Міністерство освіти І науки україни сумський державний університет матеріал и міжвузівської науково-методичної конференції




Сторінка2/3
Дата конвертації09.09.2018
Розмір0,51 Mb.
1   2   3

Викладач щодня продивляється історії хвороб хворих, які щойно госпіталізовані, і пропонує інтернам для ознайомлення з терапевтичними патологіями, нозологічними формами захворювань фіксувати в робочих зошитах діагнози і схеми лікування. Нові нозологічні форми захворювань виносяться на так звані “сидячі” обходи, коли хворих запрошують на розбір в навчальну кімнату: такі “живі” схеми лікування корисні майбутнім лікарям при проходженні поліклінічного циклу навчання.

За період перебування в клініці лікарі - інтерни знайомляться з новими лікарськими препаратами, вносять їх в блокнот рецептів для індивідуальних схем лікування, а не виписують механічно з довідників; останні їм потрібні лише для перевірки доз і ознайомлення з фармакологічними характеристиками. У бібліотеці, створеній при кафедрі, інтерни можуть користуватися всіма останніми виданнями фармакологічних довідників, проспектами, анотаціями лікарських засобів вітчизняного і зарубіжного виробництва.

Педіатри - інтерни також працюють в бібліотеці Медичного інституту і університету з монографічною літературою і новими медичними журналами, знайомляться з науковими роботами співробітників кафедри.

У комп'ютерному класі вони вирішують програмовані задачі різних типів, прослуховують серцеві і дихальні шуми за допомогою компакт-дисків; у методологічному кабінеті кафедри знайомляться з методичним матеріалом, використовуючи його при підготовці до занять. Працюють в кабінеті функціональних методів діагностики, де опановують техніку проведення інструментальних методів дослідження.

На теоретичні семінари, клінічні розбори виносяться питання, що виникають після обходів викладачів. На них аналізуються діагностично складні випадки, рідкісні форми захворювань, які раніше не розбиралися на циклах пропедевтичної або факультетської педіатрії (інтеграція навчання по “вертикалі”) або на кафедрах терапевтичного профілю: терапії, нервових хвороб, фтизіатрії, пульмонології і інших (інтеграція навчання по “горизонталі”). Теми розборів і семінарських занять визначаються на основі програм методичного відділу МОЗ України. На семінарах ретельному обговоренню і аналізу піддаються питання фармакотерапії з позицій ключових питань клінічної фармакології (фармакодинаміки, сумісності лікарських засобів, їх побічних ефектів), а також питання клінічної імунології в плані терапії і діагностики хвороб, що трапляються найбільш часто, пов'язаних з порушеннями імунної системи.

На теоретичних заняттях обговорюються питання алгоритмічного рішення діагностичних і терапевтичних задач, широко використовуються творчі (евристичні) навчальні методи: навчальні і ділові ігри, брейнстормінг, синектика, методи міжнаочних аналогій і дефініцій, критичних оцінок і суперечностей, оновлення, рекодифікацій і уявлень.

Знання інтернів контролюються в три етапи:

1. Контроль початкового рівня знань проводиться у формі контрольних питань І і ІІ рівнів: перед заняттями перевіряються конспекти, ведення робочих зошитів і блокнотів з рецептурою;

2. Поточний контроль під час викладацьких навчальних обходів: оцінюється бліц-орієнтування в поставлені діагнозу, правильність схем лікування; при повторних обходах звертається увага на особливості клінічного перебігу, ускладнення, супутні і конкуруючі захворювання, динаміку лікування; оцінюються види прогнозів; при обході у відділення реанімації та інтенсивної терапії акцент робиться на уміння проведення інтернами реанімаційних заходів;

3. Завершальний контроль проводиться у кінці занять, де розв'язуються ситуаційні завдання, проводяться тести різного типу, особлива увага приділяється обґрунтуванню діагнозів захворювань, виходячи з поетапної диференціальної діагностики, алгоритмічної побудови схем лікування. Кожен викладач має набори ЕКГ, ФКГ, спірографій, дані лабораторних методів дослідження , рентген-знімків; користується комп'ютерними версіями радіологічних досліджень і на їх основі тестує знання інтернів.

Важливе місце відводиться науковій роботі інтернів. Формуються творчі групи, які поділяються на інформаційні підгрупи задля пошуку, розпізнавання, відбору і обміну інформацією між інтернами і викладачами, а також перевірки чинників і відбору ідей у ході дискусії. У межах підгруп ведеться обговорення проблеми: викладачі розвивають мислення інтернів на основі диференціації їх інтелектуальних здібностей, об'єктивності, оперативності, прицільності або практичності інформації, часу і швидкості її обробки. Викладач кафедри прагне зрозуміти приховані механізми розумової діяльності інтернів, їх результативність при ухваленні рішення, використання інтуїції у найбільш обдарованих у творчому плані; контролює когнітивні функції. Викладач проводить тренінги, мета яких прищепити інтернам навики і уміння проведення досліджень. Завдання проблемної творчої підгрупи, що працює на кафедрі, полягає в координації отриманих інтернами знань, їх можливої корекції на основі ухвалення альтернативних рішень, особливо в складних і динамічних ситуаціях.

Розглянуті вище підходи при проведенні викладачами кафедри науково-дослідної роботи з інтернами повністю відповідають творчій атмосфері нашої лікувально - профілактичної установи, де існує таке відношення до справи і такі взаємовідносини між інтернами, лікарями і викладачами, що дають можливість відбирати для наукових досліджень найбільш творчих і працелюбних інтернів - педіатрів.


ПРОБЛЕМИ ВИКЛАДАННЯ ПАТОЛОГІЧНОЇ АНАТОМІЇ ДЛЯ ЛІКАРІВ - ІНТЕРНІВ

У СУЧАСНИХ УМОВАХ
Романюк А.М., Карпенко Л.І., Москаленко Р.А.,

Сумський державний університет


Діагностична робота патоморфолога потребує не тільки досвіду, знань, постійної наполегливої праці, але й здібностей, вміння помічати в нетиповому типові риси певної нозологічної форми. Тому навчання лікаря -патоморфолога потребує значних зусиль як самого учня, так і його наставників.

Спеціальність «Патологічна анатомія» має багато відмінностей від інших галузей медицини, які полягають у роботі з секційним, біопсійним матеріалом, етичними і деонтологічними моментами.

Необхідно зауважити на значній обмеженості спеціальної літератури в доступному для молодих спеціалістів викладенні: спостерігається значна різниця між підручниками з патологічної анатомії і сучасними монографіями і статтями в спеціалізованих журналах, які перевантажені складними термінами і розраховані на аудиторію з певним рівнем знань. Більшість лікарів-інтернів, які починають опановувати спеціальність «Патологічна анатомія», не достатньо підготовлені. Не секрет, що через низький рівень престижу спеціальності серед студентів і молоді патоморфологія комплектується за залишковим принципом (патоморфологами стають ті, хто не визначивсязі спеціальністю хірурга чи гінеколога або не хоче бути сімейним лікарем чи фтизіатром).

На нашу думку, вищеназвані негативні явища мають тимчасовий характер і вже у близькому майбутньому вдасться їх подолати за допомогою проведення роз'яснювальної роботи про сутність спеціальності "Патоморфологія", перспектив розвитку галузі; профорієнтаційної роботи, особливо серед гуртківців.

Для навчання і становлення кваліфікованого спеціаліста-патоморфолога необхідно використовувати сучасні інформаційні технології: мультимедіа, навчальні відеофільми, електронні атласи з фотографіями мікро- і макропрепаратів, рисунками, схемами, ширше використовувати можливості мережі Internet (електронна пошта, телеконференції, пошук інформації).

Проблемою є також відсутність достатньої кількості сучасної мікроскопічної техніки: мікроскопічних комплексів з паралельним переглядом препарата кількома особами, імуноморфологічних лабораторних наборів, люмінесцентного мікроскопа.

Розвиток сучасних інформаційних технологій та мікроскопічної техніки, безперечно, полегшує педагогічний процес становлення кваліфікованого фахівця, проте необхідно пам'ятати, що у даній галузі медицини "знання приходять, але мудрість зволікає" – потрібна копітка самостійна практична робота.
питання забезпечення якості навчання

у післядипломній підготовці лікарів
О.С. Никоненко, чл.-кор. НАН України,

С.Д.Шаповал, д-р мед. н., професор,

С.М.Дмитрієва, д-р мед. н., професор

Запорізька медична академія післядипломної освіти


Стратегія реформування післядипломної підготовки медичних спеціалістів має на меті створення цілісної освітньої системи на базі планування дій за принципом забезпечення відповідності змісту навчання реальним умовам роботи лікарів, використання інноваційних технологій навчання та об'єднання безперервного професійного розвитку лікарів (БПРЛ) і розвитку організаційної культури медичних установ.

Як інструмент стимулювання освітньої діяльності та формування критеріїв оцінки професійного зобов'язання лікарів подається «Шкала значень різних видів і форм післядипломної освіти лікарів (провізорів) в період між передатестаційними циклами». Вважаються доцільними аналіз та доопрацювання даного інструменту в ході впровадження. Наприклад, залікова кількість кредитів, що

забезпечує всебічну освітню активність лікаря, повинна складати не менш ніж 250-500 балів та отримуватися лише за участь в освітніх заходах ліцензованих ВНЗ, а кількість кредитів для лікарів сільських ЛПЗ повинна становити 0,5-0,75 від кількості балів для одержання фахової категорії лікарями, які працюють у міських лікарнях та поліклініках.

Умовою забезпечення БПРЛ лікарів є впровадження сучасних освітніх технологій за всіма організаційними формами навчання. Вдосконалення освітньої діяльності ЗМАПО здійснюється за такими напрямками: підготовка нових навчальних модулів та курсів згідно з сучасними вимогами практичної охорони здоров'я; впровадження інноваційних освітніх технологій; розроблення та опробування нових організаційних форм БПРЛ; впровадження принципів клінічного навчання, доказової медицини та біоетики. На кафедрах академії як пілотний проект апробується проведення майстер-класів та постійно діючих проблемних семінарів для лікарів. За результатами технічної оцінки зворотного зв'язку з учасниками семінарів всіма респондентами визначено актуальність та інформаційну насиченість змісту навчання, зручність та гнучкість модульованого графіка занять.

Іншим інструментом забезпечення якості медичної освіти є впровадження кредитно-модульної системи організації навчання. В післядипломній підготовці лікарів вважається за необхідне перегляд структур робочих програм та перебудова їх за модульним принципом; спрямованість на практично-орієнтоване навчання із самостійною роботою лікарів-інтернів; аналітичне опрацювання системи підрахунку залікових кредитів з урахуванням потреб та інтересів цільової групи за педагогічними принципами навчання дорослих людей.

Таким чином, умовами ефективної реалізації освітньої реформи є: оцінка БПРЛ як високого пріоритету освітньої політики з підтримкою всього суспільства; використання гнучких організаційних форм навчання із застосуванням сучасних інформаційних та комунікаційних технологій; динамічний аналіз організаційно-змістовної діяльності всіх учасників, а також створення і підтримка спрямованої мотивації лікарів та викладачів медичних ВНЗ до БПРЛ.


КЛІНІЧНІ ПРОТОКОЛИ В НАВЧАННІ ЛІКАРІВ-ІНТЕРНІВ НА ЗАОЧНИХ БАЗАХ СТАЖУВАННЯ
О.Д. Лавріщєв, В.В. Єхалов, канд. мед. н., доцент,

І.В. Рубашкін, Є.Б., Г.В.Ігнатенко, Є.Б.Матвєєв

Дніпропетровська міська клінічна лікарня № 6

(Головний лікар В.В.Лященко)


На заочній базі стажування відділення анестезіології та інтенсивної терапії щорічно проходять навчання від 5 до 12 лікарів-інтернів за фахом «Анестезіологія». Профіль відділення здебільшого пов‘язаний із лікуванням хворих з ургентною абдомінальною хірургічною патологією. Для повсякденної роботи відділення та навчання лікарів-інтернів за останні роки ми використовуємо стандартизовані клінічні протоколи, створені співробітниками Дніпропетровської державної медичної академії (Я.С.Березницький, О.М. Клігуненко, 2004). Клінічні протоколи являють собою рекомендації для обстеження, діагностики, підготовки до оперативних втручань, вибір виду та методу анестезіологічного забезпечення, корекції, інтенсивної терапії, прогнозування, що дозволяє заздалегідь визначити можливі матеріальні витрати. Наведені стандартизовані алгоритми призначені для середньостатистичної людини чоловічої статі масою 70 кілограмів. Клінічні протоколи не є застиглою догмою і дозволяють лікарям-інтернам вносити доповнення при нестандартних ситуаціях. Вони залежать від віку хворого, супутньої патології, особливостей перебігу основного захворювання. Таким чином реалізується можливість творчого підходу до певного клінічного випадку, що під контролем досвідченого фахівця досить швидко переходить до категорії практичних навичок та вмінь. Що стосується тих лікарів-інтернів, які тільки починають навчання або не мають достатньої бази похідних знань та вмінь, наявність клінічних протоколів дозволяє здійснити мінімально достатній обсяг медичної допомоги в будь-якій тяжкій клінічній ситуації з його подальшим поширенням. Так, особливо важливими моментами в роботі фахівця-початківця є проблема корекції гіповолемії, спричиненої втратою рідини, плазми, формових елементів крові. Завдяки зазначеним стандартам у навчальному процесі кількість помилок мінімальна. Алгоритмізація ведення хворих за нозологічними формами сприяє більш швидкому опануванню заданими розділами медицини, що визначається при оцінюванні практичних навичок та вмінь при заліках та іспитах. На кожному практичному занятті лікарі-інтерни отримують завдання з певних клінічних ситуацій, самостійно їх розв‘язують, потім результати обговорюються в групі з послідуючими зауваженнями та порадами клінічного керівника. Завдяки цьому засвоєння матеріалу практичного заняття на заочній базі збільшилося на 24%, час короткотривалого «виживання» знань - на 34%, довготривалого «виживання» знань - на 39%. Відсотковий рівень наведених показників моделювався нами на засадах усного опитування, розв‘язування ситуаційних завдань, тестового контролю. Матеріали контрольної частини навчання надавалися лікарям-інтернам здебільшого не за певною темою (що могло привести до необміркованої відповіді з причин подібності), а вроздріб. Саме такий підхід до використання клінічних протоколів дозволяє максимально наблизити того, хто навчається, до спроможності надання кваліфікованої медичної допомоги при невідкладній хірургічній патології. До того ж будь-які відхилення від строків лікування, збільшення матеріальних витрат, непередбачуваний кінець захворювання спонукають молодого лікаря до обміркованого пошуку причини цього відхилення, стимулюють його до самостійного поглиблення теоретичних знань.
МОЖЛИВІ ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПІДГОТОВКИ ЛІКАРІВ – ІНТЕРНІВ, ОРДИНАТОРІВ
Потапов О.О., д-р. мед.н., проф.,

Коленко Ф.Г., канд. мед. н., доцент,

Коленко О.І., канд. мед. н.

Сумський державний університет


Важливою проблемою у нашій державі є охорона здоров’я і підготовка лікарів нової формації. У державі низька тривалість життя, значне поширення розповсюдження ряду соматичних захворювань, які мають епідемічний характер, такі, як судинні захворювання, імунодефіцитні стани, хронічний стрес.

Сучасний лікар працює в досить освіченому суспільстві, в умовах постійного оновлення інформаційного поля, тому він повинен прагнути до самовдосконалення. В інтернатурі, ординатурі майбутній спеціаліст повинен продемонструвати вміння отримувати і використовувати нову інформацію.

Майбутнє нації визначається новими вимогами до підготовки лікаря з наступною професійною реалізацією нових знань та вмінь. У суспільстві зостає попит на спеціаліста, який уміє використовувати нові методи діагностики і лікування, здатний до роботи в різноманітних системах надання медичної допомоги. Тому існуючий менталітет сучасної людини, у тому числі студента – медика, майбутнього спеціаліста, необхідно змінювати.

Беручи до уваги сучасні вимоги, необхідно вибудувати систему підготовки лікаря. На першому місці повинні бути клініка, хворий і тільки потім дані лабораторно-інструментальних методів. Сучасні методи дослідження не повинні заміняти клінічного мислення. На сьгогодні ще не існує ефективних клініко-діагностичних комп’ютерних програм.

Велике значення мають положення і орієнтири на розвиток духовності, моральності, гуманізації. Їх недооцінка призводить у подальшому до серйозних труднощів у процесі адаптації до соціуму, при виборі особистого типу поведінки, що базується на цивільній відповідальності, толерантності і лояльності.

Головний напрямок сучасної медицини – профілактичний. Досвід більшості країн показує, що для зміни наявної ситуації в охороні здоров’я необхідно ретельне вивчення здорового організму і впровадження профілактичних заходів, необхідних для його збереження. Високий професіоналізм і творче довголіття лікаря повинні, безумовно, базуватися на міцному здоров’ї. Тільки здорова розумово і фізично людина з психічною стійкістю здібна перебороти професійні труднощі. Якщо здорова людина, то при бажанні іншого вона може домогтися сама.

У сучасних ринкових умовах необхідна підготовка лікаря з економічних проблем, тобто розглядати свою діяльність не тільки з професійного, але й з економічного боку.

У професійній підготовці лікаря ми часто не враховуємо особисті особливості людини, але вони впливають на вибір професії, є сприятливим фоном, грунтом. У подальшому професійна діяльність розвиває особисті особливості. Споконвічні схильності відіграють велику роль при виборі професії. Щодо зіткнення зі своєю майбутньою роботою у людини є риси характеру і особисті особливості, властиві цій професії. Вони можуть усвідомлюватися їх власником, прийматися як бажані і викликати почуття гордості (бажання допомагати людям).

У момент навчання формується професійна картина світу, відношення до себе, оточуючих людей і до життя в цілому.

Будь – яка професія викликає професійну деформацію, яка особисто пов’язана з роботою лікаря- психіатра, невролога, терапевта. Під впливом позитивної професійної деформації особистість людини перетворюється, вона здобуває безліч комунікативних навичок, починає краще розуміти себе.

Досвід роботи в неврології дає підставу вважати, що на сучасному етапі хвороби нервової системи мають велике значення. Основним напрямком розвитку неврології майбутнього є профілактика основних захворювань нервової системи, що сприяє можливості сучасних методів дослідження, виділення великої групи факторів ризику розвитку захворювань, що дозволить запобігти їх розвитку.

Неврологія тісно пов’язана з іншими дисциплінами. Часто патологічні процеси в організмі людини обумовлені патологією нервової системи. Цим пояснюється важливе значення знань основ неврології усім спеціалістам. Але все частіше з’являються повідомлення про так названу неврофобію – страх перед неврологією, у тому числі клінічною неврологією. Яка ж причина? По-перше, що термін навчання недостатньо тривалий. По-друге, неврологія розглядається як найбільш складна дисципліна. Лікарі загальної практики відмічають недостатню компетентність щодо ведення хворих з захворюваннями нервової системи.

На думку провідних спеціалістів, необхідно збільшення тривалості курсів неврології, що буде сприяти попередженню неврофобії у студентів, молодих лікарів. Особливу увагу слід приділяти невідкладним станам у неврології при підготовці інтернів, ординаторів.
П

НЕОБХІДНОСТІ ЗНАННЯ УРОЛОГІЇ ЛІКАРЯМИ – ІНТЕРНАМИ ЗІ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «ЗАГАЛЬНА ПРАКТИКА – СІМЕЙНА МЕДИЦИНА»
В.В.Сікора, канд. мед. наук, доцент,

Сумський державний університет, м. Суми


Післядипломна медична освіта, зокрема сімейна медицина, - основний важіль підтримки якості медичної допомоги населенню з різноманітною патологією.

Важливою метою навчання молодих фахівців є підготовка їх до мінливих умов розвитку ринкової економіки, значних коливань кон´юктури ринку праці, високого рівня безробіття. Основним завданням вищої школи є підготовка спеціалістів - медиків високого рівня кваліфікації, які виховані на засадах патріотизму України, добре володіють основами своєї професії, ознайомлені з інноваційними технологіями, орієнтуються у медичній літературі, добре володіють комп’ютером, знають основи наукових досліджень, вміють написати наукову статтю та правильно оформити історію хвороби, можуть впевнено зорієнтуватися у нестандартній ситуації біля ліжка хворого і прийняти правельне рішення.

Досягненням цієї мети займається і цикл «Урологія». Знання зв’язків функції нирок з органами і системами організму, засвоєння урологічної симптоматики дозволяє сформувати основи клінічного мислення у інтернів. Курс викладається на основі вчення про єдність і цілісність організму, про роль навколишнього середовища в патогенезі урологічних хвороб.

Захворювання сечостатевої системи займають вагоме місце серед хірургічної та терапевтичної патології людини.

Урологічна патологія часто виникає при травмах органів черевної порожнини, пошкодженнях кісток таза та кінцівок. Запальні захворювання сечостатевої системи поєднуються із запальними захворюваннями органів черевної порожнини, мають побічні симптоми. Хронічні захворювання нирок тісно пов’язані з хронічними захворюваннями терапевтичного профілю. Ниркова недостатність веде до захворювань легенів, серця, центральної нервової системи.

Тому урологія пов’язана з такими дисциплінами, як ортопедія та травматологія, терапія, хірургія, кардіологія, нейрохірургія, онкологія, анестезіологія та реаніматологія.

При вивченні урології молоді спеціалісти мають можливість оволодіти етико–деонтологічними основами майбутньої професії лікаря, вивчити етіологію, патогенез захворювань, класифікації, найбільш важливі симптоми, опанувати основні методи обстеження та лікування хворих на патологію сечовидільної системи. Засвоївши теоретичний курс лекцій, закріпивши його на практичних заняттях і самостійній роботі, інтерни зможуть одержати достатню кількість знань для практичної діяльності в майбутньому.
ППІСЛЯДИПЛОМНА ОСВІТА ЛІКАРІВ – ПСИХОЛОГІВ
Коломоєць М.Ю., д-р.мед.н., професор,

Полянська О.С., д-р. мед. н., професор,

Поліщук О.Ю., канд. мед. н., доцент

Лазук Т.І., канд. мед. н., доцент

Буковинський державний медичний університет
У Буковинському державному медичному університеті (БДМУ) з 2001 року здійснюється підготовка студентів за спеціальністю "Медична психологія". У 2007 – 2008 навчальному році перші випускники проходили спеціалізацію (інтернатуру) за даним фахом. Головною метою підготовки лікаря-психолога є формування фахівця нового типу, в центрі професійної діяльності якого є людина з її індивідуально-типологічними особливостями, станами, рівнями здоров'я та внутрішніми резервами адаптації, спеціаліста, діяльність якого спрямована на творчий, діалогічний, емпатійний підхід до пацієнта, на активізацію внутрішніх резервів особистості, покращання та гармонізацію індивідуальних компенсаторних можливостей, реабілітацію.

За спеціальністю "Медична психологія" на факультеті післядипломної освіти БДМУ навчалося 46 лікарів-інтернів. На кафедрі нервових хвороб, психіатрії та медичної психології, яка є профільною, підготовлена вся необхідна навчально-методична база, і викладання дисципліни не викликає труднощів. Проте на початкових етапах підготовки на базі стажування (як в Чернівецькій обласній психіатричній лікарні, так і в інших лікувальних закладах України, де за розподілом наші випускники проходили навчання) виникали труднощі, пов’язані з відсутністю нормативних документів, які регламентують діяльність лікаря-психолога. Так, наприклад, відсутні інструкції з функціональними обов’язками, і при зарахування наші випускники часто стикаються із запитаннями: «Що ви повинні робити? Які Ваші функції?».

Практичним лікарями бази стажування відмічені високий рівень теоретичної підготовки лікарів - інтернів за спеціальністю «Медична психологія», особливий підхід до хворих – гуманний, співчутливий, ввічливий, тактовний.

1   2   3


База даних захищена авторським правом ©uchika.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка