Міністерство освіти І науки України миколаївський національний університет




Сторінка1/5
Дата конвертації22.09.2018
Розмір1,17 Mb.
  1   2   3   4   5
Міністерство освіти і науки України
МИКОЛАЇВСЬКИЙ Національний університет

імені В.О. Сухомлинського
Кафедра історії, етнології та археології

Навчально-методичний комплекс

навчальної дисципліни
ЕТНОПОЛІТОЛОГІЯ

Для напряму/спеціальності:


Галузь знань: 03 Гуманітарні науки

за спеціальністю 032 Історія та археологія

Спеціалізація Етнологія (для магістрів)

Кваліфікація: магістр етнології, фахівець в галузі етнології та історії

Автор:


доцент кафедри історії, етнології та археології

Хрящевська Л.М.

Затверджено на засіданні кафедри від «___» ________ 2017 р.



Миколаїв – 2017-2018

ЗМІСТ НМК



  1. Титульну сторінку;

  2. Зміст НМК

  3. Витяги з ОКХ, ОПП спеціальності;

  4. Навчальна програма дисципліни;

  5. Робоча навчальна програма дисципліни;

  6. Програми навчальної, технологічної і професійної практик;

  7. Засоби діагностики навчальних досягнень студентів;

  8. Навчальні-наочні посібники, технічні засоби навчання тощо;

  9. Конспект лекцій з дисципліни;

  10. Комплекс контрольних робіт (ККР) для визначення залишкових знань з дисципліни, завдань для змістовно-модульних контрольних робіт;

  11. Інструктивно-методичні матеріали до семінарських, практичних і лабораторних занять;

  12. Завдання на курсові та дипломні проекти – не передбачено навчальним планом;

  13. Контрольні завдання до семінарських, практичних і лабораторних занять, завдання для заліків.

  14. Питання до екзаменаційних білетів, екзаменаційні білети;

  15. Методичні рекомендації та розробки викладача;

  16. Методичні матеріали, що забезпечують самостійну роботу студентів;

  17. Методичні матеріали щодо виконання контрольних робіт для заочної форми навчання;

  18. Інші матеріали.



Витяги з ОКХ, ОПП спеціальності
У процесі засвоєння матеріалу студенти повинні вміти:

  • володіти найновішою методологією аналізу етнополітичних процесів;

  • орієнтуватись у складних і суперечливих етнополітичних процесах сучасності;

  • відстоювати права етнічної спільноти та підтримувати справді демократичну етнонаціональну політику;

  • об’єктивно оцінювати проблеми інтеграції України до Європейського союзу та світового співтовариства;

  • аналізувати програмні положення і практичні дії різних політичних партій, рухів, організацій в етнополітичній сфері;

  • відрізняти національну ідею, національні інтереси, патріотизм та націоналізм від шовінізму;

  • виявляти інтерес і повагу до культурного надбання інших етнічних спільнот, що проживають на території України;

  • застосовувати юридичні та політичні шляхи і методи врегулювання етнополітичних конфліктів;

  • підвищувати свою етнополітичну культуру, сприяти її поширенню в студентському середовищі зокрема.


Студенти повинні знати:

  • предмет і об’єкт етнополітології, сучасну методологію предмету;

  • історію становлення і розвитку вітчизняної і зарубіжної етнополітичної думки, їх взаємовплив та взаємозбагачення;

  • найновіші вітчизняні та зарубіжні етнополітичні теорії, концепції та моделі етнополітичного розвитку;

  • головні закономірності і тенденції сучасних етнополітичних процесів і національно-державного будівництва та особливості їх проявів в Україні;

  • форми існування етносів, їх справжнє місце і роль у розвитку людської цивілізації та політичному житті суспільства;

  • етнонаціональну структуру населення України, її основні етнічні спільноти, їх історію, культуру, сучасний статус і перспективи розвитку;

  • сутність і характер взаємовідносин нації і держави, етнічності і влади;

  • головні принципи демократичної етнонаціональної політики.


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО

Кафедра історії, етнології та археології



ЗАТВЕРДЖУЮ

Проректор із науково-педагогічної роботи ___________Н. І. Василькова

«___»______________ 2017 р.

Програма навчальної дисципліни

ЕТНОПОЛІТОЛОГІЯ


Ступінь магістра

Галузь знань 03 Гуманітарні науки



032 Історія та археологія

Код та найменування спеціальності



_Етнологія

Освітня програма


Навчально-науковий інститут історії, політології та права

2017-2018 навчальний рік

Програму розроблено та внесено: Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського
РОЗРОБНИКИ ПРОГРАМИ: Хрящевська Людмила Михайлівна, доцент кафедри історії, етнології та археології, кандидат історичних наук, доцент.
Програму схвалено на засіданні кафедри історії, етнології та археології

Протокол від «___» ____________ 2017 року № ___


Завідувач кафедри історії, етнології та археології

___________ (Рижева Н.О.)


Програму погоджено навчально-методичною комісією навчально-наукового інституту історії, політології та права
Протокол від «__» __________ 2017 року № __

Голова навчально-методичної комісії ____________ (Шитюк М. М.)


Програму погоджено навчально-методичною комісією університету
Протокол від «___» __________ 2017 року № ___

Голова навчально-методичної комісії університету_________(Василькова Н. І.)



Вступ

Програма вивчення навчальної дисципліни «Етнополітологія» складена Хрящевською Л. М. для підготовки фахівця з галузі знань:03 Гуманітарні науки, за спеціальністю 032 Історія та археологія, освітньої програми «Етнологія».



Предметом вивчення навчальної дисципліни є: вітчизняні та зарубіжні етнополітичні теорії, концепції та моделі етнополітичного розвитку, головні закономірності і тенденції сучасних етнополітичних процесів і національно-державного будівництва та особливості їх проявів в Україні; етнонаціональна політика.

Міждисциплінарні зв’язки: вивчення навчальної дисципліни «Етнополітологія» доцільно організувати в єдиному контексті з тематикою вивчення дисциплін «Етнонаціональна політика в Україні», «Українська етнологі в європейському контексті», «Міжнародні відносини», та ін.

1. Мета та завдання навчальної дисципліни


1.1. Метою викладання навчальної дисципліни «Етнополітологія» є вивчення тенденцій розвитку етнополітичної сфери людського буття; з’ясування закономірностей взаємовідносин етнонаціональних спільнот (етносів, націй, етнічних та національних груп) між собою та з державою; ознайомлення зі шляхами і методами національно-державного будівництва, засадами і принципами демократичної етнонаціональної політики.

1.2. Основними завданнями вивчення дисципліни «Етнополітологія» є: формуванні в студентів глибоких об’єктивних знань про місце і роль етнонаціональних спільнот у політичному житті суспільства, підвищення етнополітичної культури та підготовці до активної участі у національно-державному будівництві і формуванні демократичного правового суспільства.

У результаті вивчення курсу студент оволодіває такими компетентностями:



І. Загальнопредметні:

Критичність та самокритичність. Думати науковими термінами, формулювати задачі, збирати дані, аналізувати їх та пропонувати рішення.

Працювати самостійно, приймати ініціативу та керувати часом. Здатність організовувати комплексні завдання протягом певного періоду часу та подавати результат вчасно.

Працювати з іншими. В мультидисциплінарному та мультинаціональному середовищі.

Набуття і розвиток здатності:

  • володіння вітчизняною та світовою культурною спадщиною, культурою міжособистісних стосунків, дотримання принципів толерантності;

  • аналізувати та оцінювати досягнення національної та світової культури, орієнтуватися в культурному та духовному контексті сучасного суспільства, застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на загальнолюдські цінності;

  • застосовувати засоби й технології міжкультурної взаємодії;

  • опановувати й реалізувати моделі толерантної поведінки та стратегії конструктивної діяльності в умовах культурного, мовного, релігійного розмаїття;

  • орієнтуватися в інформаційному просторі, отримувати інформацію та оперувати нею відповідно до власних потреб і вимог сучасного високотехнологічного суспільства;

  • використовувати інформаційно-комунікаційні технології та відповідні засоби для виконання особистісних, професійних і суспільно значущих завдань;

  • застосовувати знання, уміння та особистий досвід у предметно-перетворювальній діяльності;

продуктивно співпрацювати з партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі.

ІІ. Фахові:

Базові загальні знання. Володіти базовими загальними знаннями, а саме: історичні події сьогодення та знання світової хронології.

Застосування знань на практиці. Використовувати фонову інформацію та інформаційно-пошукові навички для формування послідовної дискусії історичної задачі.

Бути обізнаними та обговорювати поточний стан історичних досліджень.

Знати зв’язок між проблемами сьогодення та минулого.

Знати загальні історичні основи (діахронічний аспект) минулого.



Володіти спеціальними знаннями з хронології та історико-географічної інтерпретації колонізації, деколонізації, сучасності, постмодернізму та глобалізації.

Здатність знаходити та використовувати інформацію з різних джерел (електронних, письмових, архівних та усних) згідно з задачею,формуючи цю інформацію критично в обґрунтовану розповідь.

Здатність використовувати відповідну термінологію та способи вираження дисципліни в усній та письмовій формах рідною чи іноземною мовами.

Набуття і розвиток здатності:

  • розглядати суспільні явища в розвитку та в конкретних історичних умовах певного часу;

  • зіставляти історичні події, явища з періодами (епохами), орієнтуватися в науковій періодизації історії;

  • використовувати періодизацію як спосіб пізнання історичного процесу.

  • співвідносити розвиток історичних явищ і процесів з географічним положенням країн та природними умовами;

  • користуючись картою, визначати причини та наслідки історичних подій, процесів, основні тенденції розвитку міжнародних відносин і місця в них України, пов’язані з геополітичними чинниками і факторами навколишнього середовища;

  • характеризувати, спираючись на карту, історичний процес та його регіональні особливості.

  • критично аналізувати й оцінювати історичні джерела, виявляти тенденційну інформацію та пояснювати її необ’єктивність;

  • користуватись довідковою літературою, Інтернетом тощо для самостійного пошуку інформації;

  • самостійно інтерпретувати зміст історичних джерел та відбиті в них історичні факти, явища, події;

  • оцінювати, порівнювати, пояснювати факти і явища дійсності на основі інформації, отриманої з різних джерел знань;

  • розрізняти інші погляди, визнавати та сприймати цю різноманітність;

  • розповідати про історичні події та явища й описувати їх;

  • брати участь у дискусії, аргументувати, посилаючись на джерело, власну позицію.

  • складати різні типи планів, формулювати доречні питання до історичних текстів;

  • готувати аналітичні доповіді, реферати, складати тези, розгорнутий та опорний конспекти й будувати відповідь на цій основі;

  • надавати усну та письмову історичну характеристику подіям, явищам, видатним діячам;

  • користуватися науковою термінологією; застосовувати поняття як інструмент пізнання нового;

  • визначати роль людського фактора в історії, давати всебічну характеристику історичних особистостей, розкривати внутрішні мотиви їхніх дій, створювати політичні й історичні портрети;

  • визначати причини, сутність, наслідки та значення історичних явищ і подій;

  • проводити дослідження різного рівня складності;

  • порівнювати, пояснювати, узагальнювати та критично оцінювати факти й діяльність осіб, спираючись на набуті знання, власну систему цінностей, з позиції загальнолюдських і національних цінностей;

  • виявляти суперечності в позиціях, різні інтереси, потреби соціальних груп і окремих осіб та їх роль в історичному процесі, тенденції й напрями історичного розвитку;

  • оцінювати різні версії й думки про минулі історичні події, визнаючи, що деякі джерела можуть бути необ’єктивними.


2. Програма навчальної дисципліни

ІV СЕМЕСТР
Кредит 1.  Вступ до етнополітології
Тема 1. Становлення і розвиток етнополітології

Становлення етнополітології як науки про взаємодію етнонаціональної та політичної сфер людського буття. В Україні ця наука і навчальна дисципліна перебуває в процесі розвитку. На Заході “етнічна політика” – це окрема наука, що вивчає теоретичні аспекти етнополітичних процесів, а “етнополітика” – займається практичними аспектами етнополітичного життя. Зародження “етнополітики” як науки, її мета та завдання. Засновники нової науки: шведський політолог Р.Челлен та німецький вчений М.Бем. Зарубіжні суспільствознавці про “етнополітологічну теорію”: як відгалуження політології; як окрема самостійна наука; як історія зародження і розвитку етнополітичної думки у європейських країнах; як роз’яснення значення етнополітичних термінів; як створення формальних моделей конкретного або уявного етнополітичного процесу. Етнонаціональні концепції (щодо визначення предмету, функцій, цілей, об’єкту етнополітології) М.Паренті, Дж.Ротшильда, П.Ван Ден Берга, К.Дойча, Г.Сетон-Уотсона, Е.Сміта, Л.Снайдера та ін. Марксистсько-ленінські погляди на етнонаціональні процеси та “національна політика КПРС”. Українські науковці, дослідники з проблематики етнополітології: В.Антонович, Ю.Бойко, В.Вернадський, В.Винниченко, М.Грушевський, П.Куліш, В.Липинський та ін. Думки О.Бочковського (праця “Вступ до націології. Курс лекцій”) щодо молодої на той час науки, визначення її цілей, завдань. Зародження “етнонаук” (етнології та націології) і “етнонапрямків”: етноісторія, етнофілософія, етноконфліктологія, етнопсихологія та ін.



Тема 2. Етнополітологія: актуальність, визначення та основні закономірності. Структура, функції та місце в системі суспільних наук.

Основні причини пасивного ставлення західних вчених до створення єдиної загальної науки, яка б об’єднала етнонауки і етнонапрямки. Перешкоди на шляху розвитку етнополітології в Україні: економічна криза, негативне ставлення багатьох впливових сил до даної науки, відсутність порозуміння між дослідниками етнополітичної сфери та ін. Актуальність, доцільність і необхідність розвитку етнополітології обумовлена загальними і специфічними факторами. Етнополітологія як наука про сутність, форми та закономірності етнополітичних процесів, про взаємовідносини етнонаціональних спільнот (етносів, націй та етнонаціональних груп між собою та з державою), їх місце і роль в політичному житті суспільства. Етнополітологія як сукупність, синтез трьох важливих дисциплін: етнології (теоретичного народознавства), націології (науки про життя націй) та політології (науки про політику). Формула утворення терміну “етнонаціополітологія”: етнологія + націологія + 20 етнонаук і етнонапрямків + політологія. “Етнологія” і “націологія” як науки, у часі, просторі і за кількістю об’єктів дослідження. Предмет етнополітології – аналіз етнополітичної царини людського буття. Об’єкти етнополітології: людина, нація, етнічність і держава, етніцизм і націоналізм та ін. Основні закономірності етнополітології: “закон нерівномірного розвитку етносів” Т.Наїрна, І.Уоллерстайна; “залізний закон етнічності” У.Самнера, Дж.Ротшильда; закономірності “ланцюгової реакції” та “циклічного характеру етнополітичного розвитку”. Понятійно-категоріальний апарат етнополітології: загальнонаукові і етнополітологічні категорії.


Кредит 2. Етнічні та національні форми існування людства
Тема 3. Етнос, етнонаціональна група, нація та національність.

Етнос як основна форма існування людства. Багатоманітність підходів щодо визначення етносу. М.Бердяєв про етнос як проблему історичну, а не соціальну. Теорія етносу Лева Гумільова (“Етноси та антиетноси”). Основні ознаки етносу. Різниця між поняттями “етнос” та “етнічність”. Різноманітність форм існування етносу: рід – плем’я – народ – нація. Розробка загальної теорії етносу. Етнос – це позачасова, позатериторіальна, позадержавна спільнота людей, об’єднаних спільним походженням, культурою, історією, традиціями та ін. М.Вебер про гіпотетичну і реальну етнічні групи. Визначення поняття “етнічна група” (Р.Шермергорн, Е.Кешмор, М.Йїнгер). Етнічна і національна група: спільність і відмінність. Національна меншина (визначення, властивості, концепції) та домінуюча група. Меншина – це залежна, підлегла, субординована група. Домінуюча група – це спільнота в суспільстві, члени якої мають найбільшу владу.

Нація як вища форма існування людства. Різноманітність підходів щодо визначення “нації”. Теорії нації. Політична теорія нації (Г.Гроцій, К.Дойч, Е.Гааз, Е.Сміт): політична нація – це спільнота, об’єднана спільною мовою, символами, лояльністю до держави та її законів. Психологічна теорія нації (Е.Ренан, О.Бауер, Р.Емерсон, М.Коннор): нація – це велика група людей, об’єднаних спільною національною психологією, характером, солідарністю, національною волею та свідомістю. Культурологічна теорія нації (К.Реннер, Ф.Гертць, Г.Кон, Г.Сетон-Уотсон): нація як культурна сфера життя людей і їх розвитку. Історико-економічна теорія нації (К.Каутський, К.Маркс, Ф.Енгельс, В.Ленін, Й.Сталін): нація – це продукт суспільного розвитку, наймогутніший фактор суспільного прогресу. Етнічна теорія нації (П.Ван Ден Берг, Г.Нельссон, М.Новак, Е.Сміт): нація – це велике, модерне, цивілізоване співтовариство громадян, об’єднане навколо якогось одного етносу. Загальна теорія нації. Нація – велике, модерне, цивілізоване співтовариство громадян з власною територією, мовою, інтересами, назвою і волею бути єдиним цілим. Основні підходи до класифікації націй: догматичний і критичний. Типологізація націй. Бездержавні та державні нації. Багатодержавні нації. Політичні та етнічні нації. Титульні і недобудовані нації. Діаспора. Концепції національності. Конституція України про етнонаціональну структуру українського суспільства.

Тема 4. Багатоманітність і взаємовплив процесів суспільного розвитку

Теорія “стратифікації”. Етнічна парадигма. Національна парадигма. Класова і класократична парадигми. Діалектика взаємовідносин між етносами, націями і класами. Класифікація держав за Е.Річмондом, Г.Нельссоном, У.Коннором, П.Ван Ден Бергом. Національні держави. Багатонаціональні держави. Поліетнічні та моноетнічні держави. Етноси, нації і держави: їх взаємодія, характерні риси, відмінності. Етноси, нації і людство як взаємодоповнюючі поняття. Етнос – це природна форма існування людства, нація – це вища форма існування етносу, а держава – це напівштучне утворення з волі певного етносу. Поняття інтересів і цінностей. Національні, етнічні та державні цінності. Класові, етнічні та державні інтереси. Діалектика вселюдських цінностей та інтересів.


Кредит 3. Сучасні етнічні та етнополітичні процеси
Тема 5. Процес політизації етнічності. Процеси етнополітичної дезінтеграції та інтеграції.

Зародження і розвиток політизації етнічності. Головні та специфічні чинники політизації етнічності. Зміст і етапи розвитку даного феномену: набуття етнічною спільнотою політичної свідомості, її мобілізація на досягнення певних цілей та вихід на арену політичного життя. Характерні риси процесу політизації етнічності: має глобальний, протидіючий та циклічний характер. Причини виникнення цього процесу: глобалізація, модернізація, скорочення природних ресурсів, вплив ЗМІ, урбанізація та ін. Роль держави та політичних еліт у розвитку політизації етнічності. Загальні та специфічні наслідки процесу політизації етнічності: формування етнонацій, їх перетворення на суб’єкти історії, зародження і розвиток етнонаціоналізму та етніцизму та ін.

Етнополітична дезінтеграція як процес роз’єднання і поділу існуючої етнополітичної спільноти. Основні закономірності дезінтеграційних та інтеграційних процесів. Причини дезінтеграції. Сучасні концепції етнополітичної інтеграції: комунікативна, функціональна, неофункціональна, уніфікаційна. Етнополітична інтеграція як процес об’єднання етнічних спільнот в єдине суспільство чи державу. Типи, цілі і завдання інтеграції. Основні передумови успішного розвитку інтеграційних процесів. Практичні аспекти етнополітичної інтеграції. Етапи і методи даного процесу. Передумови, причини і наслідки зростання інтеграційних тенденцій в Західній Європі. Перспективи інтеграції в Східній Європі. Складний і суперечливий характер розвитку політичної діяльності етнічних та національних меншин. Входження України до Європейського співтовариства: проблеми та перспективи.

Тема 6. Процеси національного будівництва та етнополітичної регіоналізації

Сучасні концепції зародження і розвитку націй: “зростання націй”, “розвиток націй”, “формування націй”, “національне будівництво”. Процес національного будівництва: сутність і характер. Націобудівництво в умовах політичної залежності та бездержавності. Проблеми національно-державного будівництва в Україні. Етапи і фази націобудівництва. Головні передумови національного будівництва, об’єктивні і суб’єктивні чинники. Роль національних еліт в даному процесі. Шляхи і методи націобудівництва. Принцип рівноправності етнічних спільнот та їх представників. Принцип компліментарності. Етнополітична регіоналізація: сутність і характер, причини піднесення. Небезпека перетворення етнорегіоналізму на сепаратизм. Засоби і методи вирішення етнорегіональних проблем. Децентралізація, автономізація та федералізація як основні шляхи вирішення етнорегіональних проблем. Принцип субсидіарності. Загальне і особливе в національно-державному будівництві та етнополітичній регіоналізації в Україні. Конституція України про шляхи і методи їх здійснення і впровадження.



3. Рекомендована література


Базова

Антонюк О. Сучасна українська етнополітика: проблема історичних засад // Нова політика. – 2000. – №5. – С. 54-57.

Антонюк О. Етнополітика. Проблеми і пріоритети // Віче. – 2000. – №11.

Варзар І. Політична етнологія як наука. – К., 1995.

Грушевський М.С. Хто такі українці і чого вони хочуть? – К., 1991.

Картунов О.В. Етнополітологія: предмет, актуальність, функції та методологія // Політичний вісник. Ч.3. – К., 1993. – С. 109-116.

Картунов О., Маруховська О. Етнополітологія як наука і навчальна дисципліна // Політологічні читання. – 1994. – №3. – С. 107-108.

Майборода О. Етнонаціональна політика і перспективи етносоціального розвитку в Україні // Сучасність. – 1995. – №12. – С. 77-83.

Молчанов М. Етнополітичний фактор у розвитку цивілізації: історія і сучасність // Філософська і соціологічна думка. – 1991. – №5.

Ренан Э. Что такое нация? // Собр. сочинений – Т.6. – К., 1902.

Римаренко Ю. Етнонаціональна політика України // Освіта. – 1994. – №83-85; 1995. – №1.

Юрій М. Етногенез та менталітет українського народу. – К., 1997.



  1. Євтух В. Етносоціологія: перспективи застосування // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2000. – №2. – С. 20-25.

Євтух В., Молчанов М., Суглобін С. Концепція етнополітичних досліджень в Україні. – К., 1992.

Картунов А.В. Этнонациональная политика в контексте нового политического мышления // Основы политологии. Курс лекций для высших учебных заведений. – К., 1991. – С. 182-214.

Картунов О. Етнополітологія: данина моді чи вимога часу? // Віче – 1994. - №1. – С. 128-137.

Картунов О. Етнополітологія // Етнополітичний розвиток України. – К., 1993. – С. 197-198.

Політологія: Навчальний посібник / під ред. М.І.Сазонова. – Харків.: „Фоліо”, 1998.

Допоміжна

Армстронг Дж. Український націоналізм // Зустрічі. – 1991. – №2.

Геллнер Э. Нации и национализм. – М., 1991.

Донцов Д. Націоналізм. – Лондон, 1996.

Залізняк Л. Про українську націю та національну ідею // Дніпро. – 1997. – №5-6.

Іванишин В. Нація. Державність. Націоналізм. – Дрогобич,1992.

Касьянов М. Теорія нації та націоналізму. – К.: Либідь, 1999. – 352 с.

Кафарський В. Нація і державність: культура, ідеологія, духовність. – Івано-Франківськ: Плай, 1999.

Колодій А. Нація як суб’єкт політики. – Львів: Кальварія, 1997.

Маначинський О. Централізація чи сепаратизм? // Політика і час. – 2002. – №6.

Націоналізм: Антологія / Упор. О.Проценко, В.Лісовий. – К.: Смолоскип, 2000. – 869 с.

Пашкова О. Національна ідея: теоретичний аналіз змісту поняття // Нова політика. – 2000. – №5.

Туренко В. Методологічні аспекти дослідження націоналізму // Нова політика. – 2002. – №2.

Феномен нації: основи життєдіяльності / За ред. Б.Попова. – К.,1998.

Антонюк О. Національні інтереси України в контексті геополітики сучасної Росії // Політика і час. – 2000. – №5/6.

Антонюк О. Українці в світі // Політика і час. – 1993. – №5. – С. 22-28.

Иорданский В. Этнос и нация // Мировая экономика и международные отношения. – М., 1992. – №3.


  1. нальний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії. – К., 1993.

Картунов О. Нація і людство // Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії. – К., 1993.

Костомаров М. Про панславізм // Кирило-Мефодієвське товариство. – У 3-х т. – Т.1. – К., 1990. – 264с.

Котанджян Т. Этнополитология консенсуса – конфликта. – М., 1992.

Національна держава: національний і наднаціональний виміри // За ред. Ю.Романенка. – Київ – Донецьк, 1998.

Римаренко Ю., Шкляр Л., Римаренко С. Етнодержавознавство. Теоретико-методологічні засади. – К., 2001. – 264 с.

Якемчук Р. Міжнародний захист меншин // Політика і час. – 1997. – №9.Яцько А. Проблема національної безпеки у контексті сучасної взаємодіїетносів // Нова політика. – 2000. – №1.



  1. Форма підсумкового контролю успішності навчання:


ІV семестр – залік


  1. Засоби діагностики успішності навчання:

поточне тестування, контрольні роботи, виконання завдань самостійної роботи.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В. О. СУХОМЛИНСЬКОГО

Кафедра історії, етнології та археології



ЗАТВЕРДЖУЮ

Проректор із науково-педагогічної роботи ___________Н. І. Василькова

28 серпня 2017 р.


  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка