Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний авіаційний університет проблеми викладання іноземних мов у немовному вищому навчальному закладі


Навчання продуктивного читання як засіб підвищення успішності оволодіння іноземною мовою



Сторінка19/20
Дата конвертації11.03.2019
Розмір4,07 Mb.
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20

Навчання продуктивного читання як засіб підвищення успішності оволодіння іноземною мовою
Іноземна мова в наш час стає ознакою будь-якої професії в різноманітних сферах виробничої діяльності.

Метою навчання іноземної мови у ВНЗ є формування у студентів комунікативної та мовної компетенції, яка дозволила б використовувати іноземну мову (ІМ) під час здійснення практичної діяльності, а також для самоосвіти. Це означає, передусім, здатність розбиратися в особливостях інформаційних потоків у своїй області діяльності, уміння орієнтуватися в різноманітних джерелах, знаходити, систематизувати, інтерпретувати інформацію і обмінюватися нею.

Тому проблема навчання майбутніх фахівців іноземного читання з метою отримання інформації не втрачає своєї актуальності, попри те, що вже досить широко і повно досліджена вітчизняними і зарубіжними вченими.

У процесі навчання ІМ студентів економічних спеціальностей, серед різних видів мовленнєвої діяльності, які мають бути освоєні студентами, читання відіграє першорядну роль. Важливість довершеного володіння англомовним читанням як видом вербального спілкування майбутніх економістів визначається тим, що для них читання та розуміння спеціальних текстів, обробка та аналіз інформації є переважним видом професійної діяльності.

Одним з основних завдань навчання ІМ майбутніх економістів є формування у них навичок синтетичного читання, тобто розуміння тексту як єдиного змістового утворення без перекладу рідною мовою. Результати аналізу психолого-педагогічної літератури вказують на те, що навчання іншомовного читання у немовному ВНЗ повинно бути спрямоване на формування здатності до пошуку в тексті особистісно-значимої їнформації, нової для читача, що веде до задоволення професійних інформаційних потреб у формі набуття інформації, її цільового використання, оцінювання і генерування нових висновків та тверджень.

Спираючись на дослідження вчених-методистів, можна класифікувати професійно-орієнтоване англомовне читання у немовному ВНЗ, як «інформативне читання». Виділення як визначальної спрямованості на інформативність (відтворення інформації з повідомлення, яким є текст, присвоювання її, формування власної думки про явище, описане у повідомленні) не означає нехтування іншими сторонами процесу англомовного фахово-орієнтованого читання – лінгвістичними і фаховими, оскільки оволодіння ними є необхідною передумовою асимілювання змісту тексту і подальшого опрацювання інформації.



Автентичні тексти, що є базою комплексу вправ, повинні відповідати таким критеріям як автентичність, пізнавальна цінність, науковість, соціокультурний і професійно-орієнтований характер матеріалу, функціональна структурність, функціональна змістовність, ситуативно-стимулюючий характер, мовна складність. Окрім цього, тексти фахового спрямування є джерелом для розширення фахового термінологічного словника.

Тексти для читання іноземною мовою виконують ряд функцій, що сприяють успішному оволодінню мовою. Загалом у методиці виділяють кілька головних функцій іншомовного тексту: функція збагачення і розширення знань студентів; функція тренування, мета якої полягає у засвоєнні лексико-граматичного матеріалу студентами; функція розвитку усного мовлення студентів на основі прочитаного тексту: переказ, продовження кінцівки або придумування іншого початку, бесіда за окремими проблемами, які розглядаються в тексті; функція розвитку смислового сприйняття тексту, – а саме його розуміння.

Формування умінь, що відповідають професійнодостатньому рівню компетенції в інформативному читанні здійснюється на основі спеціально відібраної і організованої системи вправ та завдань. Зріле, або осмислене читання завжди має бути мотивованим, тобто мати певне цільове спрямування. Мета читання формулюється у вигляді передтекстового комунікативного завдання. Водночас комунікативне завдання полягає в досягненні розуміння матеріалу, який читається, тобто розуміння зв’язків і відношень між об’єктами та явищами.

У роботі з будь-яким текстом можна виділити три основних етапи роботи: дотекстовий, текстовий і післятекстовий етапи.

Основними завданнями дотекстового етапу є необхідність створення рівня мотивації студентів; актуалізація наявних фонових знань та досвіду; виконання передтекстових вправ, спрямованих на актуалізацію граматичного матеріалу, лексики, тренування вимови окремих слів, розкриття змісту термінів та ідіом.

Основними завданнями текстового етапу є: читання тексту, яке виконується за умов обмеження часу, застосування інших прийомів стимулювання довільної уваги; продовження формування відповідних мовленнєвих навичок та мовних умінь; контроль ступеня сформованості цих умінь та навичок; розвиток уміння інтерпретації тексту. Формування навичок читання шляхом навмисного дозованого збільшення швидкості читання (з тим, щоб читання залишалось «вдумливим»), є досить ефективним, оскільки стимулює контекстне здогадування, цілісне сприйняття змісту, яке втрачається внаслідок розсіювання уваги при звертанні до словника та інших джерел. На цьому етапі також може відбуватись поповнення та закріплення лексичного запасу. Задля цього, безпосередньо перед читанням тексту, студентам рекомендують уважно прочитати текст, усно сформулювати короткий переказ його змісту та занотувати найбільш характерні для тексту слова, словосполучення та вирази спеціального характеру. Якщо на першому етапі читання було сформовано відповідну базу сприйняття змістової і лексичної складових тексту, а інструктування, виконане безпосередньо перед другим етапом, містило зазначенні вище вказівки («уважно прочитати», «виділити», «занотувати»), то результатом навчального читання обов’язково буде і поповнення лінгвістичних знань.

Виконання післятекстових вправ спрямоване на контроль розуміння тексту та закріплення умінь, набутих на попередніх етапах. Функції цього етапу стосовно професійно-орієнтованого читання значно ширші, ніж просто формування здатності до смислового сприйняття тексту. Післятекстові вправи повинні бути спрямовані на формування розуміння тексту в цілому, здатності активного використання інформації, отриманої з тексту. На цьому етапі здійснюється присвоювання (асимілювання) змісту. Робота над текстом може проводитись у формі бесіди, усного або письмового переказу твору. Вправи післятекстовго етапу повинні також стимулювати креативну складову опрацювання тексту: використовувати текст у якості мовної/мовленнєвої/змістової опори для розвитку вмінь в усному та писемному мовленні; розвивати різноманітні інформаційно-комунікативні уміння, пов’язані з умінням систематизовувати і узагальнювати отриману інформацію, інтерпретувати образно-схематичну інформацію (схеми, графіки і т.д.), а також переробляти вербальний текст у графічні схеми і таблиці, ущільнювати текст або виділяти його суть; використовувати отриману інформацію у проектній та дослідницькій діяльності. Застосування комп’ютера дає можливість урізноманітнити навчальні завдання цього етапу, доповнити їх задачами на пошук інших документів, пов’язаних з вивченими документами. Завдання, які використовуються на післятекстовому етапі, повинні, в першу чергу, стимулювати відтворення змісту, сприяти асиміляції інформації і продукуванню нових висновків.

Позитивний вплив інформативного англомовного читання реалізується за умов спеціальним чином організованого навчального процесу з використанням прийомів: актуалізації змістового наповнення тексту і мовної форми подання (лексики та граматики) на передтекстовому етапі, введення лексики, підкріплення успіхів у засвоєнні нових знань шляхом їх застосування у професійно-орієнтованій комунікативній діяльності на післятекстовому етапі.

Отже, застосування інформативного іншомовного читання у процесі навчання майбутніх економістів ІМ, що базується на паралельному поданні суб’єкту навчання професійно-орієнованих знань, навичок і вмінь, може стати однією з форм інтенсифікації навчально-виховного процесу в ВНЗ.

Svitlana Yusukhno

Chernihiv
Teaching key structure, language and style of formal technical reporting to engineering students
As a practicing engineer, university graduates will need to write different formal documents: reports, proposals, scientific papers, electronic messages, etc. Their communication skills will therefore determine how successful they are as an engineer, perhaps even more so than their technical expertise. Writing reports is perhaps the most important way in which professionals will convey their ideas to managers, other engineers, and customers. The ability to write clear, concise reports is an asset to almost any professional nowadays. In this respect one of the main goals of the university ESP course for engineering students is to provide them with the clear knowledge of practical applications and fundamental concepts of technical communication.

The main purpose of a technical report is to convey information. Format distinguishes formal reports from an informal reporting of information. A well-crafted formal report is formatted such that the report's information is readily accessible to all the audiences.

Formal reports are written accounts of major projects. Most formal reports are divided into three primary parts (front matter, body, and back matter) which contains a number of elements. The number and arrangement of the elements may vary, depending on the subject, the length of the report, and the kinds of material covered.

Front Matter. The front matter serves several purposes: It gives the reader a general idea of the author’s purpose; it gives an overview of the type of information in the report; and it lists where specific information is covered in the report.

A formal technical report should include each of the following items:



Title Page. A logical, accurate, descriptive, and grammatically correct title. Titles should be as short as possible and shouldn’t exceed 17 words. Although the formats of title pages for formal reports vary, a title page should include the following information:

  • The full title of the report.

  • The name of the writer, principal researcher, or compiler.

  • The date or dates of the report.

  • The name of the institution or organization where the writer works.

  • The name of the organization or institution to which the report is being submitted.

Abstract. An informative abstract of approximately 200-250 words normally follows the title page, highlights the major points of the report, enabling readers to decide whether to read the entire report. An abstract summarizes and highlights the major points of a document. Abstracts аre written for many formal reports, many technical journal articles, and most dissertations, as well as for many other works. Their primary purpose is to enable readers whether to read the work in full. Depending on the kind of information they contain, abstracts are often classified as descriptive or informative.

A list of appropriate keywords. These keywords should identify the field of the report and its major topics. The keywords should be helpful to researchers in locating your work in document-retrieval systems. They should be specific and only standard phrases should be used.

Table of Contents. A table of contents lists all the major sections or headings of the report in their order of appearance, along with their page numbers.

List of Figures. When a report contains more than five figures, they are listed with their page numbers, in a separate section beginning on a new page and immediately following the table of contents and numbered consecutively with Arabic numbers.

List of Tables. When a report contains more than five tables, they are listed along with their titles and page numbers in a separate section immediately following the list of figures (if there is one) and numbered consecutively with Arabic numbers.

Foreword. A foreword is an optional introductory statement written by someone other than the author. The foreword author is usually an authority in the field or a head of the institution. The foreword author’s name and affiliation and the date the foreword is written appear at the end of it. The foreword generally provides background information about the publication’s significance.

Preface. The preface is an optional introductory statement that announces the purpose, background, and scope of the report. Typically, it highlights the relationship of the report to a given project or program and discusses any special circumstances leading to the work.

List of Abbreviations and Symbols. When the report uses numerous abbreviations and symbols and there is a chance that readers will not be able to interpret them, the front matter should include a list of all symbols and abbreviations (including acronyms) and what they stand for.

Body. The body is the section of the report in which the author describes in detail the methods and procedures used to generate the report, demonstrates how results were obtained, describes the results, and draws conclusions and makes recommendations.

Introduction. The purpose of the introduction is to give readers any general information necessary to understand the detailed information in the rest of the report. The introduction serves several functions: It announces the subject of the report, states the purpose, and, when appropriate, gives essential background information.

Text. The text of the body presents the details of how the topic was investigated, how the problem was solved, what alternatives were explored, and how the best choice among them was selected. The information is often clarified and further developed by illustrations and tables and may be supported by references to other publications.

Conclusions. The conclusions section pulls together the results of the research and offers conclusions based on the analysis. The conclusion should summarize the findings and tell readers what the significance of those findings may be.

Recommendations. Recommendations, which are sometimes combined with the conclusions, state what course of action should be taken based on the results of the study.

References. If the report refers to material in or quote directly from published works or other research sources, including online sources, a list of references must be provided. For a relatively short report, the references should go at the end of the body of the report. For a report with a number of sections or chapters, a reference section should fall at the end of each major section or chapter.

Back Matter The back matter of a formal report contains supplementary material, such as where to find additional information about the topic (bibliography), and expands on certain subjects (appendixes). Other back matter elements clarify the terms used (glossary) and how to easily locate information in the report (index).

Appendixes. An appendix contains information that clarifies or supplements the text. An appendix provides information that is too detailed or lengthy to appear in the text without impeding the orderly presentation of ideas for the primary audience.

Bibliography. A bibliography is an alphabetical list of all sources that were consulted (not just those cited) in researching the report. A bibliography is not necessary if the reference listing contains a complete list of sources.

Glossary. A glossary is an alphabetical list of selected terms used in the report and their definitions.

Index. An index is an alphabetical list of all the major topics and their subcategories discussed in the report. It cites the page numbers where discussions of each topic can be found and allows readers to find information on topics quickly and easily. The index is always the final section of a report.

Knowing about the function and structure of reports is important; however, knowing about the appropriate language, grammar and style to use when writing reports is equally important. They must be structured, formal, objective, impersonal, complex and contain technical language.

The formal and impersonal nature of reports can be achieved by avoiding certain types of language such as slang terms and contractions (didn't, won't etc) as well as strong expressions of opinion and attitude. In addition, the use of the passive voice (were specified, it is suggested etc) allows writers to foreground what was done, rather than who did it, thus making the writing less personal. A more objective, impersonal tone is achieved through the use of formal and impersonal language.

Some examples of expressions you may use in your report include:



  • This report aims to investigate...

  • This report was commissioned to review...

The use of discipline specific terminology in the report will add to its technicality and formality. Discipline specific terminology consists of words or phrases particular to a discipline which experienced writers within the field use to convey meaning in a certain way.

The language of reports should also be objective and complex. Objectivity and complexity can be achieved through the use of structures such as nominalization and extended noun phrases. Nominalization is the expression of actions as noun phrases instead of verbs. This allows the text to focus on objects or concepts rather than actions, so it sounds more abstract and objective. This language structure also allows more information to be packed into less space and increases the complexity of the writing.

Writing style is probably the most individual aspect of a report, but again there are useful guidelines which aid the readability, professionalism, objectiveness and impact of a report.

All reports should be written in the third person i.e., as an objective observer! It is recommended to use terms such as ``I did this experiment and…". Instead substitute terms, such as ``The experiment was performed...''. The best written description is not necessarily the same as the best verbal description.

It should also be decided in advance of writing, who the likely reader of the document is. The document must be pitched at an appropriate level with sufficient background to allow understanding by the target audience.

Spelling may seem a small an unimportant point for an engineering text, but poor spelling makes a document seem sloppy and may convey an impression that the engineering content is as loose as the general appearance. There are spelling checkers in virtually every word processor now, so they can be easily used. However, a spelling checker will get all typos, so long as the word is in its dictionary, it won't flag an error. These checkers are good, but they can't read one’s mind (yet!). If the report is written not in the first language of it, a natural speaker should be asked to check the document if it is possible.

Grammar is also important. Many word processors now have grammar checkers as well as spell checkers, but the usefulness of these is debatable, so they are not reliable. If in doubt, it’s better to make the sentences short and use punctuation correctly. Every report is different. Writing a report we should keep in mind that there is always more than one way to convey the same idea. In many situations, there is not necessarily a “right way” and a “wrong way” of writing an effective engineering report The unique content of a report may dictate the style or organization of the report.

Лариса Ягеніч

м. Сімферополь
Формування у студентів медичних спеціальностей самостійності в процесі вивчення англійської мови
Загальновідомо, що університет сприяє засвоєнню іноземної мови, а тому, беручи до уваги вимоги чинної програми для вищих навчальних закладів немовних спеціальностей, поставлено завдання формувати у студента самоусвідомлення образу «Я» («Я» – концепції, «Я» – системи) із зміною мотиваційної сфери навчання, операційного блоку навчальної діяльності, механізму самооцінювання.

Тому доцільно вже з перших днів вивчення іноземної мови формувати стратегічну компетенцію у будь-якому виді мовленнєвої діяльності. Стратегічна компетенція передбачає оволодіння навчальними та комунікативними стратегіями з метою розв’язання комунікативних завдань, участі в іншомовному спілкуванні тощо.

Формування навчальних метакогнітивних стратегій: самоконтролю виконання завдання й самооцінки вивченого –забезпечується оволодінням умінням самооцінки. Проблемою навчання самооцінки займалося багато науковців (О. Главнівська,

Н. Белоцерковная, Г. Никифоров, Н. Бухлова, Л. Соколова, Т. Зинова,), проте не запропоновано засобів формування адекватної самооцінки у студентіа у процесі навчання англійської мови.

Тому, нашою метою є запропонувати засоби формування самооцінки в процесі навчання англійської мови.

У психічному розвитку студенки науковцями визначено новоутворення, які, на нашу думку, є психологічним «підґрунтям» формування самооцінки та забезпечують використання стратегій: рефлексія, коли вимагається не лише виконання вправ, завдань, а й їх обґрунтування. При цьому здатність до самооцінювання зумовлена розвитком метакогнітивних, складних інтелектуальних процесів, які дозволяють їм здійснювати поточний контроль за своїм мисленням, пам’яттю, знаннями, цілями і діями;

1) довільність як характерна риса всіх психічних процесів. Студент робить те, що потрібно, а не те, що хочеться. Це приводить до вміння керувати (певною мірою) власною діяльністю;

2) побудова внутрішнього плану дій, коли студент може виконувати дії мовчки – в розумовому плані. Це означає, що його інтелектуальний розвиток піднявся на новий щабель.

Серцевиною «Я» – концепції особистості є рефлексія, зокрема оцінювальний компонент, який психологи називають самооцінкою. Вирішальним чинником розвитку в молодших школярів уявлень про себе є діяльність, спрямована на відображення взаємодії зі світом, оточуючими людьми. О. Онисюк зазначає, що саме образ «Я» реально визначає діяльність та поведінку учня, а процес особистісного розвитку молодшого школяра неможливий без розвитку механізмів самосвідомості, як здатності всебічно та адекватно оцінити себе, власні можливості. Тому, слідом за О. Онисюк, ми розглядаємо самооцінку як психологічний механізм саморегуляції навчальної діяльності студента.

Будь-який контроль є формою оцінювання. Для нашого дослідження актуальними є три види контролю: поточний, рубіжний (тематичний), підсумковий. Поточний контроль здійснюється на всіх мікроетапах заняття в процесі вивчення теми. Поточний контроль є джерелом безперервного збору інформації про досягнення студентів. Зворотний зв’язок працює лише тоді, коли студент є здатним а) помічати, тобто він уважний, вмотивований і знайомий із формою, в якій надходить інформація; б) сприймати, тобто “не тоне” в інформації, а здатний її запам’ятовувати, організовувати і персоналізовувати; в) інтерпретувати, тобто має достатні знання та усвідомлення того, що потрібно зрозуміти; г) засвоювати інформацію, тобто має час, належне спрямування та можливість для обдумування, узагальнення, що впливає на запам’ятовування нової інформації. Це передбачає самоуправління, контролювання власних навичок та вмінь і розвиток способів застосування зворотного зв’язку. Оскільки стратегія самооцінки є одним із складників СК, тому для її формування в процесі вивчення іноземної мови слід особливу увагу приділяти поточному контролю.

Рубіжний або тематичний контроль, як правило, проводиться після опанування програмової теми або закінчення модуля.

Підсумковий контроль реалізується після завершення вивчення іноземної мови як навчальної дисципліни для визначення відповідного ступеня володіння іноземною мовою.

Студента потрібно навчити обдумувати, аналізувати кожен крок у діяльності, оскільки існує проблема завищеної/заниженої самооцінки, що в обох випадках не є позитивним фактором в процесі вивчення іноземної мови. Поряд із цим психологи вирізняють і таке психологічне явище як очікування. Йдеться про зовнішній контроль з боку викладача, який чекає на розвиток потенціалу того чи іншого студента. Така ж ситуація складається і щодо самоконтролю. Якщо успіхи високі, то школяр намагатиметься їх певним чином виправдати; таких студентів викладач запитує частіше, тому що його очікування вищі щодо них. Якщо самооцінка занижена, то очікування студента на позитивний результат відповідно нижчі. Настає адекватна реакція з боку вивчаючого іноземну мову. Тому, потрібно ставити реальну мету, достатньо високу з перспективою росту, теж необхідно враховувати можливості та здібності студента, щоб забезпечити результат виконання вправи для досягнення поставленої мети та формування адекватної самооцінки.

Самооцінка є важливою оскільки вона веде до відкритого діалогу, що допомагає краще зрозуміти студентів, коли традиційне оцінювання спричинює зовнішній тиск на студента.

Після виконання кожної вправи студент має бути готовим самостійно оцінити й проаналізувати отримані результати, а за потреби висловити думки щодо перспективної зміни власних результатів. У студента слід формувати відчуття власного прогресу й бажання долати труднощі для досягнення якнайвищого результату. О. Мусницька зазначає, що володіння іноземною мовою є принципово неможливим, якщо в процесі спілкування відсутнє самооцінювання. Слідом за Г. Нікіфоровим, самооцінювання ми відносимо до обов’язкових ознак самоусвідомлення студента як активного суб’єкта процесу вивченні іноземної мови. Зважаючи на новоутворення, виділені психологами, вважаємо доцільним постійно навчати адекватної самооцінки. Процес навчання адекватної самооцінки значно повільніший, ніж оволодіння будь-якими знаннями, тому з метою ефективнішого формування самооцінювання потрібно індивідуалізувати контроль з боку викладача.

У цій статті запропоновано засоби формування адекватної самооцінки в процесі навчання англійської мови, зміст яких відповідає вимогам чинної програми. Ця стаття відкриває перспективи подальшого дослідження формування у студентів адекватної самооцінки у всіх видах мовленнєвої діяльності у вищій школі немовних спеціальностей.

Олеся Ящук

м. Київ


Каталог: bitstream -> NAU -> 18306
NAU -> Формування самоосвітньої компетентності майбутніх інженерів-будівельників у процесі професійної підготовки
NAU -> Методи Оцінювання комунікативної к омпетентності
NAU -> Матеріали міжнародної науково-практичної конференції
NAU -> Програма навчальної дисципліни «Українська мова
NAU -> Практикум для студентів усіх галузей та напрямів знань Київ 2014 удк ббк
NAU -> Київ Видавництво Національного авіаційного університету
18306 -> Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний авіаційний університет проблеми викладання іноземних мов у немовному вищому навчальному закладі


Поділіться з Вашими друзьями:
1   ...   12   13   14   15   16   17   18   19   20


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка