Міністерство освіти І науки україни київський національний торговельно-економічний університет інституційна трансформація фінансово-економічної системи україни в умовах глобалізації реферат




Скачати 201,22 Kb.
Дата конвертації13.04.2017
Розмір201,22 Kb.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУЦІЙНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
РЕФЕРАТ


  1. СІДЕНКО Володимир Романович - член-кореспондент НАН України, доктор економічних наук, науковий консультант Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова

  2. СКРИПНИЧЕНКО Марія Іллівна - член-кореспондент НАН України, доктор економічних наук, професор, заслужений економіст України, завідувач відділу моделювання та прогнозування економічного розвитку Інституту економіки і прогнозування НАН України

  3. ПОНОМАРЕНКО Володимир Степанович - доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, ректор Харківського національного економічного університету

  4. ЧУГУНОВ  Ігор  Якович - доктор економічних наук, професор, заслужений діяч  науки  і  техніки  України, завідувач кафедри фінансів Київського національного торговельно-економічного університету

  5. ЛУНІНА  Інна Олександрівна - доктор економічних наук, професор, заслужений діяч  науки  і  техніки  України, завідувач відділу державних фінансів Інституту економіки і прогнозування НАН України

  6. БЛАКИТА Ганна Владиславівна - доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри економіки та фінансів підприємства Київського національного торговельно-економічного університету

  7. ЗАПАТРІНА Ірина Вікторівна - доктор економічних наук, професор, директор Науково-дослідного фінансового інституту Київського національного торговельно-економічного університету

  8. КВАЧ Ярослав Петрович - доктор економічних наук, професор, директор Одеського торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету


Київ – 2017

Метою роботи є визначення основного змісту та характеристик процесу фінансової глобалізації економіки та його впливу на формування умов фінансово-економічного розвитку в Україні.

На основі теоретичних і емпіричних досліджень визначено суперечливий вплив асинхронного та асиметричного розвитку фінансової глобалізації на розвиток національної економіки та її фінансової системи, тенденцію до ускладнення структури світової економіки під впливом формування глобальних інститутів регулювання. Створено наукові основи комплексного, міждисциплінарного підходу до визначення моделі включення країни в процес глобалізації, що ґрунтується на наявних у країни соціокультурних цінностях та політиці цілеспрямованого формування нових ресурсів суспільного розвитку. Сформовано базові концептуальні засади дослідження фінансово-економічних криз в умовах глобалізації та відповідних дієвих засобів економічної політики.

Розроблено систему заходів економічної політики України, що здатна забезпечити значний позитивний синергетичний ефект і поступову еволюцію у напряму формування відкритої моделі ендогенного розвитку економіки країни та спрямована на реалізацію потенціалу країни в умовах включення в процес глобалізації. Створено основи концепції макроекономічного прогнозування, побудови комплексних інтегрованих моделей економічного розвитку в умовах нестабільної економічної кон’юнктури. Обґрунтовано та визначено інституційні засади трансформації системи державних фінансів, положення адаптивної інсти­туційної архітектоніки бюджетної системи, довгострокову бюджетну стратегію в умовах глобалізації та економічної циклічності.



Визначено суперечливий вплив асинхронного та асиметричного розвитку фінансової глобалізації на розвиток національної економіки та її фінансової системи.

Поряд зі створенням нових можливостей розширення і поглиблення поділу і кооперації праці, можливістю оптимально концентрувати необхідні ресурси в тих місцях, де це дати найбільший ефект, розширенням сфери вибору, мають місце істотні негативні наслідки. Вони пов’язані з тим, що процес глобалізації попервах постає як процес неоліберальної глобалізації та здійснюється в світогосподарській структурі, в якій відбувається експансія назовні ендогенно упорядкованих економік країн – глобальних лідерів і зростаюча екзогенізація розвитку країн «глобальної периферії», за якої основні ресурси економічного розвитку формуються прямо або опосередковано під впливом зовнішніх, незалежних від даної національної економіки імпульсів. У результаті, як загальна якісна траєкторія розвитку, так і кількісні параметри зростання визначаються переважно не в рамках моделі, яка описує національну економічну політику, а в рамках індукованих в економіці ефектів, що породжуються країнами – світовими лідерами. Це може справляти руйнівний вплив на процеси реалізації стратегій національного економічного розвитку. Неоліберальна глобалізація надає додаткові можливості сильним та здатним на проведення ефективної національної політики розвитку, але створює значні ризики для слабких національних економік.

В альтернативному неоліберальному (синергетичному) типі глобалізації, котрий може настати в майбутньому, державне і глобальне регулювання мають сформувати єдину, ієрархічно впорядковану глобальну структуру, де національні економіки матимуть можливість ендогенізувати свій розвитокв сенсі їх упорядкованого вбудовування в процеси національного розвитку і перетворення глобальних зв'язків на важливу умову існування стійкої структури національного розвитку на власній основі.

Встановлення тенденції до ускладнення структури світової економіки під впливом формування глобальних інститутів регулювання.

У процесі глобалізації відбувається структурне ускладнення світової економіки, коли внаслідок становлення нових глобальних інститутів економічна структура набуває рис багаторівневості і взаємозалежності. Водночас, саме національний рівень продовжує і в умовах сучасної глобалізації залишатися головним структуроутворюючим рівнем, оскільки саме на ньому здійснюється найбільш комплексне і широке за охопленням регулювання максимально диверсифікованим макроекономічним інструментарієм.

Фінансова сфера є на сьогодні найбільш глобалізованою серед усіх сфер економіки. Сектор фінансових послуг, як головний носій глобальних економічних відносин, характеризується яскраво вираженими мережевими взаємовідносинами. Саме становлення якісно нових мережевих технологій бізнесу являє собою основу глобальних стратегій розвитку. Водночас глобалізація в фінансовому секторі має географічну локалізацію у вигляді мережі нечисленних світових фінансових центрів, які і виступають глобальними центрами мезоекономічного регулювання світової економіки.

Створення наукових основ комплексного, міждисциплінарного (метаекономічного) підходу до визначення моделі включення країни в процес глобалізації, що ґрунтується на наявних у країни культурних цінностях та політиці цілеспрямованого формування нових ресурсів розвитку.

Окреслене коло параметрів, які мають найбільший вплив на процеси розвитку у процесі глобалізації, що включає:



культурні цінності, суспільні інтереси і політичні цілі суспільства: ключові компоненти системи суспільних цінностей та їх переважний характер (економічний, позаекономічний); (гео)економічні та (гео)політичні інтереси національної держави; пріоритетні цілі політики соціально-економічного розвитку та міжнародної політики;

наявні і потенційно доступні ресурси розвитку: ступінь наявності того чи іншого ресурсу в порівнянні з іншими країнами (статична порівняльна перевага); структура потенціалу створення нових ресурсів розвитку (динамічна порівняльна перевага); базовий для країни тип міжнародної конкурентоспроможності – поточний і перспективний;

переважаючі компоненти і тип взаємодії в процесі (механізмі) організації між різними рівнями соціально-економічної системи: положення на шкалі «лібералізм – дирижизм» (рівень свободи приватного підприємництва і державного регулювання соціально-економічних процесів); рівень суспільного поділу і кооперації праці; ступінь поширення у сфері економіки корпорацій та асоціацій, а також добровільних громадських об'єднань (недержавних організацій); ступінь розвитку ринкових інститутів; рівень виробничої та ринкової інфраструктури.

Формування базових концептуальних засад дослідження фінансово-економічних криз в умовах глобалізації та засобів економічної політики, які мають вживатися у цьому зв’язку.

В умовах глобалізації відбувається значна модифікація механізмів циклічного розвитку економіки, і в тому числі зміна механізмів визрівання та протікання економічних криз. Новітніми факторами впливу на їх формування стали:

перетворення фінансової сфери на таку, що надає найбільші впливи на економічну динаміку, і одночасно на головний осередок глобальної економічної нестабільності;

зростаюча віртуалізація ринкових механізмів, яка призводить до відриву важливих економічних параметрів – пропозиції грошей, цін і валютних курсів – від реальної економічної основи, що істотно посилює нестабільність;

посилення значення неекономічних факторів у розвитку циклічної динаміки, зокрема вплив значного розширення потоків інформації на формування очікувань і моделей економічної поведінки;

підвищення рівня синхронізації економічних циклів і механізмів «взаємного зараження» при виникненні локальних кризових явищ.

Переміщення центра ваги у механізмах поширення циклічних коливань із сфери торгівлі до сфери руху ліквідних капіталів, а також перетворення ТНК на провідних «агентів циклічності».

Становлення механізмів скоординованої глобальної антикризової політики, здійснюваної за прямої участі глобальних регулюючих інститутів.Водночас, процеси самі глобалізації характеризуються хвилеподібним протіканням, коли за періодом максимального їх поширення неминуче наступає спад, а згодом і криза процесу. Нині світ вступив у фазу деструкції сучасного неоліберального формату глобалізації в результаті глобальної фінансово-економічної кризи 2008–2009 років.

Фінансова глобалізація зумовлює підвищення можливості виникнення в криз платіжних балансів країн внаслідок: переміщення великого обсягу ліквідного капіталу у пошуках більш високих прибутків, стабільних фінансових гаваней; зміни у фінансовій стратегії провідних транснаціональних компаній світу; раптових змін ринкових настроїв портфельних інвесторів, схильних до вияву стадної поведінки на ринку; порушення окремими країнами базових принципів макроекономічної політики, зокрема принципу «неможливої трійки» Манделла–Флемінга; глобальних структурних дисбалансів та асиметрій, які утворилися внаслідок незбалансованих глобальних процесів обміну.

Якщо порушення рівноваги платіжного балансу спричинене головним чином структурними факторами, застосування традиційних методів регулювання платіжного балансу через регулювання валютного курсу та митно-тарифні методи, не може бути ефективним, і пріоритет має віддаватися методам впливу на зміну структурних параметрів економіки та на споживчі преференції всередині країни.



Обґрунтування системи заходів економічної політики України, спрямованих на поліпшення умов включення країни в процес глобалізації.

Нинішня малоперспективна для країни модель участі в процесах глобалізації, базується на наявній структурі порівняльних і конкурентних переваг в галузі низько- і середньо низькотехнологічних виробництв, є малорухливою (інерційною) і практично не веде до формування порівняльних і конкурентних переваг вищого порядку, характерних для найбільш динамічних економік світу.

Найважливішою характеристикою перспективної національної моделі розвитку в умовах глобалізації має бути не підпорядкування національної економіки глобальним економічним процесам, а активне використання позитивів глобальної економіки для оптимізації умов ендогенного національного економічного розвитку. Для цього необхідно поставити в центр політики саме цілеспрямоване формування ресурсів розвитку, адаптувавши до них відповідні тактичні цілі і завдання як всередині країни, так і в міжнародній економічній сфері. Комплекс запропонованих пріоритетів фінансово-економічної політики держави охоплює:

значне прискорення темпів оновлення основного капіталу, особливо в галузях, що визначають технологічний прогрес і в галузі інфраструктури; прискорене формування інститутів розвитку грошового ринку і ринку капіталів з метою нарощування рівня капіталізації економіки; проведення державою за допомогою інструментів кредитної політики активної політики структурної корекції економіки, у т.ч. з метою ліквідації дефіциту капіталу для здійснення значних національних проектів економічного розвитку; надання податкових кредитів на суму ввезеного імпортного інвестиційного обладнання з метою стимулювання імпорту саме товарів інвестиційного призначення, які використовуються для створення технологічно досконалих виробництв; прогресуюче зниження реальних процентних ставок по кредитах як всередині країни, так і в зовнішньоекономічній діяльності для здійснення розвитку капіталомістких видів виробництва і кредитування зарубіжних споживачів вітчизняної продукції; створення сучасної системи страхування експортних кредитів і зовнішньоекономічних ризиків в цілому; використання у випадках освоєння нових, технологічно ємних виробництв механізмів тимчасово підвищеної тарифного захисту, що забезпечує належний рівень віддачі від інвестицій в зазначені види виробництва;

надання пріоритету значному нарощуванню підготовки висококласних фахівців у галузі природничих наук, що є запорукою ендогенного технологічного прогресу в країні, у т.ч. через застосування податкових важелів в управлінні структурою підготовки кадрів у вітчизняних вузах на контрактній основі та цільового фонду субсидування підготовки в галузі пріоритетних природничих наук; істотне збільшення асигнувань на цілі охорони здоров’я і доведенням їх до параметрів (частка ВВП), які існують в найбільш розвинених країнах; збільшення сукупних витрат на наукові дослідження і розробки до, як мінімум, 3% ВВП, при цьому частка недержавних джерел фінансування повинна наближатися до 70%; повне звільнення від оподаткування витрат компаній на цілі НДДКР (до певного ліміту по відношенню до сукупного валового доходу в залежності від виду економічної діяльності); введення практики державних дотацій (зі національного фонду стимулювання фундаментальних досліджень) для пріоритетних фундаментальних досліджень і розробок в розмірі до 50% їх загальної вартості за умови фінансування інших витрат за рахунок власних коштів підприємств;

значне збільшення державних асигнувань на розвиток сфери культури і підготовки зростаючого числа фахівців в галузі сучасних гуманітарних технологій; надання державою безкоштовних техніко-економічних консультацій та відповідного інформаційного забезпечення для розгортання пріоритетних високотехнологічних виробництв, виходу на нові закордонні ринки; надання державою відповідних пільг, що знижують для суб'єктів економічної діяльності вартість участі в зарубіжних ярмарках і виставках; надання пріоритету питанням реалізації низки національних програм інфраструктурного розвитку. Основні національні проекти розвитку інфраструктури повинні бути об'єктом цільового спільного державно-приватного фінансування, що могло б не тільки здійснювати такі програми при обмеженому рівні бюджетного навантаження, але і підвищити гарантії їх якісного техніко-економічного опрацювання.

Розвинуто інституційні засади сучасної концепції перетворень системи державних фінансів України та міжбюджетних відносин. У рамках даної концепції визначено підходи до забезпечення ефективного функціонування багаторівневих бюджетних систем, формування правил і процедур прийняття бюджетних рішень, підвищення відповідальності органів влади всіх рівнів за надання бюджетних послуг та соціально-економічний розвиток адміністративно-територіальних одиниць.

Модернізація податкової системи України під впливом глобалізаційних процесів, потребує її переорієнтації на більш надійні джерела доходів, що мають немобільну базу оподаткування та характеризуються низькими можливостями для ухилень від оподаткування, розширення оподаткування отримувачів високих доходів та великих підприємств. Подальше реформування системи оподаткування доходів фізичних осіб потребує включення різних джерел доходів з метою підвищення соціальної справедливості та ефективності оподаткування, запровадження податків на майно, у т.ч. на нагромаджене чисте багатство, які можуть слугувати важливим доповненням до податку з доходів, закриваючи прогалини прибуткового оподаткування.

Розроблено концептуально новий підхід щодо бюджетної децентралізації, що полягає у створенні умов для відповідального виконання функцій публічної влади, який базується на принципах фіскальної солідарності та еквівалентності, економічних критеріях розподілу повноважень, видаткових зобов’язань і доходних джерел між бюджетами різних рівнів.

Стратегія реформування міжбюджетних відносин має визначати чіткий розподіл повноважень між органами державної влади та органами місцевого самоврядування, розподіл об’єктів загальнодержавної та комунальної власності відповідно до функціональних повноважень органів влади, перерозподіл доходів і вибір формули трансфертів. Визначено інституційні ризики нестабільності державних фінансів країни та заходи щодо покращання стану державних фінансів як передумови вирішення економічних проблем, підвищення ролі держави у розвитку інфраструктури країни.

Розкрито економічну сутність бюджетної системи в якості інструменту регулювання економічного розвитку, що полягає у використанні бюджетної архітектоніки, яка визначається оптимальними співвідношеннями між елементами бюджетної системи, для впливу на динаміку економічного розвитку. Показано роль бюджетної системи як адаптивного механізму у системі регулювання економіки, спрямованого на забезпечення адекватності регулятивних заходів внутрішнім і зовнішнім змінам економічного середовища з метою економічного розвитку держави та адміністративно-те­ри­то­ріаль­них одиниць.

Запропоновано структурно-функціональну модель системи бюджетного регулювання, яка ґрунтується на інтеграції державного регулювання дохідної і видаткової частин бюджету, міжбюджетних відносин, дефіциту (профіциту) бюджету, державного боргу з урахуванням динаміки економічних процесів та зовнішньоекономічного середовища. Визначено особливості бюджетного регулювання як складової економічного розвитку, інституційні засади розвитку фінансово-бюджетних відносин. Розкрито сутність формування бюджетної стратегії у системі економічної циклічності. Здійснено розробку інтегрованих бюджетних показників відповідно до темпів економічного зростання у довгостроковій перспективі. 

Бюджетна стратегія є однією з найбільш вагомих складових системи державного регулювання соціально-економічного розвитку країни. Система бюджетного регулювання має постійно вдосконалюватися та адаптуватися до інституційних перетворень економічного середовища, динаміки і тенденцій суспільного розвитку, економічної циклічності з урахуванням необхідності підвищення рівня збалансованості та ефективності функціонування державних фінансів. Результативність бюджетної стратегії визначається як перевищення ефективності видатків бюджету фіскального впливу доходів бюджету, значення цього перевищення повинно бути найбільшим. Країни, які здатні у певній мірі досягнути зазначеного мають дієвий фінансовий інструмент економічного зростання.

Розроблено теоретичне підґрунтя інституційної трансформації інвестиційної діяльності та основні напрями здійснення інноваційної політики регіону. Розвинено основні засади іміджу підприємств як стрижня інвестиційної політики з метою залучення потенційних інвесторів для вкладання коштів у розвиток економіки. Розвинено підходи до процесу інституційної трансформації фінансово-економічних відносин торговельних підприємств для забезпечення стратегічного фінансового розвитку в умовах глобалізації. Запропоновано інструментарій формування та імплементації розробленої фінансової стратегії цих підприємств в умовах нестабільного економічного середовища.

Визначено концептуальні засади розроблення фінансової стратегії підприємств торгівлі. Розгляд сучасних концепцій формування і реалізації стратегії підприємства дозволив інтегрувати їх у систему відповідних методологічних принципів стратегічного процесу у фінансовій діяльності торговельних підприємств. Суттєво впливає на процес формування і реалізації фінансової стратегії торговельних підприємств нестабільність зовнішнього фінансового середовища. У процесі дослідження сформульовано сутність цього поняття, запропоновано класифікацію видів цієї нестабільності, ідентифіковано основні чинники, що генерують таку нестабільність. Запропоновано теоретико-праксеологічні підходи до діагностування стратегічних можливостей фінансового розвитку торговельних підприємств, в основу яких покладено розроблену концепцію діагностування, яка включає принципи діагностування, класифікацію стратегічних можливостей підприємства, об’єкти діагностування, стратегічну сегментацію факторів зовнішнього фінансового середовища торговельних підприємств. Розроблено методологію обґрунтування системи стратегічних фінансових рішень торговельних підприємств. З цією метою розвинено теоретичні концепції розробки таких рішень, методологічні підходи до обґрунтування вибору виду фінансової стратегії підприємств на основі матричного методу, формування стратегічних цілей їх фінансового розвитку і портфеля стратегічних фінансових ініціатив, оцінки розробленої фінансової стратегії. Система сформульованих і обґрунтованих основних положень, висновків є новим підходом до вирішення важливої науково-прикладної проблеми забезпечення стратегічного фінансового розвитку торговельних підприємств в умовах глобалізації.

Запропоновано підходи до інституційної трансформації системи фінансових відносин, інструментів та стимулів, які спрямовані на розвиток технічного прогресу, покращення використання основних виробничих фондів і оборотних коштів, зростання прибутку та підвищення ефективності виробництва на підприємствах паливно-енергетичного комплексу та інших галузей реального сектору національної економіки: розроблено інституційний механізм фінансових відносин, що сприяє впровадженню інноваційних технологій у виробничу діяльність підприємств паливно-енергетичного комплексу та спрямований на покращення екологічного стану в державі на основі довгострокової програми адаптації високотехнологічних нетрадиційних джерел енергії до екологобезпечного розвитку основних галузей реального сектору вітчизняної економіки; визначено напрями інституційної трансформації фінансового механізму розвитку підприємств паливно-енергетичного комплексу, яка базується на залежності фінансового забезпечення від зниження наднормативних технологічних втрат електроенергії та передбачає удосконалення розрахункових відносин між виробниками та споживачами електроенергії на основі державно-приватного партнерства в паливно-енергетичній галузі; обґрунтовано теоретико-методологічні засади застосування контролінгу бізнес-процесів в контексті забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємств паливно-енергетичного комплексу та енергетичної безпеки країни в умовах загострення нестабільності на ринку енергоносіїв; розкрито принципи процесу послідовного створення інституційного механізму єдиної інвестиційної системи як частини фінансової системи країни, здатної забезпечити фінансовими ресурсами технологічну модернізацію та структурну перебудову реального сектору національної економіки; розроблено концептуальні засади застосування фінансово-економічних інструментів для стимулювання розвитку виробництва та експорту високотехнологічних товарів, підвищення конкурентоспроможності реального сектору національної економіки в умовах структурної трансформації зовнішньої торгівлі; розроблено методологічні засади аналітичної системи оцінювання результатів праці, доходів, витрат, активів, власного капіталу, рентабельності, фінансового стану,міжнародної та інвестиційної діяльності на підприємствах реального сектору економіки.

Створено науково-методичні основи, методи і засоби державно-приватного партнерства як складової фінансово-економічної системи України на основі провідного світового досвіду і вибору оптимальних для країни напрямів його адаптації: визначено сучасні тенденції розвитку державно-приватного партнерства як для модернізації інфраструктури життєзабезпечення, так і для підвищення ефективності системи управління державними фінансами у країнах, що розвиваються; систематизовано форми і механізмів співробітництва держави і бізнесу, що застосовуються в країнах з макроекономічною нестабільністю з диференціацією їх залежно від інвестиційних зобов‘язань сторін, розподілу повноважень та ризиків, передачі прав власності чи управління від держави до приватного партнера після закінчення реалізації проекту державно-приватного партнерства; доведено необхідність розвитку державно-приватного партнерства шляхом визначення єдиних концептуальних та інституційних засад врегулювання відносин, що формуються в рамках державно-приватного партнерства; запровадження системного бачення держави щодо упровадження та розвитку процесу взаємовигідного співробітництва держави з приватним бізнесом; визначено основні проблеми регулювання та інституційного середовища у сфері державно-приватного партнерства в Україні. Застосування наданих пропозицій надало можливість покращити умови для залучення приватних інвестицій в країну на засадах державно-приватного партнерства та забезпечити на цій основі сталий розвиток громад, покращення навколишнього середовища та підвищення якості життя населення.

Поглиблено наукові основи сучасної концепції макроекономічного прогнозування в частині побудови інструментарію комплексних інтегрованих моделей економічного розвитку, орієнтованих на практичну реалізацію в умовах нестабільної економічної кон’юнктури. Основні теоретичні та практичні здобутки у цій сфері полягають в тому, що розроблено систему макромоделей прогнозування економіки України як методологічну основу програмно-аналітичного інструментарію супроводження бюджетного процесу «Макропрогноз економіки України». Система макромоделей включає інтегровані моделі прогнозування економіки України, модель балансування реальних і фінансових потоків за секторами економіки та орієнтована на практичну реалізацію в умовах нестабільної економічної кон’юнктури. Комплексні моделі прогнозування економіки України ув’язують в єдину інтегровану систему різні сфери вітчизняної економіки та є відповідною базою для кількісного обґрунтування параметрів економічної політики і оцінки їх впливу на динаміку економічного розвитку. Розкрито особливості міжсекторного взаємовпливу факторів розвитку у системі сумісних рівнянь через аналіз системи макроекономічних показників, що характеризують розподіл ВВП за системою національних рахунків, показники бюджетного сектора, грошові агрегати та макроскладові платіжного балансу. Обгрунтовано можливості зазначеного модельного інструментарію щодо прогнозування макропоказників розвитку економіки України, формалізовано особливості взаємодії основних чинників макронестабільності та небезпечних економічних дисбалансів в Україні у розрізі основних макро-секторів економіки (реальний, бюджетний, грошово-кредитний, зовнішньоекономічний) за сучасних волатильних умов розвитку світової і вітчизняної економіки та виконано сценарне прогнозування основних макроекономічних показників України на середньостроковий період.

Здійснені розробки моделей різнопланового характеру дозволяють у реальному режимі часу вести необхідний комплекс обґрунтування економічної політики держави. Розроблений модельний інструментарій інтегрований в систему моделей світової економіки «Проект LINK» і знаходиться у постійному робочому стані, що дозволяє два рази на рік оновлювати середньострокові прогнози розвитку макроекономічної ситуації в Україні та забезпечувати роботу міжнародної експертної групи зазначеного проекту щодо аналізу актуальних питань моделювання та прогнозування розвитку економіки світу, окремих країн та регіонів. За результатами модельних розрахунків визначено умови і фактори прискорення економічної динаміки в Україні відповідно до цільового сценарію зростання ВВП на період 2016-2020 років.

Запропонований метаекономічний підхід до формування моделі включення країни у процес глобалізації не має аналогів у світі. Результати дослідження впроваджено в освітньо-педагогічний процес вищих навчальних закладів України, науково-дослідні економічні програми Інститутів Національної академії наук України, провідних аналітичних Центрів економічних досліджень світу, діяльність Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.



Кількість публікацій: 54 монографії, 25 підручників, 440 статей. Згідно бази даних Google Scholar загальна кількість посилань на публікації авторів складає 7345, h-індекс = 104. За даною тематикою захищено 19 докторських та 83 кандидатських дисертацій.


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка