Методичні рекомендації та плани практичних занять з курсу «Історія України» для студентів гуманітарних факультетів дну




Сторінка1/2
Дата конвертації21.12.2017
Розмір0,85 Mb.
  1   2
Міністерство освіти і науки України Дніпропетровський національний університет

імені Олеся Гончара

кафедра історії України

Методичні рекомендації

та плани практичних занять з курсу «Історія України»

для студентів гуманітарних факультетів ДНУ

Дніпропетровськ

2015

УДК 94 (477)(075.8)

ББК 63.3 (4 Укр.)я 75

Ш 19

Рецензенти:

д-р іст.наук,проф. В.О.Василенко

д-р іст.наук,проф. Ю.А.Святець

Уміщено плани практичних занять, рекомендовані джерела та література до семінарських занять та відповідних тем курсу, рекомендації до підготовки семінарських занять та самостійної підготовки студентів.

Призначені для студентів І курсу гуманітарних факультетів університету, а також можуть бути корисними для викладачів, аспірантів.

Укладачі: канд.іст.наук доц. І.А.Шахрайчук, канд.іст.наук доц. О.В.Іщенко.

Навчальне видання

Ігор Антонович Шахрайчук

Олена Віталіївна Іщенко

Методичні рекомендації

та плани практичних занять з курсу «Історія України»

для студентів гуманітарних факультетів ДНУ

(Затверджено Вченою радою історичного факультету ДНУ протокол № 11 від 08 червня

2015 року.

ВИМОГИ ДО РІВНЯ ЗНАНЬ ТА УМІНЬ СТУДЕНТІВ З

ДИСЦИПЛІНИ «ІСТОРІЯ УКРАЇНИ»

Вивчення історії України передбачає досягнення наступних цілей:

~ виховання патріотизму, громадянськості, формування національної і правової свідомості, світоглядних переконань студентів, пропагування поваги до загальнолюдських прав і свобод, до демократичних принципів суспільного життя, до історії і традицій нашої Батьківщини,

~ усвідомлення себе як представника громадянського, етнокультурного та конфесійного суспільства, що історично склалося,

~ розвиток історичного мислення, вміння виявляти історичну обумовленість різних версій та оцінок подій минулого і сучасного, визначати і аргументовано подавати власне ставлення студентів до дискусійних проблем історії,

~ освоєння систематизованих знань про історію України, формування цілісного уявлення про місце і роль України у всесвітньо-історичному процесі,

~ оволодіння вміннями та навичками комплексної роботи з різними типами історичних джерел, пошуку і систематизації інформації як основи вирішення дослідницьких завдань,

~ формування властивості розуміти історичну обумовленість явищ і процесів сучасного світу, порівнювати події та явища минулого та сучасного, критично аналізувати отриману інформацію, визначати власну позицію щодо навколишнього світу.

Після засвоєння курсу «історія України» студент повинен

Знати:

­ найважливіші методологічні концепції історичного процесу, їх наукову та світоглядну основу,

­ методи історичного аналізу,

­ факти, явища, процеси, судження, інтерпретації,системність та цілісність історичного процесу,

­ основні етапи і ключові події історії України, видатних діячів вітчизняної історії,

­ найважливіші досягнення української культури та системи цінностей, що сформувалися в ході історичного розвитку,

­ взаємозв'язок та особливості історії України та всесвітньої історії, національної, конфесійної, етнонаціональної, локальної історії.

Уміти:

­ проводити комплексний пошук історичної інформації у джерелах різного типу,

­ працювати з історичним джерелом (уміти використовувати факти, що міститься у джерелах, при розповіді про історичні події; порівнювати свідчення різних джерел; критично їх аналізувати; розрізняти в історичній інформації факти, думки, оцінки, історичні. описи, судження та інтерпретації),
­ працювати з хронологією (визначати послідовність та тривалість найважливіших історичних подій),

­ працювати з історичною мапою,

­ описувати історичні події та пам'ятки культури, .

­ брати участь у груповій дослідницькій роботі, визначати ключові моменти дискусії, формулювати власну позицію щодо обговорюваних питань, використовувати для її аргументації історичні свідчення, враховувати інші думки,

­ подавати результати історико-пізнавальної діяльності у вигляді усної доповіді, конспекту, реферату, творчої роботи, рецензії, виступу на конференції тощо,

­ систематизувати різнобічну історичну інформацію на основі загальних принципів і логіки всесвітньо-історичного процесу,

­ аналізувати, пояснювати, оцінювати історичні факти та явища (співвідносити загальні історичні процеси та окремі факти; виявляти суттєві риси історичних процесів, явищ та подій; класифікувати історичні явища та події по заданій ознаці; пояснювати смисл основних історичних понять і термінів, визначати передумови, причини та наслідки найважливіших

історичних подій)

­ аналізувати причини поточних; подій в Україні та світі та визначати до них

своє ставлення.



ОЦІНКА УСПІШНОСТІ НАВЧАННЯ
Модульна система дозволяє краще мотивувати студента не тільки виконувати всі вимоги навчального процесу, але й активно працювати протягом всього періоду навчання, не сподіваючися тільки на успішне складання іспиту. Крім того, студент має можливість самостійно бачити результати своєї праці та оцінювати її. Правильне використання модульної системи сприяє підвищенню рівня знань, більш справедливому оцінюванню, стимулюванню старанних студентів, зменшенню претензій студентів до викладачів щодо «заниження» оцінок.

Відповідно до цих умов відбувається оцінювання успішності навчання. При використанні модульної форми підсумкового контролю його результати після закінчення логічно завершеної частини лекційних та практичних занять враховуються при виставленні підсумкової оцінки з історії України в цілому.

Оцінка знань студентів здійснюється за 100-бальною шкалою шляхом проведення двох поточних. (ПК-1, ПК-2) та двох модульних контролів (МК-1, МК-2). Про перелік питань, що включаються до ПК та МК, і розподіл балів між ними лектор інформує студентів на початку семестру. Як правило, на всі ПК відводиться 30 балів на всі МК 30 балів.

ПК мають за мету оцінити ступінь засвоєння студентом і практичного матеріалу, уміння виконувати самостійну роботу і проводяться у формі усного опитування або письмового експрес -контролю на практичних заняттях та консультаціях. МК проводяться у письмовій формі та шляхом тестування з метою перевірки засвоєння студентами матеріалу лекційних занять. Студент допускається до МК тільки після складання відповідних ПК. ПК чи МК вважається складеним, якщо набрана студентом кількість балів відповідає оцінці не нижче "задовільно",


Кредитно-модульна система передбачав: можливість отримання студентом екзаменаційної оцінки з курсу «історія України» на підставі модульних контролів, що вважається як перше складання екзамену. Студент, який повністю виконав усі завдання, передбачені календарним планом дисципліни, і здобув загальну суму балів не менше 60, може, за згодою студента, отримати

оцінку за екзамен «автоматом». Студент мас право на повторне складання МК, що вважається другим складанням екзамену.

Шкала відповідності отриманої студентом загальної суми балів оцінкам з

дисципліни відведена у таблиці 2:

Таблиця 2:


Оцінка

Сума балів

Відмінно

90-100

Добре

75-89

Задовільно

60-74

Незадовільно

59 і менше


Оцінка «відмінно

Свідчить про високий рівень знань. Виставляється студентам, які глибоко й міцно засвоїли програмний матеріал, вичерпно, послідовно, грамотно й логічно його викладають, у відповіді яких теорія й практика тісно пов´язані. Їх навчальна діяльність має дослідницький характер. При цьому студенти без утруднень дають відповідь на видозміненні завдання, творчо застосовують набуті знання, правильно обґрунтовують прийняті рішення, самостійно оцінюють різні життєві ситуації; явища, факти: проявляють та відстоюють власну позицію, виявляють навички системного підходу до вирішення поставлених завдань.
Оцінка «добре»

Свідчить про достатній рівень знань. Виставляється студентам, які твердо знають програмний матеріал значно вище середнього рівня, грамотно і по суті його викладають, не допускають істотних неточностей у відповідях на запитання; самостійно застосовують знання у стандартних ситуаціях. Такий студент знає суттєві ознаки понять, явищ процесів, закономірностей, зв'язків між ними Він також володіє навичками аналізу, узагальнення, абстрагування вміє робити висновки. виправляти допущені помилки. Відповідь студента повна, правильна, логічна, обґрунтована, хоча їй і бракує власних суджень.
Оцінка "задовільно"
Свідчить про середній рівень знань. Виставляється студентам які виявили знання тільки основного програмного матеріалу, допускають окремі неточності, не досить правильні формулювання при викладі програмного матеріалу, однак володіють умінням елементарного виконання поставлених завдань.
Оцінка «незадовільно»
Свідчить про початковий рівень знань, виставляється студентам які не знають значної частини програмного матеріалу, елементарно і фрагментарно викладають навчальний матеріал, допускають суттєві помилки, невпевнено, з великими утрудненнями виконують поставленні завдання.

НАПИСАННЯ РЕФЕРАТИВНОЇ АБО ТВОРЧОЇ РОБОТИ


Як підібрати тему?
Вибір теми, її осмислення та обґрунтування - перший етап виконання реферативної або творчої роботи, найважливійша умова її успішного виконання. Вибір теми здійснюється студентом самостійно за рекомендованим кафедрою списком або разом і з викладачем. Тут необхідно враховувати такі фактори як науковість, практичність і актуальність, перспективність, інтерес студента до досліджуваної теми. Необхідно враховувати і такий фактор, як наявність достатнього обсягу літератури по тих питаннях, на які необхідно відповісти студенту самостійно при виконанні такої роботи.
Досить частою помилкою студентів є повна або часткова невідповідність заявленої теми дослідження реальному змісту роботи. Така невідповідність часто спостерігається між загальними висновками та темою студентської роботи. Якісна робота повинна мати внутрішню єдність, логіку та відображати хід і результати розробки обраної теми.
Як підібрати літературу та джерела?
Для початку самостійної роботи необхідна література. Дослідницька робота неможлива без ознайомлення з основними джерелами по темі. Знайти літературу і джерела можна у:

1. бібліотеці ДНУ;

2. в обласній та міській бібліотеках;

З. у книжкових магазинах та на книжкових ринках;

4. в Інтернеті,

­ використовуючи пошукові сервери, наприклад: україномовний Меtа

(www.meta.ua, www.meta.com.ua), англомовні Google (www.google.com) та

Yahoo (www.yahoo.com), російськомовні Яндекс (www.yandex.ru), Рамблер

(www.rambler.ru) та Апорт (www.aport.ru) тощо;

- використовуючи каталоги електронних бібліотек;

- використовуючи матеріали відомих вам історичних сайтів,


Роботу з літературою та джерелами краще розбити на декілька етапів:
˅ попередній вибір по каталогах, бібліографічних покажчиках, списках літератури у відповідних книжках

˅ та статтях;

˅ пошук потрібних джерел у відповідності із завчасно складеним списком;

˅ аналіз першоджерел, їх відбір, ксерокопіювання.

Для складання найбільш повного попереднього списку літератури необхідно проглянути каталоги, бібліографічні покажчики, збірники наукових праць, періодичні видання. У бібліографічних покажчиках вказується, що видано по тій чи іншій історичній темі. Перегляд періодичних журналів краще за все починати з останнього номера за кожен календарний рік, Як правило, в останньому номері подається зміст опублікованих статей за весь минувший рік.

Маючи на руках сформований список літератури, можна починати працю у бібліотеках: збирати інформацію, вибирати необхідну, робити нотатки, ксерокопії. При ньому не слід забувати підписувати ксерокопії, інакше потім буде незрозуміло, кому належить авторство скопійованого тексту.


Часто обсяг літератури по темі може бути надто великий. Для економії часу аналіз слід починати з найбільш "перспективних" (нехай і на перший погляд) джерел, знайомство з якими у найбільшій мірі знадобиться при підготовці до семінару, написання реферату, доповіді тощо.

При збирані матеріалу не треба переписувати або конспектувати роботи, що вивчаються. Краще зосередити увагу на фактах і важливих висновках. Виписувати матеріал слід своєю мовою, у стислих формулюваннях, ігноруючи літературний бік справи.

Для економії часу на майбутніх етапах роботи виписки краще робити на карточках. При цьому не шкодуйте паперу: на кожній карточці фіксуйте лище один факт (більше одного лише у випадку близькості чи ідентичності фактів) або одне судження. Крім того, кожна виписка повинна мати точку “зворотну адресу”, включаючи номер сторінки, звідки взятий матеріал.

Працюючи над джерелами слід не просто «позичати» чужий матеріал, але й виробляти власні ідеї, підходи та концепції, фіксувати власні думки. Переписування чужого тексту цілими масивами і без посилань на першоджерело перетворює студентську роботу на плагіат. Проте з іншого боку, потрібно творчо позичати з робіт інших авторів інформацію, яка використовується для характеристики, порівняння, протипоставлення, розвитку, перевтілення.



РЕКОМЕНДАЦІЇ ПРИ ІПДГОТОВЦІ ДО СЕМІНАРСЬКОГО

ЗАНЯТТЯ
Семінарські заняття є важливим чинником перевірки знань студентів. Головна мета семінару - поглибити і систематизувати вивчення найбільш важливих, складних і актуальних тем історії України. Це вид навчального заняття, на якому викладач організовує обговорення студентами питань програмного матеріалу. Семінари мають на вісті виробити у студентів уміння самостійно вивчати питання курсу, сприяють розвиткові творчої самостійності студентів, поглибленню їх інтересу до науки і наукових досліджень, розвиткові культури мовлення, формуванню навичок бубличного виступу, участі в дискусії. У процесі обговорення питань, студенти навчаються формулювати свої думки,

робити грамотні висновки.

Опрацювання тем семінарських занять або окремих їх питань може відбуватися в різних формах:

­ співбесіди,

­ загально групові дискусії,

­ заслуховування й обговорення рефератів,

­ проведення письмових контрольних робіт,

­ виконання тестових завдань.

Семінар як форма навчального процесу складається з короткого вступного слова викладача, обговорення під його керівництвом головних питань теми, заключного слова викладача та роз'ясненні завдання до наступного заняття. Семінарські заняття проходять так: після короткого вступного слова викладача слово надається одному зі студентів. Виступаючому для викладення своїх думок надається 7-10 хвилин. Виступ не повинен бути ні надто коротким, ні надмірно затягнутим; слід якомога повніше та чітко висвітлити поставлено питання. Інші студенти уважно слухаючи виступ, роблять позначки на полях свого конспекту, а потім беруть участь в обговоренні, висловлюючи власне розуміння: питань і, таким чином, здійснюють колективний пошук вірних узагальнень та висновків.

Виступаючий повинен показати знання матеріалу, вміння аналізувати його,

додержуючись послідовності викладу, чітко переходячи від одного пункту свого виступу до іншого, Підкреслюючи найважливіші та найсуттєвіші моменти, роблячи короткі висновки. При цьому слід говорити просто, зрозуміло, конкретно, своїми словами, а не читати записи чи друкований матеріал. Під час виступів можна, до певної міри, користуватись конспектом, методичними вказівками або хрестоматією,

Викладач під час обговорення теми може поставити додаткові запитання, що випливають з основних і логічно з ними пов’язані. Важливо, щоб і студенти оволоділи вмінням правильно, за суттю ставити питання до виступаючого. Під керівництвом викладача аналізуються різні варіанти поставленого питання, вирішуються спірні проблеми, виправляються помилки, допущені у відповідях та виступах. Доповнення повинні бути цілеспрямованими, чіткими, по можливості короткими. Не слід повторювати вже сказане. Кожен студент на семінарі повинен активно працювати, тобто уважно слухати кожного, хто виступає, продумуючи відповіді на звернені до нього запитання, репліки тощо. Отже, семінар має бути активним, творчим заняттям, де студенти вчаться формулювати і обґрунтовувати вирішення питань, чітко аргументувати свої відповіді даними із першоджерел та літератури, захищати і відстоювати свою думку у дискусії.

Семінарські заняття е обов'язковими для відвідування. На них ведеться облік поточної успішності студентів. Тому пропущений семінар, незважаючи на причину пропуску, так само як і незадовільна оцінка в процесі семінарського заняття, підлягають обов’язковому відпрацюванню, Як звичайно, студенти відпрацьовують пропущено заняття на консультації. Невиконання згаданих вимог є підставою для того, щоб не допустити студента до складання іспиту.
Семінар Українські землі княжої доби (IX —ХІ ст.)

План


1. Створення і політичний розвиток Київської Русі: основні етапи та тенденції

2. Міжнародні відносини Київської держави.

3. Соціально-економічні процеси в давньоруському суспільстві.

4. Етнічний розвиток Русі.

5. Духовне і культурне життя Давньої Русі.

Джерела:


Багрянородный Константин. Об управлении империей. М.: 1989.. -Великая хроника» о Польше, Руси и ее соседях XI XIII вв. /Под ред. В.Л. Янине. М.: 1987.

Джаксом Т.Н. Исландские королевские саги как источник по истории Древней Руси и ее соседей X - XIII вв. // Древнейшие государства на территории СССР: Матер, и исслед. 1988—1989 гг. — М.: 1991.— с. 5 - 169.

Галицко-Волынская летопись — Л: 1994.

1989. Літопис руський / За Іпатським списком / Переклав А. Махновець. К 1989. Повесть временных лет / Текст и перевод В. П.Адриановой-Перетгщ. —

Слово о полку Игореве. — М.: 1985

Література:



Асеєв Ю.С. Джерела. Мистецтво Київської Русі / Ю.С.Асеєв – К.: Мистецтво, 1980 – 214 с.

Арістов В.Ю. Раннє літописання про уличів, древлян і Свенельда // Укр. іст. журн. 2011, №6, с. 172-182



Бабій В. Інтимне життя давньоруських князів // Київ, 2006, № 7-8, с. 147-167

Баран О. Причини прийняття християнства Володимиром Великим // Хроніка, 2000, №69-70, с. 309-316

Безродний Є.Ф. Політична думка в Київський Русі в ХІ – ХІV століттях. // Є.Ф. Безродний, О.І.Уткін Історя політичних вчень. Навч. посіб. – К., 2006. с 60-67.

Брайчевський М. Ю. Утвердження християнства на Русі. — К.: 1988..

Греков Б. Д. Киевская Русь. — Мл 1953.

Грушевський М. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. Т. 1 —К.: 1991;

Т. П. - Ел 1992.

Виноградов Г. Давньоруська державність як метанаратив. // Ейдос. Альманах теорії та історичної науки / Гол. ред. В. Смолій, Відп. ред. І. Колесник. – К. 2007. – Вип. 3. с. 106-119.

Гумилев Л. Я. Древняя Русь и Великая степь. — М.: 1989.

Даранська В. Хрещення Русі як світоглядна трансформація // Українознавство. 2012 - №4 с. 127-131.

Древняя Русь в свете зарубежных источников: Хрестоматия / Под ред. Т.Н.Джексон, И.Г.Коновалавой, А.В. Подосенкова. – М. 2010. – 384 с.

Зінченко А.Л. Прийняття Руссю християнства / Зінченко А.Л. Історія дипломатії від давнини до нового часу. Навч. посіб. К. 2005. с. 306-308



Корелюк В. Д. Западные славяне и Киевская Русь в X — XII вв.—М.: 1964.

Котляр М. Ф. Галицько-Волинська Русь. — К.: 1998.

Він же. Галицько-Волинський літопис XIII ст. — К.: 1993.

Він же. Данило Галицький. — Кл 1979.

Він же. Древнерусская государственность. — СПб.: 1998,

Він же. Формирование территории и возникновение городов Галицко-Волынской Руси IX — XIII вв. — К. - 1985.

Маланчук О.І. Київська Русь: становлення та суспільно-політичний розвиток // Маланчук О.І. Актуальні проблеми політичної історії України. – К. 2005. с. 5-27.

Толочко П.П. Кочевые народы степей и Киевская Русь / П.П.Толочко Спб.: Алетейя, 2003 – 160 с.

Толочко О.П. Толочко П.П. Київська Русь. – К.: Альтернативи – 1998. 336 с.

Удод О. Віра, закон, соціокультурний розкол і цивілізаційний вибір / Удод О. Юрій М. – Вища школа 2012. №1, с. 54-64

Яковенко Н. Київська Русь держава та люди. // Нарис історії середньовіччя та ранньодержавної


  1   2


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка