Методичні вказівки для самостійної роботи студентів зі спеціальності «Економічна І соціальна географія»




Сторінка1/2
Дата конвертації23.03.2017
Розмір0,53 Mb.
  1   2



Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Геолого-географічний факультет

Кафедра соціально-економічної географії і регіонознавства

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для самостійної роботи студентів

зі спеціальності «Економічна і соціальна географія»

з курсу
«РЕГІОНАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СТІЙКОГО



РОЗВИТКУ»

Харків – 2010

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Геолого-географічний факультет

Кафедра соціально-економічної географії і регіонознавства

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для самостійної роботи студентів

зі спеціальності «Економічна і соціальна географія»

з курсу

«РЕГІОНАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СТІЙКОГО РОЗВИТКУ»

Харків – 2010



Нємець Л. М., Сегіда К. Ю., Нємець К.А. Регіональні проблеми стійкого розвитку: методичні вказівки для самостійної роботи студентів зі спеціальності «Економічна і соціальна географія». – Харків, 2010. – 33 с.

Методичні вказівки розроблені відповідно до програми курсу «Регіональні проблеми стійкого розвитку» як одного з важливих у загальному циклі суспільно-географічної та загальноекономічної підготовки фахівців.

Мета: надати методичну допомогу студентам та розвивати навички само­стійної роботи при вивченні курсу «Регіональні проблеми стійкого розвитку».

Методичні вказівки розраховані на студентів денного і заочного відділень геолого-географічного факультету, які навчаються за спеціальністю «Економі­чна і соціальна географія». Вони містять загальні відомості про курс, тематичний план (структуру) курсу, навчальну програму з вимогами до формування компетентностей студен­тів, рекомендовану літературу, перелік тем і планів практичних та семінарських занять, методичні вказівки до їх виконання, теми індивідуальних дослідних завдань, питання до модуль­ного контролю, систему оцінювання навчальних досягнень студентів.

Рекомендовано до друку Вченою радою

геолого-географічного факультету

Харківського національного університету

імені В. Н. Каразіна

(протокол № 9 від 3 червня 2010 року)

ЗМІСТ
Загальні положення……………………………………………………………5

Структура курсу……………………………………………………………….8

Зміст програми…………………………………………………………………9

Рекомендована література…………………………………………………….12

Теми практичних і семінарських занять……………………………………..17

Теми індивідуальних дослідних завдань……………………………………..19

Питання до підсумкового модульного контролю……………………………20

Оцінювання результатів навчальних досягнень студентів………………….21

Додатки …………………………………………………………………………24

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ КУРСУ
Проблематика стійкого розвитку вже біля двох десятиліть займає центральне місце серед питань сучасного розвитку суспільства та природи, проблем виживання сучасної цивілізації. Більш того, концепція стійкого розвитку, як наукова ідея, захоплює все більше прихильників в природничих, соціальних, суспільних науках, адже вона безпосередньо пов’язана з питанням про майбутнє людства, про те, чи є у нього надія на виживання в дуже складних умовах глобальної соціально–геоекологічної кризи. Тому вивчення основ концепції стійкого розвитку у навчальному плані спеціальності «Економічна і соціальна географія», яка передбачає дослідження природних і соціальних складових соціогеосистем, є необхідним. Саме від знань та світогляду сучасних фахівців в області наук про Землю і соціум, менталітету останнього залежить майбутнє світової спільноти.

Отже, курс «Стійкий розвиток» має важливе світоглядне значення в системі освіти для забезпечення переходу суспільства на модель стійкого розвитку, підготовки майбутніх спеціалістів в галузі наук про Землю та соціум. Цей спецкурс, з одного боку завершує психолого - педагогічну підготовку студентів спеціальності «Економічна та соціальна географія», а з іншого – інтегрує знання та навички з блоку дисциплін геоекологічного та географічного напрямків на міждисциплінарній комплексній основі. Курс побудовано на особистістно – орієнтованому підході, на поєднанні комплексу знань про розвиток суспільства, економіки та навколишнього середовища.



Предметом курсу є аналіз сучасного стану взаємодії суспільства та природи і концепції стійкого розвитку як основи вирішення глобальних проблем людства в умовах сьогодення та на майбутнє.

Цілі та завдання курсу. Вивчення курсу має сформувати:

- поняття про появу, розвиток та різке загострення глобальних проблем людства в кінці ХХ – на початку ХХ1 століття;

- усвідомлення необхідності переходу сучасної цивілізації від традиційних моделей розвитку, які склалися в світі, на модель стійкого розвитку;

- розуміння ролі соціальних та еколого - географічних факторів для ефективного довгострокового економічного розвитку у тісній взаємодії з навколишнім природним середовищем;

- знання основи концепції стійкого розвитку, її появу та формування, про фактори та критерії стійкого розвитку та основні напрямки його розповсюдження, передовий досвід використання в різних державах світу;

- вміння та навички аналізувати можливості соціуму з позицій соціальної географії для втілення в життя головних ідей Концепції стійкого розвитку;

- формування конпетентностей щодо розуміння, обґрунтування Концепції стійкого розвитку на особистісному рівні;

- вміння бачити основні проблеми України, викликані процесами глобалізації та внутрішніми негараздами, пропонувати та обґрунтовувати шляхи їх подолання в аспекті переходу на засади стійкого розвитку.



Спецкурс має тісні зв’язки з попередніми курсами: соціальною екологією, соціальною географією, економічною та соціальною географією України та зарубіжних країн, ГІС–технологіями, географічним моделюванням, інформаційною географією тощо. Передбачається індивідуальна робота студентів з матеріалами Всесвітніх міжнародних організацій, конференцій (Ріо–92, Йоханесбург–2002 тощо), вивчення міжнародних документів в галузі освіти для стійкого розвитку та інше.
Основні компетентності студентіввключають формування знань про: етапи історичної взаємодії суспільства та природи; основні закономірності розвитку сучасної глобальної соціально-геоекологічної кризи; умови стійкості біосфери; особливості сучасного антропогенного впливу на соціогеосистеми; сутність концепції стійкого розвитку, методи, засоби; умови реалізації стратегії стійкого розвитку, роль Римського клубу у формуванні нового менталітету соціуму, історію виникнення концепції стійкого розвитку, сучасне розуміння проблем переходу до стійкого розвитку. Групи індикаторів стійкого розвитку, соціально – географічні основи розробки індикаторів стійкого розвитку, основні роботи по концепції стійкого розвитку в Росії і Україні, роль менталітету соціуму у його ставленні до природи, чинники і складові менталітету: основні соціальні, економічні та екологічні аспекти стійкого розвитку, діяльність державних і недержавних інститутів у переході до стійкого розвитку, умови формування ноосферного менталітету соціуму, антропоцентризм і природоцентризм, принципи природокористування. основні соціально – географічні проблеми України, вплив природно – географічних умов регіонів України на їх соціально – економічний розвиток, особливості формування менталітету українського соціуму, особливості переходу України на стратегію стійкого розвитку, роль освіти у забезпеченні переходу до стійкого розвитку, рівні освіти у галузі навколишнього природного середовища, їх реалізація в Україні.

Компетентності повинні включати навички щодо: пояснення особливостей сучасної соціально - геоекологічної кризи; виділення природних та соціальних складових соціогеосистем; складання структурних схем розвитку біосфери і соціосфери; знаходження спільних елементів в історичному розвитку соціо - геоекологічної кризи; аналізу стійкого розвитку з точки зору соціальної географії, пояснення протиріч і зміни концепції стійкого розвитку; обґрунтовування індикаторів стійкого розвитку з позицій соціальної географії та інших наук про Землю і суспільство; складання схем формування менталітету соціуму в різних країнах, природно – географічних умовах, пояснюючи окремі риси менталітету соціуму в залежності від конкретних умов його формування; розкриття змісту соціально – економічних і екологічних аспектів стійкого розвитку; пояснення принципових відмінностей антропоцентричного і природоцентричного підходів до природокористування; виконання соціально – географічного аналізу регіонів України, прогнозування різних сценаріїв їх переходу до стійкого розвитку; пояснення особливостей існуючого різноманіття менталітету українського соціуму; пояснення розвитку освіти у галузі навколишнього природного середовища.

СТРУКТУРА І

РОБОЧИЙ ПЛАН КУРСУ


Тема


Години

Для денної форма навчання

Для заочної форми навчання

Лекції


Практичні і семінарські заняття

Всього годин

Лекції


Практичні і семінарські заняття

Всього годин

МОДУЛЬ 1. Концепція стійкого розвитку і її глобально-регіональні аспекти

Тема 1. Соціально-географічні витоки сучасної стратегії стійкого розвитку

4

2

6

2




2

Тема 2. Особливості концепції стійкого розвитку

4

2

6










МОДУЛЬ 2. Критерії та індикатори стійкого розвитку. Основні напрямки переходу сучасної цивілізації на модель стійкого розвитку

Тема 3. Критерії та індикатори стійкого розвитку

4

2

6

2

2

4

Тема 4. Напрямки переходу сучасної цивілізації на модель стійкого розвитку

4

2

6










МОДУЛЬ 3. Досвід переходу до стійкого розвитку зарубіжних країн

Тема 5. Особливості формування стратегії стійкого розвитку в країнах далекого зарубіжжя

4

2

6

2




2

Тема 6. Особливості переходу до стійкого розвитку країн СНД та України

4

2

6










Всього по курсу

24

12

36

6

2

8


ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
МОДУЛЬ 1. Концепція стійкого розвитку і її глобально-регіональні аспекти
Тема 1. Соціально-географічні витоки сучасної стратегії стійкого розвитку

Лекція 1. Сучасна соціально-геоекологічна криза як поштовх до формування концепції стійкого розвитку. Особливості сучасної соціально-геоекологічної кризи. Глобальна криза сучасної цивілізації: екологічна криза; соціальна криза; демографічна криза. Людина та її духовність як головна причина сучасної глобальної соціально-геоекологічної кризи.

Лекція 2. Глабалізаційні процеси та їх вплив на стійкий розвиток. Біосфера, її стійкість та проблеми антропогенного впливу. Необхідність переходу до стійкого розвитку сучасної цивілізації. Україна у вимірах сучасної глобалізації. Співвідношення понять глобалізація та стійкий розвиток.

Тема 2. Особливості концепції стійкого розвитку

Лекція 3. Передумови формування та розвиток концепції стійкого розвитку. Витоки концепції стійкого розвитку: організація Римського клубу і його діяльність з перетворення свідомості суспільства. Діяльність Міжнародної комісії ООН з навколишнього середовища і розвитку. Конференція в Ріо-де-Жанейро (1992). Визначення поняття «стійкий розвиток» та його дефініції. Конференція в Йоганнесбурзі (2002).

Лекція 4. Цілі, завдання, механізми реалізації концепції стійкого розвитку. Цілі та завдання стійкого розвитку. Механізми реалізації стійкого розвитку на різних ієрархічних рівнях. Менталітет соціуму як індикатор стійкого розвитку. Чинники та фактори формування менталітету соціуму.
Компетентності студентів включають знання про: етапи історичної взаємодії суспільства та природи; основні закономірності розвитку сучасної глобальної соціально-геоекологічної кризи; умови стійкості біосфери; особливості сучасного антропогенного впливу на соціогеосистеми; сутність концепції стійкого розвитку, методи, засоби; умови реалізації стратегії стійкого розвитку, роль Римського клубу у формуванні нового менталітету соціуму, історію виникнення концепції стійкого розвитку, сучасне розуміння проблем переходу до стійкого розвитку.

Компетентності студентів щодо навичок: пояснювати особливості сучасної соціально - геоекологічної кризи; розрізняти природні та соціальні складові соціогеосистем біосфери; складати структурні схеми розвитку біосфери; знаходити спільні елементи в історичному розвитку соціально-геогекологічної кризи; аналізувати стійкий розвиток з точки зору соціальної географії, пояснювати протиріччя і зміни концепції стійкого розвитку.
МОДУЛЬ 2. Критерії та індикатори стійкого розвитку. Основні напрямки переходу сучасної цивілізації на модель стійкого розвитку
Тема 3. Критерії та індикатори стійкого розвитку

Лекція 5. Критерії якості життя як показники стійкості розвитку. Цільові орієнтири стійкого розвитку: рівень та якість життя, рівень економічного розвитку, екологічна стабільність тощо. Індикатори стійкого розвитку, рекомендовані ООН, а також розроблені в різних регіонах світу.

Лекція 6. Індикатори стійкого розвитку: зміст, значення, структура. Роль соціальної географії у визначенні індикаторів стійкого розвитку. Дослідження вчених Росії та України. Екологічні та економічні показники стійкого розвитку.

Тема 4. Напрямки переходу сучасної цивілізації на модель стійкого розвитку

Лекція 7. Соціальні та екологічні аспекти як пріоритети стійкого розвитку. Соціальні аспекти як пріоритети стійкого розвитку: боротьба з бідністю, оптимізація соціальних потреб, зміна структури споживання, охорона та покращення здоров’я людей. Екологічні пріоритети стійкого розвитку: збереження та оптимальне використання природних ресурсів, охорона сфер географічної оболонки, збереження біорізноманіття, проблема переробки відходів тощо.

Лекція 8. Міжнародні організації як інститут забезпечення стійкого розвитку. Роль недержавних міжнародних організацій в забезпеченні переходу до стійкого розвитку. Інтегральний менталітет соціуму як необхідна умова стійкого розвитку. Соціально-економічний розвиток суспільства і забезпечення зміни принципів природокористування.
Компетентності студентів – знання про : групи індикаторів стійкого розвитку, соціально–географічні основи розробки індикаторів стійкого розвитку, основні роботи по концепції стійкого розвитку в Росії і Україні; групи індикаторів (соціальні, економічні та екологічні) їх складові, основні показники, методики обробки та розрахунку.

Компетентності студентів щодо навичок: розраховувати індекси та індикатори сталого розвитку за різними методиками (за методикою ООН, за методикою ІПСА НАН та МОН тощо), обґрунтовувати індикатори стійкого розвитку з позицій соціальної географії.
МОДУЛЬ 3. Досвід переходу до стійкого розвитку зарубіжних країн
Тема 5. Особливості формування стратегії стійкого розвитку в країнах далекого зарубіжжя

Лекція 9. Особливості реалізації концепції стійкого розвитку країн Північної Америки. Стратегія стійкого розвитку США: концептуальні основи, міжнародне значення. Особливості державної політики Канади: основні механізми переходу до стійкого розвитку.

Лекція 10. Особливості реалізації концепції стійкого розвитку Європейських країн та країн Азіатського континенту. Досвід переходу до стійкого розвитку країн Західної Європи. Особливості переходу до стійкого розвитку Австралії, Японії, Китаю, Індії та інші.

Тема 6. Особливості переходу до стійкого розвитку країн СНД та України

Лекція 11. Особливості переходу до стійкого розвитку країн СНД. Проблеми переходу до стійкого розвитку Росії та інших країн СНД, особливості, передумови, напрями розвитку.

Лекція 12. Суспільно-географічні особливості переходу до стійкого розвитку України. Вплив процесів глобалізації на соціально-економічний розвиток України. Природно-географічні та геополітичні умови України як чинник впливу на її соціально-економічний розвиток. Менталітет українського соціуму як основа переходу до стійкого розвитку. Особливості стійкого розвитку України: локальні та регіональний рівні. Розвиток освіти для стійкого розвитку в Україні.
Компетентності студентів, які включають знання про: особливості переходу на стійкий розвиток краї світу (США, Канади, країн Західної Європи та Азії, Росії та країн СНД), основні соціально–географічні проблеми України, вплив природно – географічних умов регіонів України на їх соціально – економічний розвиток, особливості формування менталітету українського соціуму, особливості переходу України на стратегію стійкого розвитку.

Компетентності студентів, які включають вміння: аналізувати і порівнювати особливості переходу на стійкий розвиток краї світу, виконувати соціально – географічний аналіз регіонів України, прогнозувати різні сценарії їх переходу до стійкого розвитку, пояснювати особливості формування менталітету українського соціуму.

Рекомендована література
Базова

    1. Алаев Э. Б. Социально-экономическая география: Понятийно-терминологический словарь. – М., 1983. – 350 с.

    2. Багров Н. В. Региональная геополитика устойчивого развития. Київ, «Либідь», 2002. – 256 с.

    3. Барановський В. А. Територіальні передумови переходу України на модель екологічно сталого розвитку (теорія і практика картографічних досліджень) / НАН України; Рада по виченню продуктивних сил НАН України. – К., 1998. – 72 с.

    4. Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера. – М.: Наука, 1989. – 262 с.

    5. Данилишин Б.М. Еколого-економічні проблеми забезпечення сталого розвитку продуктивних сил України (на прикладі АПК України): Автореф. дис. д-ра екон. наук: 08.10.01 / НАН України, РВПС України. – К, 1997. 62 с.

    6. Дорогунцов С, Ральчук О. Сталий розвиток – цивілізаційний діалог природи і культури // Вісник НАН України. - 2001. - № 10. - с. 16-32.

    7. Концепція сталого розвитку України / В.В. Волошин, Н.М. Гордієнко, І.О. Горленко та ін. – К., 1997. – 17 с.

    8. Немец Л.Н. Устойчивое развитие: социально-географические аспекты (на примере Украины): Монография. – Х., 2003, 383с.

    9. Переход к устойчивому развитию: глобальный, региональный и локальный уровни. Зарубежный опыт и проблемы России. М.: Изд-во КМК, 2002. – 444с.

    10. Печчеи А. Человеческие качества: Пер с англ. М., 1985.

    11. Топчієв О.Г. Основи суспільної географії: Одеса: Астропринт, 2001, - 560 с.

    12. Шаблій О.І. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2001. – 744 с. Шупер В.А. Влияние синергетики на географическое мировоззрение // Изв. АН., серия географическая. – 2001, № 4, с. 23-30.

    13. Щокін Г.В. Концепція соціального розвитку: висновки для України: Наукове видання. – К.: МАУП, 2002. – 72 с.

Допоміжна

  1. Артеменко В. Б. Інтегральні індикатори якості життя населення в управлінні регіональним розвитком. // Соціальна економіка. – 2001, № 3-4, с. 78-87.

  2. Бакланов П.Я. Устойчивое развитие региона: теоретические аспекты // Устойчивое развитие дальневосточных регионов: эколого-географические аспекты / Под ред. П.Я. Бакланова. – Владивосток: Дальнаука, 1999. - С. 8-19.

  3. Волошин В.В., Трегобчук В.М. Концептуальні засади сталого розвитку регіонів України. // Регіональна економіка. - 2002. - №1. - С. 7-21.

  4. Герасимчук З.В. Регіональна політика сталого розвитку: методологія формування, механізми реалізації. Монографія. - Луцьк: Надстир'я, 2001. - 528 с.

  5. Глазовский Н. Ф. Десять лет после Рио – итоги и перспективы перехода к устойчивому развитию //Изв. АН. Сер. Географическая, 2003, № 1, с. 5-19.

  6. Горшков В.Г., Кондратьев К.Я., Лосев К.С. Глобальная экодинамика и устойчивое развитие: естественнонаучные аспекты и человеческое измерение // Экология. - 1999. - №2. - С. 163-170.

  7. Гродзинський М.Д. Стійкість геосистем до антропогенних навантажень. – Київ,: Ліцей, 1995, 233 с.

  8. Данилов-Данильян В.И. Экологический вызов и устойчивое развитие: Учебное пособие. - М.: Прогресс-Традиция, 2000. - 415 с.

  9. Дорогунцов С., Ральчук О. Сталий розвиток – цивілізаційний діалог природи і культури // Вісн. НАН України. – 2001, № 10. С. 17.

  10. Капица С. П. Математическая модель роста народонаселения мира // Математическое моделирование. 1992. Т. 4, № 6. С. 65.

  11. Котляков В.М., Глазовский Н.Ф., Руденко Л.Г. Географические подходы к проблеме устойчивого развития. // Известия РАН, серия географическая. - 1997. - №6. - С. 8-14.

  12. Крисаченко В.С., Хілько М.І. Екологія. Культура. Політика: Концептуальні засаді сучасного розвитку. – К.: «Знання України», 2002. – 598 с.

  13. Лавров С.Б., Селиверстов Ю.П. Концепция устойчивого развития: стереотипы и реальность (концепция РГО) // Географические проблемы стратегии устойчивого развития природной среды и общества. М.: РАН, 1996. – с. 42-47.

  14. Лосев К.С. Экологические проблемы и перспективы устойчивого развития России в ХХI веке. - М.: Космосинформ, 2001. - 400 с.

  15. Мантатова Л. В. Духовный императив устойчивого развития //Вестн. Моск. Ун-та. Сер. 7. Философия. 2003, №2.

  16. Медоуз Д.Х., Медоуз Д.Л., Рэндерс Й., Беренс В.В. Ш Пределы роста. Доклад по проекту Римского клуба «Сложное положение человечества». – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1991. – 207 с.

  17. Моисеев Н.Н. Историческое развитие и экологическое образование. – М.: МНЭПУ, 1995. – 56 с.

  18. Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера. – Мол. гвардия, 1990. – 351с.

  19. Наше общее будущее: Доклад Международной комиссии по окружающей среде и развитию (МКОСР). – М.: Прогресс, 1989. - 376 с.

  20. Невелєв О.М. Сталий розвиток регіону: стратегічні напрями та механізми /О.М. Невелєв, Б.М. Данилишин. - К.: Тираж, 2002. - 127с.

  21. Новая парадигма развития России в ХХI веке: комплексные исследования проблем устойчивого развития: идеи и результаты / Под ред. В.А.Коптюга, В.М.Матросова, В.К.Левашова. - Изд. 2-е.- М.: Academia, 2000. – 416 с.

  22. Осауленко О.Г. Інформаційне забезпечення державного управління сталим розвитком. – К., 2001. 72 с.

  23. Основні принципи сталого просторового розвитку Європейського континенту / Комітет керівників Європейської конференції Міністрів регіонального планування // Документ для Ганноверської Конференції (Ганновер, Німеччина, 7-8 вересня 2000 р.; проект: 2000 р).

  24. Павленко Ю.В. Глобалізація та її протиріччя. //Наука та наукознавство. – 2000, № 3, с. 11-22.

  25. Павленко Ю.В. Історія світової цивілізації: соціокультурний розвиток людства. – К., 1996.

  26. Патока І.В. Міжнародна система індикаторів сталого розвитку як складова глобальних економічних вимірів. // Вісник Волинського державного університету ім. Лесі українки. - 2001. - №2 (Географічні науки (економічна і соціальна географія, країнознавство)). - С. 72-76.

  27. Пахомова Н.В., Рихтер К.К. Экономика природопользования и экологический менеджмент: Учебник для вузов. – СПб.: Издательство С.-Петербергского ун-та, 1999. – 488 с.

  28. Пегов С.А. «Міфи» стійкого розвитку //Укр. Географічний журнал, 1996, № 1, с. 19.

  29. Письмак В. Пути устойчивого функционирования социально - экономической модели Украины // Економіст, № 1, 2003. С. 34.

  30. Поздняков В.А. Концептуальные основы решения проблемы устойчивого развития. - Томск: Спектр,1995. - 150 с.

  31. Показатели устойчивого развития: структура и методология. Пер. с англ. Тюмень, 2000.

  32. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України. Наукове видання / Данилишин Б.М., Дорогунцов С.І., Міщенко В.С., Коваль В.Я., Новоторов О.С., Паламарчук М.М. / НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил Країни. – К.: РВПС України, 1999. – 716 с.

  33. Руденко Л.Г. Сталий розвиток: пошуки моделей сталого розвитку України. // Український географічний журнал. - 1998. - №1. - С. 5-12.

  34. Руководящие принципы планирования устойчивого развития населенных пунктов и управления ими / ЕЭК. – Нью-Йорк, ООН, 1996. – 94 с.

  35. Рутинський М.Й. Сталий розвиток: від вербальної концепції до концептуальної моделі // Український географічний журнал. – 2000. - №1. - С. 35-38.

  36. Семенюк Е.П. Філософські засади сталого розвитку. Навчальний посібник для магістрів та аспірантів. – Львів: Афіша, 2002. – 200 с.

  37. Сонько С.П. Просторовий розвиток соціо-природних систем: шлях до нової парадигми: Монографія. – К.: Ніка-Центр, 2003. – 278 с.

  38. Социально-экономические концепции стран мира на рубеже тысячелетий (власть, экономика, социальная сфера): Международная энциклопедия. / Научн. ред. Севрук М.А. - М.: Международный университет "Содружество", 2000. - 191 с.

  39. Станслер Г. Ключевые трактовки устойчивого развития (Ч.1: Основы толкования устойчивости). // Бизнес-информ. - 1999. - №5-6. - С. 46-47.

  40. Стратегічні напрями сталого розвитку України / НАН України: РВПС України / Б.М. Данилишин (ред.) – К.: РВПС України НАН України, 2002. – 262 с.

  41. Тарасенко Н.Ф. Природа, технология, культура. Философско-мировоззренческий анализ. – К.: Наукова думка, 1985. – 255 с.

  42. Толстоухов А.В., Хильки М.І. Екобезпечний розвиток: пошуки стратегем. – К.: „Знаня України”, 2001. – 333 с.

  43. Трегобчук В.М. Концепція сталого розвитку для України. //Вісн. НАН України. – 2002, № 2, с. 31-40.

  44. Тюмасева З. Почему экологическое образование не выполняет свою основную функцию //Народное образование, № 2, 2003, с. 50.

  45. Україна на зламі тисячоліть: історичний екскурс, проблеми, тенденції та перспективи /Кол. Моногр. Г.В. Щокін, М.В. Попович, М.С. Кармазіна та інші; За заг. ред. Г.В. Щокіна, М.Ф. Головатого; Авт. передм. Л.М. Кравчука. – К., 2000, с.384.

  46. Україна: поступ у ХХ1 століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 рр. /Послання Президента України до Верховної Ради від 23 лютого 2000 року.

  47. Устойчивое развитие: понятия и категории / В.Н. Степанов, Л.Л. Круглякова, А.Л. Розмарина, И.Ю. Крылова; НАН Украины, Ин-т проблем рынка и экономико-экологических исследований. - Одесса, 1996. - 52 с.

  48. Федотов А.П. Глобалистика: Начала науки о современном мире. М., 2002.

  49. Философия образования для ХХ1 века (Сборник статей) /Ред.-сост. Н.Н. Пахомов, Ю.Б. Тупталов. М., 1992.

  50. Черкес О. Врахування досвіду Канади і США на шляху України до сталого розвитку // Вісник Укр. акад. держ. управл. при Президентові України. - 1996. - №1. - С. 207-215.

  51. Эколого-экономические проблемы России и ее регионов: Учебное пособие для вузов / Глушкова, Шевченко, Винокуров, Ильина. - М.: Московский лицей, 2002. - 288 с.

Інформаційні ресурси

      1. Официальный сайт журнала «Устойчивое развитие: наука и практика» - http://srv5.uni-dubna.ru/journal/index.php

      2. Сайти ООН: http://www.un.org/ru, http://www.unrussia.ru.

      3. ООН в Україні - http://www.un.org.ua/ua/about



Теми семінарськИХ та практичних занять


1.

Витоки, формування і становлення концепції стійкого розвитку

2.

Особливості змісту концепції стійкого розвитку

3.

Показники та індикатори стійкого розвитку ООН. Розрахунок індикаторів стійкого розвитку на глобальному та національному рівні

4.

Застосування методики розрахунку системи індикаторів стійкого розвитку

5.

Світовий досвід переходу на модель стійкого розвитку, порівняння підходів в країнах різного соціально-економічного та геополітичного статусу

6.

Концепція стійкого розвитку для України: особливості, реалії та перспективи



Семінар 1. Витоки і становлення концепції стійкого розвитку

1. Географічні засади сучасної соціо - геоекологічної кризи.

2. Природокористування як основа взаємодії суспільства та природи.

3. Системний підхід у природокористуванні.

4. Особливості розвитку природних систем.

5. Стійкий розвиток соціогеосистем як основа концепції виживання сучасної цивілізації:

5.1. Стійкість, розвиток і антропоцентризм як фундаментальні ідеї концепції стійкого розвитку;

5.2. Збалансованість, комплексність, гармонійність як ключові ідеї концепції стійкого розвитку.

6. Глобалізація як феномен ХХ1 століття.
Семінар 2. Особливості концепції стійкого розвитку


  1. Визначення поняття «стійкий розвиток», його складові та дефініції.

  2. Витоки концепції стійкого розвитку: організація Римського клубу і його діяльність з перетворення свідомості суспільства.

  3. Аналіз роботи Ауреліо Печчеї «Человеческие качества», Москва, 1983 г.

  4. Аналіз робіт М. М. Мойсеєва, основні ідеї, стосовно стійкого розвитку.

  5. Конференція в Ріо-де-Жанейро (1992), прийняття Концепції стійкого розвитку. Діяльність міжнародних організацій з навколишнього середовища і розвитку.

  6. Фактори стійкого розвитку: різноманіття підходів, методики визначення та їх аналіз.

  7. Цілі, завдання механізми та напрямки реалізації концепції стійкого розвитку в глобальному масштабі. Принципи та головні риси стійкого розвитку.

  8. Стійкий розвиток як глобальна концепція виживання людства в сучасних умовах: підсумки та проблеми реалізації.


Семінарсько-практичне заняття. Показники та індикатори стійкого розвитку ООН. Розрахунок індикаторів стійкого розвитку на національному рівні

        1. Вимоги до індикаторів визначення стійкого розвитку.

        1. Загальна система індикаторів

        1. Значення, складові та розрахунок інтегрального індикатора:

3.1. Соціальний індикатор

3.2. Економічний індикатор



3.3. Екологічний індикатор

Практична робота. Застосування методики розрахунку системи індикаторів стійкого розвитку

Мета: навчитися розраховувати індекси та індикатори стійкого розвитку.

Коротка інформація:

Індикатори – певні нормативи і умови, на яких ґрунтується стійкий (сталий) розвиток. Показники у нормованому вигляді (індекси) змінюються в інтервалі від 0 до 1. Їх можна розрахувати за формулою:

Для показників «негативного» характеру

Використовується така інтерпретація формули:



де

поточне значення показника

та найбільше та найменше значення показника у ряду спостережень.

Завдання: за статистичними даними розрахувати індекси та індикатори сталого розвитку для районів області, проаналізувати їх структуру.

Порядок виконання:

1. Розрахувати індекси для ряду показників (дані за п’ять років основних показників соціально-економічного розвитку) для всіх адміністративних районів Харківської області.

2. Розрахувати сумарний рейтинг індикаторів стійкого розвитку районів.

3. Побудувати графік Парето, провести ранжування та групування районів.

4. Результати групування нанести на картосхему.

5. Проаналізувати отримані результати.


Семінар 3. Світовий досвід реформування Концепції стійкого розвитку (Ріо – 92) та засади переходу на модель стійкого розвитку різних країн світ.

1. Стратегія стійкого розвитку США.

2. Особливості реалізації програми переходу до СР Канади.

3. Досвід реалізації концепції СР в деяких країнах Західної Європі.

4. Об’єднане Королівство Великобританії і Північної Ірландії, їх дії щодо розробки національної стратегії стійкого розвитку.

5. Нідерланди – охорона навколишнього середовища як основа переходу до стійкого розвитку

6. Австралія і Японія – дві моделі стійкого розвитку.

7. Особливості стійкого розвитку Китаю.


Семінар 4. Концепція стійкого розвитку для України

        1. Проблеми України у вимірах глобалізації, підходи до розуміння та втілення Концепції стійкого розвитку.

        2. Фактори стійкого розвитку для України: використання світового досвіду, реалізація індикаторів ООН та інших світових організацій.

        3. Територіальні відмінності особливостей соціально-економічного розвитку України та проблеми переходу на засади стійкого розвитку.

        4. Теоретичні та практичні особливості забезпечення стійкого розвитку України та її регіонів.


  1   2


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка