Методичні рекомендації до практичних занять з оториноларингології для студентів IV курсу медичного факультету




Сторінка3/15
Дата конвертації23.10.2016
Розмір1,01 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

Заняття 2


Тема: Клінічна анатомія, фізіологія, методи дослідження слухового та вестибулярного аналізаторів.

  1. Актуальність теми: володіння методикою і технікою обстеження слухового та вестибулярного аналізатора у дорослих і дітей необхідне для встановлення правильного діагнозу та визначення подальшої лікарської тактики. Це дає можливість уникнути діагностичних помилок та важких ускладнень, зберегти людині слух і, навіть, життя. Серед факторів, які негативно впливають на орган слуху можуть бути інфекційні, токсичні, судинні, травматичні та багато інших, тому методами обстеження слухового аналізатора мають володіти різні за фахом лікарі, особливо сімейний лікар. Навіть незначні розлади з боку вестибулярного апарату можуть бути першими симптомами ураження головного мозку (пухлини, аневризми, інсульти, ангіопатії, хронічні інтоксикації та ін.), мозочку, зорового аналізатора та інших органів та систем організму. Тому знання анатомії, фізіології вестибулярного аналізатора є необхідні для широкого кола фахівців.

  2. Тривалість заняття – 3 академічні години.

  3. Мета заняття: навчитися проводити акуметрію, оцінювати результати аудіометрії та акустичної імпендансометрії, оцінювати дані рентгенографії, КТ та МРТ скроневої кістки, проводити топічну та диференційну діагностику уражень слухового та вестибулярного апаратів. Вивчити анатомію та фізіологію вестибулярного аналізатора, визначати ступінь порушення його функції, вміти оцінювати результати вестибулометрії.

  4. Студент повинен знати:

    • клінічну анатомію внутрішнього вуха;

    • вікові особливості будови вуха;

    • фізіологію слухового аналізатора;

    • фізіологію вестибулярного аналізатора;

    • суб’єктивні методи дослідження слуху: дослідження слуху мовою, камертонами, тональну порогову і надпорогову аудіометрію, мовну аудіометрію;

    • об’єктивні методи дослідження слуху: акустичну імпендансометрію, реєстрацію слухових викликаних потенціалів;

    • дослідження спонтанних вестибулярних порушень: запаморочення, спонтанного, позиційного та пресорного ністагму, статокінетичної стійкості, вегетативних розладів.

  5. Студент повинен вміти :

    • виконати отоскопію;

    • визначити рухомість барабанної перетинки;

    • дослідити слух за допомогою мови;

    • проводити камертональні проби (Вебера, Швабаха, Рінне, Федерічі, Желле) та вміти їх оцінювати;

    • проводити аналіз аудіограм;

    • оцінювати основні типи тимпанограм;

    • виконати дослідження спонтанних вестибулярних порушень;

    • виконати дослідження ампулярного апарату за методикою Р. Барані;

    • виконати дослідження отолітового апарату за допомогою отолітової реакції В. Г. Воячка;

    • провести диференційну діагностику периферичного та центрального вестибулярного синдромів.

  1. Список рекомендованої літератури:

1. Оториноларингологія / За ред. Д. І. Заболотного, Ю. В. Мітіна, С. Б. Безшапочного, Ю.В. Дєєвої. – Київ: ВСВ «Медицина» – 2010. – С. 42-91.

  1. Оториноларингологія / За ред. Д. І. Заболотного, Ю. В. Мітіна, В. Д. Драгомирецького. – К.: Здоров’я. – 1999. – С.10-44.

  2. Пропедевтика оториноларингології / За ред. О. О. Кіцери. – Львів-1993. С. 7-11, 112-118, 121-133.

  3. Клінічна оториноларингологія. / За ред. О. Кіцери. – Львів, 2007.-С. 9-45

  4. Тестові завдання для контролю знань студентів із оториноларингології. – К., 1996 – с.15-35.

  5. Посібник для практичних занять з оториноларингології для викладання за кредитно- модульною системою / За ред. Ю. В. Мітіна, О.М. Науменко, Ю.В. Дєєвої. – Київ: Видавничий дім «Асканія» – 2008. – С. 14-46.

  6. Збірник тестових завдань з дитячої оториноларингології (навчальний посібник) / За ред. А.Л. Косаківського, А.А. Лайко, Л.П. Чиркова, В.В. Синяченко. – Київ – 2005. – С. 40-59.




  1. Контрольні питання:

    • Будова слухового аналізатора (системи звукопроведення та звукосприйняття).

    • Методика перевірки слуху за допомогою мови.

    • Будова спірального органа.

    • Характеристика адекватного подразника слухового аналізатора.

    • Звукосприйняття, теорії слуху.

    • Камертональні проби (Рінне, Вебера, Швабаха, Желе, Федерічі, Бінга), техніка та мета обстеження.

    • Принципи тональної аудіометрії.

    • Характеристика основних типів аудіометричних кривих.

    • Принципи надпорогової аудіометрії.

    • Методи обстеження слухової труби.

    • Принципи об’єктивної аудіометрії та тимпанометрії.

  1. Приклад тестових завдань:

I. Інтенсивність звуку – це ………

      1. кількість коливань передаючого середовища за одиницю часу

      2. амплітуда коливань

      3. «відчуття» звуку

II. У досліді Вебера латералізація звуку в здорове вухо свідчить про…

        1. про ураження звукопровідного апарату

        2. про ураження звукосприймального апарату

        3. про комбіноване ураження слуху

III. При проведенні досліду Вебера як правило використовують камертон…..



1. С – 128 Гц

2. С – 512 Гц

3. С – 2048 Гц

4. С – 4098 Гц
IV. Тимпанометрія – це метод дослідження…..

        1. акустичного рефлексу

        2. зміни акустичного опору в умовах змін тиску повітря в обмурованому зовнішньому слуховому ході

        3. потенціалів Корнієвого (спірального) органа

V. У якій частині півколових каналів розміщені рецептори слухового аналізатора?



    1. в ампулах півколових каналів

    2. на гребінці

    3. в гладкому кінці півколових каналів

    4. рецептори слухового аналізатора не розміщуються у півколових каналах

VI. Згідно теорії слухової Бекеші ….



  1. волокна основної мембрани, які мають різну і різну ступінь натягу, діють як резонатори

  2. у завитці утворюються «стоячі» хвилі, які є джерелом збудження волосинкових клітин

  3. «бігучі» хвилі завитка викликають подразнення нейроепітелію

VII. Порівняння звучання камертона з соскоподібного відростка і біля зовнішнього слухового ходу – це дослід…….


VIII. Що є адекватним подразником для півколових каналів?

  1. зміна положення голови та тулуба у просторі

  2. кутове прискорення

  3. прямолінійне прискорення

  4. прискорення сили земного тяжіння

IX. Спонтанні вестибулярні реакції:



  1. анізокорія, спонтанний ністагм, розлад рівноваги, нудота, блювання

  2. запаморочення, спонтанний ністагм, розлад рівноваги, нудота, блювання

  3. спонтанний ністагм, блювання, диплопія, зниження гостроти зору

Х. «Повітряно – кістковий» розрив на тональній аудіограмі свідчить про ……



1. ураження звукопровідного апарату

2. ураження звукосприймального апарату

3. комбіновану приглуховатість
ХІ. Ситуаційна задача

До лікаря оториноларинголога звернувся пацієнт віком 25 років зі скаргами на зниження слуху та шум у правому вусі. При отоскопії: барабанна перетинка справа тьмяно-перламутрова, втягнута, руків’я молоточка контурується чітко, світловий конус вкорочений; при проведенні проби Вальсальви рухомість барабанної перетинки обмежена. На тональній аудіограмі відмічається підвищення порогів сприйняття по повітряній провідності до 30 дБ на усіх частотах та повітрюно-кістковій інтервал у межах 20 дБ. Про який тип приглухуватості можна думати:



  1. кондуативний

  2. перцептивний

  3. змішаний

  4. варіант норми
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка