Міністерство освіти І науки україни державний вищий навчальний заклад «київський національний економічний університет імені вадима гетьмана» мезіна олена євгенівна




Скачати 471,13 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації18.11.2016
Розмір471,13 Kb.
  1   2



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

МЕЗІНА ОЛЕНА ЄВГЕНІВНА


УДК 368.013:629.73 (043.3)
СТРАХУВАННЯ АВІАЦІЙНИХ РИЗИКІВ
Спеціальність 08.00.08– гроші, фінанси і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі страхування ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки України.


Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор

Артюх Тетяна Михайлівна,

ДВНЗ «Київський національний економічний

університет імені Вадима Гетьмана»,

професор кафедри страхування


Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, доцент



Нечипорук Людмила Володимирівна,

НУ «Юридична академія України імені

Ярослава Мудрого»,

доцент кафедри економічної теорії


кандидат економічних наук, доцент

Приказюк Наталія Валентинівна,

Київський національного університет

імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри страхування та

ризик-менеджменту

Захист відбудеться «25» лютого 2014 року о 11-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.04 у ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03680, м. Київ, просп. Перемоги, 51/1, ауд. 203

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49-г, ауд. 601

Автореферат розісланий «24» січня 2014 року

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, кандидат економічних наук,

професор А.М. Поддєрьогін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Авіаційна галузь займає важливе місце в житті суспільства, будучи задіяною в багатьох сферах життя: перевезенні пасажирів, пошти, вантажів та багажу, виконанні сільськогосподарських робіт, будівництві. Розвиток міжнародних відносин та глобалізація економічних процесів стимулюють розвиток повітряних перевезень, зростання попиту на швидке та зручне транспортне сполучення.

«Авіація як галузь - це усі види підприємств, організацій та установ, діяльність яких спрямована на створення умов та використання повітряного простору людиною за допомогою повітряних суден»1. При цьому діяльність авіаційної галузі пов’язана зі значною вартістю повітряних суден, багажу, вантажу, пошти, що перевозяться, а також високою ймовірністю настання авіаційних подій. Отже, виникає необхідність відшкодування збитків, які можуть бути заподіяні майну, життю, здоров’ю пасажирів, членів екіпажу та інших осіб.

Для авіаційної галузі надзвичайно важливим є забезпечення безпеки діяльності. Разом з технічними, організаційними та іншими методами забезпечення безпеки авіації суттєве значення має страхування авіаційних ризиків, оскільки при виникненні збитків, що пов’язані з авіаційною подією, страхова компанія їх відшкодує.

Україна має високий рівень розвитку літакобудування. Вона є однією з дев’яти країн світу із замкненим технологічним циклом виробництва авіаційної техніки. Як свідчать статистичні дані Міністерства інфраструктури України, повітряні перевезення користуються значним попитом, що поступово зростає. За цих обставин страхування авіаційних ризиків в Україні є важливим економічним важелем забезпечення фінансової безпеки юридичних та фізичних осіб на випадок настання авіаційних подій чи катастроф.

Вагомий внесок у дослідження теоретичних основ страхування та перестрахування внесли вчені-економісти: В.Ю. Абрамов, А.П. Архіпов, В.Д. Базилевич, Д. Бланд, В. Варкалло, О.О. Гаманкова, М. Гринблат, В. Джервіс, С.Л. Єфімов, Ю.М. Журавльов, О.Б. Крутик, С.С. Осадець, К.І. Пилов, К. Пфайффер, В.О. Сухов, К.Є. Турбіна, Я.П. Шумелда та інші.

Теоретичні та практичні засади страхування авіаційних ризиків досліджені в роботах вчених та практиків: В.Т. Александрова, Т.А. Говорушко, О.М. Залєтова, І.Л. Морозової, Л.М. Непочатової, В.Й. Плиси, Н.В. Соловей, А.Т. Уелса, Т.А. Федорової.

Аналіз проведених вітчизняними фахівцями наукових досліджень показує, що вони мають фрагментарний характер, тобто висвітлюються окремі питання, пов’язані з авіаційним страхуванням, не відображаючи цілісної картини такого страхування.

Наявність невирішених проблем, пов’язаних із проведенням страхування авіаційних ризиків вітчизняними страховими компаніями, а саме: посилення надійності страхового захисту та вдосконалення умов проведення страхування авіаційних ризиків, обумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили мету, завдання, логіку та зміст дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри страхування ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за темою: «Система страхового захисту в умовах розбудови соціально-орієнтованої ринкової економіки» (номер державної реєстрації 0106U004360) та темою: «Напрямки розвитку страхового сектору економіки України в умовах посилення глобалізаційних процесів» (номер державної реєстрації 0111U007428). Особисто автором у рамках теми досліджувались питання перспектив подальшого розвитку страхування авіаційних ризиків в Україні.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретичних засад і розробка практичних рекомендацій стосовно розвитку страхування авіаційних ризиків в Україні.

Досягнення поставленої мети дослідження визначило необхідність вирішення таких основних завдань:



  • дослідити передумови виникнення і розвиток страхування авіаційних ризиків;

  • поглибити визначення сутності та принципів страхування авіаційних ризиків;

  • провести аналіз вітчизняного та міжнародного законодавства з питань авіаційного страхування;

  • дослідити міжнародні тенденції розвитку та проаналізувати сучасний стан страхування авіаційних ризиків в Україні;

  • проаналізувати основні умови та практику проведення обов’язкового й добровільного страхування авіаційних ризиків вітчизняними страховиками;

  • розробити пропозиції щодо удосконалення практики проведення страхування авіаційних ризиків в Україні;

  • обґрунтувати пропозиції щодо створення об’єднань страховиків, які займаються страхуванням авіаційних ризиків в Україні.

Об’єктом дослідження в роботі є страхування авіаційних ризиків в Україні.

Предметом дослідження виступають фінансові відносини, що виникають між суб’єктами страхування авіаційних ризиків.

Методи дослідження. У процесі проведення дослідження використовувалися наступні методи: економічного аналізу, а саме: традиційні (логічні) методи порівняння, деталізації, елімінування – при дослідженні теоретичних питань страхування авіаційних ризиків та особливостей його проведення, а також при проведенні аналізу законодавчої бази з страхування авіаційних ризиків; статистичної обробки інформації – при дослідженні авіаційних подій та катастроф, парку повітряних суден України, дослідженні міжнародних тенденцій розвитку та аналізу страхування авіаційних ризиків на вітчизняному страховому ринку; порівняльного аналізу – при дослідженні показників діяльності окремих вітчизняних страхових компаній; метод опитування – при проведенні опитування учасників вітчизняного ринку страхування авіаційних ризиків; SWOT аналіз – для дослідження вітчизняного ринку перестрахування авіаційних ризиків.

Інформаційною базою дослідження є: законодавчі та нормативно-правові акти з питань страхування авіаційних ризиків; статистичні дані Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг); роботи вітчизняних і зарубіжних учених у галузі страхування; матеріали науково-практичних конференцій; звіти провідних міжнародних страхових брокерів; звітність вітчизняних страховиків, які здійснюють страхування авіаційних ризиків; ресурси Internet.



Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає у сформульованих висновках теоретичного характеру, а також конкретних пропозиціях щодо розвитку та вдосконалення страхування авіаційних ризиків в Україні, а саме:

вперше:

  • обґрунтовано доцільність олігополізації вітчизняного ринку страхування авіаційних ризиків, що посилить надійність страхового захисту вітчизняних страховиків та поліпшить фінансові результати діяльності окремих страхових компаній;

удосконалено:

  • понятійний апарат теорії страхування: запропоновано авторське визначення понять: авіаційного страхування як виду діяльності страховиків, пов’язаного зі страхуванням ризиків майнового, особистого та страхування відповідальності, що виникають у зв’язку з експлуатацією та обслуговуванням повітряних суден; страхування авіаційних ризиків як способу захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб на випадок настання визначених договором страхування подій шляхом відшкодування завданих збитків на основі перерозподілу створених страховиком страхових фондів;

  • підхід до проведення андеррайтингу авіаційних ризиків при прийнятті їх на страхування вітчизняними страховими компаніями. Внесено пропозицію стосовно перевірки сертифікації матеріалів обшивки салону повітряного судна страховиками, що дасть їм можливість адекватно оцінити ризик ймовірності настання страхового випадку. Для оптимізації роботи по визначенню страхової суми при страхуванні повітряних суден, в тому числі і застарілих, запропоновано створення офіційного видання у вигляді довідника;

  • умови страхування відповідальності перед третіми особами. Обґрунтована пропозиція щодо підвищення лімітів відповідальності повітряного перевізника перед третіми особами, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 1535, що усуне колізії у вітчизняному законодавстві щодо розмірів відповідальності повітряного перевізника. Розраховано тарифи для страхування цивільної відповідальності власників надлегких повітряних суден (дельтапланів та парапланів) перед третіми особами, що допоможе вітчизняним страховим компаніям проводити оцінку відповідних ризиків при прийнятті їх на страхування;

набули подальшого розвитку:

  • обґрунтування необхідності створення об’єднань страховиків, а саме: Авіаційного страхового бюро України та Пулу перестрахування авіаційних ризиків, що посилить кооперацію та співпрацю вітчизняних страховиків, сприятиме збільшенню ємності вітчизняного ринку перестрахування, зменшить їх залежність від закордонних перестраховиків та посилить надійність страхового захисту вітчизняних страхових компаній;

  • обґрунтування доцільності страхування франшизи, що дає змогу більш повно захистити інтереси вітчизняних страхувальників від фінансових втрат при настанні страхового випадку;

  • визначення особливостей прояву загальних принципів страхування при страхуванні авіаційних ризиків.

Практичне значення одержаних результатів. Наукові результати дисертаційної роботи знайшли своє практичне застосування в діяльності окремих установ та організацій, що підтверджується відповідними довідками про впровадження, зокрема:

Міністерством інфраструктури України використані результати дисертаційного дослідження при опрацюванні пропозицій щодо вдосконалення нормативно-правової бази з авіаційного страхування (довідка №11/773-13 від 08.05.2013 р.).

Лігою страхових організацій України враховані пропозиції щодо встановлення страхових тарифів при страхуванні відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам власниками надлегких повітряних суден авіації загального призначення (довідка № 132/ІІІ-7 від 04.03.2013 р.).

ПрАТ «Страхова компанія «Кий Авіа Гарант» використано у практичній діяльності висновки щодо економічної недоцільності проведення обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації, добровільних видів авіаційного страхування та прийняття в перестрахування авіаційних ризиків (довідка № 607 від 24.12.2009 р.).

АТ «Страхова компанія «Військово-страхова компанія» враховані пропозиції щодо розробки умов страхування франшизи при здійсненні страхування повітряних суден. Страховик використовує обґрунтовану в дисертації пропозицію щодо перевірки сертифікації матеріалів для внутрішнього оздоблення салону повітряного судна при прийнятті його на страхування (довідка №138 від 07.03.2012 р.).

Основні теоретичні, методичні та науково-практичні результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» при викладанні наук «Страхування» та «Страхові послуги» (довідка від 15.03.2013 р.).



Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою роботою. Наукові положення, висновки та пропозиції, які виносяться на захист, отримані здобувачем особисто і викладені в опублікованих працях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на IV Міжнародній науково-практичній конференції «Страховий ринок України в умовах глобалізації: досвід та пріоритети розвитку» (м. Київ, 2008р.); V Міжнародній науковій конференції «Інституціональні перетворення в суспільстві: світовий досвід і українська реальність» (м. Мелітополь, 2010р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні тенденції соціально-економічного розвитку України» (м. Кам’янець-Подільский, 2011р.); Першій Всеукраїнській науково-практичній конференції «Перспективи і проблеми забезпечення розвитку відкритих конкурентоспроможних економічних систем в умовах глобалізації» (м. Кривий Ріг, 2011р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Августовские чтения – 2012: Модернизация отечественной экономики: стратегия, риск, страхование» (м. Москва 2012р.); XXVIII Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасний стан та перспективи розвитку економіки України» (м. Львів, 2013р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 2,3 друк. арк., з них: 5 – у наукових фахових виданнях, 1 – у науковому фаховому виданні України, яке входить до міжнародних науково-метричних баз; 3 – в інших наукових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 174 сторінки, дисертація містить 24 таблиці на 11 сторінках, 17 рисунків на 7 сторінках та 15 додатків на 47 сторінках. Список використаних джерел налічує 153 найменування.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету і завдання дослідження, а також його об’єкт, предмет та методи дослідження, сформульовані положення, які характеризують наукову новизну та практичне значення роботи і відображено апробацію одержаних результатів дослідження.

У розділі 1 «Теоретичні засади страхування авіаційних ризиків» автором досліджено передумови виникнення і розвиток страхування авіаційних ризиків, поглиблено визначення його сутності та принципів, а також досліджено особливості авіаційних ризиків з урахуванням специфіки середовища функціонування авіації; їх катастрофічної природи; значних розмірів (лімітів) відповідальності в страхуванні; комбінації різних видів ризиків (особисті, майнові, відповідальності).

Досліджено причини виникнення авіаційних подій та пов’язані з ними ризики, якими є: людський фактор (помилки та недостатня кваліфікація членів екіпажу; проблеми зі здоров’ям пілота), відмова авіаційної техніки (поломка техніки; відмова техніки), активний вплив зовнішнього середовища (погодні умови; попадання птахів в турбіну) та інші причини (зникнення повітряного судна безвісти). У результаті проведеного аналізу статистичних даних щодо причин виникнення авіаційних катастроф протягом останніх 50-ти років виявлено, що їх співвідношення змінюється. Проте, проведений автором аналіз дозволив зробити висновок про високу ймовірність виникнення авіаційних катастроф, у тому числі і з причин недостатності технічних та інших заходів забезпечення безпеки в авіаційній галузі.

Проведений аналіз найбільших авіаційних катастроф у світі за період з 1974 по 2013 роки, а також кількості жертв у найбільших авіаційних катастрофах в Україні за період з 1933 по 2013 роки виявив, що вказані показники поступово знижуються, але все ще залишаються високими. Таким чином, страхування авіаційних ризиків як засобу захисту майнових інтересів суб’єктів страхування залишається актуальним.

У дисертаційній роботі поглиблено теоретичні засади страхування авіаційних ризиків. Проаналізовано визначення поняття авіаційного страхування, що наводиться вітчизняними та зарубіжними науковцями, та наведено авторське визначення авіаційного страхування як виду діяльності страховиків, пов’язаного зі страхуванням ризиків майнового, особистого страхування та страхування відповідальності, що виникають у зв’язку з експлуатацією та обслуговуванням повітряних суден. Проведений аналіз наукової літератури виявив відсутність визначення поняття страхування авіаційних ризиків. Автором запропоновано власне визначення страхування авіаційних ризиків як способу захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб на випадок настання визначених договором страхування страхових подій шляхом відшкодування завданих збитків на основі перерозподілу коштів створених страховиком страхових фондів.

Автором досліджені об’єкти та суб’єкти авіаційного страхування. На основі проведеного аналізу підходів різних авторів до визначення об’єкта авіаційного страхування надано власне його визначення як майнового інтересу суб’єктів страхування, що виникає у зв'язку з експлуатацією та обслуговуванням повітряних суден. Суб’єктами авіаційного страхування відповідно до вітчизняного законодавства є страховик та страхувальник. Крім того, на думку автора, до суб’єктів авіаційного страхування також можна віднести вигодонабувача за договором страхування, оскільки на його користь укладається договір страхування.

У дисертації визначено особливості прояву принципів страхування у страхуванні авіаційних ризиків. Страхування авіаційних ризиків у повній мірі базується на таких принципах: страховий ризик; страховий інтерес; максимальна сумлінність; страхове відшкодування не повинно приносити страхувальникові прибуток; перестрахування; вільний вибір страховика та виду добровільного страхування; причинно-наслідковий зв’язок подій. На принципах конкурентності, франшизи, суброгації, співстрахування страхування авіаційних ризиків базується частково.

Досліджені добровільна та обов’язкова форми страхування авіаційних ризиків та визначено їх основні особливості. Для обов’язкової форми це: регламентованість внутрішнім та міжнародним законодавством; необхідність наявності окремої ліцензії у страховика на здійснення обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації (що включає в себе п’ять обов’язкових видів відповідно до чинного вітчизняного законодавства). Для добровільної форми це: відсутність регламентованості законодавством умов його проведення; породження попитом та пропозицією на страховому ринку; відсутність необхідності окремої ліцензії у страховика на проведення страхування (окрім добровільного страхування повітряних суден та добровільного страхування відповідальності власників повітряних транспортних засобів перед третіми особами).

Автором досліджено значення майнового, особистого страхування та страхування відповідальності у забезпеченні страховим захистом авіаційної галузі. Визначено сучасний стан та перспективи розвитку окремих видів страхування авіаційних ризиків в Україні. Проаналізовано страхування повітряних суден (страхування каско повітряного судна (включаючи страхування обладнання і запчастин; авіадвигунів від поломок; франшизи), а також страхування повітряного судна під час будівництва, включаючи страхування повітряного судна в майстерні), страхування вантажів, багажу, пошти та страхування майна аеропортів.

Досліджено види особистого страхування авіаційних ризиків: страхування членів екіпажу від нещасного випадку; страхування від нещасного випадку працівників замовника авіаційних робіт; страхування пасажирів від нещасного випадку на повітряному транспорті.

У дисертації проаналізовано страхування відповідальності в авіаційному страхуванні, до якого відноситься страхування відповідальності експлуатанта за шкоду, що може бути заподіяна третім особам, пасажирам, вантажу, а також за шкоду, що може бути заподіяна пасажиру у зв’язку з його затримкою.

Встановлено, що законодавча база зі страхування авіаційних ризиків постійно розвивається й удосконалюється, що обумовлено активним розвитком авіаційної галузі та впливом на неї соціальних, економічних і правових чинників. Вітчизняна законодавча база зі страхування авіаційних ризиків складається з міжнародних конвенцій та угод, які були ратифіковані Україною, та внутрішнього законодавства. Проведений у дисертації порівняльний аналіз лімітів відповідальності повітряного перевізника за шкоду заподіяну пасажирам та третім особам, які встановлені в міжнародних угодах і конвенціях та в законодавчих актах України, дозволив зробити висновок про необхідність підвищення вітчизняних лімітів відповідальності повітряного перевізника за шкоду, що може бути заподіяна життю, здоров’ю та майну пасажирів, членів екіпажу чи третіх осіб, що знаходяться на земній поверхні.

У розділі 2 «Аналіз страхування авіаційних ризиків на страховому ринку України» досліджено організацію страхування авіаційних ризиків, визначено перспективи його розвитку та шляхи вдосконалення.

На основі проведеного в дисертаційній роботі дослідження встановлено, що в Україні в період 1993-2012 років спостерігається тенденція до збільшення кількості перевезених авіаційним транспортом пасажирів. В І півріччі 2013 р. обсяги перевезень пасажирів українськими авіакомпаніями в скоротились порівняно з аналогічним періодом 2012 р., що викликано припиненням діяльності авіакомпанії «Аеросвіт». Але у ІІ кварталі 2013 р. українські авіакомпанії досягли показників перевезень 2012 р. Збільшення пасажирообороту пов’язане зі збільшенням кількості рейсів, кількості польотів здійснюваних вітчизняними авіакомпаніями (показник зріс з 1993 по 2012 рік майже в 5 разів). На думку автора, така динаміка буде в найближчі роки зберігатись, що передусім позитивно впливатиме на розвиток страхування авіаційних ризиків в Україні.

Відповідно до статистичних даних Міністерства Інфраструктури України, комерційні повітряні перевезення в 2012-2013 роках здійснювало біля 40 авіакомпаній. Вони є основними страхувальниками зі страхування авіаційних ризиків за розмірами сплачуваних страхових премій. У дисертації проаналізовано парк повітряних суден 23-х вітчизняних авіакомпаній. У результаті проведеного аналізу виявлено, що вітчизняний парк повітряних суден складають в основному літаки іноземного виробництва. Середній вік повітряних суден становить 17,29 років. Більш ніж 45% повітряних суден мають вік понад 20 років (три із них мають вік понад 30 років).

На основі проведеного дослідження вітчизняного ринку страхування авіаційних ризиків встановлено, що основну його частину складає обов’язкове авіаційне страхування цивільної авіації. Частка валових страхових премій з обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації у загальному обсязі премій з усіх видів страхування в 2008 р. становила 0,7 %, а в 2012 р. – 1,44 %. Частка валових страхових премій з добровільних видів авіаційного страхування у валовому надходженні премій з усіх видів добровільного страхування інших, ніж страхування життя, зростає з року в рік і за 5 років в середньому становить 0,09%.

У табл. 1 наведені показники діяльності вітчизняних страховиків з обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації.

Таблиця 1

Чисті страхові премії та виплати з обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації на страховому ринку Україні в 2005 – 2012 рр.*

Рік

Показники

Чисті страхові премії,

тис. грн


Чисті страхові виплати, тис. грн

Рівень чистих страхових виплат, %

2005

110 080,00

12 090,40

10,98

2006

92 120,60

10 684,90

11,60

2007

118 891,20

23 169,00

19,49

2008

148 659,20

2 388,50

1,61

2009

202 253,30

14 764,80

7,30

2010

222 931,60

5 194,30

2,33

2011

200 501,00

48 435,40

24,15

2012

255 271,80

2 658,90

1,04

* Розроблено автором за даними Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Як видно з наведених у табл. 1 даних, чисті страхові премії з обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації за аналізований період мають тенденцію до зростання за винятком 2006 та 2011 років. У 2006 р. цей показник знизився на 17 959,40 тис. грн, проте, в 2007 р. обсяг зібраних чистих страхових премій був на 8 811,20 тис. грн більший, ніж у 2005 р. У 2011 р. розмір чистих страхових премій знизився на 22 430,61 тис. грн порівняно з аналогічним показником у 2010 р., але в 2012 р. він знову збільшився й перевищив показник 2010 р. на 32 340,20 тис. грн. Автор вважає, що причиною зниження розміру показника чистих страхових премій може бути помилка страховика(ів) у розрахунках при укладанні облігаторного договору перестрахування. Розмір сплачених у перестрахування премій виявився занадто високим у відношенні до очікуваних надходжень страхових платежів. Іншою причиною також може бути дострокове розірвання договорів страхування. Отже, можна зробити висновок про активний розвиток обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації, оскільки суми зібраних страхових премій мають тенденцію до зростання. Автор вважає, що у зв’язку з розвитком повітряних перевезень в Україні позитивна тенденція до зростання страхових премій з авіаційного страхування цивільної авіації збережеться на найближчі роки.

Рівень чистих страхових виплат вітчизняних страховиків з обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації за 2005 – 2012 рр. не перевищив 24,15%. Найнижчі значення рівня чистих страхових виплат за аналізований період були у 2008 р. – 1,61% та у 2012 р. – 1,04%. Отже, рівень виплат вітчизняних страховиків з обов’язково авіаційного страхування цивільної авіації невисокий.

На основі аналізу діяльності 35 вітчизняних страхових компаній було встановлено, що вітчизняний ринок обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації є помірно монополізованим (відповідно до індексу Герфіндаля-Гіршмана, що становить 1536,23) та високо концентрованим (відповідно до вітчизняного антимонопольного законодавства).

Автором проаналізовано діяльність окремих вітчизняних страховиків з обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації. Для проведення дослідження автором вибрано чотири страхові компанії, які займають різні позиції на вітчизняному ринку страхування авіаційних ризиків відповідно до рейтингу страхових компаній, що складає «Страховий рейтинг «Insurance Top».

Страхова компанія ПАТ «СК «Бусін» – одна з лідерів за розмірами зібраних премій серед страховиків, що здійснюють обов’язкове авіаційне страхування цивільної авіації на вітчизняному страховому ринку. Загальна сума зібраних цією страховою компанією премій за період з 2007 по 2012 роки становить 327 461,70 тис. грн. ПАТ «УАСК «Аска» входить до перших 10 страхових компаній за рейтингом «Insurance top». Загальна сума зібраних прeмій ПАТ «УАСК «Аска» за період з 2007 по 2012 роки становить 69 192,10 тис. грн, а НАСК «Оранта» за відповідний період – 18 689,70 тис. грн. ПрАТ «СК «Крона» зібрала найменше страхових премій серед досліджуваних страховиків за 2007 – 2012 роки (8 730,70 тис. грн). При цьому, найбільші розміри страхових виплат за 2007-2012 роки здійснено страховою компанією ПАТ «СК «Бусін» (4 176,90 тис. грн) та ПАТ «УАСК «Аска» (3 637,80 тис. грн). За 2007 рік дані щодо страхових виплат ПАТ «СК «Бусін» відсутні. НАСК «Оранта» та ПрАТ «СК «Крона» здійснили виплати значно меншого розміру: 1 152,20 тис. грн та 1 401,90 тис. грн, відповідно.

Таким чином, ті страховики, які зібрали більше страхових премій з обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації здійснили й більші страхові виплати. Однак, рівень виплат цих страховиків низький. Так, у ПАТ «СК «Бусін» рівень виплат становить 1,28%. У ПрАТ «СК «Крона», що має незначну суму зібраних премій з обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації, рівень виплат становить 16,05%.

Автором досліджено доцільність проведення страхування авіаційних ризиків з погляду кінцевого фінансового результату та розмірів відповідальності, що приймають на себе страхові компанії, які не спеціалізуються на такому страхуванні, на основі дослідження діяльності ПАТ СК «Кий Авіа Гарант». Вказаним страховиком з 2009 р. було прийнято стратегію на припинення діяльності з авіаційного страхування. За 6 років (з 2004 по 2009 р.) у ПАТ СК «Кий Авіа Гарант» був позитивний фінансовий результат 142,09 тис. грн, який відображає зростання за аналізований період отриманих страховиком премій від проведення обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації. Середнє значення розрахованого фінансового результату на 1 рік становить 23,68 тис. грн. Оскільки авіаційні події мають катастрофічну природу при проведенні страхування авіаційних ризиків, у страховика може виникнути необхідність виплати значних сум страхових відшкодувань. При настанні катастрофічного страхового випадку «Кий Авіа Гарант» міг отримати значні збитки, які б у багато разів перевищили отриманий страховиком дохід від страхової діяльності з обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації. Фінансовий результат страховика за 6 років діяльності з авіаційного страхування, що становив 142,09 тис. грн, є незначним порівняно з потенційними збитками, які могли сягати мільйонів гривень.

На початок 2013 р. в Україні зареєстровано 65 страхових компаній, що мали право проводити обов’язкове авіаційне страхування цивільної авіації. Це в 1,65 разів більше від кількості вітчизняних авіакомпаній, що здійснюють регулярні комерційні перевезення та є основними страхувальниками за розмірами сплачуваних страхових премій. Наявність великої кількість страхових компаній, що надають послуги із страхування авіаційних ризиків в Україні, призводить до того, що деякі з них з метою залучення клієнтів невиправдано занижують страхові тарифи. Це стимулює розвиток демпінгу на вітчизняному ринку страхування авіаційних ризиків, зменшує можливості окремих страховиків у передачі ризиків в перестрахування, що може призвести до зниження якості страхового захисту страхувальників.

На основі наведеного вище аналізу зроблено висновок про необхідність олігопозації вітчизняного ринку страхування авіаційних ризиків для підвищення якості страхового захисту, що надають вітчизні страховики. Автор вважає, що на вітчизняному ринку авіаційного страхування повинна діяти обмежена певними вимогами щодо їх діяльності невелика кількість страховиків. Доступ на ринок страхування авіаційних ризиків вітчизняних страховиків повинен бути ускладнений (наприклад, необхідністю вступу страховика в Пул перестрахування авіаційних ризиків).

Досліджено стан розвитку добровільної форми страхування повітряних суден та відповідальності перед третіми особами. Встановлено, що добровільна форма поступово набуває розвитку та має значний потенціал. Автором здійснено класифікацію страхування каско повітряних суден: за ознаками руху і пошкодження та за формою страхування.

Вивчено особливості страхування повітряних суден, що знаходяться у лізингу, до яких відносяться наступні: специфіка умов договору страхування повітряного судна, що знаходиться у лізингу; вимога лізингодавця щодо необхідності укладання договору страхування франшизи; встановлення єдиного ліміту відповідальності на всі види застрахованих за договором страхування ризиків, що зазвичай становить 600 млн. дол. США; особливості перестрахування (в перестрахування повинно передаватись 90% від страхової суми, а перестраховиками повинні бути закордонні компанії з високими рейтингами надійності відповідно до оцінок міжнародних рейтингових агентств); розміщення ризику в перестрахування повинно відбуватись за участі міжнародного страхового брокера.

Обґрунтовано необхідність страхування франшизи при страхуванні повітряних суден, які не знаходяться у лізингу. Так, наприклад, вартість нового літака Boeing 737-600 становить 47-55 млн. доларів США, що у гривневому еквіваленті - 376 – 440 млн. Франшиза розміром у 1% при вартості літака 376 млн. грн становитиме 3 млн. 760 тис. грн. Такий розмір франшизи є високим для вітчизняних страхувальників. Так, наприклад, авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" в 2012 р. отримала чистий прибуток у розмірі 26,1 млн. грн, тоді як в 2011 році її чистий збиток становив 418,2 млн. гривень. Додаткові витрати у розмірі франшизи будуть суттєвим фінансовим навантаженням для авіакомпанії. Крім того, розрахована франшиза є значно більшою за розмір відповідальності, яку залишають на своїй відповідальності деякі вітчизняні страховики, що посилює їх залежність від рішень, які приймають перестраховики. У зв’язку з оновленням парку повітряних суден України розміри страхових сум при страхуванні повітряних суден значно зростуть, а, відповідно, будуть збільшуватись і розміри франшизи. У зв’язку із цим, для захисту фінансового стану вітчизняних авіаційних компаній від значних збитків автор пропонує проводити страхування франшизи не лише тих повітряних суден, що знаходяться у лізингу, а й тих, що є у власності авіакомпаній.

Досліджено форми і види страхування відповідальності в авіаційному страхуванні. Автором проведено порівняльний аналіз вітчизняних та міжнародних лімітів страхування відповідальності з обов’язкового страхування відповідальності перед третіми особами. Встановлено, що вітчизняні ліміти страхування відповідальності авіаперевізника є низькими.

Ліміт відповідальності повітряного перевізника перед пасажирами, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.02 № 1535 «Про затвердження Порядку і правил проведення обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації» в розмірі 20 000 дол. США, не відповідає ліміту відповідальності, що встановлений Правилами повітряних перевезень пасажирів і багажу, і становить 113 100 СПЗ для кожного пасажира. Автор пропонує їх підвищення відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України № 735 від 30.11.2012 «Про затвердження Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу».

Проаналізовано нововведення Повітряного кодексу України щодо встановлення обов’язковим страхування відповідальності перед третіми особами власників надлегких повітряних суден. Автором розраховані та запропоновані страхові тарифи для страхування відповідальності перед третіми особами власників дельтапланів та парапланів. Розрахунок нетто-ставки страхового тарифу для страхування відповідальності власників надлегких повітряних суден за шкоду, заподіяну третім особам, проведено за методикою наведеною в посібнику «Основи актуарних розрахунків» Я.П. Шумелдою. Здобувач пропонує використати для страхування відповідальності власників надлегких повітряних суден за шкоду, заподіяну третім особам тариф, що знаходиться в діапазоні від 0,38% до 0,41%.

У розділі 3 «Напрями удосконалення страхування авіаційних ризиків в Україні» проаналізовано процес андеррайтингу авіаційних ризиків, що проводиться вітчизняними страховиками. Виявлено проблему при визначенні страхової суми для застарілих повітряних суден, що полягає у некоректній оцінці їх фактичної вартості страхувальником. Запропоновано створення спеціалізованого довідкового видання, що допомагало б визначити страхову суму повітряного судна за прикладом американського довідника Blue Book і дозволило б адекватно захистити майнові інтереси страхувальника при настанні страхового випадку.

Основним документом для прийняття повітряного судна на страхування є заява-анкета на страхування та сертифікат льотної придатності повітряного судна. Проведений аналіз заяв-анкет на обов’язкове авіаційне страхування вітчизняних страховиків показав, що вони передбачають подання страхувальником повної та детальної інформації для прийняття повітряного судна на страхування. Автором запропоновано страховикам вимагати від страхувальників подання документів до сертифікату льотної придатності на оздоблювальні матеріали салону повітряного судна, оскільки наявність лише сертифікату льотної придатності на практиці не гарантує відповідності оздоблювальних матеріалів повітряного судна встановленим нормам безпеки використання.

Проведене дослідження виявило, що процес андеррайтингу авіаційних ризиків, який проводиться вітчизняними страховиками, є залежним від перестраховиків та в основному ґрунтується на оцінках ризику закордонними перестраховиками.

Автором визначено особливості перестрахування авіаційних ризиків, до яких відносяться: значні розміри страхових сум, що передаються в перестрахування; катастрофічність природи авіаційного страхування та висока ймовірність кумуляції ризиків; значний вплив умов міжнародного ринку страхування авіаційних ризиків на вітчизняний ринок (визначення умов перестрахування та, відповідно, й умов страхування; визначення страхових та перестрахових тарифів; страхування воєнних ризиків та ризиків пов’язаних з тероризмом); виключне значення об’єднань страховиків.

На рис. 1 показано динаміку показника рівня перестрахування ризиків з обов’язкового авіаційного страхування цивільної авіації в Україні.




  1   2


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка