Міжнародні науково-технічні відносини




Скачати 76,98 Kb.
Дата конвертації23.03.2017
Розмір76,98 Kb.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ


РЕФЕРАТ


на тему

«Міжнародні науково-технічні відносини»

Виконала студентка

3 курсу, 234 групи

спеціальності «Облік і аудит»

денної форми навчання

Світла Аліна


Чернівці 2015

Міжнародні науково-технічні відносини – це відносини між суб’єктами світового господарства, пов’язані з розвитком і використанням світових досягнень науки та техніки.

Міжнародні науково-технічні відносини відображають зв’язки по:


  • спільному проведенню науково-дослідних робіт;

  • спільній розробці і використанню науково-технічних нормативів і стандартів;

  • обміну результатами наукових робіт;

  • проведенню спільних досліджень (НД, ДКР);

  • впровадженню та використанню спільних науково-технічних програм.

В організаційно-виробничому аспекті міжнародні науково-технічні відносини можна класифікувати на:

  • обмін загальною науково-технічною інформацією;

  • укладання та реалізацію контрактних угод щодо проведення НД ДКР;

  • здійснення міжнародних науково-технічних програм по спеціальних проблемах (біотехнологія, генна інженерія і т.д.);

  • спеціалізація в галузі науково-технічних робіт;

  • кооперування в галузі науково-технічних робіт (об’єднання зусиль партнерів з метою спеціального розв’язання науково-технічних задач);

  • міжнародні науково-виробничі об’єднання.

Міжнародні науково-виробничі об’єднання можуть бути такі:

  • міжнародні науково-дослідні організації;

  • міжнародні науково-дослідні інститути (МАГАТЕ інститут ядерних досліджень в Дубліні);

  • міжнародні науково-технічні лабораторії (лабораторія сильних полів у Варшаві);

  • міжнародні науково-технічні центри (центр по електрозварюванню – інститут ім. Патона).

Міжнародне науково-технічне співробітництво (МНТС) – це форма МЕВ, яка являє собою систему економічних зв’язків у сфері перетину науки, техніки, виробництва, послугової діяльності та торгівлі і існує на основі спільних, наперед вироблених та узгоджених намірів, які закріплені в міжнародних економічних договорах.

Структура МНТС:

  • Створення координаційних міжнародних програм, спільних науково-технічних досліджень.

  • Міжнародне ліцензування, обмін науково-технічними документами, патентами, ліцензіями.

  • Міжнародний інжиніринг.

  • Співробітництво у підготовці наукових та інженерно-технічних кадрів.

  • Проведення міжнародних науково-технічних конференцій, симпозіумів.

  • Створення та функціонування міжнародних науково-дослідних інститутів, організацій.

  • Розробка науково-технічних прогнозів.

  • Пріоритетні напрямки розвитку МНТС:

  • Електронізація та автоматизація виробничих процесів.

  • Надійне мирне використання атомної енергії.

  • Розширення практичного використання біотехнології та генної інженерії(клонування).

  • Космічні дослідження.

Форми міжнародних науково-технічних відносин

Форми міжнародних науково-технічних відносин:



  • обмін ліцензіями, патентами (ринок ліцензій патентів);

  • "ноу-хау" – надання технічного досвіду, новинок і секретів виробництва;

  • інжиніринг – надання технологічних знань необхідних для придбання, монтажу і використання куплених або орендованих машин та обладнання;

  • міжнародні виставки та ярмарки;

  • міжнародні зв’язки між науковими установами;

  • підготовка та перепідготовка кадрів.

Інтелектуальну власність можна визначити, як відносини між людьми, які виникають з приводу присвоєння, володіння, користування та розпорядження щодо результатів інтелектуальної власності.

Предметом (об’єктом) інтелектуальної власності є: новітні технології, наукові відкриття, винаходи, виробничий та інший досвід, ноу-хау, дослідні або промислові зразки устаткування, апаратура, інструменти, технологічні лінії, документація, способи виробництва.



Інтелектуальна власність - це володіння виключним правом, яке визначає виключення і обмеження доступу, передання, контролю та відповідальності щодо об’єкта інтелектуальної власності.

Свідоцтвом інтелектуальної власності є патент – це документ, який видається компетентним державним органом на певний термін винахіднику чи його правонаступнику, де засвідчується авторство і виключне право на винахід.

Проблема міжнародного патентування полягає в тому, що в різних країнах по різному побудовані правила щодо патентування. В США Патентне бюро повинно вирішити хто є першим, істинним та оригінальним винахідником, а час подання заявки на винахід не грає ніякої ролі, так як це практикується в Європі(при цьому сам винахідник залишається невідомим).

Міжнародний інжиніринг – це форма міжнародного науково-технічного співробітництва, що має вигляд сукупності інтелектуальних видів діяльності, конечна мета яких полягає в одержанні найкращих результатів від закордонних капіталовкладень чи інших витрат, пов'язаних з реалізацією проектів різного призначення інженерно-консультативного типу.

Іншими словами міжнародний інжиніринг – це надання інженерно-консультативних послуг.

Види інжинірингових послуг:


  • Передпроектні послуги – дослідження пов'язані з вивченням ринку товарів, що вироблятиме об'єкт, яки будуватиметься; топографічні зйомки; розвиток транспортної мережі.

  • Проектні послуги – підготовка проекту, оцінка вартості проекту, експертиза проекту, робочі креслення, нагляд за проведенням робіт.

  • Післяпроектні послуги – підготовка контракту на будівництво, будівництво, монтаж обладнання, консультації з експлуатації обладнання.

Традиційно склалося, що основні наукові дослідження в Європі проводяться більше в науково-дослідних інститутах, а в США традиційна наука твориться в університетах, а прикладна наука – в пошукових лабораторіях при великих фірмах.

Спеціалізація в науці на світовому рівні сприяє значному її прогресу. Обмін науковими знаннями відбувається різними шляхами: через наукову літературу, роботу провідних вчених в різних країнах, створення спільних науково-дослідних закладів, проведення різного роду симпозіумів та конференцій.

Дещо менше розвинена система обміну в галузі освіти, яка побудована на основі зв’язків між вузами. Найрозповсюдженішими формами міжнародних відносин на рівні вищої школи є: обмін досвідом та інформацією, обмін викладачами, науковими співробітниками та студентами, спільна дослідницька діяльність, стажування молодих спеціалістів.

Серед великої кількості міжнародних організацій, що діють на рівні міжнародного науково-технічного співробітництва, помітно виділяється Світова організація інтелектуальної власності – це міжурядова організація, що має статус спеціалізованого закладу ООН, заснована в 1970 році і має на меті: сприяння охороні інтелектуальної власності у всьому світі шляхом розвитку співробітництва держав та взаємодії з будь-якою іншою міжнародною організацією; управління союзами, що входять до складу СОІВ, Паризький союз – охорона промислової власності, Союз РСТ – договір про патентну кооперацію, Мадридський союз – угода про міжнародну реєстрацію знаків. Україна однією з перших стала членом СОІВ в 1970 році.



Міжнародна передача технологій

Міжнародна передача технологій – це не просто переміщення науково-технічних знань, а й обов’язковість їх використання у будь-якій діяльності.

Міжнародна передача технологій включає:


  • вибір і придбання технології;

  • адаптацію і освоєння нової технології;

  • розвиток місцевих можливостей по вдосконаленню технології з врахуванням потреб національної економіки.

Причини швидкого розвитку міжнародного обміну технологіями:

  • зростання швидкими темпами НТП;

  • посилення нерівномірності економічного розвитку держав;

  • закупівля передових іноземних технологій для країн, що розвиваються є важливим засобом подолання технічної відсталості;

  • монополізація НТП крупними фірмами;

  • загострення конкурентної боротьби між товаровиробниками на світовому ринку.

Основні канали передачі технологій:

  • внутрішньофірмовий – дочірні підприємства ТНК (припадає 2/3 світової торгівлі ліцензіями);

  • міжфірмовий – по ліцензійних, коопераційних, управлінських, та інших угодах з іноземними фірмами;

  • зовнішньоторговий – нові технології поставляються разом з експортними поставками машин, обладнання та іншої промислової продукції.

Головні форми передачі технологій відбуваються як на комерційній так і на некомерційній основі, в залежності від того чи ведуться грошові розрахунки між покупцями і продавцями технологій.

Технології є результати інтелектуальної діяльності в уречевленій (обладнання, агрегати, інструменти, технологічні лінії і т.д.) і не уречевленій формі (різного роду технічна документація, знання, досвід і т.д.).

Суб’єктами світового ринку технологій є: держава, університети, фірми (ТНК), науково-дослідні центри, фізичні особи – вчені, спеціалісти.

Форми передачі технологій на некомерційній основі:



  • інформаційні масиви спеціальної літератури, комп’ютерні банки даних, патенти, довідники і т.д.;

  • конференції, виставки, симпозіуми, семінари;

  • навчання, стажування, практика студентів, вчених, спеціалістів, які здійснюються на паритетних основах університетами, фірмами;

  • міграція вчених і спеціалістів, "відплив мозку" з наукових структур.

Головний потік передачі технологій в некомерційній формі припадає на не патентоспроможну інформацію НД ДКР, ділові ігри, наукові відкриття.

Головні форми комерційної передачі технологій:



  • продаж технологій в матеріальній формі – танків, агрегатів, обладнання, технологічних ліній, і т.д.;

  • іноземні інвестиції, якщо вони супроводжуються притоком інвестиційних товарів, а також лізингом;

  • продаж патентів;

  • продаж ліцензій, на всі види запатентованої власності;

  • продаж "ноу – хау";

  • спільне проведення НД ДКР, науково-виробнича кооперація;

  • інжиніринг.

Весь об’єм передачі технологій у комерційній формі супроводжується, або оформляється ліцензійним договором.


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка