Методичні рекомендації до вивчення творчості Шарля Бодлера у загальноосвітніх навчальних закладах



Сторінка11/11
Дата конвертації29.10.2018
Розмір2,58 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11

Эпиграф к осуждённой книге
Читатель с мирною душою,

Далёкою от всех грехов,

Ты не читай моих стихов,

Глухою дышащих тоскою.


Коль ты не дружен с Сатаною

И не пошёл на хитрый зов,

Брось! Не поймешь моих ты слов,

Иль Музу назовешь больною.


Но если взором охватить

Ты бездну мог, не замирая,

Читай меня, чтоб полюбить;
Взалкав потерянного рая,

Страдай, сочувственно скорбя,

Со мной!.. Иль прокляну тебя!
Після короткого обговорення головних смислових позицій вірша «Епіграф до засудженої книги», вчитель пропонує здійснити покроково реалізацію завдань уроку.

Перший крок.

Розпочати урок розвитку зв’язного мовлення з теми: «Співвідношення життя і смерті в художній моделі світу Бодлера» (Підготовка до написання есе за віршами Шарля Бодлера)» (після оргмоменту та мотивації навчальної діяльності учнів) пропонуємо з узагальнень в просторі вивчення-осмислення творчого спадку Шарля Бодлера. Це може бути традиційна фронтальна бесіда або короткотривала робота у групах з представленням її результатів і загальним обговоренням і доповненням.



Наприклад:

  • На основі вивчених раніше творів Ш. Бодлера та вірша «Падло» сформулюйте своє розуміння провідних тем та ідей творчості митця.

  • Визначте його розуміння співвідношення життя і смерті, враховуючи систему «відповідностей» Бодлера.

  • Які художні засоби, використані поетом, слугують створенню образу Ідеалу, моделі світу та людини? Обґрунтуйте прикладами з текстів віршів.

Другий крок.

Далі вчитель пропонує розуміння поетично-смислових особливостей зображення співвідношення життя і смерті у художній моделі світу Бодлера висловити у творчих роботах у жанрі есе. Для цього потрібно:



  1. З’ясувати, що таке есе.

  2. В чому полягає специфіка жанрово-композиційної побудови есе?

  3. Як будувати есе практично?

  4. Як структурувати есе на літературному матеріалі.

Тертій крок. З’ясування жанрової специфіки есе (може бути проведене як звіт динамічних дослідницьких груп).

Визначення жанру есе (декілька варіантів).

а) Есе, есей (з франц. – проба, спроба, нарис) – жанр художньо- публіцистичної, науково-популярної літератури. Характеризується вільним, не обов’язково вичерпним, але виразно індивідуалізованим трактуванням теми.

Видатні есеїсти ХХ століття – Бернард Шоу, Анатоль Франс, Ромен Роллан та ін. Риси есеїстичного жанру властиві багатьом вітчизняним та зарубіжним письменникам.

б) Есе (франц. essai – спроба, нарис) – невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання і не претендує на вичерпне трактування теми. Характерними ознаками есе є логічність викладу та дбайливе ставлення до художньої форми. Як правило, есе носить філософський, історико-біографічний, публіцистичний, літературно-критичний, науково-попу­лярний чи чисто белетристичний характер. Стиль есе вирізняється образ­ністю, афористичністю, використанням нових поетичних образів тощо. На перший план у ньому виступає особистість автора. Перші ознаки есе знахо­димо вже в античних декламаціях Лукіана. Як самостійний жанр у літера­турі есе з'явилося наприкінці XVI століття. Його появу пов'язують з іменем французького письменника і філософа Мішеля Монтеня і його "Дослідами" (1580), в яких автор розмірковує про майбутнє людства. Жанр есе став про­відним з XVII століття в англійській, з XVIII - у французькій, з XIX - в аме­риканській літературах. До цього жанру вдавалися Вольтер, Дідро, Дж. Локк та ін. У XX столітті до жанру есе звертаються найвидатніші письменники і філософи для популяризації досягнень наук та зближення різних, часто су­перечливих читацьких кіл. Відомими письменниками, які використовували жанр есе є Б. Шоу, Дж. Ґолсуорсі, Г. Веллс, Г. і Т. Манни, Ж.-П. Сартр, А. Моруа, К. Паустовський, В. Винниченко, Є. Маланюк та ін.



Перед учителем постає проблема, як просто і доступно пояснити дітям особливості стилю есе, адже потрібні тлумачення є не лише громіздкими, але й малозрозумілими. Літературний енциклопедичний словник, який вчи­телі вважають найбільш авторитетним виданням, обмежується вказівкою на специфіку жанру есе, що виявляє себе у «невеликому обсязі й вільній компо­зиції» твору, що «завідомо не претендує на вичерпне трактування предмета», підкреслюється також як особливість стилю есе «образність, афористичність і настанова на розмовну інтонацію».

Проте досвідчені вчителі й методисти ніколи не можуть погодитись із орієнтацією на розмовність. Як аргумент пригадаємо слова лауреата Но­белівської премії в галузі літератури Йосипа Бродського: «Только если мы решили, что «сапиенсу» пора остановиться в своём развитии, следует литературе говорить на языке народа. В противном случае народу следует го­ворить на языке литературы». Школа має формувати інтелігента-ерудита, а не йти за часто негативними явищами маскультури. На вчителя покладено відповідальність навчити учня грамотно, образно, логічно (на мові літерату­ри, за словами Й. Бродського) висловлювати свої думки. І тут, сподіваємося, опанування старшокласниками жанру есе сприятиме не лише формуванню мовних навичок, а й загалом розвиткові творчих здібностей учнів та форму­ванню діалогічності мислення в просторі культурно-історичного силового поля, що формує світогляд і морально-етичні цінності особистості.

Учням необхідно дати такі практичні поради, які допоможуть їм швидко опанувати жанр есе і виконати завдання.

— Що потрібно зрозуміти учням перед початком роботи над есе?



Поради щодо підготовки до написання есе:

  1. Завдання того, хто пише твір-есе, докорінно відрізняється від напи­сання звичайного твору (наприклад, твору-роздуму).

  2. Усвідомити мету написання есе, яка полягає в тому, що учень має пе­реконати того, хто має читати цей твір, що автор есе зрозумів тему.

  3. Учень уважно вчитується в запропоновану в есе тему, знаходить в ній ключові слова та осмислює, яку саме проблему містить у собі тема.

  4. Потім, використовуючи «сократичний метод» характеристики речі, явища, поняття, має обміркувати різні варіанти відповіді. На цьому етапі важливо на чернетці робити якісь записи, тези, краще з наведенням певних доказів, які допоможуть розгорнути та підтвердити певні тези.

  5. Стисло і влучно спробувати занотувати ідеї; за допомогою алгоритмів, схем, опорно-смислових таблиць, аргументів і прикладів довести існування зв'язку (чи взаємозв'язку) між ідеями в просторі означеної теми.

— Які композиційні особливості есе все ж варто враховувати, створюючи власний твір цього жанру?

Поради щодо побудови есе:

1. Будь-який твір есе варто розпочати зі вступу, в якому має бути висвітлено загальний підхід до теми, також він має містити проблемне завдання і відповідь на поставлене запитання. Це теза есе.

Теза чітко визначає межі написання есе. Автор есе не має права описувати все, що йому відомо в обсязі заданої теми, а лише те, що буде творчою відповіддю на поставлене у темі запитання (чи проблему).

Упродовж усього есе необхідно підкреслювати зв'язок поданих фактів
з тезою. (Таким чином діяльність учнів буде спрямована у русло саме за
декларованої теми, а не подаватиме зайві факти та перевантаження, які не
стосуються теми.)

2. Основна частина есе вибудовується з метою переконання читача. Для цього автор есе має використати вагомі аргументи. Спочатку варто викласти головні ідеї та факти, які підтверджують приклади до цих ідей. (Для цього і можна використати схему «Як будувати есе?»).

Обсяг есе має бути не дуже великим (хоча не існує якихось чітких рамок і обмежень щодо обсягу есе).

Але навіть коротке есе вимагає щонайменше належності трьох головних ідей, які необхідно лаконічно описати.

Найлегший спосіб представити головну ідею – це висловити її в першому реченні абзацу, а далі подати факти й приклади цієї ідеї. Кожний пункт має бути пов'язаний з головним реченням. Інформацію, яка не стосується головної ідеї, не варто наводити. Але в есе не існує жорсткої регламентації системності викладу, аргументованих висновків. Відштовхуючись від тези (ідеї), учень може вільно використовувати свої особисті враження, роздуми, асоціації. Есе не може бути побудоване на однозначності, застиглих фактах та судженнях. Це надзвичайно рухома, жива, оригінальна система поглядів кожного конкретного автора. Враження, роздуми й асоціації (на думку І. Звоненко) є «трьома китами есе», які визначають специфіку жанру есе та метафоричність мовних засобів, які використовуються для написання есе.

3. Висновки завершують есе, доводять його до логічного кінця. У вис­новку варто знову повторити тему (головну ідею), використовуючи цитати, підтвердження, посилання на авторитетні дослідження чи висновки, що під­сумує розуміння даної для есе теми на вищому рівні.

Учні мають розібратися до написання есе, як діють механізми враження, роздумів та асоціацій у жанрі есе.

З'ясуємо значення цих слів-процесів та механізм їх дії у свідомості лю­дини, простежимо за народженням і специфікою думки, яка має перетвори­тися на художні образи есе.

Враження

Лексичні значення:

  1. Слід, що залишається у свідомості, у духовному житті чимось пе­режитим, сприйнятим (наприклад, враження емоційно-чуттєвого рівня від прочитаного твору літератури).

  2. Вплив, діяння (знаходитися під впливом).

  3. Думка, судження, оцінка, що склалася у результаті ознайомлення з будь-чим (ділитися враженнями).

Порівняйте: укр. враження - рос. впечатление (етимологія російсько­мовного відповідника пов'язана зі словом «печать», «впечатление» – це те, що вкарбувалося («впечаталося») у пам'ять; це своєрідна печатка, що накла­лась чимось надзвичайно значущим у свідомість людини. Отже, завдання перше спробувати видобути з глибини свідомості дещо, що слугує печат­кою. Так народжується образ (вважає І. Звоненко).

Після прочитання художнього твору у свідомості читача обов'язково вкарбовуються враження образного характеру.

Роздуми (роздумування, розмірковування)

Лексичне значення за тлумачним словником

Роздумування, розмірковування це стан зосередженості думок, задум­ливості. Це зосередження на предметі (явищі, понятті); зосередженість, що визначається активізацією внутрішнього бачення, прискіпливою увагою до об'єкта розмірковування, у даному випадку до образу, викликаного (сфор­мованого) у результаті опрацювання учнем художнього поетичного тексту.

Розмірковування виникає тоді, коли предмет розглядається не як щось ві­докремлене й автономне, а у взаємозв'язках з оточуючим світом. Розуміння взаємозв'язку усього сущого автоматично призводить до можливості, а потім необхідності сказати про одне через друге (наприклад: висловити своє розуміння образу ліричного героя вірша Бодлера через осмислення проблем, які його хвилюють). Так народжується метафора.

Роздуми над кожним образом, кожним аспектом смислу і поетики вірша, запропонованого у якості відправної точки для написання есе. У ході цих роздумів народжуються асоціації, часто метафоричні, образні. А вже асо­ціативний ряд приводить до певних висновків, оригінальних і неповторних суджень. Асоціативний ряд, у якому будуть такі ланцюжки: сенс буття лю­дина кохання – життя і смерть обов'язково наштовхне учнів на висновок відповідно особистих вражень-розумінь творів Бодлера чи іншого митця.

Розмірковування в есе ведеться на максимально високому рівні узагаль­нення, на рівні філософствування. Поштовх до філософствування задається визначеною темою, а перший крок процесу розмірковування – знаходження для даної теми адекватного метафоричного образу. Чим вищим буде рівень ерудиції автора есе, тим осмисленішими будуть його асоціації, тим аргументованішими зв'язки з різними позиціями, думками, настроями вірша, які встановлюються через порівняння, аналогії.

Де ж та межа, через яку не можна переступати при написанні есе? Як зберегти цілісність творчої роботи? Як уникнути її перевантаження зайвими елементами й фактами?

Варто пам'ятати, що для есе як художнього жанру характерна «легкість (ефірність)» стилю. Тому всі розмірковування мають розташовуватися навколо вісі, встановленої темою. На допомогу приходить так звана кільцева композиція, коли у кінці повертаємося до заданого на початку образу, але на новому рівні його розуміння.

Ще раз повернімося до особливостей побудови есе вже відповідно до композиційно-стильових вимог цього жанру.

Правила, яких варто дотримуватися при написанні есе

(використано ідеї І. Звоненко)



  1. Вступна частина має бути стислою, але виразною й містити у собі центральний метафоричний образ.

  2. Останнє речення вступу й перше речення основної частини мають бути органічно пов'язаними. Сутність зв'язку: пояснення правомірності ме­тафори.

  3. Обсяг основної частини не регламентується, але необхідно пам'ятати: зі збільшенням обсягу есе втрачає легкість жанру.

  4. Основна частина пов'язана з висновком не лише за думкою, а й за способом мовного оформлення (через центральний образ).

  5. Есе має містити озвучену кінцівку. При цьому зовсім не важливо, кі­нець є ствердженням будь-чого (висновком), запитанням чи остаточно не завершеними роздумами. Вдалим варіантом завершення есе вважається ви­користання афоризмів і цитат.

Для написання есе в рамках теми «Співвідношення Життя і Смерті в художній моделі світу Шарля Бодлера» пропонуємо такі теми:

  1. «Світ як єдине ціле» (за віршем Ш. Бодлера «Падло»)

  2. «Смерть і Життя як дві грані нескінченності буття» (за віршем Ш.Бодлера «Падло»)

  3. «Місце Краси у моделі світобудови Шарля Бодлера» (за віршем «Падло»).

Примітка: необхідно обирати не менше трьох авторів чи їх творів, як того вимагає жанр есе, або трьох позицій у вірші чи творчості одного автора.

Безумовно, есе - найнезалежніший від будь-яких жорстких рамок жанр, але ми прагнемо не просто навчити десятикласників писати есе, а створюва­ти його на літературному матеріалі з використанням літературознавчих під­ходів. Тому пропонуємо використати «Універсальну пам'ятку для аналітико-інтерпретаційного дослідження ліричного твору». Ця пам'ятка може бути опорою для написання творчої роботи на основі поглибленого аналітичного дослідження тексту. Позиції, задекларовані в ній для аналізу, можуть використовуватися як і тези для написання есе на основі вивчення поезії, і як факти, приклади, аргументи, розширені, охарактеризовані й ви­користані з обґрунтуваннями.

Пам'ятка щодо використання мовно-стильових засобів, що увиразнюють та роблять роботу ціннішою

Пам'ятаємо, що весь комплекс мовно-стильових засобів слугує створен­ню метафоричності стилю есе.

  1. Важливу роль відіграють порівняння, які допоможуть завершити лан­цюжок учнівських міркувань і дозволять підбити підсумки у ємній за дум­кою та яскравій за виразністю формі. (Порівняння має бути особистісно-не-повторним, глибоким за смислом, яскравим за формою.)

  2. Увага до внутрішнього змісту і зовнішньої оболонки слова. Гра зі словом на рівні оригінального осмислення теми (твору).

  3. Авторське використання великої літери, коли є потреба піднести певні акценти, та малої літери, коли навпаки є необхідність, підкреслити втрату величі чи особистісної цінності.

  4. Вдале використання розділових знаків, абзаців. (Йосип Бродський: «Трикрапка - сліди слів, що пішли навшпиньках».) Розділові знаки є од­ним із вдалих засобів вибудови специфічного й виразного смислового ряду.

  5. Контекстуальне використання засобів зображувально-виражального ряду. Не треба боятися "поєднання непоєднуваного"; неочікуване (а інколи й не зовсім, на перший погляд, доречне) може бути якраз найцікавішим у контексті роздумів.

  6. В есе є вмотивованим і доречним використання складних синтаксич­них конструкцій і неповних речень, обірваних фраз; використання усього арсеналу вставних слів, відокремлених членів речення, вигуків тощо.

  7. Вміти правильно використовувати художньо-метафоричні тропи для аргументації своїх думок.

  8. Не забувати, що в есе одним із головних аспектів є чуттєво-емоційний лад викладу думок.



Як будувати есе?

(подається за посібником «Методична служба – школі» (Тернопіль, 2003.)



  1. Назва теми чи тези ____________________________________

____________________________________________________

  1. Вступ – особисті погляди, що чітко висвітлюють тезу та підходи автора

_________________________________________________________

_________________________________________________________

_________________________________________________________


  1. Аргументи, які обстоюють тезу

  1. ______________________________________________________

  2. ______________________________________________________

  3. ______________________________________________________

  4. ______________________________________________________

Факти або приклади, які підтримують ідею

  1. ______________________________________________________

  2. ______________________________________________________

  3. ______________________________________________________



  1. ______________________________________________________

  2. ______________________________________________________

  3. ______________________________________________________



  1. ______________________________________________________

  2. ______________________________________________________

  3. ______________________________________________________




  1. ______________________________________________________

  2. ______________________________________________________

  3. ______________________________________________________

  1. Висновки – це узагальнення есе, в яких підкреслюється, як автор довів свою позицію, і знов окреслюється тема.

При підготовці до написання есе за віршем Ш. Бодлера «Падло» рекомендуємо використати різні варіанти перекладу українською та російською мовами.
Переклад Д. Павличка

ПАДЛО

Чи пам'ятаєте той жах, моя кохана,



Як літнього, жаркого дня

В яру, між скелями, де трав'яна поляна,

Ми вздріли здохлого коня.

Як та повійниця, падлятина лежала,



Задерши ноги догори,

І черево гидке цинічно відкривала,

Немов казала,— на, бери!

А сонце пражило, неначе купу трути



Спалити прагнуло дотла,

І все частинами Природі повернути,

Що в цілості вона дала.

Дивились небеса на вишкірені зуби,



Немов на білий цвіт в траві,

Гатило в ніздрі нас таке смердіння грубе,

Що ви зостались ледь живі.

З гнилого живота, покритого мухвою,



Виходили черви полки,

І розтікалися лавиною живою

По шматах плоті хробаки.

Все те здіймалося, спадало і кишіло,

Само в собі текло й повзло,

Так, наче подихом напнуте гнійне тіло



Помножувалося й жило.
А світ мелодії творив — десь линув знову

Падучої води мотив,

Чи хтось там од зерна одвіював полову,

Ритмічно віялку крутив.

Зникали обриси, як маревіння кволі,

Як начерки на полотні,

Мазки, що їх митець завершує поволі,

Та тільки в спомині чи в сні.

З-за скель дивилася на нас тривожна псиця,

Чекала, хижа і метка,

Щоб знову підійти до падла й поживиться,

Обдерти м'ясо з кістяка.

— О! Станете ж і ви колись, моя кохана,

Мій ангеле і світе мій,

Як ця падлятина, як ця заразна рана,

Як цей стліваючий погній!

Після останнього причастя, моя мила,

Під володіннями трави,

Коли поглине вас безжалісна могила,

Такою будете і ви!


Красо, скажіть тоді черві, що підло рине

З цілунками на вашу грудь,

Що ваші форми я зберіг, моя богине,

Зберіг мого кохання суть!


Переклад Р. Адамовича

Падаль

Припомните предмет, что видеть, дорогая,

Нам в утро ясное пришлось:

Остаток падали чудовищной у края

Дороги узкой, ноги врозь.

Подобно женщине, давно привыкшей к блуду,

Мешая вместе яд и пот,

Бесстыдно выставил открытый отовсюду

И весь в испарине живот.



Луч солнца яркого сиял на этой гнили,

Чтоб словно доварить ее,

И чтоб возвращены Природе щедрой были

Сторицей жизнь и бытие.



И словно над цветком раскрытым простиралась

Даль бесконечной синевы.

Так отвратительно воняло, что казалось,

Чуть вскрикнув, упадете вы.
Жужжала стая мух над этим чревом темным

Откуда медленно, в пыли,

Как жидкость вязкая, в количестве огромном,

Личины червяков ползли.



Все это двигалось, вздымалось, опускалось,

Иль тучею неслось вокруг,

И тело мертвое, размножившись, казалось,

Как будто оживало вдруг.

И этот странный мир рождал глухое пенье,

Как ветерок или волна,

Или как в сеялке колеблемой движенье

Ссыпающегося зерна.



И блекли линии, и сон напоминали,

И образов стиралась нить,

Как на частях холста, которые в печали

Художник тщится довершить.

За скалы спрятавшись, пугливая собака

Едва превозмогала злость,

И будто бы ждала движенья или знака,

Чтоб доглодать гнилую кость.

И все-таки для вас наступят дни и годы

Быть тоже мерзостью такой,

О свет моих очей, звезда моей природы,

Вы, страсть моя и ангел мой!

Да, будете и вы такой, о друг прелестный,

Когда в неотвратимый час

Навек вы спуститесь в приют сырой и тесный,

И плесень выступит на вас.

Тогда, о красота, на самом дне могилы,

Под поцелуями червей,

Вы все же скажете, что нет у смерти силы

Над сгнившей радостью моей!


Переклад В. Микушевича

ПАДАЛЬ

Душа моя, теперь припомнить вам не надо ль

Один из ясных летних дней,

Когда увидели мы на прогулке падаль,

Валявшуюся средь камней.



Как женщина в пылу любовного экстаза,

Цинично ноги задрала

И от зловонного уже раздулась газа:

Так разлагаются тела.



На солнце жарилось то, что для нас отвратно,

Чье назначенье — загнивать,

Чтоб жизнь родив едва, распад ее стократно

Восприняла природа-мать;



Миазмы трупные неистово вскипали,

Вверяя небу свой исток,

И в обморок при мне чуть-чуть вы не упали,

Увидев мерзостный цветок.



А мухи множились, жужжа вокруг извива

Кишок, змеящихся нерях,

Напоминающих: ткань бывшая червива,

Лохмотья, но еще не прах.



Так наблюдается на море колыханье,

Когда вздымается волна,

И в мясе-месиве нам виделось дыханье,

Как будто мразь оживлена.



При этом, кажется, звучать чему-то вроде

Небесной музыки дано,

Как будто веяли при солнечной погоде

На свежем воздухе зерно.



И формы разные, подобия мечтаний,

Возникнув, исчезали там;

Так вспышки памяти в полете очертаний

Порой вверяет кисть холстам.



Собака скалилась, из-за скалы взирая

На нас, непрошенных гостей,

Ждала, желанием естественным сгорая,

Как бы добраться до костей.
И вам подобный же удел – увы! – дарован,

Вам плотских чар не сохранить;

Мой ангел, вами я навеки очарован,

Но предстоит вам так же гнить.


И вам не избежать последних таинств мирных,

Царица прелестей земных;

И вы достанетесь корням растений жирных

Среди скелетов остальных.


И вожделенному уподобляясь корму,

Червям шепните вы в тиши,

Что вашу сохраню божественную форму

Я в глубине моей души.


Переклад С. Петрова

Падаль

Душа моя, забыть возможно ль нам и надо ль

Видение недавних дней —

У тропки гнусную разваленную падаль

На жестком ложе из камней?
Задравши ноги вверх, как девка-потаскуха,

Вспотев от похоти, она

Зловонно-гнойное выпячивала брюхо,

До наглости оголена.


На солнечном жару дохлятина варилась,

Как будто только для того,

Чтобы сторицею Природе возвратилось

Расторгнутое естество.


И небо видело, что этот гордый остов

Раскрылся пышно, как цветок,

И вонь, как бы смердело сто погостов,

Вас чуть не сваливала с ног.


Над чревом треснувшим кружился рой мушиный,

И чёрная личинок рать

Ползла густой струей из вспученной брюшины

Лохмотья плоти пожирать.


Все это волнами ходило и дышало,

Потрескивая иногда;

И тело множилось, и жило, и дрожало,

И распадалось навсегда.


Созвучий странных полн был этот мир вонючий —

Журчаньем ветерка иль вод,

Иль шорохом зерна, когда тихонько в кучи

Оно из веялки течет.


И формы зыбились — так марево колышет

Набросок смутный, как во сне.

И лишь по памяти рука его допишет

На зыбком полотне.


А сука у скалы, косясь на нас со злости,

Пустившись было наутек,

Встревоженно ждала, чтоб отодрать от кости

Свой облюбованный кусок.


Нет, все-таки и вам не избежать распада,

Заразы, гноя и гнилья,

Звезда моих очей, души моей лампада,

Вам, ангел мой и страсть моя!


Да, мразью станете и вы, царица граций,

Когда, вкусив Святых Даров,

Начнете загнивать на глиняном матраце,

Из свежих трав надев покров.


Но сонмищу червей прожорливых шепнете,

Целующих как буравы,

Что сохранил я суть и облик вашей плоти,

Когда распались прахом вы.


Переклад В. Левіка

ПАДАЛЬ

Вы помните ли то, что видели мы летом?

Мой ангел, помните ли вы

Ту лошадь дохлую под ярким белым светом

Среди рыжеющей травы?
Полуистлевшая, она, раскинув ноги,

Подобно девке площадной,

Бесстыдно, брюхом вверх, лежала у дороги,

Зловонный выделяя гной.


И солнце эту гниль палило с небосвода,

Чтобы останки сжечь дотла,

Чтоб слитое в одном великая Природа

Разъединенным приняла.


И в небо щерились уже куски скелета,

Живым подобные цветам.

От смрада на лугу, в душистом зное лета,

Едва не стало дурно вам.

Спеша на пиршество, жужжащей тучей мухи

Над мерзкой грудою вились,

И черви ползали и копошились в брюхе,

Как черная густая слизь.


Все это двигалось, вздымалось и блестело,

Как будто, вдруг оживлено,

Росло и множилось чудовищное тело,

Дыханья смутного полно.


И этот мир струил таинственные звуки,

Как ветер, как бегущий вал,



Как будто сеятель, подъемля плавно руки,

Над нивой зерна развевал.


То зыбкий хаос был, лишенный форм и линий,

Как первый очерк, как пятно,

Где взор художника провидит стан богини,

Готовый лечь на полотно.


Из-за куста на нас, худая, вся в коросте,

Косила сука злой зрачок

И выжидала миг, чтоб отхватить от кости

И лакомый сожрать кусок.


Но вспомните, и вы, заразу источая,

Вы трупом ляжете гнилым,

Вы, солнце глаз моих, звезда моя живая,

Вы, лучезарный серафим.


И вас, красавица, и вас коснется тленье,

И вы сгниете до костей,

Одетая в цветы под скорбные моленья,

Добыча гробовых гостей.


Скажите же червям, когда начнут, целуя,

Вас пожирать во тьме сырой,

Что тленной Красоты — навеки сберегу я

И форму, и бессмертный строй.


Переклад Михайла Драй-Хмари

Падло
Пригадайте, кохана, той ранок погожий

І те літо чудове, ясне,

Як при стежці крутій на гранітному ложі

Ми побачили падло страшне.


Розчепіривши ноги в повітрі, недбало,

Наче жінка цинічна, ласна,

Воно черево жовте своє оголяло,

Й парувала відтіль трутина.


І розпечене сонце днювало на трупі,

Щоби гниль цю до краю спалить

І вернути Природі все то, що докупи

Вона міцно з’єднала на мить.


Мов над пишною квіткою, небо здіймалось

Над бундучним оцим кістяком,

Ви зомліли як стій, чи це вам лиш здавалось?

Нестерпучий був сморід кругом.


Над гнилизною мошок дзижчали мільйони,

А з дірок оцього лахмана

Виповзали гидкої черви батальйони

І текли, мов густа рідина.


Все це падло вниз або вгору летіло,

Наче хвиля блискуча, пливло,

І здавалось, від когось надихнуте тіло

Намножалось, двигтіло, жило.


І сповнився простір дивним шумом музичним,

Ніби то шаруділа вода

Або зерно, що віяльним рухом ритмічним

Його в віялку сам накида.


В позатираних формах були тільки мрії,

Наче шкіц, недоладний на взір.

Що його довершити не має надії

Той мистець, що задумав цей твір.


За камінням стурбована сука стояла

Та злим оком дивилась на нас,

І, смакуючи падло, усе пильнувала,

Чи до нього вернутись на час.


Але й вам обернутись в цю нечисть – о горе! –

Доведеться, мій світе ясний,

В цю потворну заразу, о радісна зоре,

Моя пристасте, янголе мій!


Так, моя королево, вам прийдеться гнити

Після таїнств останніх, страшних,

Під травою, під цвітом рясним пліснявіти

Між кісток спопелілих, брудних.


Так скажіть же, красо, хробакам, що в жадобі

Поцілунками тіло пожруть,

Я зберіг од кохання, що тліє у гробі,

Божественну і форму, і суть.


Переклад Елліса

Падаль
Скажи, ты помнишь ли ту вещь, что приковала

Наш взор, обласканный сияньем летних дней,

Ту падаль, что вокруг зловонье изливала,

Труп, опрокинутый на ложе из камней.


Он, ноги тощие к лазури простирая,

Дыша отравою, весь в гное и в поту,

Валялся там и гнил, все недра разверзая

С распутством женщины, что кажет наготу.


И солнце жадное над падалью сверкало,

Стремясь скорее всё до капли разложить,

Вернуть Природе всё, что власть её соткала,

Всё то, что некогда горело жаждой жить!


Под взорами небес, зловонье изливая,

Она раскинулась чудовищным цветком,

И задыхалась ты – и, словно неживая,

Готовилась упасть на свежий луг ничком.


Неслось жужжанье мух из живота гнилого,

Личинок жадные и чёрные полки

Струились, как смола, из остова живого,

И, шевелясь, ползли истлевшие куски,

Волной кипящею пред нами труп вздымался;

Он низвергался вниз, чтоб вырастать,

И как-то странно жил и странно колыхался,

И раздувался весь, чтоб больше, больше стать!


И странной музыкой всё вкруг него дышало,

Как будто ветра вздох был слит с журчаньем вод,

Как будто в веялке, кружась, зерно шуршало

И свой ритмический свершало оборот.


Вдруг нам почудилось, что, пеленою чёрной

Распавшись, труп исчез, как побледневший сон,

Как контур выцветший, что, взору непокорный,

Воспоминанием бывает довершён.


И пёс встревоженный, сердитый и голодный,

Укрывшись за скалой, с ворчаньем мига ждал,

Чтоб снова броситься на смрадный труп свободно

И вновь глодать скелет, который он глодал.


А вот придёт пора – и ты, червей питая,

Как это чудище, вдруг станешь смрад и гной,

Ты – солнца светлый лик, звезда очей златая,

Ты – страсть моей души, ты – чистый ангел мой!


О да, прекрасная – ты будешь остов смрадный,

Чтоб под ковром цветов, средь сумрака могил,

Среди костей найти свой жребий безотрадный,

Едва рассеется последний дым кадил.


Но ты скажи червям, когда без сожаленья

Они тебя пожрут лобзанием своим,

Что лик моей любви, распавшийся из тленья,

Воздвигну я навек нетленным и святым.



Історична примітка:

Вірш Ш. Бодлера «Падло» майже достовірно датується 1843 роком; вперше був опублікований у першому виданні «Квітів Зла». Традиційно вважається літературознавцями, що у ньому розгортається тема, запозичена з Іоанна Златоуста: «Багато було дівиць, стілько ж прекрасних, або ще незрівняно прекрасніших, ніж кохана ним, котрі після смерті своєї через один чи два дні являли собою сморід, гній та гнилизну черви». Вірш перетворився на декларацію «Проклятих поетів», перш за все Моріса Ролліна, й здійснив помітний вплив на російську поезію завдяки чисельним перекладам.

Рекомендації до написання есе практично реалізуються учнями на літературному матеріалі вірша Шарля Бодлера «Падло» (за основу обираємо переклад М. Драй-Хмари).

Перш за все, необхідно здійснити цілісний аналіз тексту, у ході якого учні від первинних вражень приходять до смислорозуміння твору й осмислення ролі художньо-виражальних засобів у втіленні авторського задуму.



  1. З’ясування первинних вражень від прочитання вірша «Падло» (текст читає вчитель або зарані підготовлений учень).

Учнів вражає відвертий натуралізм твору, й первинна інтерпретація зазвичай є негативною із-за того, що головні ідеї сховані у підтексті, смислорозуміння якого на основі розгадування авторських смислокодів змушує старшокласників докорінно змінити своє перше враження про вірш «Падло».

  1. Користуючись «Універсальною пам’яткою для аналітико-інтерпретаційного дослідження ліричного твору», учні, об’єднавшись у

динамічні дослідницькі групи по 5-6 чоловік, створюють свої моделі розуміння вірша Ш. Бодлера «Падло».

Вчитель дає поради, на що варто звернути першочергову увагу під час дослідження тексту:



  • Де і коли відбуваються описані події? (Учням буває зазвичай складнодати відповідь, тому тут дуже важливою є допомога вчителя, який додатковими запитаннями підводить їх до розкодування місця дії. З часом усе зрозуміло: «ранок погожий, і те літо чудове ясне…», а от де ж саме знаходилась «стежка крута», на якій опинились двоє закоханих (ліричний герой та його кохана) – не ясно!

Точну відповідь варто шукати у різних варіантах перекладу й на основі співставлення зробити висновок: де ж саме? У перекладі Д. Павличка: «В яру, між скелями, де трав’яна поляна», у перекладі Елліса: «на ложе из камей», у перекладі Г. Адамовича: «у края дороги узкой»; у перекладі В.Микушевича: «сердь камей», у перекладі В. Левіка: «под ярким белым светом среди рыжеющей травы». Якого ж саме висновку мають дійти учні, адже переклади не називають точно місця (хіба що за виключенням перекладу Д. Павличка, та й то читач точно не може усвідомити, що саме за яр між скелями). Вся творчість Шарля Бодлера, як і він сам – це суцільна загадка. Сподіваємось, що ключ до розкодування місця, в якому розгортається дія вірша «Падло», тісно пов’язана з уподобаннями самого митця. Зі світоглядно-естетичних пріоритетів Бодлера ми знаємо, що він не був прихильником природи у її романтичному сприйнятті, скоріш він був переконаним урбаністом. Тому виникає наступне питання як наслідок попереднього: що роблять закохані погожого літнього ранку, де вони знаходяться?

Якщо прийняти до уваги, що ліричний герой Бодлера – урбаніст, то прогулянка (чи ранкове побачення з коханою) пов’язане якимось чином із простором міста, але міських пейзажів у тексті немає, є «стежка крута» десь серед скель, ярів. Можливо, бажаючи усамітнитись від зайвих занадто цікавих поглядів із натовпу, закохані виходять за межі міста, але й не потрапляють на лоно природи. Швидше за все – це сміттєзвалище, незмінний супутник великих міст. Й відразу у читача виникає гидливе враження-нерозуміння: побачення з коханою на смітнику?! Відповідно до Бодлерової системи «відповідностей», піднесене, чисте (кохання) знаходиться поряд із огидним, потворним, бридким (падло). Настрій піднесення, що сповнює закоханих, змінюється відчуттями огиди, відрази, жаху, особливо для коханої ліричного героя («ви зомліли як стій»; «ви зостались ледь живі» (у перекладі Д. Павличка), «задыхалась ты – и, словно неживая, готовилась упасть» (переклад Елліса). Ліричного ж героя це видиво тління й розпаду наводить на філософські думки про Життя і Смерть.

Наступне, на що варто звернути увагу, це зображення образу падла у різних варіантах перекладу вірша українською та російською мовами, й зробити висновок, яка позиція є найбільш близькою до Бодлерової мистецької концепції.

Розпочинаємо із з’ясування вражень, які викликала у старшокласників ця картина гнилизни. Визначаємо художні засоби, які використовує поет, а слідом за ним і перекладачі, для створення цієї натуралістичної картини (порівняння з розпусною жінкою, «пишною квіткою», «надихнутим тілом», «лахманом», виразні епітети «бундучний оцей кістяк», «падло страшне», використання у комплексі руху, звукових характеристик, якостей запаху, зорового сприйняття. Окремі характеристики падла, що йдуть від органів чуття, викликають, майже реальні реакції гидливості, відрази, (як у ліричної героїні), але якщо їх сприймати у комплексі, у єдності, так як це робить ліричний герой Бодлера, тоді починає працювати розум і відтворюється цілісна картина природного колообігу Життя і Смерті.

«Падло страшне» (або в інших перекладах – «здохлий кінь», «падаль», «труп», «лошадь дохлая», «остаток падали») прертворюється у сприйнятті ліричного героя на «пишну квітку». Варто запитати учнів, чи сприйняли вони при першому читанні образ падла як «пишної квітки», й запропонувати їм поміркувати, чому ж герой Бодлера бачить у потворності, тлінні й розпаді Красу. Секрет у тому, що у вірші «Падло» Шарль Бодлер, а за ним і українські перекладачі Д. Павличко та М. Драй-Хмара, застосував поетику синтезу, «відповідностей», що є центром його мистецької концепції.

Науковець О. Ніколенко підкреслює, що в україномовному варіанті перекладу «зливаються воєдино Життя і Смерть, Природа і Мистецтво, Піднесене і Потворне». Перед читачем постає одвічний механізм перетікання, переходу одних форм Життя в інші. Суперечливий у своїх поглядах Бодлер, визнаючи Смерть, тут же її заперечує, показуючи процес розпаду однієї форми життя й народження із неї ж інших, менш досконалих, нижчого рівня розвитку, але більш живучих і чисельних (здохла коняка стає джерелом життя для мошок мільйонів, «гидкої черви батальйони», що «виповзали» й «текли, мов густа рідина» під впливом сонця, що «днювало на трупі, щоби гниль цю краю спалить і вернути Природі все те, що докупи вона міцно з’єднала на мить». Картина невпинного руху оживляє те, що вже вмерло. Шоста строфа вірша утверджує рух як основу Життя. Дзижчання мошок, неприємне і надокучливе, поет замінює на «дивний шум музичний», що сповнює простір, з’являються образи води та зерна, як символів життя. Цікавим може стати дослідження смислового навантаження останніх рядків сьомої строфи – «зерно, що віяльним рухом ритмічним його в віялку сам накида».

Виникає питання, хто цей «сам», що віє зерно? В учнівських інтерпретаціях виникає образ Бога як Творця, як того, хто підтримує Життя у різних його формах. Але Бодлер відзначав, що «у кожної людини є одночасно два прагнення, одне спрямоване до Бога, інше – до Сатини. Поклик Бога, або духовність, – це прагнення внутрішньо піднестись, поклик Сатани, або тваринність – це насолода від власного падіння». (Бодлер. «Моє оголене серце»). Ми розглядали вже мистецьку концепцію Бодлера й прийшли висновку, що її центром є Краса, породжена небом і безоднею, пеклом і раєм, зорею й проваллям, Краса, що ввібрала у себе сутність і Бога, і Сатани, що саме вона є «владаркою натхненною», здатною змінити на краще світ. Бодлер вважав, що творче начало митця пов’язане саме з темним боком дійсності, навіть із самим Сатаною, що збунтувався проти статичних ідеалів Бога й визнав єдино вірним Рух і Боротьбу. Колись Ангел Світла, Ангел Вранішньої Зорі (Люцифер) став володарем Темряви, Князем Пітьми, Сатаною, але від цього не перестав бути привабливим особливо для людини, наділеної творчим талантом, здатної побачити Красиве у Потворному, усвідомити єдність і боротьбу протилежностей у цілісній моделі світобудови. Тому «сам», що віє зерно, може сприйматись і як володар темряви, чиє ім’я не згадують всує. Природна картина переходить у мистецьку площину у восьмій строфі – основи світобудови постають перед читачем через метафору мистецького твору з «позатираними формами», на завершення якого немає надії, тобто цей процес вічний, як вічні Життя і Смерть та їхні постійні взаємні переходи. У витворі митця не можна провести чіткої грані між позатираними формами, так і у світі немає чіткої, різкої межі між Смертю і Життям, тому що Смерть несе в собі Життя, а Життя, відповідно, завжди сповнене Смертю.

Образ «псиці» («суки») у дев’ятій строфі є підтвердженням цього висновку: самиця пожирає падло, щоб продовжувати життя у своїх дітях, яких годуватиме молоком, завдяки тому, що має їжу. (В деяких варіантах перекладу використовується образ «пса» (у Елліса), що змінює смислове навантаження авторської ідеї «про вічний рух Життя, а ще більше – рух поетичної думки» (О. Ніколенко).

Рух поетичної думки замикає коло міркувань ліричного героя думками про скінченність усього в світі, в тому числі й людського життя. Закоханий, щасливий, ліричний герой – «о горе!» усвідомлює, що й його кохана з часом перетвориться на «потворну заразу», на «нечисть», що гнитиме під «цвітом рясним», «між кісток спопелілих, бридких», що, вірогідніше за все, й її таке прекрасне зараз тіло, буде поживою для хробаків.

Та все ж фінал вірша оптимістичний!

Усвідомлення того, що ми народжені Природою, рано чи пізно обов’язково йдемо з Життя, народжуємось, щоб вмирати, що Життя – це мить між народженням і смертю, між минулим і майбутнім, робить ліричного героя філософом. У художньому фільмі «Зірка і смерть Хоакіна Мурьєтти» Смерть говорить про себе: «Я Смерть – зворотний бік Життя». Таке визначення є майже бодлерівським. Але це не просто філософ, це Філософ-Митець. Його призначення в світі – творити й зберігати Красу. Останні рядки вірша підтверджують погляд Бодлера на мистецтво, як на крок у Вічність. Зберігаючи Красу, ліричний герой тим самим робить нетлінною Божественну форму і суть. «Божественна форма» - ідеал Краси, «Суть» - скоріш за все, ті високі почуття ліричного героя, що роблять його творцем Ідеалів, що його уява і мистецьке слово здатні подолати Смерть. Таким чином у просторі одного-єдиного вірша постає уся світоглядно-мистецька система Шарля Бодлера, що бачив світ у єдності протиріч й віддав перевагу Красі з потворного, Красі зі Зла, Красі, що проявляє себе і в Житті, і в Смерті. Змінений до модернізму ракурс бачення світу Бодлером змінює й пріоритети художнього зображення дійсності й людини.

Найвищим досягненням, втіленим Шарлем Бодлером у вірші «Падло» є вміння вмістити в класичну форму ніким ще не описані враження, думки й почуття в світлі його провідних мистецьких ідеалів – Краси, Життя і Смерті, Божественної суті, збереження Краси у Поезії.

Як можливий варіант написання есе на літературному матеріалі пропонуємо есеїстичний нарис О. Ніколенко, ознайомившись з яким учні визначають тему есе та три основні думки, які розкриває й аргументує літературознавець.

О. Ніколенко «Падло»

«Вірш «Падло» якнайкраще відображає естетику М. Бодлера. Написаний за мотивами оди Горація, твір за своїм змістом набагато ширше відомого латинського афоризму: Vita brevis, ars longa. («Життя коротке, мистецтво вічне»).

У вірші є традиційні бодлерівські опозиції: Життя і Мистецтво, Природа і Краса, Потворне і Прекрасне, Життя і Смерть. Співвідношення між цими поняттями визначається змістом твору.

Композиція вірша дуже проста: у перших дев’яти строфах з натуралістичними подробицями змальовано образ мертвої коняки, а в останніх строфах поет звертається до своєї коханої, кажучи, що і вона, як усі на землі істоти, приречена на смерть, але назавжди лишиться живою в його віршах як вічний ідеал. В образі коханої легко впізнати Жанну Дюваль – тривалу пристрасть: невгамовний біль митця. У ній він уперто шукав свій Ідеал, проте ця цілком земна жінка надто відрізнялась від образу, створеного уявою поета. Природно припустити, що у своєму вірші Бодлер протиставляє земне і духовне начала. Те, що в душі людини, на його думку, набагато вище і прекрасніше за оточуючу дійсність. До того ж воно вічне, бо мистецтво увічнює Красу. У вірші уславлюється непереможна сила творчості: митець здатен одухотворяти світ, знаходити красу навіть там, де, здавалося б, її не може бути, творити свій неповторний художній світ. Призначення мистецтва – служити Красі в усіх її проявах. А роль його полягає в тому, щоб через особливе поетичне бачення наблизитися до істини, до суті всього сущого. Ці думки особливо виразно звучать в останній строфі вірша:

Красо, скажіть тоді черві, що підло рине

З цілунками на вашу грудь,

Що ваші форми я зберіг, моя богине,

Зберіг мого кохання суть!

(Переклад Д. Павличка)

Втім Бодлер не заперечує життя як таке. Він бачить різні його прояви, вічний поворот у природі. В описі мертвого коня виявляється талант естетичного сприйняття усього, що є на землі. Виразність і майстерність цього опису гідні подиву. Здається, це мало не єдиний випадок у літературі, коли потворне набуло естетичної інтерпретації. У смерті поет бачить водночас і початок нового життя. Не випадково у вірші є загадка про зерно, яка нагадує відому біблійну притчу про необхідність віддавати себе заради інших та про можливість нового життя через звільнення від усього тлінного і ницого в самому собі.

Проводячи свою кохану через усі жахи, сморід і гидоту, автор, мов Вергілій у «Божественній комедії» Данте, показує їй земне пекло й чистилище, прагнучи вивести до оновленого, духовного буття. Людині, на думку поета, треба позбутися всього потворного, мерзенного, низького, аби нарешті зрозуміти, що існує життя вічне, тобто духовне, за законами Краси. І допомогти перетворенню особистості, як вважає Бодлер, покликане саме Мистецтво, бо тільки воно творить Красу і веде до пізнання Істини». (Див. Ніколенко О.М. Поезія французького символізму: Шарль Бодлер, Поль Верлен, Артюр Рембо: Посібник для вчителя. – Харків: Веста: Видавництво «Ранок», 2003, с. 35-37).

Таким чином весь комплекс проведеної підготовчої роботи сприятиме успішному написанню есе на одну із тем, запропонованих вище, за віршем Ш. Бодлера «Падло» в ракурсі теми «Співвідношення Життя і Смерті в художній моделі світу Шарля Бодлера» (аналогічно може бути організована підготовча робота і на основі інших віршів Бодлера – «Покришка», «Сліпці», «Сплін», «Лебідь», «Ангел і череп» тощо).

В якості домашнього завдання пропонується написати есе на одну із тем за віршем Ш. Бодлера «Падло» та підготуватися до контрольної роботи з теми «Шарль Бодлер (1821-1867). «Альбатрос», «Вечорова гармонія», «Відповідності». Можливий варіант завдань для чотирирівневої контрольної роботи пропонуємо нижче.

Відповідно до вимог Міністерства освіти і науки України щодо викладання зарубіжної літератури встановлено кількість перевірочних і контрольних робіт, серед яких зазначено два твори – один класний і один домашній. Написання есе за віршами Ш. Бодлера може бути зараховане як домашній твір з обов’язковим виставленням оцінок усім учням до класного журналу. Написане есе з комплексом тестових завдань також може бути зараховано як контрольна робота за тему. Остаточне рішення приймає вчитель залежно від рівня підготовки класу, профільного напряму та обсягу читацьких інтересів школярів.



Завдання для контрольної роботи з теми «Поезія Шарля Бодлера»

Завдання І рівня складності (початкового)

(Кожну правильну відповідь оцінюють в 0,5 бала)



  1. Кого серед названих митців вважали «пізнім романтиком і предтечею символізму»:

а) Ф. Тютчева;

б) Т. Готьє;

в) А. Фета;

г) Ш. Бодлера.


  1. Хто із названих митців світової культури мав великий вплив на формування естетичних пріоритетів Шарля Бодлера?

а) Оноре де Бальзак;

б) Едгар Аллан По;

в) Теофіль Готьє;

г) Йоганн Вольфганг Гете.


  1. Під якою назвою була надрукована найвідоміша збірка віршів Шарля Бодлера? («Квіти Зла»)

  2. Що переважно оспівував у своїх віршах Бодлер?

а) Природу;

б) Красу;

в) Бога;


г) Зло.

  1. Яка ідея лежить в основі створення поезії Шарля Бодлера? («Видобування Краси зі Зла»)

  2. Який художній троп є найбільш вживаним у поезіях Бодлера? (Символ)

  3. Викресліть зайву назву серед переліку творів Бодлера: «Лесбос», «Коштовності», «Лета», «Метаморфози вампіра», «Прокляті жінки», «Надміру веселий», «Гімн Красі».

(«Гімн Красі не входив до шести засуджених і виключених віршів зі збірки «Квіти Зла»).

  1. Назвіть назву першого найбільшого розділу збірки «Квіти Зла». («Сплін та Ідеал»)

  2. Назвіть найвідоміших перекладачів віршів Ш. Бодлера українською мовою: (Дмитро Павличко, Михайло Драй-Хмара, Михайло Орест, Павло Грабовський та інші).

  3. Завдяки чому у поезії Шарля Бодлера створена цілісна картина єдності світу? (Завдяки системі «відповідностей»).

  4. Назвіть назву збірки віршів у прозі Шарля Бодлера. («Паризький сплін»).

  5. У якому вірші Шарля Бодлера художньо представлена проблема «поет і натовп»? («Альбатрос»).

Завдання ІІ рівня складності (середнього)

(Кожну правильну відповідь оцінюють в 1 бал)



  1. Що є центром філософсько-естетичної системи Шарля Бодлера? (Краса).

  2. Який художній прийом називається сугестією? (Навіювання певного емоційного стану).

  3. Який сенс символічного зображення альбатроса у одноіменному вірші Бодлера? (Це символ трагічної долі митця у суспільстві).

  4. Який конфлікт є найгострішим для ліричного героя Шарля Бодлера? (Це конфлікт розколотої душі й свідомості, внутрішній конфлікт особистості).

  5. Новаторські тенденції яких напрямів літератури намітились у поезії Бодлера? (Символізму, неоромантизму, імпресіонізму, натуралізму).

  6. Доповніть авторський текст вірша, запишіть його назву:

Поет як (альбатрос)(володар гроз та грому),

Глузує з блискавиць, жадає висоти,

Та, (вигнаний з небес), на падолі земному

(Крилатий велетень) не має змоги йти.

(Переклад Д. Павличка).

(Вірш Ш. Бодлера «Альбатрос»)

Завдання ІІІ рівня складності (достатнього)

(Кожну правильну відповідь оцінюють в 1,5 бала)



  1. Якими, з точки зору Бодлера, є доля і призначення Поета? Обґрунтуйте.

  2. Доведіть, що у вірші Ш. Бодлера «Відповідності» втілена його світоглядно-мистецька концепція.

  3. Яким настроєм сповнений вірш Ш. Бодлера «Вечорова гармонія»? Наведіть аргументи.

  4. Наведіть приклади застосування синестезії у віршах Шарля Бодлера.

  5. Яким постає у віршах Ш. Бодлера образ Природи? Обґрунтуйте.

  6. Що і чому Ш. Бодлер вважав «найзлішим Страховидлом» в світі?

Завдання IV рівня складності (високого)

(Кожну правильну відповідь оцінюють в 3 бала).



  1. За висловом Шарля Бодлера, сучасна йому «Франція вступила в фазу брутальності, а Париж став центром всесвітньої дурості». Як ця думка знайшла втілення у творчості митця?

  2. Доведіть, що у поетичній спадщині Шарля Бодлера світ представлений як єдине ціле.

  3. Схарактеризуйте образ Краси у поезії Шарля Бодлера. В чому полягає новаторство його створення?

  4. У формі невеличкого есе висловте своє розуміння засад гармонії світу, представленої у вірші Шарля Бодлера «Відповідності».

  5. Напишіть твір-мініатюру на тему «Конфлікт «ідеалу» та дійсності» в поезії Ш. Бодлера».

  6. Порівняйте ліричного героя Шарля Бодлера з класичним романтичним героєм. Наведіть приклади з поезії Бодлера.

Висновки й узагальнення в просторі вивчення творчості Шарля Бодлера

У щоденнику «Моє оголене серце» Бодлер писав: «Кожний перехожий має право говорити про себе, аби тільки цікаво». Бодлер перший у літературі по-новому заговорив про особистість, про її духовні проблеми й переживання. Талант художника допоміг йому відобразити «приховані якості його душі». Статті Бодлера про мистецтво, численні листи і щоденники відображають нове розуміння Бодлером мистецтва взагалі та власної поезії зокрема. Перш за все він підкреслював особистісний характер мистецтва (саме у модерністській літературі суб’єктивне бачення і зображення світу й людини стануть пріоритетними, Бодлер був першим у когорті поетів-новаторів рубежу ХІХ-ХХ століття). Бодлеру були цікаві тільки ті види мистецтва (живопису, скульптури, літератури), де людина показана всебічно, цілісно, у всій суперечливості й повноті духовного буття. Ці позиції втілила і його власна поезія. Уся вона – про різноплановість людської натури, про злети і падіння особистості, її блукання в нетрях власної душі, пошук єдності світу та самого себе. Дивним і ні на що не схожим був і так званий «реалізм» Бодлера. На відміну від класиків реалізму, які зображували життя достовірно, у «формах самого життя», єдиною правдою Бодлера була правда про людину – темні й світлі сторони, її вади та ідеали, світ її почуттів і пристрастей. Бодлер пішов шляхом, що докорінно відрізнявся від реалізму Бальзака, Стендаля чи Флобера. Він не писав з натури, не зображував зовнішнє життя, його більше цікавило внутрішнє життя людини. Це було нове слово в літературі.

У своїй творчості митець розробляв принципи нового модерністського мистецтва, наголошуючи на надзвичайній ролі Краси у світі: «це благо, чарівний напій, що дарує свіжість і тепло, підтримуючи тіло й дух у природній гармонійній рівновазі». На його думку, мистецтво стає Прекрасним лише тоді, коли виражає почуття, пристрасть і мрію кожного. Прекрасним у мистецтві може бути будь-яка річ, будь-яке переживання, але таїну Прекрасного ніхто і ніколи так і не осягнув: «Я знайшов визначення свого Прекрасного, мого Прекрасного. Це щось полум’яне й печальне, щось ледь розпливчасте, що залишає місце для здогаду… Таємниця, співчуття – також ознаки краси… І, нарешті (зізнаюся, наскільки я почуваю себе сучасним в естетиці), Нещастя. – Я не стверджую, що Радість не могла б з’єднатися з Красою, але скажу, що Радість – це одна із найвульгарніших її прикрас, тоді як Меланхолія – її, так би мовити, славнозвісна подруга…». Цей вислів Бодлера стосується його збірки «Квіти Зла» та циклу «Сплін та Ідеал». В ньому визначені риси нового мистецтва, які пізніше символісти візьмуть за основні принципи своєї творчості: втаємничення змісту поезії, культ Краси і сугестивність мистецтва. Бодлер наголошував завжди на тому, що досконале не може бути завершеним. Це означало, що справжній витвір мистецтва має знайти своє продовження в душі читача (чи глядача, чи слухача), викликати в нього певні переживання, почуття, змусити зазирнути в самого себе. З методично-літературознавчої позиції ми це називаємо діалогом читача з текстом і автором. М. Бахтін відзначав, що опанування художнього тексту у всій його глибині – явище багатоаспектне та уточнююче, що «немає ні першого, ні останнього слова в діалозі, він відходить у безкінечне минуле і безкінечне майбутнє». На думку науковця, найважливішим є смислорозуміння художнього тексту, яке народжується в діалозі читача з автором, що ведуть розмову про героя та оточуючий його художній світ. Як це перегукується із баченням необхідності спілкування поета із читачем самим Бодлером! Він безпосередньо звертається до читача у однойменному вірші «До читача», декларуючи нові принципи поетичного мистецтва, а у вірші «Епіграф до засудженої книги» закликає «читача з мирною душею»:

«Читай меня, чтоб полюбить;

Взалкав потерянного рая,

Страдай, сочувственно скорбя,

Со мной!... Иль прокляну тебя!»

Поет вважав за необхідне зображувати багатогранні почуття людини, її внутрішні конфлікти, що визначають «рух особистості до самої себе» й це стало провідною метою модерністської поезії. У статті Бодлера про Декларуа є ключова фраза: «Делакруа любить Данте і Шекспіра – двох великих живописців людського болю». Таким «живописцем болю» був і сам Бодлер. Недаремно його називали «Данте ХХ століття», бо він показав не тільки пекло (в моральному смислі), в якому опинилося суспільство, усі його вади та пороки, а й болючі питання, що хвилювали особистість, її страждання і метання між Богом і Сатаною.

Бодлер по-новому розумів героя в літературі, що також визначало появу нового напряму. Поль Верлен у статті «Шарль Бодлер» (1865) слушно зазначав: «Глибока оригінальність Шарля Бодлера в тому, по-моєму, що він зі страшною силою відтворив сучасну людину… Повторюю, Шарль Бодлер відтворив її як тип, коли хочете – героя.»

Ліричний герой поета відрізнявся від романтичного героя. Головними для нього стали вже не конфлікти з дійсністю, а його внутрішні протиріччя. До того ж він силою уяви здатен творити новий світ власних бажань, марень і почуттів. Цей світ безмежний у своїх проявах і до кінця непізнанний.

Як пізній романтик Бодлер спирався на традиції «байронічного» романтизму – бунтівного і протестуючого, скорботного і руйнівного. Саме від романтизму йде бодлерівське неприйняття сучасної поету дійсності, постійний потяг до високого ідеалу, романтична символіка, контрастність образів. Але, на відміну від романтиків, які вірили в загальні ідеї, Бодлер, відштовхуючись від особистісного досвіду, вірив тільки у власну картину світу. За словами І. Гаріна, «він першим став говорити про себе стриманим стилем сповіді».

Бодлер сягнув за межі романтизму, довівши, що в нетрях естетики цього напряму зароджується якісно нове явище – модернізм.

Окрім нового розуміння особистості, він наповнив новим змістом і поетику ліричного твору, що став уже модерним. Створення поетичного образу митець вважав особливим магічним дійством, в якому велику роль відіграє творча фантазія, уява письменника, котрого поет підносить до рівня Творця. «Без уяви немає руху», а рух внутрішніх процесів людини становить, на його думку, головний предмет мистецтва.

Свідченням формування модерністської поетики є вірш Бодлера «Відповідності», де звуки, запахи, кольори сплітаються у єдину багатогранну гармонійну картину світу, єдність якого забезпечується законами та системою «відповідностей» «усього з усім». Слово і музика, слово і живопис, слово і все те, що відчуває людина своїми п’ятьма чуттями, настільки тісно зливається у поезії Бодлера, що його вірші ми буквально бачимо, чуємо, відчуваємо в їх природній органічності.

Новацією Бодлера є й живописна картинність його поезії. Глибоко розуміючись на живописі, він запозичує прийоми художників, надаючи їм власної інтерпретації. У Делакруа його приваблюють прихований драматизм і контрастність образів, у Коро – уміння кількома штрихами створити пейзаж, що відображає стан душі, у Рафаелі він цінує внутрішню зосередженість і увагу до людини, у Рембрандті – силу гармонії, у Рубенсі – повноту життя, у П. Брейгелі – таїну, могутність уяви, у Мане – геніальність у відтворенні вражень… Цей ряд можна продовжувати без кінця. Синтетизм творчості, взаємодія різних видів мистецтва, що стали визначальною рисою модернізму, якнайкраще втіленні в естетиці Бодлера.

Бодлер вчився у «парнасців» («Квіти Зла» присвячено Теофілю Готьє, одному із найзнаковіших «парнасців»). Він, як і вони, захоплювався красою, прагнув передати її велику силу. Але захоплювався по-іншому. Якщо «основна турбота Готьє – милування пластичною красою. На відміну від Готьє, який шукає розваги в екзотичних сюжетах, Бодлер передав почуття людини, що зіткнулася з усіма суперечностями сучасності. Він не боявся заглядати у такі безодні й описувати такі пристрасті, які Готьє, вірний своєму кредо, не вважав би гідними зображення. І сам ліричний герой Бодлера, і люди, і речі, побачені його очима, далекі від гармонійності. Не ідилії, що розгортаються під бездоганно чистими небесами серед східної солодкої знемоги й розкоші, а сумні, часто страшні драми творяться в душах бодлерівських персонажів, під сірим небом, «у кам’яних лабіринтах» європейського міста» (думки дослідника творчості Бодлера І. Карабутенка).

Письменники Андре Жід, Поль Валері, Томас-Стернз Еліот визначали поезію Бодлера як «вершинне мистецтво», пройняте духом художньої гармонії, яка проявляється і в змістовій дисгармонії, та високої формальної досконалості, воно синтезує й водночас підносить на вищий щабель мистецтво своєї доби».

Висновок:

Бодлер увібрав у своїй творчості досягнення попередніх епох, але синтезував їх особливим чином, що й дозволило йому стати зачинателем нового літературного напряму – модернізму. Провідна ідея естетики Бодлера за словами І. Гаріна, полягає в тому, що правда про людину завжди моральна і плідна. Щоб показати глибини людської душі й правду про людину, Бодлер шукав нових художніх засобів. Але робив це, як справжній естет, ставлячи Красу понад усе і довівши думку про те, що мистецтво – велика Таїна і Безмежність світів. (Використано думки науковця О. Ніколенко)

Останнім акордом знайомства з Шарлем Бодлером та його поетичним спадком в загальноосвітній школі можуть стати позакласні заходи з літератури на основі проектної, творчо-групової діяльності учнів, розширеного та поглибленого дослідження поезій митця.



Як можливі варіанти пропонуємо провести урок-портрет на тему «Шарль Бодлер. Поезія. Живопис. Музика»; літературно-музичну композицію «Камертон душі Шарля Бодлера» (чи «Три Музи Шарля Бодлера») на основі його інтимної лірики та музики композиторів-сучасників Шарля Бодлера, які писали музику до його творів (Клода Дебюссі, Моріса Ролліна, Вагнера та інших); усний журнал на тему «Романтик, реаліст чи модерніст?» (Місце Шарля Бодлера в світовому літературному процесі). Дослідницька проектна діяльність учнів може стати основою для проведення читацьких конференцій за творами Бодлера, круглих столів і навіть наукових учнівських конференцій. Яку б форму позакласної роботи не обрав для систематизації й поглиблення учнівських знань про світ творчості Шарля Бодлера вчитель, це буде абсолютно логічним кроком до подальших самостійних діалогів з поетичними шедеврами митця, які представляють світ як єдине ціле і людину, що шукає в цьому своє місце й призначення.

Література:

1. Антологія зарубіжної поезії другої половини XІX-XX сторіччя: (укладач Д.С. Наливайко). Посібник для 10-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів. – К.: «Навчальна книга», 2002.
2. Артем Н. Тема поета і натовпу у вірші Шарля Бодлера «Альбатрос». 10 клас // Зарубіжна література. 2007. - № 2.
3. Бабенко В. Художній переклад: Історія, теорія, практика. Ч.1. – Кіровоград: КДПІ імені В.Винниченка, 2007.
4. Библиотека всемирной литературы. Серия вторая. Том 85. Европейская поэзия XІX века. – М.: Худож.. літ., 1977.
5. Бодлер Ш. Цветы зла. – М.: АСТ – Фолио, 2003.
6. Бодлер Ш. Поезії. Пер. з фр./ Передм. Д.С. Наливайка. Післямова І.І.Карабутенка; К.: Дніпро, 1989.
7. Бодлер Ш. Лирика: Пер. с фр./Сост. Е.Эткинда. Предисл. П.Антокольского. Худож. В.Носков. –М.: Худож. лит., 1965.
8. Бодлер Ш. Стихотворения: Пер. с фр./Сост. Е.Витковский; Коммент. Е.Витковского, Е.Баевской; Художник Е.Шиян. –Харьков: Фолио, 2001.
9. Волощук Є. Зарубіжна література: Хрестоматія-посібник для 10-11 кл. загальноосв. навч. закл. – К.: Видавничий дім «Світ знань», 2004.
10. Гаврилова В. Краса потворного // Зарубіжна література, 2003. – №48.
11. Ганіч Н. Загальна характеристика поезії середини XІX ст. // Зарубіжна література, 2008. - № 43-44.
12. Гончар М.І., Чепурна Н.М. Французька література: Навчальний посібник. – Черкаси: Кур’єр, 2005.
13. Градовський А.В. Шарль Бодлер як пізній романтик і предтеча символізму. Проблема взаємин краси і зла у збірці „Квіти Зла” // Зарубіжна література у школах України, 2003. - № 1.
14. Денисова Т.Н., Сиваченко Т.М. Зарубіжна література XX ст. Хрестоматія- посібник. Підручник для 11 кл. Загальноосв. навч. закл. – К., Генеза, 2000.
15. Довгань А. „Видобувати красу зі зла”. Творчість Шарля Бодлера крізь призму його світогляду та естетичних принципів (урок-презентація, 10 клас) // Зарубіжна література. 2007. - № 2.
16. Зарубіжна література: Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. 10-12 класи. Суспільно-гуманітарний, художньо-естетичний, філологічний та спортивний напрями. Академічний рівень / Керівник авт. колективу Ю.І. Ковбасенко – К.: Грамота, 2009.
17. Зарубіжна література: Програма для профільного навчання учнів загальноосвітніх. навчальних закладів. 10-12 класи. Природно-математичний, технологічний напрями. Рівень стандарту / Керівник авт. колективу Ю.І.Ковбасенко – К.: Грамота, 2009.
18. Зарубіжна література XІX століття: Хрестоматія – Навч. посіб. для 10 кл. загальноосв. шк.. / Упоряд., автор дидакт. матеріалу О.В. Пранкевич – 2-ге вид., пре роб. і доп. – К.: Пед. преса, 2003.
19. Зарубіжна література XІX століття: Хрестоматія для 10 кл. Загальноосвіт. навч. закл. / Упоряд. В.Я. Звиняцьковський, Т.Г. Свербілова – К.: Освіта, 2005.
20. Звиняцьковський В.Я. Зарубіжна література: Підручник для 10-го класу загальноосвіт. навч. закладів. – К., Освіта, 2005.
21. Каталог-путівник учителя зарубіжної літератури. 1998 – 2004 рр. / Уклад. І. Хроменко. – Тернопіль: Мандрівець, 2005.
22. Каталог-путівник учителя зарубіжної літератури. 2005 – 2006 рр. / Уклад. І. Хроменко. – Тернопіль: Мандрівець, 2007.
23. Клименко Ж.В. Теорія і технологія вивчення перекладних художніх творів у старших класах загальноосвітньої школи: Монографія. –К.: НПУ імені М.Драгоманова, 2006.
24. Ковбасенко Л., Таранік К. Бодлер і модернізм (посібник-хрестоматія). Система уроків за творчістю Шарля Бодлера // Тема, 2001 - № 1.
25. Концепція профільного навчання у старшій школі (Наказ МОН України № 854 від 11.09.2009 р.) // Зарубіжна література, 2009. - № 45.
26. Косиков Г.К. Шарль Бодлер между «восторгом жизни» и «ужасом жизни» (за матеріалами інтернету)
27. Лепьошкіна О. І в пеклі можна марити білосніжними вершинами... Урок-дослідження за збіркою Ш. Бодлера «Квіти Зла», 10 кл. // Зарубіжна література. 2009. - № 4.
28. Наливайко Д.С. Бодлер, Верлен, Рембо, Малларме: французький символізм як зміна метамови європейської поезії // Зарубіжна література, 2002. - № 5.
29. Наливайко Д.С. Жах і екстаз життя // Зарубіжна література, 2003. - № 4.
30. Наливайко Д.С., Шахова К.О. Нагорна Н.М., Кисельова Л.О. Зарубіжна література: Підручник для 10-го класу загальноосвітніх навчальних закладів. – К., Видав нічний дім „Світ знань”, 2004.
31. Ніколенко О. „Не звідав ще ніхто глибин твоїх, людино!” Шарль Бодлер і його збірка „Квіти зла” // Всесвітня література і культура. – 2001. - № 10.
32. Ніколенко О.М. Поезія французького символізму. Шарль Бодлер, Поль Верлен, Артбр Рембо: Посібник для вчителя – Харків: Веста: Видавництво „Ранок”, 2003.
33. Ніколенко О. У пошуках нового мистецтва. Вивчення поезії Ш. Бодлера в 10 класі // Всесвітня література і культура, 2001. - № 10.
34. Пронкевич О.В. Зарубіжна література: Підручник для 10 кл. загальноосв. навч. закл. – 4-те вид., перероб і доп. – К: Пед. преса, 2003.
35. Пронкевич О.В. Система запитань до віршів Ш. Бодлера, введенних до програми // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України, 1999. - № 1.
36. Савкова Н. Відкриття чарівного світу французьких поетів Шарля Бодлера і Поля Верлена // Зарубіжна література. 2007. - № 2.

37. Тарнавська Л. Вивчення творчості Ш. Бодлера у 10-му класі // Зарубіжна література. 2006. - № 23.


38. Тур В. Шарль Бодлер як пізній романтик і предтеча символізму. Збірка „Квіти зла”: структура, основна ідея. Проблема відносин краси і зла, роль „Діалогу з Данте”, трактування предметних образів // Зарубіжна література. 2009. - № 44.
39. Хроменко І.А. „Квіти зла” Бодлера – аморальна книжка чи „жорстокий моральний урок” людству? // Зарубіжна література в школах України. 2008. – № 1.
Каталог: uploads -> editor -> 3281 -> 111978 -> blog 13479 -> files
editor -> Методичні рекомендації щодо ведення класних журналів Упорядник: Сергата Світлана Миколаївна завідувач районного методичного кабінету відділу освіти Новомиргородської районної державної адміністрації
111978 -> Анна Ахматова (А. А горенко, 1889-1966)
files -> Тема: М. Булгакова «Майстер і маргарита» Проблематика твору: питання співвідношення добра й зла, морального вибору, справедливості й відповідальності, взаємини особистості з владою, покликання мистецтва
3281 -> Підготовка учнів: повторити матеріал розділу «Літературні казки»
3281 -> Звіт керівника мо про пророблену роботу в 2010- 2011 н р Особливості викладання математики, фізики, інформатики, біології, географії, хімії, фізичної культури в 2011- 2012 навчальному році. Вивчення нормативних документів
files -> Як не стати ліліпутом?
3281 -> Образ Фауста як утілення динамізму нової європейської цивілізації. Пошуки сенсу життя і призначення людини


Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка