Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «юридична академія україни імені ярослава мудрого» На правах рукопису савченко ганна Ігорівна



Скачати 454,51 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації23.10.2016
Розмір454,51 Kb.
  1   2   3

Для заказа доставки данной работы воспользуйтесь поиском на сайте по ссылке: http://www.mydisser.com/search.html


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО»

На правах рукопису

САВЧЕНКО Ганна Ігорівна

УДК 349.42: 631 (477)

ПРІОРИТЕТНІСТЬ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ ЯК ПРИНЦИП АГРАРНОГО ПРАВА


Спеціальність 12.00.06 – земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
Науковий керівник

Уркевич Віталій Юрійович

доктор юридичних наук, доцент
Харків - 2012

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………

3

РОЗДІЛ 1. ПРИНЦИП ПРІОРИТЕТНОСТІ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ПРИНЦИПІВ АГРАРНОГО ПРАВА ………………………………………………………………………...

12


1.1. Поняття і система принципів аграрного права …..…………………...

12

1.2. Нормативно-правове закріплення пріоритетності розвитку сільського господарства України …………………………………………………………

37


1.3. Принцип пріоритетності розвитку сільського господарства України та його місце в системі принципів аграрного права .……………………….

55


Висновки до розділу 1 …………………………………………………...........

79

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ СКЛАДНИКІВ ПРИНЦИПУ ПРІОРИТЕТНОСТІ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ ..........................................................................

85


2.1. Реалізація принципу пріоритетності розвитку сільського господарства України у сфері виробничо-господарської діяльності та його правове забезпечення ...........................................................................

85


2.2. Пріоритетність використання земель сільськогосподарського призначення як основного засобу виробництва та її правова регламентація ………………………………………………………………….

109


2.3. Пріоритетність правового статусу селянина як складник принципу пріоритетності розвитку сільського господарства України…….…………..

129


2.4. Державна підтримка аграрних товаровиробників як складник принципу пріоритетності розвитку сільського господарства України.....…

142


Висновки до розділу 2 …………………………………………………...........

161

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………….......

169

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………….....

176


ВСТУП

Актуальність теми. Забезпечення пріоритетності розвитку сільського господарства України дозволить державі використати наявний потенціал у сфері виробництва сільськогосподарської продукції, продовольчої сировини й харчових продуктів. Для забезпечення життєдіяльності більшості населення нашої країни сільське господарство залишається найважливішою галуззю народного господарства, від стану якого багато в чому залежить розвиток промисловості, підвищення добробуту населення. Усе це вказує на пріоритетність розвитку сільського господарства в національній економіці. Оскільки зазначені відносини унормовуються аграрним правом, важливо дослідити такий принцип цієї галузі права, як пріоритетність розвитку сільського господарства України.

Незважаючи на наявне правове регулювання в галузі сільського господарства, зокрема, прийняття ще в 1990 р. Закону України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві», правова регламентація пріоритетності розвитку сільського господарства перебуває на недостатньому рівні.

У сучасній українській юридичній науці принцип пріоритетності розвитку сільського господарства України спеціально не досліджувався. Зокрема, не охарактеризовано його сутність і зміст, не розкрито його взаємозв’язок з іншими принципами аграрного права. Вирішення вказаних проблем дозволить забезпечити пріоритетність розвитку сільського господарства України і створити надійний механізм його правового регулювання.

Дана дисертаційна робота є першою спробою здійснити комплексний аналіз принципу пріоритетності розвитку сільського господарства України як принципу аграрного права.

Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження послужили вітчизняні й зарубіжні наукові джерела з теорії права, аграрного (колгоспного, сільськогосподарського), екологічного, земельного права, авторами яких є: С.С. Алексєєв, В.І. Андрейцев, Г.Ю. Бистров, А.Й. Богдан, М.Я. Ващишин, В.М. Гайворонський, А.П. Гетьман, В.К. Гуревський, В.М. Єрмоленко, В.П. Жушман, А.А. Забєлишенський, О.Л. Захаров, І.Ф. Казьмін, І.І. Каракаш, Т.О. Коваленко, М.І. Козир, А.М. Колодій, П.Ф. Кулинич, В.І. Курило, А.В. Луняченко, С.І. Марченко, В.В. Носік, С.П. Погребняк, О.О. Погрібний, О.Ф. Скакун, А.М. Статівка, В.І. Семчик, Г.В. Чубуков, В.С. Шелестов, М.В. Шульга, Н.І. Титова, В.Ю. Уркевич, В.З. Янчук та ін. Також використані праці таких представників економічної науки, як Ю.Д. Білик, О.І. Гойчук, Т.Д. Гром’як, О.П. Пономаренко. Наукові дослідження вказаних учених допомогли сформулювати основні положення, на яких мають ґрунтуватися засади пріоритетності розвитку сільського господарства.

Наведене свідчить, що дослідження сутності принципу пріоритетності розвитку сільського господарства України та його правового закріплення є актуальним і потребує комплексного наукового вивчення на дисертаційному рівні. Причому в національній аграрно-правовій науці таке дослідження буде проведено вперше.



Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає основним напрямкам державної політики України стосовно підвищення ефективності сільського господарства в сучасних умовах. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри земельного та аграрного права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» в межах цільової комплексної програми «Правове забезпечення реалізації політики держави на пріоритетних напрямках економічного розвитку та у сфері екологічної безпеки» (державна реєстрація № 0111U000962).

Мета й завдання дослідження. Метою дисертації є з’ясування сутності, особливостей принципу пріоритетності розвитку сільського господарства України, формулювання наукових висновків і внесення рекомендацій з удосконалення чинної нормативно-правової бази з питань пріоритетності розвитку сільського господарства України.

Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання дослідження: (а) з’ясувати систему сучасних принципів аграрного права; (б) розкрити й науково обґрунтувати зміст принципу пріоритетності розвитку сільського господарства України; (в) показати взаємозв’язок цього принципу з іншими принципами аграрного права; (г) проаналізувати нормативно-правове закріплення пріоритетності розвитку сільського господарства України; (д) виділити основні складники досліджуваного принципу; (е) розглянути особливості й специфіку сільськогосподарського виробництва (виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників) і його пріоритетний характер; (є) охарактеризувати правове регулювання пріоритетності використання земель сільськогосподарського призначення як основного засобу виробництва в сільському господарстві; (ж) розкрити пріоритетність правового статусу селянина як основного виробника сільськогосподарської продукції; (з) дослідити державну підтримку аграрних товаровиробників як складник принципу пріоритетності розвитку сільського господарства України; (и) сформулювати пропозиції з удосконалення чинного аграрного законодавства України з урахуванням досвіду деяких країн у досліджуваній сфері.



Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що складаються у сфері пріоритетності розвитку сільського господарства України.

Предмет дослідження – правові відносини, що є втіленням принципу пріоритетності розвитку сільського господарства України, нормативна й науково-юридична джерельна база його закріплення.

Методи дослідження. В основу методології даної дисертації покладено комплексний підхід до аналізу правових питань пріоритетності розвитку сільського господарства України. Тема роботи зумовила використання філософських, загальнонаукових і спеціально-наукових методів пізнання: матеріалістичної діалектики, історико-правового, порівняльно-правового, нормативно-аналітичного, формально-логічного, системно-структурного, формально-юридичного. На всіх стадіях опрацювання заданої тематики застосовувався метод матеріалістичної діалектики з метою визначення сутності принципу пріоритетності розвитку сільського господарства України, його особливостей та специфіки. За допомогою історико-правового методу вивчався процес еволюції відносин у досліджуваній сфері, зокрема, відповідні принципи колгоспного й сільськогосподарського права. Порівняльно-правовий і нормативно-аналітичний були задіяні для співставлення окремих положень законодавства України, деяких зарубіжних країн щодо правового забезпечення пріоритетності розвитку сільського господарства, а також при аналізі наукових аграрно-правових джерел. Формально-логічний метод став у нагоді при формулюванні дефініцій таких конструкцій, як «система принципів аграрного права», «принципи аграрного права». Системно-структурний допоміг вивчити основні складники розглядуваного принципу, показати існуючі між ними причинно-наслідкові зв’язки. Формально-юридичний дозволив установити зміст окремих приписів аграрного законодавства, зокрема, щодо правового закріплення пріоритетності розвитку сільського господарства України.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим у правовій науці України комплексним дослідженням сутності, специфіки принципу пріоритетності розвитку сільського господарства України, спрямованим на подальший розвиток теорії аграрного права шляхом формулювання нових і вдосконалення існуючих правових конструкцій, понять і категорій, внесення науково обґрунтованих пропозицій з удосконалення чинного аграрного законодавства України.

У дисертації вперше:

1. Обґрунтовано існування самостійного правового інституту аграрного права – правового забезпечення пріоритетності розвитку сільського господарства України, що має комплексний характер, оскільки включає норми, які регулюють різні види відносин, а його фундамент становлять норми Закону України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві».

2. Доведено, що основними складниками принципу пріоритетності розвитку сільського господарства України є: 1) особливості та специфіка сільськогосподарського виробництва (виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників) та АПК у цілому; 2) пріоритетність використання земель сільськогосподарського призначення як основного засобу виробництва в сільському господарстві; 3) пріоритетність правового статусу селянина як основного виробника сільськогосподарської продукції; 4) державна підтримка аграрних товаровиробників.

3. З'ясовано взаємозв’язок принципу пріоритетності розвитку сільського господарства України з іншими принципами аграрного права, внаслідок чого зроблено висновок, що перший є фундаментальним (основним, головним) принципом аграрного права. За своїм характером розглядуваний принцип є комплексним.

4. Доведено, що формами реалізації принципу пріоритетності розвитку сільського господарства України на сучасному етапі є наступні: (а) у сфері виробничо-господарської діяльності – розвиток органічного виробництва; (б) у сфері сільськогосподарського землекористування – консолідація земель сільськогосподарського призначення, їх екологозбалансоване й раціональне використання; (в) у сфері пріоритетності правого статусу селян – запровадження й гарантування пріоритетності такого статусу; (г) у сфері державної підтримки аграрних товаровиробників – удосконалення заходів державного аграрного протекціонізму з урахуванням досвіду ЄС.

5. Обґрунтовано необхідність включення до статті 2 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» нового п. 2.13-1, у якому навести таке визначення: «протекціонізм – це система заходів державної підтримки, спрямована на захист вітчизняних аграрних товаровиробників шляхом збільшення ціни імпортних товарів внаслідок введення ввізного мита на ці товари і встановлення певних квот».

Удосконалено:

– систему сучасних принципів аграрного права, що має наступний вигляд: (1) пріоритетність розвитку сільського господарства; (2) пріоритетність соціального розвитку села; (3) забезпечення рівності учасників аграрних правовідносин; (4) вільне обрання селянами форм і напрямів сільськогосподарської діяльності; (5) господарська і юридична самостійність, матеріальна зацікавленість і відповідальність за результати підприємницької діяльності; (6) гарантованість захисту прав сільськогосподарських товаровиробників; (7) забезпечення потреб населення і промисловості безпечною і якісною сільськогосподарською сировиною та гарантованість продовольчої безпеки держави; (8) забезпечення інноваційного розвитку сільського господарства; (9) екологізація сільського господарства; (10) урахування особливостей сільськогосподарської діяльності; (11) запозичення позитивного досвіду зарубіжних країн щодо правового регулювання аграрних відносин;

– визначення понять «принципи аграрного права», під якими запропоновано розуміти основоположні вихідні приписи, які визначають зміст і спрямованість розвитку аграрного права й забезпечують виконання завдань, що стоять перед ним; «протекціонізм», що розглядається як система заходів державної підтримки, спрямована на захист вітчизняних аграрних товаровиробників шляхом збільшення ціни імпортних товарів внаслідок введення ввізного мита на ці товари і встановлення певних квот.

Отримали подальший розвиток:

– ідея, що такі позиції, як повнота правового регулювання аграрних відносин, реальність і гарантованість суб’єктивних прав учасників аграрних правовідносин, постійне вдосконалення механізму правового регулювання аграрних відносин та підвищення ефективності державного регулювання аграрного сектора економіки, рівність і всебічна охорона та зміцнення форм власності в АПК і організаційно-правових форм господарювання сільськогосподарських товаровиробників скоріше виступають не принципами, а є завданнями аграрного права, на вирішення яких спрямована дія його норм;

– положення, що такі принципи аграрного права, як (а) забезпечення потреб населення і промисловості безпечною і якісною сільськогосподарською сировиною та гарантованість продовольчої безпеки держави, (б) урахування особливостей сільськогосподарської діяльності, обумовлюють необхідність надання сільському господарству пріоритетного характеру, в той час як решта їх є своєрідними «внутрішніми» вимогами до сільськогосподарської сфери й організації сільськогосподарського виробництва;

– висновок про необхідність прийняття Закону України «Про пріоритетність розвитку сільського господарства України» та його структури;

– положення щодо існування нормативних приписів стосовно пріоритетного характеру виробничо-господарської діяльності й окремих галузей сільського господарства, зокрема рослинництва і тваринництва;

– рекомендація щодо необхідності надання селянам пріоритетного правового статусу за допомогою наступних чинників: (а) розвиток української культури, формування національної ідеї; (б) підкреслення виняткової значущості та важливої ролі селян, від праці яких залежить життя населення держави; (в) формування позитивного «іміджу» селян, підвищення престижності їх праці; (г) доступність освіти для селян (безкоштовна вища й середня спеціальна освіта, водійська підготовка, звільнення від строкової військової служби працюючих на селі випускників); (д) належне медичне обслуговування, медичне страхування; (е) можливість отримання фінансових послуг, страхування виробничих ризиків, життя і здоров’я за рахунок держави; (є) пріоритетне інвестування в сільське господарство (гарантовані державою інвестиції, кредити на здійснення сільськогосподарської діяльності, житлове й виробниче будівництво);

– положення про особливості правосуб’єктності селян, що виявляється в тому, що вони займаються виробництвом сільськогосподарської продукції через використання земель сільськогосподарського призначення завдяки власній праці;

– висновок щодо співвідношення державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників і їх державного протекціонізму;

– положення про протекціонізм як складник державної підтримки аграрних товаровиробників;

– висновок про потребу прийняття закону України про захист вітчизняного аграрного товаровиробника від імпортних поставок сільськогосподарської продукції, матеріально-технічних ресурсів, насіннєвого матеріалу.



Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в можливості втілення в життя його теоретичних положень і висновків: а) у нормотворчій діяльності – для розвитку й удосконалення аграрного законодавства в розглядуваній сфері; б) у правозастосуванні – для вирішення проблем застосування аграрного законодавства; в) у навчальному процесі, а також при підготовці підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій для студентів юридичних та аграрних вищих навчальних закладів.

Апробація результатів дослідження. Положення дисертаційної роботи обговорювалися й були схвалені на засіданнях кафедри земельного та аграрного права Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». Результати дослідження використовувалися дисертанткою в навчальному процесі в Національному університеті «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» на практичних заняттях з курсу «Аграрне право».

Наукові висновки й рекомендації щодо принципу пріоритетності розвитку сільського господарства України віддзеркалені в опублікованих статтях і тезах доповідей та наукових повідомлень. Окремі положення й пропозиції доповідались на таких конференціях, як-то: (а) міжнародна наукова конференція «Дев’яті осінні юридичні читання» (12-13 листопада 2009 р., м. Хмельницький); (б) міжнародна науково-практична конференція молодих учених «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (19-20 березня 2010 р., м. Луцьк); (в) всеукраїнська науково-практична конференція молодих учених та здобувачів «Юридична осінь 2010 року» (23-24 листопада 2010 р., м. Харків); (г) міжнародна науково-практична конференція, присвячена 10-річчю створення юридичного факультету НУБіП «Сучасні тенденції розвитку національного законодавства України» (19-20 травня 2011 р., м. Київ).



Публікації. Основні висновки, теоретичні положення й рекомендації дисертаційного дослідження містяться у 8-ми публікаціях, з яких 4 статті, опубліковані в наукових фахових виданнях України, і тези 4-х виступів на наукових конференціях.
ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що виявляється у з’ясуванні сутності, особливостей, специфіки принципу пріоритетності розвитку сільського господарства України. Виконане дослідження дозволяє зробити нижченаведені висновки.

1. Принципи аграрного права – основоположні вихідні приписи, які визначають зміст і спрямованість розвитку аграрного права і забезпечують виконання завдань, що стоять перед ним. Принципи виражають сутність і зміст аграрного права, характеризують найважливіші його властивості та якісні риси, предмет.

2. Такі позиції, як повнота правового регулювання аграрних відносин, реальність і гарантованість суб’єктивних прав учасників аграрних правовідносин, постійне вдосконалення механізму правового регулювання аграрних відносин та підвищення ефективності державного регулювання аграрного сектора економіки, рівність і всебічна охорона та зміцнення форм власності в АПК і організаційно-правових форм господарювання сільськогосподарських товаровиробників скоріше виступають не принципами, а є завданнями аграрного права, на вирішення яких спрямована дія його норм. Звідси відносити до системи принципів аграрного права їх не доцільно.

3. Система сучасних принципів аграрного права – це така сукупність її складових, їх груп, які мають певні взаємозв’язки між собою і з середовищем.

Система сучасних принципів аграрного права виглядає наступним чином: (1) пріоритетність розвитку сільського господарства; (2) пріоритетність соціального розвитку села; (3) забезпечення рівності учасників аграрних правовідносин; (4) вільне обрання селянами форм і напрямів сільськогосподарської діяльності; (5) господарська і юридична самостійність, матеріальна зацікавленість і відповідальність за результати підприємницької діяльності; (6) гарантованість захисту прав сільськогосподарських товаровиробників; (7) забезпечення потреб населення і промисловості безпечною і якісною сільськогосподарською сировиною та гарантованість продовольчої безпеки держави; (8) забезпечення інноваційного розвитку сільського господарства; (9) екологізація сільського господарства; (10) урахування особливостей сільськогосподарської діяльності; (11) запозичення позитивного досвіду зарубіжних країн щодо правового регулювання аграрних відносин. Провідним, головним серед них є принцип пріоритетності розвитку сільського господарства України.

4. Аграрне законодавство містить низку правових норм, що закріплюють пріоритетність розвитку сільського господарства України. Існуючі норми права утворюють самостійний правовий інститут – правового забезпечення пріоритетності розвитку сільського господарства України. Цей правовий інститут має комплексний характер, оскільки включає до свого складу норми, що регулюють різні види відносин (щодо соціального розвитку, державної аграрної політики, державної підтримки, розвитку ринків зерна, цукру й молока). Основу цього правового інституту становлять норми Закону України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві».

5. У майбутньому сукупність правових норм щодо пріоритетності розвитку сільського господарства України, заходів, спрямованих на забезпечення його пріоритетності, мають міститися у єдиному нормативному акті – у законі України «Про пріоритетність розвитку сільського господарства України», який необхідно розробити й прийняти.

Структура майбутнього закону України «Про пріоритетність розвитку сільського господарства України» могла б бути наступною: Преамбула; Розділ I. Загальні положення (предмет регулювання, принципи регулювання сільського господарства, у тому числі пріоритетність розвитку, поняття та види сільськогосподарських товаровиробників, гарантії держави щодо забезпечення пріоритетного розвитку сільського господарства); Розділ II. Компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування в сфері забезпечення пріоритетності розвитку сільського господарства (система та правове становище органів, що здійснюють забезпечення пріоритетності розвитку сільського господарства); Розділ III. «Державна політика стосовно пріоритетності розвитку сільського господарства». У цей розділ необхідно включити приписи щодо заходів по реалізації державної аграрної політики, основних напрямків державної підтримки у сфері пріоритетності розвитку сільського господарства, протекціонізму як визначального напрямку підтримки національного аграрного товаровиробника; Розділ IV. Особливості та специфіка виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників (поняття, сутність, принципи виробничо-господарської діяльності, особливості рослинництва та тваринництва та засоби забезпечення пріоритетного характеру виробничо-господарської діяльності, розвиток органічного виробництва); Розділ V. Пріоритетність використання земель сільськогосподарського призначення як основного засобу виробництва (державна підтримка заходів по підвищенню родючості та захисту земель сільськогосподарського призначення, їх консолідація, екологозбалансоване та раціональне використання); Розділ VI. Пріоритетність правового статусу селянина як основного виробника сільськогосподарської продукції (селянство як основний виробник сільськогосподарської продукції, соціальний розвиток села як складова забезпечення пріоритетного правового статусу селянина); Розділ. VII. Заключні положення.

6. Пріоритетність розвитку сільського господарства, а відтак і зміст відповідного принципу аграрного права, зумовлені такими його складниками: 1) особливості та специфіка сільськогосподарського виробництва (виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників) та АПК (пов’язані з сільським господарством галузі промисловості та сфери обслуговування) в цілому; 2) пріоритетність використання земель сільськогосподарського призначення як основного засобу виробництва в сільському господарстві; 3) пріоритетність правового статусу селянина як основного виробника сільськогосподарської продукції; 4) державна підтримка аграрних товаровиробників.

Саме цим і визначається сутність принципу пріоритетності розвитку сільського господарства, обумовлюється його специфічність та виняткова важливість.

7. Такі принципи аграрного права, як (а) забезпечення потреб населення і промисловості безпечною і якісною сільськогосподарською сировиною та гарантованість продовольчої безпеки держави, (б) урахування особливостей сільськогосподарської діяльності, обумовлюють необхідність надання сільському господарству пріоритетного характеру, в той час як решта є своєрідними «внутрішніми» вимогами до сільськогосподарської сфери та організації сільськогосподарського виробництва, що намагаються надати аграрним відносинам гнучкості, ефективності та безпечності.

8. Завдяки принципу пріоритетності розвитку сільського господарства інші принципи аграрного права наповнюються новим змістом та набувають більш вагомого значення. Оскільки принцип пріоритетності розвитку сільського господарства України має безпосередній зв’язок з іншими принципами розглядуваної галузі та обумовлює їх існування, то він є фундаментальним (основним, головним) принципом аграрного права. За своїм характером розглядуваний принцип є комплексним.

9. Виробничо-господарська діяльність сільськогосподарських товаровиробників регулюється багатьма нормативно-правовими актами. Законодавчі акти, що регулюють порядок здійснення виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських товаровиробників одночасно закріплюють й пріоритетність розвитку сільського господарства України.

10. Пріоритетність використання земель сільськогосподарського призначення є найважливішим засобом реалізації принципу пріоритетності розвитку сільського господарства України. Без родючості землі неможливо забезпечити пріоритетність його розвитку.

Землі сільськогосподарського призначення є основним засобом виробництва в сільському господарстві, саме вони значною мірою визначають характер і наявність ефективного сільськогосподарського виробництва. Вони повинні мати свій особливий пріоритетний правовий режим, закріплений в земельному законодавстві України.

11. Селяни у всьому світі є привілейованою верствою населення. Пріоритетність правового статусу селян – важлива складова забезпечення пріоритетності розвитку села. Важливе значення для формування пріоритетного правового статусу селянина, в порівнянні з іншими верствами населення, повинні мати наступні чинники: (а) розвиток української культури, формування національної ідеї; (б) підкреслення виняткової значущості та важливої ролі селян, від праці яких залежить життя населення держави; (в) формування позитивного «іміджу» селян, підвищення престижності їх праці; (г) доступність освіти для селян (безкоштовна вища й середня спеціальні освіта, водійська підготовка, звільнення від строкової військової служби працюючих на селі випускників); (д) доступність медичного обслуговування, медичне страхування; (е) можливість отримання фінансових послуг, страхування виробничих ризиків, життя і здоров’я за рахунок держави; (є) пріоритетне інвестування в сільське господарство (гарантовані державою інвестиції, кредити на здійснення сільськогосподарської діяльності, житлове й виробниче будівництво).

12. Особливістю правосуб’єктності селян є те, що така особа займається виробництвом сільськогосподарської продукції через використання земель сільськогосподарського призначення завдяки власній праці.

13. Зовнішній протекціонізм – це установлення більш високого імпортного мита на окремі товари, застосування нетарифних обмежень тощо, і внутрішній протекціонізм – захист вітчизняного товаровиробника на внутрішньому ринку, зокрема, сприяння виробництву та реалізації сільськогосподарської продукції вітчизняними товаровиробниками.

14. Державна підтримка сільськогосподарських товаровиробників та їх державний протекціонізм створюють єдину вісь розвитку і функціонування сільського господарства України, а протекціонізм є складником державної підтримки. Вони є взаємозв’язаними і взаємообумовлюючими, а тому розглядати їх необхідно в сукупності. Ефективність аграрного протекціонізму не може бути досягнута без вжиття заходів державної підтримки аграрних товаровиробників.

15. Оскільки в Законі України «Про державну підтримку сільського господарства України» відсутнє визначення протекціонізму, то пропонуємо його включити до статті 2 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України», де визначаються терміни, у якості п. 2.13-1, а саме: «протекціонізм – це система заходів державної підтримки, спрямована на захист вітчизняних аграрних товаровиробників шляхом збільшення ціни імпортних товарів внаслідок введення ввізного мита на ці товари та встановлення певних квот».

16. Необхідно прийняти закон України про захист вітчизняного аграрного товаровиробника від імпортних поставок сільськогосподарської продукції, матеріально-технічних ресурсів, насіннєвого матеріалу, що є об’єктами демпінгу, та заходів на державному рівні щодо обмеження імпорту сільськогосподарської продукції і продовольства, які в достатній кількості виробляються в Україні.

17. Запропоновано наступні форми реалізації принципу пріоритетності розвитку сільського господарства України на сучасному етапі: (а) у сфері виробничо-господарської діяльності – розвиток органічного виробництва; (б) у сфері сільськогосподарського землекористування – консолідація земель сільськогосподарського призначення, їх екологозбалансоване та раціональне використання; (в) у сфері пріоритетності правого статусу селян – запровадження й гарантування пріоритетності такого правового статусу; (г) у сфері державної підтримки аграрних товаровиробників – вдосконалення заходів державного аграрного протекціонізму з урахуванням досвіду ЄС.


Каталог: dfiles
dfiles -> Міністерство освіти, науки, молоді та спорту україни житомирський державний технологічний університет на правах рукопису довгалюк віта валентинівна
dfiles -> Львівський національний університет імені івана франка на правах рукопису корнійчук валерій Семенович – 14
dfiles -> Ужгородський національний університет на правах рукопису петрінко віктор степанович (09 340. 0(09). Вплив "політики" арістотеля на становлення І розвиток європейської політичної думки
dfiles -> Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку нан україни на правах рукопису Купріянова Валентина Сергіївна
dfiles -> Гойчук Ольга Іванівна
dfiles -> Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка