Міністерство освіти І науки україни навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів




Сторінка1/3
Дата конвертації30.12.2017
Розмір0,55 Mb.
  1   2   3
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАВЧАЛЬНІ ПРОГРАМИ
для загальноосвітніх навчальних закладів
7 – 9 класи
ХІМІЯ
програма затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 06.06.2012 року № 664 зі змінами, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 29.05.2015 № 585
http://iitzo.gov.ua/serednya-osvita-navchalni-prohramy/

Пояснювальна записка
Хімія як природнича наука є частиною духовної і матеріальної культури людства, а хімічна освіта – невідокремним складником загальної культури особистості, яка живе, навчається, працює, творить в умовах використання високих технологій, змушена протистояти екологічним ризикам, зазнає різнобічних упливів інформації. Хімічні знання створюють підґрунтя реалістичного ставлення до навколишнього світу, в якому значне місце посідає взаємодія людини і речовини, сприяють розкриттю таємниць живого через пізнання процесів життєдіяльності організмів на молекулярному рівні.

Згідно з метою освітньої галузі «Природознавство» та її хімічного компонента, визначеною в новій редакції Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, навчання хімії у школі спрямовується на розвиток засобами предмета особистості учнів, формування їхньої загальної культури, світоглядних орієнтирів, екологічного стилю мислення і поведінки, творчих здібностей, дослідницьких навичок і навичок життєзабезпечення. У зв’язку з цим ставляться такі завдання навчання хімії в основній школі:

  • опанувати наукову хімічну термінологію, науковий зміст основних хімічних понять, законів;

  • формувати уявлення про методи хімічної науки, діяльність видатних вітчизняних і зарубіжних учених-хіміків;

  • розкрити роль хімічних знань у поясненні природи речовин і суті хімічних явищ; значення хімії в житті людини;

  • розвивати експериментальні уміння;

  • сприяти застосуванню хімічних знань на практиці;

  • формувати предметну і ключові компетентності учня, його екологічну культуру, навички безпечного поводження з речовинами;

  • розвивати здатність до самоосвіти;

  • виробляти критичне ставлення до інформації хімічного характеру;

  • формувати соціальні (громадянські) якості, патріотизм учня;

  • створити підґрунтя для подальшого навчання хімії у старшій школі.

Зміст курсу хімії основної школи зберігає перевірене часом базове ядро, неодмінне для освіченості й розвитку учня; розкриває загальнокультурний, гуманістичний характер природничо-наукових знань; ґрунтується на провідних світоглядних ідеях природознавства, як от:

• пізнаваність матеріального світу;

• дискретність матерії;

• ієрархія рівнів структурної організації матерії;

• матеріальна єдність світу;

• причинно-наслідкові зв'язки у природі;

• значення природничих наук для розв'язування глобальних проблем людства (продовольчої, екологічної, енергетичної, сировинної, демографічної) .

Шкільний курс хімії побудовано за концентричним принципом. На першому концентрі (в основній школі) вивчається мінімальний за обсягом, але функціонально цілісний базовий курс хімії, достатній для подальшої освіти і самоосвіти учнів. Зміст другого концентру (старша школа) залежить від профілю навчання, обраного учнем.



Програма основної школи реалізує змістові лінії хімічного компонента освітньої галузі «Природознавство»: хімічний елемент, речовина, хімічна реакція, методи наукового пізнання в хімії, хімія в житті суспільства. Зміст програми структуровано з урахуванням вікових особливостей учнів і часу, відведеного на вивчення предмета.

В основній школі хімію вивчають за типовим навчальним планом з таким розподілом годин: 7 кл. – 1, 5 год., 8, 9 кл . – 2 год. на тиждень. Обрано таку послідовність викладення навчального матеріалу:

7 клас. Вступ. Тема 1. Початкові хімічні поняття. Тема 2. Кисень. Тема 3. Вода.

8 клас. Тема 1. Періодичний закон і періодична система хімічних елементів. Будова атома. Тема 2. Хімічний зв’язок і будова речовини. Тема 3. Кількість речовини, розрахунки за хімічними формулами. Тема 4. Основні класи неорганічних сполук.

9 клас. Тема 1. Розчини. Тема 2. Хімічні реакції. Тема 3. Початкові поняття про органічні сполуки. Тема 4. Узагальнення знань з хімії.

У 7 класі на рівні складу речовини триває формування основних хімічних понять (атом, молекула, хімічний елемент, прості й складні речовини), розпочате у природознавчих курсах 1-5 класів; формуються нові поняття (хімічна формула, валентність, хімічна реакція). Ознайомлення (в загальному) з періодичною системою хімічних елементів і складом атома передбачено програмою задля того, щоб учні мали змогу встановити взаємозв’язок між розташуванням елементів у періодичній системі та їхньою валентністю, використовувати інформацію, яку містить періодична система, про відносні атомні маси хімічних елементів.

Деякі властивості простих і складних речовин розглядаються на прикладах кисню і води в наступних двох темах. Хімічні процеси добування кисню є підставою для ознайомлення з законом збереження маси речовин під час хімічних реакцій та хімічними рівняннями. На основі хімічних властивостей кисню вводиться поняття про реакцію сполучення та оксиди металічних і неметалічних елементів.

Вивчення хімічних властивостей води дає змогу розглянути взаємодію оксидів з водою та ознайомитися з характером гідратів оксидів. Це забезпечує мінімальну фактологічну базу про сполуки хімічних елементів і їхні властивості для подальшого вивчення періодичного закону і хімічного зв’язку у 8 класі.

На цьому етапі навчання хімії триває формування поняття про розчин та його компоненти, масову частку розчиненої речовини (пропедевтичні знання надавались на уроках природознавства). Учні навчаються виготовляти розчини, розв’язувати задачі на обчислення кількісного складу розчину, визначення масової частки розчиненої речовини.

У 8 класі змінено логіку викладення навчального матеріалу порівняно з попередньою програмою. На початок винесено теоретичний матеріал про періодичний закон, будову атома, хімічний зв’язок і будову речовин. Вивчення будови атома дає змогу пояснити причину явища періодичності зміни властивостей хімічних елементів і їхніх сполук, розкрити на вищому теоретичному рівні поняття валентності елементів у хімічних сполуках, з’ясувати електронну природу ковалентного та йонного хімічних зв’язків, розглянути поняття про ступінь окиснення та ознайомити з правилами його визначення у сполуках. Така послідовність має сприяти більш усвідомленому складанню учнями хімічних формул сполук, прогнозуванню їхніх властивостей.

У наступній темі «Кількість речовини. Розрахунки за хімічними формулами» формується поняття про кількість речовини та одиницю її вимірювання – моль. Учні вчаться обчислювати молярну масу, молярний об’єм газів, відносну густину газів. Абстрактні поняття про атоми і молекули набувають реальних кількісних характеристик. Засвоєння знань з теми допоможе учням зрозуміти кількісні відношення між речовинами у хімічних реакціях (добирання коефіцієнтів) і полегшити кількісні розрахунки за хімічними рівняннями.

Далі вивчається тема «Основні класи неорганічних сполук», яка має переважно фактологічний характер. За такої послідовності тем вивчення неорганічних речовин нині набуває теоретичного підґрунтя, яке становлять періодичний закон, будова речовин, кількісні відношення в хімії. Хімічний склад і властивості речовин логічно пов’язуються з розміщенням хімічних елементів у періодичній системі, а в практичній частині програми є змога поступово перейти від простих до складніших хімічних реакцій і розрахункових задач.

Перша тема 9 класу присвячена дисперсним системам, колоїдним й істинним розчинам. Розглядається будова молекули води, її властивості пояснюються із залученням поняття про водневий зв’язок. Водні розчини кислот, основ і солей та реакції між ними вивчаються з погляду електролітичної дисоціації. Вводиться поняття про рН розчину, зважаючи на важливість визначення якісних характеристик харчової та іншої продукції.

Наступна тема має узагальнювальний характер щодо ще однієї групи об’єктів хімічної науки – хімічних реакцій. Формування цього ключового поняття хімії відбувається на якісно новому рівні завдяки розвитку початкових уявлень про хімічну реакцію та можливості залучити попередньо набуті знання про реакції за участю неорганічних речовин.

Органічні сполуки вивчаються на рівні молекулярного складу; для вуглеводнів, спиртів і етанової кислоти передбачено також складання структурних формул. Хімічні властивості розглядаються в обмеженому обсязі, а саме реакції горіння; реакції етанової кислоти наводяться в порівнянні її з неорганічними кислотам. Поняття про гомологію розглядається на прикладі гомологів метану. Ізомерія, правила утворення назв органічних сполук не розглядаються.

Узагальнення знань з курсу хімії основної школи присвячується ключовим світоглядним питанням про багатоманітність і взаємозв’язки речовин, значення хімії в житті суспільства.

Вивчення хімії у 8 й 9 класах розпочинається кількагодинним повторенням відомостей, що є базовими. Це повторення важливе в тому плані, що актуалізує знання учнів, збережені в довготривалій пам’яті.

Отже, в основній школі даються відомості з розділів загальної, неорганічної та органічної хімії. Такий зміст курсу хімії забезпечує його відносну завершеність. З одного боку, він дає основи хімічних знань, необхідні для повсякденного життя, загальнокультурної підготовки, подальшого особистісного розвитку тих школярів, які не збираються здобувати професії, пов’язані з хімією. З іншого боку, цей курс є підґрунтям для продовження хімічної освіти випускників основної школи як у старшій школі, так і в інших навчальних закладах.

Крім традиційних питань, що стосуються хімічних елементів, речовин і реакцій, увага приділяється висвітленню методів наукового пізнання в хімії, ролі теоретичних і експериментальних досліджень. Зміст матеріалу має чітке спрямування на збереження довкілля і здоров’я людини завдяки увазі до проблем чистоти повітря і води, вивченню біологічної ролі кисню, озону, води, розчинів, окисно-відновних реакцій, основних неорганічних і органічних речовин, згубної дії алкоголю.

Посиленню практичної спрямованості хімічних знань сприятиме проведення тематичних екскурсій, об’єкти яких орієнтовні й залежать від регіональних умов.

Вивчення хімії потребує раціонального застосування способів дій, засобів і методів навчання. Організації навчання хімії сприятиме використання перевірених шкільною практикою групової роботи, проблемного навчання, дидактичних ігор, тренінгових занять. У сучасних умовах важливим методичним орієнтиром є формування в учнів уміння вчитись і його реалізація в самостійній навчальній діяльності. Пріоритетний вибір методики навчання належить учителеві.

Важливим джерелом знань, засобом формування експериментальних умінь і дослідницьких навичок, створення проблемних ситуацій, розвитку мислення, спостережливості та допитливості є хімічний експеримент і розв’язування задач. Тому в програмі до кожної теми вказано види хімічного експерименту й типи розрахункових задач, а також передбачено досліди, які можна виконувати в домашніх умовах під наглядом батьків.

Виходячи з можливостей кабінету хімії та беручи до уваги токсичність речовин і правила техніки безпеки, учитель на свій розсуд може доповнити хімічний експеримент, як демонстраційний, так і лабораторний.

Формуванню компетентностей учнів сприяє виконання ними навчальних дослідницьких проектів, орієнтовні теми яких (на вибір) наведено в окремій рубриці програми. Учитель і учні можуть пропонувати і власні теми. Проекти розробляються учнями індивідуально або в групах, учитель може надавати консультацію щодо планування, визначення мети, завдань і методики дослідження, пошуку інформації, координувати хід виконання проекту. Проектна робота може бути теоретичною або експериментальною. Тривалість проекту — різна: від уроку (міні-проект), кількох днів (короткотерміновий проект) до року (довготерміновий). Результати досліджень учні представляють у формі мультимедійної презентації, доповіді (у разі необхідності – з демонстрацією хімічних дослідів), моделі, колекції, буклету, газети, статистичного звіту, тематичного масового заходу, наукового реферату (із зазначенням актуальності теми, новизни і практичного значення результатів дослідження, висновків) тощо. Презентація й обговорення (захист) проектів відбувається на спеціально відведеному уроці або під час уроку з певної теми. Робота кожного виконавця проекту оцінюється за його внеском, індивідуально.

Ефективність навчання можна підвищити завдяки застосуванню сучасних інформаційно-комунікаційних технологій. Вони сприяють активізації пізнавальної діяльності учнів, розвитку їхньої самостійності в опануванні знань, формуванню ключових компетентностей, посиленню позитивної мотивації навчання. Засоби на електронних носіях дають змогу унаочнити навчальний зміст, зокрема той, що стосується внутрішньої будови речовин чи хімічних процесів, недоступних для спостереження в умовах шкільної лабораторії.

У програмі визначено не лише зміст навчального матеріалу, а й перелік основних вимог до результатів навчання учнів з кожної теми. У цих вимогах опосередковано відбито ключові компетентності учнів через способи дій на різних пізнавальних рівнях: учень називає, наводить приклади, описує (початковий рівень, розпізнавання); розрізняє, ілюструє, складає формули і рівняння, наводить означення (середній рівень, розуміння); пояснює, обчислює, характеризує, класифікує, використовує, робить висновки (достатній рівень, уміння і навички); обґрунтовує, аналізує, прогнозує, встановлює зв’язки, висловлює судження, оцінює (високий рівень, перенесення знань).

З позицій компетентнісного підходу, на відміну від знаннєвого, рівень навчальних досягнень учнів визначається не володінням певною «сумою знань», умінь чи навичок із предмета, а здатністю виконувати завдання (розв’язувати проблеми) різної складності на основі здобутих знань, зокрема й міжпредметних. Компетентність розглядається як інтегрований результат освіти, здатність, набута учнем у процесі навчання.

Перелік вимог зорієнтує вчителя на досягнення мети навчання за кожною темою програми, полегшить планування цілей і завдань уроків, дасть змогу виробити адекватні методичні підходи до проведення навчальних занять, поточного й тематичного оцінювання.



Розподіл годин у програмі орієнтовний. Учитель може аргументовано вносити зміни до розподілу годин, відведених програмою на вивчення окремих тем, змінювати послідовність вивчення питань у межах теми. Резервні години використовуються на розсуд учителя залежно від об’єктивних обставин.

7 клас

52 год, 1,5 год на тиждень, 5 год — резервні

К-ть годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів


3

Вступ

Хімія — природнича наука. Речовини та їх перетворення у навколишньому світі.

Короткі відомості з історії хімії. Правила поведінки учнів у хімічному кабінеті. Ознайомлення з обладнанням кабінету хімії та лабораторним посудом.

Учень/учениця

називає: основне обладнання кабінету хімії, лабораторний посуд;

знає і розуміє: правила безпеки під час роботи в хімічному кабінеті;

висловлює судження: про застосування хімічних знань та історію їхнього розвитку

Демонстрації

  1. Взаємодія харчової соди (натрій гідрогенкарбонату) з оцтом (водним розчином етанової кислоти).

  2. Зміна забарвлення індикаторів у різних середовищах.

Практичні роботи

  1. Правила безпеки під час роботи в хімічному кабінеті. Прийоми поводження з лабораторним посудом, штативом і нагрівними приладами. Будова полум’я.

Навчальні проекти

1. Хімічні знання в різні епохи


21

Тема 1. Початкові хімічні поняття

Фізичні тіла. Матеріали. Речовини. Молекули. Атоми. Як вивчають речовини. Спостереження й експеримент у хімії. Фізичні властивості речовин. Чисті речовини і суміші (однорідні, неоднорідні). Способи розділення сумішей.

Атом, його склад. Хімічні елементи, їхні назви і символи. Ознайомлення з періодичною системою хімічних елементів Д.І. Менделєєва.

Маса атома. Атомна одиниця маси. Відносні атомні маси хімічних елементів.

Хімічні формули речовин. Прості та складні речовини. Багатоманітність речовин.

Метали й неметали. Металічні та неметалічні елементи.

Валентність хімічних елементів. Складання формул бінарних сполук за валентністю елементів. Визначення валентності елементів за формулами бінарних сполук. Відносна молекулярна маса, її обчислення за хімічною формулою.

Масова частка елемента в складній речовині.

Фізичні та хімічні явища. Хімічні реакції та явища, що їх супроводжують. Хімічні властивості речовин

Учень/учениця

називає: хімічні елементи (не менше 20-ти) за сучасною науковою українською номенклатурою, записує їхні символи;

описує: якісний і кількісний склад речовин за хімічними формулами, явища, які супроводжують хімічні реакції;

наводить приклади: простих і складних речовин, хімічних явищ у природі та побуті;

розрізняє: фізичні тіла, речовини, матеріали, фізичні та хімічні явища, фізичні та хімічні властивості речовин, чисті речовини і суміші, прості й складні речовини, металічні та неметалічні елементи, метали й неметали, атоми, молекули;

пояснює: зміст хімічних формул;

використовує: періодичну систему як довідкову для визначення відносної атомної маси елементів;

складає: формули бінарних сполук за валентністю елементів;

визначає: валентність елементів за формулами бінарних сполук;

обчислює: відносну молекулярну масу речовини за її формулою, масову частку елемента в складній речовині;

спостерігає: хімічні явища й описує спостереження, формулює висновки;

уміло поводиться: з лабораторним обладнанням;

дотримується: інструкції щодо виконання хімічних дослідів та правил безпеки під час роботи в хімічному кабінеті;

виконує: найпростіші лабораторні операції з нагрівання речовин, розділення сумішей;

висловлює судження: про багатоманітність речовин.

Розрахункові задачі

  1. Обчислення відносної молекулярної маси речовини за її формулою.

  2. Обчислення масової частки елемента в складній речовині.

Демонстрації

3. Періодична система хімічних елементів Д. І. Менделєєва.

4. Зразки металів і неметалів.

5—9. Хімічні реакції, що супроводжуються виділенням газу, випаданням осаду, зміною забарвлення, появою запаху, тепловим ефектом.

Лабораторні досліди

  1. Ознайомлення з фізичними властивостями речовин. Опис спостережень. Формулювання висновків.

  2. Ознайомлення зі зразками простих і складних речовин.

  3. Проведення хімічних реакцій.

Практичні роботи

  1. Розділення неоднорідної суміші.

  2. Дослідження фізичних і хімічних явищ.

Домашній експеримент

  1. Взаємодія харчової соди із соком квашеної капусти, лимонною кислотою, кефіром.

Навчальні проекти

2. Хімічні явища в природному довкіллі

3. Хімічні явища в побуті

4. Використання хімічних явищ у художній творчості й народних ремеслах

5. Речовини і хімічні явища в літературних творах і народній творчості

13

Тема 2. Кисень

Повітря, його склад.

Оксиген. Поширеність Оксигену в природі. Кисень, склад його молекули, поширеність у природі. Фізичні властивості кисню.

Закон збереження маси речовин під час хімічних реакцій. Схема хімічної реакції. Хімічні рівняння.

Добування кисню в лабораторії та промисловості. Реакція розкладу. Поняття про каталізатор. Способи збирання кисню. Доведення наявності кисню.

Хімічні властивості кисню: взаємодія з простими речовинами (вуглець, водень, сірка, магній, залізо, мідь). Реакція сполучення.

Поняття про оксиди, окиснення (горіння, повільне окиснення, дихання).

Взаємодія кисню зі складними речовинами (повне окиснення метану, гідроген сульфіду, глюкози).

Умови виникнення та припинення горіння.

Маркування небезпечних речовин.

Колообіг Оксигену в природі. Озон. Проблема чистого повітря. Застосування та біологічна роль кисню

Учень/учениця

називає: склад молекул кисню, оксидів, якісний та кількісний склад повітря;

наводить приклади: оксидів, реакцій розкладу і сполучення; маркування небезпечних речовин;

описує: поширеність Оксигену в природі; історію відкриття кисню, його фізичні властивості;

розрізняє: процеси горіння, повільного окиснення, дихання, реакції розкладу і сполучення;

характеризує: хімічні властивості кисню;

пояснює: суть реакцій розкладу і сполучення, процесів окиснення, колообігу Оксигену; сутність закону збереження маси речовин, рівнянь хімічних реакцій;

аналізує: умови процесів горіння та повільного окиснення;

обґрунтовує: застосування кисню; складає: рівняння реакцій: добування кисню з гідроген пероксиду; кисню з воднем, вуглецем, сіркою, магнієм, залізом, міддю, метаном, гідроген сульфідом;

використовує: лабораторний посуд для добування (з гідроген пероксиду) і збирання кисню;

визначає: наявність кисню дослідним шляхом;

оцінює: роль кисню в життєдіяльності організмів, роль озону в атмосфері, вплив діяльності людини на чистоту повітря;

дотримується: запобіжних заходів під час використання процесів горіння; інструкції щодо виконання хімічних дослідів та правил безпеки під час роботи в хімічному кабінеті

Демонстрації

  1. Дослід, що ілюструє закон збереження маси речовин.

  2. Добування кисню з гідроген пероксиду.

  3. Збирання кисню витісненням повітря та витісненням води.

  4. Доведення наявності кисню.

  5. Спалювання простих і складних речовин.

  6. Маркування небезпечних речовин.

Практичні роботи

  1. Добування кисню з гідроген пероксиду, збирання, доведення його наявності.

Навчальні проекти

6. Проблема забруднення повітря та шляхи розв’язування її

7. Дослідження зміни концентрації вуглекислого газу у класній кімнаті під час занять



10

Тема 3. Вода

Вода, склад и молекули, поширеність у природі, фізичні властивості. Вода — розчинник.

Розчин і його компоненти: розчинник, розчинена речовина.

Кількісний склад розчину. Масова частка розчиненої речовини. Виготовлення розчину. Взаємодія води з оксидами. Поняття про гідрати оксидів: кислоти й основи. Поняття про індикатори.

Значення води і водних розчинів у природі та житті людини. Кислотні дощі. Проблема чистої води. Охорона водойм від забруднення. Очищення води на водоочисних станціях та в домашніх умовах

Учень/учениця

називає: склад молекули води;

наводить приклади: водних розчинів; формули кислот і основ;

описує: поширеність води у природі, фізичні властивості води;

розрізняє: розчинник і розчинену речовину;

обґрунтовує: значення розчинів у природі та житті людини;

складає: рівняння реакцій води з кальцій оксидом, натрій оксидом, фосфор(V) оксидом, карбон(ІV) оксидом;

обчислює: масову частку і масу розчиненої речовини в розчині;

виготовляє: розчини з певною масовою часткою розчиненої речовини;

розпізнає: дослідним шляхом кислоти і луги;

оцінює: роль води в життєдіяльності організмів;

висловлює судження: про вплив діяльності людини на чистоту водойм та їх охорону від забруднень;

використовує: здобуті знання та навички в побуті та для збереження довкілля

Розрахункові задачі

3. Обчислення масової частки і маси розчиненої речовини в розчині.

Демонстрації

16. Виготовлення розчинів.

17. Взаємодія кальцій оксиду з водою. Дія водного розчину добутої речовини на індикатори.

18. Взаємодія фосфор(V) оксиду з водою. Дія водного розчину добутої речовини на індикатори.

Лабораторні досліди

4. Виготовлення водних розчинів із заданими масовими частками розчинених речовин.



5. Випробування водних розчинів кислот і лугів індикаторами.

Домашній експеримент

  1. Виготовлення водного розчину кухонної солі.

  2. Очищення води кип’ятінням і за допомогою побутового фільтру

Навчальні проекти

8. Проблема збереження чистоти водойм

9. Дослідження якості води з різних джерел

10. Дослідження фізичних і хімічних властивостей води

11. Способи очищення води в побуті

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка