Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни «Конструювання програмного забезпечення»



Скачати 445.16 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації30.01.2020
Розмір445.16 Kb.
ТипМетодичні вказівки
  1   2
Міністерство освіти І НАУКИ України

Миколаївський університет кораблебудування


Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт з дисципліни

«Конструювання програмного забезпечення»

для студентів напряму підготовки 6.050103 «Програмна інженерія»


Миколаїв 2013


Укладачі: Гусєва-Божаткіна В.А ст. викладач

Пономоренко Т.В к.т.н., доцент

Мета дисципліни - ознайомлення студентів із задачами, процесами, прийомами і засобами конструювання програмного забезпечення.

Зміст дисципліни Конструювання – етап життєвого циклу програмного забезпечення. Конструювання в аспекті детального проектування. Конструювання даних, програмних об’єктів та операторів. Конструювання підпрограм, модулів і класів. Захист програми та обробка помилок. Зрозумілість та документування вихідного коду. Якість конструювання. Організація результатів конструювання. Реінженерія при конструюванні програмного забезпечення. Інструменти для вирішення задач конструювання.

У даному методичному виданні висвітлюються основи конструювання програмного забезпечення. Наводяться дані щодо механізму відладки та тестування програм та якісного стилю програмування.


Вступ
Конструювання ПЗ – створення ПЗ з конструкцій (блоків, операторів, функцій) і його перевірка методами верифікації і тестування. До інструментів конструювання ПЗ віднесені мови конструювання, програмні методи й інструментальні системи (компілятори, СКБД, генератори звітів, системи керування версіями, конфігурацією, тестуванням й ін.). До формальних засобів опису процесу конструювання ПЗ, взаємозв'язків між людиною і комп'ютером з урахуванням середовища оточення віднесені структурні діаграми Джексона.

Область знань «Конструювання ПЗ (Software Construction)» містить у собі такі розділи:

– зниження складності (Reduction in Complexity),

– попередження відхилень від стилю (Anticipation of Diversity),

– структуризація перевірок (Structuring for Validation),

– використання стандартів (Use of External Standards).

Базову складову професійної діяльності фахівців в галузі програмної інженерії формують вміння та навички конструювання програмного забезпечення. До складу обов’язкового обсягу практичних навичок фахівця напряму «Програмна інженерія» повинні входити поняття про методи ефективного та оптимального кодування алгоритмів .

Програміст повинен генерувати не просто будь-який код, який працює, а і обов’язково володіти якісним стилем програмування, методами документування, застосовувати методи мінімізації коду, проводити ефективний пошук помилок, зокрема не явних на етапі відладки та вміти якісно тестувати власний програмний продукт.




1. Основні теоретичні відомості конструювання програмного забезпечення.
Термін КПЗ описує детальне створення робочої програмної системи за допомогою комбінації кодування, верифікації, модульного тестування, інтеграційного тестування і налагодження. Процес конструювання сильно пов'язаний з проектуванням і тестуванням тому конструювання відштовхується від результатів проектування, а тестування означає роботу з результатами конструювання. Досить складно визначити межу між цими складовими тому вони всі пов'язані в один комплекс життєвого циклу ПЗ.

У процесі розробки ПЗ виникають такі задачі, які пов'язані з конструюванням:перевірка виконання умов, необхідних для успішного конструювання:

  • визначення способів подальшого тестування коду;

  • проектування та написання класів та методів;

  • створення та присвоєння імен змінних та іменованих констант;

  • вибір управляючих структур та організації блоків команд;

  • блочне тестування, інтеграційне тестування і відлагодження власного коду;

  • взаємний огляд коду та низькорівневих програмних структур членами групи;

  • "шліфування" коду шляхом його ретельного форматування та коментування;

  • інтеграція програмних компонентів, створених окремо;

  • оптимізація коду, яка направлена на підвищення його швидкодії і зниження міри використання ресурсів.

На рисунку 1.1 показано місце конструювання програмного забезпечення при побудові програмної системи.

Рис.1.1 Конструювання серед процесів побудови програмного забезпечення


Процеси конструювання зображені всередині сірого еліпсу. Головними компонентами конструювання є кодування та відлагодження, однак воно включає і детальне проектування, блочне тестування, інтеграційне тестування та інші процеси.

Іноді конструювання називають "кодуванням" або "програмуванням". Кодування в даному випадку видається не найкращим терміном, так як воно має на увазі механічну трансляцію розробленого плану в команди мови програмування, тоді як конструювання є зовсім не механічним процесом і часто пов’язане з творчістю та аналізом. Сенс слів "конструювання" та "програмування" досить близький.

Дана область знань пов'язана з іншими областями. Найбільш сильний зв'язок існує з проектуванням (Software Design) і тестуванням (Software Testing). Причиною цього є те, що сам по собі процес конструювання програмного забезпечення зачіпає важливі аспекти діяльності з проектування й тестування. Крім того, конструювання відштовхується від результатів проектування, а тестування (у будь-якій своїй формі) передбачає роботу з результатами конструювання. Хоча ряд операцій з проектування детального дизайну може відбуватися до стадії конструювання, великий обсяг такого роду проектних робіт відбувається паралельно з конструюванням або як його частина. Це є сутність зв'язку з областю знань "Проектування програмного забезпечення".

У свою чергу, протягом всієї діяльності з конструювання, інженери використовують модульне і інтеграційне тестування. Таким чином пов'язана дана галузь знань з "Тестуванням програмного забезпечення".



У процесі конструювання звичайно створюється більша частина активів програмного проекту - конфігураційних елементів (configuration items). Тому в реальних проектах просто неможливо розглядати діяльність по конструюванню у відриві від галузі знань "конфігураційного управління" (Software Configuration Management).

Так як конструювання неможливе без використання відповідного інструментарію і, ймовірно, дана діяльність є найбільш інструментально-насиченою, важливу роль у конструюванні грає область знань "Інструменти і методи програмної інженерії" (Software Engineering Tools and Methods).

Безумовно, питання забезпечення якості значимі для всіх галузей знань і етапів життєвого циклу. У той же час, код є основним результуючим елементом програмного проекту. Таким чином, явно напрошується і присутній зв'язок обговорюваних питань з областю знань "Якість програмного забезпечення" (Software Quality).

З пов'язаних дисциплін програмної інженерії (Related Disciplines of Software Engineering) найбільш тісний і природний зв'язок даної галузі знань існує з комп'ютерними науками (computer science). Саме в них, звичайно, розглядаються питання побудови та використання алгоритмів і практик кодування. Нарешті, конструювання стосується і управління проектами (project management), причому, в тій мірі, наскільки діяльність з управління конструюванням важлива для досягнення результатів конструювання.Рис.1.2. Область знань «Конструювання програмного забезпечення»

З іншого боку, з видів діяльності, що проходять в процесі розробки програмного забезпечення, до конструювання не відносяться: керування процесом розробки, виробки вимог, розробка високорівневої архітектури програми, проектування інтерфейсу користувача, тестування системи і її супроводження – для кожного з цих пунктів є своя наука.

Фундаментальні основи конструювання програмного забезпечення включають:



  • Мінімізація складності

  • Очікування змін

  • Конструювання з можливістю перевірки

  • Стандарти у конструюванні

Перші три концепції застосовуються не тільки до конструювання, але й проектування, і лежать в основі сучасних методологій управління життєвим циклом програмних систем.

Основною причиною того, чому люди використовують комп'ютери в бізнес-цілях, є обмежені можливості людей в обробці і зберіганні складних структур і великих обсягів інформації, зокрема, протягом тривалого періоду часу. Це міркування є однією з основних рушійних сил у конструюванні програмного забезпечення: мінімізація складності. Потреба у зменшенні складності впливає на всі аспекти конструювання і особливо критична для процесів верифікації (перевірки) і тестування результатів конструювання, тобто самих програмних систем.

Зменшення складності у конструюванні програмного забезпечення досягається за допомогою звертання особливої уваги на створення простого коду, який легко читається, іноді на шкоду прагненню зробити його ідеальним (наприклад, з точки зору гнучкості або слідування тим чи іншим уявленням про красу, витонченість коду, вправність тих чи інших прийомів тощо). Це не означає, що повинно обмежуватися застосування тих чи інших розвинених мовних можливостей використовуваних засобів програмування. Мається на увазі "лише" надання більшої значимості читаності коду, простоті тестування, прийнятного рівня продуктивності та задоволенню заданих критеріїв, замість постійного вдосконалення коду, не оглядаючись на терміни, функціональність і інші характеристики та обмеження проекту.

Мінімізація складності досягається, зокрема, за рахунок слідування стандартам, використанням низки специфічних технік кодування і підтримкою практик, спрямованих на забезпечення якості в конструюванні.

Більшість програмних систем змінюються з плином часу. Причин цьому безліч. Очікування змін є однією з рушійних сил конструювання програмного забезпечення. Програмне забезпечення не є ізольованим від зовнішнього оточення (як системного, так і з точки зору галузі діяльності, для автоматизації задач і проблем якого воно застосовується). Більш того, програмні системи є частиною середовища, що змінюється, і повинні змінюватися разом з нею, а, іноді, і бути джерелом змін самого середовища.

Очікування змін підтримується рядом технік кодування.

"Конструювання для перевірки припускає, що побудова програмних систем повинна вестися таким чином, щоб сама програмна система допомагала вести пошук причин збоїв, будучи прозорою для застосування різних методів перевірки (і, до речі, внесення необхідних змін), як на стадії незалежного тестування (наприклад, інженерами-тестувальниками), так і в процесі операційної діяльності - експлуатації, коли особливо важлива можливість швидкого виявлення та виправлення помилок що виникають.

Серед технік, спрямованих на досягнення такого результату конструювання:


  • Огляд, оцінка коду (code review)

  • Модульне тестування (unit-testing)

  • Структурування коду для і спільно з застосуванням автоматизованих засобів тестування (automated testing)

  • Обмежене застосування складних або важких для розуміння мовних структур.

Стандарти, які безпосередньо застосовуються при конструюванні, включають:

  • Комунікаційні методи (наприклад, стандарти форматів документів і оформлення вмісту)

  • Мови програмування і відповідні стилі кодування (наприклад, Java Language Specification, що є частиною стандартної документації JDK - Java Development Kit і Java Style Guide, що пропонує загальний стиль кодування для мови програмування Java)

  • Платформи (наприклад, стандарти програмних інтерфейсів для викликів функцій операційного середовища, такі як прикладні програмні інтерфейси платформи Windows - Win32 API, Application Programming Interface або .NET Framework SDK, Software Development Kit)

  • Інструменти (не в термінах середовищ розробки, але можливих засобів конструювання - наприклад, UML як один зі стандартів для визначення нотацій для діаграм, що представляють структура коду і його елементів або деяких аспектів поведінки коду).

Конструювання залежить від зовнішніх стандартів, пов'язаних з мовами програмування, використовуваним інструментальним забезпеченням, технічними інтерфейсами і взаємним впливом конструювання програмного забезпечення та інших галузей знань програмної інженерії (в тому числі, пов'язаних дисциплін, наприклад, управління проектами). Стандарти створюються різними органами, наприклад, консорціумом OMG - Object Management Group (зокрема. Стандарти CORBA, UML, MDA,), міжнародними організаціями з стандартизації такими, як ISO/IEC, IEEE, TMF, виробниками платформ, операційних середовищ і т.д. (Наприклад, Microsoft, Sun Microsystems, CISCO, NOKIA), виробниками інструментів, систем управління базами даних і т.п. (Borland, IBM, Microsoft, Sun, Oracle, Розуміння цього факту дозволяє визначити достатній і повний набір стандартів, які застосовуються у проектній команді або організації в цілому.

Кожна програмна система протягом свого існування проходить з певною послідовністю фази або стадії від задуму до його втілення в програми, експлуатацію та вилучення. Така послідовність фаз називається життєвим циклом розробки (Software life cycle processes). На кожній фазі відбувається певна сукупність процесів, кожен з яких породжує певний продукт, використовуючи певні ресурси.

Усі продукти всіх процесів програмної інженерії являють собою певні описи — тексти вимог до розробки, погодження домовленостей, документацію, тексти програм, інструкції з експлуатації тощо.

Головними ресурсами програмної інженерії, які визначають ефективність її розробок, є час і вартість цих розробок.

Різновиди діяльності, котрі становлять процеси життєвого циклу програмної системи, зафіксовано в міжнародному стандарті ISO/IEC 12207 : 1995—0801 : Informational Technology - Software life cycle processes.

Згідно з наведеним стандартом, усі процеси поділено на три групи:



  • головні процеси;

  • допоміжні процеси;

  • організаційні процеси.

До головних процесів віднесено такі:

  • процес придбання, який ініціює життєвий цикл системи та визначає організацію-покупця автоматизованої системи, програмної системи або сервісу;

  • процес розроблення, який означає дії організації — розробника програмного продукту;

  • процес постачання, який означає дії під час передавання розробленого продукту покупцеві;

  • процес експлуатації, який означає дії з обслуговування системи під час її використання — консультації користувачів, вивчення їхніх побажань тощо;

  • процес супроводження, який означає дії з керування модифікаціями, підтримки актуального стану та функціональної придатності, інсталяцію та вилучення версій програмних систем у користувача.

У свою чергу, до процесу розроблення входять такі процеси:

  • інженерія вимог до системи;

  • проектування;

  • кодування й тестування.

До допоміжних процесів віднесено ті, що так чи інакше забезпечують якість продукту. Терміном якість продукту позначено сукупність властивостей, які зумовлюють можливість задоволення потреб замовника, котрий сформулював їх у формі вимог на розробку.

До організаційних процесів віднесено менеджмент розробки, створення структури організації, навчання персоналу, визначення відповідальності кожного з учасників процесів життєвого циклу розробки.

Стандарт ISO/IEC 12207:1995 - 0801: Informational Technology - Software life cycle processes є головним чинником визначення змісту діяльності у сфері програмної інженерії, і всі знання, яких потребують професіонали з програмної інженерії, формулюються стосовно процесів, визначених цим стандартом.

Зупинимося докладніше на процесах розробки програмного забезпечення, які в сукупності мають забезпечити шлях від усвідомлення потреб замовника до передавання йому готового продукту. На цьому шляху виділяють низку характерних робіт:



  • Визначення вимог. Збір та аналіз вимог замовника виконавцем і подання їх у нотації, яка є зрозумілою як для замовника, так і для виконавця.

  • Проектування. Перетворення вимог до розробки в послідовність проектних рішень щодо способів реалізації вимог: формування загальної архітектури програмної системи та принципів її прив’язки до конкретного середовища функціонування; визначення детального складу модулів кожної з архітектурних компонент.

  • Реалізація. Перетворення проектних рішень на програмну систему, яка реалізує такі рішення.

  • Тестування. Перевірка кожного з модулів та способів їхньої інтеграції; тестування програмного продукту в цілому (так звана верифікація); тестування відповідності функцій працюючої програмної системи вимогам (requirements), поставленим до неї замовником (так звана валідація).

  • Експлуатація та супроводження готової програмної системи.

Базовими вітчизняними нормативними документами в галузі програмної інженерії є:

  • ДСТУ 2873-94. Системи обробки інформації. Програмування. Терміни та визначення.

  • ДСТУ 2941-94. Системи оброблення інформації. Розроблення систем. Терміни та визначення.

  • ДСТУ 4302:2004. Інформаційні технології. Настанови щодо документування комп’ютерних програм.

  • ДСТУ ISO/IEC 12119:2003. Інформаційні технології. Пакети програм тестування і вимоги до якості.

  • ДСТУ ISO/IEC 14764:2002. Інформаційні технології. Супроводження програмного забезпечення.

  • ДСТУ ISO/IEC 90003:2006. Програмна інженерія. Настанови щодо застосування ІSO 9001:2000 до програмного забезпечення (ІSO/ІЕС 90003:2004, IDT)

  • ДСТУ ISO/IEC TR 12182:2004. Інформаційні технології. Класифікація програмних засобів (ISO/IEC TR 12182:1998, IDT)

  • ДСТУ ISO/IEC 14598-1:2004. Інформаційні технології. Оцінювання програмного продукту. Частина 1. Загальний огляд (ISO/IEC 14598-1:1999, IDT)

  • ДСТУ ISO/IEC 15288:2005. Інформаційні технології. Процеси життєвого циклу системи (ISO/IEC 15288:2002, IDT)

  • ДСТУ ISO/IEC 15939:2008. Інженерія систем і програмних засобів. Процес вимірювання.

  • ДСТУ 3327-96. Методика випробування процесорів мов програмування. Загальні вимоги.

  • ДСТУ ISO/IEC TR 14369:2003. Інформаційні технології. Мови програмування, їхнє середовище та системний інтерфейс. Настанова щодо підготовки незалежних від мов специфікацій послуг.

  • ДСТУ 4072:2001. Інформаційні технології. Мови програмування, їхнє середовище та системний інтерфейс. Настанова щодо підготовки незалежних від мов виклик процедур.

  • ДСТУ ISO/IEC 2382-15:2005. Інформаційні технології. Словник термінів. Частина 15. Мови програмування (ISO/IEC 2382-15:1999, IDT)

  • дсту 3008-95. "Документація. Звіти у сфері науки і техніки Структура і правила оформлення". К.: Держстандарт України,1995. – 75 с.

  • ГОСТ 2.106-96. Единая система конструкторской документации. Текстовые документы. Изд. Офиц – К.: Госстандарт Украины, 1998. – 47 с.

  • гост 2.109-73 ЕСКД. Основные требования к чертежам – М., 1978.

  • ГОСТ 2.105-95. Единая система конструкторской документации. Общие требования к текстовым документам. Изд. Офиц – К.: Госстандарт Украины, 1996.

  • Гост 7.32-91. Система стандартов по информации, библиотечному и издательскому делу. Отчет о научно-исследовательской работе. Структура и правила оформления

Певні стандарти, угоди та процедури можуть бути також створені усередині організації або навіть команди, що працює над проектом. Ці стандарти підтримують координацію між певними видами діяльності, групами операцій, мінімізують складність (у тому числі при взаємодії членів команди та за її межами), можуть бути пов'язані з питаннями очікування та обробки змін, ризиків і питаннями конструювання для перевірки та подальшого тестування. У поєднанні із зовнішніми стандартами, внутрішні стандарти покликані визначити загальні правила гри для всіх членів команди, домовившись про терміни, процедури та інші значущі угоди, незалежно від ступеня формалізації процесів конструювання зокрема і процесів життєвого циклу в загальному випадку.


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка