Міністерство освіти і науки України Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Інститут української філології Інформаційний простір України Словник-довідник законодавчих термінів і понять Довідково-навчальне видання Київ



Сторінка1/34
Дата конвертації04.11.2016
Розмір5,53 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34




Міністерство освіти і науки України

Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова

Інститут української філології
Інформаційний простір України
Словник-довідник законодавчих термінів і понять
Довідково-навчальне видання


Київ

2008
УДК 001.89.001.818.651(076)

ББК 73я7


І 36
Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту української філології Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова
Рецензенти:

І.Б.Усенко – кандидат юридичних наук, професор, заслужений юрист України, завідувач відділу Інституту держави і права імені М.В.Корецького Національної академії наук України

А.В.Висоцький – кандидат філологічних наук, доцент, директор Інституту української філології Національного педагогічного університету ім.М.П.Драгоманова

В.О.Жадько –доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри журналістики Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова

Інформаційний простір України: Словник-довідник законодавчих термінів: довідково-навчальне видання / автор-укладач Я.О.Чепуренко; Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова. – К. : Освіта України,2008. – 544 с.

У словнику подано 500 термінів, що вживаються в законах України, які регулюють суспільні відносини в інформаційному просторі – середовищі, в якому здійснюються процеси створення, збирання, реєстрації, оброблення, накопичення, зберігання, пошуку, захисту, розповсюдження та використання інформації, інформаційних продуктів і послуг. До термінів подається їх тлумачення і роз’яснення процесів з ними пов’язаних, які визначаються в законах певними статтями.

До зводу увійшли терміни діючих законів України станом на 01.04.2008 р.

Призначений для студентів, аспірантів, широкого кола фахівців, усіх хто займається інформаційною діяльністю і вивчає процеси, пов’язані з формуванням і розвитком інформаційного суспільства в Україні.


ISBN 978-966-188-002-2
©Я.О.Чепуренко

© «Освіта України»

ПЕРЕДМОВА
У розвитку суспільства на всіх його етапах визначалися певні пріоритети, які сприяли активізації розвитку цього суспільства, підвищення його інтелектуального рівня і соціальної спрямованості. В сучасному суспільстві таким пріоритетом визначено гармонійний перехід до нової стадії розвитку інформаційного суспільства - такої фаза розвитку суспільства, на якій домінуючими продуктами виробництва є інформація і знання. Метою інформаційного суспільства є забезпечення можливості кожного члена суспільства створювати та накопичувати інформацію, використовувати здобуті людством знання, обмінюватися ними. Інформаційне суспільство передбачає активний розвиток інформаційного простру – середовища, в якому здійснюються процеси створення, збирання, реєстрації, оброблення, накопичення, зберігання, пошуку, захисту, розповсюдження та використання інформації, інформаційних продуктів, а також функціонують конкретні інформаційних відносини, пов’язані з цими процесами, які регулюються певними правовими актами.

Одним з напрямів Національної політики розвитку інформаційного суспільства, зафіксованих в Законі України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», визначено як пріоритетним - «забезпечення навчання, виховання, професійної підготовки людини для роботи в інформаційному суспільстві». Відповідно до цього інформаційна складова сучасної освіти набуває особливого значення. Дане видання насамперед призначене для студентів вищих навчальних закладів, які вивчають дисципліні інформаційного та інформаційно-комунікаційного, інформаційно-аналітичного циклу: «Інформаційне право», «Інформатика», «Теорія інформації», «Інформаційна культура», «Інформаційні ресурси», «Інформаційно-аналітична діяльність», «Інформаційно-аналітичні технології», «Державна інформаційна політика», «Інформаційно-комунікаційні технології», «Теорія масової інформації», «Журналістика», «Бібліотекознавство» та інші, а також для фахівців інформаційної сфери, практична діяльність яких пов’язана з інформаційними процесами. Студентам ці знання допоможуть під час освоєння дисциплін інформаційного та інформаційно-комунікаційного циклу, самопідготовки, написання курсових, дипломних робіт, рефератів, доповідей.

Словник дасть змогу з’ясувати сучасну законодавчу термінологію і одночасно познайомити з системою законодавчих актів, які регулюють відносини в інформаційному просторі України.

Дане видання відбиває сучасний стан законодавчої термінології, що використовується в регулюванні інформаційних процесів в Україні. До словника включено терміни, які визначені в законах України і використовуються в процесі регулювання суспільних відносин, пов’язаних з виробленням, збиранням, збереженням, використанням та розповсюдженням інформації та інформаційних ресурсів. Базою створення зводу термінів стали ті терміни, які визначені в діючих законах України, прийнятих з січня 1992 року по березень 2008 року, і такі, що розкривають зміст основної категорії інформаційного суспільства – інформаційного простору України. При підготовці словника розглядалися закони України станом на 1квітня 2008 року з урахуванням усіх змін і доповнень, внесених до них з часу їх прийняття.

До визначення конкретних термінів додається їх тлумачення, представлене в подальших статтях законодавчого акта. До термінів, які в подальшому не тлумачаться в законодавчому акті, подається лише їх зафіксоване визначення.

До кожного терміна додається посилання із зазначенням статті закону, де вміщено цей термін. У тому разі, коли, термін використовується однаково у декількох законах, до нього подаються посилання на всі джерела його визначення в різних законодавчих актах. Коли один і той же термін має різні тлумачення в різних законодавчих актах, подається кожне тлумачення із посиланням на конкретну статтю закону, де зафіксований цей термін.

Терміни розташовано за абеткою і подано у тій формі, в якій вони вживаються в законодавчому акті. Виняток становлять ті поняття, які не зафіксовані у термінологічних статтях закону, але які є важливими для розуміння особливостей і закономірностей інформаційного простору (наприклад, «Державна політика в галузі бібліотечної справи», Державна політика в галузі видавничої справи», «Організаційно-правові основи розвитку інформаційного суспільства в Україні» та інші). Такі поняття тлумачаться не в традиційній словниковій формі (через тире), а їх тлумачення вміщається після крапки, саме так, як сформульовано в законодавчому акті.

У тому разі, коли в статтях, які тлумачать конкретний термін, вживається абревіатура, в словнику подається повна назва (наприклад, у статті закону вживається «ІКТ», а в словнику вживається - «інформаційно-комунікаційні технології»).

У випадку, коли в тексті закону зустрічається словосполучення «стаття …цього закону» в тексті словника воно замінено на «стаття…Закону України …….» із зазначенням назви закону України та статті, з якої взято текст.

У Додатку 1 представлено бібліографічний опис використаних законодавчих актів із зазначенням місця їх офіційного опублікування, а також із зазначенням законів, якими було внесено певні зміни і доповнення. У Додатку 2 подано таблицю усіх термінів, що містяться у видання із зазначенням законодавчого акту, в якому вміщено даний термін.



ПЕРЕЛІК ЗАКОНІВ УКРАЇНИ, ЯКІ ВИКРИСТАНО У СЛОВНИКУ


  1. Конституція України. Закон України від 28 червня 1996 року №254-к. Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року




  1. Про авторське право і суміжні права. Закон України від 23 грудня 1993 року №3792




  1. Про бібліотеки і бібліотечну справу: Закон України від 27 січня 1995 року № 32/95




  1. Про видавничу справу. Закон України від 5 червня 1997 року №318/97




  1. Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів . Закон України 23 вересня 1997 року №540/97-ВР




  1. Про державну статистику. Закон України від 17 вересня 1992 року №2614-XII




  1. Про державну таємницю. Закон України від 21 січня 1994 року №3855




  1. Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні. Закон України від 16 листопада 1992 року №2782




  1. Про електронний цифровий підпис. Закон України від 22 травня 2003 року № 852-IV




  1. Про електронні документи та електронний документообіг. Закон України від 22 травня 2003 року № 851-IV




  1. Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах. Закон України від 5 липня 1994 року №80/94-ВР




  1. Про інформаційні агентства. Закон України від 28 лютого 1995 року №74/95-ВР




  1. Про інформацію. Закон України від 2 жовтня 1992 року №2657-XII




  1. Про кінематографію. Закон України від 13 січня 1998 року №9/98-ВР




  1. Про Концепцію Національної програми інформатизації. Закон України від 4 лютого 1998 року № 75/98-ВР




  1. Про музеї та музейну справу. Закон України від 29 червня 1995 року №249/95




  1. Про науково-технічну інформацію. Закон України від 25 червня 1993 року №3322




  1. Про наукову і науково-технічну експертизу. Закон України від 10 лютого 1995 року № 51/95-ВР




  1. Про Національний архівний фонд та архівні установи. Закон України від 24 грудня 1993 року №3814




  1. Про Національну програму інформатизації. Закон України від 4 лютого 1998 року № 74/98




  1. Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення. Закон України від 23 вересня 1997 року № 538/97-ВР




  1. Про обов'язковий примірник документів. Закон України від 9 квітня 1999 року №595




  1. Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки. Закон України від 9 січня 2007 року № 537-V




  1. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації. Закон України від 23 вересня 1997 року №539/97




  1. Про рекламу. Закон України від 3 липня 1996 року №270/96-ВР




  1. Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних. Закон України від 23 березня 2000 року №1587




  1. Про систему Суспільного телебачення і радіомовлення України. Закон України від 18 липня 1997 року № 485/97-ВР




  1. Про стандартизацію. Закон України від 17 травня 2001 року №2408-III




  1. Про телебачення і радіомовлення. Закон України від 21 грудня 1993 року №3759-XII




  1. Про телекомунікації. Закон України від 18 листопада 2003 року № 1280-IV


А
Абонент - споживач телекомунікаційних послуг, який отримує телекомунікаційні послуги на умовах договору, котрий передбачає підключення кінцевого обладнання, що перебуває в його власності або користуванні, до телекомунікаційної мережі (Стаття 1 Закону України «Про телекомунікації»).
Абонентна плата - фіксований платіж, який може встановлювати оператор телекомунікацій для абонента за доступ на постійній основі до своєї телекомунікаційної мережі незалежно від факту отримання послуг (Стаття 1 Закону України «Про телекомунікації»).
Автор – 1)фізична особа, творчою працею якої створено твір (документ) (Стаття 1 Закону України «Про видавничу справу»);

2)фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір (Стаття 1 Закону України «Про авторське право та суміжні права»).



Автор електронного документа - фізична або юридична особа, яка створила електронний документ (Стаття 1 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Автор фільму - фізична особа, власна праця якої визначає творчий задум та/або способи його реалізації у фільмі (Стаття 3 Закону України «Про кінематографію»).
Авторське право - особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов'язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва (Преамбула Закону України «Про авторське право та суміжні права»).
Первинним суб'єктом, якому належить авторське право, є автор твору.

За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

Особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яка інша особа, якій на законних підставах передано авторське майнове право на цей твір), для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак

складається з таких елементів:



  • латинська літера "c", обведена колом, - (зображення знака не наводиться);

  • ім'я особи, яка має авторське право;

  • рік першої публікації твору.

Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору.

Якщо твір опубліковано анонімно чи під псевдонімом (за винятком випадку, коли псевдонім однозначно ідентифікує автора), видавець твору (його ім'я чи назва мають бути зазначені на творі) вважається представником автора і має право захищати права останнього. Це положення діє до того часу, поки автор твору не розкриє своє ім'я і не заявить про своє авторство.

Суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах.

Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, здійснюється Установою відповідно до затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку. Установа складає і періодично видає каталоги всіх державних реєстрацій.

За підготовку Установою до державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір, сплачуються збори, розміри яких визначаються Кабінетом Міністрів України.

Про реєстрацію авторського права на твір Установою видається свідоцтво. За видачу свідоцтва сплачується державне мито, кошти від сплати якого перераховуються до Державного бюджету України. Розмір і порядок сплати державного мита за видачу свідоцтва визначаються законодавством.

Особа, яка володіє матеріальним об'єктом, в якому втілено (виражено) твір, не може перешкоджати особі, яка має авторське право, у його реєстрації (Стаття 11 Закону України «Про авторське право та суміжні права»).
Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення і починає діяти від дня створення твору.

Авторське право діє протягом усього життя автора і 70 років після його смерті, крім випадків, передбачених статтею 28 Закону України «Про авторське право та суміжні права».

Для творів, оприлюднених анонімно або під псевдонімом, строк дії авторського права закінчується через 70 років після того, як твір було оприлюднено. Якщо взятий автором псевдонім не викликає сумніву щодо особи автора або якщо авторство твору, оприлюдненого анонімно або під псевдонімом, розкривається не пізніше ніж через 70 років після оприлюднення твору, застосовується строк, передбачений частиною другою статті 28 Закону України «Про авторське право та суміжні права».
Авторське право на твори, створені у співавторстві, діє протягом життя співавторів і 70 років після смерті останнього співавтора.

У разі, коли весь твір публікується (оприлюднюється) не водночас, а послідовно у часі томами, частинами, випусками, серіями тощо, строк дії авторського права визначається окремо для кожної опублікованої (оприлюдненої) частини твору.

Авторське право на твори посмертно реабілітованих авторів діє протягом 70 років після їх реабілітації.

Авторське право на твір, вперше опублікований протягом 30 років після смерті автора, діє протягом 70 років від дати його правомірного опублікування.

Будь-яка особа, яка після закінчення строку охорони авторського права по відношенню до не оприлюдненого твору вперше його оприлюднює, користується захистом, що є рівноцінним захисту майнових прав автора. Строк охорони цих прав становить 25 років від часу, коли твір був вперше оприлюднений.

Строк дії авторського права після смерті автора і строки, встановлені частинами третьою - сьомою цієї статті, починаються від дня смерті автора чи з дня настання подій, передбачених у зазначених частинах, але відліковуються з 1 січня року, наступного за роком смерті чи роком, в якому відбулася зазначена подія.

Особисті немайнові права автора, передбачені статтею 14 Закону України «Про авторське право та суміжні права», охороняються безстроково (Стаття 28 Закону України «Про авторське право та суміжні права»).
Майнові права авторів та інших осіб, які мають виключне авторське право, переходять у спадщину. Не переходять у спадщину особисті немайнові права автора.

Спадкоємці мають право захищати авторство на твір і протидіяти перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, а також будь-якому іншому посяганню на твір, що може завдати шкоди честі та репутації автора (Стаття 29 Закону України «Про авторське право та суміжні права»).


Закінчення строку дії авторського права на твори означає їх перехід у суспільне надбання.

Твори, які стали суспільним надбанням, можуть вільно, без виплати авторської винагороди, використовуватися будь-якою особою, за умови дотримання особистих немайнових прав автора, передбачених статтею 14 Закону України «Про авторське право та суміжні права»

Кабінетом Міністрів України можуть встановлюватися спеціальні відрахування до фондів творчих спілок України за використання на території України творів, які стали суспільним надбанням (Стаття 30 Закону України «Про авторське право та суміжні права»).

Авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір

Авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об'єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки.

Власникові матеріального об'єкта, в якому втілено оригінал твору образотворчого мистецтва чи архітектури, не дозволяється руйнувати цей об'єкт без попереднього пропонування його авторові твору за ціну, що не перевищує вартості матеріалів, витрачених на його створення. Якщо збереження об'єкта, в якому втілено оригінал твору, є неможливим, власник матеріального об'єкта, в якому виражено оригінал твору, повинен дозволити авторові зробити копію твору у відповідній формі, а якщо це стосується архітектурної споруди - фотографії твору. (Стаття 12 Закону України «Про авторське право та суміжні права»).

Авторське право на аудіовізуальний твір. Авторами аудіовізуального твору є:

а) режисер-постановник;

б) автор сценарію і (або) текстів, діалогів;

в) автор спеціально створеного для аудіовізуального твору музичного твору з текстом або без нього;

г) художник-постановник;

д) оператор-постановник.

Одна і та сама фізична особа може суміщати дві або більше із наведених у цій частині авторських функцій.

Якщо інше не передбачено у договорі про створення аудіовізуального твору, автори, які зробили внесок або зобов'язалися зробити внесок у створення аудіовізуального твору і передали майнові права організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи продюсеру аудіовізуального твору, не мають права заперечувати проти виконання цього твору, його відтворення, розповсюдження, публічного показу, публічної демонстрації, публічного сповіщення, а також субтитрування і дублювання його тексту, крім права на окреме публічне виконання музичних творів, включених до аудіовізуального твору. За оприлюднення і кожне публічне виконання, показ, демонстрацію чи сповіщення аудіовізуального твору, його здавання у майновий найм і (або) комерційний прокат його примірників за всіма авторами аудіовізуального твору зберігається право на справедливу винагороду, що розподіляється і виплачується організаціями колективного управління або іншим способом.

Автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором), зберігають авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в цілому, якщо договором з організацією, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером аудіовізуального твору не передбачено інше (Стаття 17 Закону України «Про авторське право та суміжні права»).
Авторське право на збірники та інші складені твори. Авторові збірника та інших складених творів (упорядникові) належить авторське право на здійснені ним підбір і розташування творів та (або) інших даних, що є результатом творчої праці (упорядкування).

Упорядник збірника користується авторським правом за умови дотримання ним прав авторів кожного з творів, включених до складеного твору.

Автори творів, включених до складеного твору, мають право використовувати свої твори незалежно від складеного твору, якщо інше не передбачено авторським договором з упорядником збірника.

Авторське право упорядника збірника не перешкоджає іншим особам здійснювати самостійний підбір або розташування тих самих творів та (або) інших даних для створення своїх творів.

Передбачена частиною першою статті 19 Закону України «Про авторське право та суміжні права» правова охорона баз даних не поширюється на самі дані чи інформацію і не зачіпає будь-яке авторське право, що відноситься до самих даних чи інформації, які містяться у базі даних.

Видавцям енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних збірників, збірників наукових праць, газет, журналів та інших періодичних видань належать виключні права на використання таких видань у цілому. Видавець має право забудь-якого використання таких видань зазначати в них своє ім'я або вимагати такого зазначення.

Автори творів, включених до таких видань, зберігають виключні права на використання своїх творів незалежно від видання в цілому, якщо інше не передбачено авторським договором (Стаття 19 Закону України «Про авторське право та суміжні права»).


Каталог: full txt
full txt -> Ю. Л. Афанасьєв (Київський національний університет культури і мистецтв)
full txt -> Геріатрична допомога населенню україни віра Чайковська
full txt -> Редакційна колегія
full txt -> Шейко В. М., Богуцький Ю. П. Формування основ культурології в добу цивілізаційної глобалізації друга половина XIX
full txt -> Телекомунікаційні проекти. Стан та перспективи
full txt -> Становлення, розвиток
full txt -> Історія виникнення етикету
full txt -> Сучасна вища школа: психолого-педагогічний аспект
full txt -> Сучасного вчителя


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2019
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка