Методичні вказівки до проведення практичних та семінарських занять І самостійної роботи з дисципліни «Складання процесуальних документів»



Сторінка1/3
Дата конвертації23.10.2016
Розмір0,59 Mb.
ТипМетодичні вказівки
  1   2   3
Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет



3558 МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до проведення практичних та семінарських

занять і самостійної роботи

з дисципліни «Складання процесуальних документів»

для студентів спеціальності 7.060101 «Правознавство»

освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст»

усіх форм навчання

Суми

Сумський державний університет

2013

Методичні вказівки до проведення практичних та семінарських занять і самостійної роботи з дисципліни «Складання процесуальних документів» / укладач Д. Д. Іваненко. – Суми : Сумський державний університет, 2013. – 56 с.




Кафедра права

Вступ

Навчальна дисципліна “Складання процесуальних документів” є однією з дисциплін, яка забезпечує поглиблене вивчення норм процесуального права України, засвоєння яких є фундаментом базової підготовки спеціаліста-юриста. Без ґрунтовних знань процесуального закону та практичних навичок його застосування важко уявити адвоката, юрисконсульта, оперативного працівника, слідчого, прокурора, суддю.

Невід’ємним атрибутом процесуальної діяльності є складання процесуальних документів: позовів, заяв, скарг, постанов, ухвал, клопотань, протоколів, доручень, повідомлень тощо. Уміння правильно підготувати та своєчасно оформити зазначені документи є запорукою виконання поставлених завдань, свідченням професійної підготовленості юристів, їх досвіду та культури.

Від оперативного, повного та юридично грамотного складання процесуальних документів залежать охорона прав, свобод і законних інтересів учасників суспільних правовідносин. Неправильне (без урахування норм чинного законодавства) складання процесуальних документів тягне за собою порушення прав, свобод і законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Складання процесуальних актів – це спеціальний курс, який спрямований на ознайомлення студента з особливостями використання правових актів у кримінальному та цивільному судочинстві, адміністративному та господарському процесі, а також передбачає надання допомоги за необхідності навиків їх складання.

Процесуальні документи повинні відповідати загальним вимогам, що ставлять до будь-яких індивідуально-правових актів застосування норм права. Вони повинні бути законними, обґрунтованими, мотивованими, справедливими, логічними, грамотно і культурно оформленими, а в цілому – високоефективними. При складанні певного процесуального документа необхідно чітко уявити наслідки призначення процесуальної дії, за яких умов вона правомірна, у формі якого процесуального документа вона закріплюється.

Навчальна дисципліна «Складання процесуальних документів» викладається студентам, які мають базову юридичну освіту освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр права».

Метою дисципліни є формування комплексних і систематичних знань про основні принципи, категорії і положення із застосування норм адміністративного, кримінального, кримінально-процесуального, трудового, цивільного, сімейного, цивільно-процесуального права, при провадженні безлічі різних процесуальних дій, послідовно і логічно зв’язаних між собою.

Завданням навчальної дисципліни «Складання процесуальних документів» є формування правової свідомості, поглиблене й всебічне теоретичне вивчення процесуальних норм адміністративно-, господарсько-, кримінально- та цивільно-процесуального права, що найбільш часто трапляються в роботі юриста.


Після вивчення предмета «Складання процесуальних документів» студент повинен знати: загальні вимоги до складання процесуальних документів у адміністративному, господарському, кримінальному та цивільному процесах; види та призначення процесуальних документів; форми і зміст процесуальних документів; особливості складання окремих процесуальних документів.


У результаті вивчення дисципліни «Складання процесуальних документів» студенти повинні оволодіти практичними навичками складання: протоколів про адміністративне правопорушення, скарг щодо постанов про адміністративні правопорушення, протоколів слідчих дій, позовних заяв, судових наказів, заяви у справах окремого провадження, апеляційних і касаційних скарг, окремих видів договорів, довіреностей, доручень тощо.

Тема 1. Особливості складання процесуальних документів

План

1. Загальні вимоги до складання процесуальних документів.

2. Види процесуальних документів.

3. Форма і зміст процесуального документа. Особливості складання окремих процесуальних документів.



Ключові поняття: документ; класифікація процесуальних документів; порядок оформлення процесуальних документів; процесуальний документ; склад реквізитів процесуального документа; процес.
Теми рефератів

1. Поняття «документ», його визначення згідно з чинним законодавством.

2. Класифікація процесуальних документів.

3. Структура, зміст та реквізити процесуальних документів.

Розглядаючи поняття «процесуальний документ», необхідно з’ясувати встановлений законом порядок оформлення процесуальних дій, який регулює вимоги до складу реквізитів, послідовності їх викладення і розміщення у документі, вимоги до змісту його тексту, а також наслідки недодержання даного порядку. Потім необхідно визначити загальні ознаками процесуального документа. Призначення кожного документа для кожної стадії процесу різне, тому різні і вимоги, які ставляться до них, а отже, і значення (результат діяльності) цих процесуальних документів є різним.

Характеризуючи види процесуальних документів, треба пам’ятати про їх класифікацію за ознаками видової класифікації та за функціональним призначенням процесуальних документів. Видова класифікація здійснюється залежно від: суб’єкта процесу, стадії процесу та виду судочинства. За функціональним призначенням процесуальні документи поділяються на: правозахисні, правозастосовні, процесуальні документи в стадії перевірки законності та обґрунтованості судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанції, процесуальні документи в стадіях провадження у зв’язку з винятковими та нововиявленими обставинами, процесуальні документи у стадії виконання судових рішень, допоміжні процесуальні документи, проміжні процесуальні документи.

Перш ніж дати відповідь на поставлене питання, потрібно визначитися з поняттями: «документ», «юридичний документ», «процесуальний документ» та охарактеризувати ті вимоги, яким вони повинні відповідати. Поняття «документ» є досить поширеним та має значну кількість формулювань. Тому необхідно ознайомитися з офіційно прийнятими визначеннями документа, зафіксованих у ДСТУ 2392-94, ДСТУ 3017-95, ДСТУ 2732:2004. Необхід запам’ятати, що юридичні документи, як правило, є текстовими та викладеними на паперових носіях. Вони містять правову інформацію. Процесуальні документи мають єдину типову структуру, яка складається з таких елементів: назва документа, вступна частина, описова частина, заключна частина, додатки. Вимоги до окремих процесуальних документів викладені у відповідних нормах процесуального законодавства.


Список літератури та нормативно-правових актів

1. Буркацький Л. К. Складання процесуальних документів на захист прав та інтересів громадян: коментарі, позовні заяви, скарги / Л. К. Буркацький. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 288 с.

2. Діденко А. Н. Сучасне діловодство : навч. посіб. /

А. Н. Діденко. – К. : Либідь, 2002. – 256 с.

3. Інструкція з діловодства. – Суми : СумДУ, 2003. – 70 с.

4. Національний стандарт України. Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів.

– К. : Держспоживстандарт України, 2003. – 22 с.

Тема 2. Провадження в справах про адміністративні правопорушення

План

1. Складання протоколу про адміністративне правопорушення.

2. Особливості оскарження постанов про адміністративні правопорушення.

3. Скарги на постанови судді про накладення адміністративних стягнень. Форма і зміст скарги.


Ключові поняття: адміністративна відповідальність; адміністративне правопорушення; апеляційна інстанція; касаційна інстанція; постанова судді; постанова; протокол; скарга; стягнення.
Теми рефератів

1. Вимоги щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення.

2. Процедура оскарження постанов про адміністративні правопорушення.

3. Перегляд судових рішень судом апеляційної інстанції в адміністративних справах.

4. Перегляд судових рішень судом касаційної інстанції в адміністративних справах.
Складаючи протокол про адміністративне правопорушення, необхідно дотримуватися вимог КупАП та інших норм чинного законодавства. При цьому реквізити протоколу заповнюються розбірливим почерком українською мовою. Не допускається закреслення чи виправлення відомостей, що заносяться до протоколу, а також унесення додаткових записів після того, як протокол підписаний особою, яка вчинила правопорушення, щодо якої він складений. У разі виявлення помилки допускаються виправлення за умови запису «Виправленому вірити» та підпису державного інспектора, що склав протокол. При складанні протоколу зазначається частина статті та стаття КУпАП, згідно з якою настає адміністративна відповідальність за вчинені протиправні дії. Зазначається дата і місце складання протоколу, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка складала протокол. Порушникові роз'яснюються його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП. Про обізнаність з вищезазначеним порушник ставить у протоколі свій підпис, а в разі відмови поставити підпис – про це робиться відповідний запис у протоколі. Речі і документи, які є знаряддям або безпосереднім предметом правопорушення, виявлені під час огляду, вилучаються згідно зі статтями 264, 265 КУпАП. До протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт учинення адміністративного правопорушення (пояснення свідків правопорушення, заяви, протокол огляду та вилучення, акт закупки тощо). Протокол не пізніше наступного дня після його складання реєструється у журналі обліку протоколів про адміністративні правопорушення.

Розглядаючи питання оскарження постанов про адміністративні правопорушення, треба пам’ятати про можливість оскарження особою, щодо якої винесено постанову, а також потерпілим. Постанова про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному КУпАП та КАСУ. Постанову про одночасне накладення основного і додаткового адміністративних стягнень може бути оскаржено за вибором особи, щодо якої її винесено, чи потерпілого в порядку, встановленому для оскарження основного або додаткового стягнення. Скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Тут необхідно пам’ятати про строки оскарження постанов про адміністративні правопорушення.

Розглядаючи третє питання, необхідно ознайомитись із нормами глави 24 КУпАП та розділом ІV КАСУ. Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набуває законної чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги чи протесту прокурора. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора упродовж десяти днів із дня винесення постанови. Апеляційна скарга, протест прокурора, подані після закінчення цього строку, повертаються апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Апеляційна скарга, протест прокурора подаються до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Місцевий суд упродовж трьох днів надсилає апеляційну скаргу, протест прокурора разом із справою у відповідний апеляційний суд.
Список літератури та нормативно-правових актів

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-X // Відом. Верховної Ради УРСР. – 1984. – № 51. – Ст. 1122.

2. Кодекс адміністративного судочинства України від

06.07.2005 р. № 2747-IV // Відом. Верховної Ради України. – 2005. – № 35–37. – Ст. 446.

3. Про судовий збір : Закон України від 08.07.2011 р. № 3674-V // Відом. Верховної Ради України. – 2012. – № 14. – Ст. 633.

4. Колпаков В. К. Адміністративне право України: підруч. /

В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003.

– 544 с.


5. Комзюк А. Т. Адміністративний процес України : навч. посіб. / А. Т. Комзюк, В. М. Бевзенко, Р. С. Мельник. – К. : Прецедент, 2007. – 613 с.

6. Рябченко О. П. Основи адміністративного судочинства в Україні : навч. посіб. / О. П. Рябченко, В. І. Бутенко,

М. М. Ясинок та ін. – Суми : Видавництво „МакДен”, 2008.

– 200 с.


Тема 3. Особливості складання процесуальних документів у кримінальному процесі

План

1. Формування кримінальної справи. Складання протоколів слідчих дій.

2. Вирок як вид процесуального документа. Ухвала суду.

3. Оскарження дій слідчого і прокурора.

4. Цивільний позов у кримінальному процесі.
Ключові поняття: вирок; досудове розслідування; кримінальна справа; кримінальне провадження; орган досудового розслідування; прокурор; процесуальне рішення; скарга; слідчий; судове рішення; ухвала; цивільний позов.
Теми рефератів

1. Процесуальна форма у кримінальному процесі.

2. Види судових рішень.

3. Особливі порядки провадження в суді першої інстанції.


Розкриваючи перше питання, необхідно ознайомитись із нормами КПК від 13.04.2012 р. № 4651-VI. Особливу увагу необхідно звернути на главу 4 «Речові докази і документи» та главу 5 «Фіксування кримінального провадження. Процесуальні рішення». Тому формування кримінальної справи здійснюється згідно з процесуальною формою встановленої КПК. Безпосередньому написанню кожного процесуального акта повинне передувати вивчення відповідних норм процесуального закону та вихідних даних. Вихідні дані повинні бути оцінені під кутом зору достатності їх для прийняття відповідного рішення.

Характеризуючи друге питання, необхідно ознайомитись із нормами глави 29 КПК «Судові рішення», з’ясувати види судових рішень, порядок ухвалення судових рішень, види вироків, зміст вироку, зміст ухвали.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування органів досудового розслідування чи прокурора врегульовано главою 26 КПК. Тут необхідно визначити коло підстав для оскарження, строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмови відкриття провадження, правові наслідки подання скарги, порядок розгляду скарг.

Відшкодування шкоди у кримінальному провадженні може бути стягнуто судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Це питання врегульовано главою 9 КПК «Відшкодування (компенсація) шкоди у кримінальному провадженні, цивільний позов», з нормами якої обов’язково треба ознайомитися.


Список літератури та нормативно-правових актів

1. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. № 4651-VI // Офіційний вісник України. – 2012. – № 37. – Ст. 11.

2. Кримінально-процесуальний кодекс України : науково-практичний коментар : у 2 т. / О. М. Бандурка,

Є. М. Блажівський, Є. П. Бурдоль та ін. ; за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. – Х. : Право, 2012. – Т. 1. – 768 с.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України : науково-практичний коментар : у 2 т. / О. М. Бандурка,

Є. М. Блажівський, Є. П. Бурдоль та ін. ; за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. – Х. : Право, 2012. – Т. 2. – 664 с.

4. Кримінально-процесуальний кодекс України: структурно-логічні схеми і таблиці, типові бланки та зразки процесуальних документів : науково-практичний посібник / авт. кол. :

Р. Г. Андрєєв, Є. М. Блажівський, М. І. Гошовський та ін. – К. : Алерта, 2012. – 736 с.

5. Кримінальний процес України : навч. посіб. / А. В. Молдован. – К. : Центр учбової літератури, 2013. – 367 с.

6. Молдован В. В. Судоустрій України : навч. посіб. /

В. В. Молдован. – К. : Алерта, 2013. – 280 с.

7. Рожнова В. В. Практикум зі складання кримінально-процесуальних документів : навч.-метод. матеріали для курсантів 4-го курсу НАВС / В. В. Рожнова, Д. О. Савицький,

О. Ю. Хабло та ін. – К. : Національна академія внутрішніх справ, 2012. – 28 с.

8. Яновська О. Г. Кримінальне провадження. Процесуальні документи захисту : навч. посіб. / О. Г. Яновська,

Л. Л. Лазебний. – К. : Прецедент, 2013. – 160 с.
Тема 4. Особливості складання процесуальних документів у цивільному процесі

План

1. Форма і зміст позовної заяви. Форма і зміст заяви про видачу судового наказу, судовий наказ.

2. Форма і зміст заяви у справах окремого провадження.

3. Форма і зміст апеляційної, касаційної скарги, заяви про оскарження рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами.

4. Судове рішення і ухвала суду.
Ключові поняття: апеляційна скарга; довіреність; захист прав; касаційна скарга; наказне провадження; окреме провадження; позовна заява; позовне провадження; постанова; представник позивача; процесуальна форма; рішення; справа окремого провадження; судове рішення; судовий наказ; ухвала.
Теми рефератів

1. Поняття судового наказу та умови, необхідні для його видачі.

2. Право на подання позову і процесуальний порядок його реалізації.

3. Поняття і види судових постанов.

4. Вимоги, яким повинне відповідати судове рішення.
Під час розгляду першого питання, попередньо необхідно ознайомитись із нормами ІІ–ІV розділів ЦПК. Позовна заява повинна містити елементи позову, зазначені у ст. 119 ЦПК, а також відповідати іншим вимогам, встановлених законом. У разі подання позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. Якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження. Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

З’ясовуючи форму і зміст заяви про видачу судового наказу, треба повторити зміст норм ст. 98 ЦПК. Під час складання заяв необхідно враховувати процесуальні особливості справ окремого провадження, а саме: предмет, підстави і зміст таких заяв повинні відповідати як загальним вимогам щодо форми і змісту заяви, так і нормам окремого провадження, які зазначені у законодавстві. Кожна категорія справ окремого провадження характеризується різним змістом вимог і реквізитів, які притаманні саме цій заяві. Багатогранність категорій справ окремого провадження унеможливлює виведення типової норми, яка б містила в собі процесуальну форму і зміст заяви до суду в порядку окремого провадження.

Форма і зміст апеляційної скарги викладена у нормах

ст. 295 ЦПК. Апеляційна скарга повинна містити всі елементи скарги, підписана особою, яка її подає, або представником такої особи. До апеляційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо ці документи раніше не подавалися. До апеляційної скарги додаються копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Форма і зміст касаційної скарги визначена статтею 326 ЦПК. Необхідно мати на увазі, що, крім обов’язкових елементів, до касаційної скарги повинні бути додані копії оскаржуваних рішень (ухвал) судів першої та апеляційної інстанцій. Заяви про перегляд рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам ЦПК щодо оформлення заяв до суду першої інстанції згідно з нормами

ст. 364 ЦПК.

Характеризуючи питання судового рішення і ухвали суду, треба звернутися до норм глави 7 розділу ІІІ ЦПК, де визначено, що судові рішення викладаються у формі ухвали, рішення, постанови. Судове рішення розглядається як правозастосовний акт судової влади у розгляді та вирішенні цивільних справ, а також як вид процесуального документа у цивільному судочинстві. Також судове рішення є підсумковим процесуальним документом, де форма і зміст становлять нерозривну єдність, у якій зміст у кожному своєму прояві відіграє визначальну роль. Судове рішення як процесуальний акт є формою, у якій викладається судове рішення як акт правосуддя.


Список літератури та нормативно-правових актів

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV // Відом. Верховної Ради України. – 2003. – № 40–44. – Ст. 356.

2. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р.

№ 1618-IV // Відом. Верховної Ради України. – 2004. – № 40–42. – Ст. 492.

3. Про судовий збір : Закон України від 08.07.2011 р. № 3674-V // Відом. Верховної Ради України. – 2012. – № 14. – Ст. 633.

4. Про державне мито : Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7–93 // Відом. Верховної Ради України. – 2003. – № 13. – Ст. 133.

5. Луспеник Д. Д. Настільна книга професійного судді при розгляді цивільних справ (складання судових процесуальних документів за новим ЦПК України) : наук.-практ. коментар. /

Д. Д. Луспеник. – Х. : Харків юридичний, 2005. – 640 с.

6. Луспеник Д. Д. Розгляд цивільних справ судом першої інстанції / Д. Д. Луспеник. – Х. : Харків юрид., 2006. – 480 с.

7. Павлик П. М. Процесуальна документація : навч. посіб. /

П. М. Павлик, Ж. В. Удовенко, Т. М. Кілічава. – К. : Центр учбової літератури, 2007. – 464 с.

8. Цивільний процесуальний кодекс України : науково-практичний коментар / С. С. Бичкова, Ю. В. Білоусов,

В. І. Бірюков та ін. – К. : Атака, 2008. – 840 с.

9. Цивільний процесуальний кодекс України : науково-практичний коментар : у 2 т. / С. Я. Фурса, Є. І. Фурса,

С. В. Щербак. – К. : КНТ, 2006. – Т. 1. – 912 с.

10 Цивільний процесуальний кодекс України : науково-практичний коментар : у 2 т. / С. Я. Фурса, Є. І. Фурса,

С. В. Щербак. – К. : КНТ, 2006. – Т. 2. – 800 с.
Тема 5. Договірні зобов’язання

План

1. Особливості складання окремих видів договорів.

2. Здійснення цивільних прав і виконання цивільних обов’язків через представника. Законне і договірне представництво.

3. Довіреність. Доручення.


Ключові поняття: довіреність; договір; зобов’язальне право; зобов’язальні правовідносини; представник; сторони договору; третя особа; умови договору; цивільні обов’язки; цивільні права.
Теми рефератів

1. Поняття зобов’язання. Підстави виникнення, зміни та припинення зобов’язань.

2. Умови договору та їх види.

3. Поняття та зміст договору доручення.


Розглядаючи перше питання, необхідно звернутися до змісту книги 5 «Зобов’язальне право» ЦК України, що врегульовує зобов’язальні правовідносини. Так, складання договорів, угод, актів, розписок і т. п. вимагає наявності в особи, яка їх складає, великих знань, юридичної практики з тих відносин, які будуть регулюватися кожним таким документом.

Говорячи про складання договорів, необхідно відзначити кілька аспектів: 1) перш ніж приступити до написання договору, необхідно правильно усвідомити, які саме відносини та у якій частині будуть регулюватися договором, які норми законодавства будуть застосовуватися до даного договору та у чому полягає їхня суть, також необхідно усвідомити, які з умов договору сторони можуть викласти на свій розсуд, а які імперативно передбачені законодавством і відступання від яких у договорі вважається нікчемним; 2) законодавством передбачено ряд істотних умов, які в обов'язковому порядку повинні бути зазначені в договорі. Без цих умов договір може вважатися недійсним, або у подальшому може бути визнаний недійсним у судовому порядку; 3) за кожним видом правовідносин, які будуть регулюватися договором, існує певна юридична практика, включаючи судову практику; 4) в українському законодавстві існує правило, коли ті або інші умови не зазначено в договорі – вважається, що вони регулюються стандартними нормами законодавства, що регулює дані правовідносини; 5) для правильного та грамотного написання договору необхідно не лише чітко та послідовно уявляти всю процедуру роботи за договором, але й уміти послідовно, чітко, грамотно з юридичної точки зору викласти домовленості сторін у договорі; 6) те, як сформульовані ті або інші положення договору, визначає податкові наслідки його укладення та виконання, у тому числі й момент виникнення деяких податкових зобов'язань у ході виконання договору;

7) деякі договори необхідно укладати лише в нотаріальній формі, деякі договори набувають чинності лише з моменту їх державної реєстрації; 8) існують певні «технічні» правила складання договорів, які дозволяють запобігти внесенню виправлень у текст договору (кожний аркуш договору варто візувати підписом, всі аркуші договору бажано прошивати та опечатувати).

Здійснення цивільних прав і виконання цивільних обов’язків через представника передбачає такий суб’єктний склад учасників правовідносин: особа, яку представляють; представник; третя особа. Тут повноваження представника – це міра його дозволеної поведінки щодо третіх осіб, що полягає в можливості укладати правочини та інші юридично значущі діянні від імені та в інтересах особи, яку він представляє. Підстави виникнення представництва є: 1) адміністративний акт; 2) закон; 3) договір (доручення чи агентування).

Розглядаючи третє питання, треба звернутися до поняття «довіреність» – письмовий документ, що його видає одна особа іншій особі для представництва перед третіми особами. Залежно від змісту та обсягу прав виділяють такі види довіреностей: генеральні (загальні) – видаються представникові для вчинення різноманітних правочинів; спеціальні – видаються для вчинення низки однорідних правочинів; разові – видаються для вчинення конкретного правочину. Довіреність визначає обсяг повноважень представника та строк дії повноважень.
Список літератури та нормативно-правових актів

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV // Відом. Верховної Ради України. – 2003. – № 40–44. – Ст. 356.

2. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р.

№ 1618-IV // Відом. Верховної Ради України. – 2004. – № 40–42. – Ст. 492.

3. Про судовий збір : Закон України від 08.07.2011 р. № 3674-V // Відом. Верховної Ради України. – 2012. – № 14. – Ст. 633.

4. Про державне мито : Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7–93 // Відом. Верховної Ради України. – 2003. – № 13. – Ст. 133.

5. Цивільне право України. Академічний курс : підруч. : у 2 т.

Т. 1. Загальна част. / А. Ю. Бабаскін, Т. В. Боднар,

Ю. Л. Бошицький та ін. – К. : Ін Юре, 2006. – 696 с.

6. Цивільне право України. Загальна частина (Загальні положення. Особисті немайнові права фізичної особи. Речове право. Спадкове право. Загальні положення про зобов'язання і договори) : підруч. / І. А. Бірюков, Ю. О. Заїка, В. С. Гопанчук та ін. – К. : КНТ, 2008. – 478 c.

7. Цивільне право України : підручник : у 2 т. / Є. О. Харитонов, А. І. Дрішлюк, О. М. Калітенко та ін. – Х. : Одіссей, 2010. – Т. 1. – 832 с.

8. Цивільне право України : підручник : у 2 т. / Є. О. Харитонов, А. І. Дрішлюк, О. М. Калітенко та ін. – Х. : Одіссей, 2010. – Т. 2. – 872 с.

9. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України : в 4 т. Т. 1. Загальні положення. Особисті немайнові права фізичної особи. Права власності та інші речові права /

А. Г. Ярема, В. Я. Карабань, В. В. Кривенко та ін. – К. : А.С.К., 2004. – 927 с.


Тема 6. Право власності. Спадкове право. Позадоговірні зобов’язання

План

1. Судовий порядок захисту права власності.

2. Позови про право на спадщину.

3. Позови у справах про відшкодування шкоди.


Ключові поняття: віндикаційний позов; захист права власності; негаторний позов; позов; право власності; предмет позову; спадкування; спадщина; цивільно-правове зобов'язання.
Теми рефератів

1. Віндикаційний позов.

2. Негаторний позов.
Вивчаючи це питання, необхідно опрацювати норми ЦПК України та ЦК України. Адже у юридичній літературі існують різні погляди на правову природу судового порядку захисту права власності. Так, вважається, що позов про визнання права власності є: 1) позовом, що супроводжує віндикаційний позов;

2) видом негаторного позову; 3) самостійним позовом.

Необхідно зазначити, що вимоги про визнання права власності здебільшого не є самоціллю позивачів, а відтак – єдиним предметом позову. Як правило, такі вимоги супроводжують позови про витребування майна з чужого незаконного володіння, про усунення порушень права власності, не пов'язаних з порушенням володіння, про виключення майна з опису тощо. Отже, за таких умов вимоги про визнання права власності є лише передумовою для досягнення позивачем кінцевої мети позову (повернути майно у своє володіння, усунути перешкоди у користуванні чи розпорядженні майном).

Вирішуючи практичні завдання, необхідно звернути увагу на те, що сукупність правових норм, які регулюють правовідносини, що виникають внаслідок переходу прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), становить підгалузь спадкового права. Спадкування буває за заповітом та законом. Законодавець надає перевагу спадкуванню за заповітом, в якому особа може висловити свою волю щодо розпорядження належним їй майном на користь будь-якої іншої особи. Щодо спадкування за законом, то воно може мати місце лише за умов: а) відсутності заповіту; б) визнання його недійсним;

в) неприйняття спадщини або відмова від її прийняття; г) не охоплення заповітом усієї спадщини. Суб'єктами спадкових правовідносин є спадкодавець та спадкоємець.

Зобов'язання з відшкодування шкоди – це такі цивільно-правові зобов'язання, в яких потерпіла сторона (кредитор) має право вимагати від боржника (завдавача шкоди) повного відшкодування протиправне завдання шкоди шляхом надання відповідного майна в натурі або відшкодування збитків. Вирішуючи практичні ситуації, студентам необхідно згадати, що суб'єктом відповідальності за загальним правилом є особа, яка завдала шкоду (громадянин або юридична особа). Винятки із загального правила, коли безпосередній завдавач шкоди і суб'єкт відповідальності не збігаються в одній особі, законодавчо визначені і містяться у ЦК України.


Список літератури та нормативно-правових актів

1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV // Відом. Верховної Ради України. – 2003. – № 40–44. – Ст. 356.

2. Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р.

№ 1618-IV // Відом. Верховної Ради України. – 2004. – № 40–42. – Ст. 492.

3. Про судовий збір : Закон України від 08.07.2011 р. № 3674-V // Відом. Верховної Ради України. – 2012. – № 14. – Ст. 633.

4. Про державне мито : Декрет Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7–93 // Відом. Верховної Ради України. – 2003. – № 13. – Ст. 133.

5. Цивільне право України. Академічний курс : підруч. : у 2 т.

Т. 1. Загальна част. / А. Ю. Бабаскін, Т. В. Боднар,

Ю. Л. Бошицький та ін. – К. : Ін Юре, 2006. – 696 с.

6. Цивільне право України. Загальна частина (Загальні положення. Особисті немайнові права фізичної особи. Речове право. Спадкове право. Загальні положення про зобов'язання і договори) : підруч. / І. А. Бірюков, Ю. О. Заїка, В. С. Гопанчук та ін. – К. : КНТ, 2008. – 478 c.

7. Цивільне право України : підручник : у 2 т. / Є. О. Харитонов, А. І. Дрішлюк, О. М. Калітенко та ін. – Х. : Одіссей, 2010. – Т. 1. – 832 с.

8. Цивільне право України : підручник : у 2 т. / Є. О. Харитонов, А. І. Дрішлюк, О. М. Калітенко та ін. – Х. : Одіссей, 2010. – Т. 2. – 872 с.

9. Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України : в 4 т. Т. 1. Загальні положення. Особисті немайнові права фізичної особи. Права власності та інші речові права /

А. Г. Ярема, В. Я. Карабань, В. В. Кривенко та ін. – К. : А.С.К., 2004. – 927 с.



Каталог: library -> docs -> rio -> 2013
2013 -> Методичні вказівки для підготовки до практичних занять для студентів спеціальностей «Економіка підприємства»
2013 -> Методичні вказівки до проведення практичних (семінарських), індивідуальних занять та самостійної роботи із дисципліни «Кримінальний процес України»
2013 -> Методичні вказівки до проведення практичних (семінарських), індивідуальних занять та самостійної роботи із дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів України»
2013 -> Конспект лекцій з дисципліни «Теорія перекладу»
2013 -> Методичні вказівки до лекційних, практичних занять
2013 -> Програма практики для студентів напряму підготовки 050701
2013 -> Методичні вказівки до виконання кваліфікаційної роботи для студентів спеціальності 030504 "Економіка підприємства" для усіх форм навчання
2013 -> Методичні вказівки до виконання практичних робіт, самостійної роботи та одз з курсу «патентно-кон’юнктурні дослідження»


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка