

-

72

2

72

2

Інфекційні хвороби. Вірусні гепатити. СНІД

36

1

36

1

72

2

Клінічна неврологія

-

-

72

2

72

2

Проміжна атестація

24




-

-

24

-

Всього

780

21

936

26

1716

47


Освітньо-кваліфікаційна характеристика лікаря-спеціаліста-терапевта

Загальні знання

Згідно з вимогами фаху лікар-терапевт повинен знати та вміти:



  • основи законодавства про охорону здоров'я;

  • директивні документи, що визначають діяльність закладів охорони здоров'я та питання організації терапевтичної допомоги в Україні;

  • організацію роботи лікарняно-поліклінічних закладів;

  • організацію роботи швидкої та невідкладної допомоги дорослому населенню;

  • основи лікарського контролю, медико-соціальної експертизи.

  • організацію диспансерного нагляду;

  • протиепідемічні заходи при виникненні осередку інфекції;

  • принципи дієтотерапії, фізіотерапії та лікувальної фізкультури;

  • показання та протипоказання до санаторно-курортного лікування;

  • форми і методи санітарно-просвітньої роботи;

  • брати активну участь у поширенні медичних знань серед населення;

  • вміти узагальнювати науково-практичну літературу;

  • знати сучасну літературу за фахом.

Загальні навики

  • оцінити тяжкість стану хворого;

  • застосувати об'єктивні методи обстеження;

  • визначити необхідність проведення спеціальних методів обстеження;

  • визначити показання для госпіталізації та організувати її;

  • встановити клінічний діагноз, план і тактику ведення хворого;

  • оформити медичну документацію, що передбачена законодавством про охорону здоров'я.

Спеціальні знання та уміння

Лікар-терапевт повинен знати профілактику, діагностику, клініку і провести необхідне лікування таких захворювань:



Захворювання системи кровообігу: артеріальні гіпертензії; ішемічна хвороба серця; захворювання міокарда; захворювання ендокарда; захворювання перикарда; вроджені і набуті вади серця; порушення ритму серця і провідності; недостатність кровообігу.

Захворювання органів дихання: бронхіти; гнійні захворювання легень; бронхіальна астма; емфізема легень; пневмонії; рак легень; тромбоемболія легеневої артерії; легеневе серце; дихальна недостатність; пневмоконіози; грибкові та паразитарні захворювання легень; туберкульоз легень; захворювання плеври; особливості клініки, діагностики і лікування людей старечого і літнього віку, підлітків.

Захворювання системи травлення: захворювання стравоходу; гастрити; функціональні захворювання шлунка; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки; рак шлунка; захворювання оперованого шлунка; ентерити; захворювання товстої кишки; панкреатити; рак підшлункової залози; захворювання жовчних шляхів; холецистити; жовчнокам’яна хвороба; пухлини жовчного міхура та жовчних шляхів; гепатити; цирози печінки; печінкова недостатність; диференційна діагностика при гепатомегалії; диференціальна діагностика при асциті; диференційна діагностика при «гострому животі»; особливості клініки, діагностики та лікування захворювань системи травлення у підлітків, людей літнього і старечого віку.

Захворювання нирок: гломерулонефрит; пієлонефрит; нефротичний синдром; амілоїдоз нирок; диференціальна діагностика при протеїнурії та патологічному сечовому осаді; гостра і хронічна ниркова недостатність; нирковокам'яна хвороба; радіаційні і токсичні ураження нирок; особливості клініки, діагностики і лікування захворювань нирок у підлітків, людей літнього і старечого віку.

Хвороби системи крові: анемії; гемобластози; еритремія; мієломна хвороба; геморагічні діатези; синдром дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові; лімфогранулематоз; лімфоми та лімфаденопатія; агранулоцитоз; променева хвороба.

Хвороби ендокринної системи та обміну речовин: цукровий діабет; хвороби щитовидної залози; хвороби гіпофіза та гіпоталамуса; хвороба Аддісона; феохромоцитома; ожиріння; диференціальна діагностика ендокринних ком; особливості клініки, діагностики та лікування захворювань ендокринної системи та обміну речовин у підлітків, людей літнього і старечого віку.

Ревматичні хвороби, алергози: ревматична лихоманка; захворювання суглобів; дифузні захворювання сполучної тканини; диференційна діагностика, при дифузних захворюваннях сполучної тканини; протизапальна і імуносупресивна терапія; системні васкуліти; алергози; анафілактичний шок; специфічна гіпрсенсибілізація та кортикостероїдна терапія; медикаментозна хвороба.

Гарячкові стани та інфекційні захворювання: бактеріальний сепсис; диференційна діагностика при гарячці, висипі, лімфаденопатії, гепатоспленомегалія; діагностика гострих кишкових інфекцій; синдром набутого імунодефіциту (СНІД).

Невідкладні стани: гостра серцева недостатність; гостра судинна недостатність; гіпертонічні кризи; гострі порушення ритму серця та провідності; стенокардія та інфаркт міокарда; біль в ділянці серця; кардіогенний шок; гостра дихальна недостатність; астматичний статус при бронхіальній астмі; спонтанний пневмоторакс; легенева кровотеча; тромбоемболія легеневої артерії; анафілактичний шок;

Диференціальна діагностика «гострого живота»: кровотеча з органів травлення; печінкова кома; гостра ниркова недостатність; гостра недостатність наднирників; тиреотоксичний криз; діабетичні коми; алкогольна кома; гострі отруєння; гострі променеві та радіаційні ураження;

Поліклініка: організація амбулаторно-поліклінічної допомоги населенню дільниці; організація роботи дільничного терапевта; принципи реабілітації хворих та інвалідів; санаторно-курортний відбір в поліклініці.

Окремі питання: лікувально-діагностична робота; оформлення медичної документації; первинна, вторинна профілактика захворювань внутрішніх органів; використання фізичних факторів при амбулаторному лікуванні хворих (електро-світлове лікування, бальнеотерапія, мінеральні води та ін.); облік захворюваності та аналіз діяльності лікаря; пропаганда санітарно-гігієнічних знань та здорового способу життя.
Перелік практичних навиків,

якими лікарі-інтерни повинні оволодіти під час навчання в інтернатурі:

Назва маніпуляції

Ступінь оволодіння

Фізикальне обстеження пацієнтів

+++

Запис та оцінка електрокардіограми

+++

Клінічна оцінка ехокардіограми

++

Проведення функціональних тестів для оцінки вінцевого кровообігу (велоергометрія)

++

Дефібриляція, показання, техніка виконання

+++

Клінічна оцінка даних рентгенологічного дослідження органів грудної порожнини

++

Клінічна оцінка даних рентгенологічного дослідження органів травлення

++

Техніка проведення пункції плеври

+++

Клінічна оцінка показників функції зовнішнього дихання (спірометрія, пікфлоуметрія)

++

Штучне дихання

+++

|Показання до проведення езофагогастродуоденофіброскопії, оцінка її результатів

++

Клінічна оцінка сканограм та ультрасонограм печінки

+++

Клінічна оцінка загального аналізу сечі

+++

Проведення та клінічна оцінка проб Зимницького, Нечипоренка

+++

Оцінка клінічного аналізу крові

+++

Клінічна оцінка коагулограми

+++

Оцінка тестів на виявлення цукрового діабету

+++

Клінічна оцінка біохімічних печінкових тестів

+++

Клінічна оцінка результатів комплексного біохімічного дослідження при серцево-судинних захворюваннях

+++

Клінічна оцінка результатів біохімічного дослідження функціонального стану нирок

+++

Тимчасова зупинка кровотеч

+++

Техніка закритого масажу серця

+++

Накладання пов'язок на рану

+++

Підшкірне, внутрішньом'язове та внутрішньовенне введення ліків

+++

Правила та техніка переливання компонентів крові та кровозамінників

+++

Промивання шлунка

+++

Катетеризація сечового міхура м’яким катетером

+++

Конікотомія, трахеотомія

+++

Пункція черевної порожнини

+++

Постановка алергічних проб перед введенням лікарських засобів

+++

Примітка: (+) – ознайомлення з даним питанням, (++) – знання методів та інтерпретація даних, виконання окремих маніпуляцій, (+++) – уміння самостійно застосовувати набуті знання та навики.
II. Перелік документів, які повинні вестися на базах стажування лікарів-інтернів

1. Перелік документів базового керівника інтернатури в ЛПЗ:

  1. список лікарів-інтернів;

  2. типовий навчальний план і програма з фаху «Внутрішні хвороби»;

  3. результати перевірки базового контролю знань та умінь лікарів-інтернів, річних та піврічних атестацій (протоколи) (Додаток 5);

  4. табель обліку робочого часу лікаря-інтерна, який навчається за контрактом;

  5. журнал обліку зауважень та пропозицій за результатами відвідування базової установи;

  6. графік роботи лікарів-інтернів у відповідності з індивідуальними планами лікарів-інтернів, затверджений головним лікарем та завідувачем профільної кафедри (Додаток 6);

  7. перелік рефератів, які виносяться на заочну частину навчання (по роках);

  8. план семінарських занять з лікарями-інтернами, затверджений головним лікарем (Додаток 7);

  9. журнал обліку відвідування семінарських занять та успішності лікарів-інтернів в заочній частині з оцінками;

  10. графік чергувань (2 рази на місяць) лікарів-інтернів, затверджений головним лікарем;

  11. перелік практичних навичок (очна, заочна частина) з відміткою про виконання по рокам (Додаток 8);

  12. план науково-дослідної роботи лікарів-інтернів;

  13. матеріали щодо підготовки до ліцензійного іспиту «Крок 3»;

  14. зразок індивідуального плану лікаря-інтерна (Додаток 9);

  15. наказ МОЗ України № 291 від 3 грудня 1996 року.


2. Документація лікаря-інтерна:

  1. Індивідуальний план:

  • на підставі типових планів і програм з фахів, затверджених МОЗ України;

  • затверджується головним лікарем ЛПЗ і завідувачем профільної кафедри;

  1. Щоденник,

  2. Реферати, які написані під час навчання на базі стажування;

  3. Конспекти опрацьованої літератури.

  4. Результати НДР.

  5. Залікова книжка:

  • оцінки згідно графіка за індивідуальним планом;

  • результати піврічної та річної атестації.

  1. Характеристика адміністрації базового лікувального закладу з обов’язковим аналізом виконання індивідуального алану.

  2. Чисельна характеристика практичних навичок, якими оволодів лікар-інтерн.

Індивідуальний план навчання лікаря-інтерна зі спеціальності «Внутрішні хвороби» включає наступні розділи: пояснювальна записка, навчальний план практичної лікарської діяльності лікарів-інтернів за спеціальністю «Внутрішні хвороби» на базі стажування (заочна частина інтернатури), навчальний план підготовки лікарів-інтернів за спеціальністю «Внутрішні хвороби» на кафедрі терапії і суміжних кафедрах (очна частина інтернатури, 1-й і 2-й рік навчання), графік проходження заочної частини навчання лікаря-інтерна, перелік практичних навичок, якими лікарі-інтерни повинні оволодіти під час навчання в інтернатурі, тематичний план семінарів для лікарів-інтернів на клінічних базах стажування, теми рефератів, які лікар-інтерн повинний підготувати під час навчання на базі стажування, розпорядок робочого дня лікаря-інтерна, освітньо-кваліфікаційну характеристику лікаря-інтерна, список рекомендованої літератури.

Кількість рефератів у лікарів-інтернів визначається індивідуально. Рекомендується написання рефератів з кожного курсу згідно навчального плану (організація терапевтичної допомоги населенню, хвороби органів дихання та професійні хвороби, хвороби серцево-судинної системи, хвороби органів травлення, хвороби нирок, хвороби органів кровотворення, хвороби ендокринної системи та обміну речовин, ревматичні захворювання, невідкладні стани). Кожен реферат повинен включати не менше 5-7 джерел літератури. Джерелами літератури є монографії, наукові статті. У написанні рефератів можна використовувати підручники, однак виносити в список літератури не варто. Обсяг реферату має бути не менше 15 листів формату А-4 друкованого тексту. Розпочинати реферат треба з докладного плану, завершувати висновком і резюме. Реферати рецензуються керівником інтернів, потім оцінюється викладачем кафедри і надаються атестаційній комісії.


ІІІ. Практична діяльність лікаря-інтерна

1. Діагностична робота

Основна мета цього розділу – оволодіння лікарями-інтернами основними сучасними методами діагностики захворювань внутрішніх органів та відпрацювання практичних навиків згідно затвердженого переліку.

Діагностична робота повинна ґрунтуватись на наказах МОЗ України, уніфікованих клінічних протоколах і адаптованих клінічних настановах щодо діагностики та лікування певних захворювань.



Керівнику інтернів необхідно приділяти особливу увагу щодо удосконалення ними навичок з опитування (скарги, анамнез хвороби і життя) і фізикального обстеження хворих (огляд, пальпація, перкусія, аускультація, вимірювання), обґрунтованого призначення методів лабораторної і інструментальної діагностики.

Протягом усієї роботи інтерн приймає участь у додаткових дослідженнях усіх закріплених за ним хворих. Окрім того, керівнику інтерна необхідно так організувати роботу, щоби при виявленні патології в будь-який час залучити до цього дослідження інтерна незалежно від того, хто є лікуючим лікарем хворого.



При призначенні будь-якого додаткового методу діагностики інтерн повинен мати чітке уявлення про мету його застосування, тобто клінічне завдання, для вирішення якого призначене дане дослідження.

У підсумку, призначення додаткових методів повинне бути предметом дискусії керівника з інтерном, який має засвоїти такі положення:

- необхідно призначити найбільш інформативні методи дослідження відповідно до конкретної клінічної ситуації;

- слід відмовитись від рутинних досліджень, що є неінформативними і проводяться тільки заради «повноти обстеження» хворого;

- додаткові дослідження повинні призначатись, виходячи із стану хворого з урахуванням протипоказань;

- обстеження має проводитися у певній послідовності відповідно до динаміки стану хворого.

Керівник повинен акцентувати увагу інтерна на конкретних випадках, коли недоцільно або навіть неприпустимо застосовувати той чи інший метод діагностики.
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка