Методичні рекомендації щодо організації самостійної та індивідуальної роботи студентів з дисципліни пп. 22 «організація та методи вибіркового дослідження»




Скачати 321,38 Kb.
Дата конвертації13.04.2017
Розмір321,38 Kb.
ДВНЗ «Прикарпатський національний університет

імені Василя Стефаника»

філософський факультет

кафедра філософії та соціології

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЩОДО ОРГАНІЗАЦІЇ

САМОСТІЙНОЇ ТА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ

СТУДЕНТІВ

З ДИСЦИПЛІНИ

ПП.22 «ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИ

ВИБІРКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ»

Івано-Франківськ 2015


ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Однією із важливих складових вивчення навчальних дисциплін у сучасній вищій школі є самостійна робота студентів. Під час навчального процесу вона сприяє активізації засвоєння студентом знань та їх реалізації, а також формує вміння навчатися і потяг до наукової роботи. Самостійна робота є основним засобом набуття знань у вільний від занять час.

Мета самостійної роботи – підвищення рівня світоглядної та гуманітарної підготовки студентів шляхом оволодіння знань про соціальні зв’язки і відносини, спроби їх організації, закономірності формування та розвитку.

Методичні рекомендації щодо забезпечення самостійної роботи дають можливість студентам глибше ознайомитися з темами або окремими питаннями, які не були винесені на лекційні або семінарські заняття. Вони передбачають опанування в повному обсязі навчальної програми та формуванню самостійності як особистісної риси та важливої професійної якості, сутність якої полягає в умінні систематизувати, планувати та контролювати власну діяльність.

Завданням самостійної роботи студентів є засвоєння певних знань, умінь, навичок, закріплення та систематизація здобутих знань, їх застосування при виконанні практичних завдань та наукових робіт, а також виявлення прогалин у системі знань із предмета.

Самостійна робота студентів з дисципліни «Організація та методи вибіркового дослідження» становить приблизно 60% часу, необхідного для виконання основної освітньої програми з урахуванням рекомендацій Міністерства освіти та науки України щодо кількості годин аудиторних занять на тиждень. Зміст самостійної роботи визначається навчальною програмою дисципліни, методичними матеріалами, завданнями викладача.

У ході вивчення дисципліни студенти знайомляться з теоретико-методологічними засадами, предметом, об’єктом, метою, завданням навчальної дисципліни, що сприяє зростанню рівня фахової компетентності спеціалістів соціогуманітарного профілю, слугує передумовою застосування набутих студентами теоретичних знань у практичній площині реальних соціокультурних умов та обставин. Загалом виконання зазначених аспектів дає можливість студентам:

знати


  • особливості процесу формування вибірки з урахуванням формулювання проблеми, визначення об’єкта і предмета дослідження, його мети і завдань, стратегічного плану, вибору основного методу збору первинної соціологічної інформації;

  • правила оцінювання репрезентативності вибірки;

  • джерела випадкових і систематичних помилок вибірки;

  • класичні та додаткові шляхи формування вибірки;

  • особливості використання соціально-демографічної інформації для підготовки організації вибіркового дослідження (наприклад, вік, освіта, місце проживання, сімейний чи шлюбний стан потенційних респондентів);

  • способи ремонту вибірки;

  • актуальні проблеми формування вибірки.

вміти

  • визначити тип вибірки та обсяг вибірки;

  • застосовувати отримані теоретичні знання в процесі проектування вибіркового соціологічного дослідження, зокрема - організувати вибірку за місцем роботи, навчання чи служби, за місцем відпочинку, покупки чи споживання.

  • орієнтуватись у науковій та періодичній соціологічній літературі з актуальних питань організації вибіркового дослідження та відбирати з цієї інформації найголовніше, систематизувати її, вміти працювати з науково-методичними посібниками;

  • самостійно розробити програму соціологічного дослідження, що містить проект вибірки з обраної теми.


ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

ДИСЦИПЛІНИ

«ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИ ВИБІРКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ»


з/п


Назва теми

Кількість

годин


1

Типи та методи вибірки

2

2

Методи імовірнісної (випадкової) вибірки

4

3

Методи неімовірнісної (невипадкової) вибірки

2

4

Розрахунок обсягу вибірки

2

5

Надійність соціологічної інформації

2

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ ТА ІНДИВІДУАЛЬНОЇ

РОБОТИ СТУДЕНТІВ
Форми організації самостійної роботи студентів та індивідуальної роботи зі студентами подано в таблиці:


Форми самостійної та індивідуальної роботи студентів

Форми контролю

Позааудиторна робота

Індивідуальна робота з викладачем

Аудиторний контроль викладача

Самоконтроль студентів

Підготовка до семінару

Консультації:

- індивідуальні;

- групові (розгляд типових питань)


Програмований контроль:

тести;


усне опитуван­ня, обговорення

Тестування

Самостійне вивчення окремих тем

Консультації

Колоквіум

Експрес-опитування



Тестування

Підготовка реферату

Узгодження плану і списку літературних джерел Рецензування

Захист (виступ)

Опитування

Робота з літературою за курсом

Співбесіда

Вибірковий

Оформлення тез (висновків)

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО

САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

НАД ТЕМАМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Тема 1. Основні поняття та сутність вибіркового методу

Вибіркове спостереження є найпоширенішим з усіх видів несу цільного спостереження. Під час проведення вибіркового спостереження вивчаються не всі одиниці

досліджуваного об’єкта, а лише деяка відібрана частина цих одиниць. Однак спостереження організоване таким чином, що ця частина відібраних одиниць відображає всю сукупність наче у зменшеному масштабі.

Загальну сукупність однорідних об’єктів (одиниць) з якої здійснюється відбір для дослідження у статистиці називають генеральною сукупністю.

Відібрана для обстеження частина генеральної сукупності має назву вибірки або вибіркової сукупності. На підставі результатів дослідження вибіркової сукупності можна зробити висновки про властивості генеральної сукупності, тобто теоретичні характеристики замінити статистичними.

До теоретичних (шуканих) характеристик належать узагальнювальні показники генеральної сукупності – середній розмір ознаки (Х сер.), частка (Р), генеральна дисперсія (σ2), які називають параметрами.

Статистичними характеристиками (оцінками) є характеристики вибіркової сукупності – середня вибіркова (Х сер.в.), вибіркова частка (W), вибіркова дисперсія (σ2 в.), які називають статистиками.

Отже завдання вибіркового спостереження – за результатами обстеженої частини надати характеристику усій сукупності в цілому.

Переваги вибіркового спостереження перед суцільним:



  • практичність (іноді немає можливості чи недоцільно здійснювати суцільне спостереження, наприклад, контроль якості книжкової продукції – підручників, дитячої книги тощо);

  • висока точність результатів за рахунок зниження помилок реєстрації наприклад, соціологічні чи інші наукові дослідження, що вимагають професійних знань суті явища);

  • проведення статистичних досліджень, пов’язаних із знищенням зразків (перевірка якості харчової продукції, екологічного стану та інше);

  • мінімальні затрати, швидкість дослідження, детальніше вивчення кожної одиниці спостереження.

Переваги вибіркового спостереження мають місце лише за умов дотримання наукових принципів його проведення, що надає можливість отримати репрезентативну вибірку, яка відтворює характеристики генеральної сукупності.

Порушення цих принципів, коли спостереженню підлягають одиниці, відібрані на основі суб’єктивного погляду дослідника, призводять до того, що результати такого спостереження мають відношення не до усієї генеральної сукупності, а тільки до тієї її частини, яка була піддана спостереженню.

Вибірка вважається репрезентативною, якщо кожен елемент генеральної сукупності має однакову ймовірність (рівну можливість) потрапити у вибірку і відбір здійснюється строго випадковим чином за схемами, розробленими математичною статистикою. А також, коли обсяг вибіркової сукупності є достатнім.

Вибіркове спостереження здійснюється у такій послідовності:



  • обґрунтування мети, складання програми;

  • визначення необхідної частки (5%, 25%, 50% чи ін.) одиниць для обстеження та способу їх відбору до вибіркової сукупності;

  • формування вибірки;

  • узагальнення даних спостереження і визначення їхніх вибіркових характеристик (оцінок відповідних характеристик генеральної сукупності);

  • обчислення похибок вибірки, перевірка надійності результатів;

  • поширення вибіркових даних на всю досліджувану сукупність (висновки про параметри генеральної сукупності).

Точність результатів вибіркового спостереження залежить від способу відбору одиниць, варіації ознаки в сукупності і від кількості відібраних одиниць.
Тема 2. Методи імовірнісної вибірки (4 год.)

Тема 3. Методи неімовірнісної (невипадкової) вибірки

Система правил відбору одиниць і способів характеристики досліджуваної сукупності складає зміст вибіркового методу.

Розрізняють такі способи формування вибіркових сукупностей:


  • власне випадковий (простий випадковий) відбір;

  • механічний (систематичний);

  • типовий (районований);

  • серійний (гніздовий);

  • комбінований;

  • багатоступінчастий та багатофазний;

Усі види відбору (крім механічного) можуть бути проведені повторним чи безповторним методом, який визначає можливість для відібраної одиниці продовжувати участь в процедурі відбору. Механічний добір завжди є безповторним.

Повторним називають відбір, при якому відібрана одиниця повертається назад у генеральну сукупність і може повторно брати участь у вибірці. При такому доборі шанси (ймовірність) кожної окремої одиниці потрапити у вибірку залишаються постійними.

Безповторним є відбір, у якому відібрана одиниця не повертається до генеральної сукупності і в подальшій вибірці участі не бере. В цьому випадку ймовірність одиниці потрапити до вибірки постійно змінюється – для тих, що залишилися одиниць вона зростає.

При достатньо великому обсязі генеральної сукупності, оцінки її характеристик, отримані на основі безповторної вибірки, істотно не відрізняються від оцінок, отриманих на основі повторної вибірки.



Випадкова вибірка – це класичний спосіб формування вибіркової сукупності, який передбачає попередню досить складну підготовку до формування вибірки. Дає добрі результати за умов однорідності сукупності.

Простий випадковий добір проводиться жеребкуванням або за допомогою таблиць випадкових чисел без будь-яких елементів системності (без попереднього розчленування генеральної сукупності на окремі групи). Для жеребкування на кожну одиницю генеральної сукупності необхідно заготувати відповідну фішку, шар або картку з інформацією щодо окремої одиниці сукупності. При використанні таблиць випадкових чисел усі елементи сукупності мають бути пронумеровані. Необхідно також встановити чіткі межі генеральної сукупності таким чином, щоб присутність чи відсутність у ній окремих одиниць не викликала сумніву. Так, наприклад, при обстеженні студентів необхідно вказати, чи будуть прийматися до уваги особи, що перебувають в академічній відпустці. У великих за обсягом сукупностях така робота здебільшого недоцільна, а часом і неможлива, тому, незважаючи на простоту власно випадкового відбору, на практиці застосовуються інші різновиди випадкових вибірок, які представляють собою видозмінення простої випадкової вибірки.

Однією з найпоширеніших форм в практиці вибіркового спостереження є механічний відбір. Це послідовний вибір одиниць, який здійснюється за списками чи безпосередньо на місці дослідження через рівні проміжки в розташуванні цих одиниць у генеральній сукупності. Розташування одиниць сукупності буває впорядкованим (ранжированим) або невпорядкованим (випадковим) відносно досліджуваної ознаки.

Наприклад, список співробітників Інституту в порядку зменшення заробітної плати або список студентів за алфавітом. Генеральна сукупність розбивається на рівні за чисельністю одиниць групи (інтервали) і з кожної групи для обстеження вибирається одна одиниця. При цьому задається початок, крок відліку і обсяг вибірки.

Початок відліку залежить від способу розташування одиниць в генеральній сукупності. У випадку їх невпорядкованого розташування він може бути встановлений довільно або жеребкуванням з сукупності одиниць першого інтервалу. При впорядкованому розташуванні за початок відліку приймають одиницю, яка розташована всередині першого інтервалу, щоб уникнути систематичної помилки вибірки.

Крок відліку визначається співвідношенням обсягів генеральної та вибіркової сукупностей h = N/n, наприклад, з генеральної сукупності обсягом 1000 од. обстеженню підлягає 100 од. (1000 / 100 = 10), це означає, що з кожних 10 од. буде обрано для обстеження 1 од. (кожну 10-ту), крок відліку дорівнює 10. Механічний відбір дуже зручно застосовувати у випадках, коли не можна заздалегідь скласти список одиниць генеральної сукупності, наприклад, у маркетингових дослідженнях можна спостерігати кожного 10-го покупця, що увійшов до магазину, при дослідженні самостійної роботи студентів кожного 5-го відвідувача читального залу бібліотеки та комп’ютерного класу. В такому разі вибірка береться з сукупності, яка формується поступово чи з практично нескінченної сукупності.



Типовий (розшарований, районований) добір орієнтований на забезпечення представництва у вибірці відповідних типових груп генеральної сукупності. Формування вибірки іде з урахуванням структури генеральної сукупності. На відміну від простого випадкового та механічного добору, які проводяться в цілому по генеральній сукупності, типовий передбачає розділення (розшарування) її на якісно однорідні групи за якоюсь важливою типовою ознакою. Наприклад, при обстеженнях населення такими групами можуть бути, райони, соціальні, вікові чи освітні групи. Потім з кожної групи проводять незалежний відбір елементів простим випадковим чи механічним способом пропорційно питомій вазі (обсягу) групи у загальній сукупності.

Перевагою типового відбору є отримання більш достовірних результатів порівняно з попередніми відборами. Оскільки до вибірки потрапляють представники усіх типових груп ймовірність отримати більшу точність вибіркових даних тут вища.

Застосовувати цей метод відбору краще у разі неоднорідності одиниць досліджуваної сукупності.

Серійний добір зручно використовувати у тих випадках, коли одиниці сукупності об’єднані у невеликі групи чи серії, які розглядають як одне ціле.

Серії складаються з одиниць, які пов’язані або територіально (райони, селища), або організаційно (фірми, акціонерні товариства тощо). В якості серій можуть розглядатися упаковки з визначеною кількістю готової продукції, партії товару, студентські групи, творчі колективи та інше.

Вибіркова сукупність серій формується за схемами механічної або простої випадкової безповторної вибірки. Якщо серія потрапила до вибірки, то обстежують усі без винятку елементи серії, тобто проводять суцільне їх обстеження, а результати розповсюджують на всю сукупність. Цей спосіб відбору застосовують при перевірці якості продукції того чи іншого підприємства, роботи відділу, при атестації ВУЗу (у відібраних групах студентів роблять суцільне вимірювання залишкових знань) тощо.

Застосовуючи серійну вибірку, слід звернути увагу на те, що випадкова похибка цієї вибірки виходить дещо більшою, ніж при інших способах відбору. Щоб цьому запобігти необхідно збільшити обсяг вибірки.

У комбінованих вибірках, які є найбільш поширеними, поєднуються різні способи добору. На практиці можна комбінувати типову і серійну вибірки, коли серії відбирають у встановленому порядку з декількох типових груп. Можлива також комбінація серійного і простого випадкового доборів, при якій окремі одиниці відбирають всередині серії у випадковому порядку. Комбінують також суцільне і вибіркове спостереження, де вибіркове уточнює, підтверджує результати суцільного чи є його пробним варіантом.

Багатоступінчастий відбір характеризується тим, що на усіх ступенях, крім останнього, проводиться лише відбір, а спостереження досліджуваних одиниць відбувається тільки на останньому ступені. Одиниці відбору на попередніх ступенях – це зазвичай організаційні об’єднання одиниць спостереження, їх певні групи.

Отже спочатку відбувається поступовий вибір з генеральної сукупності великих груп одиниць, потім груп, менших за обсягом і так доти, поки не оберуть ті одиниці, які підлягатимуть обстеженню. Ступенів може бути два, три і більше. На різних ступенях вибірки використовують різні одиниці і різні способи відбору. Наприклад, під час обстежень рівня знань студентів ВУЗів відбір населених пунктів, у яких є вищі навчальні заклади можна здійснювати типовим способом, ВУЗів – теж типовим чи випадковим, курсів, груп – серійним чи механічним, студентів – механічним чи випадковим.

При багатофазній вибірці на усіх фазах зберігається одна й та сама одиниця відбору, а кожна фаза відрізняється від попередньої обсягом вибірки та програмою обстеження. З генеральної сукупності формується первинна вибірка, а з первинної – підвибірка і т. д. На кожній наступній фазі обсяг підвибірки зменшується, а програма обстеження розширюється. Наприклад, під час дослідження ставлення студентів до організації навчального процесу в Інституті на 1-й фазі досліджують 25% від загальної чисельності студентів за короткою програмою (три запитання), на 2-й фазі – 15% за ширшою програмою, яка містить ще два додаткових запитання, на 3-й фазі – 5% за повною програмою з семи запитань.

Вибіркові оцінки кожної фази використовуються як додаткова інформація на наступних фазах, що підвищує точність результатів і є важливою властивістю багатофазної вибірки. Похибки багатоступінчастої та багатофазної вибірок розраховують окремо для кожного ступеня чи фази.

В практиці статистичного дослідження іноді доводиться зустрічатися з невеликими за обсягом так званими малими вибірками. Під малою вибіркою розуміють таке вибіркове спостереження, чисельність одиниць якого варіює в межах від 5 до 30. Хоча загальний принцип вибіркового обстеження (їз збільшенням обсягу вибірки підвищується точність вибіркових даних) лишається в силі, іноді доводиться обмежуватися малою кількістю спостережень. Часто така необхідність виникає при вибірковій перевірці якості продукції, в науково-дослідницькій роботі та в інших випадках.

Розробка теорії малої вибірки була розпочата англійським статистиком В. С. Госсетом, який друкувався під псевдонімом Стьюдент. Ним було доведено, що і при малих вибірках характеристики вибіркової сукупності можна застосовувати для оцінки параметрів генеральної сукупності, але за певних умов. Такими умовами є нормальний розподіл ознаки у генеральній сукупності. Для оцінки результатів малої вибірки та визначення можливих границь її випадкової помилки користуються критерієм Стьюдента (t). Однак це не означає, що можна використовувати малу вибірку тоді, коли необхідна велика. В багатьох випадках розбіжності між знайденими межами можуть досягати значних розмірів, що навряд задовольнить дослідників. Тому малу вибірку слід застосовувати в статистичному дослідженні будь-яких явищ дуже обережно, з відповідним теоретичним та практичним обґрунтуванням. Необхідно також взяти до уваги і те, що точність результатів вибірки малого обсягу все ж нижча, ніж у великій вибірці.


Тема 4. Розрахунок обсягу вибірки

Тема 5. Надійність соціологічної інформації

Між характеристиками вибіркової сукупності та шуканими характеристиками (параметрами) генеральної сукупності, як правило, існують деякі розбіжності, які називають помилками. Загальна величина можливої помилки вибіркової характеристики складається з помилок двоякого роду: помилки реєстрації і помилки репрезентативності.



Помилки реєстрації властиві будь-якому статистичному спостереженню взагалі.

Порівняно з суцільними спостереженнями небезпека виникнення помилок реєстрації у вибіркових спостереженнях повинна бути меншою завдяки більш кваліфікованому і ретельному проведенню вибірки.



Помилки репрезентативності виникають від того, що вибірка не точно відтворює склад генеральної сукупності оскільки є випадковою величиною, тому і оцінки характеристик є випадковими величинами, які можуть не співпадати з відповідними параметрами генеральної сукупності. За причинами виникнення помилки репрезентативності поділяються на систематичні та випадкові.

Систематичні (тенденційні) помилки репрезентативності виникають при порушенні принципу випадковості відбору (упереджений вибір елементів, недосконалий вибір одиниці відбору тощо). Систематичні помилки мають односторонній, тенденційний напрям і призводять до зсунення (викривлення) результатів обстеження в той чи інший бік. Їх ще визначають як помилки зміщення (зсунення). Наприклад: якщо для визначення середньої успішності потоку студентів взяти вибірку студентів, які сидять на останніх партах, то середня успішність вибірки буде меншою за середню успішність всього потоку.

Якщо вибірку сформувати зі студентів, які сидять в перших рядах, то середня успішність у такій вибірці буде вищою від середньої успішності потоку. При такому нерівномірному відборі статистична оцінка успішності потоку буде заздалегідь занижена або завищена.

Систематичних помилок важливо уникати, оскільки незсуненість – одна з вимог до будь-якої вибіркової оцінки.

Випадкові помилки репрезентативності зумовлені тим, що розподіл відібраної сукупності одиниць не досить точно відтворює розподіл одиниць генеральної сукупності. На відміну від систематичних, випадкові помилки властиві вибірковому спостереженню та неминуче виникають і при додержанні принципу випадковості відбору.

Але вони не носять тенденційного характеру і не ведуть до зміщення оцінок.

Випадкові помилки репрезентативності залежать від таких факторів:


  • способу відбору;

  • обсягу вибірки – обернено пропорційна залежність – чим більше одиниць відібрано, тим менша помилка; але слід звернути увагу, що це стосується лише репрезентативної вибірки!, у випадку зсуненої – навпаки – збільшення її обсягу збільшує ймовірність отримати помилкові висновки;

  • ступеня варіації досліджуваної ознаки у генеральній сукупності – пряма залежність – чим більша варіація ознаки, тим більша у середньому і помилка вибірки.

Визначення можливої і фактично допущеної помилки вибірки (випадкової) має велике значення при застосуванні вибіркового методу. Величина помилки характеризує ступеня варіації досліджуваної ознаки у генеральній сукупності – пряма залежність – чим більша варіація ознаки, тим більша у середньому і помилка вибірки.

Визначення можливої і фактично допущеної помилки вибірки (випадкової) має велике значення при застосуванні вибіркового методу. Величина помилки характеризує ступінь надійності результатів вибірки, є необхідною для оцінки параметрів генеральної сукупності.

Для однієї конкретної вибірки можна визначити:


  • середню та граничну помилки;

  • ймовірність того, що похибка вибірки не перевищить допустимого рівня;

  • обсяг вибірки, який забезпечить потрібну точність результатів для взятої ймовірності.


ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ВАРІАНТ 1

За допомогою таблиці випадкових чисел згенеруйте вибіркову сукупність якщо n= 8; N=500.

Вкажіть номера перших п’ятьох одиниць спостереження відібраних за допомогою систематичної вибірки, якщо n= 300; N=15000.

Розрахуйте рівень досяжності респондентів, якщо a=80; b=120.

Методом маршрутного опитування здійсніть відбір одиниць спостереження на 12 вулиці м. Івано-Франківськ, якщо номера будинків знаходяться в діапазоні від 1 до 39, а номер квартири не перевищує двозначного числа.

Для вирішення цього завдання використовуйте перший стовпчик таблиці випадкових чисел.

Визначте обсяг вибіркової сукупності здійснюваної однощаблевим безповторним випадковим відбором, якщо N=244000, коефіцієнт нормального відхилення – 2, припустима помилка – 5%, а значення дисперсії – невідоме. Як зміниться обсяг вибіркової сукупності, якщо припустиму помилку зменшити на 1%.

Визначте мінімальний обсяг вибіркової сукупності в процесі аналізу наступного запитання:

«Якою мірою Ви довіряєте інформації в газетах про проблеми та ситуацію в суспільстві?»




18-34 років

35-49 років

50 років +

Зовсім не довіряю










Частково довіряю










Здебільшого довіряю










Цілком довіряю










Важко сказати











ВАРІАНТ 2

За допомогою таблиці випадкових чисел згенеруйте вибіркову сукупність якщо n= 8; N=80.

Вкажіть номера перших п’ятьох одиниць спостереження відібраних за допомогою систематичної вибірки, якщо n= 6000; N=24000.

Розрахуйте рівень досяжності респондентів, якщо a=90; b=100.

Методом маршрутного опитування здійсніть відбір одиниць спостереження на 13 вулиці м. Івано-Франківськ, якщо номера будинків знаходяться в діапазоні від 24 до 67, а номер квартири не перевищує двозначного числа.

Для вирішення цього завдання використовуйте перший стовпчик таблиці випадкових чисел.

Визначте обсяг вибіркової сукупності здійснюваної однощаблевим безповторним випадковим відбором, якщо N=145000, коефіцієнт нормального відхилення – 2, припустима помилка – 5%, а значення дисперсії – невідоме. Як зміниться обсяг вибіркової сукупності, якщо припустиму помилку зменшити на 1%.

Визначте мінімальний обсяг вибіркової сукупності в процесі аналізу наступного запитання:

«Якою мірою Ви довіряєте інформації в газетах про проблеми та ситуацію в суспільстві?»




Загальна середня

Спеціальна середня

вища

Зовсім не довіряю










Частково довіряю










Здебільшого довіряю
















Цілком довіряю


















ІНДИВІДУАЛЬНА НАВЧАЛЬНА РОБОТА ЗІ СТУДЕНТАМИ

Індивідуальна робота виступає як засіб індивідуалізації програмного курсу. Індивідуальне завдання – це форма організації навчального процесу, яка має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують у процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. Індивідуальна робота студентів передбачає найрізноманітніші форми відповідно до інтелектуальних здібностей та вподобань слухачів. Типовою формою індивідуальної роботи студентів є підготовка доповіді чи реферату.

Реферат є самостійним науковим дослідженням студента, що засвідчує його вміння працювати з джерелами, науковою літературою, робити висновки й узагальнення, використовувати сучасні методи наукових досліджень.

Реферат повинен мати чітку структуру. Початок реферату – план, що складається з розділів і підрозділів, які відповідають заголовкам і підзаголовкам у тексті. За змістом (планом) йде вступ: постановка мети, завдань, визначення меж дослідження теми. Основна частина розкриває тему реферату. Наприкінці оформляються висновки, показуються напрями подальшого розвитку теми. Завершується реферат списком використаних джерел (оформленим за встановленим порядком).

Під час роботи над рефератом передбачається консультування викладача: обговорення напряму наукового пошуку, узгодження плану тощо. Реферат, прорецензований викладачем, виноситься до захисту і обговорення в аудиторії.

Обсяг реферату – 10-12 сторінок.

Тема реферату вибирається (за бажанням) із пропонованої тематики. За узгодженням з викладачем можливе самостійне формулювання теми.
Теми рефератів

Якість (надійність) соціологічної інформації.

Класифікація помилок соціологічного дослідження (теоретичні й інструментальні), їх вплив на якість отриманої інформації.

Поняття валідності, репрезентативності, сталості результатів дослідження.

Поняття вибіркової та генеральної сукупності.

Поняття ймовірнісної (випадкової) і невипадкової вибірки.

Дизайн вибірки і організація фокус-групового дослідження.

ПРОГРАМОВІ ВИМОГИ ДО КУРСУ


  1. Види соціологічних досліджень.

  2. Сутність вибіркового методу та його роль в соціології.

  3. Структура вибіркового процесу.

  4. Поняття генеральної та вибіркової сукупностей дослідження.

  5. Етапи вибіркового методу.

  6. Критерії оцінки якості вибірки.

  7. Типи вибірки.

  8. Поняття імовірнісної вибірки. Переваги та недоліки випадкового відбору.

  9. Простий випадковий відбір.

  10. Систематична вибірка.

  11. Кластерна вибірка.

  12. Стратифікована вибірка.

  13. Стихійний відбір як різновид неімовірнісної вибірки.

  14. Спрямований відбір як різновид неімовірнісної вибірки.

  15. Квотний відбір.

  16. Багатоступеневі та комбіновані способи формування вибіркової сукупності.

  17. Ідеальні та реальні сукупності.

  18. Обсяг вибіркової сукупності.

  19. Дисперсія, довірчий інтервал та довірча імовірність як основні фактори, що впливають на обсяг вибірки.

  20. Природа та характер помилок вибіркового дослідження.

  21. Способи уникнення помилок вибірки.

  22. Контроль та ремонт вибірки.

  23. Паспортичка вибірки.

  24. Репрезентативність вибірки.

  25. Вплив похибок репрезентативності на результати наукового звіту.


ЗАВДАННЯ ДЛЯ ТЕСТОВОГО КОНТРОЛЮ

Збір інформації про сукупну думку певного контингенту населення щодо конкретного питання – це:

а) соціологічне дослідження;

б) опитування громадської думки.

Повторна вибірка – це:

а) вибірка, за якої генеральна сукупність розбивається на однотипні групи, в середині яких містяться різнорідні одиниці спостереження;

б) вибірка, за якої вибраний елемент вилучається із вибірки і не може бути обраний два рази в одному дослідженні;

в) вибірка, за якої вибраний елемент знову повертається до генеральної сукупності і є певна імовірність, що він буде обраний ще раз;

г) вибірка в основі якої лежать відомості про найважливіші пропорції генеральної сукупності (вік, стать, національність тощо).

Вивчення суті предмета дослідження та його взаємозв’язків з іншими явищами соціальної реальності – це:

а) соціологічне дослідження;

б) опитування громадської думки.

Референдум є прикладом:

а) монографічного дослідження;

б) вибіркового дослідження;

в) суцільного дослідження;

г) усі відповіді правильні.

Властивість вибіркової сукупності відтворювати характеристики генеральної сукупності – це:

а) надійність;

б) валідність;

в) репрезентативність;

г) дисперсія.

Квотна вибірка – це:

а) вибірка, за якої генеральна сукупність розбивається на однотипні групи, в середині яких містяться різнорідні одиниці спостереження;

б) вибірка, за якої вибраний елемент вилучається із вибірки і не може бути обраний два рази в одному дослідженні;

в) вибірка, за якої вибраний елемент знову повертається до генеральної сукупності і є певна імовірність, що він буде обраний ще раз;

г) вибірка в основі якої лежать відомості про найважливіші пропорції генеральної сукупності (вік, стать, національність тощо).

Параметр якості інформації, що засвідчує стабільність результату під час повторних досліджень – це:

а) надійність;

б) валідність;

в) репрезентативність;

г) дисперсія.

Валідність – це:

а) характеристика якості інформації, яка показує, що досліджувалися саме ті явища, які соціолог передбачав вивчати;

б) характеристика якості інформації, яка засвідчує стабільність результату при повторюваних дослідженнях;

в) властивість вибіркової сукупності відтворювати характеристики генеральної сукупності;

г) процес відбору одиниць спостереження.

Частина суспільства на яку із визначеною мірою точності поширюються висновки одержані в результаті дослідження окремих її складових – це:

а) генеральна сукупність;

б) вибіркова сукупність;

в) одиниці відбору;

г) одиниці спостереження.

Застосування методів імовірнісної вибірки можливо за наявності:

а) списку одиниць відбору;

б) відомостей про характеристики одиниць відбору.

Вибірка, за якої кожен елемент генеральної сукупності має певну, заздалегідь задану імовірність бути відібраним – це:

а) типова вибірка;

б) хаотична вибірка;

в) квотна вибірка;

г) випадкова вибірка.

Безповторна вибірка – це:

а) вибірка, за якої генеральна сукупність розбивається на однотипні групи, в середині яких містяться різнорідні одиниці спостереження;

б) вибірка, за якої вибраний елемент вилучається із вибірки і не може бути обраний два рази в одному дослідженні;

в) вибірка, за якої вибраний елемент знову повертається до генеральної сукупності і є певна імовірність, що він буде обраний ще раз;

г) вибірка в основі якої лежать відомості про найважливіші пропорції генеральної сукупності (вік, стать, національність тощо).

Вкажіть, який метод не є характерним для стохастичної вибірки:

а) систематичний відбір;

б) кластер ний відбір;

в) стратифікований відбір;

г) типовий відбір.

Кластерна вибірка – це:

а) вибірка, за якої генеральна сукупність розбивається на однотипні групи, в середині яких містяться різнорідні одиниці спостереження;

б) вибірка, за якої вибраний елемент вилучається із вибірки і не може бути обраний два рази в одному дослідженні;

в) вибірка, за якої вибраний елемент знову повертається до генеральної сукупності і є певна імовірність, що він буде обраний ще раз;

г) вибірка в основі якої лежать відомості про найважливіші пропорції генеральної сукупності (вік, стать, національність тощо).

Розрахунок кроку є властивим:

а) хаотичній вибірці;

б) квотній вибірці;

в) опуклій вибірці;

г) систематичній вибірці.

Вкажіть, який коефіцієнт нормального відхилення є прийнятним в соціологічній практиці:

а) t=0;


б) t=2;

в) t=4;


г) t=5.

Збільшення обсягу вибіркової сукупності призводить до :

а) зменшення випадкових помилок;

б) збільшення випадкових помилок;

в) не впливає на випадкові помилки.

Контроль вибірки не передбачає:

а) корекцію вибіркової сукупності;

б) корекцію пропущених відповідей на запитання;

в) корекцію програми соціологічного дослідження;

г) зважування вихідних даних;

За метою соціологічні дослідження поділяються на:

а) пошукові та аналітичні;

б) фундаментальні та прикладні;

в) суцільні та вибіркові;

г) разові та повторні.

Соціологічне дослідження тривалість якого охоплює період від 6 місяців до 3 років називається:

а) довгостроковим;

б) середньостроковим;

в) короткостроковим;

г) пілотажним.

Вкажіть назву соціологічного дослідження метою якого є апробація інструментарію:

а) пілотажне;

б) аналітичне;

в) описове;

г) монографічне.
Рекомендована література

Базова

Добреньков В.И., Кравченко А.И. Методы социологического исследования: Учебник. – М.: ИНФРА-М, 2004. – 245 c.

Паниотто В.И. Качество социологической информации. - К., 1986. – 208 с.

Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження. - К., 1996. – 232 с.

Рабочая книга социолога. - М., 1983. – 477 с.

Чурилов Н.Н. Проектирование выборочного социологического исследования. - К., 1986. – 183 с.

Шварц Г. Выборочный метод. - М., 1978. – 213 с.

Ядов В.А. Социологическое исследование. - М., 1987. – 248 с.


додаткова література

Жабский М. И. Надежность социологических измерений // Социологические исследования. — 1982. — № 4.

Жабский М. И. Обоснование репрезентативности социологического исследования // Социологические исследования. — 1982. — № 2.

Жабский М. И. Принципы стандартизированного интервью // Социологические исследования. — 1985. — № 3.

Кенкман П. О. Лонгитюдное исследование: опыт и проблемы // Социологические исследования. — 1985. — № 3.

Маслова О. М. Качественная и количественная социология / Социология. — 1995. — № 5-6.

Мельникова О. Т. Фокус-группы в маркетинговом исследовании. — М., 2003.

Методы сбора информации в социологических исследованиях: В 2 кн. — М., 1990.

Налимов В. В. Теория эксперимента. — М., 1971.

Ноэль Э. Массовые опросы. — М., 1979.

Основы прикладной социологии: Учеб. для вузов / Под ред. Ф. Э. Шереги, М. К. Горшкова. — М., 1996

Погосян Г. А. Метод интервью и достоверность социологической информации. — Ереван, 1985.



Рукавишников В. О., Паниотто В. И., Чурилов Н. Н. Опросы населения. — М., 1984.

Экспертные оценки в социологических исследованиях / Под ред. С. Б. Крымского, Б. Б. Жилина, В. И. Паниотто. — К., 1990.


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка