Міністерство освіти І науки молоді та спорту україни




Сторінка1/17
Дата конвертації07.06.2018
Розмір3,42 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ



СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МАТЕРІАЛИ


НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ

ВИКЛАДАЧІВ, АСПІРАНТІВ,

СПІВРОБІТНИКІВ ТА СТУДЕНТІВ

ФАКУЛЬТЕТУ

ІНОЗЕМНОЇ ФІЛОЛОГІЇ

ТА СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЙ


(Суми, 18-23 квітня 2011 року)

Частина перша

Суми

Сумський державний університет



2011
Секція

МОВОЗНАВСТВО
ГЕНДЕРНІ ЧИННИКИ В ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ
Доп. - Бєлокопитова А., студ. гр. ПР-72

У багатьох сферах сучасної науки питання мовленнєвої комунікації є досить актуальним. Це можна пояснити високим розвитком політичних, міжкультурних та економічних відносин у світі та прагненням сучасного суспільства до вдосконалення та розвитку ефективної людської діяльності у всіх сферах життя.

Протягом останніх десятиліть гендерні дослідження почали стрімко розвиватися та набувати пріоритетного значення в українській та світовій лінгвістиці. У зв'язку з цим лінгвісти почали досліджувати вплив гендеру на мовлення чоловіків та жінок та проблеми гендерної диференціації мовлення.

Сучасні лінгвістичні дослідження спрямовані на вивчення різних типів дискурсу з комунікативно-прагматичної точки зору, що передбачає розгляд мови не лише як засобу спілкування та передачі інформації, але й як механізму впливу на формування та зміну поглядів на певну ситуацію.

По-перше, дискурс – це тип комунікативної діяльності, інтерактивне явище, мовленнєвий потік, що має різну форму вияву (усну, письмову), відбувається у межах конкретного каналу спілкування, регулюється стратегіями і тактиками учасників. По-друге, під час дискурсу відбувається синтез когнітивних, мовних і позамовних (соціальних, психічних, психологічних тощо) чинників, залежно від тематики спілкування.

Таким чином, дискурс - це мовлення, занурене у життя. А політичний дискурс, у свою чергу, – це дискурс, обмежений соціальною сферою, а саме політикою: урядові обговорення, парламентські дебати, партійні програми, промови|промови| політиків тощо.

При здійсненні політичної комунікації необхідно звернути особливу увагу на вплив фактору гендеру на мовлення спічмейкера разом з вивченням загальних проблем жіночої та чоловічої вербальної поведінки. Гендер - це складний соціо-культурний конструкт, який відображає відмінності в ролях, поведінці, ментальних і емоційних характеристиках між чоловічим і жіночим. У рамках цього підходу гендер розуміється як організована модель соціальних відносин між жінками і чоловіками, яка не тільки характеризує їх спілкування і взаємодію в сім'ї, а і визначає їх соціальні відносини в основних інституціях суспільства.

Особливості мовлення жінок-політиків, як і чоловіків, виявляються у стратегії ведення розмови, її тематичній спрямованості та способі організації висловлювання.

Наша манера спілкування визначає нас як жінку, або як чоловіка. Загалом, ми самі створюємо свій гендер через розмову. Саме тому ми повинні брати до уваги певні відмінності, що виникають у процесі спілкування чоловіка і жінки. Культура спілкування існує тоді, коли мовці бачать зв'язок між його цілями, методами їх досягнення та шляхами інтерпретації комунікації.

На прикладі інтерв'ю політичних діячів було виявлено, що фемінінні маркери мовлення проявляються у вживанні жінками-політиками таких засобів організації комунікації як порівняльні звороти, підсилювачі типу «so, very, really»; вставні конструкції; паралелізми; “ухильні” фрази типу «kind of, sort of»; модальні конструкції; цитування; питальні, риторичні речення; вибачення; усталені звороти .

Мова чоловіків "компактніша" за мову жінок. Чоловіче спілкування відрізняється більшою емоційною стриманістю. Маскулінні маркери мовлення проявляються у вживанні чоловіками-політиками багатьох засобів організації комунікації серед яких абстрактні іменники; прецизійна лексика; словосполучення, що вказують на впевненість, точність та обізнаність; негативні речення; короткі прості речення; термінологічна та професійна лексика.

Таким чином можна зробити висновок, що категорія гендеру є досить вагомою в політичному тексті.

Досліджуючи політичні промови можна виокремити взаємовідношення мови і статі, тобто питання про те, у який спосіб стать відображується в мові, які оцінки приписуються мові чоловіків та жінок, і в яких семантичних галузях вони найбільш поширені, а також вивчити та проаналізувати мовну поведінку статі, виділити і описати особливості чоловічої та жіночої мовних картин світу.
Наук. кер. - Медвідь О.М., кафедра теорії та практики перекладу
ТЛУМАЧЕННЯ ТЕРМІНУ «РЕАЛІЯ»
Доп. - Бойко О., студ. гр. ПР-71

Реалії – специфічні слова або назви предметів в духовній та матеріальній культурі, що притаманні тільки певному народу. Реалії виступають означеннями предметів, понять, типічних особливостей певного географічного місця, матеріального життя, соціально – історичних особливостей деяких людей, нації, країни, племені, що являють собою національний, місцевий та історичний колорит. Такі слова не мають точних відповідників в інших мовах.

Лексема “реалія “ походить від латинського іменника жіночого роду res, rei (“річ; предмет, факт, подія “). Логічно висловити здогад, що в латинській мові здавна побутував прикметник realis, утворений від іменника res, rei за допомогою прикметникового суфікса –al- по аналогії з прикметником hiemalis, утвореним від іменника hiems, hiemis. Проте лексикографічні джерела не підтверджують цього припущення. У найповнішому словнику латинської мови, давньої та класичної, - “ Totius latinitatis lexicon “ – зовсім немає слова realis як реєстрового. Згідно з оксфордським “ A glossary of later Latin to 600 A.D. “, цей прикметник уперше ужив у 4 ст. н.е. римський філософ і ритор Г.М. Вікторінус у праці про Ціцерона. Відсутність лексеми realis у словникові Діканжа стверджує такий цікавий факт, що автори середньовіччя та пізніші – аж до 19 ст. не вживали цього прикметника.

Слово realia за походженням є формою множини жіночого роду пізньолатинського прикметника realis, що перетворився в іменник однини. Це слово у не зовсім точному значенні набуло універсальної чинності у філологічній літературі 19-20 ст. загалом для позначення матеріальних предметів і характерних національних звичаїв. Частота вживання його зросла з утвердженням реалізму.

Лексема “ реалія “ як термін з’явилася у 40-х роках. Його уперше вжив А.Федоров у 1941. У своїх працях дослідник, зробив чимало для вивчення реалій, для обгрунтування їхньої класифікації та способів відтворення їхніх функцій, залишився вірний такому розумінню терміну “ реалія “. На думку вченого, можна встановити різні групи та підгрупи реалій за ознакою належності їх до тієї чи іншої сфери матеріального побуту, духовного життя людини, суспільної діяльності, до світу природи і т.д. Це явище позалінгвальне, лише предмет матеріального світу, а не слово, що його позначає.

Наук. кер. - Баранова С.В., кафедра теорії та практики перекладу
ІННОВАЦІЇ В ЛЕКСИЦІ І ФРАЗЕОЛОГІЇ

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ СФЕРИ
Доп. - Василець Н.А., студ. гр. ПР-73

Неологія – наука про неологізми, в сферу діяльності якої входить виявлення нових слів та значень, аналіз факторів їх появи, вивчення засобів їх утворення, розробка принципів відношення до них (їх прийняття чи неприйняття носіями мови) та їх лексикографічної обробки (фіксація в словниках та затвердження значень).

Нова лексична одиниця проходить кілька стадій соціалізації (прийняття її в суспільстві) і лексикалізації (закріплення її в мові). З’явившись, неологізм поширюється, як правило, викладачами університетів, шкільними вчителями, працівниками засобів масової інформації. Потім він фіксується в друці. Наступна стадія соціалізації – прийняття нової лексичної одиниці широкими масами носіїв мови. Після цього розпочинається процес лексикалізації: придбання навиків використання неологізмів в суспільстві, виявлення умов та протипоказань для його використання в різних контекстах. В результаті утворюється лексична одиниця окремого структурного типу, яка включається в словники неологізмів. Неологізми класифікуються або за логіко-семантичними ознаками або за способами словотвору. Класифікація останнього типу є підґрунтям багатьох сучасних досліджень лексики.

Між типом номінативної одиниці і способом її творення існує визначена кореляція. Так, власне неологізми (одиниці, які поєднують новизну форми з новизною змісту) з точки зору способу творення є фонетичними і морфологічними неологізмами, запозиченнями. Трансномінації, які поєднують новизну форми зі змістом, який передавався раніше іншою формою, з’являються шляхом запозичення, а також через морфологічне словотворення. Семантичні інновації, які поєднують новизну змісту з уже існуючою формою, з’являються шляхом зміни значення.

Процес утворення суспільно-політичного прошарку нової лексики характеризується високою продуктивністю та активністю традиційних словотвірних моделей.

В англійській мові існує тенденція до збільшення композиційних семантичних структур, оскільки 40% усіх новоутворень за останні 25 років складають розчленовані номінативні одиниці. Майже щоденна поява неологізмів є причиною того, що повна реєстрація їх неможлива. Кількісна сторона цього питання завжди відносна. Тому дослідження функціонування неологізмів в сучасній англій­ській мові, а саме в суспільно-політичній сфері, є досить важливим аспектом сучасної лінгвістики.


Наук. кер. - Таценко Н.В., кафедра германської філології

СПЕЦИФІКА ВІЙСЬКОВОЇ ЛЕКСИКИ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ
Доп. - Волік Л. А., студ. гр. ПР-72,

Чернюк Н.І., канд .філол. наук, доцент

Кінець ХХ та початок ХХІ століття відзначилися локальними війнами, терористичними актами, боротьбою з міжнародними злочинністю та подіями, які широко висвітлювалися англомовною пресою, в якій з’явилося багато лексичних інновацій. Інноваційна військова лексика знайшла своє відображення не тільки у спеціальних засобах масової інформації, але й у ЗМІ, розрахованих на широке коло читачів.

Військова лексика включає термінологію, до якої належать слова, що вживаються у зв'язку з військовими поняттями, та емоційно забарвлені елементи військового лексикону, які є у більшості випадків стилістичними синонімами відповідних військових термінів.

Склад сучасної військової термінології не є стабільним. Він постійно змінюється у зв’язку зі старінням певних слів, поповненням новими термінами при реорганізації видів збройних сил, появі нових зразків зброї, військової техніки та нових методів ведення війни.

Найбільш складними є військові терміни, які передають реалії англомовної дійсності, що не існують у іншій країні.

Деякі інновації, особливо фразеологізми можуть бути незрозумілими багатьом носіям англійської мови, відірваним від військової сфери. Осмислити фразеологізм можливо на основі контексту та аналізу його структури. Наприклад, словосполучення «fireworks display», що означало «фейєрверк», під час війни в Перській затоці набуло метафоричного значення – «перші повідомлення про бомбардування Багдада». Структура дієслова «weaponize» і контекст допомагають зрозуміти це слово як «оснащувати зброєю ракетоносія».

Експресивні, «крилаті» військові неологізми викликають додаткові труднощі їх розуміння. Наприклад, словосполучення «chicken hawk» означає людину, яка підтримує війну, хоча в минулому вона доклала великих зусиль, щоб уникнути військової служби. Для адекватного розуміння перекладачу необхідні фонові знання. Так «gulliver effect» - «ефект Гулівера», репрезентує випадок, коли велика мішень атакується ворогом одночасно з різних напрямків. Наприклад, «Both events underscore the impact of what's come to be called the «Gulliver Effect» - when a large target is attacked from many different directions at once» [Bank Systems + Technology, December 1996]. Це алюзія з відомим персонажем твору Дж. Свіфта, який зазнав поразки від ліліпутів.

Недостатня соціокультурна компетенція перекладача призводить до створення «комунікативного шуму», що є перешкодою, яка знижує ефективність комунікації та може призвести до її припинення.

Емоційно забарвлені слова і вирази, наявні в англійській військовій лексиці, виникають з певних спільних причин і мають деякі спільні риси, коли поєднуються загальновідомі і маловідомі слова. При цьому велика частина такої лексики при відповідних обставинах може перейти в широке вживання і стати загальновідомою.

Загальновживана і загальновідома частина емоційно забарвленого шару англійської військової лексики складається із слів і поєднань, що виражають певні військові поняття. Наприклад, для такого поняття, як «просіватися», є наступні емоційно забарвлені синоніми: to. dash; to drive; to forge ahead; to pour; to push; to race; to roll; to spear-head; to steamroll; to surge; to sweep; to thrust та ін.

Shoot-and-scoot missile означає «ракета на рухливій пусковій установці»; up-hill struggle «важкий бій»; see-saw, ding-dong, tug of war «бої зі змінним успіхом»; Doom's Day weapon «термоядерна зброя»; cloak and dagger service «секретна служба»; silent service «підводний флот».

У сфері військової лексики часто зустрічаються одиниці, що виникли в усній мові. Більшість таких одиниць військової лексики має позитивне емоційне забарвлення. При утворенні такої лексики поєднуються загальновідомі слова і вирази з загальновідомими військовими термінами.

Військовий сленг є специфічною частиною емоційно забарвленого прошарку англійської військової лексики. Наприклад leatherneck «морський піхотинець»; brass hat «генерал»; GI «солдат»; flat top «авіаносець», loot «лейтенант»; in the bucket «в трубці» (відхилення ракет в заданих межах); slick «неозброєний гвинтокрил».

У складі військового сленгу слід особливо виділити вульгаризми та жаргонізми, що не позначають спеціальні військові поняття, але в збройних силах США і Англії вживаються інтенсивніше, ніж в інших сферах.

Деякі слова і поєднання специфічної частини англійської військової лексики мають відповідності в українській військовій лексиці наприклад, civ-vie street «цивільна служба»; ack-ack «зенітка». Проте такі відповідностей дуже мало.



ЕТИКА ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ

Доп. - Гавриленко А.В., студ. гр. ПР-92

Ділове спілкування — невід'ємна частина нашого життя. Етика при цьому відіграє значну роль. Лише дотримуючись певних правил поведінки, можна досягти успіхів у ділових стосунках, що зумовлює актуальність нашої теми. Від того, на якому рівні перебуває культура ділових людей, залежать результати їх професійної діяльності, взаємини з колегами, партнерами по бізнесу та клієнтами. Об'єкт дослідження — ділове спілкування, предмет — його моральний, етичний та психологічний аспекти.

Етика ділового спілкування — це відносно нова навчальна дисципліна, становленню і розвитку якої сприяли різні галузі науки (етика, психологія, філософія, соціологія). Проте найсуттєвіший вплив на неї, звичайно, справили етика і психологія — науки, що займаються людинознавством і вивчають природу людської поведінки й чинники, що впливають на життєдіяльність.

Під час ділового спілкування легше встановлюється контакт між людьми, якщо вони говорять "однією мовою" і прагнуть до продуктивного співробітництва. Велике значення має моральний аспект ділового спілкування. У професійній діяльності люди намагаються досягти не лише загальних, а й особистих цілей. Егоїзм у стосунках між людьми може їх порушити. Етика ділового спілкування базується на таких правилах і нормах поведінки партнерів, які сприяють розвитку співпраці. Передусім йдеться про зміцнення взаємодовіри, постійне інформування партнера щодо своїх намірів і дій, запобігання обману та невиконанню взятих зобов'язань.

У службових стосунках доречною формою спілкування є звертання до всіх на "Ви". Вихований співробітник завжди пропустить жінку поперед себе, притримає перед нею двері. У гардеробі чоловік допоможе жінці одягтися, хоч у службових умовах він цього може й не робити. Жінка на роботі також має дотримуватися певних правил. Зокрема, на її столі мають бути лише речі, потрібні для роботи.

Інтелігентна людина, помітивши помилку, якої припустився інший працівник, вкаже на неї тактовно та доброзичливо, до того ж наодинці. Краще, коли людина ставитиметься нетерпляче не до чужих, а до власних помилок, адже в цьому разі буде менше підстав для обурення співробітників і для виникнення конфліктів.

Перспективним вважаємо дослідження етики ділового спілкування в різних країнах.

Наук. кер. - Косенко Ю.В., кафедра теорії та практики перекладу



САГА ПРО ЛЕКСЕМУ ONE

Доп. - Горенко В.М., студ. гр. ПР-61,

Швачко С.О., д-р. філол. наук, професор

Вивчення дискурсивних характеристик денумеративів є актуальним з огляду на тенденції сьогоденного осмислення функціонально-системного буття одиниць мови, з одного боку, та на малодосліджену тенденцію їх утворення, з іншого.

Етимологічний аналіз числівників «один» у найрізноманітніших мовах показує, що поняття «один» формувалось у нерозривному зв’язку і на основі процесу виділення людини з оточуючої її дійсності, усвідомлення нею власного «я» як чогось уособленого і протиставленого всім іншим предметам зовнішнього світу і решті членів тієї людської спільності, до якої вона належить.

У германських мовах у значенні «один» використовуються такі слова: гот. ains, дат. en, ісл. einn, нім. ein, англ. one, які вийшли з прагерманської форми ainoz.

У. Скіт наводить форму wons, яка зустрілася в англійських текстах. Як синонімічні для англ. one у словнику приводяться значення «єдиний, одинокий, неподільний».

У древніх німецьких пам’ятках число «один» реалізується у таких формах: ein, ehin, en, hein, aen. К. Бругманн писав у одній із робіт, що поняття «один» утворилось, виходячи із значення «саме той, тільки той», у противагу до «обидва, всі троє». Тут же він зазначає, що це значення у числівника «один» пов’язане з первинним супроводжуючим його жестом, що виконувався рукою.

Семантична девіація денумерального конструювання (ДК) “one” аналізується на фоні вихідних одиниць, яким притаманні «сім чудес» їх буття (становлення та функціонування). Числівнику “one” як «батьку» ДК притаманні такі сім рис параметризації: генетична синкретичність (предметність+нумеральність), термінологічність, детермінологічність, фразеологізація, поліфункціональність (позначення точної, приблизної, невизначеної кількості), словотвірний потенціал.

Сплески минулої числової предметності супроводжують і ДК, що свідчить про їх когнітивну пам'ять. Число (як денотат НС, їх логос) корелює з дискретним сприйняттям предметів оточуючого світу.

Термінологічність – детермінологічність числівника “one” зникає у парадигмі ДК з огляду на семантичну розмитість останніх, їх дифузність. А це потребує спеціального глибокого осмислення низки адгерентних питань.

Формула семантичного наповнення числівників Чn = Чn-1 +1 (9=8+1, 8=7+1) не спрацьовує у корпусі ДК, яким притаманна тенденція до деквантифікації та десемантизації вихідних одиниць тобто спроможності реалізувати евалютивні якісні ознаки. Таким чином, ДК селективно позначають біполярну кількість (точну, приблизну) та квалітативний стан. Не позбавлені ДК й семантичної спустошеності – транспозиції до статусу інтенсифікаторів, службових маркерів синтаксичних зв’язків. Об’єктивацією спустошеності ДК слугує їх семантична лакунованість та пропуск у поверхневій структурі речення.

Пор. англ. He not only heard it but saw it too (he both heard and saw it). У виразах типу оnly three books left дериват оnly уточнює, виокремлює числову ознаку позначуваного, зберігаючи когнітивну пам'ять про лексему «один», яка семантизувала в свій час «тільки + один».

Як замісники прецедентів, лексеми oneones мають різну числову представленість. Семантична девіація цих ДК дозволяє віднести їх до конвертованої субстантивної пари, як такої, що синкретично представляє нумеральність+предметність (один із сплесків предметності у числівниковому кластері).

Контекстуальне оточення ДК сприяє експлікації семантичної девіації: пор. англ. None can do that (не один – в значенні багато людей).

Кваліфікативність та квантитативність спостерігається у численних ад’єктивних одиницях на позначення одинокого та одиничного.

Пор. англ. Lone Star, alone, lonely (without companions, single, remote). Лексема loneliness віддзеркалює вектори сукцесивності секондарних конструювань: англ. all but one – alone – lonelonelyloneliness. До кластерів з морфемою one належить також слово only= (one+like) з адєктивним маркером -like, який трансформувався у суфікс ly.

НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ КОМУНІКАЦІЇ У ПОЛІТИЧНОМУ ДИСКУРСІ
Доп. - Демченко К., студ. гр. ПР-73,

Медвідь О.М., канд. філол. наук, доцент

Невербальні засоби спілкування є дуже важливими. Невербальна комунікація – це система знаків, що використовується у процесі спілкування і відрізняються від мовних формою та засобами виявлення. За допомогою жестів, міміки та поз можливо зрозуміти істину прагматику політичних промов.

Невербальна комунікація – це система знаків, що використовується у процесі спілкування і відрізняються від мовних засобами та формою виявлення.

У невербальній комунікації використовуються будь-які символи, крім слів. Найчастіше невербальна передача відбувається одночасно з вербальною і може чи підсилювати чи змінювати зміст слів.

Невербальні сигнали несуть більше інформації, ніж вербальні, і люди покладаються на невербальну інформацію, вважаючи за краще її більш правдивою. Більшість невербальних сигналів подається на підсвідомому рівні.

Вирішальним фактором успішної діяльність в будь-якій сфері, зокрема в політичній, є комунікація. Комунікація включає в себе вербальні та невербальні засоби спілкування. Поряд зі словесним (вербальним) спілкуванням необхідно враховувати невербальну мову людей. Невербальна поведінка людини нерозривно пов'язана з її психічним станом і служить засобом його вираження.

В процесі спілкування невербальна поведінка виступає об'єктом тлумачення не само по собі, а як показник прихованих для безпосереднього спостереження індивідуально-психологічних і соціально-психологічних характеристик політичного лідера. На основі невербальної поведінки розкривається його внутрішній світ, здійснюється формування психічного вмісту спілкування і спільної діяльності.

Врахування всіх факторів невербального спілкування надзвичайно важливе у політичному дискурсі. Іноді саме жести, міміка можуть дати значну інформацію для учасників переговорів. Від знання суб'єк­тами переговорного процесу різних особливостей невербального спілкування може залежати успішність результатів.

Отже, процес спілкування є надзвичайно складним явищем, який включає не тільки власне вербальний елемент, а й не менш важливе невербальне спілкування, яке досить часто несе в собі більш значне змістовне навантаження та істотно впливає на весь процес спілкування, і це не менш важливо в межах політичного дискурсу.



ПРАГМАТИКО-КОМУНІКАТИВНІ ПАРАМЕТРИ

РЕКЛАМНИХ ТЕКСТІВ

(НА ОСНОВІ АНГЛОМОВНОЇ РЕКЛАМИ КНИЖОК)
Доп. - Дереза Н.О., студ. гр. ПР-73,

Чуланова Г.В., ст.викладач

Можна визначити рекламу як інструмент комунікації, заснований на використанні неособистих форм комунікації, які призначені невизначеному колу осіб, здійснюються за допомогою платних засобів поширення інформації. За різними класифікаційними ознаками можна виділити види, підвиди і різновиди реклами, які широко застосовуються в практичній діяльності господарюючих суб’єктів. Внутрішні та зовнішні чинники створюють певний психологічний настрій, що в остаточному підсумку виявляється в певній поведінковій дії.

Текст-аппелятив який являє собою за мовної точки зору якісно-новий текст, відокремлений від тексту публікації має такі загально-текстові категорії як: модальність, адресованість, інформативність, інтегративність, комунікативність та інші. Поведінка й сприйняття людиною оточуючої інформації постійно змінюється. Поведінка в конкретний момент часу формується з комплексу перешкод (застережень), існуючих у конкретний момент часу. На процес поведінки в рекламному середовищі впливають як зовнішні чинники, так і внутрішні.

Мовленнєва маніфестація емоційності у текстах-аппелятивів проявляється на лексичному рівні, що відбивається у комунікативно значущому підборі лексичних одиниць нейтральної та емотивно-оцінної семантики. Емоційність на синтаксичному рівні забезпечує специфічну побудову речень, вибір граматичних конструкцій, інтонації тощо.

Фразеологічні словосполучення є важливими засобами мовної образності і виразності. Вживання фразеологічних словосполучень у творах як усного так і письмового характеру позитивно впливає на читача або слухача, допомагає виразніше передати думку, робить розповіді яскравішими, надає нові емоційні забарвлення.

Композиційна структура текстів-аппелятивів забезпечує реалізацію комунікативно-прагматичної настанови. Отже колір домотає нам виказати емоції. Для реклами колір дуже потрібний, тому що завдяки кольору реципієнт звертає увагу на ту чи іншу інформацію.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   17


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка