Міністерство освіти і науки України Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара




Сторінка8/19
Дата конвертації19.11.2018
Розмір6,01 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   19
8.1. Середні загальноосвітні школи

Існує багато типів шкіл: загальноосвітні, гімназії, ліцеї, коледжі, школи з різноманітними нахилами навчання, школи продовженого дня, школи-інтернати тощо.

Будинки шкіл розташовують на земельних ділянках з відступом від червоної лінії не менше ніж на 25 м. Відстань від межі ділянки до житлових будинків повинна бути не меншою 10 м. Розрив між будівлями школи та житловими і громадськими не меншим ніж 50 м. Площу земельної ділянки шкіл визначають пропорційно до кількості учнів. Для початкових шкіл, кількість учнів в яких менше 40 чоловік, площа ділянки повинна становити 0,3 га; шкіл, кількість учнів в яких становить до 80 учнів — 0,5 га; для неповних середніх шкіл з кількістю учнів до 300 1,7 га; для середніх шкіл на 600 учнів 2,2 га; для середніх шкіл до 800 учнів 2,5 га; 1580 3,0 га та 1960 4,0 га; шкіл-інтернатів на 280 учнів 2,0 га, шкіл-інтернатів на 340 учнів 2,2 га. В умовах реконструкції площу земельної ділянки шкіл можна зменшити, але не більше ніж на 20%. Територію школи обгороджують, озеленюють і розбивають на зони: навчально-дослідну, фізкультурно-спортивну, господарську та зону відпочинку. Площа озеленення повинна складати не менше 40 50% від загальної площі ділянки. По межі земельної ділянки влаштовують зелену смугу шириною не менше 1,5 м, а з боку вулиці не менше 6 м.

Спортивну зону будують у глибині ділянки. Основними її елементами є гімнастичний майданчик, який, у свою чергу, обладнують підвісним знаряддям (жердини, кільця, канат), гімнастичною стінкою, брусами тощо. На гімнастичному майданчику виділяють місце для виконання вільних вправ, бігову доріжку, місце для стрибання, метання, розміщення гімнастичного знаряддя. Волейбольний майданчик повинен мати розміри 18x9 м, баскетбольний 26x14 м або 22x12 м, футбольне поле 109x69 м або 90x50 м, ігровий майданчик 25x13 м. Спортивний майданчик для гри з м'ячем слід розміщувати на відстані не менше 10 м від вікон школи або відділяти від них смугою зелених насаджень. Волейбольні, баскетбольні та інші фізкультурні майданчики можна розташовувати на віддалі не менше 25 м від стін найближчих будівель, що мають вікна. За периметром ділянки влаштовують смугу зелених насаджень.

Будівлі шкіл проектують переважно триповерховими. Склад І площі приміщень визначають з урахуванням необхідності розміщення спеціальних приміщень для організації діяльності груп продовженого дня. Школи повинні мати такі групи приміщень:

а) навчальні приміщення для учнів 13 (4)-го класів;



б) навчальні кабінети для учнів 4(5)11-го класів;

в) кабінет обслуговуючої праці;

г) приміщення навчально-спортивного і культурно-масового призначення;

д) приміщення для продовженого перебування учнів, їдальня, бібліотека, адміністративно-господарські приміщення та приміщення медичного забезпечення.

Для учнів 14-го класів передбачається необхідна кількість окремих класних кімнат, для учнів 511-го класів спеціалізованих навчальних кабінетів, обладнаних меблями, які відповідають зросту учнів. У великих школах необхідно мати по 23 кабінети на кожний предмет, які призначені для різних вікових груп.

У будівлях шкіл для розміщення кабінетів рекомендується використовувати переважно віковий принцип з вертикальними або горизонтальним зв'язком між приміщеннями. На першому поверсі розташовують приміщення — майстерні, кабінети військової підготовки та технічних засобів навчання, лабораторія біології, на другому кабінети для учнів 58 класів, на третьому кабінети для учнів 911 класів. Не слід допускати розміщення навчальних приміщень у підвальних або цокольних поверхах. На кожному поверсі та у блоці навчальних приміщень розташовують санітарні вузли для хлопчиків і дівчаток. Залежно від кліматичних умов, при входах у приміщення доцільно влаштовувати тамбури (подвійні або потрійні).

Кожну класну кімнату і навчальний кабінет розраховують на 25 чоловік для учнів 1 4 класів і на 30 чоловік для учнів 5 11 класів. Площа класних приміщень повинна бути не меншою ніж 50 м², висота не меншою ніж 3 м. Вхід у навчальні приміщення необхідно проектувати з боку передніх столів, або парт. Кількість приміщень, які мають вхід з боку задніх столів, або парт, не повинна перевищувати 25% від загальної кількості цих кімнат. У всіх школах, незалежно від кількості лабораторій, повинно бути не менше трьох лаборантських приміщень (фізики, хімії і біології) площею 15 м² кожне. Лаборантські приміщення потрібно розміщувати суміжно з відповідними лабораторіями і з'єднувати їх дверима.



8.2. Гігієнічні вимоги до дитячих меблів

Меблі дошкільних закладів та шкіл повинні забезпечувати природну фізіологічну позу дитини, при якій робочі операції здійснюються з найменшою затратою енергії м'язів і основних життєво важливих систем.

Залежно від призначення, виділяють три види дитячих меблів:

  1. робочі меблі столи, стільці, шкільні парти, шкільні лави, класні дошки, лабораторні столи, верстати тощо;

  2. допоміжні меблі шафи, вішалки, ящики;

  3. меблі для сну та відпочинку ліжка, дивани, лежанки. Основні групи меблів для дітей дошкільного і шкільного віку.

Найкраще основні гігієнічні вимоги щодо шкільних меблів можна прослідкувати на прикладі класичної шкільної парти (парта Ерісмана).

Розрізняють такі критерії гігієнічної оцінки шкільних меблів: глибина сидіння, що повинна становити від 2/3 до 3/4 довжини стегна; відстань по вертикалі від заднього краю кришки від сидіння до ліктя вільно опущеної руки з додаванням 5 6 см; дистанція сидіння (відстань по горизонталі між переднім краєм сидіння та проекцією заднього краю кришки стола на площину сидіння) буває позитивною (коли є проміжок між сидінням і заднім краєм стола), негативною (коли край сидіння заходить за край стола) і нульовою (коли краї співпадають). Найкраща дистанція негативна і повинна становити 4 7 см. Дистанція спинки (відстань від спинки стільця до заднього краю кришки стола) повинна перевищувати передньо-задній розмір грудної клітки учня на 5 6 см. Кут нахилу кришки стола оптимальний у межах від 12 до 15°. При невідповідності розмірів шкільних меблів зросту учнів розвиваються порушення постави.

Необхідно враховувати, що на поставу впливає також загальна маса книжок, зошитів тощо, а також зручність їх перенесення. Найкращим в цьому відношенні є ранець, який також має вагу. Фізіологічні дослідження опорно-рухового апарату дають можливість встановити допустиму масу щоденного навчального комплекту для учнів 12 класів 1,2 кг, 34-х 2,2 кг, 58 -х 3,2 кг, 912-х 3,7 кг включаючи підручники (для початкових класів вагою до 300 г, для середніх та старших класів — до 800 г), зошити, письмові приладдя, ранці тощо.

У майстернях з обробки деревини і металу встановлюють 20 робочих місць. Столярні верстати випускаються з висотою 75,5, 78,0 або 80,5 см, верстати для ручної обробки металу з висотою 25,0 або 87,0 см. Щоб усунути невідповідність між зростом учнів та робочим місцем, застосовують підставки розміром 55x75 см і висотою 5, 10 та 15 см. Відстань між верстатами в ряду повинна становити не менше ніж 80 см, між рядами не менше ніж 120 см. Верстати необхідно встановлювати під кутом 45° або перпендикулярно до вікна.

8.3. Гігієнічні вимоги до розумової праці учнів

Однією з головних умов забезпечення високої розумової працездатності е міцне здоров'я, значення якого часто недооцінюють батьки та учні.

Ще видатний фізіолог М.Є. Введенський вважав, що при вмілому розподілі розумової праці можна не тільки розвинути величезну за своєю продуктивністю діяльність, але й зберегти її на довгі роки, можливо, на все життя, а також високу працездатність мозку та високий загальний тонус організму. Дійсно, людина втомлюється не стільки від того, що багато працює, а саме через те, що працює невміло та важко.

Необхідно пам'ятати, що найголовнішою умовою забезпечення високої продуктивності розумової діяльності є поступовість входження, у процес її виконання. Встановлено, що незалежно від характеру навчальної роботи впродовж перших 45 хвилин діяльності ступінь ефективності виконання розумової праці значно нижчий, ніж протягом другого і третього проміжків часу такої ж тривалості. Тому недоцільно на першому уроці починати виконувати завдання з найскладніших предметів, адже організм ніби поступово мобілізує та налагоджує відповідні системи на високу функціональну готовність, яка забезпечує наростання інтенсивності інтелектуальної діяльності. Триває цей період, як правило 4050 хвилин.

Ще однією обов'язковою умовою забезпечення високої продуктивності праці є рівномірність та ритмічність розумової роботи. Таким чином, реалізація зазначеного принципу передбачає вироблення раціонального ритму, що забезпечує відповідний розподіл основних етапів діяльності протягом усього часу. Саме постійний ритм зумовлює досягнення високого рівня продуктивності праці. Підтримувати високу працездатність неможливо і без правильного чергування праці й відпочинку, а також заміни одних форм діяльності іншими.



Розумова діяльність неможлива без напруження уваги, що, з одного боку, передбачає її зосередження на певних предметах, з іншого її відхилення на численні суміжні об'єкти, це, у свою чергу, дозволяє одержати додаткові відомості. Отже, дана подвійність процесу уваги породжує відносно швидку втомлюваність. Швидкості втомлюваності протистоїть усвідомлення мети, інтересу, користі та необхідності роботи, яка виконується, це збуджує й активізує увагу та пам'ять.

Пам'ять людини покликана зберігати одержану інформацію, без чого неможливі подальше розширення та поглиблення уявлень про предмети та явища. Для раціональної організації розумової праці важливо визначити, який тип пам'яті властивий дитині. Виділяють зорову, слухову, моторну та змішану пам'ять.

Зорова пам'ять є найпоширенішим типом і зустрічається у 75 80% дітей. При наявності саме такої пам'яті у дитини слід мати на увазі такі моменти:



  1. у разі сприймання інформації на слух почуте слід коротко фіксувати на папері;

  2. вивчаючи навчальний матеріал, треба читати його самому;

  3. намагатися використовувати книжки і посібники, що мають ілюстрації, це допоможе краще засвоювати тему;

  4. працюючи над особистими записами, необхідно підкреслювати потрібні місця кольоровими олівцями.

Слухова пам'ять є менш потужною. Людям, яким вона притаманна, рекомендується для більшого її розвитку:

  1. частіше слухати читання навчального матеріалу іншими;

  2. читати текст вголос;

  3. розмовляти і міркувати вголос;

  4. частіше відвідувати театр, концерти тощо.

Моторна пам'ять полягає в тому, що людина краще запам'ятовує тоді, коли виконує ті чи інші рухи.

При такому типі пам'яті необхідно:



  1. завжди працювати з олівцем, записувати, підкреслювати окремі місця, складати тези та конспекти;

  2. цифри, які треба запам'ятати, слід виписувати або оформлювати у вигляді таблиць, діаграм, графіків;

  3. засвоювати практичні навички в кабінетах, лабораторіях та майстернях.

8.4. Гігієнічні основи режиму дня

Режим дня це раціональний розподіл часу активної діяльності та відпочинку людини протягом дня. Дотримання режиму дня необхідне передусім для того, щоб зберегти і зміцнити здоров'я та забезпечити високу працездатність, особливо в дитячому та підлітковому віці.



Основними елементами режиму дня є різні види розумової ї фізичної діяльності, відпочинок з максимальним перебуванням на свіжому повітрі, регулярне харчування, повноцінний сон та вільний час, що призначений для задоволення індивідуальних нахилів та інтересів. Загальна тривалість та особливості чергування основних режимних елементів залежать від віку дітей та підлітків.

Важливе значення мають режим та організація навчання у школі. Гігієнічні вимоги до режиму навчання в школі передбачають забезпечення оптимального розкладу уроків і перерв, раціональне поєднання розумової І фізичної праці, організацію підготовки домашніх завдань тощо. Розподіл уроків протягом тижня повинен узгоджуватися з-особливостями динаміки змін працездатності учнів. Так, найбільший рівень працездатності спостерігається в школярів у вівторок, середу та четвер, в ці дні й необхідно давати найбільше навчальне навантаження, значно менший у понеділок, п'ятницю та суботу. Першими уроками повинні бути предмети, які не вимагають великого розумового навантаження та напруження (література, історія, географія). Такі предмети, як математика та іноземна мова, що є найбільш важкими, належить планувати на 234-их уроках. 5-й і 6-й уроки, коли рівень працездатності суттєво знижується, слід відводити для предметів, які характеризуються середнім і незначним рівнем розумового напруження (біологія, валеологія, малювання), та уроків праці та фізичного виховання.



Перерви між уроками є необхідним і дуже ефективним видом активного відпочинку, що забезпечує збільшення рухової активності учнів під час перерви, перебування їх на відкритому повітрі, організоване приймання їжі тощо. Тривалість звичайних перерв у школі повинна становити 10 хвилин, великих 20 30 хвилин.

Оптимальна тривалість щоденних домашніх занять для учнів 1 4-х класів становить 1 1,5 години, для учнів 5 6 класів 2 години, для учнів 7 8 класів 2,5 години, для учнів 9 11 класів не більше ніж 3 години. У процесі підготовки домашніх завдань через кожні 40 50 хвилин слід робити 10-хвилинні перерви, головним змістом яких є активний відпочинок.

Серед підходів щодо впорядкування позаурочної діяльності учнів найбільш адекватним, доцільним та простим є запровадження у повсякденне життя школярів комплексної системи оптимізації вільного часу, складовими частинами якої є наукові принципи раціональної організації позанавчальної роботи (підвищення рухової активності у вільний час до гігієнічно обґрунтованих величин; урахування стану здоров'я, особливостей особистості та хронобіологічних характеристик, а також тенденцій формування психофізіологічних функцій організму), концептуальної моделі ефективного використання вільного часу (впровадження оптимального рухового режиму, застосування традиційних та нетрадиційних форм фізичного виховання, а також психофізіологічного впливу на організм, проведення самостійних занять у вільний час), методів та засобів цілеспрямованого впливу на функціональний стан організму (психофізичне тренування, психотехничні ігри тощо).



Розглядаючи особливості канікулярного відпочинку дітей та підлітків, зокрема гігієнічні аспекти забезпечення ефективної діяльності літніх оздоровчих таборів, слід відзначити, найбільш раціональною є павільйонна система їх забудови з розміщенням в окремих будинках-павільйонах таких приміщень, як спальні павільйони (кожна спальна кімната повинна бути розрахована не більше ніж на 10 людин), блок харчування, клубні та адміністративно-господарські приміщення, медичний пункт з аптекою, процедурною та ізолятором. У павільйонах для сну на відкритому повітрі бажано мати веранди або криті тераси, надвірні умивальні з устаткуванням для миття ніг тощо. Для школярів старшого віку допустимим є розміщення спалень оздоровчих таборів у наметах табірного типу, місткість яких не перевищує на 10 людин.
9. Проблеми патології органів зору у дітей і підлітків

Життя людини постійна і активна взаємодія з навколишнім середовищем, яка неможлива без складних і досконалих органів відчуття, найважливішим з яких є зір. Встановлено, що 95% інформації про зовнішній світ людина отримуємо завдяки зору.

В даний час різке скорочення рухової активності сучасних школярів і збільшення зорових навантажень призвели до серйозних захворювань і порушень зору.



Сьогодні більше 50% сучасних школярів страждає короткозорістю, зростають і вікові зміни очей, що призводить до далекозорості. Причому, тривожна тенденція збільшення порушень зору в даний час не тільки не зменшується, але й не стабілізується.

Аналіз науково-методичної літератури, що стосується проблеми профілактики порушень зору показав, що достатньо глибоко вивчені причини виникнення зорових розладів, розроблені шляхи їх попередження і корекції при дотриманні основ гігієни, режиму дня, правильного харчування, оздоровлення і загартування організму, розроблена система фізичного виховання школярів, які погано бачать.

Проте до теперішнього часу не існує педагогічних програм, спрямованих на попередження порушень зору школярів в режимі навчального дня, де зорове навантаження особливо велике. Спостерігається відсутність профілактики порушень зору в чинних програмах з фізичного виховання, що проявляється у недотриманні гігієнічних вимог в процесі навчання школярів в сучасних загальноосвітніх установах, в умовах постійно зростаючих зорових навантажень.



Враховуючи вищесказане, розробка програми профілактики порушень зору засобами фізкультурно-оздоровчої діяльності і введення її у режим навчального дня молодших школярів є надзвичайно актуальним.

1. Стан зору школярів в даний час і його взаємозв'язок з рівнем їх фізичного розвитку, поставою та фізичною підготовленістю

В теперішній час соціальні та екологічні умови, труднощі в організації медичного обслуговування призвели до зростання всіх видів захворюваності та скорочення тривалості життя населення України. Більшою мірою до цього схильні найбільш чутливі та вразливі діти. Серед дітей, які щойно пішли до школи, здорових лише біля 10%, потребують лікування 35%, мають хронічну патологію 70 % і інші захворювання 45%. У структурі захворюваності збільшилася частка хвороб нервової системи і органів чуття, а також хвороб органів травлення і кістково-м'язової системи. Дослідження стану здоров'я школярів за останні роки показали, що в структурі захворюваності на лідируючому місці виступає патологія органів зору, найчастіше прогресує короткозорість. На думку вчених короткозорість починає формуватися в шкільному віці та надалі прогресує. Крім того, виявляються випадки розвитку далекозорої рефлексії у молодших школярів. Таким чином, виникнення порушень зору в шкільному віці починає набувати масштабів справжньої катастрофи.

Аналіз науково-методичної літератури показав, що вивченням стану зору школярів займається велика кількість дослідників. За даними Е.С. Аветісова кількість дітей, що мають порушення зору, коливається в шкільному віці від 2,3% до 36,2%, Н.Г. Клопоцька відзначає, що до 3 4 класу цей показник складає 15 17%, а до закінчення школи 35%. Дослідження останніх років показали, що кількість школярів з порушеннями зору значно зросла. Так, за деякими даними, порушеннями зору страждає близько 38% школярів. Практично всіма дослідниками наголошується значне зниження стану зору школярів за останні роки, а також погіршення зору з віком.

Таким чином, кількісні показники поширеності порушень зору в шкільному віці, що наводиться різними авторами, помітно варіюється, що не створює цілісного уявлення про структуру порушень зору, проте авторами підкреслюється закономірна зміна рефракції ока за віком. Не дивлячись на те, що в даний час простежується тенденція до погіршення зору, нами практично не виявлено робіт, що характеризують рівень його порушення у різних вікових груп, відсутні дані з динаміки порушень зору школярів за останні роки. Створюється враження, що проблемі охорони зору школярів в даний час не приділяється належної уваги.

Зниження зору школярів за останні роки вчені пов'язують з переліком причин. Так, на думку вчених, погіршення зору пов'язано з умовами сучасної цивілізації, широким розвитком інформаційних та комп'ютерних технологій, інакше кажучи новітніх досягнень науково-технічного прогресу, що ставлять підвищені вимоги до зорового аналізатора школярів. Автори відзначають, що збільшення навантаження на очі, перевтома при слабкості очних м'язів у дітей є основною причиною зниження зору школярів.

Згідно думки ряду авторів, найбільш істотними чинниками, що впливають на зниження зору школярів, є несприятливі чинники внутришкільного середовища, а також організація навчального процесу. Автори відзначають, що ускладнення шкільних програм і використання нових педагогічних технологій призвели до погіршення зору і підвищення рівня захворюваності школярів. Порівнюючи стан зору учнів початкових класів, що навчаються в звичайних школах і школах з певною спеціалізацією, дослідники виявили істотні відмінності. Так, в школах з поглибленим вивченням іноземних мов кількість учнів, які мають порушення зору становила 53,7%, тоді як в звичайних школах цей показник дорівнює 33%. Отже, організація шкіл нового зразку з широким арсеналом педагогічних технологій впливає на зниження зору школярів. Обґрунтувати дане положення можна тим, що до рівня знань сучасних школярів висуваються підвищені вимоги, а це пов'язано з великим об'ємом зорових навантажень як в навчальний час, так і при виконанні домашніх завдань. Крім того, у іграх дітей почали домінувати комп'ютерні ігри, тому школярі мало рухаються, не отримують від рухів оздоровчої дії, що дозволяє зняти зорове навантаження. Результати досліджень Є.Є. Іванової показали, що учбові програми в сучасних школах зазнають великих змін навчальний матеріал викладається на високому рівні, прискорився темп навчання. Все це сприяє інтенсифікації розумової діяльності учнів, збільшенню навантаження на центральну нервову систему, зір, слух, опорно-руховий апарат. А оскільки зір дітей 6 7 років ще не сформований, саме він і уражається, в першу чергу, при нераціональній організації навчально-виховного процесу в школі, недотриманні гігієнічних вимог до умов навчання (неправильне освітлення, невідповідність шкільних меблів росту учнів і т.п.). Таким чином, дослідниками виявлені чинники, що впливають на зниження зору школярів в даний час це неправильна організація навчального процесу, невідповідність навчального навантаження віковим і індивідуальним особливостям дітей, а також гігієнічних вимог до умов навчання учнів.

Дослідження останніх років істотно поповнили і поглибили уявлення про причини виникнення порушень зору. Авторами встановлено, що короткозорість частіше виникає у дітей з недостатнім фізичним розвитком, що дозволяє по-новому оцінити значення фізичної культури в профілактиці короткозорості та її прогресі. Розвитку короткозорості сприяє також ослаблення очних м'язів, що є результатом недостатньої тренованості. При значних зорових навантаженнях циліндричний м'яз, який регулює зміну кривизни кришталика, працює на межі своїх можливостей, і організм вимушений перебудовуватися. Для цього, як стверджують автори, є тільки один шлях - подовження очного яблука в передньо-задньому напрямку, і організм, особливо в період росту і розвитку, легко справляється з цим завданням, роблячи око короткозорим. Таким чином, недостатній фізичний розвиток і слабкість м'язів очного яблука є, на думку ряду вищеназваних авторів, однією із головних причин зниження зору школярів.

У зв'язку з виявленим припущенням про те, що порушення зору частіше виникають у дітей, які мають поганий фізичний розвиток, нами зроблена спроба аналізу науково-методичної літератури з даної проблеми, яка полягала у визначенні рівня фізичного стану школярів в даний час і виявленні його взаємозв'язку із станом зору.



У доступній нам науково-методичній літературі, що торкається проблеми фізичного стану, є різні точки зору за визначенням даного поняття. На думку ряду авторів, головним чинником в оцінці фізичного стану школярів є фізичний розвиток. Проте існують й інші точки зору, згідно яких, фізичний стан визначається не якимось одним показником, а сукупністю взаємозв'язаних ознак, що включають визначення фізичного розвитку, стан постави, функціональної і фізичної підготовленості, яка найповніше відображає даний стан.

Фізичним розвитком є комплекс морфофункциональньїх ознак, що характеризують фізичну працездатність, рівень вікового біологічного розвитку індивідуума.

Аналіз науково-методичної літератури, що стосується проблеми фізичного розвитку школярів в даний час, показав, що процес акселерації підростаючого покоління, який спостерігався з початку століття майже у всіх країнах світу, почав стихати. Причини цього точно невідомі, але, на думку ряду авторів, важливу роль в цьому відіграють соціальні і економічні чинники, оскільки встановлено, що постійне проживання в умовах підвищеного вмісту шкідливих промислових викидів в атмосферу негативно впливає на фізичний розвиток і загальмовує статеве дозрівання дітей і підлітків. У роботах А.А.Баранова, Н.А.Матвєєвої наголошується, що збільшення маси тіла не супроводжується адекватним покращенням показників життєвої ємкості легенів, динамометрії, ємкості грудної клітки, а також функціональної здатності кардіо-респіраторної системи, величиною загальної працездатності.

Аналіз стану фізичного розвитку дітей які погано бачать та тих, які з нормальним зором, проведений нами на основі даних різних авторів, не виявив істотних відмінностей, а навіть виявив певні суперечності. Тому нам не вдалося виявити взаємозв'язок між станом зору школярів та їх фізичним розвитком.

Одним з найважливіших показників, що характеризують фізичний розвиток школярів, є стан опорно-рухового апарату. В даний час, у 30 40% дітей дошкільного віку виявлені порушення постави. Серед школярів кількість таких дітей, за даними різних авторів, коливається від 38% до 68,9%. Таким чином, порушення постави дітей і підлітків явище достатньо поширене.

Існують суперечливі думки, щодо того, яке з порушень є первинним зору чи постави. Так, за даними ряду авторів, порушення постави -явище вторинне, викликане тим, що діти часто приймають неправильне положення коли читають чи пишуть через дефекти зору. Спочатку у школярів відбувається погіршення постави. Із-за слабкості м'язів шиї, спини, тулуба діти не можуть тривало зберігати правильне положення на уроках та інстинктивно схиляють голову, працюючи на близькій відстані, що і призводить до зниження гостроти зору. Відсутність єдиної думки з даного питання пов'язана з тим, що причини, які ведуть до того або іншого порушення, можуть бути різними.

Аналіз фізичної підготовленості, свідчить про значне її погіршення за останнє десятиліття. Простежуються факти зниження показників фізичної підготовленості в учнів, скорочення кількості осіб, що займаються фізичною культурою і спортом, при зростанні негативних явищ в суспільстві.

У науково-педагогічній літературі наголошується, що дівчата 15 17 років, які страждають короткозорістю, значно відстають за рівнем фізичної підготовленості від одноліток у яких нормальний зір, такі діти мають нижчі показники в бігу на 30 метрів, в стрибках.



Таким чином, аналіз науково-методичної літератури показав, що сьогодні простежується тенденція до погіршення зору дітей молодшого шкільного віку. Виявлено, що на зниження їх зору впливає комплекс чинників, найбільш істотними з яких є: надмірне навантаження на орган зору у зв'язку з високим розповсюдженням засобів масової інформації; вплив несприятливих чинників внутрішньошкільного середовища; нераціональна організація навчального процесу; недотримання гігієнічних вимог до умов навчання школярів; різке скорочення рухової активності сучасних школярів і, як наслідок, ослаблення очних м'язів, що призводить до виникнення порушень зору. Разом з погіршенням зору знижується рівень їх фізичного стану. Тому одним з напрямів навчально-виховної роботи в школі повинні бути не тільки здобування освіти, але і створення умов для реалізації сучасних і ефективних програм профілактики порушень зору і оздоровлення учнів молодшого шкільного віку з використанням засобів фізичного виховання.

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   19


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка