Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний авіаційний університет проблеми викладання іноземних мов у немовному вищому навчальному закладі



Сторінка17/20
Дата конвертації11.03.2019
Розмір4,07 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20

Функції автобіографічних текстів.
Жанр автобіографії розглядається як форма існування та вербальної реалізації концепції самовираження і самопрезентації мовних особистостей. Під автобіографією розуміють опис власного життя, текст, «в якому особа, що складає його, подає опис свого життя й діяльності в хронологічній послідовності» ретроспективна оповідь, написана реальною особою про її/його власний досвід, основна увага, при цьому, акцентується на головних віхах становлення особистості. Автобіографія є особливим видом специфічно побудованих текстів, головною ознакою яких є їх написання від першої особи.

Автор, створюючи словесний автопортрет, демонструє власну техніку використання мови. Автобіографія виникає, коли автор відчуває необхідність художньо об'єктивувати самого себе і своє життя, Кожному виду автобіографії притаманні власні засоби репрезентації людини – самоопис, самоусвідомлення, самомоделювання, самопізнання, самовираження тощо.

Іншими словами, автобіографія пов'язана із самопізнанням, розкриттям свого «я».

Метою автобіографічних текстів є:

– описати життя автора, донести до читача найбільш яскраві життєві враження;

– описати особистість автора, створити його портрет, дати характеристику, і, таким чином, справити враження чи вплинути на читача.

У сучасній лінгвістичній науці виділяють ряд основних функцій автобіографій:

констатуюча, роль якої полягає у викладенні фактів життя автора, описі віх його життєвого шляху і процесу становлення особистості;

– навчальна полягає в характеристиці певних етапів та подій життєвого шляху. Дає читачеві змогу набути унікального досвіду поведінки в різних ситуаціях: примічати, виділяти та усвідомлювати факти власного життя і життя інших, коректувати й компенсувати недостатні знання. Основна увага, при цьому, акцентується на самопізнанні;

– регулятивна функція пов’язана з процесами конструювання та реконструювання людиною власного життєвого шляху що, таким чином, привертає увагу до змін, які відбулися з особистістю;

– експресивна виступає універсальним засобом вираження внутрішнього світу автора і має на меті виразити його настрої, переваги, емоції;

– рекламна спрямована на створення сприятливого впливу на читача, сприяє зміцненню позитивного іміджу автора і робить автобіографію дієвим та ненав’язливим засобом самореклами.

На нашу думку, існує ряд допоміжних функцій автобіографічних текстів, за допомогою яких автори впливають на адресата:

– виправдовувальна як засіб виправдати певні дії та вчинки, що спричинили небажані з точки зору автора чи суспільної думки наслідки;

– захисна як діяльність щодо заперечення пліток, захисту від критики, спростування чуток та як засіб боротьби з ворогами;

– дисклозивна як спроба дати пояснення чи власне тлумачення ряду подій, розкрити таємниці, прояснити непорозуміння;

– звинувачувальна як можливість зведення рахунків із опонентами, звинувачення, винесення вердикту;

– «вираження вдячності» як засіб і можливість виразити вдячність, засвідчити повагу;

– культурологічна: автобіографія – це частина загальнокультурного дискурсу, що є одночасно і продуктом культури і її інструментом, тобто засобом впливу на неї.

Для мовознавця автобіографія є цікавою з точки зору мовної особистості автора, ідіостилю, понять та ідей, що складають її концептосферу, цілей, мотивів, інтенцій, установок, які виражають комунікативно-діяльнісні потреби, стратегії і тактики мовленнєвої поведінки.



Светлана Севрук, Марина Желуденко

г. Киев
Особенности и специфика подготовки иноязычного текста для аудирования
Целью обучения иностранному языку является возможность осуществлять непосредственное общение с носителями изучаемого языка. Общение подразумевает не только говорение на иностранном языке, но и восприятие речи собеседника на слух. Таким образом, говорение и аудирование являются основными видами речевой деятельности в общении с носителями иностранного языка.

При подготовке иноязычного текста для аудирования наиболее целесообразными представляются следующие этапы работы:

1 Подбор материала. Подбирая тексты для аудирования, необходимо учитывать:

– их информативность;

– наличие в текстах уже известной информации (полученной на занятиях иностранного языка или других предметов);

– соответствие языковых трудностей текстов уровню подготовки студентов;

– воспитательную ценность текстов, их мировоззренческий потенциал;

– соотнесение содержания текста с изучаемым грамматическим или лексическим материалом.

2. Анализ смысловой структуры текста. В ходе этого анализа преподаватель решает, какие отрезки текста важны для его понимания, доступны для студентов и какие не соответствуют данным требованиям и могут быть сокращены или опущены.

Опускаются прежде всего малоинформативные части текста, а также такие, которые особенно трудны в языковом отношении и вместе с тем не влияют на понимание сути предъявляемой информации.

3. Создание в тексте опор на информацию. Это облегчает восприятие текста, способствует лучшему запоминанию его содержания. Так, если в тексте содержатся сведения о населении Берлина, можно сравнить их с данными о населении Киева и т. п.

4. Работа с языковым материалом текста. Преподаватель определяет незнакомый лексический и грамматический материал. Важно при этом оставить для предъявления слушателям минимум незнакомого лексического и грамматического материала (без которого текст невозможно понять) и провести с ним следующую работу.

Работа с языковым материалом включает в себя:

– отбор слов и грамматических явлений для помещения их на доске;

– вставка в текст толкований незнакомых слов (это является целесообразным в случае, если толкования достаточно кратки и не отвлекают от хода изложения);

– варьирование форм, с помощью которых выражается одна и та же мысль. Незнакомое явление может быть перефразировано, например, страдательный залог в немецком языке заменить действительным и т. п.

Аудирование в процессе обучения иностранному языку имеет конкретные лексические, грамматические, фонетические задачи и т.п. Но одной из самых главных задач, которая и определяет успешную реализацию вышеназванных, является создание мотивации к изучению иностранного языка. Аудирование рассматривается в таком контексте как возможность познания нового о языке, культуре и мире. Мотивация является главным условием при формировании навыков аудирования. Если слушающий испытывает потребность слушать, то это ведет к максимальной мобилизации его психического потенциала: обостряется речевой слух и чувствительность органов ощущения, более целенаправленным становится внимание, повышается интенсивность мыслительных процессов. Одним из эффективных средств создания мотивации к изучению иностранного языка являются тексты, отражающие интересы студентов, либо тексты, посвященные молодежным проблемам. Хорошим стимулом успешного аудирования является внесение в аудиотексты элементов юмора. При обучении иностранным языкам очень важно опираться на страноведческий аспект. Такие тексты развивают кругозор, толерантность, воспитывают чувство уважения к другим народам, что также является одной из основных задач всего процесса обучения – развитие гармоничной всесторонне развитой личности.

Вероника Скальская, Екатерина Сахно

г Симферополь
Роль мотивационных факторов в обучении иностранным языкам
Роль образования в современном мире чрезвычайно велика. Разрабатываются новые технологии в обучении, целью которых является повышение эффективности и результативности преподавания. Однако самые современные методы и приемы бессильны, если сам студент не замотивирован на достижение результата. Мы рассматриваем мотивацию как ключевой ресурс учебного успеха.

Отмечается, что студенты неязыковых вузов демонстрируют достаточно низкую заинтересованность в овладении иностранным языком. Осознавая, что знание иностранного языка (в первую очередь, английского) является в настоящее время одним из условий успешной карьеры, студенты, тем не менее, не уделяют этому предмету должного внимания, что не может не сказываться на результатах, которые не удовлетворяют ни самих студентов, ни их преподавателей. Какова же причина такого положения дел?

Целью данного исследования было изучение факторов, которые являются решающими для достижения успеха в учебе с точки зрения студентов. Также планировалось выяснить, что именно студенты ценят в преподавателях и какие аспекты иностранного языка представляются им максимально интересными и важными для их будущей профессиональной деятельности.

Для того, чтобы ответить на поставленные вопросы, в мае 2011 года мы провели анкетирование студентов I и II медицинских факультетов Крымского государственного медицинского университета. В общей сложности было опрошено 110 учащихся 1 и 2 курсов.

Анкета включала три группы вопросов:

1) факторы, которые студенты считают важными для достижения успеха в учебе;

2) качества преподавателя, которые принципиальны для успешного овладения предметом;

3) аспекты иностранного языка, которые студенты хотели бы изучать в высшей школе.

Результаты показали, что важнейшим фактором в достижении успеха в учебе является мотивация (24,5%). На втором месте – уверенность в себе (19,8%), не менее важным студенты считают умение концентрироваться, быть организованными и дисциплинированными (19 и 18,9%). Собственный талант (10,8%) и IQ (7%) студенты оценили невысоко.

Несколько неожиданной оказалась оценка учащимися основных качеств преподавателя. На первое место (достаточно предсказуемо) студенты поставили знание предмета (25%). При этом способность стимулировать студентов уверенно заняла второе место, набрав 21,3%. Не менее важным для наших учеников оказалось и чувство справедливости (18%).

Далее студенты поставили чувство юмора, терпение и доброту. Авторитарность преподавателя оказалась для студентов неприемлемой (1,3%).

Отвечая на вопросы о содержании курса иностранного языка, половина всех студентов (50%) отметила важность приобретения навыка чтения специализированной литературы; еще 25% выразили желание параллельно изучать бытовой (разговорный) английский.

Таким образом, мы видим, что наши студенты считают мотивацию крайне важной, ставя способность преподавателя стимулировать студента рядом со знанием предмета. Нам кажется, что на это следует обращать самое пристальное внимание при подготовке к занятиям. Преподаватель должен стараться максимально активизировать интеллектуальную и эмоциональную сферы личности студентов.

Нам представляется, что одним из методов решения данной проблемы является глубокое погружение в язык с имитацией реальной ситуации. С первых минут урока необходима мотивация на иноязычную речевую деятельность, так как обычно отмечается иноязычно-речевая скованность. Начало урока должно быть таким, чтобы у студентов возникало желание говорить по-английски. Очевидно, что циничное и насмешливое отношение преподавателя к своим студентам является недопустимым, так как некорректное поведение педагога может не только помешать студенту успешно ответить на поставленный вопрос, но и вызвать нежелание изучать иностранные языки в будущем и сделать почти непреодолимым «языковой барьер».

Напротив, создание доброжелательной атмосферы в аудитории, искрений интерес к студентам оказывает положительное влияние и на успеваемость студентов, и на их самооценку.

Преподавателю очень помогают коммуникативные методики, которые активно используют ситуативные задачи: доктор / пациент, лектор / студент, участники конференции и так далее. Можно предложить студентам заранее подготовить материал, а затем помочь им использовать его в диалоге или дискуссии. При этом диалог должен быть искренним, когда участник готов не только высказать свою точку зрения, но и принять другую, а порой иметь храбрость изменить первоначальное мнение. Английский при этом становится способом выражения своей позиции, средством получения интересной информации, а порой и способом самовыражения и самоутверждения.

Изучение грамматики и расширение лексического запаса уже не рассматривается как самоцель, оторванная от реальной жизни. При подготовке к занятиям мы просим студентов активно использовать Интернет и медицинскую литературу, так как материал по лечению различных заболеваний зачастую становится неактуальным еще до того, как учебник вышел в свет.

В данной ситуации из «транслятора» знаний преподаватель становится «навигатором» по поиску, отбору, проверке достоверности полученной информации. И хотя эту идею трудно назвать новой, она до сих пор остается актуальной.

Как же стимулировать студента к поиску информации и желанию учиться? Мы полагаем, что очень важно, чтобы в этой ситуации преподаватель не был одинок; необходима единая концепция работы кафедры и вуза в целом. Так, в нашем университета организовывают лекции на английском языке с привлечением иностранных специалистов, проводят студенческие конференции, кафедральные симпозиумы и круглые столы. Наши студенты принимают участие в международных конференциях, на кафедре организованы спецкурсы по английскому языку для студентов с разным уровнем владения языка. И здесь мы добились определенных успехов.

Приятно создавать благоприятные условия для честолюбивых студентов, которые и сами рвутся к вершинам, но мы прекрасно осознаем, что процент таких студентов невелик. Большая же часть наших учеников очень слабо мотивирована. В своих анкетах они написали, что двери зарубежных клиник для них по-прежнему закрыты, а в своей дальнейшей практической деятельности в местных больницах и поликлиниках знание иностранного языка им не потребуется. По отношению именно к таким студентам должен проявиться талант преподавателя. Необходимо убедить студента, что именно от его профессионализма зависит, в какой поликлинике он будет работать в будущем. Мы должны способствовать личному росту каждого студента, воспитывать в нем космополитизм, как бы громко это не звучало.

Иностранный язык является одним из немногих, если не единственным, предметом в учебном плане вузов, где беседы на личные темы только приветствуются. В связи с этим преподаватель обладает большим количеством ресурсов, которые помогут студентам не только выучить предмет, но и научиться вести диалог с гражданами других стран, комфортно чувствовать себя среди иностранных специалистов и, в конечном итоге, способствовать развитию системы здравоохранения в своей собственной стране.

Світлана Сорока

м. Київ
Доцільність використання аудіовізуальних

засобів навчання
Сучасні тенденції розвитку інформаційних технологій вимагають перегляду та змін форм, методів і засобів навчання за рахунок можливості широкого використання електронних інформаційно-комунікативних підходів.

Аудіовізуальні засоби навчання – це особлива група як технічних, так і нетехнічних засобів навчання, що використовується для передачі та сприйняття інформації, зафіксованої на різних запам’ятовуючих пристроях (кіноплівках, аудіоплівках, компактних дисках і таке інше) та на друкованих основах (плакати, таблиці, креслення, малюнки, макети тощо). Вони завжди широко використовувалися під час навчання, а особливо набули популярності із розвитком комп’ютерних технологій, оскільки їх застосування розкриває великі можливості для реалізації одного з найважливіших дидактичних принципів – принципу наочності.

Науковцями доведено, що застосування у навчальному процесі інформаційних технологій сприяє підвищенню ефективності практичних та лабораторних занять з природничих дисциплін приблизно на 30%, об'єктивності контролю знань учнів – на 20-25%, прискорює накопичення активного словникового запасу з іноземних мов у 2-3 рази.

За останні десятиліття суттєво змінився асортимент технічних засобів: навчальні аудіокасети, відеокасети та діафільми майже не виробляються. На зміну їм прийшли сучасні різноманітні запам’ятовуючі пристрої інформації та інформаційно-освітні середовища на зразок мережі Інтернет.

Сучасна освіта базується в основному на вербальному способі передачі знань, де переважає сприймання усної інформації, яка перевантажує роботу слухового аналізатора. При цьому візуальний канал використовується мало. Внаслідок цього виникає сенсорне голодування, що значно знижує творчий характер навчальної діяльності.

Ексериментально доведено, що людина здатна сприймати та обробляти усну інформацію об’ємом до тисячі умовних інформаційних одиниць за одну хвилину, а у випадку застосування зорових аналізаторів – до 100 тисяч таких одиниць.

За ефективністю та результативністю на першому місці серед аудіовізуальних засобів навчання стоять комбіновані зорово-слухові види сприйняття. На другому місці йдуть зорові, а на останньому місці – слухові.

Оскільки 90% інформації про навколишній світ людина отримує за допомогою зору, 9% за допомогою слухових аналізаторів та 1% за допомогою інших органів чуття, це ще раз підтверджує те, що додаткове завантаження візуального і слухового аналізаторів за допомогою аудіовізуальних засобів навчання дає значну можливість засвоєння більшого обсягу інформації.

Методика роботи з аудіовізуальними засобами навчання складається з трьох етапів: підготовчого етапу, демонстраційного (презентаційного) етапу, заключного етапу.

На підготовчому етапі необхідно зняти труднощі сприйняття і розуміння інформації. Попередня робота має допомогти учням краще орієнтуватися в процесі сприйняття даних. Демонстраційний етап передбачає виділення «змістових верхівок», емоційного забарвлення, логічного підкреслення головного. На цьому етапі вчитель, виходячи з реакції навчальної аудиторії, повинен контролювати темп демонстрації (презентації), її тривалість, кількість повторів тощо. Заключний етап націлений на часткову або повну перевірку розуміння інформації.

Тільки правильний вибір і застосування форм, методів та засобів навчання можуть забезпечити високий рівень знань учнів і виховати в них потребу в систематичній, свідомій, творчій навчальній праці.

Наталія Танько, Яна Гнатенко

м. Полтава
Вимоги, умови та принципи інтенсифікації процесу оволодіння професійно-орієнтованою англійською мовою
Специфіка навчання студентів іноземної мови в технічному навчальному закладі ставить перед викладачами конкретні завдання їх підготовки до професійного спілкування з усіх видів мовленнєвої діяльності: аудіювання, читання, мовлення, писання. Провідною ідеєю при організації занять з іноземної мови у вищому технічному навчальному закладі є необхідність використання особистісно орієнтованого підходу у професійно-орієнтованому навчанні з пофакультетської спеціалізації. Викладання іноземної мови повинне ґрунтуватися на комунікативному методі вивчення мови, який формує комунікативну компетенцію.

Під іншомовною підготовкою, у вузькому значенні, розуміється процес оволодіння навичками та уміннями: читання і розуміння технічного тексту на іноземній мові без допомоги двомовного спеціалізованого словника; розробка технічної специфікації до обладнання і коментарів до графіка чи діаграми; написання наукової статті; проведення презентацій і доповідей з питань своєї наукової діяльності; тобто готовність випускників вищого технічного навчального закладу до практичного володіння іноземною мовою на рівні вільного професійного спілкування з іноземними колегами. У поширеному значенні – іншомовна підготовка майбутніх спеціалістів, по-перше, охоплює інтеграційні знання та уміння, спрямовані на отримання нової інформації за фахом, та, по-друге, спеціальна практична підготовка оптимізує хід засвоєння знань з іноземної мови за допомогою мультимедійних програм. Як оптимальне навчальне середовище для реалізації визначених цілей іншомовної підготовки розглядаються мультимедійні програми завдяки їх надзвичайно поширеному спектру технічних можливостей, що дозволяють реалізувати максимально різноманітно такі види навчальної діяльності, як реєстрація, збирання, накопичення інформації, інтерактивний діалог, керування реальними об’єктами, зображенням на екрані, автоматизований контроль.

Для ефективного оволодіння іноземною мовою як складової професійної підготовки студентів технічних університетів необхідно враховувати наступні вимоги: орієнтацію системи викладання на формування у студентів системного бачення дисциплін, які вивчаються; гнучкість і варіативність змісту з урахуванням потреб освіти та конкретної особи; гуманізацію і гуманітаризацію технічної освіти; орієнтацію на оволодіння новими інформаційними технологіями; забезпечення методологічної, спеціально-наукової і професійної компетенції фахівця.

Аналіз особливостей підготовки студентів до вивчення іноземної мови в вищому технічному навчальному закладі, змістовних, структурних і функціональних компонентів цієї системи дозволяє визначити основні педагогічні умови оптимізації цього процесу, апробувати їх на практиці. Умовно виділяють дві групи педагогічних умов – змістовні і процесуальні. Змістовні умови характеризуються раціональним і науково обґрунтованим відбором навчальної інформації, її структуризацією, розробкою, упровадженням і коректуванням навчальних курсів. До цієї групи віднесені наступні:



  • збагачення змісту курсу теоретичною, методичною, культурологічною інформацією, спрямованою на формування професійних мотивів і цілей;

  • структуризація змісту навчального матеріалу протягом усього курсу навчання іноземної мови у вищому навчальному закладі;

  • раціональний і науково обґрунтований відбір необхідної і достатньої навчальної інформації, її оперативне оновлення;

  • розробка і впровадження навчальної моделі, в якої поєднуються навчальний посібник і мультимедійна програма для активного засвоєння студентами основ дисципліни «Іноземна мова»;

  • внесення змін у зміст практичного курсу та структуру мультимедійної програми з метою їх поліпшення;

Процесуальні умови спрямовані на визначення логіки вивчення окремих курсів, які є складовою дисципліни «Іноземна мова», вибір методів, форм, засобів вивчення іноземної мови, які стають оптимальними згідно зі змістом курсу. До групи процесуальних умов відносяться:

  • усвідомлення студентами комплексу мотивів, стимулюючих оволодіння іноземною мовою як невід'ємною частиною особистісного і професійного розвитку; формулювання мети і завдань навчання і професійного становлення;

  • визначення логіки вивчення дисципліни «Іноземна мова», послідовності засвоєння студентами розділів і модулів;

  • співвідношення методів, форм і засобів навчання іноземної мови зі змістом курсу;

  • поступове впровадження навчальних програмних засобів у процес навчання;

  • організація зворотного зв'язку (співвідношення результатів засвоєння навчального матеріалу курсу з особистісною і професійною метою і завданнями; виконання роботи над помилками; визначення індивідуальних результатів навчальної діяльності з іноземної мови);

  • в умовах практики створення реальних комунікативних ситуацій для вдосконалення знань з іноземної мови.

Сьогодні ВНЗ немовного профілю активно розробляють власні мовні портфелі, в яких подають перелік конкретних умінь у різних видах мовленнєвої діяльності. Такі вміння повинні відповідати рівню В2 (незалежного користувача), згідно із Загальноєвропейськими рекомендаціями з мовної освіти, й охоплювати говоріння, читання, аудіювання та письмо. Комунікативна спрямованість навчального процесу надає пріоритетного значення таким видам мовленнєвої діяльності студентів, як говоріння й аудіювання. Важливою є сформованість мовленнєвих умінь, необхідних для ведення професійно спрямованого спілкування: діалогів, ділових переговорів тощо. Іншомовне читання повинне бути засобом одержання інформації з метою її подальшого використання в професійній діяльності. Необхідність гармонійного розвитку всіх видів мовленнєвих умінь вимагає належної уваги до процесу формування навичок та умінь письма. Навчання письма не повинно обмежуватися лише нотатками й повідомленнями, а розвивати вміння професійного письмового спілкування, написання довідково-інформаційної документації.

До принципів, дотримання яких має сприяти інтенсифікації процесу оволодіння професійно-орієнтованою англійською мовою та активізації навчальної діяльності його учасників, віднесено: принцип особистісного спілкування; особистісно-рольовий принцип; принцип концентрованої організації навчального матеріалу й навчального процесу; принцип колективної взаємодії; принцип поліфункціональності вправ.

Реалізація принципів інтенсивного корпоративного навчання може суттєво підвищити його ефективність за рахунок моделювання в ньому умов трудової діяльності й урахування особистісних якостей і рівня знань кожного студента. Аналіз змісту особистісно-рольового принципу вказує на значні потенційні можливості та доцільність використання в інтенсивному корпоративному навчанні рольового спілкування. Реалізація принципу концентрованої організації навчального матеріалу й навчального процесу також потенційно може сприяти підвищенню ефективності інтенсивного корпоративного навчання, створюючи умови для засвоєння максимально можливого обсягу матеріалу за мінімально можливий термін. Розкриттю потенційних можливостей кожного студента й удосконалення його навичок і вмінь під час виконання навчальних вправ, може сприяти застосування форм колективної взаємодії, що передбачають активний обмін інформацією. Не менш перспективним може бути й реалізація принципу поліфункціональності вправ, що забезпечує одночасну їх спрямованість як на засвоєння конкретного мовного матеріалу, так і на спілкування.

Татьяна Тарнавская

Киев


Каталог: bitstream -> NAU -> 18306
NAU -> Формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників у процесі професійної підготовки
NAU -> Методи Оцінювання комунікативної к омпетентності
NAU -> Матеріали міжнародної науково-практичної конференції
NAU -> Програма навчальної дисципліни «Українська мова
NAU -> Практикум для студентів усіх галузей та напрямів знань Київ 2014 удк ббк
NAU -> Київ Видавництво Національного авіаційного університету
18306 -> Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний авіаційний університет проблеми викладання іноземних мов у немовному вищому навчальному закладі


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка