Міжнародне науково-технічне співробітництво



Скачати 233,23 Kb.
Дата конвертації23.10.2016
Розмір233,23 Kb.
ТипРеферат
Реферат

на тему: « Міжнародне науково-технічне співробітництво »


Науково-технічне співробітництво відіграє велику роль як у розвитку науки і техніки країн-учасниць, так і в розвитку їх еконо­мік у цілому. Це співробітництво здійснюється у вигляді спільних програм науково-дослідницьких і проектно-конструкторських робіт шляхом об'єднання наукових, фінансових і матеріальних ресурсів, створення спільних науково-дослідницьких груп фахівців чи орга­нізацій.

Найбільш раціональними й ефективними формами цього спів­робітництва є:

° створення спільних науково-дослідних центрів, бюро, лабо­раторій для використання новітніх науково-технічних ідей, конс­труювання, маркетингових досліджень і техніко-економічних роз­рахунків;

° спільні експерименти в області вдосконалення діючої тех­ніки і технології з метою поліпшення техніко-економічних показ­ників роботи фірми;

° спільні дослідження та вивчення закордонного досвіду в області організації виробництва і праці;



° поточна координація та консультації з питань науково-технічної політики;

° організація підготовки кваліфікованого дослідницького пе­рсоналу.

Особливо важливим для науково-технічного співробітництва є аналіз його ефективності.

Прогнозуючи про зв'язки на наступне тисячоріччя, Європейсь­кий Союз у надії на розширення постачань сировинних товарів з Центральної Азії та зміщення співробітництва з далекосхідним регіо­ном розробив широкомасштабну програму ТRАСЕСА, метою якої є розвиток мережі трансєвропеиських магістралей, їх продовження на Схід за напрямком Шовкового шляху, що існував раніше. Ця програма була схвалена Міжнародною федерацією транспортних шляхів з ме­тою відродження Великого Шовкового Шляху та розвитку раніше ві­домих торгових міст і регіонів на континенті Євразія.

ТRАСЕСА містить ряд проектів, які знаходяться в стадії ви­конання й орієнтовані на залучення як приватного, так і сусиільного секторів в роботу зі створення дорожньої інфраструктури та роз­виток кооперації на регіональних рівнях. Розвиток інфраструктури дає змогу створити багато прибуткових напрямків бізнесу, оскільки орієнтований на обслуговування великої кількості клієнтів з метою задоволення їх комерційних й особистих потреб. Саме тому цей на­прямок здатний залучити зорієнтованих на перспективу інвесторів як із суспільного, так і з приватного секторів. У результаті ця про­грама буде сприяти розвитку національних транспортних інфра­структур ще й тому, що вона орієнтована на часткове фінансування з державного бюджету, тим більше, що існуючі транспортні мережі вже не відповідають сьогоднішнім насущним потребам господарст­ва. Особливо це відноситься до нових держав Центральної, Східної та Південної Європи, Закавказзя, Середньої та Центральної Азії. Іс­нуюча інфраструктура транспортних шляхів у зазначених регіонах була розроблена протягом тривалого часу, головним чином для за­доволення національних потреб. З урахуванням інтеграційних про­цесів, що відбуваються як у розрізі цілого континенту, так і окре­мих його регіонів, назріла нагальна потреба в оптимізації існуючих національних інфраструктур, у створенні транспортних коридорів для перевезення пасажирів і вантажів. У кожному транспортному коридорі мають бути вивчені та проаналізовані варіанти комплекс­ного використання транспортних засобів, включаючи залізниці, во­дні шляхи, автомагістралі та повітряний транспорт.

Саме з цією метою Європейський Союз і Рада з Чорноморсь­кого економічного співробітництва на початку 90-х р. розробили проект транспортної інфраструктури в Чорноморському регіоні, Центральній та Східній Європі. У свою чергу, міжнародні фінансо­ві інститути, з огляду на важливість запропонованої програми, під­тримали її та виділили кошти для фінансування. Намічені програ­мою транспортні коридори містять автомагістралі, залізниці та, де­якою мірою, водні шляхи (головним чином Дунай). Проекти розви­тку транспортних коридорів вимагали детального ув'язування з уже існуючими транспортними ланками, портовим господарством і авіаційними засобами.

З огляду на ці умови Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН) запропонувала доповнити концепцію створення транс­портних коридорів новою ідеєю-організацією Пан-Європейського транспортного ареалу. Реалізовуватися цей проект буде в рамках тих самих правил і критеріїв, що були вироблені для транспортних коридорів, але відповідно вони доповняться більш широким спект­ром вибору транспортних засобів. ЄЕК ООН відповідно до цього підходу 23 квітня 1977 р. затвердила план дій з розвитку транспор­тної інфраструктури, що має відповідати вимогам XXI ст.

У рамках плану дій передбачається створення європейської мережі транспортних комунікацій, що включає в себе країни Центральної та Східної Європи, колишнього Радянського Союзу, а також країни Європейського Союзу, розташовані в Середземно­мор'ї. Планом дій також передбачається реалізація багатонаціона­льної програми з розгортання транс'європейської транспортної ме­режі (ТЕN) убік Східної Європи і далі з використанням програми РНАRЕ ~- в азіатський регіон.

У програмі дій виділено п'ять основних напрямків:

- закріплення пан європейських транспортних коридорів і аре­алів як пріоритетних для створення необхідних транспортних послуг для всіх членів Європейського Союзу;

- підготовка до подальшого розвитку транс'європейської транс­портної мережі з метою підключення до неї асоційованих країн;


  • формулювання загальних підходів до розвитку транспорту в Європі;

  • сприяння впровадженню сучасних технологій у транспортні комунікації;

  • розвиток кооперації в наукових дослідженнях і формування перспективних напрямків у логістиці.

Варто пам'ятати, що значна частина європейської транспорт­ної інфраструктури була створена майже 90 років тому, особливо залізниці, побудовані на початку XX ст. в основному приватним се­ктором. Однак нерідко офіційно, проте неправильно стверджувало­ся, що нібито не приватний, а суспільний сектор відігравав провід­ну роль у розвитку європейської транспортної інфраструктури. Останні 2-3 десятиліття державні програми з розвитку інфраструк­тури стали настільки великими, що національні бюджети не в змозі забезпечити їх фінансове покриття. Й знову, як на початку сторіччя, значну роль у створенні нових транспортних магістралей може зі­грати приватний сектор.

Суть та структура міжнародного науково-технічного співробітництва

МНТС – цеформа МЕВ, яка являє собою систему економічних зв”язків у сфері перетину науки, техніки, виробництва, послугової діяльності та торгівлі і існує на основі спільних, наперед вироблених та узгоджених намірів, які закріплені в міжнародних економічних договорах.

Структура МНТС :

- створення координаційних міжнародних програм, спільних науково- технічних досліджень.

- Міжнародне ліцензування, обмін науково-технічними документами, патентами, ліцензіями.

- Міжнародний інжиніринг.

- Співробітництво у підготовці наукових та інженерно-технічних кадрів.

- Проведення міжнародних науково-технічних конференцій, симпозіумів.

- Створення та функціонування міжнародних науково-дослідних інститутів, організацій.

- Розробка науково-технічних прогнозів.



Пріоритетні напрямки розвитку МНТС:

- Електронізація та автоматизація виробничих процесів.

- Надійне мирне використання атомної енергії.

- Розширення практичного вмкористання біотехнології та генної інженерії(клонування).

- Космічні дослідження.

У свою чергу, суспільний сектор сприяє створенню ефектив­ної транспортної інфраструктури.

Як на національному, так і на регіональному та місцевому рі­внях саме суспільний сектор забезпечує ефективний контроль над реалізацією планів з розвитку транспортної інфраструктури, а та­кож захищає інтереси платників податків, чиї гроші також частково вкладаються в цю інфраструктуру.

Хоча основна частина мережі магістралей має фінансуватися на основі толлінгу, безумовно, в цих проектах будуть окремі части­ни, менш привабливі для приватного сектора, але вкрай необхідні в соціальному плані. Держави мають узяти на себе реалізацію таких частин проектів, корисних для суспільства в цілому, але не для приватних підприємців зокрема.

ТRАСЕСА ставить за мету створення за участю всіх транспо­ртних секторів - від автомобільних доріг і залізниць до судноплав­них ліній і трубопроводів - транспортного коридору з Центральної Азії через Каспійське море, Кавказ у Європу.

В середині 1997 р. міністри транспорту 17 держав (країни Чо­рноморського регіону, включаючи Україну, і центральноазіатські держави) заявили про свою участь у програмі ТRАСЕСА, підтвер­дивши головну ціль програми - зв'язати Закавказзя, Середню Азію з трансєвропейською транспортною системою, що включає в себе всі сектори транспорту. Реалізація проекту почалася в 1995 р. з йо­го першої фази, що включає підготовку техніко-економічного об­ґрунтування створення спільної компанії з будівництва транскавказької залізниці. В програму також була включена модернізація де­кількох стратегічних магістралей регіону, що становили великий комерційний інтерес, однак використовувалися лише частково і до останнього часу не були остаточно запущені в експлуатацію.

За твердженням Міжнародної Федерації транспортних шляхів (IRF), реконструкція та модернізація транспортної інфраструктури є ключовими факторами майбутнього прогресу в регіоні. Дослі­дження проведені IRF за програмою "Шовковий шлях", доводять, що сучасні автостради, побудовані по лінії "Схід-Захід", мають по­рівняно швидко окупитися за умови пропуску від 5 до 15 тис. авто­мобілів у день. При такому завантаженні магістраль може в рік приносити доход 2-4 млрд. дол. за умови, якщо плата за проїзд лег­кового автомобіля становитиме 2 дол., а за вантажівку - 10 дол. за 100 км дороги.

За оцінками IRF, фінансування робіт з модернізації, реконст­рукції та додаткового будівництва дорожнього полотна на ділянці в 5 тис. км вимагає капіталовкладень на суму близько 10-20 млрд дол [54]. Передбачається, що ці інвестиції окупляться за 10-20 років. Початок перших робіт за участю міжнародних компаній з реалізації програми "Шовковий шлях" у центральноазіатських країнах намі­чено на середину 1998 р.

Набагато ясніша та конкретніша ситуація з реалізацією цієї програми у Закавказзі. Європейський Союз як рушійна сила про­грами почав уже в 1996 р. реальне відродження окремих елементів "Шовкового шляху" на території Закавказзя. За словами глави представництва ЄС в Грузії та Вірменії, починаючи з 1995 р., Євро­пейський Союз уже вклав 1 млрд дол у реалізацію проектів. Окрім інвестицій Європейського Союзу, Світовий банк і Європейський банк реконструкції і розвитку також виділяють для цих цілей 200 млн дол. У рамках цих вкладень ЄС уже спрямував кошти на буді­вництво Червоного моста на грузино-азербайджанському кордоні, контейнерних терміналів у Баку і Туркменбаші, логістичного центру на складах бавовни в Бухарі, а також на поліпшення роботи поромних переправ у Поті й Іллічівську.

Для реалізації такої гігантської програми, як ТRАСЕСА, була використана методика, яку використовували ІRF при створенні транспортної інфраструктури в Європі. Для розробки програми "Шовковий шлях" у 1995 р. була створена компанія ЕUROVІА, за­снована приватними компаніями та фінансовими інститутами і під­тримана Європейським Союзом. Реалізація робіт, які намітила ви­конати ЕURОVІА, дасть змогу вирішити такі задачі:



а створення європейської, а не національної моделі розвитку транспортної інфраструктури й оцінка реальних потреб для євро­пейського транспорту на Шовковому Шляху;

а проведення досліджень і розробка проектів створення най­важливіших транспортних коридорів, які з'єднують європейські ре­гіони зі східними центрами та стимулюють регіональний розвиток;

° розширення системи доріг у Європі, а також підвищення якості існуючих доріг з метою виконання вимог безпеки руху;

° забезпечення захисту навколишнього середовища в процесі будівництва магістралі;

0 створення економічно обґрунтованих локальних проектів, залучення необхідних фінансових кредитів із приватного та суспільного секторів і самофінансування шляхом стягнення прямих і не­прямих платежів від користувачів магістралі Шовкового Шляху.

Стратегія компанії ЕURОVІА розрахована на продаж окремих ділянок транспортної інфраструктури. Іншими словами, ЕURОVІА має в перспективі створити фінансово привабливі схеми, що обіця­ють прибуток для інвестора. Вони мають бути особливо цікавими для приватного інвестора.


Інтелектуальна власність і світовий ринок технологій

Інтелектуальну власність можна визначити, як відносини між людьми, які виникають з приводу присвоєння, володіння, користування та розпорядження щодо результатів інтелектуальної власності.



Предметом(об”єктом) інтелектуальної власності є : новітні технології, наукові відкриття, винаходи, виробничий та інший досвід, ноу-хау, дослідні або промислові зразки устаткування, аппаратура, інструменти, технологічні лінії, документація, способи виробництва.

Інтелектуальна власність - це володіння виключним правом, яке визначає виключення і обмеження доступу, передання, контролю та відповідальності щодо об”єкта інтелектуальної власності.

Свідоцтвом інтелектуальної власності є патент – це документ, який видається компетентним державним органом на певний термін винахіднику чи його правонаступнику, де засвідчується авторство і виключне право на винахід.

Проблема міжнародного патентування полягає в тому, що в різних країнах

по різному побудовані правила щодо патентування. В США Патентне бюро повинно вирішити хто є першим, істинним та оригінальним винахідником, а час подання заявки на винахід не грає ніякої ролі, так як це практикується в Європі(при цьому сам винахідник залишається невідомим).



Основні міжнародні форми передання технологій:

1. Продаж патентів.

2. Міжнародне ліцензування.

3. Міжнардний інжиніринг.

4. Спільне проведення науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт.

5. Іноземні інтелектуальні інвестиції.

6. Міжнародні міжвузівські стосунки.

7. Наукові міжнародні конференці, симпозіуми, семінари,

8. Створення комп”ютерних банків даних(Банк промислової та технологічної інформації при ЮНІДО)

9. Технологічний шпіонаж.

Дев'ятьма пріоритетними напрямками європейського науково-технічного співробітництва в рамках програми були названі: меди­цина та біотехнологія, комунікаційні технології, технології енерге­тики, технології з дослідження навколишнього середовища, інфор­маційні технології, лазерні технології, нові матеріали, робототехні­ка й автоматизація виробництва, транспортні технології. Хроноло­гічно поява програми "Еврика" збіглося з пропагандистським гала­сом навколо СОІ (стратегічної оборонної ініціативи США). Однак було б некоректно розглядати ініціативу створення програми "Ев­рика" тільки в зв'язку із СОІ.

Глибокі принципові відмінності в цілях, формах, методах ор­ганізації та здійснення двох програм говорять про самостійність і унікальність програми "Еврика". Зокрема:



  • "Еврика" не має військової спрямованості;

  • ініціатива в ній виходить від приватних компаній, у той час як у СОІ замовником була держава і вона ж фінансувала роботи;

  • СОІ - національна програма, у той час як "Еврика" є про­грамою міжнаціональною.

  • За час свого існування "Еврика" стала символом прагнення Європи до максимального використання свого інноваційного поте­нціалу.

Серед галузевих програм ЄС, угод про міжнародну, міжфір-мову кооперацію та цільових національних програм "Еврика" виді­ляється динамічністю структури і політикою "відкритих дверей". Основна організаційна ідея полягала у створенні максимально централізованої та вільної від бюрократичних перепон інституціо-нальної структури, що складається з трьох рівнів.

До першого рівня відносяться самі учасники проектів. їм на­дається повна самостійність на всіх стадіях науково-технічного співробітництва. Партнери поєднуються в групи за своїм вибором, самі визначають форми співробітництва, методи керівництва, тех­нічний зміст проекту, розподіляють фінансову відповідальність і права власності на продукцію чи технологічні процеси. Після схва­лення проекту всіма безпосередніми учасниками група підприємств і наукових центрів кожної країни передає набір усіх необхідних до­кументів Національному координатору, що перевіряє пропозицію на відповідність критеріям приналежності проекту до "клубу" про­грами "Еврика".

Другим рівнем структури "Еврика" є організаційна ланка в особі представника Міністерства з науки та технологій і Координа­ційного центру (NРС) під керівництвом Національного координа­тора. До задач координатора входить не тільки формування робочої групи NPC, а й інформування відповідних відомств з питань прове­дення проектів за участю даної країни.

В даний час у спектр напрямків діяльності координаційних центрів програми "Еврика" входять такі види робіт, як добір парт­нерів, надання гарантій з питань фінансування (до 50 %) з боку держави, допомога в оформленні договорів про партнерство між учасниками проектів, сприяння в доступі до приватних джерел фі­нансування, налагодження зв'язків з науково-дослідницькими ін­ститутами та компаніями, проведення додаткових технологічних експертиз, забезпечення інформацією щодо джерел фінансування та фінансових установ. "Зверху" програма задає лише основні напря­мки співробітництва, що наповнюються змістом "знизу".

Третій рівень - Секретаріат програми "Еврика" та група висо­копоставлених представників країн-учасниць програми. Секретарі­ат виступає з'єднуючою ланкою між координаційними центрами та вищим органом програми "Еврика" - Конференцією міністрів з на­уки та технологій країн-учасниць. У його задачі входить узагаль­нення даних, отриманих від національних представників. Допомога проектам "зверху" на рівні урядів і Секретаріату програми обмежу­ється лише комплексом заходів сприяння. Щорічно відбувається зміна складу Секретаріату, і керівництво передається від однієї країни-учасниці до іншої.

Конференція міністрів - вища інстанція, що виконує коорди­наційні функції в політичних і законодавчих питаннях діяльності програми. На щорічній конференції міністрів за участю представ­ників Комітету ЄС (КЕС) розробляється загальна стратегія розвит­ку. Саме на вищому рівні затверджуються нові проекти, список яких представляється національними координаторами. Тоді ж про­водяться оцінки досягнутих результатів на підставі складеного Се­кретаріатом річного звіту. На заключному етапі кожному зі схвале­них проектів надається номер із символікою програми "Еврика" -"Е!..." і назва, зазначена в договорі між усіма учасниками проекту.

Вищий орган управління розглядає також питання, що стосу­ються включення до складу програми нових членів. Сучасні інтег­раційні процеси в Європі сприяли розширенню науково-технічної взаємодії за рахунок прийняття в члени програми "Еврика" країн Центральної та Східної Європи. На сьогоднішні в неї входять Єв­ропейський Союз і 16 європейських держав, включаючи Україну.

Для програми характерною є продумана фінансова політика. Головна її особливість - відсутність централізованого джерела фі­нансування проектів, а також широка розмаїтість методів фінансо­вої підтримки залежно від змісту та способів реалізації проекту.

Фінансування програми здійснюється за рахунок трьох дже­рел - державних бюджетів країн-учасниць, приватного капіталу та коштів КЕС. Основну частину коштів складає приватний капітал -компанії, національні банківські та кредитні системи, фонди спри­яння програми і фонди підтримки венчурних проектів.

Використання приватного ринку капіталу передбачає залу­чення в реалізацію проектів не тільки активів приватних великих компаній, а й фінансових ресурсів малого та середнього бізнесу. Однак учасники, як правило, самостійно забезпечують фінансуван­ня своєї частини роботи з НДДКР і виробництва продукції відпові­дно до своєї частки в проекті, тому активна участь малих і середніх підприємств (МСП) у програмі з самого початку стримувалася відсутністю у них необхідних коштів і гарантованих джерел фінансу­вання, неможливістю залучення приватних кредитів у зв'язку з об'єктивно високими комерційними ризиками, що супроводжували програму "Еврика" на перших етапах її розвитку.



Міжнародне ліцензування.Міжнародний інжиніринг

Міжнародне ліцензування – це структурний елемент міжнародного науково-технічного співробітництва, що виступає у вигляді міжнародної ліцензійної торгівлі ліцензіями на винаходи, патентами, технологіями, ноу-хау.

Ліцензія – це дозвіл, який видається ліцензіаром ліцензіату на промислове і\або комерційне використання винаходу протягом обумовленого терміну за винагороду. Ліцензійна торгівля на світовому ринку здійснюється шляхом укладання ліцензійних угод.

Основні види ліцензійних угод:

1.Проста ліцензія – ліцензіар дозволяє на певних умовах використовувати винахід ліценціату, залишаючи при цьому за собою право, як самостійно користуватися так і видавати аналогічні ліцензії іншим зацікавленим особам.

2.Виключна ліцензія – ліцензіар має право сам користуватись винахадом і дозволяє використовувати винахід виключно ліцензіату.

3.Повна ліцензія – ліцензіар передає повністю права ліцензіату.



Види ліцензійних винагород за надання ліцензійних

прав на використання винаходу :

Роялті – це періодичні процентні відчислення.

Паушальний платіж – це чітко зафіксована в угоді сума, яка виплачується разово(або в розстрочку).

Перехресне ліцензування – це обмін ліцензіями чи петентами, які за передбаченням є еквівалентними.

Попередня плата – це платіж, який компенсує витрати ліцензіара ще до здійснення ліцензійної угоди.

Передача цінних паперів і надання права участі у прибутку



Об”єкти міжнародного ліцензування : розробки конструктивного, технологічного характеру, склад матеріалу, речовини чи сплаву, способи лікування, способи пошуку та добування корисних копалин, товарні та промислові знаки.

Для міжнародного ліцензування характерне таке пончття як патентна чистота – це юридична властивість об”єкта, яка означає, що він може використовуватись у даній країні без порушень діючих на її території охоронних документів виклбчного права(патентів, що належать третім особам).

На практиці терміни дії ліцензійних угод складають від 3- до 10років, і більше для ліцензій, освоєння яких вимагає значних капітальних витрат.

Міжнародний інжиніринг.

Міжнародний інжиніринг – це форма міжнародного науково-технічного співробітництва, що має вигляд сукупності інтелектуальних видів діяльності, кінечна мета яких полягає в одержанні найкращих результатів від закордонних капіталовкладень чи інших витрат, пов!язаних з реалізацією проектів різного призначення інженерно-консультативного типу.

Іншими словами міжнародний інжиніринг – це надання інженерно- консультативних послуг.



Види інжиніронгових послуг :

Передпроектні послуги – дослідження пов”язанні з вивченням ринку товарів, що вироблятитиме об”єкт, яки будуватиметься; топографічні зйомки; розвиток транспортної мережі.

Проектні послуги – підготовка проекту, оцінка вартості проекту, експертиза проекту, робочі креслення, нагляд за проведенням робіт.

Післяпроектні послуги – підготовка контракту на будівництво, будівництво, монтаж обладнання, консультації з експлуатації обладнання.

Міжнародні міжвузівські наукові стосунки. Діяльність СОІВ

Традиційно склалося, що основні наукові дослідження в Європі проводяться більше в науково-дослідних інститутах, а в США традиційна наука твориться в університетах, а прикладна наука – в пошукових лабораторіях при великих фірмах.

Спеціалізація в науці на світовому рівні сприяє значному її прогресу. Обмін науковими знаннями відбувається різними шляхами: через наукову літературу, роботу провідних вчених в різних країнах, створення спільних науково-дослідних закладів, проведення різного роду симпозіумів та конференцій.

Дещо менше розвинена система обміну в галузі освіти, яка побудована на основі зв”язків між вузами. Найроповсюдженішими формами міжнародних відносин на рівні вищої школи є: обмін досвідом та інформацією, обмін викладачами, науковими співробітниками та студентами, спільна дослідницька діяльність, стажування молодих спеціалістів.

Серед великої кількості міжнародних організацій, що діють на рівні міжнародного науково-технічного співробітництва, помітно виділяєится

Світова організація інтелектуальної власності – це міжурядова організація, що має статус спеціалізованогозакладу ООН, заснована в 1970році і має на меті: сприяння охороні інтелектуальної власності у всьому світі шляхом розвитку співробітництва держав та взаємодії з будь-якою іншою міжнародною організацією; управління союзами, що входять до складу СОІВ:

Паризький союз – охорона промислової власності.

Союз РСТ – договір про патентну кооперацію.

Мадридський союз – угода про міжнародну реєстрацію знаків.

Україна однією з перших стала членом СОІВ в 1970році.

З метою налагодження міжпарламентської взаємодії та надан­ня правової підтримки в реалізації планів, намічених декларацією зустрічі по ЧЕС, у 1993 р. була створена Парламентська асамблея Чорноморського економічного співробітництва (ПАЧЕС), членами якої є всі країни, що входять у ЧЕС. Співробітництво країн у Чор­номорському регіоні буде більш ефективним, міцним і розвинутим при тісній взаємодії між національними парламентами. ЧЕС і ПАЧЕС мають не тільки тісно взаємодіяти, а й стати взаємодоповнюючими структурами в регіоні Чорного моря.

У зв'язку з тим, що в рамках причорноморської інтеграції проявляється значна активність у середньо- та довгостроковому співробітництві, що, безумовно, викликає великий попит на інвес­тиції у виробництво, телекомунікації й інфраструктуру, Ділова Рада ЧЕС ініціювала створення Чорноморського банку торгівлі та розви­тку (ЧБТР). Банк ЧБТР був заснований у червні 1994 р. для фінан­сування інвестиційних проектів і кредитування країн-акціонерів. Первісний розмір статутного капіталу банка становив 1 млрд дол. Частки країн-засновників розподілилися так: Туреччина, Греція та Росія - по 16,5 %; Болгарія, Румунія й Україна - по 13,5 %; Алба­нія, Азербайджан, Вірменія, Грузія, Молдова - по 2 % від первісно­го обсягу статутного капіталу банку [54]. Штаб-квартира ЧБТР зна­ходиться в м. Салоніки (Греція).

Країни ЧЕС приступили також до конкретних дій і в інших сферах економіки, що знайшли відображення в декларації, а саме: у розвитку співробітництва в транспорті та телекомунікаціях, обміні інформацією, енергетиці, туризмі, митному регулюванні.

До основних напрямків причорноморського співробітництва можна віднести такі:

° створення режиму вільного руху товарів, послуг, капіталів, що стимулювало б економічні контакти, розширило б рамки вироб­ничої кооперації та спільних інвестицій у сфери взаємних інтересів;

° формування інфраструктури бізнесу - мережі банків і діло­вих центрів для фінансування й інформаційної підтримки держав­них і приватних інвестицій в інфраструктурні проекти;

° спорудження спільними зусиллями об'єктів інфраструктури на транспорті - створення нових транспортних комунікацій, пере­хід до сучасних транспортно-вантажних і складських технологій; створення транспортних коридорів;



° організація поромного сполучення між портами Чорного моря, в тому числі між містом Іллічівськ (Україна) та рядом портів Туреччини; створення транспортно-експедиторських фірм з обслуговування ЧЕС; забезпечення координації та завантаження судноремонтних заводів регі­ону з метою здійснення ремонту суден країн ЧЕС;

° розвиток транспортно-експедиторського співробітництва в області автотранспорту, створення необхідної інфраструктури в цій області; розширення залізничного сполучення між країнами ЧЕС, включаючи будівництво залізничних вокзалів; розвиток портового господарства; налагодження авіаційного сполучення між головни­ми центрами країн ЧЕС;



° комплексне використання й охорона ресурсів Чорного моря -біологічних, мінеральних, водних, у тому числі в області морського рибальства та риборозведення в гирлах рік регіону;

° співробітництво в розвитку паливно-сировинної бази регіо­ну, раціональному використанні енергії, у тому числі в спільному фінансуванні енергетичних об'єктів, будівництві газо- та нафто­проводів, модернізації нафтопереробних підприємств, будівництві терміналів на березі Чорного моря по прийому нафти та газу, вве­денні в дію нових і реконструкції діючих вугільних підприємств із впровадженням нового покоління гірських машин, розвитку робіт з використання нетрадиційних джерел енергії;



а співробітництво в технічному переозброєнні металургійних підприємств країн ЧЕС, впровадження нових потужностей, у тому числі використання нового покоління машин неперервного розли­вання сталі; модернізація прокатного устаткування з метою одер­жання продукції, що відповідає вимогам світового ринку, комп'ютеризація й автоматизація виробничих процесів з метою по­ліпшення екології й умов праці металургів, захисту водного та по­вітряного басейнів;

° розвиток співробітництва в агропромисловому комплексі країн ЧЕС, у тому числі шляхом виробництва техніки для оснащення фермерських господарств, сільгоспмашин для агрегатування з ними устаткування для первинної обробки сільгоспсировини, авто­мобілів малої вантажопідйомності; переробка шкіряної сировини; вирощування твердих сортів пшениці, сої, бобів, соняшника;

° співробітництво в розвитку харчової та переробної промис­ловості шляхом створення спільних підприємств з випуску таропа­кувальних матеріалів, продуктів дитячого харчування, технічне пе­реоснащення тютюнової, кондитерської та масложирової галузі й організація серійного виробництва технологічного устаткування для цих галузей, включаючи виробництво запасних частин до ньо­го, засобів механізації й автоматизації;

° участь у конверсії оборонної промисловості, переведення її на масове виробництво якісних товарів на базі розукрупнення, де­монополізації, приватизації підприємств;



° розвиток сучасної системи телекомунікацій, включаючи за­безпечення надійного телефонного зв'язку між країнами Причорномор'я; реалізація проекту з будівництва оптико-волоконної лінії зв'язку між Туреччиною, Болгарією, Румунією й Україною;

° кооперація в розвитку уніфікованої митної системи країн ре­гіону, створення повноцінної системи багатобічних розрахунків і мо­жливої подальшої організації Чорноморського платіжного союзу;



° співробітництво країн Причорномор'я в розвитку процесів приватизації, підприємництва, зміцнення малого та середнього бізнесу.

Діяльність організації досить швидко стала предметом уваги за межами регіону. В результаті через кілька років після її створен­ня сформувався інститут спостерігачів ЧЕС. У їх числі - Австрія, Німеччина, Єгипет, Ізраїль, Італія, Польща, Словаччина, Туніс, Франція. Країни-спостерігачі запрошуються на засідання старших посадових осіб і зустрічі міністрів закордонних справ, беруть участь у тих заходах, які становлять для них інтерес. Статус спо­стерігача при ЧЕС можуть мати і міжнародні організації (напри­клад Європейська енергетична хартія), зацікавлені в розвитку регі­онального економічного співробітництва.



З проханням про вступ у ЧЕС. звернулися Іран, Македонія, Югославія й Узбекистан. Крім того, Боснія і Герцеговина, Йорда­нія, Казахстан, Кіпр, Словенія, Хорватія, Білорусія й Угорщина клопочуть про надання їм статусу спостерігача. З аналогічним про­ханням звернулися також близько 20 урядових організацій Болгарії,Грузії, Румунії, Росії, Туреччини та США. До початку XXI ст. вже майже 30 держав виявили зацікавленість до ЧЕС і в тій чи іншій формі беруть участь в її діяльності чи готові до неї підключитися.

Серед найважливіших міжнародних центрів, пов'язаних з ЧЕС, - Міжнародний центр чорноморських досліджень (МЦЧД). Центр був створений у Греції за рішенням 5-ї (Афіни, квітень 1995 р.), 6-ї (Кишинів, листопад 1995 р.) та 8-ї (Москва, жовтень 1996 р.) зустрічей міністрів іноземних справ країн ЧЕС.
Каталог: fr
fr -> М. методичні матеріали щодо змісту та організації самостійної роботи студентів, поточного І підсумкового контролю їх знань з дисципліни «міжнародне право»
fr -> Програма дисципліни "Країнознавство" для бакалаврів денної форми навчання
fr -> План заходів з реалізації Стратегії розвитку Івано-Франківської області на період 2015 – 2017 роки
fr -> Організація з безпеки І співробітництва в Європі (обсє)
fr -> Ринок міжнародних перевезень
fr -> Міждержавні економічні організації
fr -> Міністерство освіти І науки україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» Кафедра правового регулювання економіки
fr -> Основи комп’ютерної верстки
fr -> Методичні рекомендації щодо виконання курсової роботи з дисципліни «фінансовий облік»
fr -> Міністерство освіти І науки україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» Кафедра правового регулювання економіки


Поділіться з Вашими друзьями:


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка