Методика вокально-хорового виховання



Скачати 140,22 Kb.
Дата конвертації18.09.2018
Розмір140,22 Kb.
Борщівський районний будинок дитячої творчості

Розробка проекту


Методика вокально-хорового виховання


ВСТУП


1. Організація колективу

2. Вікові особливості голосового апарату

3. Основні співацькі навички

4. Основні вокально- хорові навички

5. Репертуар як засіб музичного виховання

Вступ

«Музика, мелодія, краса музичних звуків – важливий засіб морального та розумового виховання людини, джерело благородства серця і чистоти душі».

В. Сухомлинський

В епоху духовного відродження України пріоритетна роль належить розвитку національної системи освіти і виховання, яка має забезпечити вихід молодої незалежної держави на світовий рівень. Невід'ємною складовою частиною національного виховання є музично-пісенна спадщина українського народу, його традиції, звичаї та обряди.

Державною національною програмою «Освіта» (Україна XXI ст.) передбачено, що національне виховання в Україні має ґрунтуватися на глибокому засвоєнні молодим поколінням духовних надбань українського народу, забезпеченні духовної єдності поколінь, формуванні духовної культури особистості. Освіта покликана сформувати нові цінності до яких належать: духовність, солідарність і консолідація людей, єднання їх з природою та розуміння роботи як процесу, що приносить насолоду. Головна мета освіти — виховати здорове, розумне, творче, духовно багате покоління.

Можливості формування духовного світу людини засобами музики не викликають сумніву. Але як їх реалізувати? В якому віці можна починати музичне виховання і як його здійснювати? З якою інтенсивністю необхідно проводити музичні заняття? Що включати до їхнього змісту на різних етапах музичного розвитку? Як спонукати дітей і підлітків до активної музичної діяльності, як ввести їх у світ великого музичного мистецтва? Ці, та багато інших питань хвилюють нинішніх студентів та майбутніх педагогів.

Дуже часто освічена людина легко сприймає живопис, архітектуру, але неспроможна розібрати за нотами просту пісеньку, а прослухавши музичний твір, зрозуміти його.

Свого часу ще Віктор Гюго говорив, що три фактори мають вирішальне значення в успішному розвитку кожного народу: літера, цифра і нота. Якщо літера існує для нас як засіб спілкування, цифра – для мислення, то нота – для серця.

Елементарними основами музичної освіти у цивілізованому суспільстві володіють усі без винятку його члени. Отже, найперше завдання часу полягає в тому, щоб підібрати такі форми та методи роботи, які були б доступні і зрозумілі в масовому музичному навчанні.

Мета навчально-методичного посібника – сформувати комплекс умінь і навичок учнів, необхідний для організації різних форм класного, позакласного і позашкільного музично-естетичного виховання та освіти.



Організація колективу

Cпів є дієвим засобом виховання дітей. Він об'єднує їх у єдиний дружний колектив, організовує і дисциплінує, а головне – розвиває музикальність дітей, пам'ять, мислення, мовлення, сприйняття та інші психічні процеси.

Рівень і якість розвитку музичних здібностей повністю залежить від застосування дієвих методів навчання.

В хоровому колективі потрібно постійно проводити вокальну роботу з метою розвитку дитячих голосів.

Невід'ємною частиною вокальної роботи є виховання здатності емоційно передавати музичні думки і виразно вимовляти словесний текст під час співу.

Все це досягається за допомогою комплексу хорових вправ, добору репертуару з урахуванням вікових вокальних можливостей співаків, регулярного контролю за станом співацького апарату і рівнем засвоєння вокальних навичок кожним хористом, за вокальною позицією і виразністю співу під час навчання та концертного виконання різних творів.

Працюючи з колективом, керівник несе велику відповідальність за правильне виховання співочого голосу своїх вихованців. Навіть найзвичайніший голос потрібно правильно направляти і розвивати. Що ж вимагається від керівника хору для успішної роботи? По-перше, це знання особливостей розвитку голосу. По-друге, йому самому необхідно володіти хорошим музичним слухом, правильно говорити, співати та розвивати у дітей увагу. Навчити дитину слухати і чути те, про що говорить керівник, що він співає і грає, можна тільки при відповідній увазі з боку дітей, а тому, з перших занять потрібно викликати у них інтерес до музики і прагнення професійно оволодіти музичним мистецтвом.

Виховання вокальних навичок повинно відбуватися в комплексі. Наприклад, працюючи над дикцією, потрібно в той же час стежити за диханням дітей і якістю відтвореного звуку. Відомо, що органи слуху, голосові органи (гортань, глотка, голосові складки, м'яке піднебіння, ротова і носова порожнини) і органи дихання (легені, діафрагма, міжреберна мускулатура, трахея і бронхи) – являють собою складний співочий організм, яким потрібно навчитися володіти.



Організація колективу починається з набору майбутніх співаків.

Вимоги до відбору такі:

- дитина повинна виконувати пісні без супроводу;

- співати ту саму пісню від різних звуків;

- повторювати голосом зіграну на інструменті коротеньку мелодію;

- у старших школярів перевіряється гармонічний слух – потрібно зіграти інтервали і попросити заспівати їх у мелодичному викладі;

- дітей старшого шкільного віку варто прослухати два рази для більш чіткого визначення властивостей голосу.

Всі характеристики записуються в зошит. Для успішної роботи гуртка має значення розміщення дітей. Їх потрібно розсадити півколом, за зростом так, як співатимуть вони на концертах.

Між двома різними партіями повинні знаходитися більш досвідчені співаки з гарним слухом. Обирається староста гуртка і старостат партій, тобто рада гуртка, яка готує проведення вечорів відпочинку, а також займається різними культурно-масовими заходами. У гуртку проводиться виховна робота. Значне місце відводиться репертуару, індивідуальній роботі та здачі партій вивчених творів. Також проводиться суспільно-корисна робота, яка включає концерти, присвячені знаменним датам, зустрічі з письменниками, композиторами, цікавими людьми та іншими художніми колективами. Такі контакти збагачують творче життя колективу.

Вокальна культура, з якою діти знайомляться на заняттях вокального гуртка є однією з складових засобів, що сприяють всебічному і гармонійному розвитку особистості.

Кінцевими результатами занять вокального гуртка є:

- оволодіння співацькими навичками: дихання, володіння звуком та словом у співі, інтонуванням;

- збагачення загальної музичної культури дітей;

- зацікавлене ставлення до дитячої, народної пісні й до зразків мистецтва інших країн та народностей;

- набуття виконавської майстерності;

- участь у масових заходах школи, різноманітних конкурсах та оглядах художньої самодіяльності.



Завдання:

• розвивати музичний слух дітей, чистоту інтонації

• формувати вміння інтонаційно правильно передавати мелодію, протягувати довгі звуки, чітко вимовляти слова пісні

• розвивати навички співу: вміння співати разом, не викрикувати окремі слова, вчасно починати спів після музичного вступу, співати природним голосом, легким звуком

• формувати співочі вміння дітей, розвивати діафрагмальне дихання, вміти передавати веселий характер пісні

• формувати відчуття ансамблю

• розвивати у дітей звуковисотний слух

• розвивати музичну пам’ять і мислення

• формування навичок співочої установки

• різнобічний розвиток вокально-хорового слуху



3. Форми, методи та принципи організації розвитку творчих здібностей вихованців.

Програма передбачає комплексний підхід до побудови і проведення занять, включає матеріал з різних видів музичного виконання: співу (ансамбль, сольфеджіо), музичної грамоти (основи нотної грамоти, імпровізація, рухи під музику) ; сценічну етику і виконавську майстерність.



Програма побудована за принципом індукції (від простішого до складнішого), а також включає методику розучування пісні, навчання дітей сольфеджіо та теорії музики.

Репертуар, вправи, розспівки підбираються керівником гуртка на власний розсуд. Враховуючи вік дітей , програма початкового рівня навчання базується на нескладних мелодійних пісеньках веселого характеру. Основою занять є ігрова форма навчання. Для дітей дошкільного віку характерне коротке дихання, невеликий діапазон, нестійка увага; вони непосидючі, швидко втомлюються. Тому на занятті необхідно частіше змінювати завдання, пісні , вправи. Бажано, щоб виконання пісень супроводжувалося

МЕТОДИ ВОКАЛЬНОГО НАВЧАННЯ СОЛЬНОГО СПІВУ

За визначенням дидактики, методом будь-якого навчання є сукупність прийомів і способів, за допомогою яких педагог, спираючись на свідомість і активність студента, озброює його знаннями, уміннями й навичками і водночас сприяє його вихованню та розвитку.

Методи вокального навчання побудовані на загальноприйнятих дидактичних і спеціальних вокальних. Основними загальнометодичними методами навчання можуть бути усне пояснення й демонстрація (показ). Ґрунтуючись на об’єктивних наукових відомостях, педагог повинен на уроках сольного співу ставити чіткі завдання під час вокальної роботи, даючи конкретні вказівки, як їх вирішувати, щоб студент усвідомив, у чому полягає їх сутність. Під час усного пояснення велику роль відіграють образні визначення характеру співочого звука, які пов’язані не тільки зі слуховими, а й із зоровими, дотиковими, резонаторними, м’язовими відчуттями.

Спеціальні вокальні методи складні й різноманітні. Як і у викладанні інших предметів, вони поєднують пізнавальні процеси з практичними вміннями.

У класі сольного співу надзвичайно важливо не тільки висококваліфіковано застосовувати ці методи, а й ознайомити з ними майбутніх учителів вокалу.

Відомі на сьогодні методи й прийоми вокального навчання є результатом багаторічного теоретичного й практичного досвіду педагогів вокалу та відрізняються своєю чисельністю. Малоефективним було б таке навчання, яке побудоване на одному методі. Безумовно, вокальний педагог повинен досконало володіти різноманітними методами та прийомами вокального навчання й уміти застосовувати їх у відповідних ситуаціях.



Методи вокальної педагогіки відображають специфіку співочої діяльності. До них належать концентричний, фонетичний, методи показу й наслідування, уявного проспівування, порівняльного аналізу.

Концентричний метод можна вважати універсальним, тому що він стає основою методичних систем різних авторів і використаний для вокального навчання і дорослих, і дитячих голосів. Цей метод засновано на таких положеннях:

• повільний спів і без придиху, щоб забезпечити досить щільне змикання голосових складок;

• невимушеність і свобода голосоутворення;

• помірне відкриття рота під час співу з метою створення оптимальних акустичних умов для роботи джерела звука;

• не робити ніяких гримас і зусиль; правильне голосоутворення передбачає певне активне звучання;

• співати не голосно й не тихо, тому що використання forte або piano відповідно налаштовують голосовий апарат на грудний або фальцетний спів;

• уміти довго тягнути ноту однаковим за силою голосом;

• співати звукоряд вниз і вгору рівним за тембром звуком, наприклад, можна користуватися вокальними вправами з однією, двома, трьома, чотирма й п’ятьма нотами;

• без portamento і негарних «під’їздів» точно потрапляти в ноту, використовуючи м’яку атаку звука;

• дотримуватися послідовності завдань у побудові вокальних вправ;

• не можна допускати втоми, тому що вона, крім псування голосу, нічого не дає.

У результаті уважно співати чверть години значно ефективніше, ніж чотири години без нього. Таким чином, усі положення, що перебувають в основі концентричного методу, прямо чи опосередковано спрямовані на управління роботою голосових складок у різних регістрах.

Фонетичний метод використовують у вокальній роботі як один із способів на той чи інший тип реєстрового звучання голосу.

Відомо, що кожна фонема, склад чи слово цілісно організовують роботу всього голосового апарату в певному напрямку. Найменші зміни артикуляційного складу однієї й тієї ж фонеми створюють уже нові акустичні та аеродинамічні умови для роботи голосових складок, що позначене на тембрі голосу.

Скласти загальний план вправ, доцільний для всіх голосів голосних під час співу.

Голосних у російській мові десять, шість з них прості - і, е, а, о, у, и складні - є (йе), ю (йу), я (йа).

Оскільки перше й головне завдання у вокальній роботі - це навчити тягти звук, важливо - співуче, перші вправи слід вокалізувати за допомогою чистих голосних, а для виправлення будь-яких недоліків співочого голосу використовувати різні складосполучення.

У співочій практиці слід розрізняти вокально-технічний та художньо-виконавський методи наслідування. Використовуючи ці методи, вокальний педагог повинен уміло володіти показом, застосовуючи різні регістри свого голосу.

До методу наслідування слід удаватися на першому етапі вокальної роботи, тому що за допомогою наслідування співак- початківець зможе цілісно організувати голосову функцію та свідомо закріпити те, що мимоволі виникає.

Отже, від підсвідомого наслідування до осмислення художнього образу й усвідомленого пошуку вокальних прийомів і способів виконання - така мета використання методу показу й наслідування в класі сольного співу.

Одним з основних у практичній вокальній роботі є метод уявного або внутрішнього співу. Використання уявного співу навіть на першому етапі вокального навчання має значення. У такому разі цей метод виконує роль активізації слухової уваги, спрямованої на сприйняття й запам’ятовування звукового еталону. Він готує основу для більш успішного вокального навчання, але не заміняє вокальні тренування, адже навчитися правильно інтонувати й відтворювати звук можна тільки в процесі самого співу. Уявний спів учить внутрішньо зосередитися, охороняє голос від перевтоми, якщо це необхідно.

На заняттях у класі сольного співу можна використовувати такий методичний прийом: під час демонстрації концертмейстером зразка виконання вокального твору, співак повинен уважно слухати акомпанемент і подумки проспівувати з активною, хоча й беззвучною артикуляцією. Це активізує м’язовий апарат усього голосоутворювального комплексу, включаючи й дихальну мускулатуру.

Уявний спів можна вважати основою формування вокально- слухових уявлень і вдосконалення слухорухових зв’язків. Його треба розглядати як один з найбільш оптимальних, ефективних методів повторення, розучування, виконавчого вдосконалення вокального репертуару, засвоєння нових вокальних прийомів або обертів, які важко інтонувати в співі, а також форму самостійної роботи з найменшими витратами голосу.

Широко застосовують метод порівняльного аналізу вокального навчання, особливо з перших уроків, коли співак-початківець повинен дати свої перші естетичні оцінки співацького звука. Порівнюючи різні зразки звучання голосу, співак учиться розуміти й диференційовано сприймати окремі компоненти вокального виконання, відрізняти правильне звукоутворення від неправильного. Завдяки аналітично- розумовим операціям, які відбуваються в цей час, у нього активно розвиваються розумові здібності, вокальний слух і художній смак. Методом порівняльного аналізу педагог вчить майбутнього співака не тільки слухати, але й чути себе, що формує навички самоконтролю в процесі навчання співу. Відомо, що той, хто співає, чує себе по-іншому, ніж той, хто слухає. Тому порівняння звучання свого голосу в запису із заданим еталоном допомагає учневі найбільш яскраво почути недоліки свого виконання. Ось чому в навчальному процесі сольного співу доцільно й корисно використовувати запис голосів учнів на диск.

Метод порівняльного аналізу можна використовувати також і під час прослуховування співу інших учнів або записів відомих оперних співаків. При цьому музичне сприйняття навчання співу стає усвідомленим, поглиблюються й уточнюються вокально-слухові уявлення про якість співочого звука й способи його утворення, а, отже, поліпшується й відтворення.

Зробимо висновок, що всі перераховані методи, які склалися у вокальній практиці, не виключають, а взаємодоповнюють один одного. Із загальнодидактичного погляду до них входять такі методи і прийоми: наочні (слуховий і зоровий), словесні (бесіда, обговорення, пояснення, образні порівняння, оцінка, аналіз, питання, заохочення, указівки, уточнення тощо), метод повторення пройденого матеріалу. Кожен з них є системою прийомів, об’єднаною спільністю завдань, що поставлені перед педагогом і учнем у вокальному класі й підходу до їх вирішення.



Методи і форми роботи.

Головними методами обрані: метод стильового підходу, творчості, системного підходу, імпровізації та сценічного руху.

1. Стильовий підхід: застосовується в програмі та націлений на поступове формування у вокалістів-початківців усвідомленого стильового сприймання вокального твору. Розуміння стилю, методів виконання, вокальних характеристик творів.

2. Творчий метод: використовується в даній програмі як важливіший художньо-педагогічний метод, який визначає якісно результативний показник її практичного втілення.

Творчість розуміється як щось сугубо своєрідне, унікальне і властиве кожній дитині і тому завжди нове. Це нове проявляється у всіх формах художньої діяльності вокалістів, в першу чергу у сольному співі, ансамблевій імпровізації, музично-сценічній театралізації. У зв’язку з цим у творчості та діяльності педагога та гуртківців проявляється неповторність та оригінальність, індивідуальність, особливості мислення та фантазії.

3. Системний підхід: направлений на досягнення цілісності та єдності усіх складових компонентів програми – її тематика, вокальний матеріал, види концертної діяльності. Крім того, системний підхід дозволяє координувати співвідношення часток цілого ( у даному випадку співвідношення змісту кожного року навчання із змістом усієї структури вокальної програми). Використання системного підходу припускає взаємодію однієї системи з іншими.

4. Метод імпровізації та сценічного руху: це один з основних похідних програми. Вимоги часу – вміння триматися на рухатися на сцені; уміле виконання вокального твору, вільне, розкріпачене виконання перед глядачами та слухачами. Використання цього методу дозволяє підняти виконавську майстерність на новий професійний рівень, тому що потрібно слідкувати не тільки за голосом, а й за тілом.

Окремо потрібно відмітити теоретичний розділ програми, який включає відомості з області теорії музики та музичної грамоти. Вивчення нотної грамоти не є самоціллю, спів «сольфеджіо» допускається, але не є основним. Необхідні теоретичні поняття та знання засвоюються по-різному. Більша увага приділяється постановці голосу та сценічному мистецтву, ритмічним рухам, рухам під музику, поведінці на сцені. Тому програма різноманітна та цікава.

Принциповою настановою програми відсутність повчальності та прямолінійності при вивченні вокального матеріалу. Для кращого розуміння та взаємодії пропонуються улюблені твори, «хіти», «легка» музика. Це допомагає юним вокалістам осягнути великий сенс вокального мистецтва і навчитися володіти своїм природним інструментом – голосом.

ПРОГНОЗОВАНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Вихованці повинні знати:

- стилі вітчизняного та світового естрадного мистецтва;

- професійні вимоги до учасників колективу.

Вихованці повинні вміти:

- створити образ та настрій засобами вокалу, пластики, костюма, гриму;

- створити стійке амплуа в ансамблі та власну манеру виконання;

критично сприймати антихудожні твори та непрофесійне виконання

- вміти співати чисто і злагоджено одноголосся з супроводом та без нього;

- знати виконавчоспівочі засоби виразності;

- вміти самостійно виразно та усвідомлено співати пісні

різного характеру, імпровізувати на віршовані тексти;

- знати правила охорони голосу;

- вільно і невимушено виконувати пісні з рухами;

- володіти співочим диханням, фразуванням. Вміти розкрити зміст пісні, її душу;



Організаційно-методичні рекомендації:

Навчально-виховний процес вихованців вокального гуртка має допомогти визначенню інтересу до пісні, музики, що сприятиме в подальшому профільному навчанню і формуванню цілеспрямованої особливості.



Теми навчально-тематичного плану вокального гуртка використовуватимуться на заняттях протягом навчального року. Важливим є залучення вихованців до участі у Всеукраїнських, обласних, міських і районних конкурсах, фестивалях, масових заходах. У цей час відбувається також інформаційний обмін, що сприяє розвитку особистості вихованця.
Каталог: download -> version -> 1428042556 -> module
version -> Виписка з навчального плану
version -> Методичні рекомендації щодо викладання уроків для стійкого розвитку «Моя щаслива планета» розділ Система уроків-зустрічей для 3 класу курсу за вибором «Моя щаслива планета»
version -> Затверджую директор Зіньківської спеціалізованої школи І-ІІІ ст.№2 Л. В. Литус
version -> Наказ №526 " Про затвердження Науково-методичних рекомендацій щодо оцінювання навчальних досягнень учнів та оформлення сторінок класних журналів загальноосвітніх
version -> Методичні рекомендації Донецьк  2006 ббк 64. 9 (ІІ) 722 ш 30
version -> Вимоги до оформлення посібника
version -> Програма бібліотечно-бібліографічних знань для учнів 1-11 класів
module -> Конспект заняття в гуртку Заклад: Борщівський районний будинок дитячої творчості Керівник гуртка: "Паперове диво" Подлесна Ольга Ігорівна Тема заняття
module -> План-конспект заняття в гуртку Керівник гуртка: "Талановиті пальчики" Тема заняття: Використання сухоцвітів в композиціях. Виготовлення панно з насіння. Закони рівноваги. Мета заняття


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка