Міністерство освіти і науки України Криворізький державний педагогічний університет Кафедра фізичної культури та методики її викладання




Сторінка3/9
Дата конвертації19.11.2018
Розмір1,59 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Суддівство.

Кожна гра вимагає об’єктивного суддівства. Гра втрачає свою педагогічну цінність, якщо не дотримані її правила. Спостерігаючи за виконанням правил, вчитель за допомогою педагогічних прийомів керує навчанням і вихованням. Суддя слідкує за правильним виконанням прийомів у грі, що сприяє поліпшенню техніки гри і в цілому підвищує інтерес до неї. Роль судді може виконувати як сам керівник, так і помічники.

Суддя повинен знати місце, зручне для спостереження, щоб бачити всіх граючих і не заважати їм. Про порушення правил він повинен своєчасно і чітко подати сигнал їм, зробити зауваження (коректно не вступаючи в суперечку з граючими). Суддя, також повинен підвести загальний підсумок гри і назвати переможця.

Правильне суддівство в рухливих іграх сприяє вихованню у дітей чесності, поваги до обов’язків судді і правил. Зауваження та роз’яснення, що стосуються суддівства, треба робити після закінчення гри.




      1. Дозування навантажень.

Відповідальний момент у керівництві рухливими іграми - дозування фізичного навантаження. Визначити його тут набагато важче, ніж при виконанні фізичних вправ, пов'язаних з ігровими діями. Воно залежить від загального навантаження на занятті з фізичної культури, від характеру діяльності дітей під час уроку, від їх активності та інших факторів.

Ігрова діяльність захоплює школярів і вони не відчувають втоми. А тому, щоб діти не перевтомилися, треба своєчасно припинити гру або зменьшити інтенсивність.

Для регулювання фізичного навантаження в грі застосовують різні методичні прийоми:

- Зменшують або збільшують тривалість гри;

- Зменшують або збільшують кількість повторень гри;

- Зменшують або збільшують розміри майданчика і довжину дистанції, яку пробігають діти;

- Зменшують або збільшують кількість і складність правил і перешкод;

- Використовують інвентар більшої чи меншої ваги та розміру;

- Вводять короткочасні паузи для відпочинку або уточнення та аналізу помилок.

Тривалість гри залежить від педагогічних завдань, які ставить вчитель, умов, в яких вона проводиться (зал, вулиця), від кількості та віку дітей. Закінчити її треба своєчасно, коли школярі отримають належне фізичне навантаження. Закінчення гри не повинно бути несподіваним для її учасників, це може викликати у дітей негативну реакцію. Коли гра не має певного закінчення учитель може припинити її після зміни ведучого. Якщо гра командна, перед початком її слід повідомити учасників, скільки разів вона повторитися.

Інтенсивні ігри слід чергувати з малоінтенсивними. З підвищенням емоційного стану граючих зростає і навантаження. Захоплені грою, діти втрачають почуття міри, бажаючи перевершити один одного, не розраховують своїх можливостей і перевтомлюються. Вони можуть не відчути наступаючої втоми. Тому учитель не повинен покладатися на їх самопочуття. Необхідно враховувати вікові особливості учнів, їх підготовленість і стан здоров'я. Іноді доцільно припиняти гру, хоча діти ще не відчули потреби у відпочинку. Бажано, щоб всі гравці отримували приблизно однакове навантаження. Тому не можна допускати, щоб ведучі довгий час перебували в русі без відпочинку.

Особлива увага повинна приділятися фізично слабким дітям. Їм необхідне індивідуальне дозування: скорочені дистанції, полегшені завдання, менший час перебування в грі.

3.3.4 Завершення рухливої гри.
Методично і організаційно вірне завершення гри і підбиття підсумків є найважливішим виховним фрагментом проведення рухливих ігор.  Необхідність завершення гри визначається регламентом або умовою її проведення, ознаками втоми помітної частини граючих. 

До ознак втоми відносяться: часті порушення умов або правил гри, появи помилок в координації рухів, втрата зацікавленості дітей у подальшому веденні ігрових дій.  Загальне зниження ігрової активності так само підтверджує необхідність завершення гри.

Сигнал про закінчення гри подається відразу після досягнення ігрового результату, або після закінчення обумовленого регламентого часу, відведеного на гру. Іноді можливий попередній сигнал про закінчення гри через декілька хвилин, з тим, щоб, емоційно загострити її кульмінацію для перемагаючи учасників - щоб втримати перевагу, а для програючих - уникнути програшу.

Після завершення гри викладач насамперед, повинен привести дітей в спокійний стан і після цього розмірено, без зайвих емоцій, але гучним голосом оголосити результат. Щоб діти заспокоїлися і налаштувалися на увагу, можна почати збирати інформацію у помічників, що підраховують очки, про кількість вдалих дій гравців і інші характеристики ігрових дій відповідно до змісту гри.


3.3.5 Підведення підсумків гри.
Характер підбиття підсумків, аналіз особливостей рухливої гри що відбулася повинен співпадати з віком граючих дітей. Так при аналізі гри дітей молодшого шкільного віку бажано відзначати як позитивні, так і негативні сторони ігрового розвитку сюжету, визначити найбільш вдалих дітей. Негативна оцінка дій певної дитини повинна носити рекомендаційний характер на майбутні ігрові дії, з виключенням можливості нанесення травм його психіці.

Досить часто при підведенні підсумків виникають конфлікти між граючими дітьми. У цьому випадку прояв педагогічної майстерності викладача, під час підведення підсумків, полягає, насамперед, у досягненні колективного спокою дітей, за допомогою короткого, але ґрунтовного аналізу ходу гри та об'єктивності її результату.

Важливе педагогічне значення має визначення результату гри, сутність якого не слід спрощувати і недооцінювати. Крім кількісного підрахунку результатів, досягнення конкретної ігрової мети, важливо дати оцінку ігрової діяльності граючим як вибірково, так і в цілому колективу, команді, якщо навіть вона програла, але, в гідній боротьбі. Це не означає, що не слід залишати без уваги, аналізу безвольні, беззахисні, мляві дії інших гравців і команди.

Міра заохочення - головна в рухливій грі, як і міра осуду, якщо цього вимагають обставини і конкретний результат.

Важливим елементом управління є розбір гри, який слід здійснювати відразу після оголошення результату. Розбір полягає у визначенні головних помилок не тільки в діях переможених, а й переможців. Вказівки на помилки мають супроводжуватися рекомендаціями щодо дій, які б їх запобігли і не допускалися знову.

Важливо виділити кращих гравців і їх раціональні, творчі дії. Не менш корисно назвати кращих ведучих, суддів, помічників, капітанів. Педагогічно вірним буде заохочення старанних дій слабо підготовлених дітей [2,9,4.c.13-30].
Питання для самоконтролю.


  1. Що необхідно робити, під час спостерігання за грою, з порушниками дисципліни?

  2. Яке місце повинен зайняти суддя під час гри? Коли треба робити зауваження і роз’яснення, що стосуються суддівства?

  3. Які методичні заходи використовуються для регулювання фізичних навантажень?

  4. Яку гру за величиною навантажень потрібно запропоновувати учням після великих фізичних та розумових зусиль?

  5. Коли доцільно подавати сигнал про закінчення гри?

  6. Охарактеризуйте головний інформаційний матеріал при підведенні підсумків гри.

  1. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ РУХЛИВИХ ІГОР З ДІТЬМИ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ.

Як організувати і провести рухливу гру з дітьми від 6 до 10 років?

Діти 6-8 років в силу онтогенетичних особливостей розвитку відрізняються підвищеною руховою активністю, та яскраво вираженою потребою в ній. Певною перешкодою в її прояві, як і в інших вікових періодах, є сучасний специфічний режим навчальної діяльності, висока інтелектуальна розумова завантаженість дітей та явно виражена загальна гіподинамія. Соціальна важливість і цінність рухливих ігор у цих умовах, їх затребуваність, безсумнівно, зростає.

Діти цього віку виявляють природну потребу і активність у рухах. Вони хочуть багато грати, проявляти, поки не повною мірою, сформовані природні рухи в ході виконання саме таких рухових дій в умовах гри. Але при виборі гри слід враховувати важливі фізіологічні обставини, які полягають в тому, що організм дітей ще не готовий до сприйняття тривалого навантаження. У цьому зв'язку рухливі ігри для дітей молодшого шкільного віку повинні відрізнятися хвилеподібним характером навантаження, припускати короткі перерви для відпочинку. Адже наскільки швидко діти 6-8 років стомлюються, настільки швидко вони і відновлюють свої сили.

Зміст обраних ігор має відповідати анатомо-фізіологічним особливостям організму дітей цього віку. Опорний апарат дитини активно формується. У силу поки недостатньо розвинених силових здібностей, активного формування структури суглобових з’єднань, доцільно орієнтуватися на ігри з різнохарактерними рухами, але без надмірно тривалих навантажень, на опорно-руховий апарат.

Швидка відновлюванність організму дитини після навантаження обумовлена ​​віковими особливостями серцево-судинної системи. У зв'язку з еластичністю стінок кровоносних судин, їх широким просвітом і активною трофікою крові під впливом гри відбувається інтенсивний розвиток серцевого м'яза, збільшене постачання інших м'язів киснем, енергетичними продуктами.

У цьому віці активно будується психіка дитини. Емоційність рухливої гри служить саме тим будівельним матеріалом, який збільшує і впорядковує силу і рухливість нервових процесів.

Але слід пам'ятати, що для дітей цього віку поки ще неприйнятні ігри як з надмірно-складним руховим змістом, так і з підвищеним емоційним фоном. У цьому випадку доречні ігри сюжетного характеру, з імітацією вже відомих рухів людини, тварин, птахів. Діти добре сприймають ігрові дії, пов'язані з метанням і ловлею, вправними рухами з їх доступною координацією.

Для дітей 9-10 років характерні помітне зростання у силі м'язів, і у хлопчиків, і у дівчаток, швидкість рухових дій, координованість і помітне поліпшення витривалості [7.c5-6].

Увага у дітей 6-8 років тільки формується, їм характерне переключення об'єктів інтересу, часто з'являється неуважність. Разом з тим діти досить активні, виявляють самостійність, прагнуть до пізнання навколишнього світу, до якнайшвидшого досягнення результату, в тому числі і в рухливій грі. У зв'язку з рухливістю нервової системи, схильністю до зміни характеру емоцій, діти схильні як до розладів при невдачах в грі, так і до швидкої позитивної зміни настрою. Для викладача в даному випадку важливо ненав'язливо керувати цими процесами, тим самим перетворювати гру в радість для дитини.

У цьому віці діти легко психічно ранимі. Тому викладачеві недоцільно позбавляти дитину можливості грати. Якщо ж цього вимагають правила активної гри, то залишати дитину без гри рекомендується лише на короткий час.

При виборі гри важливо враховувати ту обставину, що в цьому віці йде процес переходу від образного, предметного мислення до змістового, понятійного. Поява аналітичного мислення, спостережливість, з'являється здатність порівняння які призводять до передбачуваних, свідомих ігрових дій. Це дозволяє вводити в зміст гри ті елементи, які розвивають відмічені здібності, у тому числі і більш суворі правила її ведення. У той же час в силу особливостей даного віку можна з успіхом користуватися порівняльною розповіддю в ході пояснення змісту гри, ролей у ній, та правил проведення.

Для викладача важливо чітко планувати навантаження в грі. Доцільно орієнтуватися на дітей із середнім рівнем фізичної підготовленості, при цьому спостерігати за впливом навантажень на недостатньо фізично підготовлених гравців, та враховувати цю обставину при розподілі ролей.

У молодшому шкільному віці дітям цікавіші ігри, в яких потрібен прояв колективних дій. Ігри для хлопчиків і дівчаток як і раніше носять переважно загальний характер. Проте в цьому віці починають проявлятися відмінності у пріоритетах змісту гри. Дівчатка поступово виявляють схильність до ігор спокійного, розміреного характеру з елементами точних дій, ритміки, з предметами, характерними для видів ритмічної гімнастики. Хлопчики схиляються до ігор вираженого змагального характеру, з елементами єдиноборств, з боротьбою за володіння м'ячем.

Спільним інтересом і популярністю користуються ігри з елементами подолання перешкод, пересувань і маніпуляцій з м'ячем, з метанням різних дрібних, неважких снарядів, предметів. Ігри для дітей 9-10 років більш тривалі, припускають виконання більшого обсягу рухів із зростанням їх інтенсивності. В іграх містяться вимоги більш точного дотримання правил. Не слід виключати можливість неодноразового повторення гри від заняття до заняття, при цьому своєчасно її припиняти, якщо вона стала вже нецікавою для дітей.

Діти 9-10 років емоційно реагують на характер інвентарю, допоміжних снарядів, предметів, якому слід надавати різноманітно барвистий характер. Вживаний інвентар повинен носити естетично витриманий вигляд, бути легким, зручним у користуванні і травмобезпечним. Досить доцільно заохочувати виготовлення самими дітьми простого по конструкції інвентарю, а краще за допомогою їхніх батьків за попереднім погодженням з викладачем. Це, безумовно, загострить у дітей інтерес до користування інвентарем, предметами, виховуватиме дбайливе ставлення до них як до результату своєї праці. Завдання з виготовлення інвентарю треба роздавати рівномірно, бажано всім дітям, у встановлені терміни, незалежно від інших причин. Це цілком можна застосовувати, а підвищені вимоги до конструкції і якості інвентарю пред'являються дітям старших вікових груп.


Питання для самоконтролю.

  1. З чим пов’язаний хвилеподібний характер навантажень рухливих ігор для молодших школярів?

  2. Коли і яким чином починають відрізнятися пріоритети змісту гри між хлопчиками і дівчатками?

  3. Яким чином інвентар задіяний в рухливих іграх впливає на якість проведення гри?

  4. Які ігри користуються популярністю і загальним інтересом у школярів молодших класів?




  1. РУХЛИВІ ІГРИ ЗА СПОСОБАМИ РУХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Програма «Фізична культура» запроваджена у 1-4 класах загальноосвітніх навчальних закладів передбачає, як основну мету предмету – набуття учнями досвіду діяльності: навчально-пізнавального, практичного, соціального, формування в учнів стійкої мотивації і потреби у збереженні й зміцненні свого здоров’я, фізичного розвитку та фізичної підготовленості, комплексного розвитку природних здібностей та моральних якостей; використання засобів фізичного виховання в організації здорового способу життя.

Предметом навчання у початковій школі в галузі фізичного виховання є рухова активність із загальноосвітньою спрямованістю.

На відміну від попередніх програм, в новій програмі навчальний матеріал розподілений за «школами», до яких увійшли вправи, не за видами спорту, а об’єднані за способами рухової діяльності, які складаються з:



  1. Школи культури рухів з елементами гімнастики.

  2. Школи пересувань.

  3. Школи м’яча.

  4. Школи стрибків.

  5. Школи активного відпочинку (рекреації).

  6. Школи розвитку фізичних якостей.

  7. Школи постави.

Враховуючи психологічні особливості молодших школярів, програма дає можливість планувати комплексні уроки, залучати до них різнопланові фізичні вправи, що посилюють зацікавленість та емоційний стан учнів.

Навчати молодших школярів рухових дій доцільно із застосуванням ігрового методу. Це сприятиме створенню позитивного емоційного клімату і формуванню стійкості інтересу до занять фізичною культурою.

Зміст рухливих ігор за програмою школи культури рухів з елементами гімнастики повинен включати вправи основної гімнастики, стройові вправи і команди, елементи акробатики, вправи коригувальної спрямованості та ті, що пов’язані із незначним положенням тіла у просторі.



До школи пересувань входять: ходьба, біг, танцювальні кроки, лазіння та перелазіння.

Школа мяча охоплює вправи з малими і великими м’ячами, які дають змогу оволодіти навичками метань, основами спортивних ігор та ін.

Школа стрибків об’єднує види стрибків: зі скакалкою, стрибки у глибину, висоту, довжину, опорні.

У школі розвитку фізичних здібностей пропонуються вправи для розвитку основних фізичних якостей: сили, швидкості, спритності, гнучкості, витривалості.

Школа постави спрямована на формування стереотипу правильної постави, в неї входять вправи, що сприяють вихованню координації рухів, суглобно-м’язового відчуття, вміння управляти своїм тілом, вправи на рівновагу та балансування, на розвиток рухливості суглобів [3.c.141-145].


    1. Перелік рухливих ігор та естафет

за способами рухової діяльності (школи).




Акробатична естафета

2-4 клас

Школа культури рухів



Бездомний заєць

1-4 клас

Школа пересувань



Бій півнів

1-4 клас

Школа постави і стрибків



Біг навипередки

1-4 клас

Школа фізичних якостей



Виклик номерів

1-4 клас

Школа постави і культури рухів



Вичисти садок від каміння

3-4 клас

Школа м’ча і фізичних якостей



Відгадай по голосу

1-2 клас

Школа культури рухів



Влуч у мішень

2-3 клас

Школа м’яча



Влуч у ціль

2-3 клас

Школа м’яча



Вовк у канаві

1-2 клас

Школа стрибків і пересувань



Встигни зайняти місце

3-4 клас

Школа фізичних якостей



Вудка

1-4 клас

Школа стрибків



Гонка м’ячів

2 клас

Школа м’яча



Горіхи

3 клас

Школа пересувань



Горобці і ворона

1-2 клас

Школа стрибків і фізичних якостей



Гречка

3 клас

Школа стрибків



Гуси - лебеді

3 клас

Школа пересувань



Дві команди

3-4 клас

Школа фізичних якостей



Дід Мороз

1-3 клас

Школа фізичних якостей



До своїх прапорців

1 клас

Школа пересувань



Естафета друзів

2-4 клас

Школа постави і фізичних якостей



Естафета звірів

3-4 клас

Школа пересувань



Заборонений рух

2-3 клас

Школа постави і культури рухів



Запорожець на Січі

3 клас

Школа пересувань



Захисник фортеці

4 клас

Школа м’яча



Зустрічна естафета

3 клас

Школа м’яча



Карлики та велетні

1 клас

Школа постави і культури рухів



Квач

3 клас

Школа пересувань



Кенгуру

1-4 клас

Школа стрибків



Кинь – піймай

1-2 клас

Школа м’яча



Клас, струнко!

1,3 клас

Школа культури рухів



Космонавти

2 клас

Школа пересувань



Крос по колу

2-4 клас

Школа фізичних якостей



Ми весела дітвора

1 клас

Школа пересувань



Мисливці та качки

3 клас

Школа м’яча



Мисливець та лисиці

1-4 клас

Школа м’яча



М’яч сусіду

2-3 клас

Школа м’яча і фізичних якостей



М’яч середньому

2 клас

Школа м’яча



Наступ

4 клас

Школа пересувань



Навипередки

1-4 клас

Школа стрибків



Не помились

1-4 клас

Школа стрибків і фізичних якостей



Одвічний рух

1-4 клас

Школа культури рухів і постави



Переноска предметів

1-2 клас

Школа постави і стрибків



Переправа через річку

3 клас

Школа стрибків



Подоляночка

1-2 клас

Школа культури рухів



Полоса перешкод

1-4 клас

Школа постави



Проповзи – не загуби

2-3 клас

Школа постави



Роби як я

1-2 клас

Школа культури рухів і постави



Рухливий ринг

1-3 клас

Школа фізичних якостей



Світлофор

1-2 клас

Школа культури рухів



Скакалка під ногами

1-4 клас

Школа постави



Скакалочки

1-4 клас

Школа стрибків



Слідом за м’ячем

3-4 клас

Школа пересувань



Слухай сигнал

1,4 клас

Школа культури рухів



Снайпери

2 клас

Школа м’яча



Совонька

1 клас

Школа культури рухів



Собака і зайці

2-4 клас

Школа постави і пересувань



У річку, гоп

3 клас

Школа стрибків



Футбол сидячи

4 клас

Школа постави і фізичних якостей



Човниковий біг

1-4 клас

Школа пересувань і фізичних якостей



Швидко додому

1 клас

Школа культури рухів


    1. Зміст рухливих ігор та естафет.




  1. «Акробатична естафета»

Біг до першого гімнастичного мату. Перекати лежачи боком. Біг до другого гімнастичного мату. Перекид вперед. Біг до третього гімнастичного мату. Перекид назад. Повернення бігом до команди. Передача естафети.

1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка